субота
1 грудня за старим стилем
374 записи · 39 джерел · аналіз дня є
Аналіз дня · складено ШІ за записами цього дня · кожна подія нижче має посилання на записи · як це зроблено
14 грудня гетьманська влада в Києві впала. У ніч на 14-те місцеві українські загони разом із робітничими групами захопили Печерськ, Генштаб і Військове міністерство (до полудня — й Арсенал) та роззброїли охорону гетьмана, а від світанку облоговий корпус Директорії почав загальний наступ: позиції під Жулянами й Постом-Волинським розсипалися, частина гетьманських полків перейшла до повстанців, і командування наказало оборонцям розійтися по домівках. Близько другої години дня Павло Скоропадський у готелі «Палас» написав зречення, Рада міністрів склала повноваження на користь Директорії й передала місто відновленій демократичній думі, а Долгоруков оголосив капітуляцію. Між 15-ю і 16-ю годинами перші загони Директорії під радісні вигуки вийшли на Хрещатик, але біля Думи по них і по натовпу відкрили вогонь — хто стріляв, джерела подають по-різному; добровольці, що відступали, тисячами збилися в Педагогічному музеї й там здалися. Увечері Революційний комітет Чехівського призначив Раду комісарів, оголосив свободу слова й зборів і почав звільняти політв'язнів, а в ніч на 15-те Січові стрільці зайняли решту міста. Ранкові газети ще анонсували вистави, а «Вечер» писав про помітне падіння цін на продукти.
За спогадами самого гетьмана, вранці він дізнався, що оборона відходить на «другі позиції», окремий дивізіон його охорони роззброєно, а Арсенал і Військове міністерство взято; він відхилив пропозицію німецького дипломата Берхема сховатися в нього, через забиту браму не зміг пройти дворами до штабу Долгорукова й у досі візником доїхав туди, а потім — до турецького посланника Ахмеда Мухтар-бея в готелі «Палас». Близько другої години дня там він написав зречення («Бог не дав мені сили…», «від влади відмовляюся») і наказ передати владу полковникові Удовиченку; офіцера з паперами в штабі, де вже влаштовувався штаб Директорії, ледь не заарештували. Текст зречення 15 грудня надрукували кілька газет, зокрема «Відродження» й «Слово»; сам акт фіксують мемуаристи й історики всіх таборів.
певність висока: Текст зречення в газетах наступного дня й численні незалежні свідчення; обставини виходу з палацу й подальша доля гетьмана розходяться (див. «Газети пишуть різне»).
У ніч на 14 грудня 1918 р., близько третьої години, гетьман отримав телеграму Винниченка, що «тоном Наполеона» вимагала повної ліквідації гетьманату; о 7 ранку чувся сильний гул гармат, черговий офіцер доповів, що частини, які захищають Київ, «отходят на вторые позиции». Комендант Прісовський доповів, що вночі було роззброєно окремий дивізіон із великоруських офіцерів, який охороняв гетьмана; потім надійшли звістки, що взято Арсенал і зайнято військове міністерство.
части, защищающие Киев, «отходят на вторые позиции». Я понял, что это за вторая позиция, и подумал себе: «Вот тебе и два дня удержания Киева, и трех часов не удержат!»
Уранці 14 грудня 1918 р. міністр закордонних справ Афанасьєв радісно прокричав гетьманові телефоном: «Пан Гетман, пан Гетман, Эно приехал, я послал за ним автомобиль»; гетьман вирішив, що старий «рехнулся», і поклав слухавку. Потім німецький дипломат граф Берхем запропонував: «Чего же Вы ждете, ведь Вы погибнете!.. Идите ко мне», — гетьман відмовився.
«Пап Гетман, пан Гетман, Эно приехал, я послал за ним автомобиль», — прокричал мне радостный голос Афанасьева.
14 грудня 1918 р. гетьман хотів пройти до Долгорукова прохідним двором на Левашовській, але ворота виявилися забиті; тоді з ад'ютантом Данковським він одягнув доху, узяв візника і проїхав через Інститутську на Банкову до штабу Долгорукова, де біля будинку заряджали гармату; не бажаючи говорити з офіцерами штабу, поїхав на квартиру Данковського, потім до турецького посланника Ахмеда Мухтар-бея, який жив у двох кімнатах готелю «Палас», напханого людьми, що снували коридором; у досі його ніхто не впізнав.
Ахмед Мухтар-бей жил в гостинице «Паласт», в двух комнатах. Сама гостиница была набита всякими людьми, которые сновались по коридору. Меня в дохе никто не узнал.
14 грудня 1918 р. близько другої години дня в готелі «Палас», чуючи вдалині кулеметне торохтіння, гетьман написав зречення від влади і наказ начальникові штабу здати її полковникові Удовиченку; офіцер повіз папери до штабу Долгорукова, але той уже розсіявся і там улаштовувався штаб Директорії; папери відібрали, офіцер ледве уникнув арешту. Текст зречення надруковано 15 грудня 1918 р. в газетах «Відродження», «Наш путь», «Мир»; того ж дня Рада міністрів (Гербель та ін.) склала повноваження й передала владу Директорії.
Я, Гетьман всея Украины, в течение семи с половиной месяцев все свои силы клал на то, чтобы вывести страну из того тяжелого положения... от власти отказываюсь. Павел Скоропадский 14 декабря 1918 года, город Киев
Гетьман згадував 14 грудня: о 3 годині ночі отримав телеграму Винниченка з вимогою повної ліквідації гетьманства, знову заснув, устав о 7; чувся гул гармат; комендант Присовський доповів про роззброєння особливого дивізіону з великоросійських офіцерів; прийшов Берхем: «Чого ж Ви очікуєте, адже Ви загинете!»; гетьман хотів пройти прохідним двором на Левашовську, але ворота виявилися забитими; з ад'ютантом Данковським одягнув доху, взяв візника й через Інститутську поїхав до Долгорукова на Банкову (біля будинку заряджали гармату), потім на квартиру Данковського; ніхто його не впізнав.
взявши ад’ютанта Данковського, зайти за дохою, одягнути її, взяти візника і проїхати колом до Долгорукова на Банкову вулицю через Інститутську
У другій половині дня суботи 14 грудня 1918 р. гетьман у двох кімнатах турецького посла Ахмеда Мухтар-бея в готелі «Паласт» (готель був набитий людьми, що снували коридором) написав акт зречення: «Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців всі свої сили клав на те... від влади відмовляюся».
Нині з огляду умов що склалися, керуючись винятково благом України, від влади відмовляюся
В останні дні гетьмана охороняв окремий дивізіон з офіцерів-росіян, збережений «для последнего удара»; у ніч на 14 грудня 1918 р. його роззброїли. Від ранку бої йшли вже на Печерську. Скоропадський залишив гетьманський будинок і в готелі «Паласт», в апартаментах турецького посланника, підписав зречення від влади.
Але в ніч на 14 грудня його роззброїли. З ранку бої вже точилися на Печерську. П. Скоропадський залишив гетьманський будинок і в готелі “Паласт” в апартаментах турецького посланника підписав відречення від влади.
Скоропадський залишив резиденцію й перебрався до офісу турецького посла Ахмеда Мухтар-бея в готелі «Паласт». Близько другої години дня 14 грудня 1918 р. він власноруч написав текст зречення від влади; до вечора столиця була вже в руках республіканських військ.
Близько другої години дня 14 грудня 1918 р. він власноручно написав текст відмови від влади. Надвечір столиця вже була в руках республіканських військ.
14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади.
14 грудня гетьман відрікся від влади.
14 грудня 1918 р. в Києві гетьман Павло Скоропадський підписав зречення влади після семи з половиною місяців правління.
Я, Гетьман псієї України, на протязі семи з половиною місяців ... відмовляюся від влади. ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ. 14• Грудня 1918 року місто Київ
Акт зречення в українському варіанті: «Всім, всім по установах України. Всім військовим частинам і установам. Я, Гетьман всія України, упродовж семи місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести країну з того важкого становища... Нині через умови, що склалися, керуючись виключно благом України, від влади відрікаюсь. Павло Скоропадський. 14 грудня 1918 року, місто Київ».
„Я, Гетьман всія України, упродовж семи місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести країну з того важкого становища, в якому вона знаходилася.”
14 грудня 1918 Гетьман, бажаючи припинити кровопролиття, поспіхом написав зречення: «Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил... відмовляюся від влади. 14. грудня 1918 року місто Київ». О другій годині він залишив свій палац і невдовзі виїхав із Києва; німці допомогли йому дістатися до Німеччини.
Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я... відмовляюся від влади
14 грудня 1918 р. гетьман оприлюднив заяву про зречення: «на протяжении семи с половиной месяцев» він докладав усіх сил, «Бог не дал мне сил справиться с этой задачей», і він відмовляється від влади.
Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил ... нині я ... відмовляюсь від влади. 14. грудня 1918, місто Київ. Павло Скоропадський
14 грудня 1918 р. в Києві гетьман Павло Скоропадський зрікся влади зверненням «Всем, всем по учреждениям Украины»; текст опубліковано 15 грудня в газетах «Відродження», «Наш путь», «Мир».
Бог не дал мне силы справиться с этой задачей. Ныне в виду сложившихся условий, руководствуясь исключительно благом Украины, от власти отказываюсь.
14 грудня 1918 року Скоропадський оприлюднив зречення: «Я, гетьман всієї України на протязі 7½ місяців прикладав усіх своїх сил... Бог не дав мені сил справитись з тим завданням і нині я... відмовляюсь від влади».
"Я, гетьман всієї України на протязі 7½ місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища... нині я з огляду на умови, які тепер склались, керуючись виключно добром України, відмовляюсь від влади."
Гетьман Павло Скоропадський у грамоті від 14 грудня 1918 року заявив, що упродовж семи з половиною місяців усі сили клав на виведення краю з тяжкого становища, але «Бог не дав мені сили виконати цю задачу», і тому складає з себе владу.
Я гетьман всеї України впродовж семи з половиною місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести край із тяжкого становища ... Бог не дав мені сили виконати цю задачу.
Гетьман Павло Скоропадський 14 грудня 1918 року в Києві підписав зречення від влади: «Я Гетьман всієї України впродовж семи з половиною місяців всі сили клав на те, щоб вивести край із того тяжкого становища, в котрому він був. Бог не дав мені сили виконати цю задачу».
Я Гетьман Всієї України впродовж семи з половиною місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести край із того тяжкого становища, в котрому він був.
14 грудня 1918 року Скоропадський підписав зречення: «Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців докладав усіх сил, щоб вивести Україну з тяжкого становища… Бог не дав мені сил… зрікаюся всієї влади».
"God has not given me the strength to deal with this problem and now, in the light of conditions which have arisen and acting solely for the good of Ukraine, I abdicate all authority."
14 грудня 1918 р. війська Директорії оволоділи Києвом; гетьман зрікся влади, констатувавши, що Бог не дав йому сил упоратися з цим завданням.
14 грудня 1918 р. війська Директорії оволоділи Києвом
14 грудня гетьман підписав зречення і зник із Києва.
14 декабря гетман подписал отречение и скрылся из Киева.
У ніч на 14-те місцеві бойові групи — українські робітничі й військові, частково більшовицькі та єврейських соціалістичних партій — захопили Печерськ із районом гетьманського палацу, Куренівку, Шулявку, Лук'янівку й район залізниці, роззброїли офіцерські відділи та окремий дивізіон з російських офіцерів, що охороняв гетьмана; до ранку чи полудня взято Генштаб, Військове міністерство й Арсенал. На Куренівці повстанці разом із сердюками вдарили в тил позицій під Пущею-Водицею, а загін комітету захопив на залізниці бронепотяг; за звітом у «Ставці», бойовий загін на Печерську, відбивши добровольчі резерви, узяв три броньовики, три гармати й близько сотні кулеметів.
певність висока: Роззброєння охорони підтверджує сам гетьман, захоплення Печерська — «Відродження», «Робітнича газета», «Ставка» й історики; кількість трофеїв — лише звіт повстанців.
У ніч на 14 грудня 1918 р. в Києві почалося повстання, організоване 120 старшинами й повстанцями, раніше заарештованими гетьманцями; українські робітничі й військові групи, частково єврейські, захопили Печерськ (включно з районом гетьманського палацу), Куренівку, Шулявку, Лук'янівку й район залізниці; роззброєно офіцерські відділи, бронедивізіон і Власний конвой гетьмана; до ранку взято Генштаб і Військове міністерство.
Було захоплено ледь не весь Печерськ, зокрема й район гетьманського палацу
У ніч із 13 на 14 грудня 1918 в Києві виступили місцеві бойові загони, головним чином більшовиків і єврейських соціалістичних партій, захоплюючи установи і роззброюючи невеликі гетьманські загони; було роззброєно й загін особистої охорони Гетьмана. Близько полудня 14 грудня повстанці захопили Арсенал на Печерську, Військове міністерство та ін.; до міста почали прориватися повстанські загони ззовні.
Коло полудня того дня повстанці захопили Арсенал на Печерську, Військове Міністерство і ще де-які установи
У ніч з 13 на 14 грудня 1918 року за наказом оперативного штабу українські робітничі й військові групи захопили весь Печерськ, Куренівку, Шулявку, Лук'янівку; разом із сердюками вони вдарили з кулеметів і гармат у тил ворожих позицій біля Пущі-Водиці, а на залізниці загін комітету захопив бронепоїзд добровольців.
в ніч з 13. на 14. грудня в наказу Оперативного Штабу українські робітничі і військові ґрупи захоцили увесь Печерськ, Курінівку, Шулявку, Лукя-
В ніч з 13 на 14 грудня українські робітничі й військові групи за наказом Оперативного штабу захопили весь Печерськ і частково Курінівку; на ранок 14 грудня вони розбили всі гетьманські загони на Печерську, захопили Генеральний штаб та Військове міністерство; штаб Добровольчої армії повідомив, що «війська прорвались з лівого берега Дніпра на Печерськ».
в ніч 13 на 14 грудня ... захопили ... Печерську і почасти Курінівку ... захопили Генеральний Штаб і Військове Міністерство
14 грудня на Курінівці повсталі захопили батарею Серожупанного полку й разом із «сердюками» відкрили вогонь з кулеметів і гармат по тилу ворожих позицій у районі Пуща-Водиці; у районі залізниць загін Революційного Комітету захопив броньований потяг.
На Курінівці отряди повстанців, захопивши батарею Сердюцького полку і порозумівшись з сердюками, стали палити з кулеметів і гармат у тил ворожих позицій
В останні дні гетьмана охороняв окремий дивізіон з офіцерів-росіян, збережений «для последнего удара»; у ніч на 14 грудня 1918 р. його роззброїли. Від ранку бої йшли вже на Печерську. Скоропадський залишив гетьманський будинок і в готелі «Паласт», в апартаментах турецького посланника, підписав зречення від влади.
Але в ніч на 14 грудня його роззброїли. З ранку бої вже точилися на Печерську. П. Скоропадський залишив гетьманський будинок і в готелі “Паласт” в апартаментах турецького посланника підписав відречення від влади.
У ніч на 14 грудня 1918 р., близько третьої години, гетьман отримав телеграму Винниченка, що «тоном Наполеона» вимагала повної ліквідації гетьманату; о 7 ранку чувся сильний гул гармат, черговий офіцер доповів, що частини, які захищають Київ, «отходят на вторые позиции». Комендант Прісовський доповів, що вночі було роззброєно окремий дивізіон із великоруських офіцерів, який охороняв гетьмана; потім надійшли звістки, що взято Арсенал і зайнято військове міністерство.
части, защищающие Киев, «отходят на вторые позиции». Я понял, что это за вторая позиция, и подумал себе: «Вот тебе и два дня удержания Киева, и трех часов не удержат!»
Київ зайняли війська Директорії в суботу 14 грудня 1918 року: першими перервали Печерськ вранці (між 7 і 8 годиною), обезброївши добровольчу варту, захопили військові склади й арсенал; о четвертій годині дня все було вже в руках українських частин, що переходили через Хрещатик.
В суботу, між 7 і 8 год. дня, перервали перші частини Української Директорії, кількістю ... обезброївши добровольчеські сторожі ... Коло 4-ї години дня вже все було в його руках.
У бою на Печерську гетьманські й добровольчі частини відкрили гарматну й кулеметну стрілянину, потім капітулювали; бойовий загін забрав у полон добровольців, а роззброєних гетьманських і російських вояків інтернували під охороною.
Всі люди обезброєних гетьманських і російських частин інтернірувались.
Згідно зі звітом групи, у боях узято три панцерні самоходи, три гармати, близько 100 кулеметів і багато піхотної зброї; близько 500 осіб капітулювали.
коло 100 кулеметів
Штаб Долгорукого послав проти бойового загону Печерська резерви добровольців, але після багнетної атаки загін узяв їх у полон.
були послані резерви добровольців
На Печерську під час повстання проти гетьмана виступила добровольча дружина Кірпічова (до 1000 осіб) із районів Караваївської та Васильківської вулиць.
(кількістю до 1000 чоловік)
Близько 3-ї ночі почалася артпідготовка, а з ранку на всьому фронті заговорило до сотні гармат з обох боків; о 12:30 дивізія Січових стрільців рушила на Жуляни — Пост-Волинський — Солом'янку, дніпровці мляво наступали на Борщагівку. Гуль описує, як біля Жулян з восьми гармат стріляла одна, бо обслуга розбіглася, петлюрівські ланцюги обходили Борщагівки, штаб на Посту-Волинському втік, а офіцери кидали гвинтівки й розходилися по домівках. Колишні гетьманські полки один за одним заявляли про перехід до повстанців, гетьманське командування о 13-й наказало оборонцям одночасно залишити позиції й розійтися, і до 15-ї години боєздатних гетьманських частин у місті не лишилося.
певність висока: Розвал фронту однаково описують білий мемуарист Гуль, стрілецькі джерела, «Вечер», бюлетень Директорії й Христюк.
Близько 3 години ночі 14 грудня почалася артпідготовка Директорії по всьому фронту від Червоного Трактиру; у Червоному Трактирі й біля Святошина тріщали гвинтівки й кулемети — почався загальний наступ на Київ.
Было около 3-хъ часовъ ночи — когда гдѣ то далеко влѣво, непріятно громыхнуло первое орудіе.
Уранці 14 грудня на всьому фронті біля Києва загриміла канонада; наступ ішов на Пущу-Водицю, Жуляни й з боку Дарниці, через Борщагівку, Солом'янку, Куренівку; близько 12 години бої йшли в межах міста; на Куренівці Сердюцький полк перейшов до повстанців і відкрив вогонь по тилах гетьманців; загін Ревкому захопив бронепотяг біля залізниці; до 15 години майже весь Київ, до 16 години практично вся столиця в руках військ УНР.
о 16-й годині директоріанці оволоділи практично всією столицею
Уранці 14 грудня 1918 р. по всьому фронту під Києвом заговорили майже 100 гармат з обох боків; Дніпровська дивізія мляво наступала на Борщагівку; Дивізія СС о 12:30 пішла в наступ на Жуляни – Пост Волинський – Солом'янку – пасажирську станцію. Гетьманське командування, бачачи безнадійність і заворушення в місті (значну частину якого захопили місцеві українці), наказало захисникам о 13:00 одночасно залишити позиції й розійтися по домівках.
наказало оборонцям столиці зійти рівночасно на всьому фронті о год. 1-ій по полудні з позицій і розійтися по домах
14 грудня 1918 року перед обідом усі батареї відкрили ураганний вогонь по позиціях оборонців Києва; ворожі батареї спершу відповідали, а потім замовкли, і близько полудня піхота пішла в наступ майже без опору.
Перед полуднем усі батерії отворили гураганний вогонь по ворожих становищах.
У ніч на 14 грудня 1918 року в Києві чути було посилену гарматну стрілянину, яка до ранку поступово стихла.
Сегодня ночью въ городѣ слышалась усиленная орудійная стрѣльба, которая къ утру постепенно стала затихать.
27-й бюлетень: уночі з 13 на 14 грудня частини Осадного корпусу рушили на рішучий наступ на Київ; у Корсуні та на станції Цвіткове наші війська обеззброїли німецькі частини.
Вночі з 13 на 14 грудня частини осадного корпусу
Уранці 14 грудня телефонні дроти були порвані; з 8 гармат батареї біля Жулян стріляла одна — обслуга розбіглася.
«Передайте полк. Сперанскому, что я могу стрѣлять только изъ одного орудія. У меня нѣтъ прислуги».
14 грудня рідкі ланцюги петлюрівців наступали на Михайлівську й Софіївську Борщагівки й увійшли в село; по телефону двадцять голосів кричали одне: триматися не можна, обходять, відступаємо.
Въ трубкѣ кричатъ двадцать голосовъ, ругаясь, перебивая другъ друга.
Під час відступу 14 грудня полковник Сперанський був нетверезий, з кишені кожушка стирчала пляшка горілки; штаб на посту Волинському вже втік.
Онъ нетрезвъ, изъ кармана полушубка торчитъ бутылка водки.
14 грудня ті, хто відступав, ішли шосе від поста Волинського до Києва серед натовпу людей, коней, гармат, автомобілів, возів; полковники Крейтон і Стессель «не особенно трезвы», полковник Боровський уже в цивільному.
идемъ по шоссе среди столпившихся людей, лошадей, орудій, автомобилей.
Офіцери, що жили на найближчих околицях, кидали гвинтівки й потихеньку розходилися по домівках.
Офицеры, живущіе на ближайшихъ окраинахъ, бросаютъ винтовки, потихоньку расходятся.
Зранку 14 грудня 1918 року колишні гетьманські полки (Лубенський, Радомисльський та інші) почали надсилати до оперативного штабу уповноважених із заявами про перехід на бік революційних військ; до третьої години дня в Києві вже не лишилося боєздатних гетьманських частин.
До третьої години дня в Київі вже не лишалось боєздатних гетьманських частин.
З ранку 14 грудня цілі частини колишніх гетьманських військ — Лубенський, Видомисльський (?) полки та окремі групи — надсилали до Оперативного штабу заяви про приєднання до повстанців; до 3 години дня в Києві не залишилось боєздатних гетьманських частин, а юрби добровольців, що втікали з фронту, наповнили Педагогічний музей і там зачинились.
До трьох годин дня в Київі вже не лишалось боєздатніх гетьманських частин. Юрби добровольців, які тікали з фронту, наповнили собою Педагогічний музей і там зачинились.
13 грудня 1918 року війська Директорії перейшли в наступ, а 14 грудня після гарячого бою зайняли Київ.
13 грудня війська Директорії перейшли в наступ, а 14 грудня після гарячого бою зайняли Київ.
Опівдні під головуванням Гербеля відбулося останнє засідання Ради міністрів: обговоривши вимогу Директорії, вона склала повноваження й передала владу Директорії (підписали Гербель, Кістяківський, Ржепецький, Науменко, Мерінг, Косинський, Петров). Головнокомандувач Долгоруков, за свідченням полковника Енгельгардта, у присутності секретаря французького консульства вигукнув «я наказую капітуляцію», не підписавши наказів, і поїхав до Одеси; Денікін також пише, що він здав війська без умов.
певність висока: Постанову Ради міністрів надрукували «Відродження» й «Слово», є архівний оригінал; капітуляцію Долгорукова описують білий офіцер і Денікін.
14 грудня 1918 року об 12-й годині дня під головуванням С. Н. Гербеля відбулося останнє засідання гетьманської «ради міністрів»: вона ухвалила, обговоривши вимогу Директорії, скласти з себе повноваження й передати владу Директорії.
14 грудня о 12 год. дня під головуванням С. Н. Гербеля, відбулось останнє засідання „совіта министров" ... скласти з себе уповноваження і передати владу Директорії.
14 грудня Рада міністрів (Гербель, Мерінг, Кістяківський, Ржепецький, Науменко, Косинський, Петров) постановила скласти повноваження й передати владу Директорії; завідування Київським градоначальством передано Київському міському управлінню (відновлено міську Думу та Управу).
Обміркувавши вимогу Директорії, Рада Міністрів ухвалила скласти з себе повноваження і передати владу Директорії
Рада міністрів Української Держави ухвалила постанову про складення повноважень і передачу влади Директорії УНР; підписали прем'єр С. Гербель, міністри І. Кістяківський, А. Ржепецький, В. Науменко, С. Мерінг, В. Косинський, державний контролер Г. Петров.
Рада Міністрів Української Держави також ухвалила постанову про складання повноважень і передачу влади Директорії УНР.
14 грудня 1918 р. Рада міністрів (Гербель, Ржепецький, Науменко, Петров, Косинський, Меринг, Кістяківський), до якої перейшла влада після зречення гетьмана, обговоривши вимогу Директорії, склала повноваження й передала владу Директорії.
Обсудив требование Директории, Совет Министров постановил сложить с себя полномочия и передать власть Директории.
14 грудня 1918 року Рада міністрів Української Держави, обговоривши домагання Директорії, постановила скласти свої повноваження й передати владу Директорії.
Обговоривши домагання Діректорії, рада міністрів постановила скласти свої повноваження і передати владу Діректорії.
Полковник Б. Енгельгардт: у штабі Долгоруков у присутності секретаря французького консульства де Мулена вигукнув: «опір неможливий, потрібна капітуляція... я наказую капітуляцію...» — і, не підписавши наказів, кинувся до виходу під гнівні вигуки молодих офіцерів; оголосив беззастережну капітуляцію й поїхав до Одеси; вуличні бої подекуди тривали до вечора.
я наказую капітуляцію
1 грудня галицькі січовики Коновальця збили київські дружини і надвечір увійшли до міста. Гетьман того ж дня підписав акт зречення і втік до Німеччини; уряд розпорошився; князь Долгоруков здав війська на капітуляцію без умов і поїхав до Одеси.
Первого декабря галицийские сечевики Коновальца сбили киевские дружины и в тот же день к вечеру вошли в город.
Близько 13:30 міністр фінансів Ржепецький привіз до міської управи постанову Ради міністрів про відновлення розпущеної демократичної думи й управи та передачу їм управління містом і міським отаманством; о 14-й тимчасова урядова комісія передала владу Рябцову, Дрелінгу й Сухових. Дума оголосила себе нейтральною, просила отамана республіканської дивізії, що стояла на заводі Гретера, не входити до міста, доки протилежна сторона не виведе своїх сил, і послала до нього делегацію; управа призначила начальником охорони полковника Короткова, доручила Центродому охорону через будинкові комітети й лишила без змін апарат продовольчого уповноваженого.
певність висока: Докладний звіт «Слова» (за УТА) і незалежно спогади Гольденвейзера; дрібна плутанина з годинами в газеті.
14 грудня 1918 року о пів на другу дня до будинку Київської міської управи заїхав міністр фінансів Ржепецький і передав товаришеві голови урядової комісії Смирнову постанову Ради міністрів: відновити діяльність розпущеної Київської міської думи та управи й передати їм управління містом і Київським міським отаманством; постанова набуває чинності з моменту відновлення.
Рада міністрів в інтересах охорони ладу і спокою в місті Київі та оборони інтересів громадян постановила: відновити діяльність розпущеної Київської міської Думи та міської управи, передавши їм управління містом і Київським Міським…
Ржепецький (міністр фінансів, прізвище в OCR «Ржепецький/Рженецький») був останнім міністром гетьманського уряду, що 14 грудня особисто передав міській управі постанову про відновлення думи; передача справ тимчасовою урядовою комісією призначена на понеділок.
заїхав міністр фінансів Ржепецький, котрий передав товарищові голови урядової комісії Смирнову таку постанову Ради міністрів
14 грудня о 14:00 до будинку міської думи прибули голова демократичної міської думи Дрелінг, його заступник Сухових і міський голова Рябцов; негайна нарада тимчасової урядової комісії у справах міста Києва передала владу представникам демократичної міської думи — Рябцову, Дрелінгу, Суховіву (УТА).
Тимчасова урядова комісія по справах міста Київа передала владу представникам демократичної міської думи Рябцову, Дрелінгу, Сухових.
14 грудня 1918 р. гетьманське міністерство ухвалило здати місто; владу передали демократичній Міській думі, яку кількома місяцями раніше було розпущено й замінено «Комиссией по делам городского хозяйства» на чолі з І. М. Дьяковим; владу над містом на перехідні дні за традицією вручили Є. П. Рябцеву.
14 декабря 1918 года, министерство вынесло постановленіе о сдачѣ города. Власть была передана демократической Городской Думѣ
14 грудня 1918 року отаман козачої республіканської дивізії повідомив міську управу по телефону, що дивізія стоїть на заводі Гретера й збирається увійти до Києва; він не ручався, що при стрілянині з закутків серед населення не буде жертв.
дівізія зараз на заводі Гретера і думає ввійти в Київ
Київський міський голова Рябцов (відновленої міської думи) повідомив отаманові козачих військ, що вся влада в місті в руках демократичної думи, і попросив утриматися від вступу до міста, поки супротивна сторона не виведе сили; до республіканського війська на Шулявку послали делегацію — товариша голови думи Суховіва та гласних Сіреполка (Сірополка) і Поляніченка.
Рябцов просить отамана в інтересах населення утриматись від вступу до міста до тих пір, поки протилежна сторона не виведе своїх сил з міста.
Комісія охорони міської думи відповіла сердюкам, що дума є органом нейтральним у боротьбі й у військових розпорядженнях участі не бере, і порадила звернутися до німецької комендатури; після стрілянини до Тимченка послали другу делегацію, яка пояснила, що за Думою стоїть військо, що прийшло здати зброю.
дума є орган нейтральний в існуючій боротьбі, ні в які розпорядження, які торкаються війська, не входить
14 грудня відбулося кілька засідань демократичної міської управи під головуванням Рябцова за участі всіх думських фракцій, крім фракції позапартійного російського блоку; ухвалено призначити начальником охорони міста полк. Короткова (колишнього начальника міської міліції), просити Центродом узяти на себе охорону за допомогою домових комітетів, утворити Думську юридичну комісію для розгляду справ про звільнення в'язнів і не допустити втечі кримінальних в'язнів.
постановлено призначити начальником охорони міста полковника Короткова, що був у свій час начальником міської міліції
Міська управа постановила не міняти нинішній апарат уповноваженого з харчування Києва й призначити нагляд за його діяльністю.
Постановлено теперішній апарат уповноваженого по харчуванню Київа поки що не міняти
Управа призначила для нагляду за діяльністю апарату уповноваженого з харчування Києва колишнього члена продовольчої управи Бордаяка.
призначити для догляду за його діяльністю колишнього члена продовольчої управи Бордаяка
Нарада управи виділила окрему комісію на чолі з міським головою для вирішення всіх загальних справ, пов'язаних з охороною міста й входом до міста республіканського війська, — аж до обрання Думою спеціальної комісії з охорони міста.
окрему комісію на чолі з міським головою для вирішення всіх загальних справ, зв'язаних з охороною міста, також входом у місто республіканського війська
Міський голова Рябцов на засіданні заявив, що єдина мета демократичної думи — запобігти сутичкам на вулицях міста; офіційна передача справ тимчасовою урядовою комісією призначена на понеділок (16 грудня).
Єдиною метою демократичної думи тепер є запобігти всяким сутичкам на вулицях міста. ... передача справ ... призначена на понеділок.
Перші загони з фронту з'явилися на вулицях між 15-ю і 16-ю годинами; офіційне повідомлення штабу Петлюри писало, що о пів на четверту величезні маси «демократичного громадянства» зі сльозами радості й революційними піснями зустріли їх на Фундуклеївській і Хрещатику, а біля комендатури склала зброю сердюцька дивізія. Першими Житомирським шосе безладно ввійшли дніпровці й понесли вулицями портрет Шевченка; регулярний 1-й полк Січових стрільців увійшов на вокзал лише близько 21-ї й за ніч без опору зайняв майже все місто, а батареї СС розмістилися в Артилерійській школі в Кадетському гаю та в Михайлівському монастирі. Кедрин пише, що кияни, які висипали на вулиці, дивувалися виглядові справжнього регулярного війська після газетних «банд».
певність висока: Вступ фіксують усі табори; година й порядок входження частин розходяться (див. «Газети пишуть різне»).
28-й бюлетень: о 3-й годині дня війська Директорії після бійки вступили до Києва; також зайняли Коростень і Сарни, а при взятті Житомира захопили 500 німецьких кулеметів.
війська Директорії після бійки вступили в м. Київ
14 грудня 1918 року близько пів на четверту (годині 15:30) республіканські війська Директорії почали входити на вулиці Києва; біля комендатури склала зброю сердюцька дивізія; о восьмій годині, під гучні вигуки «слава», війська вже були в місті.
а пів до четвертої республіканські війська почали входити на вулиці Киіва ... Біля комендатури складала зброю сердюцька дивізія.
О пів до четвертої години дня 14 грудня 1918 року (офіційне повідомлення штабу Петлюри) величезні маси київського демократичного громадянства зі сльозами радості й революційними піснями зустрічали перші відділи українських республіканських військ, що йшли з Фундуклеївської вулиці на Хрещатик.
О пів до четвертої години 14 грудня величезні маси київського демократичного громадянства зустрічали з слезами радости і революційними піснями перші відділи українських республіканських війська ... з Фундуклеївської вулиці на Хрещатик.
14 грудня 1918 року о пів на четверту дня величезні маси київського демократичного громадянства з радісними сльозами й революційними піснями зустрічали перші загони Українських республіканських військ; урочистий похід під «Слава» рушив Фундуклеївською вулицею на Хрещатик, і маніфестація зростала.
О пів до четвертої години дня 14 грудня величезні маси Київського демократичного громадянства зустрічали ... перші отряди Республіканських військ.
14 грудня 1918 року о 4-й годині дня, рівно через місяць після початку повстання, на вулицях Києва з'явилися перші загони українського революційного війська з фронту, яке після дводенних боїв остаточно розбило добровольців під Києвом.
О 4. тодині 14. грудня — рівно через місяць з дня початку повстання на вулицях Київа вже були перші отряди українського революційного війська
О четвертій годині дня 14 грудня на вулицях Києва з'явилися перші загони українських військ з фронту.
О четвертій годині на вулицях Київа вже були перші отряди українських військ з фронту.
14 грудня 1918 р. дніпровці безладними юрбами ринули в місто Житомирським шосе, першими ввійшли до Києва, зібралися на Єврейському базарі і, роздобувши портрет Тараса Шевченка, понесли його багатотисячною юрбою вулицями. Близько 16:00 дійшли до Хрещатика, де біля Думи невеликий загін російських офіцерів зустрів їх кулеметним вогнем; юрба в страшній паніці повернула назад і опам'яталася лише за Єврейським базаром; за пів години вулиці ніби вимерли.
їхні безладні ватаги скупчилися в Києві на Жидівськім Базарі й, роздобувши десь портрет Тараса Шевченка, понесли його вулицями столиці кількатисячною юрбою. Надвечір, коло 4 год., ... дійшли аж до Хрещатика. Тут біля Думи зустрів їх малий…
14 грудня 1918 р. трикурінний 1-й полк СС зосередився біля Кадетського гаю, близько 21:00 спокійно ввійшов на пасажирську станцію і в ніч з 14 на 15 грудня, не зустрічаючи опору, зайняв майже все місто з Хрещатиком, усю ніч забезпечуючи дозорами порядок і спокій.
Коло 9-ої год. увечері він спокійно ввійшов на пасажирську залізничу станцію, і вночі з 14 на 15 грудня, не зустрічаючи ніде ні найменшого опору, поступово зайняв майже ціле місто з Хрещатиком
Увечері 14 грудня 1918 року республіканські війська зайняли Київ — після 26 днів війни; старшини штабу дивізії СС поскакали верхи через Жуляни до міста.
Під вечір республіканські війська зайняли столицю України. Київ був здобутий по 26 днях війни.
Увечері 14 грудня 1918 року п'ять легких батарей, гаубична батарея й 6-дюймова гармата СС в'їхали до Артилерійської школи в Кадетському гаю; на брамі стояли на варті сердюцькі гармаші, яких ніхто не роззброював — Дашкевич наказав їм і далі вартувати. Вони виправдовувалися, що офіцери їх покинули.
На брамі школи стояли сердюцькі гармаші на варті. Їх ніхто не роззброював, а сот. Дашкевич наказав їм далі тримати варту.
У ніч на 15 грудня 1918 року 4-та батарея хорунжого Пилькевича проїхала через місто Хрещатиком і розмістилася в Михайлівському монастирі.
4-та батерія хор. Пилькевича переїхала вночі через місто, через головну вулицю Хрещатик і заїхала до Михайлівського манастиря.
Мешканці Києва, які масово висипали на вулиці під час вступу військ Директорії, були здивовані, побачивши справжнє регулярне військо — в однострої, добре озброєне, — хоча протягом двох попередніх тижнів газети писали лише про «банди» й «голоту».
Мешканці Києва, які масово вилягли на вулиці, були здивовані одною річчю ... виглядом війська, що вступило до столиці.
14 грудня 1918 р. республіканські війська зайняли Київ; протягом наступних шести тижнів (до евакуації 29 січня 1919 р.) комендатура міста була в руках Січових стрільців.
14. грудня 1918. р. республіканські війська заняли Київ
14 грудня 1918 року республіканські війська зайняли Київ; протягом шести тижнів перехідного періоду командування міста було в руках січових стрільців.
14-го грудня 1918 р. республіканські війська зайняли Київ ... протягом шести тижнів, командування міста було в руках Січових Стрільців
До Києва вступили війська Директорії на чолі з командиром «осадного корпуса» галичанином Коновальцем.
Въ Кіевъ вступили войска Директоріи, во главѣ съ командиромъ «осаднаго корпуса» галичаниномъ Коновальцемъ.
14 грудня 1918 р. армія Директорії на чолі з полковником Євгеном Коновальцем вступила до Києва і після кількох сутичок із російськими офіцерами встановила військову владу.
The Directory's army, led by Colonel Ievhen Konovalets, entered Kiev on December 14, and after a few skirmishes with the Russian officers, established a military government.
14 грудня 1918 року війська Директорії під проводом полковника Коновальця вступили до Києва і після коротких спорадичних боїв із російськими офіцерами встановили військову владу; офіцери Коновальця обшукували й роззброювали навіть міських повстанців.
The Directory's forces, led by Colonel Konovalets, entered Kiev on December 14 and established a military government after brief sporadic fighting with the Russian officers.
Коли загони й натовп ішли Хрещатиком до будинку Думи, з дахів і вікон по них відкрили кулеметний і рушничний вогонь; натовп на площі в паніці розбігся, Хрещатик миттєво спорожнів, загін полковника Тимченка відповів вогнем. Офіційна версія нової влади звинувачувала російські офіцерські загони, що вийшли з Прорізної та Інститутської й кидали з вікон бомби, і писала про загиблих дорослих і дітей; Донцов, який сидів у кав'ярні на Фундуклеївській, бачив, як «чи добровольці, чи більшовики» стріляли з вікон. Увечері на Лютеранській, за «Відродженням», роззброїли польський відділ, що пробував чинити опір.
певність висока: Сам обстріл підтверджують незалежно газети, стрілецька історія й щоденник Донцова; хто стріляв і скільки загинуло — суперечливо (див. «Газети пишуть різне»).
Під час зустрічі військ Директорії 14 грудня 1918 року на Хрещатику з вікон будинків і з дахів по маніфестації відкрили стрілянину з кулеметів; серед загиблих були дорослі й діти; «ганебну провокаційну бойню» припинив лише негайний активний вихід республіканських військ, а добровольців, що стріляли, заарештували.
Лише негайним активним виходом республіканських військ була спинена ганебна провокаційна бойня.
14 грудня 1918 року, коли війська Директорії з'явилися на розі Прорізної та Інститутської вулиць, по мирній маніфестації киян почали стріляти з кулеметів на дахах будинків на Хрещатику, а з вікон кидали ручні бомби; полягли дорослі й діти; провокацію припинив лише швидкий вихід республіканських військ.
... Прорізної та Інститутської вулиці ... стрілянину по мирно настроєній манифестації ... кулеметами з дахів будинків по Хрещатику. З вікон будинків кидали ручні бомби.
Під час маніфестації 14 грудня російські офіцерські загони гетьманського уряду, коли гетьман уже капітулював, вийшли з Прорізної та Інститутської вулиць і відкрили стрілянину по мирному натовпу; одночасно кулемети стріляли з дахів будинків на Хрещатику, а з вікон буржуазних помешкань кидали бомби. Полягли дорослі й діти; бойню зупинили республіканські війська.
Руські офіцерські отряди гетьманського уряду ... вийшли з Прорізної та Інстітутської вулиці і розпочали стрілянину по мирній і радісно настроєній маніфестації.
14 грудня о 15-й годині республіканський загін полк. Тимченка зустрів делегацію думи на Фундуклеївській вулиці й сказав, що зараз підійде до Думи; тоді лунали постріли: з деяких будинків на Хрещатику й Миколаївській вулиці стріляли, загін Тимченка відповів. Натовп на площі біля Думи в паніці розбігся, Хрещатик миттєво спорожнів; поблизу Думи стояли два загони сердюків, які прийшли з фронту скласти зброю й після стрілянини здалися.
Запруживша площу біля думи товпа в паниці кинулась в ріжні боки і дуже скоро весь Хрещатик зробився пустим.
14 грудня 1918 р. дніпровці безладними юрбами ринули в місто Житомирським шосе, першими ввійшли до Києва, зібралися на Єврейському базарі і, роздобувши портрет Тараса Шевченка, понесли його багатотисячною юрбою вулицями. Близько 16:00 дійшли до Хрещатика, де біля Думи невеликий загін російських офіцерів зустрів їх кулеметним вогнем; юрба в страшній паніці повернула назад і опам'яталася лише за Єврейським базаром; за пів години вулиці ніби вимерли.
їхні безладні ватаги скупчилися в Києві на Жидівськім Базарі й, роздобувши десь портрет Тараса Шевченка, понесли його вулицями столиці кількатисячною юрбою. Надвечір, коло 4 год., ... дійшли аж до Хрещатика. Тут біля Думи зустрів їх малий…
Увечері 14 грудня 1918 року, коли революційне військо вступало до Києва, добровольчі офіцерські загони відкрили по ньому вогонь з кулеметів, розставлених на дахах будинків; загін під командою генерала Келлера стріляв у частину українського війська, що мирно йшла Хрещатиком до будинку Міської думи разом із кількатисячним натовпом радісних людей.
отряд золотопогонників під командою ґенерала Келле р а почав стріляти в частину українського війська, що мирно, з кількатисячним натовпом радіючого народу підходило по Хрещатику до будинку Мійської Думи
14 грудня 1918 року на Хрещатику навпроти будинку № 25 з вікон цього й інших будинків почалася стрілянина по республіканських військах; за газетою, перестрілка була спровокована пострілом котрогось із добровольців і скінчилася біля Педагогічного музею.
На Хрещатику проти буд. 25, з вікон цього будинку і інших, почалась стрілянина.
Під час вступу передових роз'їздів республіканців (14 грудня) Донцов сидів у кафе «Київ» на Фундуклеївській; на виході почалася стрілянина: добровольці чи більшовики з вікон на Хрещатику обстрілювали українців, ті відповідали; Донцов сховався в Колегії Галагана.
Під час вступу передових стеж республиканців, сидів я в кавярні "Київ" на Фундуклеївській. … деякі - чи добровольці, чи большевики - почали з вікон на Хрещатику обстрілювати українців.
Ввечері 14 грудня 1918 року (у суботу) перші українські відділи вступили до Києва й проходили по Хрещатику; того ж вечора на Лютеранській вулиці польський відділ пробував чинити опір українським військам, але вистави 20–30 чехословаків із кулеметами розброїли поляків; «хоробрий польський відділ» склав зброю.
В суботу ввечері перші українські відділи вступили в Київ і переходили по Хрещатику ... на Лютеранській вулиці намагався ... чехо-словаки виставили проти поляків кулемети і кинулись їх роззброювати.
Біля вокзалу генерал Кірпічов запропонував офіцерам пробиватися на Дон або розпорошитися; вони вирішили йти здаватися, і колона Володимирською, повз натовпи переважно інтелігенції, увійшла до Педагогічного музею, де зібралося понад 2000 осіб. Добровольці зачинилися в будинку колишньої Центральної Ради з кулеметами у вікнах, але за пів години вхід зайняли українська й німецька варти, і всім як полоненим наказали зняти погони й кокарди. Генералів і полковників згодом відвезли до Лук'янівської в'язниці, іноземців відпускали на поруки консулів, українців — за рекомендаціями.
певність висока: Учасник Гуль і джерела з боку Директорії описують ту саму картину; число полонених різниться (див. «Газети пишуть різне»).
14 грудня біля вокзалу генерал Кірпічов зі штабом гвардійців запропонував: пробиватися на Дон або розпорошуватися; офіцери вирішили йти до центру, до міської думи, і здатися через її представників; хтось гукнув «В Педагогический музей!».
«Господа, у насъ есть два выхода: или пробиваться на Донъ, или распыляться отсюда же. Выбирайте».
Перед маршем до музею офіцери кидали речі, мішки, набої, стягали валянки й перевзувалися в чоботи.
бросаютъ вещи, мѣшки, патроны, стаскиваютъ съ ногъ валенки — переодѣвая сапоги.
Люди вибігали з будинків подивитися на колону: «Кто это? петлюровцы? — Нет. Гетманцы». «А куди ж они идут?»
«Кто это? петлюровцы? — Нѣтъ. Гетманцы». «А куди же они идутъ?»
14 грудня колона офіцерів вийшла на Володимирську вулицю, де тротуари були запруджені переважно інтелігенцією; літня жінка в жалобі хапала за руку: «Скажите ради Бога, куда вы идете?»; загін увійшов до вестибюля Педагогічного музею.
Выходимъ на Владимірскую. Уже недалеко музей. Тротуары запружены людьми, здѣсь въ большинствѣ интеллигенція.
У Педагогічному музеї 14 грудня зібралося понад 2000 осіб; за рогом натовп кричав «Слава! Слава!» і стріляв; офіцери біля музею кинулися всередину, генерал Канцирєв готувався до переговорів.
Въ Педагогическомъ музеѣ скопилось болѣе 2000 человѣкъ.
За пів години вхід до музею зайняли українська й німецька варти; українська влада наказала всім як полоненим зняти погони й кокарди; офіцери Генштабу рвали аксельбанти.
входъ занятъ украинскимъ и нѣмецкимъ карауломъ. И украинскія власти приказали всѣмъ, какъ плѣннымъ, снять погоны, кокарды.
Кімната № 8 музею — величезна зала, суцільно встелена людьми, що лежали з гвинтівками й набоями; ходити доводилося, переступаючи через тіла.
Я попалъ въ комнату № 8. Громадный залъ — сплошь устланъ лежащими людьми, тутъ же — винтовки, патроны.
14 грудня 1918 року юрби добровольців, що тікали з фронту, заповнили Педагогічний музей у Києві і там зачинилися.
Лише юрби добровольців, які тікала а фронту, наповнили собою педаґогичний музей і там вачинились.
З ранку 14 грудня цілі частини колишніх гетьманських військ — Лубенський, Видомисльський (?) полки та окремі групи — надсилали до Оперативного штабу заяви про приєднання до повстанців; до 3 години дня в Києві не залишилось боєздатних гетьманських частин, а юрби добровольців, що втікали з фронту, наповнили Педагогічний музей і там зачинились.
До трьох годин дня в Київі вже не лишалось боєздатніх гетьманських частин. Юрби добровольців, які тікали з фронту, наповнили собою Педагогічний музей і там зачинились.
«Відродження» розповідає про оточення будинку Центральної Ради: добровольці зачинилися в ньому, поставили в кожному вікні кулемет і довго відмовлялися скласти зброю — «Оружія не сдадим»; наприкінці вони здалися, а всередині будинку знайшли кулемети, мандоліни, склади продуктів та інше.
Добровольці в Центральній Раді ... поставивши в кожному вікні кулемет ... «Оружія не сдадимь»
Російські добровольці, які обороняли Київ, розбіглися по місту, а частина замкнулася в будинку, де колись засідала Центральна Рада; згодом вони виїхали з Києва разом із німцями до Німеччини. Сердюцькі частини лишилися в казармах без офіцерів.
частина їх замкнулася у будинку, де колись була Українська Центральна Рада.
Під час взяття Києва в полон потрапило до 10 тис. осіб; оборонців зібрали в Педагогічному музеї на Володимирській (600–1500 осіб) і Педагогічному інституті (в обох 2–3 тис. полонених офіцерів); генералів і полковників відвезли до Лук'янівської в'язниці; іноземців відпускали на поруки консулів, українців — за рекомендацією громадських діячів, військових УНР або домовласників; деякі росіяни відкупилися; до Різдва в полоні залишалося 600, до 30 грудня понад 520 (120 українців), 450 вивезли до Німеччини.
Українців ж випускали в разі надання рекомендацій від громадських діячів, військовослужбовців УНР чи просто домовласників
До прибуття Директорії вищою владою в місті став Український революційний комітет на чолі з В. Чехівським; о 20-й він призначив Раду комісарів тимчасовою найвищою владою, а при міністерствах — комісарів, оголосив відновлення свободи слова, зборів і друку й покарання за розбій за законами воєнного часу. Спеціальна комісія о 20-й почала звільняти політв'язнів, затриманих адміністративно (близько 200 осіб), — серед них колишнього міністра Ковалевського з Лук'янівської в'язниці й співробітника «Відродження» Хомика з Косого капоніру; комісаром преси й директором УТА призначено Д. Донцова, тимчасовим комісаром Військового міністерства — М. Галагана, а комендантом міста й заступником Директорії — Є. Коновальця.
певність висока: Накази ревкому надруковані в кількох газетах, звільнення підтверджують самі звільнені (Ковалевський) і Донцов.
Влада в місті Києві 14 грудня 1918 року перейшла до Народного Уряду Республіканської Директорії; до прибуття членів Директорії вищим органом державної влади в місті став Український Революційний Комітет під головуванням В. Чеховського.
Влада у місті Київі переходить до Народнього Уряду Республіканської Директорії. До прибуття членів Директорії вищим органом Державної влади являється Український Революційний Комітет.
Наказ Українського Революційного Комітету (голова В. Чеховський): до прибуття Директорії при всіх міністерствах призначаються комісари; вони можуть усувати міністерських службовців у разі зловживань і відповідають перед Революційним Комітетом.
Наказом Українського Революційного Комітету до прибуття Директорії призначаються комісари ... Комісари відповідають перед Революційним Комітетом.
Український Революційний Комітет оголосив у Києві 14 грудня 1918 року відновлення свободи слова, зборів і друку; знищення цих свобод каратиметься за законами воєнного стану, а розбій — за законами воєнного часу; громадянство закликали до спокійного користування благами вільного мирного життя.
Волею українського народа відновляється свобода слова, зборів, друку. ... Розбійництво каратиметься по законам військового часу.
Опублікований наказ Революційного Комітету вимагав, щоб розбійництво каралося за законами воєнного часу, а за порушення свободи слова чи зборів загрожувало покарання за законами воєнного стану.
Розбійництво каратиметься по законам військового часу.
О 20-й годині 14 грудня повстанський Революційний комітет призначив Раду комісарів тимчасовою вищою владою в Києві до прибуття Директорії; у ніч на 15 грудня вся столиця перейшла до республіканців.
Увечері 14 грудня 1918 року, одразу після капітуляції гетьманського уряду, Революційний комітет призначив Раду комісарів як тимчасову найвищу політичну владу в Києві до приходу Директорії; комісари взяли під нагляд міністерства і випустили з київських в'язниць близько 200 політичних в'язнів.
Комісари взяли під свій догляд мінстерства, а також випустили в визниць київа політичних вязнів (до 2O0 чолов.).
О 8-й годині вечора 14 грудня Революційний Комітет призначив Раду Комісарів як тимчасову найвищу політичну владу в Києві до приходу Директорії; з 15 грудня відбувались щоденні спільні засідання Комітету з Радою Комісарів, постанови передавали Директорії по прямому дроту.
о 8-й годині вечора 14-го грудня Революційним Комітетом була призначена Рада Комісарів, яко тимчасова найвища політична влада у Київі до приїзду Директорії
Український Військово-Революційний Комітет постановою від 14 грудня 1918 року утворив Спеціальну Комісію зі звільнення політичних в'язнів у складі Зіновія Висоцького, У. Лопушенка та А. Дратевського(?), які о 8-й годині вечора 14 грудня приступили до негайного звільнення; усі політичні в'язні, затримані в адміністративному порядку, підлягають негайному звільненню.
Комісія о 8 годині вечера 14 грудня приступила до негайного звільнення політичних в'язнів. ... Комісія утворена в такому складі: Зіновія Висоцького, У. Лопушенка та А. ...
Український Революційний Комітет наказав комісару судових справ негайно розпорядитися через Київську прокуратуру про швидке звільнення політичних в'язнів, засуджених за постановами судової палати.
Український Революційний Комітет вихов наказ п. Комісару Судових справ про негайне розпорядження по Київській Прокуратурі, аби й ті в'язні були як найскорше звільнені.
Комісія зі звільнення політичних в'язнів о 8 годині вечора 14 грудня приступила до негайного звільнення; звільненню підлягали всі політичні в'язні, затримані адміністративним шляхом, а щодо затриманих судовою владою комітет наказав комісарові судових справ дати розпорядження київській прокуратурі. Від міської думи в комісії: Віктор Коваль, Ульяницький.
По распорядженню українського військово-революційного комітету від 14 грудня негайному звільненню належать усі політичні вязні, затримані шляхом адміністративним.
14 грудня комісар Українського революційного комітету випустив з Лук'янівської в'язниці колишнього народного міністра Центральної Ради Ковалевського, що сидів увесь час гетьманування.
було випущено з лукьянівської тюрми бувшого народнього міністра Центральної Ради
Увечері «одного листопадового дня» (за автором) повстанські дивізії ввійшли до Києва, бої точилися поруч із Лук'янівкою; тюремна варта одразу стала дуже люб'язною, вечірньої перевірки не було й камери всю ніч залишалися відчиненими. Близько п'ятої ранку в'язницю зайняв невеликий загін Чорноморського куреня.
Десь коло пʼятої години ранку Лукʼянівська вʼязниця була захоплена невеличким відділом так званого Чорноморського куреня
Професор Артем Хомик, співробітник «Відродження», був заарештований у кав'ярні й до 14 грудня 1918 року просидів у «Косому капонірі»; А. Войтовський (прізвище в OCR спотворене) за гетьманщини був заарештований двічі.
Наш співробітник професор А. Хомик був заарештований в кав'ярні і до вчорашнього дня просидів в „Косому капоніру".
Наказом військово-революційного комітету від 14 грудня д-ра Дмитра Донцова призначено комісаром преси з функціями директора бюро преси й УТА; попереднього директора С. Бразуля-Брушківського звільнено.
Наказом військово-революційного комітету від 14 грудня д-р Дмитро Донцов призначається комісаром преси з функціями директора бюро преси і УТА.
З 14 грудня, після зайняття Києва республіканцями, Ковальський та інші просили Донцова знову прийняти УТА і залишитися там до приходу Директорії; там працював давній знайомий, урядовець УТА Петренко.
Від 14-го, по заняттю Києва республиканцями, Ковальський та ще дехто, просили мене перебрати назад УТА від Б-я
Наказ Військової Офіції УНР № 1 від 14 грудня 1918 року: за наказом Революційного комітету Києва Галаган М. тимчасово, до приїзду Директорії, вступив у виконання обов'язків комісара Військового Міністерства; співробітникам наказано залишатися на місцях.
я вступив до виконання обов'язків Комісара Військового Міністерства
Директорія спрямувала до Києва Січових стрільців і призначила Коновальця комендантом міста і своїм заступником до в'їзду в столицю; Стрілецька рада заздалегідь ставилася до передачі військової влади в Києві СС неприхильно. Жодних директив щодо політики й місцевих київських справ Коновалець не отримав.
Директорія вислала до Києва Січових Огрільців, а мене призначила командантом міста й своїм заступником до часу вїзду в столицю
Перед повстанням у самому Києві проти гетьмана Мартоса послали на переговори з німцями про нейтралітет; говорив він уже не з генералом, а з головою Київської німецької ради солдатських депутатів та його заступником. Переговори закінчилися успішно, рано-вранці вибухнуло повстання, і Київ перейшов до рук Київського повстанського комітету на чолі з В. Чехівським.
я вже говорив не з німецьким генералом, а з головою Київської Німецької Ради Солдатських Депутатів і його заступником. Переговори закінчились успішно. Рано вранці вибухло повстання, і Київ перейшов у руки Київського Повстанського Комітету
Німецькі війська за угодою з Великою солдатською радою не втручалися в боротьбу; без опору вони віддали повсталим панцирний дивізіон і броньовик, біля казарм німецькі солдати глузливо дивилися на офіцерів, що відступали, а вхід до Педагогічного музею разом з українською охороняла німецька варта. Долгоруков передав німцям радіограму Енно про підтримку гетьманського уряду, але ті не відповіли й послали делегацію до Петлюри. Секретар французького консульства Мулен уранці повернувся з Фастова й, за кількома свідченнями, через лінію фронту пробував посередничати у здачі міста, проте почув вимогу повної капітуляції.
певність середня: Невтручання німців узгоджено підтверджують обидві сторони, але подробиці дій німців і Мулена походять з одиничних і частково суперечливих свідчень (див. «Газети пишуть різне»).
27-й бюлетень Штабу Головної Команди (за 14 грудня): німецькі війська в Київщині за умовою з Великою Солдатською Радою зобов'язалися не втручатися в боротьбу УНР із гетьманом, натомість отримають допомогу в поверненні додому.
німецькі війська обовязуються не втручатися до боротьби війська У. Н. Р.
Німці в Києві 14 грудня 1918 року без опору віддали війську Директорії панцирний дивізіон і броньовик; гетьманський конвой на Миколаївській (Никольській) вулиці викинув білий прапор і склав зброю; частина добровольців, що засіла в арсеналі, відстрілювалася, поки проти неї виставили кулемети й броньовик.
Німці віддали без опору панцирний дивізіон і броневик ... хоробра частина гетьманського конвою вивісила білий прапор та зложила зброю.
Біля казарм на шосе німецькі солдати висипали подивитися на тих, хто відступав, сміялися; молодий німець поставив триногу фотоапарата, але під лайкою десятків голосів прибрав її.
Одинъ ловкій молодой нѣмчикъ устанавливаетъ фотографическій аппаратъ.
За пів години вхід до музею зайняли українська й німецька варти; українська влада наказала всім як полоненим зняти погони й кокарди; офіцери Генштабу рвали аксельбанти.
входъ занятъ украинскимъ и нѣмецкимъ карауломъ. И украинскія власти приказали всѣмъ, какъ плѣннымъ, снять погоны, кокарды.
14 грудня 1918 року опублікували радіограму французького консула в Одесі Енно, яка підтверджувала ставлення держав Антанти до гетьманського уряду; головнокомандувач князь О. М. Долгоруков одразу передав її зміст німецькому командуванню й раді солдатських депутатів, але німці жодної відповіді не дали й відрядили до Фастова делегацію німецької ради, щоб повідомити Петлюру про телеграму.
Никакого отвѣта по существу этой телеграммы германское командованіе и германскій совѣтъ украинскому правительству пока не дали.
Вранці 14 грудня 1918 року з Фастова повернувся до Києва секретар французького консульства Муллен, який виїхав туди напередодні.
Сегодня утромъ въ Кіевъ вернулся изъ Фастова выѣхавшій туда наканунѣ секретарь французскаго консульства г. Муленъ.
Уранці 14 грудня залізничним полотном до позиції офіцерів підійшов французький консул Мулен — цивільний у хутряному пальті, з пенсне — із залізничником і великим різнокольоровим прапором; поруч із ними підірвали колію; Мулен зажадав паровоза й поїхав до Києва, нічого не пояснивши.
Полк. Сперанскій уже разговариваетъ съ штатскимъ господиномъ, въ мѣховомъ пальто, съ пенснэ на носу. Это французскій консулъ Муленъ.
Опівдні 14 грудня 1918 року з Києва до Боярки приїхав паровоз з одним вагоном під французькими й білими прапорами; французький консул у Києві пропонував посередництво в здачі міста й переконував, що добровольці будують на вулицях барикади й місто буде зруйноване в боях.
Консул переконував, що російські Добровольці ставлять барикади на вулицях Києва і будуть боронитися, що місто у боях буде знищене.
14 грудня на передових позиціях під Києвом німецька делегація заявила, що умови союзного оборонного пакту прийнято; секретар французького консульства в Києві Мулен просив від імені представників чужоземних держав не брати Києва боєм, але почув вимогу капітуляції й видачі гетьмана, міністрів і офіцерів.
повна капітуляція і видача гетьмана, всіх його міністрів
Центродом терміново закликав будинкові комітети взяти на облік чоловіків 18–40 років і організувати чергування та сигналізацію. За офіційним повідомленням нової влади, окремі групи добровольців почали розгром складів на Галицькому базарі; «Відродження» писало, що самовільних убивств не було, а розстріляли лише грабіжників крамниць, почепивши на них таблички «за грабіж». Командування облогового корпусу, побоюючись обіцяного дніпровськими отаманами «розгулу», наказало дніпровцям і чорноморцям зупинитися на передмістях; Донцов увечері бачив на Бібіковському бульварі трупи добровольців.
певність середня: Заклик Центродому подано в двох газетах (g2113); відомості про грабежі й розправи — одиничні й тенденційні (див. «Газети пишуть різне»).
Через тривожний час бюро Центродому терміново повідомило всі будинкові комітети Києва, що вони мають негайно організувати охорону будинків за розробленою інструкцією: усіх чоловіків віком від 18 до 40 років брали на облік завідувачі охорони, обрані мешканцями; організовували чергування, сигналізацію й взаємодопомогу.
все мужское населеніе Кіева, въ возрастѣ отъ 18 до 40 лѣтъ берется на учетъ завѣдующими охраной домовъ, избранными жителями этихъ домовъ. Организуются дежурства, сигнализація и взаимная поддержка
Бюро Центродому в екстреному порядку попросило всі домові комітети негайно організувати охорону будинків за розробленою інструкцією: все чоловіче населення Києва віком від 18 до 40 років має бути взято на облік завідувачами охорони будинків, обраними мешканцями; організується варта, сигналізація і взаємодопомога.
все чоловіче населення м. Київа, в зрісті від 18 до 40 років повинно бути взято на учет завідуючими охоронами домів
14 грудня одночасно з обстрілом маніфестації окремі гурти добровольчої армії розпочали розгром складів на Галицькому базарі.
Рівночасно ... розпочався розгром складів на Галяцькому базарі.
Під час вступу військ Директорії до Києва самовільних убивств не було; розстріляли лише грабіжників, які ввечері кинулися грабувати крамниці, — на них почепили таблички «за грабіж».
Самовільних убивств не було. Розстріляно тільки грабіжників, які вечером кинулись грабити крамниці ... таблички з написом „за грабіж"
За відомостями командування Облогового корпусу, дніпровські отамани обіцяли своїм козакам три дні вільного й безкарного розгулу «по киевской буржуазии», тобто три дні грабежу й погрому; тому дніпровцям і чорноморцям наказали зупинитися на передмістях, а столицю мала брати лише Дивізія СС. Отаман Тимченко відповів, що за виконання наказу «на этот раз не ручается».
дніпровські отамани обіцяли своїм козакам три дні вільної та безкарної гулянки „по київській буржуазії”, себто три дні грабежу й погрому
Через несподівано швидкий розвал гетьманського фронту разом з організованими частинами до Києва ввійшло багато ненадійних і недисциплінованих загонів, які з першої години нової влади загрожували столиці погромами й розбоєм; Коновалець намагався впустити до міста лише найорганізованіші частини і тому не поспішав з остаточним штурмом.
вступило до Києва богато ненадійних і недисциплінованих відділів
Увечері 14 грудня близько 7 години Бібіковський бульвар був мов зачарований: довгі ряди височенних тополь, припорошених снігом, туман; біля Безаківської край тротуару лежав труп добровольця, навпроти біля Ботанічного саду — інший, розкинувши руки, у калюжі крові; з боку Єврейського базару чути стрілянину.
Бібіковський бульвар був наче зачарований. Довгі ряди височенних тополь, присипаних снігом. Туман. Коли доходив до Безаківської, на вулиці коло тротуару лежав труп, якогось добровольця.
«Відродження» вийшло з приміткою, що «за незалежних від редакції умов» інформаційний матеріал і статті вмістити неможливо; «Слово» про бої під Києвом мовчало, повідомивши лише про закриття «Вечера» й «Последних Новостей». Сам «Вечер» у номері, дозволеному цензурою 14 грудня, написав, що Долгоруков замінив учорашнє закриття газети штрафом у 2000 руб.
певність середня: Кожна газета свідчить про себе; суперечність щодо закриття «Вечера» пояснюється тим, що «Слово» не встигло за скасуванням.
Від редакції: «Відродження» у номері від 14 грудня повідомило, що за незалежних від редакції умов інформаційний матеріал і статті вміщені бути не можуть.
По незалежним від редакції умовинам інформаційний матеріал і статті вміщені не можуть бути.
«Слово» (орган Міністерства ісповідань, видання військової цензури) подає в числі за 14 грудня лише церковні й загальні новини; жодних коментарів про поточну бойову обстановку під Києвом (наступ Директорії) у номері немає, крім заяв про закриття вечірніх газет та спростування чуток про Одесу.
Чи занята Одеса. З офіціяльних джерел повідомляють, що республіканських військ в Одесі немає.
За розпорядженням головнокомандувача за поширення неправдивих відомостей і чуток, що непокоять населення, закрито газету «Вечернія Послідній Новости»; за друкування відомостей, яких не дозволила військова цензура, закрито газету «Вечерь».
По розпорядженню Головнокомандуючого за поширення неправдивих відомостей та чуток, що турбують людність, закрито газету «Вечернія Посліднія Новости».
На доповідь головноначальствуючого Києва головнокомандувач князь О. М. Долгоруков скасував своє вчорашнє (13 грудня) розпорядження про закриття газети «Вечер», замінивши його штрафом у 2000 руб.; таке саме рішення ухвалили щодо газети «Последние Новости».
главнокомандующій князь А. Н. Долгоруковъ отмѣнилъ свое вчерашнее распоряженіе о закрытіи газеты „Вечеръ". Вмѣсто закрытія на газету наложенъ штрафъ въ двѣ тысячи рублей.
Номер «Вечера» №57 вийшов 14 грудня 1918 року з позначкою «Дозволено військовою цензурою 14 грудня 1918 р.»; редактор Ів. Кочетов; газету друкувала друкарня Акціонерного товариства «Южная Копейка» (?).
Дозволено военной цензурой 14 декабря 1918 г. Редакторъ Ив. Кочетовъ.
Одна подія, різні версії. Назва джерела веде до запису.
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · субота, 14 грудня · 12-1813
Перші частини прорвалися на Печерськ між 7-ю і 8-ю, близько 16-ї все було в їхніх руках.
В суботу, між 7 і 8 год. дня, перервали перші частини Української Директорії, кількістю ... обезброївши добровольчеські сторожі ... Коло 4-ї години дня вже все було в його руках.
Шкільник, «Україна в боротьбі за державність в 1917–1921 роках» (книга або мемуар) · В дні 14 грудня 1918 р. в полудневих годинах · 12-0217
Перші загони почали вступати в обідню пору.
В дні 14 грудня 1918 р. в полудневих годинах почали вступати перші відділи повстанців і займати державні установи, Арсенал і Міністерства.
«Ставка» (Київ, 1918) (газета Директорії (кінець 1918)) · 14 грудня 1918 · 12-5810
Бюлетень Директорії: о 3-й годині дня війська після бою вступили до Києва.
війська Директорії після бійки вступили в м. Київ
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · 14 грудня · 12-1791
Офіційне повідомлення: о пів на четверту маси зустрічали перші відділи на Фундуклеївській.
О пів до четвертої години 14 грудня величезні маси київського демократичного громадянства зустрічали з слезами радости і революційними піснями перші відділи українських республіканських війська ... з Фундуклеївської…
Христюк, «Замітки і матеріяли до історії української революції», т. 3 (книга або мемуар) · О 4. годині 14. грудня · 12-0204
Христюк: о 4-й дня на вулицях з'явилися перші загони з фронту.
О 4. тодині 14. грудня — рівно через місяць з дня початку повстання на вулицях Київа вже були перші отряди українського революційного війська
«Корпус Січових Стрільців» (Кучабський, Коновалець та ін.) (книга або мемуар) · Коло 9-ої год. увечері; вночі з 14 на 15 грудня · 12-0143
Історія СС: 1-й полк СС увійшов на вокзал близько 21-ї й за ніч зайняв місто.
Коло 9-ої год. увечері він спокійно ввійшов на пасажирську залізничу станцію, і вночі з 14 на 15 грудня, не зустрічаючи ніде ні найменшого опору, поступово зайняв майже ціле місто з Хрещатиком
Оцінка аналізу. Версії здебільшого описують різні частини: місцеві повстанці тримали Печерськ від ночі й ранку, фронтові загони (передусім дніпровці) вийшли в центр близько 15:30–16:00, а регулярні Січові стрільці — тільки вночі. Стрілецькі автори свідомо підкреслюють пізній і впорядкований вхід СС на тлі безладу дніпровців.
«Слово», газета (Київ, 1918) (українська щоденна газета) · 14 грудня 1918 · 12-4372
Офіційно: російські офіцерські загони гетьманського уряду вийшли з Прорізної та Інститутської, кулемети на дахах, бомби з «буржуазних» вікон; загинули дорослі й діти.
Руські офіцерські отряди гетьманського уряду ... вийшли з Прорізної та Інстітутської вулиці і розпочали стрілянину по мирній і радісно настроєній маніфестації.
Христюк, «Замітки і матеріяли до історії української революції», т. 3 (книга або мемуар) · 14. грудня (над вечір) · 12-0209
Христюк: стріляв загін під командою генерала Келлера.
отряд золотопогонників під командою ґенерала Келле р а почав стріляти в частину українського війська, що мирно, з кількатисячним натовпом радіючого народу підходило по Хрещатику до будинку Мійської Думи
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · Неділя 15 (2) грудня 1918 року · 12-1760
«Відродження»: перестрілку спровокував постріл когось із добровольців, закінчилася вона біля Педагогічного музею.
На Хрещатику проти буд. 25, з вікон цього будинку і інших, почалась стрілянина.
«Корпус Січових Стрільців» (Кучабський, Коновалець та ін.) (книга або мемуар) · Надвечір, коло 4 год. · 12-0141
Історія СС: невеликий загін російських офіцерів біля Думи зустрів кулеметами юрбу дніпровців, які в паніці відкотилися за Єврейський базар.
їхні безладні ватаги скупчилися в Києві на Жидівськім Базарі й, роздобувши десь портрет Тараса Шевченка, понесли його вулицями столиці кількатисячною юрбою. Надвечір, коло 4 год., ... дійшли аж до Хрещатика. Тут біля…
«Слово», газета (Київ, 1918) (українська щоденна газета) · 14 грудня 1918 · 12-4302
Звіт думи: з будинків на Хрещатику й Миколаївській стріляли, загін Тимченка відповів.
Запруживша площу біля думи товпа в паниці кинулась в ріжні боки і дуже скоро весь Хрещатик зробився пустим.
Донцов, «Рік 1918, Київ» (щоденник) (книга або мемуар) · 21 грудня · 12-0002
Донцов: з вікон стріляли «чи добровольці, чи більшовики».
Під час вступу передових стеж республиканців, сидів я в кавярні "Київ" на Фундуклеївській. … деякі - чи добровольці, чи большевики - почали з вікон на Хрещатику обстрілювати українців.
Оцінка аналізу. Стрілянина з будинків по колоні підтверджена незалежно, і більшість версій приписує її залишкам російського офіцерства; генерал Келлер згадується лише в Христюка, а «бомби з буржуазних вікон» — пропагандистська деталь офіційного повідомлення. Очевидець Донцов не був певен, хто стріляв; число жертв ніде не назване, тож не вирішується.
Скоропадський, «Спогади» (книга або мемуар) · около двух часов дня · 12-0065
Сам гетьман: близько 14-ї написав зречення в номері турецького посла в готелі «Палас», наказ передати владу Удовиченку.
Я, Гетьман всея Украины, в течение семи с половиной месяцев все свои силы клал на то, чтобы вывести страну из того тяжелого положения... от власти отказываюсь. Павел Скоропадский 14 декабря 1918 года, город Киев
Дорошенко, «Історія України 1917–1923», т. 2 «Українська Гетьманська Держава» (книга або мемуар) · 14. грудня 1918 року місто Київ · 12-0118
Дорошенко: поспіхом написав зречення, о 2-й залишив палац і невдовзі виїхав з Києва.
Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я... відмовляюся від влади
Шкільник, «Україна в боротьбі за державність в 1917–1921 роках» (книга або мемуар) · 12-0219
Шкільник: через дві години після зречення перейшов до німецького посольства, за кілька днів виїхав евакуаційним потягом.
Він у дві години пізніше залишив гетьманський осідок і перейшов до будинку німецького посольства; за кілька днів виїхав німецьким евакуаційним потягом.
Дашкевич, «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота» (книга або мемуар) · 12-0440
Дашкевич: залишив декларацію в канцелярії й переїхав із родиною до німецьких казарм.
Гет. Скоропадський залишив у своїй канцелярії деклярацію, що зрікається готьманства і влади в Україні, переїхав з родиною до казарми, де було німецьке військо
Borowsky, «Die Ukraine — ein Nationalstaat?» (стаття) (книга або мемуар) · am 14. Dezember 1918 · 12-0247
Боровський: того ж 14 грудня виїхав з Києва німецьким санітарним транспортом як «важкопоранений у гіпсі».
Skoropadskyj verließ am 14. Dezember 1918 – als Schwerverletzter völlig eingegipst – mit einem deutschen Krankentransport Kiew.
Ковалевський, «При джерелах боротьби» (книга або мемуар) · 12-0104
Ковалевський: виїхав у формі німецького санітара з німецьким шпиталем.
виїхав з Києва в уніформі німецького санітара, разом з німецьким військовим шпиталем
Алексєєв (упор.), «Революция на Украине по мемуарам белых» (книга або мемуар) · 14 декабря 1918 г. · 12-0125
Винниченко: перевдягнений німецьким офіцером, утік у німецькому ешелоні.
Скоропадский, переодетый немецким офицером, удрал в немецком эшелоне в Германию
Булгаков, «Белая гвардия» (роман) (книга або мемуар) · 12-0287
Роман Булгакова: уночі на 14-те, перевдягнений «пораненим майором фон Шраттом», винесений на ношах до німецької санітарної машини.
Человека облекли в форму германского майора… забинтовал голову новорожденного германского майора так, что остался видным лишь правый лисий глаз… майор фон-Шратт, разряжая револьвер, нечаянно ранил себя в шею
Оцінка аналізу. Найдокладніша й найближча до події — версія самого гетьмана: зречення вдень у «Паласі», з міста він тоді не виїжджав. Більшість джерел погоджується, що він кілька днів переховувався й виїхав під захистом німців; дата виїзду 14 грудня в Боровського й нічна втеча в Булгакова (художній твір) — пізніші спрощення. Деталі маскування (санітар, офіцер, поранений у бинтах чи гіпсі) — варіації однієї поголоски.
«Ставка» (Київ, 1918) (газета Директорії (кінець 1918)) · 14 грудня 1918 · 12-5808
Бюлетень Директорії: німці за угодою зобов'язалися не втручатися в обмін на допомогу з поверненням додому.
німецькі війська обовязуються не втручатися до боротьби війська У. Н. Р.
Шкільник, «Україна в боротьбі за державність в 1917–1921 роках» (книга або мемуар) · 12-0214
Шкільник: німці наказали гетьманові й Долгорукову здати Київ без бою за умови пропуску Скоропадського з родиною до Німеччини.
Наказ Скоропадському, згл. Долгоруковові здати без бою Київ і охоронити столицю від обстрілу і знищення під умовою пропущення до Німеччини Скоропадського і родини.
Гуль, «Киевская эпопея» (книга або мемуар) · 14 декабря · 12-0030
Полковник Крейтон підбадьорював тих, хто відступав: німецька солдатська рада ухвалила захищати місто.
«нѣмцы постановили въ Совѣтѣ солдатскихъ депутатовъ — выступить на защиту города и насъ. Союзники уже совсѣмъ близко».
«Вечер», газета (Київ, 1918) (російськомовна вечірня київська газета) · сегодня · 12-3436
На радіограму Енно німці гетьманському урядові не відповіли й послали делегацію до Петлюри.
Никакого отвѣта по существу этой телеграммы германское командованіе и германскій совѣтъ украинскому правительству пока не дали.
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · Вівторок 17 (4) грудня 1918 року · 12-1814
Німці без опору віддали повсталим панцирний дивізіон і броньовик.
Німці віддали без опору панцирний дивізіон і броневик ... хоробра частина гетьманського конвою вивісила білий прапор та зложила зброю.
Оцінка аналізу. Невтручання німців підтверджують обидві сторони; слова Крейтона — неправдиве підбадьорювання, яке не справдилося. Версія Шкільника про прямий німецький «наказ» здати місто з умовою виїзду гетьмана — пізня й більше ніде не підтверджена.
Гуль, «Киевская эпопея» (книга або мемуар) · 14 декабря · 12-0038
Гуль: у Педагогічному музеї скупчилося понад 2000 осіб.
Въ Педагогическомъ музеѣ скопилось болѣе 2000 человѣкъ.
Гай-Нижник, «1918-й: два перевороти» (книга або мемуар) · 12-0094
Гай-Нижник: у полон потрапило до 10 тис.; у музеї 600–1500, разом з Педагогічним інститутом — 2–3 тис. офіцерів.
Українців ж випускали в разі надання рекомендацій від громадських діячів, військовослужбовців УНР чи просто домовласників
«Ставка» (Київ, 1918) (газета Директорії (кінець 1918)) · 14 грудня 1918 · 12-5809
Бюлетень: під Києвом узято 870 полонених і 5 кулеметів.
взято 870 полонених і 5 кулеметів
«Ставка» (Київ, 1918) (газета Директорії (кінець 1918)) · Вівторок 17 грудня 1918 · 12-5661
Звіт групи: близько 500 осіб капітулювали.
коло 100 кулеметів
Оцінка аналізу. Числа описують різні групи (полонені на фронті, у музеї, на Печерську) і різні моменти; цифра Гуля як очевидця правдоподібна для музею, «до 10 тис.» — загальна оцінка без розбивки. Не вирішується.
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · Вівторок 17 (4) грудня 1918 року · 12-1815
Самовільних убивств не було, розстріляли лише грабіжників крамниць.
Самовільних убивств не було. Розстріляно тільки грабіжників, які вечером кинулись грабити крамниці ... таблички з написом „за грабіж"
Шкільник, «Україна в боротьбі за державність в 1917–1921 роках» (книга або мемуар) · 12-0220
Повстанці не мстилися й не влаштували «Варфоломіївської ночі».
При вступі повстанців до Києва пощезали, скрилися та потім повтікали тисячі російських узброєних "героїв"... не справили "вартоломейської ночі" — як це зробили большевики при першому наїзді на Київ.
«Слово», газета (Київ, 1918) (українська щоденна газета) · 14 грудня 1918 · 12-4373
Офіційно: групи добровольців розгромили склади на Галицькому базарі.
Рівночасно ... розпочався розгром складів на Галяцькому базарі.
«Корпус Січових Стрільців» (Кучабський, Коновалець та ін.) (книга або мемуар) · 12-0139
Дніпровські отамани обіцяли козакам три дні «розгулу» по київській буржуазії.
дніпровські отамани обіцяли своїм козакам три дні вільної та безкарної гулянки „по київській буржуазії”, себто три дні грабежу й погрому
Донцов, «Рік 1918, Київ» (щоденник) (книга або мемуар) · 21 грудня · 12-0003
Донцов бачив на Бібіковському бульварі трупи добровольців.
Бібіковський бульвар був наче зачарований. Довгі ряди височенних тополь, присипаних снігом. Туман. Коли доходив до Безаківської, на вулиці коло тротуару лежав труп, якогось добровольця.
Оцінка аналізу. Українська преса й мемуаристи-республіканці заперечують розправи й перекладають грабежі на добровольців; Донцов фіксує вбитих (можливо, у вуличному бою), а стрілецьке командування саме побоювалося погромів від власних нерегулярних частин. Повної картини джерела дня не дають.
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · 14 грудня 1918 року · 12-1746
Зведення №40 (до 14-ї): ніч у Києві спокійна, під Києвом дрібні сутички розвідників, бої в районі Гребінки й Ромодана.
Ніч у Київі пройшла спокійно. На фронті під Київом у всіх напрямках дрібні сутички розвідчиків.
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · 14 грудня 1918 року · 12-1748
Зведення №42 (до 16-ї): на фронті під Києвом і в самому місті тихо.
До 4 години дня. На фронті під Київом та в самому місті тихо.
«Армія», газета (Київ, 1918) (військова газета) · Субота, 14 грудня 1918 року · 12-5533
Гетьманське зведення №35 (на ранок 13 грудня) так само згадує район Лубни — Гребінка й станцію Носівка.
Ночью наши части на Житомірскомъ шоссе вели перестрѣлку съ разъѣздчиками противника
Гай-Нижник, «1918-й: два перевороти» (книга або мемуар) · Зранку 14 грудня · 12-0093
О 12-й бої вже йшли в межах міста, до 16-ї майже вся столиця в руках військ УНР.
о 16-й годині директоріанці оволоділи практично всією столицею
Оцінка аналізу. Зведення №40–42 у факті приписано штабу Директорії, але нумерація продовжує гетьманські №35–36 від 13 грудня, а згадки про Гребінку й Ромодан відповідають гетьманським зведенням, тож це, найпевніше, запізнілі гетьманські документи, які не відбивали реального становища. Атрибуцію треба звірити з оригіналом.
«Вечер», газета (Київ, 1918) (російськомовна вечірня київська газета) · Сегодня утромъ · 12-3440
Вранці Мулен повернувся до Києва з Фастова.
Сегодня утромъ въ Кіевъ вернулся изъ Фастова выѣхавшій туда наканунѣ секретарь французскаго консульства г. Муленъ.
Гуль, «Киевская эпопея» (книга або мемуар) · 14 декабря · 12-0026
Гуль: уранці Мулен із залізничником і прапором пішки підійшов залізницею до офіцерів біля Жулян, зажадав паровоза й поїхав до Києва.
Полк. Сперанскій уже разговариваетъ съ штатскимъ господиномъ, въ мѣховомъ пальто, съ пенснэ на носу. Это французскій консулъ Муленъ.
Дашкевич, «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота» (книга або мемуар) · 12-0435
Дашкевич: опівдні з Києва до Боярки приїхав паровоз під французьким і білим прапорами, консул пропонував посередництво й лякав барикадами.
Консул переконував, що російські Добровольці ставлять барикади на вулицях Києва і будуть боронитися, що місто у боях буде знищене.
«Ставка» (Київ, 1918) (газета Директорії (кінець 1918)) · 16 грудня 1918 · 12-5642
«Ставка»: Мулен на передових позиціях просив не брати Києва боєм і почув вимогу капітуляції й видачі гетьмана та міністрів.
повна капітуляція і видача гетьмана, всіх його міністрів
Гай-Нижник, «1918-й: два перевороти» (книга або мемуар) · 12-0099
Енгельгардт: Мулен був присутній у штабі Долгорукова, коли той оголосив капітуляцію.
я наказую капітуляцію
Оцінка аналізу. Свідчення сумісні як послідовність: повернення з Фастова через лінію фронту вранці, повторна поїздка опівдні до позицій Директорії й присутність у штабі. Проте напрямки поїздок (з Києва чи до Києва) у Гуля й Дашкевича протилежні, а точний порядок подій не встановлюється.
Гай-Нижник, «1918-й: два перевороти» (книга або мемуар) · Уранці ж 13 грудня; Ввечері 13 грудня · 12-0091
Гай-Нижник: увечері 13 грудня Кірпічов наказав офіцерам скласти зброю й зібратися в музеї — вони «попалися як у мишоловку».
«попалися як в мишоловку»
Гуль, «Киевская эпопея» (книга або мемуар) · 14 декабря · 12-0034
Гуль: 14-го біля вокзалу Кірпічов запропонував пробиватися на Дон або розпорошитися; офіцери самі вирішили йти здаватися через думу, хтось гукнув «до Педагогічного музею!».
«Господа, у насъ есть два выхода: или пробиваться на Донъ, или распыляться отсюда же. Выбирайте».
Оцінка аналізу. Гуль — очевидець і учасник, його версія про стихійне рішення 14-го надійніша; у Гай-Нижника, ймовірно, дата зміщена або злито наказ Кірпічова з подіями наступного дня.
Гай-Нижник, «1918-й: два перевороти» (книга або мемуар) · 12-0099
Енгельгардт: Долгоруков оголосив беззастережну капітуляцію й виїхав до Одеси.
я наказую капітуляцію
«Корпус Січових Стрільців» (Кучабський, Коновалець та ін.) (книга або мемуар) · уранці 14 грудня; о год. 12.30; о год. 1-ій по полудні · 12-0140
Гетьманське командування о 13-й наказало оборонцям залишити позиції й розійтися.
наказало оборонцям столиці зійти рівночасно на всьому фронті о год. 1-ій по полудні з позицій і розійтися по домах
«Ставка» (Київ, 1918) (газета Директорії (кінець 1918)) · 16 грудня 1918 · 12-5643
«Ставка»: пізно ввечері до Ставки надійшла телеграма Долгорукова з проханням про переговори.
Директорія господину Петлюрі. Гетьманське правительство
Оцінка аналізу. Телеграма, найпевніше, була відправлена раніше вдень і дійшла до Ставки із запізненням; текст у «Ставці» прочитано погано (conf low). На перебіг подій у місті вона не вплинула.
Алексєєв (упор.), «Революция на Украине по мемуарам белых» (книга або мемуар) · Первого декабря · 12-0124
Денікін: 1 грудня січовики ввійшли в місто, гетьман зрікся.
Первого декабря галицийские сечевики Коновальца сбили киевские дружины и в тот же день к вечеру вошли в город.
Ковалевський, «При джерелах боротьби» (книга або мемуар) · у вечірніх годинах одного листопадового дня · 12-0102
Ковалевський: повстанці ввійшли до Києва «одного листопадового дня».
Десь коло пʼятої години ранку Лукʼянівська вʼязниця була захоплена невеличким відділом так званого Чорноморського куреня
Дорошенко, «Історія України 1917–1923», т. 2 «Українська Гетьманська Держава» (книга або мемуар) · в ніч з 13, на 14. падолиста · 12-0117
Дорошенко: виступ «у ніч з 13 на 14 падолиста».
Коло полудня того дня повстанці захопили Арсенал на Печерську, Військове Міністерство і ще де-які установи
Оцінка аналізу. «1 грудня» в Денікіна — старий стиль (14 грудня за новим, різниця 13 днів). «Листопад» у Ковалевського й «падолиста» в Дорошенка — помилка пам'яті чи друку; усі три описують події 14 грудня.
«Відродження», газета (Київ, 1918) (українська безпартійна демократична щоденна газета) · 14 грудня 1918 · 12-1754
«Відродження»: «впродовж семи з половиною місяців».
Я гетьман всеї України впродовж семи з половиною місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести край із тяжкого становища ... Бог не дав мені сили виконати цю задачу.
Самовидець, «Недавня гетьманщина» (книга або мемуар) · 14. грудня 1918, місто Київ · 12-0161
Самовидець: «на протязі семи з половиною місяців».
Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил ... нині я ... відмовляюсь від влади. 14. грудня 1918, місто Київ. Павло Скоропадський
Пиріг, «Українська гетьманська держава 1918 року» (книга або мемуар) · 14 грудня 1918 року · 12-0113
Пиріг: український варіант — «упродовж семи місяців», з адресою «Всім військовим частинам».
„Я, Гетьман всія України, упродовж семи місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести країну з того важкого становища, в якому вона знаходилася.”
Оцінка аналізу. Газетні публікації 15 грудня й більшість передруків дають «сім з половиною»; варіант Пирога відбиває іншу (телеграфну) редакцію. Розбіжність редакційна, суті не змінює.
Цитата дня
все мужское населеніе Кіева, въ возрастѣ отъ 18 до 40 лѣтъ берется на учетъ завѣдующими охраной домовъ, избранными жителями этихъ домовъ. Организуются дежурства, сигнализація и взаимная поддержкаЧерез тривожний час бюро Центродому терміново повідомило всі будинкові комітети Києва, що вони мають негайно організувати охорону будинків за розробленою інструкцією: усіх чоловіків віком від 18 до 40 років брали на облік завідувачі охорони, обрані мешканцями; організовували чергування, сигналізацію й взаємодопомогу.
«Вечер», газета (Київ, 1918), №57, с. 1 · 12-3445
Ціна дня
річна основна платня священника (проєкт)
3 600 крб за рік
парафія, за проєктом закону · «Слово», газета (Київ, 1918), №63, с. 1 · 12-4352
| Що | Ціна | Де надруковано |
|---|---|---|
| проїзд візником (сани) від Андріївського узвозу до Педагогічного музею | 500 не вказанопоїздка | Булгаков, «Белая гвардия» (роман), с. 10 |
| відривний календар на 1919 рік (Дніпросоюз) | 4 крбштука | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 1 |
| перевезення дров (з пристані/Рибальського острова) | 75 крбодиниця (сажень?) | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 1 |
| прохання про аванс для Холмщини | 500 000 крбаванс | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 3 |
| «Універсальний журнал», №1–2 (Катеринослав) | 1,2 крбномер | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 4 |
| Г. Банг, «Чотири чорти» (видавництво «Друкар») | 1,5 крбкнижка | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 4 |
| К. Гамсун, «Вікторія» (видавництво «Шляхи») | 5 кронакнижка | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 4 |
| відсотки на вкладах Українського Народного Кооперативного Банку | 6,5 %рік | «Відродження», газета (Київ, 1918), №209, с. 1 |
| квиток на виставу «Потік» (найдорожчий) | 10 рубквиток | «Вечер», газета (Київ, 1918), №56, с. 2 |
| штраф газеті «Вечер» замість закриття | 2 000 рубштраф | «Вечер», газета (Київ, 1918), №57, с. 1 |
| ворожіння у хіромантки | 5 рубсеанс (мінімум) | «Вечер», газета (Київ, 1918), №57, с. 4 |
| окремий номер газети «Слово» | 30 копномер | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 1 |
| передплата на «Слово» (1 міс.) | 7 крбмісяць | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 1 |
| передплата на «Слово» (3 міс.) | 21 крб3 місяці | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 1 |
| оголошення, рядок петиту на 1-й сторінці | 3,5 крбрядок | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 1 |
| білоруський національний паспорт | 25 крбпаспорт | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 4 |
| позичка Київській міській управі на упорядкування Андріївського узвозу | 150 000 крбпозичка (6 % річних) | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 3 |
| безповоротна позичка Київській міській касі на ремонт Андріївського собору | 160 000 крбпозичка | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 3 |
| десятина землі (гіпотетична викупна ціна) | 1 000 рубдесятина | «Слово», газета (Київ, 1918), №61, с. 2 |
| річна платня керуючого єпископа (проєкт) | 12 000 крбрік | «Слово», газета (Київ, 1918), №63, с. 1 |
| мінімум річної платні священника з держави (проєкт) | 3 000 крбрік | «Слово», газета (Київ, 1918), №63, с. 1 |
| мінімальна плата просфорні на рік (проєкт) | 300 крбрік | «Слово», газета (Київ, 1918), №63, с. 1 |
| річна платня священника й протодиякона в соборах (проєкт) | 3 900 крбрік | «Слово», газета (Київ, 1918), №63, с. 1 |
| окреме число газети «Армія» | 50 копчисло | «Армія», газета (Київ, 1918), №33, с. 1 |
| жалування й дорожнеча німецьких військ в Україні | 30 500 000 маркагрудень 1918 | «Армія», газета (Київ, 1918), №33, с. 3 |
| утримання німецьких військ в Україні | 54 000 000 маркагрудень 1918 | «Армія», газета (Київ, 1918), №33, с. 3 |
| матеріальна частина німецьких військ в Україні | 8 500 000 маркагрудень 1918 | «Армія», газета (Київ, 1918), №33, с. 3 |
Оголошення дня
Сдается квар. 2 ком. (съ вер.) безъ кухни. Святошинъ, Шоссейная 58 вблизи трамвая.Оголошення: здавалася квартира з 2 кімнат (з верандою) без кухні у Святошині, вул. Шосейна, 58, поблизу трамвая.
«Вечер», газета (Київ, 1918), №57, с. 4 · 12-3472
Афіша й культура
Ще 6 у темі «Культура» нижче.
Погода
Попри бої, ранкові газети анонсували вистави: Державний драматичний театр давав «Підпори громадянства», трупа Садовського — «Бондарівну», «Молодий театр» — «Горе брехунові», востаннє йшов «Потік» Гальбе (місця від 2 до 10 руб.), Великий театр мініатюр і кабаре «Бі-Ба-Бо» кликали публіку, а ввечері мали початися репетиції Державного симфонічного оркестру (12-1689, 12-1692, 12-1690, 12-3389, 12-3449, 12-3452, 12-3460). «Вечер» відзначав помітне падіння цін на продукти через великий підвіз з околиць; відривний календар на 1919 рік коштував 4 крб, номер «Слова» — 30 коп., ворожіння хіромантки — від 5 руб., а в окружному суді слухали справу чотирьох більшовиків про вбивство агентів розшуку в січні 1918-го (12-3446, 12-1688, 12-4231, 12-3473, 12-3457). Церковний собор засідав і цього дня, ухваливши законопроєкт про платню духовенству й постанови про участь жінок у церковному житті; увечері, за Донцовим, засніжений Бібіковський бульвар огортав туман (12-4350, 12-4355, 12-4429, 12-0003).
14 грудня 1918 р. республіканські війська зайняли Київ; протягом наступних шести тижнів (до евакуації 29 січня 1919 р.) комендатура міста була в руках Січових стрільців.
14. грудня 1918. р. республіканські війська заняли Київ
Евакуація політичної влади — 29 січня 1919, Київ перейшов до більшовиків 4 лютого 1919 (поза діапазоном).
14 грудня 1918 року республіканські війська зайняли Київ; протягом шести тижнів перехідного періоду командування міста було в руках січових стрільців.
14-го грудня 1918 р. республіканські війська зайняли Київ ... протягом шести тижнів, командування міста було в руках Січових Стрільців
Є. Коновалець. Там само: 19 січня 1919 евакуація політичної влади, 4 лютого Київ перейшов до більшовиків; 5 лютого близько 8 ранку останнім вийшов курінь СС сотника Герчановського (прим. ред.).
Гетьман Павло Скоропадський 14 грудня 1918 року в Києві підписав зречення від влади: «Я Гетьман всієї України впродовж семи з половиною місяців всі сили клав на те, щоб вивести край із того тяжкого становища, в котрому він був. Бог не дав мені сили виконати цю задачу».
14 грудня 1918 року Скоропадський підписав зречення: «Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців докладав усіх сил, щоб вивести Україну з тяжкого становища… Бог не дав мені сил… зрікаюся всієї влади».
"God has not given me the strength to deal with this problem and now, in the light of conditions which have arisen and acting solely for the good of Ukraine, I abdicate all authority."
Автор датує події за новим стилем.
Я Гетьман Всієї України впродовж семи з половиною місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести край із того тяжкого становища, в котрому він був.
Текст зречення — у «Слові» № 62; дата «Дано 14 грудня 1918 року м. Київ». Тепер, з огляду на нинішні обставини, керуючись виключно благом України, я зрікаюся влади.
14 грудня 1918 року о пів на четверту дня величезні маси київського демократичного громадянства з радісними сльозами й революційними піснями зустрічали перші загони Українських республіканських військ; урочистий похід під «Слава» рушив Фундуклеївською вулицею на Хрещатик, і маніфестація зростала.
О пів до четвертої години дня 14 грудня 1918 року (офіційне повідомлення штабу Петлюри) величезні маси київського демократичного громадянства зі сльозами радості й революційними піснями зустрічали перші відділи українських республіканських військ, що йшли з Фундуклеївської вулиці на Хрещатик.
О пів до четвертої години 14 грудня величезні маси київського демократичного громадянства зустрічали з слезами радости і революційними піснями перші відділи українських республіканських війська ... з Фундуклеївської вулиці на Хрещатик.
Текст колонки перемішано; підрозділ «Зустріч Директорії» / «Останній подвиг добровольців».
О пів до четвертої години дня 14 грудня величезні маси Київського демократичного громадянства зустрічали ... перші отряди Республіканських військ.
Офіційне повідомлення.
14 грудня 1918 р. війська Директорії увійшли до Києва; після повалення гетьманської влади Скоропадський нетривалий час переховувався в Києві, потім перебрався до Берліна.
14 грудня 1918 р. війська Директорії увійшли до Києва
Редакторська хроніка. Формально війська Директорії увійшли до міста 14 груд., урочистий вступ — 19 груд.
14 грудня 1918 року перед обідом усі батареї відкрили ураганний вогонь по позиціях оборонців Києва; ворожі батареї спершу відповідали, а потім замовкли, і близько полудня піхота пішла в наступ майже без опору.
Перед полуднем усі батерії отворили гураганний вогонь по ворожих становищах.
Увечері 14 грудня 1918 року республіканські війська зайняли Київ — після 26 днів війни; старшини штабу дивізії СС поскакали верхи через Жуляни до міста.
Під вечір республіканські війська зайняли столицю України. Київ був здобутий по 26 днях війни.
Гетьман Скоропадський залишив у своїй канцелярії декларацію про зречення, переїхав із родиною до казарми, де стояло німецьке військо, і згодом виїхав із німцями до Німеччини.
Гет. Скоропадський залишив у своїй канцелярії деклярацію, що зрікається готьманства і влади в Україні, переїхав з родиною до казарми, де було німецьке військо
14 грудня 1918 р. в Києві гетьман Павло Скоропадський підписав зречення влади після семи з половиною місяців правління.
Я, Гетьман псієї України, на протязі семи з половиною місяців ... відмовляюся від влади. ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ. 14• Грудня 1918 року місто Київ
Документальний додаток упорядника (за П. Христюком, Д. Дорошенком).
Гетьман Скоропадський утік із Києва разом із німцями, під їхньою охороною; телеграф приніс його прощальні слова про те, що «Бог не дав мені збудувати України».
утік разом із Німцями, під їх охороною... його прощальні слова, які приніс нам телєґраф: „Бог не дав мені збудувати України..."
Зречення й виїзд гетьмана — 14 грудня 1918 р.; автор дату не вказує.
14 грудня 1918 року Павло Скоропадський пішов так само непомітно, як прийшов 29 квітня 1918 року.
14 грудня 1918 р. відійшов Павло Скоропадський так само незамітно, як 29 квітня 1918 р. прийшов.
Мешканці Києва, які масово висипали на вулиці під час вступу військ Директорії, були здивовані, побачивши справжнє регулярне військо — в однострої, добре озброєне, — хоча протягом двох попередніх тижнів газети писали лише про «банди» й «голоту».
Мешканці Києва, які масово вилягли на вулиці, були здивовані одною річчю ... виглядом війська, що вступило до столиці.
Фактичний вступ військ до міста — 14–19 грудня 1918 року; урочистий парад — 19 грудня.
14 грудня 1918 р. республіканські війська Головного отамана С. Петлюри переможно вступили до Києва; в альбомі вміщено світлини «тріумфального маршу українського війська до Києва» і «тріумфального входу української кавалерії до Києва» цього дня.
триюмфальннй марш укр. війска до Київа, 14 груд. 1918
Популярний еміграційний альбом (Вінніпег, 1920) Осипа Мегаса; автор у 1918 р. в Києві не був, тож дані вторинні й подекуди неточні. Самих фотографій в OCR-тексті немає, лише підписи.
Київ був зайнятий військами Директорії 14 грудня 1918 р.; до приїзду Директорії управління містом узяв так званий осадний корпус січових стрільців Коновальця.
Київ був занятий 14. грудня, але Директорія виїхала туди лише 19-го, а за цей час в Київі об’няв управління т. зв. осадний корпус січовиків Коновальця.
Директорія вступила до Києва 14 грудня 1918 року; після сформування Ради народних міністрів однією з перших ухвал стала постанова про усамостійнення української валюти.
Після вступу Директорії 14 грудня 1918 року до Києва й сформування Ради Народніх Міністрів одною з перших ухвал була постанова про усамостійнення української валюти.
Близько 3 години ночі 14 грудня почалася артпідготовка Директорії по всьому фронту від Червоного Трактиру; у Червоному Трактирі й біля Святошина тріщали гвинтівки й кулемети — почався загальний наступ на Київ.
Было около 3-хъ часовъ ночи — когда гдѣ то далеко влѣво, непріятно громыхнуло первое орудіе.
printed page; «Святосилка» в OCR = Святошин(а).
14 грудня ті, хто відступав, ішли шосе від поста Волинського до Києва серед натовпу людей, коней, гармат, автомобілів, возів; полковники Крейтон і Стессель «не особенно трезвы», полковник Боровський уже в цивільному.
идемъ по шоссе среди столпившихся людей, лошадей, орудій, автомобилей.
printed page
Біля казарм на шосе німецькі солдати висипали подивитися на тих, хто відступав, сміялися; молодий німець поставив триногу фотоапарата, але під лайкою десятків голосів прибрав її.
Одинъ ловкій молодой нѣмчикъ устанавливаетъ фотографическій аппаратъ.
printed page
14 грудня біля вокзалу генерал Кірпічов зі штабом гвардійців запропонував: пробиватися на Дон або розпорошуватися; офіцери вирішили йти до центру, до міської думи, і здатися через її представників; хтось гукнув «В Педагогический музей!».
«Господа, у насъ есть два выхода: или пробиваться на Донъ, или распыляться отсюда же. Выбирайте».
printed page
14 грудня колона офіцерів вийшла на Володимирську вулицю, де тротуари були запруджені переважно інтелігенцією; літня жінка в жалобі хапала за руку: «Скажите ради Бога, куда вы идете?»; загін увійшов до вестибюля Педагогічного музею.
Выходимъ на Владимірскую. Уже недалеко музей. Тротуары запружены людьми, здѣсь въ большинствѣ интеллигенція.
printed page; У тексті знову «1920 года» — друкарська помилка, 1918.
У Педагогічному музеї 14 грудня зібралося понад 2000 осіб; за рогом натовп кричав «Слава! Слава!» і стріляв; офіцери біля музею кинулися всередину, генерал Канцирєв готувався до переговорів.
Въ Педагогическомъ музеѣ скопилось болѣе 2000 человѣкъ.
printed page
1 грудня галицькі січовики Коновальця збили київські дружини і надвечір увійшли до міста. Гетьман того ж дня підписав акт зречення і втік до Німеччини; уряд розпорошився; князь Долгоруков здав війська на капітуляцію без умов і поїхав до Одеси.
Первого декабря галицийские сечевики Коновальца сбили киевские дружины и в тот же день к вечеру вошли в город.
автор уривка: Денікін; 1 грудня ст. ст. = 14 грудня н. ст.
Зречення гетьмана Скоропадського і втеча його з Києва; до Києва вступили війська Директорії.
Отречение гетмана. Вступление в Киев войск Директории.
хронологія збірника.
14 грудня 1918 року о 4-й годині дня, рівно через місяць після початку повстання, на вулицях Києва з'явилися перші загони українського революційного війська з фронту, яке після дводенних боїв остаточно розбило добровольців під Києвом.
О 4. тодині 14. грудня — рівно через місяць з дня початку повстання на вулицях Київа вже були перші отряди українського революційного війська
Перемоги армій Директорії в листопаді — грудні 1918 р. увінчалися 14 грудня урочистим вступом до Києва, проте мир не настав: на півночі відкрито ворогували більшовики, а на півдні французький консул Енно погрожував Директорії неминучою інтервенцією.
Its victories culminated on December 14 in a grand entry into Kiev, yet peace did not follow.
Авторка есею — Марта Богачевська-Хом'як. Урочистий в'їзд самої Директорії до Києва відбувся 19 грудня; авторка подає дату вступу військ.
У середині грудня 1918 року гетьман Скоропадський зрікся влади й утік із Києва, перевдягнений у німецький мундир; на той час армія Директорії налічувала майже 100 000 осіб, і нові добровольці продовжували прибувати.
By mid-December, when Skoropadskyi abdicated and fled from Kiev disguised in a German uniform, the army of the Directory already embraced nearly 100,000 men
Есей, імовірно, А. Адамса; за В. Винниченком. Точна дата зречення — 14 грудня 1918 р. (у тексті «середина грудня»).
У листопаді 1918 р. почався заколот корпусу Січових стрільців на чолі з Директорією, що переріс у масове повстання; в оточеному повстанцями Києві П. Скоропадський 14 грудня 1918 р. зрікся влади.
В оточеному повстанцями Києві П.Скоропадський 14 грудня 1918 року зрікся влади
14 грудня 1918 р. в Києві гетьман Павло Скоропадський зрікся влади зверненням «Всем, всем по учреждениям Украины»; текст опубліковано 15 грудня в газетах «Відродження», «Наш путь», «Мир».
Бог не дал мне силы справиться с этой задачей. Ныне в виду сложившихся условий, руководствуясь исключительно благом Украины, от власти отказываюсь.
14 грудня 1918 р. Рада міністрів (Гербель, Ржепецький, Науменко, Петров, Косинський, Меринг, Кістяківський), до якої перейшла влада після зречення гетьмана, обговоривши вимогу Директорії, склала повноваження й передала владу Директорії.
Обсудив требование Директории, Совет Министров постановил сложить с себя полномочия и передать власть Директории.
14 грудня 1918 р. війська Директорії оволоділи Києвом; гетьман зрікся влади, констатувавши, що Бог не дав йому сил упоратися з цим завданням.
14 грудня 1918 р. війська Директорії оволоділи Києвом
Автор статті: Руслан Пиріг.
Вранці 14 грудня 1918 року з Фастова повернувся до Києва секретар французького консульства Муллен, який виїхав туди напередодні.
Сегодня утромъ въ Кіевъ вернулся изъ Фастова выѣхавшій туда наканунѣ секретарь французскаго консульства г. Муленъ.
Міністр ісповідань пропонує створити законодавчо спеціальну комісію з фахівців для постійного догляду за Андріївським собором; витрати на утримання віднести на бюджет ліквідованого колишнього міністерства двору й уділів.
на бюджет ліквідуємого тепер бувшого міністерства двора і уділів
14 грудня 1918 року Рада міністрів Української Держави, обговоривши домагання Директорії, постановила скласти свої повноваження й передати владу Директорії.
Обговоривши домагання Діректорії, рада міністрів постановила скласти свої повноваження і передати владу Діректорії.
Постанова Ради міністрів датована 14 грудня 1918 р.
Міський голова Рябцов на засіданні заявив, що єдина мета демократичної думи — запобігти сутичкам на вулицях міста; офіційна передача справ тимчасовою урядовою комісією призначена на понеділок (16 грудня).
Єдиною метою демократичної думи тепер є запобігти всяким сутичкам на вулицях міста. ... передача справ ... призначена на понеділок.
Дата події — 14 грудня: номер від 15 грудня подає вчорашні новини.
Нарада управи виділила окрему комісію на чолі з міським головою для вирішення всіх загальних справ, пов'язаних з охороною міста й входом до міста республіканського війська, — аж до обрання Думою спеціальної комісії з охорони міста.
окрему комісію на чолі з міським головою для вирішення всіх загальних справ, зв'язаних з охороною міста, також входом у місто республіканського війська
Дата події — 14 грудня: номер від 15 грудня подає вчорашні новини.
Третя сесія Всеукраїнського Православного Церковного Собору провела 14 грудня 1918 року пленарне засідання; відкрито о 10 ранку, головував митрополит Антоній. Заслухано й прийнято протокол засідання 13 грудня.
Пленарне засідання 14-го грудня 1918 року. Засідання открито в 10 ранку. Головує митрополит Антоній.
Дата події з заголовка звіту.
У ніч на 14 грудня 1918 р., близько третьої години, гетьман отримав телеграму Винниченка, що «тоном Наполеона» вимагала повної ліквідації гетьманату; о 7 ранку чувся сильний гул гармат, черговий офіцер доповів, що частини, які захищають Київ, «отходят на вторые позиции». Комендант Прісовський доповів, що вночі було роззброєно окремий дивізіон із великоруських офіцерів, який охороняв гетьмана; потім надійшли звістки, що взято Арсенал і зайнято військове міністерство.
части, защищающие Киев, «отходят на вторые позиции». Я понял, что это за вторая позиция, и подумал себе: «Вот тебе и два дня удержания Киева, и трех часов не удержат!»
14 грудня 1918 р. гетьман хотів пройти до Долгорукова прохідним двором на Левашовській, але ворота виявилися забиті; тоді з ад'ютантом Данковським він одягнув доху, узяв візника і проїхав через Інститутську на Банкову до штабу Долгорукова, де біля будинку заряджали гармату; не бажаючи говорити з офіцерами штабу, поїхав на квартиру Данковського, потім до турецького посланника Ахмеда Мухтар-бея, який жив у двох кімнатах готелю «Палас», напханого людьми, що снували коридором; у досі його ніхто не впізнав.
Ахмед Мухтар-бей жил в гостинице «Паласт», в двух комнатах. Сама гостиница была набита всякими людьми, которые сновались по коридору. Меня в дохе никто не узнал.
14 грудня 1918 р. дніпровці безладними юрбами ринули в місто Житомирським шосе, першими ввійшли до Києва, зібралися на Єврейському базарі і, роздобувши портрет Тараса Шевченка, понесли його багатотисячною юрбою вулицями. Близько 16:00 дійшли до Хрещатика, де біля Думи невеликий загін російських офіцерів зустрів їх кулеметним вогнем; юрба в страшній паніці повернула назад і опам'яталася лише за Єврейським базаром; за пів години вулиці ніби вимерли.
їхні безладні ватаги скупчилися в Києві на Жидівськім Базарі й, роздобувши десь портрет Тараса Шевченка, понесли його вулицями столиці кількатисячною юрбою. Надвечір, коло 4 год., ... дійшли аж до Хрещатика. Тут біля Думи зустрів їх малий відділ московських офіцерів скорострільним вогнем.
Німці наказали Скоропадському і князеві Долгорукову здати Київ без бою, щоб уберегти столицю від обстрілу, за умови пропуску Скоропадського з родиною до Німеччини; ліві лідери й селяни-повстанці потім дорікали Петлюрі й Коновальцю, що ті дали гетьманові втекти.
Наказ Скоропадському, згл. Долгоруковові здати без бою Київ і охоронити столицю від обстрілу і знищення під умовою пропущення до Німеччини Скоропадського і родини.
14 грудня 1918 р. гетьманське міністерство ухвалило здати місто; владу передали демократичній Міській думі, яку кількома місяцями раніше було розпущено й замінено «Комиссией по делам городского хозяйства» на чолі з І. М. Дьяковим; владу над містом на перехідні дні за традицією вручили Є. П. Рябцеву.
14 декабря 1918 года, министерство вынесло постановленіе о сдачѣ города. Власть была передана демократической Городской Думѣ
printed page 230
14 грудня гетьман підписав зречення і зник із Києва.
14 декабря гетман подписал отречение и скрылся из Киева.
автор уривка: Марголін.
Увечері 14 грудня 1918 року, одразу після капітуляції гетьманського уряду, Революційний комітет призначив Раду комісарів як тимчасову найвищу політичну владу в Києві до приходу Директорії; комісари взяли під нагляд міністерства і випустили з київських в'язниць близько 200 політичних в'язнів.
Комісари взяли під свій догляд мінстерства, а також випустили в визниць київа політичних вязнів (до 2O0 чолов.).
14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади.
14 грудня гетьман відрікся від влади.
В останні дні гетьмана охороняв окремий дивізіон з офіцерів-росіян, збережений «для последнего удара»; у ніч на 14 грудня 1918 р. його роззброїли. Від ранку бої йшли вже на Печерську. Скоропадський залишив гетьманський будинок і в готелі «Паласт», в апартаментах турецького посланника, підписав зречення від влади.
Але в ніч на 14 грудня його роззброїли. З ранку бої вже точилися на Печерську. П. Скоропадський залишив гетьманський будинок і в готелі “Паласт” в апартаментах турецького посланника підписав відречення від влади.
Готель «Паласт» (Palace) – на Бібіковському бульварі (нині бульв. Шевченка), за загальновідомими даними.
Скоропадський залишив резиденцію й перебрався до офісу турецького посла Ахмеда Мухтар-бея в готелі «Паласт». Близько другої години дня 14 грудня 1918 р. він власноруч написав текст зречення від влади; до вечора столиця була вже в руках республіканських військ.
Близько другої години дня 14 грудня 1918 р. він власноручно написав текст відмови від влади. Надвечір столиця вже була в руках республіканських військ.
У ніч на 14 грудня 1918 р. в Києві почалося повстання, організоване 120 старшинами й повстанцями, раніше заарештованими гетьманцями; українські робітничі й військові групи, частково єврейські, захопили Печерськ (включно з районом гетьманського палацу), Куренівку, Шулявку, Лук'янівку й район залізниці; роззброєно офіцерські відділи, бронедивізіон і Власний конвой гетьмана; до ранку взято Генштаб і Військове міністерство.
Було захоплено ледь не весь Печерськ, зокрема й район гетьманського палацу
Ставка, 1918, Ч. 2, 17 грудня; ЦДАВО, Ф. 1429, Оп. 1, Спр. 13, Арк. 6.
О 20-й годині 14 грудня повстанський Революційний комітет призначив Раду комісарів тимчасовою вищою владою в Києві до прибуття Директорії; у ніч на 15 грудня вся столиця перейшла до республіканців.
ЦДАВО, Ф. 1429, Оп. 1, Спр. 13, Арк. 7.
Міністерство земельних справ підрахувало землі для утворення державного земельного фонду: за переписом 1917 р. на Україні — 27 млн десятин селянських і хутірських, 10 млн поміщицьких, 500 тис. казенних та удільних; для цукрової промисловості потрібно залишити 2 млн десятин, тож для земельної реформи призначається не більше 1 млн десятин.
По перепису 1917 р. всього на Україні числиться 27 мил. дес. земель селянських та дрібних хутірських, 10 мил. дес. поміщицьких, 500 тис. дес. казенних та удільних ... для земельної реформи може бути призначено не більше 1 мил. дес. землі по всій Укра
Рада Спілки вчителів-українців Києва скликала загальні збори у неділю 15 грудня о 4 годині дня в гімназії Володковича (Кузнечна, 44): вибори членів управи ощадно-позичкової каси та поточні справи; якщо збори не відбудуться о 4, то о 5 вважатимуться дійсними за будь-якої кількості.
Рада спілки учителів-українців м. Київа просить всіх членів спілки прибути на загальні збори спілки у неділю 15 грудня о 4 год. дня в помешкання гімназії Володковича (Кузнечна 44) ... 1) Вибори членів управи ощадно-позичкової каси
О 8-й годині вечора 14 грудня Революційний Комітет призначив Раду Комісарів як тимчасову найвищу політичну владу в Києві до приходу Директорії; з 15 грудня відбувались щоденні спільні засідання Комітету з Радою Комісарів, постанови передавали Директорії по прямому дроту.
о 8-й годині вечора 14-го грудня Революційним Комітетом була призначена Рада Комісарів, яко тимчасова найвища політична влада у Київі до приїзду Директорії
На 14 грудня 1918 року в Київському окружному суді призначили слухання справи про розстріл чинів карного розшуку в січні 1918 року: з приходом банд Муравйова звільнені з Лук'янівської в'язниці арештанти увірвалися до розшукового відділення й убили завідувача антропометричного бюро Корусеневського та агентів Крижановського, Матушевича, Пишуру, Гузія й Лисацького; агент Детковський, поранений, удав мертвого.
14 декабря въ кіевскомъ окружномъ судѣ будетъ слушаться дѣло о разстрѣлѣ чиновъ розыска, въ кошмарные январьскіе дни.
Обвинувачені: В. Лукашенко, В. Гришин, П. Калтін, С. Вав'яниця (?).
Великого значення в політичних колах надавали прийому в гетьманському палаці українських громадських діячів — колишнього голови мирної делегації сенатора Шелухіна, колишнього міністра народної освіти П. Я. Стебницького та колишнього міністра віросповідань О. І. Лотоцького.
очень большое значеніе придается пріему въ гетманскомъ дворцѣ украинскихъ общественныхъ дѣятелей, въ томъ числѣ бывшаго предсѣдателя мирной делегаціи сенатора Шелухина
Дата номера газети; точна дата прийому (бл. 13 грудня) не вказана.
Правління польської студентської спілки «Bratnia Pomoc» при Київському університеті св. Володимира після переговорів з ректором повідомило, що студенти-поляки на час служби в польській армії користуються тими самими пільгами, що й російські студенти, призвані до війська; довідки — у студентській їдальні на вул. Рейтарській, 24, кв. 4.
студенты-поляки, во время пребыванія ихъ въ рядахъ польской арміи, они пользуются такими же льготами, какъ и русскіе студенты, призванные въ войска.
Міністр ісповідань звернувся до Ради міністрів: Андріївський собор (взірець рококо, робота Растреллі) в жалюгідному стані, йому загрожує руїна; пропонує визнати його державною пам'яткою, утримувати коштом держави й видати міській касі 150 тис. карб. безповоротної позики на зміцнення гори.
Андріївський собор — це одна з самих кращих та відзначних пам'яток архитектури на Україні. ... йому загрожує цілковита руїна.
Сума в тексті — 150 тис.; в одному місці OCR читається «160 000».
14 грудня 1918 року о пів на другу дня до будинку Київської міської управи заїхав міністр фінансів Ржепецький і передав товаришеві голови урядової комісії Смирнову постанову Ради міністрів: відновити діяльність розпущеної Київської міської думи та управи й передати їм управління містом і Київським міським отаманством; постанова набуває чинності з моменту відновлення.
Рада міністрів в інтересах охорони ладу і спокою в місті Київі та оборони інтересів громадян постановила: відновити діяльність розпущеної Київської міської Думи та міської управи, передавши їм управління містом і Київським Міським Отаманством.
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня.
14 грудня о 14:00 до будинку міської думи прибули голова демократичної міської думи Дрелінг, його заступник Сухових і міський голова Рябцов; негайна нарада тимчасової урядової комісії у справах міста Києва передала владу представникам демократичної міської думи — Рябцову, Дрелінгу, Суховіву (УТА).
Тимчасова урядова комісія по справах міста Київа передала владу представникам демократичної міської думи Рябцову, Дрелінгу, Сухових.
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня. Хронологія в газеті трохи плутана: о другій годині дня комісія передала владу, о третій — сталась стрілянина.
14 грудня відбулося кілька засідань демократичної міської управи під головуванням Рябцова за участі всіх думських фракцій, крім фракції позапартійного російського блоку; ухвалено призначити начальником охорони міста полк. Короткова (колишнього начальника міської міліції), просити Центродом узяти на себе охорону за допомогою домових комітетів, утворити Думську юридичну комісію для розгляду справ про звільнення в'язнів і не допустити втечі кримінальних в'язнів.
постановлено призначити начальником охорони міста полковника Короткова, що був у свій час начальником міської міліції
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня.
Комісія зі звільнення політичних в'язнів о 8 годині вечора 14 грудня приступила до негайного звільнення; звільненню підлягали всі політичні в'язні, затримані адміністративним шляхом, а щодо затриманих судовою владою комітет наказав комісарові судових справ дати розпорядження київській прокуратурі. Від міської думи в комісії: Віктор Коваль, Ульяницький.
По распорядженню українського військово-революційного комітету від 14 грудня негайному звільненню належать усі політичні вязні, затримані шляхом адміністративним.
Під час вступу повстанців до Києва тисячі озброєних російських офіцерів і діячів поховалися, а потім утекли з міста; повстанці, за словами автора, не мстилися і не влаштували «Варфоломіївської ночі», як більшовики під час першого вторгнення до Києва.
При вступі повстанців до Києва пощезали, скрилися та потім повтікали тисячі російських узброєних "героїв"... не справили "вартоломейської ночі" — як це зробили большевики при першому наїзді на Київ.
Оцінка автора; інші джерела повідомляють про розправи над офіцерами в грудні 1918 р.
14 грудня 1918 р. Скоропадський залишив Київ німецьким санітарним транспортом, за словами автора, як тяжкопоранений, увесь у гіпсі.
Skoropadskyj verließ am 14. Dezember 1918 – als Schwerverletzter völlig eingegipst – mit einem deutschen Krankentransport Kiew.
Узагальнювальна лекція німецького історика (1994), вторинне джерело без посилань; дати подано за новим стилем. Інші джерела стверджують, що гетьман не був поранений, а виїхав, перебравшись на пораненого німецького офіцера з перев'язаною головою; деталь про «гіпс» слід сприймати як переказ цього маскування.
За розповіддю ад'ютанта, 14 грудня він останнім вийшов зі штабу рівно опівдні, коли з боку Печерська з'явилися ворожі ланцюги; головнокомандувач-князь виїхав із двома ад'ютантами, а решту штабних кинув напризволяще; гетьман також утік.
Я вышел из штаба последним ровно в полдень, когда с Печерска показались неприятельские цепи... Имей в виду, что князь и штабных бросил. Два его адъютанта с ним уехали
Художній твір: узгоджується з історією: втеча гетьмана Скоропадського й головнокомандувача князя Долгорукова 14 грудня 1918 року.
14 грудня 1918 року об 12-й годині дня під головуванням С. Н. Гербеля відбулося останнє засідання гетьманської «ради міністрів»: вона ухвалила, обговоривши вимогу Директорії, скласти з себе повноваження й передати владу Директорії.
14 грудня о 12 год. дня під головуванням С. Н. Гербеля, відбулось останнє засідання „совіта министров" ... скласти з себе уповноваження і передати владу Директорії.
Текст сторінки 3 перемішано OCR через переплетення колонок; зміст відновлено за основними фразами.
Влада в місті Києві 14 грудня 1918 року перейшла до Народного Уряду Республіканської Директорії; до прибуття членів Директорії вищим органом державної влади в місті став Український Революційний Комітет під головуванням В. Чеховського.
Влада у місті Київі переходить до Народнього Уряду Республіканської Директорії. До прибуття членів Директорії вищим органом Державної влади являється Український Революційний Комітет.
Інтерпретація фрагментів з перемішаних колонок.
Українці знову відбили Львів у поляків — повідомляє «Слово» в змісті числа 61.
Украінці знову відбили Львів у поляків.
Загальнонаціональна новина зі змісту числа; у Києві її друкують як головну.
Ржепецький (міністр фінансів, прізвище в OCR «Ржепецький/Рженецький») був останнім міністром гетьманського уряду, що 14 грудня особисто передав міській управі постанову про відновлення думи; передача справ тимчасовою урядовою комісією призначена на понеділок.
заїхав міністр фінансів Ржепецький, котрий передав товарищові голови урядової комісії Смирнову таку постанову Ради міністрів
Прізвище міністра в OCR нечітке. Дата події — 14 грудня: номер від 15 грудня подає вчорашні новини.
Собор без змін прийняв доповідь комісії про українізацію служби Божої й церковне мистецтво.
Доклад комісії по українизації служби Божої про церковне мистецтво приймається без змін.
У найближчі дні до Новочеркаська має виїхати український посол при Всевеликому війську Донському генерал Середин.
Въ ближайшіе дни въ Новочеркасскъ выѣзжаетъ украинскій посолъ при Всевеликомъ войскѣ Донскомъ генералъ Серединъ
Читано з OCR-тексту. Прізвище «Середин» читається нечітко.
За «Відродженням», у суботу вранці (14 грудня), коли революційне військо зайняло Печерськ, до гетьманського палацу прибули представники німецького командування й порадили Скоропадському залишити палац.
коли революційне військо зайняло Печерськ
Читано з зображення. Дату «у суботу» співвіднесено з номером від середи 18 грудня.
14 грудня комісар Українського революційного комітету випустив з Лук'янівської в'язниці колишнього народного міністра Центральної Ради Ковалевського, що сидів увесь час гетьманування.
було випущено з лукьянівської тюрми бувшого народнього міністра Центральної Ради
Читано з зображення. Дата 14 грудня вказана в тексті.
Увечері «одного листопадового дня» (за автором) повстанські дивізії ввійшли до Києва, бої точилися поруч із Лук'янівкою; тюремна варта одразу стала дуже люб'язною, вечірньої перевірки не було й камери всю ніч залишалися відчиненими. Близько п'ятої ранку в'язницю зайняв невеликий загін Чорноморського куреня.
Десь коло пʼятої години ранку Лукʼянівська вʼязниця була захоплена невеличким відділом так званого Чорноморського куреня
Автор називає місяць листопадом, але вступ республіканських військ до Києва — 14 грудня 1918; дату виставлено за історичною подією.
Гетьман Скоропадський скористався німецькою евакуацією й виїхав із Києва у формі німецького санітара разом із німецьким військовим шпиталем; із ним за допомогою німців виїхали Полтавець-Остряниця, генерал Зеленевський, Лизогуб, міністр гетьманського двору Палтов і банкір Добрий.
виїхав з Києва в уніформі німецького санітара, разом з німецьким військовим шпиталем
Дату від'їзду не вказано; чутки про «форму санітара» ходили широко.
Перед повстанням у самому Києві проти гетьмана Мартоса послали на переговори з німцями про нейтралітет; говорив він уже не з генералом, а з головою Київської німецької ради солдатських депутатів та його заступником. Переговори закінчилися успішно, рано-вранці вибухнуло повстання, і Київ перейшов до рук Київського повстанського комітету на чолі з В. Чехівським.
я вже говорив не з німецьким генералом, а з головою Київської Німецької Ради Солдатських Депутатів і його заступником. Переговори закінчились успішно. Рано вранці вибухло повстання, і Київ перейшов у руки Київського Повстанського Комітету
Дату автор не подає; найімовірніше 14 грудня 1918 року (день падіння гетьмана).
У ніч на 14 грудня 1918 року в палаці гетьмана — метушня: худого сивуватого чоловіка в багатій черкесці зі срібними газирями переодягли в форму німецького майора, німецький лікар забинтував йому голову, залишивши видимим одне око; офіцерам сказали, що «майор фон Шратт» випадково поранився з револьвера; його винесли на ношах до німецької санітарної машини з червоним хрестом.
Человека облекли в форму германского майора… забинтовал голову новорожденного германского майора так, что остался видным лишь правый лисий глаз… майор фон-Шратт, разряжая револьвер, нечаянно ранил себя в шею
Художній твір: втеча П. Скоропадського 14 грудня 1918 р. під виглядом пораненого німецького офіцера — історичний факт; деталі й прізвище «фон Шратт» — художні.
О 7 ранку 14 грудня командир мортирного дивізіону оголосив, що гетьман близько четвертої години ночі втік у німецький поїзд, а за годину за ним — командувач генерал від кавалерії Белоруков; у Петлюри під містом понад стотисячне військо; дивізіон розпущено, кожному наказано зняти знаки розрізнення, взяти з цейхгаузу, що може понести, і сховатися вдома. На перекличці бракувало двадцяти осіб.
Гетман сегодня около четырех часов утра, позорно бросив нас всех на произвол судьбы, бежал! Бежал, как последняя каналья и трус! Сегодня же, через час после гетмана бежал туда же… командующий нашей армией генерал от кавалерии Белоруков.
Художній твір: зречення й утеча гетьмана 14 грудня 1918 р. історичні; розпуск дивізіону — сюжет.
Увечері 14 грудня командири добровольчих частин палили документи в печах, голили вуса й перевдягалися в цивільне (студентська чорна шинель, траченна міллю шапка з вухами); офіцерам радили негайно зірвати погони й тікати дворами через чорний хід: «Петлюра в городе. На Печерске, если не на Крещатике уже. Город взят».
— Дело в том, что Петлюра в городе. На Печерске, если не на Крещатике уже. Город взят… Штабы предали нас. Еще утром надо было разбегаться.
Художній твір: місто було зайняте військами Директорії 14 грудня 1918 р. — історичний факт.
Холмський губернський староста телеграфував про катастрофічне становище на Холмщині: бракує медикаментів, персоналу не платили з листопада, зростає плямистий тиф, під загрозою закриття шпиталі та харчові пункти для 1 млн повертаючих полонених; просив негайно надіслати аванс 500 000 крб.
Холмський губ. староста телеграфує ... медикаментів немає, платня персоналу з листопада не видана. Кількість випадків плямистого тифу збільшується ... Прохає негайно надіслати аванс в 500.000 карб.
Не Київ, але звернення до Києва.
Під час зустрічі військ Директорії 14 грудня 1918 року на Хрещатику з вікон будинків і з дахів по маніфестації відкрили стрілянину з кулеметів; серед загиблих були дорослі й діти; «ганебну провокаційну бойню» припинив лише негайний активний вихід республіканських військ, а добровольців, що стріляли, заарештували.
Лише негайним активним виходом республіканських військ була спинена ганебна провокаційна бойня.
За офіційним повідомленням штабу Петлюри; точну кількість жертв у цьому тексті не названо. Підзаголовок «Останній «подвиг» добровольців».
В ніч з 13 на 14 грудня українські робітничі й військові групи за наказом Оперативного штабу захопили весь Печерськ і частково Курінівку; на ранок 14 грудня вони розбили всі гетьманські загони на Печерську, захопили Генеральний штаб та Військове міністерство; штаб Добровольчої армії повідомив, що «війська прорвались з лівого берега Дніпра на Печерськ».
в ніч 13 на 14 грудня ... захопили ... Печерську і почасти Курінівку ... захопили Генеральний Штаб і Військове Міністерство
Текст пошкоджений: у тексті «18 на 14»; прочитано як 13 на 14.
14 грудня 1918 року в 12-му відділенні окружного суду за участю присяжних слухали справу чотирьох більшовиків — Лукашенка, Гришина, Жолтіна й Варенянина, обвинувачених у розстрілі в січні 1918 року, наступного дня після захоплення Києва більшовиками, у штабі міської міліції завідувача реєстраційного бюро Корженевського й агентів Матушевича, Крижановського, Пищури та Вакуленка, а також міліціонера Гузея; агент Дітковський, поранений, утік. Захищали присяжні повірені Я. І. Бакшт, С. Г. Крупнов і В. А. Морочинський.
какъ разъ сегодня будетъ слушаться интересное дѣло четырехъ большевиковъ, обвиняемыхъ въ убійствѣ пяти агентовъ уголовнаго розыска.
Прізвища трохи відрізняються від №55 (Корусеневський/Корженевський).
Собор ухвалив законопроєкт Міністерства ісповідань: ст. 1–7 у редакції міністерства; замість ст. 8–11 — збір платні причтові від парафіян переводить державна влада; оцінку продуктивності десятини землі знижено до 50 крб.; ст. 21 відпадає, бо статут про пенсії вже ухвалено Собором.
Ухвалено: проект Министерства ісповідань. 1-7 приймається в редакції міністерства.
OCR колонки перемішане.
Собор 14 грудня ухвалив постанови про участь жінок у церковному житті: жінки мають право брати участь у парафіяльних зборах і на посаді церковного старости, в єпархіальних зібраннях та просвітніх, благодійних установах; допускати їх на посаду псаломщиків у винятків; створювати парафіяльні сестринства, об'єднані в єпархіальні союзи під керівництвом єпископа; у сестер білі косинки, свій святок, покровитель, стяг-хоругва й нагрудні знаки.
Утворені на місцях сестричества повинні бути обʼєднані в союзи місцеві, районні і повітові. ... сестри носять білі косинки.
Доповідь комісії про участь жінок; OCR колонки перемішане.
Собор 14 грудня постановив: церковні музеї мають утримуватися коштом єпархій; при Вищому Церковному Управлінні створюється комітет для розвитку українського церковного мистецтва; видати атласи церков, іконостасів і церковного начиння для будівництва в українсько-візантійському стилі; запровадити в духовних школах курс історії церковного мистецтва.
Засновуємі церковні музеї повинні підтримуватись на кошти єпархій. ... Спеціяльним комітетом при Вищім Церковнім Управлінні повинні бути вишукані засоби
Доповідь комісії з українізації; OCR уривчастий.
Зразковий статут парафіяльних сестринств, ухвалений Собором 14 грудня, передбачає обов'язки сестер: дбати про чистоту церкви, наглядати за дітьми, допомагати пастирю в дитячих гуртках, богослужіннях і катехизації, організовувати притулки й ясла для сиріт, піклуватися про бідних і старців, ховати безхатченків та боротися з безбожжям і моральним розпущенням.
Піклування про бідних, старців і похорони бездомних і бідних парафіян. Боротьба з безбожжям і моральною розпустою
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Увечері 14 грудня на Подолі тривога була меншою, ніж у Верхньому Місті: перехожі прискорювали крок, кухарки вибігали до воріт, загорнувшись у сірі хустки; з Верхнього Міста безперервно чути кулемети, а гармат уже не чути.
На Подоле не было такой сильной тревоги, но суета была... очень часто выскакивали кухарки в под’езды и ворота, наскоро кутаясь в серые платки.
Художній твір: сюжетний опис дня.
О дев'ятій вечора 14 грудня біля Міста чверть години стріляли гармати, гуркіт долітав до Андріївського узвозу.
И эти странные, неожиданные пушки стреляли в девять часов вечера. Стреляли они только четверть часа.
Художній твір: сюжетна подія.
О четвертій дня 14 грудня вулиця біля Золотих воріт була зовсім порожня; Золоті ворота стояли засипані снігом у невеликому сквері.
Было ровно четыре часа дня на старинных часах на башне дома напротив. Начало чуть-чуть темнеть. Улица совершенно пуста... Золотые ворота.
Художній твір: сюжетний опис.
14 грудня 1918 року на Хрещатику навпроти будинку № 25 з вікон цього й інших будинків почалася стрілянина по республіканських військах; за газетою, перестрілка була спровокована пострілом котрогось із добровольців і скінчилася біля Педагогічного музею.
На Хрещатику проти буд. 25, з вікон цього будинку і інших, почалась стрілянина.
Сторінка 3 сильно перемішана OCR; зв'язок між шматками тексту недостовірний.
Зняття російського прапора у Києві в ніч з 13 на 14 грудня 1918 року: під гучні вигуки «слава» біля будівлі зняли стяг Миколи II.
Зняття російського прапора. В ніч з 13 на 14 п. ч.
Місце події (будівля) в OCR не прочитується.
14 грудня на Курінівці повсталі захопили батарею Серожупанного полку й разом із «сердюками» відкрили вогонь з кулеметів і гармат по тилу ворожих позицій у районі Пуща-Водиці; у районі залізниць загін Революційного Комітету захопив броньований потяг.
На Курінівці отряди повстанців, захопивши батарею Сердюцького полку і порозумівшись з сердюками, стали палити з кулеметів і гармат у тил ворожих позицій
Назва полку й району (Пуща-Водиця) читаються нечітко.
У «Слові» опубліковано відповідь священника єпископові «Отверзу въ притчахъ уста моя» і статтю «Хрестним шляхом» — з критикою Всеросійського й Українського соборів, що не подолали прірви між архіпастирями й пастирями.
Что сдѣлали для уничтоженія этой пропасти Соборы Всероссійскій и Украинскій?
Публіцистика; конкретних київських фактів небагато.
Пізно ввечері 14 грудня до Ставки надійшла телеграма: гетьманське правительство й командування в Києві просять переговорів із Директорією; підписав генерал-командувач князь Долгорукий.
Директорія господину Петлюрі. Гетьманське правительство
Читано з зображення. Дата за контекстом «14-го» та «Пізно у вечорі»; склад делегації нечіткий.
Опівдні 14 грудня кінний полк Болботуна з півдня, від кладовища, перерізав залізницю біля урочища Нижня Теличка, зупинив пасажирський поїзд із москвичами й петербуржцями, кулі сипалися на дахи Святотроїцької вулиці; полк дійшов до облупленого колонного Миколаївського училища на Печерську, де його зустріли кулемет і тридцять юнкерів із чотирма офіцерами; біля Мільйонної вулиці зав'язалася перестрілка.
Взвыли шесть болботуновых пулеметов так, что пошел раскат по всему урочищу Нижняя Теличка… болботуновы пули устроили неожиданный град на крышах домишек на Святотроицкой улице… И напоролся Болботун именно только у Николаевского облупленного…
Художній твір: вступ військ Директорії до Києва 14 грудня 1918 р. історичний; конкретний перебіг — художній.
Уранці 14 грудня три з чотирьох гетьманських броньовиків не змогли рушити з місця — у жиклерах осіла якась «гидота» (напередодні в сарай пронесли пакет «цукру»); механік зник (пустили чутку, що захворів на висипний тиф), зникли навідники, шофери, кулеметники, а опівдні — і сам командир дивізіону. Наказ був: «14 грудня о 8 ранку виступити на Печерськ із 4 машинами».
Какая-то дрянь осела в жиклерах и сколько их не продували шинными насосами, ничего не помогло… — Сахар? — Угу, — ответил Михаил Семенович.
Художній твір: епізод має історичну основу: В. Шкловський у спогадах «Сентиментальна подорож» розповідав, як виводили з ладу броньовики цукром у бензобаках.
На світанку 14 грудня широкою Політехнічною вулицею до центру міста відступали вози-фури й окремі солдати в сірих папахах; над садами казенних дач і вибитим шосе підіймався туман. Загін юнкерів мав наказ олівцем зі штабу: «Охранять Политехническое шоссе и, в случае появления неприятеля, принять бой».
когда отряд вышел на Политехническую широчайшую улицу, на ней застал движение. В раненьких сумерках мелькали погромыхивая фуры, брели серые отдельные папахи… «Охранять Политехническое шоссе и, в случае появления неприятеля, принять бой».
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Ввечері 14 грудня 1918 року (у суботу) перші українські відділи вступили до Києва й проходили по Хрещатику; того ж вечора на Лютеранській вулиці польський відділ пробував чинити опір українським військам, але вистави 20–30 чехословаків із кулеметами розброїли поляків; «хоробрий польський відділ» склав зброю.
В суботу ввечері перші українські відділи вступили в Київ і переходили по Хрещатику ... на Лютеранській вулиці намагався ... чехо-словаки виставили проти поляків кулемети і кинулись їх роззброювати.
Підрозділ «Провокаційні виступи поляків»; OCR дуже перекручено, тому деталі приблизні.
«Відродження» розповідає про оточення будинку Центральної Ради: добровольці зачинилися в ньому, поставили в кожному вікні кулемет і довго відмовлялися скласти зброю — «Оружія не сдадим»; наприкінці вони здалися, а всередині будинку знайшли кулемети, мандоліни, склади продуктів та інше.
Добровольці в Центральній Раді ... поставивши в кожному вікні кулемет ... «Оружія не сдадимь»
Підзаголовок «Добровольчий «форт Шабро»» і «Оточення гнізда». Усі деталі нечіткі через OCR.
14 грудня 1918 року, коли війська Директорії з'явилися на розі Прорізної та Інститутської вулиць, по мирній маніфестації киян почали стріляти з кулеметів на дахах будинків на Хрещатику, а з вікон кидали ручні бомби; полягли дорослі й діти; провокацію припинив лише швидкий вихід республіканських військ.
... Прорізної та Інститутської вулиці ... стрілянину по мирно настроєній манифестації ... кулеметами з дахів будинків по Хрещатику. З вікон будинків кидали ручні бомби.
Дуже пошкоджений OCR; кількість жертв не названо.
14 грудня на передових позиціях під Києвом німецька делегація заявила, що умови союзного оборонного пакту прийнято; секретар французького консульства в Києві Мулен просив від імені представників чужоземних держав не брати Києва боєм, але почув вимогу капітуляції й видачі гетьмана, міністрів і офіцерів.
повна капітуляція і видача гетьмана, всіх його міністрів
Читано з зображення. Текст нерівний, імена передано як надруковано («Мулен»).
У ніч на 15 грудня 1918 року 4-та батарея хорунжого Пилькевича проїхала через місто Хрещатиком і розмістилася в Михайлівському монастирі.
4-та батерія хор. Пилькевича переїхала вночі через місто, через головну вулицю Хрещатик і заїхала до Михайлівського манастиря.
Російські добровольці, які обороняли Київ, розбіглися по місту, а частина замкнулася в будинку, де колись засідала Центральна Рада; згодом вони виїхали з Києва разом із німцями до Німеччини. Сердюцькі частини лишилися в казармах без офіцерів.
частина їх замкнулася у будинку, де колись була Українська Центральна Рада.
14 грудня 1918 року в обідню пору до Києва почали вступати перші загони повстанців і займати державні установи, Арсенал і міністерства.
В дні 14 грудня 1918 р. в полудневих годинах почали вступати перші відділи повстанців і займати державні установи, Арсенал і Міністерства.
13 грудня 1918 року війська Директорії перейшли в наступ, а 14 грудня після гарячого бою зайняли Київ.
13 грудня війська Директорії перейшли в наступ, а 14 грудня після гарячого бою зайняли Київ.
Урочистий вступ Директорії до Києва відбувся пізніше, 19 грудня; автор цього не згадує.
Війська Директорії увійшли до Києва 14 грудня 1918 р.; за шість тижнів українці втекли з Києва, поступившись ним більшовикам.
Войска Директоріи вошли въ Кіевъ 14 декабря. Торжество украинцевъ было, впрочемъ, недолгое: всего черезъ шесть недѣль они должны были бѣжать изъ Кіева
printed page 104
Уранці 14 грудня телефонні дроти були порвані; з 8 гармат батареї біля Жулян стріляла одна — обслуга розбіглася.
«Передайте полк. Сперанскому, что я могу стрѣлять только изъ одного орудія. У меня нѣтъ прислуги».
printed page
14 грудня рідкі ланцюги петлюрівців наступали на Михайлівську й Софіївську Борщагівки й увійшли в село; по телефону двадцять голосів кричали одне: триматися не можна, обходять, відступаємо.
Въ трубкѣ кричатъ двадцать голосовъ, ругаясь, перебивая другъ друга.
printed page
Під час відступу 14 грудня полковник Сперанський був нетверезий, з кишені кожушка стирчала пляшка горілки; штаб на посту Волинському вже втік.
Онъ нетрезвъ, изъ кармана полушубка торчитъ бутылка водки.
printed page
Перед маршем до музею офіцери кидали речі, мішки, набої, стягали валянки й перевзувалися в чоботи.
бросаютъ вещи, мѣшки, патроны, стаскиваютъ съ ногъ валенки — переодѣвая сапоги.
printed page
14 грудня 1918 року війська Директорії під проводом полковника Коновальця вступили до Києва і після коротких спорадичних боїв із російськими офіцерами встановили військову владу; офіцери Коновальця обшукували й роззброювали навіть міських повстанців.
The Directory's forces, led by Colonel Konovalets, entered Kiev on December 14 and established a military government after brief sporadic fighting with the Russian officers.
Автор датує події за новим стилем.
14 грудня 1918 р. армія Директорії на чолі з полковником Євгеном Коновальцем вступила до Києва і після кількох сутичок із російськими офіцерами встановила військову владу.
The Directory's army, led by Colonel Ievhen Konovalets, entered Kiev on December 14, and after a few skirmishes with the Russian officers, established a military government.
Автор есею — Тарас Гунчак.
О четвертій годині дня 14 грудня на вулицях Києва з'явилися перші загони українських військ з фронту.
О четвертій годині на вулицях Київа вже були перші отряди українських військ з фронту.
У ніч на 14 грудня 1918 року в Києві чути було посилену гарматну стрілянину, яка до ранку поступово стихла.
Сегодня ночью въ городѣ слышалась усиленная орудійная стрѣльба, которая къ утру постепенно стала затихать.
14 грудня 1918 року отаман козачої республіканської дивізії повідомив міську управу по телефону, що дивізія стоїть на заводі Гретера й збирається увійти до Києва; він не ручався, що при стрілянині з закутків серед населення не буде жертв.
дівізія зараз на заводі Гретера і думає ввійти в Київ
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня.
27-й бюлетень Штабу Головної Команди (за 14 грудня): німецькі війська в Київщині за умовою з Великою Солдатською Радою зобов'язалися не втручатися в боротьбу УНР із гетьманом, натомість отримають допомогу в поверненні додому.
німецькі війська обовязуються не втручатися до боротьби війська У. Н. Р.
Читано з зображення.
Через несподівано швидкий розвал гетьманського фронту разом з організованими частинами до Києва ввійшло багато ненадійних і недисциплінованих загонів, які з першої години нової влади загрожували столиці погромами й розбоєм; Коновалець намагався впустити до міста лише найорганізованіші частини і тому не поспішав з остаточним штурмом.
вступило до Києва богато ненадійних і недисциплінованих відділів
Уранці 14 грудня 1918 р. по всьому фронту під Києвом заговорили майже 100 гармат з обох боків; Дніпровська дивізія мляво наступала на Борщагівку; Дивізія СС о 12:30 пішла в наступ на Жуляни – Пост Волинський – Солом'янку – пасажирську станцію. Гетьманське командування, бачачи безнадійність і заворушення в місті (значну частину якого захопили місцеві українці), наказало захисникам о 13:00 одночасно залишити позиції й розійтися по домівках.
наказало оборонцям столиці зійти рівночасно на всьому фронті о год. 1-ій по полудні з позицій і розійтися по домах
14 грудня 1918 р. трикурінний 1-й полк СС зосередився біля Кадетського гаю, близько 21:00 спокійно ввійшов на пасажирську станцію і в ніч з 14 на 15 грудня, не зустрічаючи опору, зайняв майже все місто з Хрещатиком, усю ніч забезпечуючи дозорами порядок і спокій.
Коло 9-ої год. увечері він спокійно ввійшов на пасажирську залізничу станцію, і вночі з 14 на 15 грудня, не зустрічаючи ніде ні найменшого опору, поступово зайняв майже ціле місто з Хрещатиком
Увечері 14 грудня 1918 року п'ять легких батарей, гаубична батарея й 6-дюймова гармата СС в'їхали до Артилерійської школи в Кадетському гаю; на брамі стояли на варті сердюцькі гармаші, яких ніхто не роззброював — Дашкевич наказав їм і далі вартувати. Вони виправдовувалися, що офіцери їх покинули.
На брамі школи стояли сердюцькі гармаші на варті. Їх ніхто не роззброював, а сот. Дашкевич наказав їм далі тримати варту.
Під час вступу передових роз'їздів республіканців (14 грудня) Донцов сидів у кафе «Київ» на Фундуклеївській; на виході почалася стрілянина: добровольці чи більшовики з вікон на Хрещатику обстрілювали українців, ті відповідали; Донцов сховався в Колегії Галагана.
Під час вступу передових стеж республиканців, сидів я в кавярні "Київ" на Фундуклеївській. … деякі - чи добровольці, чи большевики - почали з вікон на Хрещатику обстрілювати українців.
Фундуклеївська — нині вул. Богдана Хмельницького.
14 грудня 1918 р. війська Директорії взяли Київ; німецький гарнізон Києва не виявляв бажання боротися. Гетьман, уряд, генерали й російські офіцери сховалися під захист німецького офіцерства; багатьох офіцерів і деяких міністрів згодом поодинці спіймали й заарештували; Скоропадський, перевдягнений німецьким офіцером, поїхав у німецькому ешелоні до Німеччини.
Скоропадский, переодетый немецким офицером, удрал в немецком эшелоне в Германию
автор уривка: Винниченко.
У ніч із 13 на 14 грудня 1918 в Києві виступили місцеві бойові загони, головним чином більшовиків і єврейських соціалістичних партій, захоплюючи установи і роззброюючи невеликі гетьманські загони; було роззброєно й загін особистої охорони Гетьмана. Близько полудня 14 грудня повстанці захопили Арсенал на Печерську, Військове міністерство та ін.; до міста почали прориватися повстанські загони ззовні.
Коло полудня того дня повстанці захопили Арсенал на Печерську, Військове Міністерство і ще де-які установи
у тексті помилково «падолиста» (листопада) — за контекстом грудень
У ніч з 13 на 14 грудня 1918 року за наказом оперативного штабу українські робітничі й військові групи захопили весь Печерськ, Куренівку, Шулявку, Лук'янівку; разом із сердюками вони вдарили з кулеметів і гармат у тил ворожих позицій біля Пущі-Водиці, а на залізниці загін комітету захопив бронепоїзд добровольців.
в ніч з 13. на 14. грудня в наказу Оперативного Штабу українські робітничі і військові ґрупи захоцили увесь Печерськ, Курінівку, Шулявку, Лукя-
Частина рядка в OCR втрачена (перелік районів, ймовірно, довший).
Зранку 14 грудня 1918 року колишні гетьманські полки (Лубенський, Радомисльський та інші) почали надсилати до оперативного штабу уповноважених із заявами про перехід на бік революційних військ; до третьої години дня в Києві вже не лишилося боєздатних гетьманських частин.
До третьої години дня в Київі вже не лишалось боєздатних гетьманських частин.
Увечері 14 грудня 1918 року, коли революційне військо вступало до Києва, добровольчі офіцерські загони відкрили по ньому вогонь з кулеметів, розставлених на дахах будинків; загін під командою генерала Келлера стріляв у частину українського війська, що мирно йшла Хрещатиком до будинку Міської думи разом із кількатисячним натовпом радісних людей.
отряд золотопогонників під командою ґенерала Келле р а почав стріляти в частину українського війська, що мирно, з кількатисячним натовпом радіючого народу підходило по Хрещатику до будинку Мійської Думи
Будинок Міської думи стояв на Думській площі (сучасний майдан Незалежності). Кількості жертв не вказано.
Уранці 14 грудня на всьому фронті біля Києва загриміла канонада; наступ ішов на Пущу-Водицю, Жуляни й з боку Дарниці, через Борщагівку, Солом'янку, Куренівку; близько 12 години бої йшли в межах міста; на Куренівці Сердюцький полк перейшов до повстанців і відкрив вогонь по тилах гетьманців; загін Ревкому захопив бронепотяг біля залізниці; до 15 години майже весь Київ, до 16 години практично вся столиця в руках військ УНР.
о 16-й годині директоріанці оволоділи практично всією столицею
ЦДАВО, Ф. 1429, Оп. 1, Спр. 13, Арк. 6–7.
Оперативна зведення штабу головнокомандувача військ Директорії від 14 грудня 1918, № 40 (до 2 години дня): ніч у Києві минула спокійно; на фронті під Києвом дрібні сутички розвідників; у районі Гребінки та Ромодана тривають бої, де частини Директорії мають перевагу над «бандами супротивника».
Ніч у Київі пройшла спокійно. На фронті під Київом у всіх напрямках дрібні сутички розвідчиків.
Підписав генерал-квартирмейстер.
14 грудня о 15-й годині республіканський загін полк. Тимченка зустрів делегацію думи на Фундуклеївській вулиці й сказав, що зараз підійде до Думи; тоді лунали постріли: з деяких будинків на Хрещатику й Миколаївській вулиці стріляли, загін Тимченка відповів. Натовп на площі біля Думи в паніці розбігся, Хрещатик миттєво спорожнів; поблизу Думи стояли два загони сердюків, які прийшли з фронту скласти зброю й після стрілянини здалися.
Запруживша площу біля думи товпа в паниці кинулась в ріжні боки і дуже скоро весь Хрещатик зробився пустим.
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня.
Українське вільне козацтво під проводом С. Петлюри та армійські частини оточили Київ, а переконавшись, що опору немає, увійшли до міста, патрулювали вулиці й виловлювали людей з оточення Скоропадського.
Українське Вільне Козацтво під проводом С. В. Петлюри ... та армійські частини війська оточили міцним залізним кільцем Київ. Переконавшись, що в місті противника нема, увійшло до Києва, патрулюючи по вулицях
Дату вступу (14 грудня 1918 р.) автор прямо не наводить. Спогади Нестора Короля, надруковані в Нью-Йорку 1961 р.; автор — старшина армії УНР, різко ворожий до Скоропадського та російських офіцерів, тож оцінки упереджені.
До Києва вступили війська Директорії на чолі з командиром «осадного корпуса» галичанином Коновальцем.
Въ Кіевъ вступили войска Директоріи, во главѣ съ командиромъ «осаднаго корпуса» галичаниномъ Коновальцемъ.
printed page 230; дата — за зв'язком із 14 грудня
14 грудня петлюрівська кіннота-гайдамаки вже свистіла біля Караваєвських дач, за п'ять верст від центру; німці на станції Фастів байдуже пропускали ешелони петлюрівців до міста.
а там, у Караваевских дач, уже свищет соловьем разноцветная шлычная конница… почему же тумбы-немцы равнодушно улыбаются… на станции Фастов, когда мимо них эшелон за эшелоном к Городу проходили петлюрины части?
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Гайдамаки армії Директорії в Києві 14 грудня: кінні, з «хвостатими» шликами із зеленим галуном, з нагайками й шашками; роз'їзд вимагав «Посвидченя!» (посвідчення).
В глазах запрыгали зеленые галунные хвосты гайдамаков… — Посвидченя!
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Офіцери, що лишилися в місті 14 грудня, зривали погони (у лікаря — потемнілі срібні з гімнастерки й зелені з шинелі) і спалювали їх, бо зберігати було небезпечно.
стал срывать погоны. Нитки затрещали, и в руках остались две серебряных потемневших полоски с гимнастерки и еще две зеленых с шинели… хотел спрятать в карман на память, но подумал и сообразил, что это опасно, решил сжечь
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Петлюрівська кіннота на вулицях Міста описана з синіми плямами на папахах (шликами); вершники «з хвостами на головах» рубали шашками й знімали з убитих чоботи та годинники.
очень далеко на ней увидел танцующую конницу с синими пятнами на папахах
Художній твір: деталь однострою гайдамаків (шлики на папахах) відповідає історичним описам.
Перед 14 грудня гармати безперервно гуділи довкола Міста два тижні, а в день вступу петлюрівців небо затихло, зате на Хрещатику чути було рушничну стрілянину.
Две последних недели непрерывно они гудели вокруг, а теперь в небе наступила тишина. Но зато в городе, и именно там, внизу, на Крещатике, ясно пересыпалась пачками стрельба.
Художній твір: відповідає історичному перебігу облоги Києва військами Директорії (кінець листопада — 14 грудня 1918).
Оперативне зведення штабу головнокомандувача Директорії від 14 грудня 1918, № 41 (до 3 години дня): на фронті під Києвом та в самому місті тихо; на хорольському напрямку війська Директорії відтісняють супротивника далі.
На фронті під Київом та в самому місті тихо. На хорольському напрямку ми посовуємо супротивника далі.
Підписав генерал-квартирмейстер, генерал-майор.
Оперативне зведення штабу головнокомандувача Директорії від 14 грудня 1918, № 42 (до 4 години дня): на фронті під Києвом та в самому місті тихо.
До 4 години дня. На фронті під Київом та в самому місті тихо.
14 грудня 1918 року близько пів на четверту (годині 15:30) республіканські війська Директорії почали входити на вулиці Києва; біля комендатури склала зброю сердюцька дивізія; о восьмій годині, під гучні вигуки «слава», війська вже були в місті.
а пів до четвертої республіканські війська почали входити на вулиці Киіва ... Біля комендатури складала зброю сердюцька дивізія.
Точний час входу відновлено з обривків OCR.
Під Львовом селянство відмовилося постачати харчі, польські легіонери робили походи по сусідні села по харчі, але жінки-селянки зустрічали їх «тим, що подало їм під руки»; мобілізація польського населення у Львові успіху не мала.
Підльвівське селянство відмовилось од всякого постачання харчів.
Подано за «Відродженням» у розділі «По Україні».
У бою на Печерську гетьманські й добровольчі частини відкрили гарматну й кулеметну стрілянину, потім капітулювали; бойовий загін забрав у полон добровольців, а роззброєних гетьманських і російських вояків інтернували під охороною.
Всі люди обезброєних гетьманських і російських частин інтернірувались.
Читано з зображення. Дата — за контекстом звіту (ніч на 14–15 грудня); початок статті нечіткий.
Бюлетень Головної Команди за 14 грудня: війська Осадного корпусу займали села Жулини, Червона Корчика й Білиці під Києвом, узяли 870 полонених і 5 кулеметів; на фронті гарматна стрілянина.
взято 870 полонених і 5 кулеметів
Читано з зображення. Назви сіл нечіткі.
28-й бюлетень: о 3-й годині дня війська Директорії після бійки вступили до Києва; також зайняли Коростень і Сарни, а при взятті Житомира захопили 500 німецьких кулеметів.
війська Директорії після бійки вступили в м. Київ
Читано з зображення. Бюлетень датовано «За 14 грудня».
28-й бюлетень: отаман Балбочан постановив надіслати ультиматум до Полтави й Харкова з пропозицією найближчим часом залишити ці міста; запорозька дивізія після бою з гетьманцями й німцями під Хордою й Ромоданом зайняла станцію Ромодан.
Отаман Балбочан постановив
Читано з зображення. Текст бюлетеня місцями нерозбірливий.
27-й бюлетень: уночі з 13 на 14 грудня частини Осадного корпусу рушили на рішучий наступ на Київ; у Корсуні та на станції Цвіткове наші війська обеззброїли німецькі частини.
Вночі з 13 на 14 грудня частини осадного корпусу
Читано з зображення.
Кінний полк армії Директорії: близько чотирьохсот шабель, гнідий жеребець під полковником, обоз дровень на пів версти, двоколірний прапор — блакитне й жовте полотнища на древку, піки, чорні шлики «трунного» кольору з позументом і китицями; у голові колони — трирядна італійська гармоніка, бандура (торбан), посвист.
развернулся в голове конной колонны двуцветный прапор — плат голубой, плат желтый, на древке… Закачались пики и тряслись черные шлыки гробового цвета с позументом и гробовыми кистями.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Піхота Директорії, що йшла на місто: передні шеренги — галичани в однакових синіх жупанах доброго німецького сукна, з гвинтівками; задні — у довгих до п'ят лікарняних халатах, підперезаних жовтими сиром'ятними ременями, з німецькими касками поверх папах, у кованих черевиках; вигукували «Слава!» жовто-блакитному прапору.
Были эти люди одеты в передних шеренгах в синие одинакие жупаны добротного германского сукна… галичане. А в задних рядах шли одетые в длинные до пят больничные халаты, подпоясанные желтыми сыромятными ремнями.
Художній твір: галичани — Січові стрільці; опис відповідає свідченням про строкате спорядження армії Директорії.
Газета застерігала, що українські представники в Москві й Петрограді категорично попереджають про більшовицьку небезпеку; за відомостями, більшовики зібрали чималу армію з добрим офіцерським складом, прив'язаним заручниками-родинами, і війська йшли до кордону України раніше за дипломатичні потяги.
Наші представники в Москві і Петрограді категорично попереджають нас, що большовицька небезпека не сьогодня завтра, як страшна сніжна лава впаде на нашу голову. ... большовики организували досить гарну армію з добрим офицерським персоналом, міцно при
Редакційна стаття; без точних дат.
Київ зайняли війська Директорії в суботу 14 грудня 1918 року: першими перервали Печерськ вранці (між 7 і 8 годиною), обезброївши добровольчу варту, захопили військові склади й арсенал; о четвертій годині дня все було вже в руках українських частин, що переходили через Хрещатик.
В суботу, між 7 і 8 год. дня, перервали перші частини Української Директорії, кількістю ... обезброївши добровольчеські сторожі ... Коло 4-ї години дня вже все було в його руках.
Година у вихідному тексті «дня»; за зв'язком подій, швидше за все, раннього ранку. Деталі пошкоджені.
З ранку 14 грудня цілі частини колишніх гетьманських військ — Лубенський, Видомисльський (?) полки та окремі групи — надсилали до Оперативного штабу заяви про приєднання до повстанців; до 3 години дня в Києві не залишилось боєздатних гетьманських частин, а юрби добровольців, що втікали з фронту, наповнили Педагогічний музей і там зачинились.
До трьох годин дня в Київі вже не лишалось боєздатніх гетьманських частин. Юрби добровольців, які тікали з фронту, наповнили собою Педагогічний музей і там зачинились.
Назва полків та музею частково пошкоджена в OCR.
14 грудня 1918 року опублікували радіограму французького консула в Одесі Енно, яка підтверджувала ставлення держав Антанти до гетьманського уряду; головнокомандувач князь О. М. Долгоруков одразу передав її зміст німецькому командуванню й раді солдатських депутатів, але німці жодної відповіді не дали й відрядили до Фастова делегацію німецької ради, щоб повідомити Петлюру про телеграму.
Никакого отвѣта по существу этой телеграммы германское командованіе и германскій совѣтъ украинскому правительству пока не дали.
Того ж дня гетьман П. Скоропадський зрікся влади.
Згідно зі змістом числа, більшовики захоплюють Білорусь.
Большовики захоплюють Білорусь.
За повідомленням «Відродження», у Львові після вторгнення польських легіонерів і різні єврейського міського населення вже за кілька днів після оголошення воєнного стану запанував спокій, але місто було напіввимерле: крамниці, торгівлі й ресторани позамикані, багатші євреї виїхали на схід, виїхав і український уряд.
Львів представляв собою напів вимирле місто: крамниці, торговлі і ресторани були позамикувані.
Новина зі Львова, подана київською газетою за «Відродженням»; для контексту інформації в Києві.
Німецьке верховне командування східного фронту почало формувати східну добровольчу армію для охорони місцевостей давньої окупації; головна солдатська рада східного фронту закликала солдатів лишатися, бо в Німеччині чекають безробіття й голод, а кожному солдатові дозволено слати додому продукти.
приступило до формування східної добровольчеської армії
Загальнонімецька новина, що стосується німецьких військ в Україні.
Комісія охорони міської думи відповіла сердюкам, що дума є органом нейтральним у боротьбі й у військових розпорядженнях участі не бере, і порадила звернутися до німецької комендатури; після стрілянини до Тимченка послали другу делегацію, яка пояснила, що за Думою стоїть військо, що прийшло здати зброю.
дума є орган нейтральний в існуючій боротьбі, ні в які розпорядження, які торкаються війська, не входить
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня.
За відомостями, отриманими в Києві, на західному кордоні України з'явилися німецькі дивізії в повному бойовому порядку; їхнє завдання — затримувати німецькі частини, що самовільно повертаються на батьківщину; ці дисципліновані дивізії знімають з поїздів згадані частини, пропонуючи їм лишитися для охорони залізниць.
на западной границѣ Украины появились германскія дивизіи въ полномъ боевомъ порядкѣ, цѣль которыхъ задерживать тѣ части германскихъ войскъ, которыя самоуправно возвращаются на родину
Читано з OCR-тексту. Повідомлення озаглавлене «Охорона шляхів німцями»; «за відомостями, отриманими в Києві» — джерело не назване.
Головний морський штаб наказав усім штаб- й обер-офіцерам та нижчим чинам (гардемаринам, кондукторам, унтер-офіцерам і матросам), що перебувають у резерві й на обліку в Головному морському штабі та мешкають у районі Київського градоначальства, знову з'явитися до комендантської частини штабу.
надлежитъ вновь явиться въ комендантскую часть названнаго штаба
Читано з OCR-тексту. Другий раз надруковано (раніше — у номері 28).
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Уночі командир дивізіону перебував у штабі в колишньому магазині, безперервно розмовляв телефоном; о другій ночі мотоцикліст у сірій шинелі привіз йому об'ємний вузол у простирадлі, який замкнули в комірчині на висячий замок.
А в два ночи свистя, под'ехала мотоциклетка, и из нее вылез военный человек в серой шинели… Человек доставил полковнику об'емистый узел в простыне, перевязанный крест на крест веревкою.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
На вимогу «негайно дати дві офіцерські роти на Печерськ» перша дружина змогла вислати лише 14 офіцерів, трьох юнкерів, одного студента, одного кадета й одного актора театру мініатюр.
И пришло на Печерск: 14 офицеров, три юнкера, один студент, один кадет и один актер из театра миниатюр.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
У романі 14 грудня 1918 року петлюрівська кіннота заскочила в Місто з флангу через район Брест-Литовського шосе; полковник Най-Турс наказав юнкерам зривати погони, кокарди, підсумки, кидати зброю, рвати документи й тікати прохідними дворами на Поділ.
Юнкегга! Слушай мою команду: сгывай погоны, кокагды, подсумки, бгосай огужие! По Фонагному пегеулку сквозными двогами на Газ’езжую, на Подол!
Художній твір: сюжетна подія; назви Фонарний провулок і Роз'їжджа вулиця в романі змінені або вигадані. Дата відповідає реальному вступу військ Директорії до Києва.
Юнкери Костянтинівського училища в папахах, з золотими погонами, тікаючи, давали залп, а потім кидали гвинтівки й зривали з себе погони, підсумки та пояси, розкидаючи їх на снігу перехрестя.
константиновские юнкера в папахах вдруг остановились, упали на одно колено... По дороге они рвали с себя погоны, подсумки и пояса, бросали их на раз’езженный снег.
Художній твір: сюжетна сцена; Костянтинівське військове училище в Києві існувало реально.
Батарея, що обороняла підступи до Міста за вісім верст на північ, сиділа в покинутій сторожці з польовим телефоном і гасовою лампочкою; обслуга й прапорщики розбіглися, телефонний зв'язок постійно обривався.
Вся моя прислуга и трое прапорщиков разбежались. На батарее я один.
Художній твір: сюжетна сцена, що відображає розпад гетьманської оборони.
14 грудня петлюрівці в сірих солдатських шинелях, розсипавшись на всю ширину вулиці, бігли вгору Прорізною від Хрещатику до Володимирської.
В упор на него, по Прорезной покатой улице, о Крещатика, затянутого далекой морозной дымкой, поднимались, рассыпавшись во всю ширину улицы, серенькие люди в солдатских шинелях.
Художній твір: сюжетна сцена.
Офіцера в цивільному видала кокарда на папасі, яку він забув зняти; людину без документів, з револьвером і в сірій шинелі в ці дні вважали приреченою.
Убьют, потому что бежал, в кармане ни одного документа и револьвер, серая шинель... Я думаю, решишь, если у вас кокарда на папахе. Зачем так бравировать?
Художній твір:
Комендант Києва в додатку до наказу № 4 оголосив, що накази колишніх головнокомандувачів графа Келлера й князя Долгорукова втратили силу з 14 грудня 1918 року, коли війська Директорії вступили до міста.
накази ... головнокоманатем а гр. Каплеое 1 кн. Довгорукова втовтили силу, коли війсьмей ... вступило до и. Київа, себ то в 14 ГОУВ-
Читання «гр. Келлера» й «14 грудня» за OCR; фактичний вступ військ — 14 грудня.
Згідно зі звітом групи, у боях узято три панцерні самоходи, три гармати, близько 100 кулеметів і багато піхотної зброї; близько 500 осіб капітулювали.
коло 100 кулеметів
Читано з зображення. Уривок з початку правої колонки без заголовка, джерело й місце бою неясні; дату подано за контекстом.
На Печерську під час повстання проти гетьмана виступила добровольча дружина Кірпічова (до 1000 осіб) із районів Караваївської та Васильківської вулиць.
(кількістю до 1000 чоловік)
Читано з зображення. Прізвище й назва вулиць нечіткі; дата — за контекстом звіту про бої 14 грудня.
Штаб Долгорукого послав проти бойового загону Печерська резерви добровольців, але після багнетної атаки загін узяв їх у полон.
були послані резерви добровольців
Читано з зображення. Початок речення нечіткий.
У ніч на 14 грудня юнкери палили старі білі печі в актовій залі журналами «Отечественные записки» та «Библиотека для чтения» за 1863 рік, а потім старими партами; зала освітлювалася калильними ліхтарями; командир добув для офіцерів пів відра спирту. Біля мортир у баранячих кожухах, змінюючись щогодини, стояли четверо юнкерів.
Юнкера, под командою Мышлаевского, «Отечественными Записками» и «Библиотекой для чтения» за 1863 год разожгли белые печи и потом всю ночь непрерывно, гремя топорами, старыми партами топили их.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Уранці 14 грудня мортири біля Олександрівського плацу залишили без замків, гвинтівки й кулемети розібрали та розкидали по схованках на горищі гімназії, патрони — у снігу, ямах і підвалах; розподільний щит розбили багнетами; учасники ховали зброю «закопувати… то да се».
тупорылые мортиры стояли у Александровского плаца без замков, винтовки и пулеметы, развинченные и разломанные, были разбросаны в тайниках чердака. В снегу, в ямах и в тайниках подвалов были разбросаны груды патронов
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Зранку 14 грудня дві батареї Директорії обстріляли шестидюймовими снарядами Пущу-Водицю (вилетіли шибки в будинках чотирьох просік, розбито трамвайну лінію на Пущу), а потім шрапнеллю — вулиці Подгородню й Савську на Куренівці; мешканці ховалися в погребах, через передмістя пересувалися змерзлі юнкерські ланцюги.
По громадному селению Пуще-Водице, два раза прошло по удару, от которых в четырех просеках в домах, сидящих в снегу, враз вылетели все стекла… С раннего утра на Подгородней, на Савской, в предместье Города, Куреневке, стали рваться высокие шрапнели.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
План штурму міста 14 грудня (за романом): демонстративний удар з півночі, з боку Міського лісу й Куренівки, щоб відтягти захисників, а головний удар — у лоб від Святошина Брест-Литовським шосе та з півдня, від Деміївки; місто обкладене з усіх боків — від Міського лісу, Святошина, Поста-Волинського, з півдня через гаї, кладовища, вигони й стрільбище.
а самому ударить в Город в лоб, прямо от Святошина по Брест-Литовскому шоссе и, кроме того, с крайнего правого фланга, с юга, со стороны села Демиевки
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
14 грудня полк Болботуна, втративши семеро вбитих, дев'ятеро поранених і семеро коней, просунувся на пів версти від Печерської площі до Рєзниківської вулиці; Московською вулицею підповз гетьманський броньовик («сіра незграбна черепаха з баштами») і стріляв тридюймовими снарядами; юнкерський ланцюг лежав у снігу біля гирла Суворовської вулиці.
Серая неуклюжая черепаха с башнями приползла по Московской улице и три раза прокатила по Печерску удар с хвостом кометы… Черепаха запирала Московскую улицу и изредка грохотала.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
О 3-й годині дня 14 грудня на засніженому плацу військового відомства біля Політехнічного інституту з'явилася петлюрівська кіннота; за нею йшли курінь кінних гайдамаків, два полки Синьої дивізії, полк січових стрільців і шість батарей. Юнкери зустріли кінноту трьома залпами, після чого відступили на дві версти.
Козырь-Лешко… вступал победно и широко, прекрасно зная, что следом за его полком идет еще курень конных гайдамаков полковника Сосненко, два полка синей дивизии, полк сечевых стрельцов и шесть батарей.
Художній твір: Синя дивізія й Січові стрільці — реальні з'єднання армії Директорії (Синя дивізія сформована пізніше, тож згадка, можливо, анахронізм).
14 грудня на перехресті біля оперного театру посеред трамвайної колії стояв кулемет, який охороняли маленький змерзлий кадет у чорній шинелі й навушниках та юнкер у сірому; перехожі купками товпилися на тротуарі й розглядали кулемет; на розі — аптека. Жіночий голос: «Детей зачем-то ввязали в это…».
Прямо посредине на трамвайном пути стоял пулемет, охраняемый маленьким иззябшим кадетом, в черной шинели и наушниках, и юнкером в сером… — Детей зачем-то ввязали в это… — послышался женский голос.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Німці в Києві 14 грудня 1918 року без опору віддали війську Директорії панцирний дивізіон і броньовик; гетьманський конвой на Миколаївській (Никольській) вулиці викинув білий прапор і склав зброю; частина добровольців, що засіла в арсеналі, відстрілювалася, поки проти неї виставили кулемети й броньовик.
Німці віддали без опору панцирний дивізіон і броневик ... хоробра частина гетьманського конвою вивісила білий прапор та зложила зброю.
Дати і деталі відновлено за уривками.
Розповідь повстанця про бої за Київ: «курінь смерті» полковника Палія перший вступив у бій з гетьманцями; гетьманці, близько 600 осіб, мали два панцирні потяги та 6 гармат; 14 грудня військо Директорії виступило до Києва з боку Дарниці й Печерська, а розвідка пройшла під виглядом цивільних.
Гетьманці, в кількости 600 чол., на двох панцерних потягах і 6 гарматах ... курінем смерті ... Палія
Опис сильно зіпсований; дати подій (13–14 грудня) вгадані за згадками «13 грудня» і «14 грудня».
14 грудня 1918 р. гетьман оприлюднив заяву про зречення: «на протяжении семи с половиной месяцев» він докладав усіх сил, «Бог не дал мне сил справиться с этой задачей», і він відмовляється від влади.
Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил ... нині я ... відмовляюсь від влади. 14. грудня 1918, місто Київ. Павло Скоропадський
14 грудня 1918 року Скоропадський оприлюднив зречення: «Я, гетьман всієї України на протязі 7½ місяців прикладав усіх своїх сил... Бог не дав мені сил справитись з тим завданням і нині я... відмовляюсь від влади».
"Я, гетьман всієї України на протязі 7½ місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища... нині я з огляду на умови, які тепер склались, керуючись виключно добром України, відмовляюсь від влади."
14 грудня 1918 року гетьман Скоропадський окремою грамотою до українського народу зрікся влади й, за автором, спокійно виїхав до Німеччини; уся влада перейшла до Директорії.
14 грудня 1918 р. гетьман Скоропадський окремою грамотою до українського народу зрікся влади й спокійно виїхав до Німеччини.
Насправді Скоропадський спершу переховувався в Києві й виїхав пізніше під виглядом пораненого німецького офіцера; «спокійно» — спрощення автора.
Перед самим вступом військ Директорії до Києва Скоропадський підписав зречення: він сім з половиною місяців докладав усіх сил, щоб вивести Україну зі скрутного становища, але Бог не дав йому сили, тож заради блага України він зрікається всієї влади.
God has not given me the strength to deal with this problem, and now, in the light of conditions which have arisen and acting solely for the good of the Ukraine, I abdicate all authority.
Автор есею — Тарас Гунчак, текст за Решетаром.
Рада міністрів Української Держави ухвалила постанову про складення повноважень і передачу влади Директорії УНР; підписали прем'єр С. Гербель, міністри І. Кістяківський, А. Ржепецький, В. Науменко, С. Мерінг, В. Косинський, державний контролер Г. Петров.
Рада Міністрів Української Держави також ухвалила постанову про складання повноважень і передачу влади Директорії УНР.
У білоруському консульстві в Києві за останні дні — піднесений настрій: одержано понад дві тисячі прохань про видачу національних паспортів, багатьом у видачі відмовлено; за паспорт замість попередніх 5 карбованців беруть тепер 25.
За кожний пашпорт, замісць попередніх пяти карб в сучасні часи береться двадцять пять карб.
Раніше — 5 крб.
Дія закону про платню духовенства поширюється на всі парафії, відкриті до 1 січня 1919 року, і на ті, що відкриватимуться пізніше за згодою духовної та цивільної влади.
Положенню цьому підлягають, як парафії, відкриті до 1-го січня 1919 року, так і ті парафії, які будуть відкриті
Проєкт закону.
14 грудня 1918 р. близько другої години дня в готелі «Палас», чуючи вдалині кулеметне торохтіння, гетьман написав зречення від влади і наказ начальникові штабу здати її полковникові Удовиченку; офіцер повіз папери до штабу Долгорукова, але той уже розсіявся і там улаштовувався штаб Директорії; папери відібрали, офіцер ледве уникнув арешту. Текст зречення надруковано 15 грудня 1918 р. в газетах «Відродження», «Наш путь», «Мир»; того ж дня Рада міністрів (Гербель та ін.) склала повноваження й передала владу Директорії.
Я, Гетьман всея Украины, в течение семи с половиной месяцев все свои силы клал на то, чтобы вывести страну из того тяжелого положения... от власти отказываюсь. Павел Скоропадский 14 декабря 1918 года, город Киев
Виноска 330.
14 грудня 1918 Гетьман, бажаючи припинити кровопролиття, поспіхом написав зречення: «Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил... відмовляюся від влади. 14. грудня 1918 року місто Київ». О другій годині він залишив свій палац і невдовзі виїхав із Києва; німці допомогли йому дістатися до Німеччини.
Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я... відмовляюся від влади
текст про час від'їзду частково зіпсований OCR
Акт зречення в українському варіанті: «Всім, всім по установах України. Всім військовим частинам і установам. Я, Гетьман всія України, упродовж семи місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести країну з того важкого становища... Нині через умови, що склалися, керуючись виключно благом України, від влади відрікаюсь. Павло Скоропадський. 14 грудня 1918 року, місто Київ».
„Я, Гетьман всія України, упродовж семи місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести країну з того важкого становища, в якому вона знаходилася.”
У російському газетному тексті – «семи с половиной месяцев» і без рядка про військові частини.
У другій половині дня суботи 14 грудня 1918 р. гетьман у двох кімнатах турецького посла Ахмеда Мухтар-бея в готелі «Паласт» (готель був набитий людьми, що снували коридором) написав акт зречення: «Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців всі свої сили клав на те... від влади відмовляюся».
Нині з огляду умов що склалися, керуючись винятково благом України, від влади відмовляюся
Відродження, 1918, 15 грудня; Наш путь, 15 грудня; Мир, 15 грудня; Кіевская мысль, 1918, 15 (2) грудня; Летопись революции, 1924, №2 (7), с. 224.
14 грудня Рада міністрів (Гербель, Мерінг, Кістяківський, Ржепецький, Науменко, Косинський, Петров) постановила скласти повноваження й передати владу Директорії; завідування Київським градоначальством передано Київському міському управлінню (відновлено міську Думу та Управу).
Обміркувавши вимогу Директорії, Рада Міністрів ухвалила скласти з себе повноваження і передати владу Директорії
ЦДАВО, Ф. 1125, Оп. 1, Спр. 3, Арк. 63; Ф. 1064, Оп. 2, Спр. 15, Арк. 1–2.
Уночі в тривожному місті «чистого» перехожого з документами пропускали, хоча могли зупинити разів п'ять; людям без документів доводилося прослизати між патрулями на свій ризик.
Ежели ты человек чистый, пожалуйста, гуляй. Правда, раз пять остановят. Но если документы на лицо, иди себе, пожалуйста. Удивительно, что ночью шляешься, но иди…
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Гетьман Павло Скоропадський у грамоті від 14 грудня 1918 року заявив, що упродовж семи з половиною місяців усі сили клав на виведення краю з тяжкого становища, але «Бог не дав мені сили виконати цю задачу», і тому складає з себе владу.
Я гетьман всеї України впродовж семи з половиною місяців всі свої сили клав на те, щоб вивести край із тяжкого становища ... Бог не дав мені сили виконати цю задачу.
Текст частково пошкоджений OCR; завершення зречення подано в газеті за змістом «складаю з себе владу».
Наказ Українського Революційного Комітету (голова В. Чеховський): до прибуття Директорії при всіх міністерствах призначаються комісари; вони можуть усувати міністерських службовців у разі зловживань і відповідають перед Революційним Комітетом.
Наказом Українського Революційного Комітету до прибуття Директорії призначаються комісари ... Комісари відповідають перед Революційним Комітетом.
Список комісарів в OCR перекручено, імена не вдалося надійно відновити.
На Соборі 14 грудня обговорювали доповідь економічної комісії (доповідач — протоієрей Атаназевич) про забезпечення духовенства платнею; проєкт Собору з другої сесії подано Міністерству ісповідань, а Міністерство фінансів запропонувало власний законопроєкт.
Доклад економичної комісії про забезпечення духовенства в звязку з проектом Міністерства Ісповідань
OCR колонки перемішано; суть відновлено в загальних рисах.
Наказ Військової Офіції УНР № 1 від 14 грудня 1918 року: за наказом Революційного комітету Києва Галаган М. тимчасово, до приїзду Директорії, вступив у виконання обов'язків комісара Військового Міністерства; співробітникам наказано залишатися на місцях.
я вступив до виконання обов'язків Комісара Військового Міністерства
Читано з зображення.
Український Революційний Комітет оголосив у Києві 14 грудня 1918 року відновлення свободи слова, зборів і друку; знищення цих свобод каратиметься за законами воєнного стану, а розбій — за законами воєнного часу; громадянство закликали до спокійного користування благами вільного мирного життя.
Волею українського народа відновляється свобода слова, зборів, друку. ... Розбійництво каратиметься по законам військового часу.
За законопроєктом, обговореним на Соборі 14 грудня, єпископи, пресвітери та інші клірики на штатних посадах мають право на державну асигновку, якщо мають освітній ценз: єпископи — вищу, пресвітери — не нижче середньої, інші клірики — нижчу школу; духовенство виконує службу Божу в усі неділі й свята, піст і поминальні суботи без особливої нагороди від парафіян.
єпископи — вищих шкіл, пресвітери не нижче середніх і инші клірики нижчих шкіл
Проєкт закону.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Лікар, ідучи на збірний пункт добровольців 14 грудня, брав сірники, портсигар, хустку, браунінг із двома обоймами і, на випадок біди, цивільний лікарський паспорт; без такого паспорта людина в сірій шинелі не могла довести, що вона не офіцер.
вынул из стола свой гражданский врачебный паспорт… Шинель серая. Спросят — кто? Доктор… а вот докажи-ка!
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Тікаючи, юнкер Ніколка дістав із кишені блузи пачку засмальцьованих посвідчень і подер їх, щоб петлюрівці не встановили його належність до білих частин.
Николка вытащил из кармана блузы пачку замасленных удостоверений и изорвал их. И они разлетелись, как снег.
Художній твір: сюжетна подія; ілюструє, які документи могли бути небезпечними при зміні влади.
Оголошення: Гринько Сергійович Іванців повідомляє, що після арешту в готелі «Гладиково» йому не повернули при звільненні 14 грудня легітимацію 1-го Українського стрілецького козацького полку, посвідчення студента фізико-математичного факультету Українського державного університету та інші документи; прохання вважати їх недійсними.
При арештованню в гост. Гладиково одібрані й не повернуті при випущенню 14 с. м.
Читано з зображення. Прізвище й назва готелю читаються неточно.
За пів години вхід до музею зайняли українська й німецька варти; українська влада наказала всім як полоненим зняти погони й кокарди; офіцери Генштабу рвали аксельбанти.
входъ занятъ украинскимъ и нѣмецкимъ карауломъ. И украинскія власти приказали всѣмъ, какъ плѣннымъ, снять погоны, кокарды.
printed page
Більшість гетьманських міністрів залишилися в Києві: прем'єр Гербель добровільно здався Директорії і був відвезений до Лук'янівської в'язниці, як і міністр фінансів Ржепецький; заарештовано міністра юстиції Рейнбота, товариша міністра продовольства Гаврилова та ін. Першого голову Ради міністрів М. М. Устимовича вбили повстанці; міністра віросповідань Вороновича розстріляли повстанці під час спроби проїхати з Києва до Ясс.
Гербель добровільно віддався до рук Директорії і був одвезений до Лукянівської тюрми
дата арештів — після 14 грудня, точно не зазначена
Під час взяття Києва в полон потрапило до 10 тис. осіб; оборонців зібрали в Педагогічному музеї на Володимирській (600–1500 осіб) і Педагогічному інституті (в обох 2–3 тис. полонених офіцерів); генералів і полковників відвезли до Лук'янівської в'язниці; іноземців відпускали на поруки консулів, українців — за рекомендацією громадських діячів, військових УНР або домовласників; деякі росіяни відкупилися; до Різдва в полоні залишалося 600, до 30 грудня понад 520 (120 українців), 450 вивезли до Німеччини.
Українців ж випускали в разі надання рекомендацій від громадських діячів, військовослужбовців УНР чи просто домовласників
Памятка Ливенца. 1919–1929. Рига, 1929, с. 110.
Під час маніфестації 14 грудня російські офіцерські загони гетьманського уряду, коли гетьман уже капітулював, вийшли з Прорізної та Інститутської вулиць і відкрили стрілянину по мирному натовпу; одночасно кулемети стріляли з дахів будинків на Хрещатику, а з вікон буржуазних помешкань кидали бомби. Полягли дорослі й діти; бойню зупинили республіканські війська.
Руські офіцерські отряди гетьманського уряду ... вийшли з Прорізної та Інстітутської вулиці і розпочали стрілянину по мирній і радісно настроєній маніфестації.
Офіційне повідомлення; число жертв не наведене. Офіційна версія нової влади.
Нічні німецькі патрулі в місті в грудні 1918 року: солдати в касках і чорних навушниках ідуть посеред вулиці з гвинтівками напереваги, світять кишеньковими ліхтариками, кричать «Halt!» і «Докумиэнт!».
посредине улицы ползут пешки в тазах. Черные наушники… Хруст… Винтовочки не за плечами, а на руку… — Докумиэнт! — Halt! Конус из фонарика.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Опублікований наказ Революційного Комітету вимагав, щоб розбійництво каралося за законами воєнного часу, а за порушення свободи слова чи зборів загрожувало покарання за законами воєнного стану.
Розбійництво каратиметься по законам військового часу.
Дублює частину попереднього факту: наказ містить дві окремі вимоги — про свободи й про розбій.
Усіх арештованих у Косому капонірі замкнули в одній камері, де нічого було лежати, крім вогкої цементової підлоги; перший день режим був дуже суворий, наступного — послабшав, варта поводилася «дуже гуманно» й передала ключі арештованим українцям.
Всіх арештованих замкнено в одній ... лежати на вогкій цементовій підлозі. Першого дня в косому капоніру режим був дуже суворий, але зараз же на другий день полегшав.
Дата події — період 11–14 грудня.
Український Революційний Комітет наказав комісару судових справ негайно розпорядитися через Київську прокуратуру про швидке звільнення політичних в'язнів, засуджених за постановами судової палати.
Український Революційний Комітет вихов наказ п. Комісару Судових справ про негайне розпорядження по Київській Прокуратурі, аби й ті в'язні були як найскорше звільнені.
Під час вступу військ Директорії до Києва самовільних убивств не було; розстріляли лише грабіжників, які ввечері кинулися грабувати крамниці, — на них почепили таблички «за грабіж».
Самовільних убивств не було. Розстріляно тільки грабіжників, які вечером кинулись грабити крамниці ... таблички з написом „за грабіж"
14 грудня одночасно з обстрілом маніфестації окремі гурти добровольчої армії розпочали розгром складів на Галицькому базарі.
Рівночасно ... розпочався розгром складів на Галяцькому базарі.
За постановою Головнокомандувача організатори азартної гри в клубі «Сфінкс» на Хрещатику Н. Браун і Петров піддані адміністративному арешту на 3 місяці.
организаторы азартной игры въ клубѣ «Сфинксъ» на Крещатикѣ, Н. Браунъ и Петровъ подвергнуты въ административномъ порядкѣ аресту на 3 мѣс
Читано з OCR-тексту. Застосування постанови про клубні азартні ігри від 9 грудня.
Український Військово-Революційний Комітет постановою від 14 грудня 1918 року утворив Спеціальну Комісію зі звільнення політичних в'язнів у складі Зіновія Висоцького, У. Лопушенка та А. Дратевського(?), які о 8-й годині вечора 14 грудня приступили до негайного звільнення; усі політичні в'язні, затримані в адміністративному порядку, підлягають негайному звільненню.
Комісія о 8 годині вечера 14 грудня приступила до негайного звільнення політичних в'язнів. ... Комісія утворена в такому складі: Зіновія Висоцького, У. Лопушенка та А. ...
Третє прізвище нечітке; Київська «Предстатники Комісії» названі Висоцький, Лопушенко, Пражевський (в іншому місці OCR).
Низька певність: вниз списку, з позначкою
14 грудня п'яний прапорщик із гвинтівкою, у дубленому кожушку зі зім'ятими погонами, зупиняв візників і погрозами змушував висаджувати пасажирів; візник: «стрельнет в спину, что ж с него возьмешь?».
— Пав… пав… паварачивай, — сказал красный пьяный, — выса… высаживай пассажира…
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
14 грудня гайдамацький роз'їзд зупинив на Мільйонній вулиці єврея-підрядника, який біг по повитуху; почувши «Я, панове, мирний житель. Жінка родить», вершник ударив його нагайкою зі словами «ж-жидюга», а знайшовши в нього гетьманську перепустку постачальника, зарубав шашкою. Наляканий чоловік пропонував усі гроші — 11 тисяч карбованців.
— Стый! Ты куды?… — Я, панове, мирный житель. Жинка родит Мне до бабки треба. — До бабки? А чему ж це ты под стеной ховаешься? а? ж-жидюга?..
Художній твір: сюжетний епізод; насильство щодо євреїв під час зміни влади в Києві історичне.
Через дві години після зречення 14 грудня 1918 року Скоропадський залишив гетьманську резиденцію і перейшов до будинку німецького посольства, а за кілька днів виїхав з Києва німецьким евакуаційним потягом.
Він у дві години пізніше залишив гетьманський осідок і перейшов до будинку німецького посольства; за кілька днів виїхав німецьким евакуаційним потягом.
Генерал Скоропадський оголосив про зречення влади; переодягнений у німецьку військову форму, він деякий час переховувався в Києві, а згодом виїхав разом з німецькими генералами за межі України.
переодягнутий в німецький військовий одяг, він переховався де-який час в Київі, а пізніше виїхав вкупі а німецькими ґенералами ва межі Україні
У «Скорботному листку» «Вечера» повідомлялося, що смертю хоробрих загинули прапорщик Г. А. Гриневський і корнет В. М. Зубов; померли С. Н. Кацнельсон, Є. Т. Наумова, Е. Ф. Нюренберг і Л. Л. Горецький.
Погибли смертью храбрыхъ прапорщикъ Г. А. Гриневскій и корнетъ В. Н. Зубовъ. Скончались: С. Н. Кацнельсонъ, Е. Т. Наумова, Э. Ф. Нюренбергъ, Л. Л. Горецкій.
Ймовірно, офіцери загинули в боях під Києвом проти військ Директорії.
Єврейський комісар при міністерстві народної освіти Кантер у зв'язку з останніми змінами в міністерстві подав у відставку.
Еврейський комісар при міністерстві народньої освіти Кантер ... подав в одставку.
Голову губернської управи й члена Кам'янець-Подільської філії Національного союзу Віктора Кондратовича Приходька з 14 грудня призначено завідувачем Відділу Судових Справ.
призначається Завідуючим Відділом Судових Справ
Читано з зображення.
Директорія спрямувала до Києва Січових стрільців і призначила Коновальця комендантом міста і своїм заступником до в'їзду в столицю; Стрілецька рада заздалегідь ставилася до передачі військової влади в Києві СС неприхильно. Жодних директив щодо політики й місцевих київських справ Коновалець не отримав.
Директорія вислала до Києва Січових Огрільців, а мене призначила командантом міста й своїм заступником до часу вїзду в столицю
З 14 грудня 1918 р.
Опівдні 14 грудня 1918 року з Києва до Боярки приїхав паровоз з одним вагоном під французькими й білими прапорами; французький консул у Києві пропонував посередництво в здачі міста й переконував, що добровольці будують на вулицях барикади й місто буде зруйноване в боях.
Консул переконував, що російські Добровольці ставлять барикади на вулицях Києва і будуть боронитися, що місто у боях буде знищене.
Уранці 14 грудня залізничним полотном до позиції офіцерів підійшов французький консул Мулен — цивільний у хутряному пальті, з пенсне — із залізничником і великим різнокольоровим прапором; поруч із ними підірвали колію; Мулен зажадав паровоза й поїхав до Києва, нічого не пояснивши.
Полк. Сперанскій уже разговариваетъ съ штатскимъ господиномъ, въ мѣховомъ пальто, съ пенснэ на носу. Это французскій консулъ Муленъ.
printed page
Київський міський голова Рябцов (відновленої міської думи) повідомив отаманові козачих військ, що вся влада в місті в руках демократичної думи, і попросив утриматися від вступу до міста, поки супротивна сторона не виведе сили; до республіканського війська на Шулявку послали делегацію — товариша голови думи Суховіва та гласних Сіреполка (Сірополка) і Поляніченка.
Рябцов просить отамана в інтересах населення утриматись від вступу до міста до тих пір, поки протилежна сторона не виведе своїх сил з міста.
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня. Прізвище «Сухових» в OCR; «Сірополка» — можливо, Сірополко.
Наказами Гетьмана затверджено: сенатора Російського сенату Штакельберга — сенатором адміністративного генерального суду Державного сенату, академіка Д. І. Багалія — (див. призначення в №207).
Наказами Його Ясновельможности Пана Гетьмана затверджуються: згідно обранню, сенатор російського сенату Штакельберг — сенатором адміністративного генерального суду державного сенату
Другий затверджений — академік Дмитро Іванович Багалій (посада в OCR обірвана).
Професор Артем Хомик, співробітник «Відродження», був заарештований у кав'ярні й до 14 грудня 1918 року просидів у «Косому капонірі»; А. Войтовський (прізвище в OCR спотворене) за гетьманщини був заарештований двічі.
Наш співробітник професор А. Хомик був заарештований в кав'ярні і до вчорашнього дня просидів в „Косому капоніру".
Наказом Головноначальствуючого Б. К. Арсеньєва начальника 2-го відділу столичної варти Є. С. Бразуль-Брушковського відряджено в його розпорядження для особливих доручень із залишенням на займаній посаді.
Приказомъ главноначальствующаго Б. К. Арсеньева, начальникъ 2-го отдѣла столичной варты Е. С. Бразуль-Брушковскій откомандированъ въ его распоряженіе
Читано з OCR-тексту. Прізвище Бразуль-Брушковський — відомий київський діяч (державна варта); читається з OCR.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Українське правительство ЗУНР призначило своїм дипломатичним представником у Києві професора Гриця Микелея (?), колишнього члена австро-угорського представництва; він уже перебував у Києві й мав найближчими днями приступити до обов'язків.
уряд З. У. Н. Р. назначило своїм дипломатичним представником в Київі професора Гриця Микелея, дотеперішнього члена австро-угорського представництва в Київі
Ім'я в OCR пошкоджене (можливо, інший прізвище).
Останній гетьманський уряд, за газетою: прем'єр і міністр закордонних справ Гербель; міністр торгу і промисловості С. Мерінг; міністр внутрішніх справ І. Кістяківський; міністр фінансів М. Ржепецький; міністр освіти В. Науменко.
Склад министеріту. ... министр торгу і пром. С. Мерінг, министр внутр. спр. І. Кистяковський, министр фінансів Н. Ржевецький, министр освіти В. Науменко
Склад кабінету Гербеля на 14 грудня 1918, за обривками OCR.
Типовий петлюрівський отаман: до 1914 року сільський учитель, у війну — драгун, 1917 року став офіцером, у грудні 1918-го — полковник армії Директорії, близько 45 років; ночував у хаті в шинелі й зі шпорами, мав маузер, польову сумку зі слюдою й картою; вранці пив горілку, а не чай.
Всю свою жизнь до 1914 года Козырь был сельским учителем. В 14 году попал на войну в драгунский полк и к 1917 г. был произведен в офицеры. А рассвет 14 декабря 18 года под оконцем застал Козыря полковником петлюровской армии
Художній твір: вигаданий персонаж (полковник Козир-Лешко), але соціальний тип історичний.
Оповідання Германа Банга «Чотири чорти» у перекладі Л. Будая вийшло в видавництві «Друкар» — 48 сторінок, ціна 1 крб. 50 коп.; рецензент критикує переклад і оформлення.
Герман Банг. Чотирі чорти. Переклад Л. Будая. Сторінок 48, ціна 1 карб. 50 коп.
Роман Кнута Гамсуна «Вікторія» вийшов у видавництві «Шляхи» (Львів–Київ, 1918), 109 сторінок, ціна 5 корон.
Кнут Гамсун. Вікторія — історія кохання. Переклав ... Накладом видавництва «Шляхи». Львів-Київ, 1918 р. стор. 109, ціна 5 корон.
Оголошення: хіромантка, яка також «вдало ворожила на картах», приймала на вул. Караваївській, 3, кв. 1, з 12 до 3 і з 5 до 7 вечора; плата від 5 руб.
ХИРОМАНТКА и удачно гадаю на картахъ. Караваевск., 3 кв. 1. Отъ 12-3 и 5-7 ч. в. Пл. отъ 5 р.
Передплата на «Слово» з пересилкою й доставкою на 1 місяць коштувала 7 карбованців.
ПЕРЕДПЛАТА: з пересилкою і доставкою на 1 місяць — 7 карб.
Передплата на «Слово» на 2 місяці — 14 карбованців, на 3 місяці — 21 карбованець; передплату приймали з 1-го та 15-го числа до кінця кожного місяця і до кінця 1918 року.
на 2 міс. — 14 карб.; на 3 міс. — 21 карб.
Для 2 місяців — 14 крб.
Оголошення в «Слові» коштували: за рядок петиту на 1-й сторінці 3 крб. 50 коп. (7 гривень), на 4-й сторінці 2 крб., у тексті 10 крб.; для шукачів праці — 50 коп. (1 гривня) за рядок.
за рядок петіту ... на 1-й стор. — 3 карб. 50 коп. (7 гр.), 4-й — 2 карб., в тексті — 10 карб.
Гривні в дужках — подвійне позначення: 1 крб. = 2 гривні (шагів).
Окремий номер «Слова» коштував 30 коп., або 60 шагів.
Ціна окрем. номеру 30 к. (60 шаг.)
Паралельно подано ціну в шагах (60 шаг.): одна копійка дорівнювала двом шагам.
Оголошення: відривний календар на 1919 рік (видання Дніпросоюзу) продавали по 4 карбованці; при замовленні понад 100 примірників — знижка; звертатися до видавничого відділу Дніпросоюзу на Інститутській, 4, кімн. 57.
Одривний календарь на 1919 рік. Видання Дніпросоюзу. продажна ціна 4 карб. При замовленнях більше 100 примірників — знижка. Інститутська, 4, кімн.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
14 грудня, під час бою в місті, візник на розі Андріївського узвозу й Володимирської заломив «страшну» ціну за коротку поїздку до музею й не поступався; потім бурчав: «Знал бы, за пятьсот не поехал» і просив доплатити.
Тот согласился везти, но, мрачно сопя, назвал чудовищную сумму и видно было, что он не уступит… — Знал бы, за пятьсот не поехал, — злобно бурчал извозчик
Художній твір: 500 — це сума, за яку візник «не поїхав би», а не точна ціна; валюту не названо (імовірно, карбованці).
Окреме число газети «Армія» коштує 50 копійок.
Обреме число 50
Читано з OCR-тексту. Цифра «50» прочитана з уривка шапки; суму підтверджують попередні номери.
Через тривожний час бюро Центродому терміново повідомило всі будинкові комітети Києва, що вони мають негайно організувати охорону будинків за розробленою інструкцією: усіх чоловіків віком від 18 до 40 років брали на облік завідувачі охорони, обрані мешканцями; організовували чергування, сигналізацію й взаємодопомогу.
все мужское населеніе Кіева, въ возрастѣ отъ 18 до 40 лѣтъ берется на учетъ завѣдующими охраной домовъ, избранными жителями этихъ домовъ. Организуются дежурства, сигнализація и взаимная поддержка
Бюро Центродому в екстреному порядку попросило всі домові комітети негайно організувати охорону будинків за розробленою інструкцією: все чоловіче населення Києва віком від 18 до 40 років має бути взято на облік завідувачами охорони будинків, обраними мешканцями; організується варта, сигналізація і взаємодопомога.
все чоловіче населення м. Київа, в зрісті від 18 до 40 років повинно бути взято на учет завідуючими охоронами домів
Дата — 14 грудня.
Офіцери, що жили на найближчих околицях, кидали гвинтівки й потихеньку розходилися по домівках.
Офицеры, живущіе на ближайшихъ окраинахъ, бросаютъ винтовки, потихоньку расходятся.
printed page
У статті «Реформа духовної школи» (автор — член Всеукраїнського Собору) сказано, що в Києві в одному приміщенні містяться гімназія й духовне училище: у гімназії школярів повно, а в духовному училищі у класах лише 15—20, найбільше 25 учнів.
В Київі, в одному і тому ж помешканні, містяться гімназія і духовне училище.
Автор вважає, що з вивіскою «єпархіальна гімназія» учнів було б повно.
У статті Б. Надеждина про відчуження церковних земель зазначено, що церковні ділянки невеликі — у середньому по 33 десятини на причет (парафіяльний клір), а ведуться вони як дрібні селянські господарства, часто здаються в оренду.
Церковные участки — небольшие, въ среднемъ всего по 33 десятины на причтъ.
Матеріал для обговорення аграрної реформи гетьманського уряду.
Департамент у справах православної церкви міністерства ісповідань розіслав священникам інструкцію зі зразком форми для збору первинних статистичних відомостей про церковне життя на місцях, а також звернувся до церковної влади з проханням сприяти цій роботі.
міністерство ісповідань потребує мати в своєму розпорядженні первісний матеріал про різні сторони Церковного життя на місці
Гетьман згадував 14 грудня: о 3 годині ночі отримав телеграму Винниченка з вимогою повної ліквідації гетьманства, знову заснув, устав о 7; чувся гул гармат; комендант Присовський доповів про роззброєння особливого дивізіону з великоросійських офіцерів; прийшов Берхем: «Чого ж Ви очікуєте, адже Ви загинете!»; гетьман хотів пройти прохідним двором на Левашовську, але ворота виявилися забитими; з ад'ютантом Данковським одягнув доху, взяв візника й через Інститутську поїхав до Долгорукова на Банкову (біля будинку заряджали гармату), потім на квартиру Данковського; ніхто його не впізнав.
взявши ад’ютанта Данковського, зайти за дохою, одягнути її, взяти візника і проїхати колом до Долгорукова на Банкову вулицю через Інститутську
Скоропадський П. Спогади, с. 323–324.
До полудня 14 грудня місто, попри гуркіт довкола, жило майже звичайно: магазини були відчинені й торгували, тротуарами снувала маса перехожих, ходив трамвай.
Но Город еще в полдень жил, несмотря на грохот, жизнью, похожей на обычную. Магазины были открыты и торговали. По тротуарам бегала масса прохожих, хлопали двери и ходил, позвякивая трамвай.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Щойно на Печерську почалася стрілянина, на Єлизаветинській, Виноградській і Левашовській вулицях загуркотіли залізні штори магазинів, тротуари спорожніли, двірники швидко зачинили ворота.
начали бухать железные шторы на Елисаветинской, Виноградской и Левашовской улицах. Веселые магазины ослепли. Сразу опустели тротуары и сделались неприютно-гулкими. Дворники проворно закрыли ворота.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Двірник у тулупі й баранячій шапці під час бою замкнув залізні ворота двору на болт і замок; двори прохідні, з сараями з червоної цегли й штабелями дров, ворота на вулицю — глухі залізні або ґратчасті.
Рыжий дворник, лишь только проскочили Най-Турсовы юнкера, запер ворота на Раз’езжую и перед Николкой была совершенно неодолимая преграда — гладкая доверху, глухая железная стена.
Художній твір: опис типового київського двору в центрі.
У сутінках 14 грудня на розі спалахнув і зашипів електричний ліхтар, у крамничці гримнула штора й закрила коробки з написом «мыльный порошок», візник на санях хльостав шкапу, люди в котикових комірах кричали двірникам «Закрывай ворота».
на углу вспыхнул электрический фонарь и зашипел. В лавченке ухнула штора и сразу скрыла пестрые коробки с надписью «мыльный порошок».
Художній твір: вуличні деталі (електричні ліхтарі, сани візників, штори крамниць) правдоподібні для зимового Києва.
У статті «Реформа духовної школи» автор зазначає, що міське духовенство своїх дітей віддає тільки до гімназій, а в бурсах і семінаріях вчаться лише сироти та діти бідного сільського духовенства; Російський синод ввів природознавство, французьку мову й розширив математику, але «бурса зосталася бурсою».
міське духовенство своїх дітей отдає тільки в гімназії
Публіцистичний опис, придатний для картини побуту київської семінарської молоді.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Телефонний зв'язок у місті: абонент просив «невсипущу панночку на станції» з'єднати з номером (номер штабу мортирного дивізіону — 212) і дякував «мерсі».
Он попросил бессонную барышню на станции дать ему номер 212. И получив его, сказал «мерси»
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Щоб виглядати цивільним, юнкер скинув папаху й надів підібраний на вулиці синій студентський кашкет.
Николка сбросил свою папаху и эту фуражку надел. Она оказалась ему мала и придала ему гадкий, залихватский и гражданский вид.
Художній твір: сюжетна деталь; синій кашкет — ознака студента.
Діти на Олексіївському узвозі біля воріт № 7 спокійно каталися на санчатах у сірих в'язаних курточках і шоломах навіть під час стрілянини в Місті.
двое мальчуганов в сереньких вязаных курточках и шлемах только что скатились на салазках со спуска... — Васька, Васька, как я задницей об тумбу!
Художній твір: Олексіївський узвіз — змінена назва Андріївського узвозу.
Ніколка вирізав на дверях хрест і напис «п. Турс. 14-го дек. 1918 г. 4 ч. дня», свідомо пропустивши «Най» на випадок петлюрівського обшуку.
«Най» откинул для конспирации на случай, если придут с обыском петлюровцы.
Художній твір: сюжетна деталь; показує страх обшуків.
Щоб приховати пораненого офіцера, жінка забрала його шинель, рейтузи й револьвер і збиралася казати, що це її хворий чоловік.
Вам нужно снять и рейтузы… Вы будете лежать, я скажу, что вы мой муж больной…
Художній твір:
У статті «Кооперація і благодійність» священників і сільську інтелігенцію закликають звернутися до кооперації, щоб задовольнити потреби селянина й робітника, і розповідають про розвиток кооперації у Франції.
В Франції помимо добре знайомих нам споживчих та кредітових товариств
Теоретична стаття, фактів про Київ немає.
Оголошення: курси німецької й французької мов (кл. 15, Велика Володимирська 45; ще одне — Володимирська 47), навчання щодня, російсько-німецькі розмовні методи; OCR оголошення дуже зіпсований.
окр. Владим. 45, кл. 15, ежедн. от 11 ч.
Ціни й імені викладача не розібрати.
Поет Олександр Олесь закінчив переклад «Пісні про Гайавату» Лонгфелло; перший переклад він зробив ще у 1911–12 рр., тепер переглянув оригінал та майже заново переробив.
Ол. Олесь закінчив переклад з англійської «Пісні про Гайовату» Генрі Лонгфелло. Цей переклад мав свою історію. Ще в 1911-12 р. був зроблений...
Літературна хроніка.
Збори присяжної адвокатури, присвячені пам'яті померлого С. А. Андреєвського, призначені на 7 грудня, перенесли на 14 грудня.
Собраніе присяжной адвокатуры, посвященное памяти умершаго С. А. Андреевскаго, назначенное на 7 декабря, переносится на 14 декабря.
С. А. Андреєвський — відомий російський адвокат і поет.
Симфонічний концерт Гр. Заславського на користь військовополонених перенесли на 14 грудня.
Симфоническій концертъ Гр. Заславскаго въ пользу военноплѣнныхъ перенесенъ на 14 декабря.
Стаття «Аграрная задача» (Б. Надеждин) констатує, що Церковний Собор у зв'язку з поспішним опрацюванням урядом аграрної реформи не став наполягати на недоторканності церковної землі й погодився з принципом відчуження за плату.
соборъ не сталъ настаивать на неприкосновенности церковной земли. Онъ согласился съ принципомъ отчужденія за плату
Рецензія О. Метамиського: у виставі «У пущі» Лесі Українки в Молодому театрі Річарда Айрона грав Лесь Курбас (оцінено стримано), проповідника Годвінсона — Семен Семдор (високо оцінено); грали також пані Городиська, Смерека, Манулович, Прохоренко, панове Леонтович, Долина, Юра, Калин і Васильєв; декорації Степана Гречаного.
Річарда Айрона грав Лесь Курбас ... Все це дав Семен Семдор в ролі Годвінсона ... Декорації Степана Гречаного інтересні.
Рецензія на виставу 12 грудня.
14 грудня 1918 року ввечері починалися репетиції Державного симфонічного оркестру; перший концерт призначили на 23 грудня в Міському театрі: у першому відділенні — твори М. Лисенка, зокрема вперше в Києві за рукописом уривки з опери «Тарас Бульба» та «Шумка-Козак» для струнного квінтету, у другому — Друга симфонія Чайковського на українські теми.
Первый концертъ состоится 23 декабря въ Городскомъ театрѣ. Первое отдѣленіе концерта посвящено произведеніямъ М. Лысенко.
23-є засідання комітету: заслухано програму священної історії Старого Завіту від законовчительської комісії, проф. В. П. Рибінському доручено дати висновок; програму планують надрукувати в журналі «Віра та Держава»; до комісії з програм української мови й історії українського письменства запрошено проф. А. М. Лободу, головувати доручено проф. О. М. Лук'яненку; ведеться підготовка до друку українського тексту Біблії.
підготовлення до друку українського тексту Библії
Дата засідання не названа.
Пісня, з якою петлюрівська кіннота йшла на Київ: «Гай, за гаєм, гаєм / Гаєм зелененьким… / Орала дівчинонька / Воликом чорненьким… / Тай наняла козаченька / На скрипочку грати».
Гай, за гаем, гаем / Гаем зелененьким… / Орала девчинынька / Воликом черненьким… / Тай наняла козаченька / На скрипачке граты.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Оголошення: Державний драматичний театр у суботу 14 грудня давав «Підпори громадянства»; прем'єра комедії Гольдоні «Мірандоліна» в трьох діях (переклад М. Загірньої); початок о 8 годині вечора, квитки продавали з 10 до 2 і до початку вистави.
14 грудня «ПІДПОРИ ГРОМАДЯНСТВА». Прем'єра: Гольдоні «МИРАНДОЛІНА». Комедія на 3 дії, переклала М. Загірня. Початок вистави о 8 годині веч.
Прем'єра, судячи з афіші, наступних днів.
Оголошення: Другий міський театр (Олександрівська, 12), український театр під орудою М. Садовського, сьогодні, 14 грудня давав «Бондарівну», 15 грудня — «Ярого» (?); квитки з 11 до 2 і з 5 до 9, початок о 7 годині вечора.
Другий Міський Театр. Олександрівська 12. Український театр під орудою М. Садовського. Сьогодня, 14 грудня — «БОНДАРІВНА»; 15 грудня — ... Квитки прод. з 11-2 г. дня і з 5-9 г.в. Початок о 7 год. вечора
Оголошення: у суботу 14 грудня 1918 року востаннє йшла п'єса Макса Гальбе «Потік»; ціни на місця від 2 до 10 руб., квитки в касі театру та книгарнях.
Въ послѣдній разъ пьеса МАКСА ХАЛЬБЕ ... ПОТОКЪ Суббота 14 декабря Цѣны мѣстамъ отъ 2 до 10 руб.
Оголошення кінотеатру: нова програма — драма на 5 частин «Скерцо диявола» з найкращими російськими артистами та зйомками з натури курорту Гурзуф; грав концертний симфонічний оркестр під керуванням Березовського.
Сегодня новая программа СКЕРЦО ДЬЯВОЛА ... драма въ 5 ч. разыгран. лучш. русск. арт. ... курорта „ГУРЗУФЪ" ... оркестр. подъ управ. г. БЕРЕЗОВСКАГО
Назва кінотеатру в OCR нерозбірлива.
Автор статті «Реформа духовної школи» докоряє Соборові, що той не реформував духовних училищ і семінарій: пропонує зробити з училищ 8-класні гімназії, а семінарію — 3-річну пастирську школу.
семинарію треба переробить в 3-х річню пастирську школу
Публіцистична стаття; корисна як приклад обговорення в Києві в грудні 1918.
У суботу, 14 грудня, о 19:00 в теософічному товаристві мало відбутися чергове відкрите зібрання на тему порівняльного вивчення релігії.
в суботу 14 грудня відбудеться чергове відкрите зібрання на тему по порівнюю чому студіюванню релігії. Початок о 7 год. вечера
OCR місцями зіпсований; адресу товариства не названо.
Кінотеатри зобов'язано протягом усього часу демонстрації фільму мати відповідний дозвіл військової цензури або його копію; постанова набула чинності з моменту опублікування.
Кино-театры обязаны имѣть въ теченіе всего времени демонстрированія фильмъ соотвѣтствующее разрѣшеніе военной цензуры или копію съ него
Читано з OCR-тексту. Продовження оголошення про цензуру над кіно.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Оперний театр оточувала асфальтова доріжка; на стіні біля чорновіконного бічного під'їзду висіла напівобірвана афіша «Кармен».
Сухой порыв ветра пролетел по асфальтовой дорожке, окаймляющей театр, и пошевелил край полуоборванной афиши на стене театра, у чернооконного бокового под'езда. Кармен. Кармен.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Оголошення: «Молодий театр» на Прорізній, 19 у суботу 14 грудня та в неділю мав п'єсу «Горе брехунові»; початок о 7 годині вечора, квитки з 11 до 1 і з 5 до 8.
МОЛОДИЙ ТЕАТР. Прорізна 19. 14 грудня Горе брехунові... неділя... Початок о 7 год. вечора. Квитки продаються від 11-1 і з 5-8 год.
Дні програми частково зіпсовані.
Оголошення: Державний Народній театр у Троїцькому народному домі на Великій Васильківській показував «Сват на Гончарівці» та «Гетьман Дорошенко»; початок вдень о 12½ та ввечері о 7½ годині.
ДЕРЖАВНИЙ НАРОДНІЙ ТЕАТР (троїцький ДІв). В. Васильківська вул.
Письменник Антін Литвин написав п'єсу «Рош» для драматичного театру (з сучасного життя), а Рудницький склав ... (хроніка).
Ан. Литвин написав п'єсу з сучасного життя, яку гадає виставити в драматичному театрі.
Назва і деталі нечіткі.
Оголошення: театр «Соловцов» анонсував на найближчі дні репертуар: «Псіша», «Вікторія» (17 грудня), «Оголена» (19 грудня), «Без вини винні» (20 грудня, бенефіс), фарс М. Адамова «В чужій постелі» та «Козячу харю» (неділя, 15 грудня).
Театръ «СОЛОВЦОВЪ». ... БЕЗЪ ВИНЫ ВИНОВАТЫЕ ... ФАРСЪ М. Адамова ... Въ чужой постели (Радій) Воскресенье 15 декаб. Козья Харя.
Сильно перемішаний рекламний блок; дати й назви прочитано частково.
Розділ «Серед теософів» повідомляє про життя теософічного товариства; OCR уривається на початку замітки.
Серед теософів. В теософичному об-
Текст не збережено.
Оголошення: Великий театр мініатюр (вул. Фундуклеївська, 5) 14 грудня 1918 року давав два сеанси з бенефісом за участю М. А. Лидарської, Арманда Дюкло й Миколи Гриневського, великим балетом під керуванням балерини А. І. Гаврилової; на 15 грудня анонсовано прем'єру з новими декораціями.
Большой театръ Миніатюръ ... БОЛЬШОЙ БАЛЕТЪ подъ упр. балерины А. И. ГАВРИЛОВОЙ. ... 15 Декабря ПРЕМЬЕРА
Блок оголошень перемішаний; прив'язку адреси Фундуклеївська, 5 зроблено за сусіднім рядком.
З 14 грудня, після зайняття Києва республіканцями, Ковальський та інші просили Донцова знову прийняти УТА і залишитися там до приходу Директорії; там працював давній знайомий, урядовець УТА Петренко.
Від 14-го, по заняттю Києва республиканцями, Ковальський та ще дехто, просили мене перебрати назад УТА від Б-я
Від редакції: «Відродження» у номері від 14 грудня повідомило, що за незалежних від редакції умов інформаційний матеріал і статті вміщені бути не можуть.
По незалежним від редакції умовинам інформаційний матеріал і статті вміщені не можуть бути.
14 грудня 1918 р. — день вступу військ Директорії до Києва; номер вийшов без звичайної інформації.
На доповідь головноначальствуючого Києва головнокомандувач князь О. М. Долгоруков скасував своє вчорашнє (13 грудня) розпорядження про закриття газети «Вечер», замінивши його штрафом у 2000 руб.; таке саме рішення ухвалили щодо газети «Последние Новости».
главнокомандующій князь А. Н. Долгоруковъ отмѣнилъ свое вчерашнее распоряженіе о закрытіи газеты „Вечеръ". Вмѣсто закрытія на газету наложенъ штрафъ въ двѣ тысячи рублей.
Українське видавниче товариство «Час» випустило книжку Петра Стебницького (П. Смуток) «Поміж двох революцій» — нариси політичного життя у формі політичного щоденника.
Украинское издательское товарищество «Часъ» выпустило книгу Петра Стебницкаго (П. Смутокъ) ... подъ заглавіемъ «Поміж двох революцій».
Видавниче товариство «Сіяч» випустило брошуру д-ра Дмитра Донцова «Культура примітивізму», у якій російська культура характеризувалася як культура застою й примітиву; рецензент «Вечера» назвав її виявом «ображеного національного самолюбства».
Издательское товарищество „Сіячъ" выпустило брошюру д-ра Дмитрія Донцова подъ загл. «Культура примітивизму».
«Слово» — щоденна церковно-громадська часопись; № 61 вийшов у Києві в суботу, 14 грудня 1918 року. Редакція й контора містилися в Митрополитанському будинку біля Софійського собору, телефон 36-57.
Адреса редакції й контори: Київ, Митрополитанський будинок, біля Софійського Собору, телефон 36-57.
Відділ контори «Слова» містився в друкарні А. І. Гросмана на Великій Володимирській, 49. Редакція працювала щодня (крім неділь і свят) з 16:00 до 20:00, контора — з 10:00 до 18:00, редактор приймав з 12:00 до 13:00.
Відділ контори: друкарня А. І. Гросмана, Вел.-Володимирська 49.
За розпорядженням головнокомандувача за поширення неправдивих відомостей і чуток, що непокоять населення, закрито газету «Вечернія Послідній Новости»; за друкування відомостей, яких не дозволила військова цензура, закрито газету «Вечерь».
По розпорядженню Головнокомандуючого за поширення неправдивих відомостей та чуток, що турбують людність, закрито газету «Вечернія Посліднія Новости».
Дата закриття — не пізніше 14 грудня; точної дати немає.
Наказом військово-революційного комітету від 14 грудня д-ра Дмитра Донцова призначено комісаром преси з функціями директора бюро преси й УТА; попереднього директора С. Бразуля-Брушківського звільнено.
Наказом військово-революційного комітету від 14 грудня д-р Дмитро Донцов призначається комісаром преси з функціями директора бюро преси і УТА.
Головна управа Хліборобсько-демократичної партії спростувала в «Відродженні» повідомлення газети «Наш Шлях», ніби в українських колах стався розкол через виступ Петлюри (Міхновський і П. Дорошенко агітують проти Петлюри, а Шемет вагається); партія наголосила, що стоїть за повну незалежність України; редакція «Нашого Шляху» відмовилася друкувати спростування.
Головна управа хліборобсько-демократичної партії просить нас умістити слідуюче: ... партія тепер як і раніше, без всяких „колебаній" стоїть на точці погляду повної незалежности України. PS. Редакція „Нашого Путі" відмовилася умістити це спростування.
«Голос Києва» писав про «політичне хамелеонство»: усі перейшли на союзницьку орієнтацію; союзники прийдуть не як «барини», а як «приятелі».
Ми бачимо гидку картину політичного хамелеонства. Всі стали союзницької орієнтації ... Баринь воть пріъздеть, баринь нась разсудить
Огляд преси.
Оголошення: редакція журналу «Шлях» (Київ, Благовіщенська, 123, пом. 20, телефон 50-59) відповідала за гроші, прийняті Центральним бюро передплати на українські газети й журнали.
Адреса: Київ, ... Благовіщенська, 123, пом. 20, ред. журнала „ШЛЯХ" тел. 50-59.
Номер будинку і назва вулиці частково пошкоджені.
Видавництво «Ґрунт» випустило збірку віршів Бальмонта в перекладах українською Миколи Мухина (?).
Издательство «Грунтъ» выпустило сборникъ стиховъ Бальмонта въ хорошихъ переводахъ Миколы Мухина.
Прізвище перекладача прочитано непевно.
Номер «Вечера» №57 вийшов 14 грудня 1918 року з позначкою «Дозволено військовою цензурою 14 грудня 1918 р.»; редактор Ів. Кочетов; газету друкувала друкарня Акціонерного товариства «Южная Копейка» (?).
Дозволено военной цензурой 14 декабря 1918 г. Редакторъ Ив. Кочетовъ.
Назву друкарні в OCR обрізано.
Номер 61 «Слова» мав дозвіл військової цензури; дата дозволу в OCR читається «18-го грудня 1918 р.», імовірно 13 грудня. Видання Міністерства ісповідань, редактор Є. І. Лепешинський; друкарня А. І. Гросмана, Велика Володимирська, 49, тел. 6-68.
Дозволяється військовою цензурою 18-го грудня 1918 р. Видання Міністерства Ісповідань. Редактор Є. І. Лепешинський.
Дата, ймовірно, 13 грудня (OCR «18»).
Проф. М. П. Чубинський у газеті «Мир» писав, що проєкт Завадського про рівноправність російської й української мов за прикладом Канади та Південно-Африканського Союзу є лише жестом; «Відродження» відповіло, що рівноправність мов фактично веде до занепаду української.
Проект виходить із признання рівноправности російської та української мов, повторюючи з цього боку чудовий приклад канадійської конституції і конституції південно-африканської унії
Огляд преси; суть — політична полеміка навколо закону про мови.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Рецензія на «Універсальний журнал» (Катеринослав, 1918, ч. 1–2, ціна 1 карб. 20 коп.): сторінок 20; відзначено нестачу якісних українських журналів, бо «місячники животіють».
Універсальний журнал. Видавництво ... Катеринослав, 1918 року. Ч. 1, 2. Р. 1918. сторінок 20, ціна 1 карб. 20 коп.
Рецензія/огляд; адреса видавця — Катеринослав.
Л. Красівський випустив працю «Геологія в міністерстві земельних справ і меліоративні роботи на Україні» (Київ, 1918, 15 с.); у статті про меліорацію автор пропонує для всієї України спільний орган при міністерстві земельних справ з геологів-фахівців.
Л. Красівський. Геологія в міністерстві земельних справ і меліоративні роботи на Вкраїні. Київ 1918 р. стор. 15. Ціна не зазначена.
Рецензія; ціна не вказана.
Адреса редакції «Армії» на 14 грудня 1918 року: Київ, В. Володимирська, 28 (в OCR пом. 18/10), тел. 16-43; редактор приймає з 6 до 7 години вечора, секретар — з 12 до 2 години дня; номер 33, перший рік видання.
Київ, В.-Володимирська 28
Читано з OCR-тексту. Номер приміщення й телефон у шапці пошкоджено OCR («вем. 18», «тел. 16-48»); у попередніх номерах — пом. 10, тел. 16-43. Назва дня: «Субота 14».
«Армія» продовжує приймати пожертви до фонду допомоги родинам загиблих на Київському фронті: у конторі редакції, Б. Володимирська, 28, кв. 10, щодня з 10 до 2 (в OCR «8 2») години дня.
вь фондь помощи семьямь... Пожертвованія принимаются ва к... мирския 28, кв. 10
Читано з OCR-тексту. Верхні рядки шапки вкрай пошкоджені (число години приймання непевне).
«Слово» (орган Міністерства ісповідань, видання військової цензури) подає в числі за 14 грудня лише церковні й загальні новини; жодних коментарів про поточну бойову обстановку під Києвом (наступ Директорії) у номері немає, крім заяв про закриття вечірніх газет та спростування чуток про Одесу.
Чи занята Одеса. З офіціяльних джерел повідомляють, що республіканських військ в Одесі немає.
Спостереження редактора-читача: номер вийшов у день, коли гетьман зрікся влади, а газета про це ще мовчить.
Крейтон підбадьорював тих, хто відступав: німці ухвалили в Раді солдатських депутатів виступити на захист міста, союзники зовсім близько; пропонував «пробиваться на Дон» — це зустрічали грубою іронією.
«нѣмцы постановили въ Совѣтѣ солдатскихъ депутатовъ — выступить на защиту города и насъ. Союзники уже совсѣмъ близко».
printed page; Чутка/підбадьорення, не підтвердилося.
Згідно з офіційними джерелами, республіканських (петлюрівських) військ в Одесі немає — «Слово» спростовує чутки про її заняття.
З офіціяльних джерел повідомляють, що республіканських військ в Одесі немає. (УТА).
Інформація УТА.
«Слово» пише, що чутки про заняття Одеси петлюрівськими військами не відповідають дійсності.
Чутки про заняття Одеси петлюровськими війсками не відповідають дійсности.
Спростування чутки.
За відомостями командування Облогового корпусу, дніпровські отамани обіцяли своїм козакам три дні вільного й безкарного розгулу «по киевской буржуазии», тобто три дні грабежу й погрому; тому дніпровцям і чорноморцям наказали зупинитися на передмістях, а столицю мала брати лише Дивізія СС. Отаман Тимченко відповів, що за виконання наказу «на этот раз не ручается».
дніпровські отамани обіцяли своїм козакам три дні вільної та безкарної гулянки „по київській буржуазії”, себто три дні грабежу й погрому
Чутка/донесення.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Чутка серед юнкерів 14 грудня: з Петлюрою нібито уклали угоду випустити всі російські частини зі зброєю на Дон до Денікіна.
— Сейчас передавали, что будто с Петлюрой заключено соглашение — выпустить все русские части с оружием на Дон к Деникину…
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
У домі Щеглових 14 грудня говорили, що полковник Болботун — це насправді великий князь Михайло Олександрович; ходили чутки, що в Петлюри 800 тисяч добірного війська.
У Щегловых сегодня днем говорили, что это никто иной, как великий князь Михаил Александрович... у Петлюры, как говорят, восемьсот тысяч войска
Художній твір: чутка, явно неправдива.
Газета «Мир» переказала чутку, що більшовики на селах північної Чернігівщини запроваджують «соціалізацію жіноцтва» — на кожну молоду жінку припадає до шести червоноармійців; «Відродження» поставилося до цієї інформації з недовірою.
Газета „Мир" передає цікаву звістку з життя північної Чернігівщини. Большовики ... вводять всюди по селах соціалізацію жіноцтва. На кожну молоду жінку припадає до шести красноармійців.
Чутка; редакція підкреслила «коли вірити».
Радіоповідомлення, перехоплене в Києві, твердить, що Антанта запропонувала Швеції та Фінляндії взяти на себе окупацію Петрограда; у Фінляндії формується особлива армія на чолі з генералом Маннергеймом.
Перехваченное въ Кіевѣ радіо сообщаетъ, что переговоры державъ согласія со Швеціей и Финляндіей окончились
Читано з OCR-тексту. Джерело — радіо, перехоплене в Києві; точність не перевірялась.
Чутки 14 грудня: «Болботун — великий князь Михайло Олександрович», «ні, великий князь Микола Миколайович», «буде єврейський погром», «навпаки, вони з червоними бантами», «Болботун проти Петлюри», «він за більшовиків», «він за царя, тільки без офіцерів», «Гетьман утік? Невже?».
— Болботун — великий князь Михаил Александрович. — Наоборот: Болботун — великий князь Николай Николаевич… — Будет еврейский погром. — Наоборот: они с красными бантами… — Совсем, наоборот: он за царя, только без офицеров.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
За законопроєктом Міністерства ісповідань основна платня парафіяльного духовенства становить на рік: священник 3600 крб., диякон 2700 крб., псаломщик 2400 крб.; кожні п'ять років вислуги додають по одній шостій окладу.
Основна платня ... священнику 3600 крб., диякону 2700 крб., і псаломщику 2400 крб. на рік.
Це проєкт, обговорений на Соборі.
Проєкт передбачав платню настоятелям катедральних соборів 4500 крб., настоятелям повітових і міських соборів до 4000 крб.; керуючому єпископові 12 000 крб., вікарному — 8000 крб. на рік з коштів держави.
Керуючій єпископ одержує 12.000 крб. і викарний єпископ 8000 крб. в рік з коштів держави.
Кошторис німецьких військ в Україні на грудень 1918 року: із польових казначейств запитано на жалування та дорожнечу 30,5 млн марок.
На декабрь мѣсяцъ съ полевыхъ казначействъ затребовано: на жалованье и прибавки на дороговизну 30,5 милліоновъ марокъ
Читано з OCR-тексту. Кошторис складають щомісяця.
На утримання німецьких військ в Україні на грудень 1918 року запитано 54 млн марок.
на содержаніе войскъ — 54 милліона марокъ
Читано з OCR-тексту.
На матеріальну частину німецьких військ в Україні на грудень 1918 року запитано 8,5 млн марок.
на матеріальную часть — 8,5 милліоновъ марокъ
Читано з OCR-тексту.
Рада міністрів визнала можливим дати Київському міському самоврядуванню позичку 150 000 карб. під 6 % річних з терміновим поверненням для упорядкування Андріївського узвозу за умови державного нагляду від міністерств праці та внутрішніх справ; міська управа вважала умови тяжкими й не могла скористатися позичкою. Раніше на підготовчі роботи виділили 10 000 карб.
Рада Міністрів визнала можливим відпустити Київському Міському Самоврядуванню позичково 150 000 карб. з 6% на рік
Створено міжвідомчу комісію при Київському самоврядуванні «рік тому».
Поточний рахунок товариства О. С. К. Є. київської єпархії в Московському купецькому банку через події відкривався не 1 грудня, як повідомлялося, а 14 грудня 1918 р. о 10 ранку; члени мали подати адреси правлінню (Воздвиженська, 24, пом. 9).
біжучий рахунок т-ва київської епархії в московському купецькому банкові одкривається не 1-го грудня, як повідомлялось раніш, а 14-го грудня (н. с.) 1918 року в 10 годин ранку.
Розшифровка абревіатури О. С. К. Є. не наведена.
Надеждин ілюструє втрату купівельної спроможності грошей: хто мав тисячу карбованців до війни, тепер «не має й ста»; 30 тис. руб. за 30 десятин у банку давали б ренту лише 1500 руб. на рік (5 %).
Вѣдь тотъ, кто имѣлъ тысячу раньше, теперь не имѣетъ и ста руб.
Публіцистичний приклад, а не ринкова ціна; ціну 1000 руб. за десятину наведено як гіпотетичну.
У другому місці тієї ж записки міністра ісповідань сума безповоротної позички міській касі для негайного ремонту Андріївського собору й зміцнення гори названа 160 000 карб. (в іншому місці — 150 000 карб. під 6 %).
передати в міської касі 160 000 карб., як безповоротньої позички
Розбіжність 150 і 160 тис. — через OCR.
Парафія за проєктом мусить платити причту не менше 600 крб. священникові, 450 крб. дияконові й 400 крб. псаломщикові на рік; у Києві, Одесі, Харкові й на курортах мінімум подвійний, у містах з населенням понад 50 000 — півторний.
Платня від парафії не може бути меньше 600 крб. для священника, 450 крб. для диякона і 400 крб. псаломщика.
Для Києва мінімум розрахунково 1200/900/800 крб.
За шкалою законопроєкту настоятелі катедральних соборів отримують 4500 крб. на рік, ключарі й настоятелі повітових і міських соборів — до 4000 крб., священики й протодияконі — 3900 крб., диякони й піддияконі — 3300 крб.
Настоятелі катедральних соборів отримують по 4500 крб., ключарі і настоятелі повітових і міських соборів — до 4000 крб., священники і протодиякони 3900 крб., диякони та іподиякони — 3300
Проєкт закону, обговорений на Соборі 14.12; OCR перемішано.
Оголошення: Український Народній Кооперативний Банк мав поточний рахунок у Київській конторі Державного банку № 17, приймав гроші на поточні рахунки та строкові й безстрокові вклади різними валютами й чеками на державні та приватні банки, платив до 6½% річних.
Біжучий рахунок у Київськ. Конторі Державного Банку № 17. Банк приймає гроші на біжучі рахунки та строчні й безстрочні вкладки ріжними валютами і чеками на державний та приватні банки, нараховуючи до 6½% річними
Той самий банк, що в №207; тут з розширеними умовами.
Державна асигновка духовенству за проєктом законопроєкту має покривати різницю між гарантованим мінімумом (священники — не менше 3000 крб., диякони — 2250, псаломщики — 2000 на рік) і доходами від землі та капіталів; продуктивність десятини церковної землі для розрахунку встановлено в середньому 100 крб. (Собор знизив до 50).
священики одержують не меньш 3000 крб., диякони — 2250 крб. і псаломщики — 2000 крб.
Проєкт; ухвалений Собором 14.12 з поправкою.
Просфорня обслуговуваних нею парафій за проєктом закону отримує не менше 300 карбованців на рік; розмір платні причтові парафія визначає щороку не пізніше 15 листопада попереднього року, а збір недоїмок з парафіян провадять урядовці сільської чи міської міліції.
Просфорня ... отримує не меньше 300 карб. на рік.
Проєкт закону.
Для священників тюремних церков і безпарафіяльних церков (кладовищенських, шпитальних, жіночих монастирів, заводських, залізничних) платня встановлюється не нижче, ніж у парафіяльного духовенства; духовенство благодійних і освітніх установ та духовних семінарій одержує платню від відомства, до якого належить установа.
Духовенство тюремних церков задовольняється платньою по свому відомству в нормах не меньших, як парафіяльне
Проєкт закону; OCR перемішано.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Надеждин для прикладу рахує: якби власник 10 000 десятин отримав по 1000 руб. за десятину, це було б 10 мільйонів, а власник 30 десятин отримав би 30 тис. руб.; ці суми гіпотетичні, але показують шкалу цін на землю в публіцистиці 1918 р.
Если у владѣльца 10,000 десятинъ и онъ получитъ за нихъ по 1.000 р. за десятину, то это составитъ 10 милл.
Гіпотетична, не ринкова ціна.
Попри тривожний настрій, у Києві помітно впали ціни на продукти: на ринки з околиць привезли багато різних продуктів.
Несмотря на тревожное настроеніе въ городѣ, въ Кіевѣ замѣчается значительное паденіе цѣнъ на предметы продовольствія.
Міська управа постановила не міняти нинішній апарат уповноваженого з харчування Києва й призначити нагляд за його діяльністю.
Постановлено теперішній апарат уповноваженого по харчуванню Київа поки що не міняти
Дата події — 14 грудня: у звістці йдеться про «сьогодні», а постанова Ради міністрів датована 14 грудня; номер вийшов 15 грудня.
Скарги на перешкоди вільній торгівлі продуктами слід подавати до міністерства продовольства або до управління особоуповноваженого із забезпечення міста Києва продовольством (Хрещатик, 2).
надлежитъ обращаться въ министерство продовольствія или въ управленіе особоуполномоченнаго по снабженію г. Кіева продовольствіемъ (Крещатикъ, 2)
Читано з OCR-тексту. Адресу «Хрещатик, 2» прочитано з OCR.
Оголошення управляючого міністерством продовольства Гаврилова: підвіз продовольчих продуктів до Києва і гужем, і залізницею вільний; вільна й торгівля в Києві всіма продуктами, у тому числі хлібними й крупою; будь-які перешкоди незаконні, а винних притягатимуть до сувороі відповідальності.
подвозъ къ городу Кіеву, какъ гужемъ, такъ и по желѣзнымъ дорогамъ всякихъ продовольственныхъ продуктовъ свободенъ. Свободна также торговля въ гор. Кіевѣ всѣми продовольственными продуктами, въ томъ числѣ хлѣбными продуктами и крупой
Читано з OCR-тексту. Підписав управляючий міністерством продовольства Гаврилов (OCR «Гавриловь»). Оголошення скасовує обмеження, що діяли за гетьманату.
Управа призначила для нагляду за діяльністю апарату уповноваженого з харчування Києва колишнього члена продовольчої управи Бордаяка.
призначити для догляду за його діяльністю колишнього члена продовольчої управи Бордаяка
Прізвище в OCR — «Бордаяк». Дата події — 14 грудня: номер від 15 грудня подає вчорашні новини.
Особоуповноважений міністерства продовольчих справ оголосив, що тепер усім охочим дозволено вільну заготівлю худоби на території всієї України; дозволи на купівлю худоби видають в управлінні особоуповноваженого міністерства щодня з 10 до 3 години дня в Києві, у будинку «Імперіаль», 5-й поверх.
всѣмъ желающимъ свободная заготовка скота на территоріи всей Украины
Читано з OCR-тексту. Адреса в OCR пошкоджена («Б. В с-льновоман «Имперіаль», 5-й этажь»). Надруковано 14 грудня.
Кімната № 8 музею — величезна зала, суцільно встелена людьми, що лежали з гвинтівками й набоями; ходити доводилося, переступаючи через тіла.
Я попалъ въ комнату № 8. Громадный залъ — сплошь устланъ лежащими людьми, тутъ же — винтовки, патроны.
printed page
Оголошення: здавалася квартира з 2 кімнат (з верандою) без кухні у Святошині, вул. Шосейна, 58, поблизу трамвая.
Сдается квар. 2 ком. (съ вер.) безъ кухни. Святошинъ, Шоссейная 58 вблизи трамвая.
Перед штурмом полковник О. Удовиченко склав наказ, які казарми займе кожна частина СС після здобуття Києва: гарматній бригаді СС відвели Артилерійську школу в Кадетському гаю, де за гетьмана стояв гарматний сердюцький полк, а одній батареї — Михайлівський монастир.
Гарматній Бригаді СС була призначена Артилерійська Школа у Кадецькій Рощі, де за гетьмана стояв гарматний сердюцький полк
Після здобуття Києва 14 грудня 1918 року в помічника машиніста, який під Мотовилівкою один лишився на паровозі, хотіли забрати чудовий паровоз серії «С» (від швидкого потяга); на прохання гарматної бригади СС його за заслуги підвищили до самостійного машиніста й залишили на тому паровозі.
По здобутті Києва 14 грудня 1918 р., йому, як помічникові машиніста, хотіли відібрати прекрасний паровіз„С" (від поспішного потягу).
Розклад відправлення з Києва потягів Лівобережної залізниці, наданих для підвозу продуктів: №12 — о 8:45 ранку, №14-В — об 11:05 ранку, №68 — о 4:45 вечора, №4-В — о 10:20 вечора.
Отправленіе изъ Кіева, № 12-И- 8 ч. 45 м. утра. № 14-В-11 ч. 05 м. утра. № 4-В-10 ч. 20 м. вечера. № 68-4 ч. 45 м. вечера.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Командувач гетьманських військ їздив уночі важким чорним лакованим автомобілем із чотирма фарами в супроводі восьми кінних конвоїрів; німецький патруль зупиняв і його, а потім козиряв.
тяжелая черная лакированая машина, впереди четыре огня. Не простая машина, потому что вслед за зеркальной кареткой скачет облегченней рысью конвой — восемь конных.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Штабний поїзд командира облоги стояв на роз'їзді за п'ять верст від Святошина: шість вагонів, усю ніч горіла електрика, дзвонили польові телефони в обшарпаному «клоповому» салоні-вагоні № 4173 із затоптаною суконною підлогою.
Поезд командира корпуса облоги Торопца стоял на раз'езде верстах в пяти от занесенного снегом… поселка Святошино… в этом самом клоповом салоне № 4173
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Оголошення: Експедиція заготовлення державних паперів оголосила конкурс заяв на перевезення дров; заяви з умовами перевезення (з пристані, шостої дільниці, з Рибальського острова — за 75 крб.) подавати до матеріального відділу Експедиції (Бібіковський бульвар, 27).
Експедиція Заготовлення Державних Паперів оголошує конкурс заяв на перевозку дров для Експедиції на ... Бибиківський Бульвар 27. ... 75 к б. ... Заяви про перевозку дров ... подавати до матеріального відділу Експедиції (Бибиківський бульвар 27).
Умови, одиниця та розподіл ціни в OCR зіпсовані.
14 грудня на Деміївці на тротуари висипали городяни, переважно робітники, і глузували з офіцерів, що відступали: «Эх сколько пленных-то! только что-то без конвою», «Единая, неделимая!».
«Эхъ сколько плѣнныхъ то! только что-то безъ конвою», говоритъ одинъ. «Единая, недѣлимая», кричитъ другой.
printed page
Люди вибігали з будинків подивитися на колону: «Кто это? петлюровцы? — Нет. Гетманцы». «А куди ж они идут?»
«Кто это? петлюровцы? — Нѣтъ. Гетманцы». «А куди же они идутъ?»
printed page
Уранці 14 грудня 1918 р. міністр закордонних справ Афанасьєв радісно прокричав гетьманові телефоном: «Пан Гетман, пан Гетман, Эно приехал, я послал за ним автомобиль»; гетьман вирішив, що старий «рехнулся», і поклав слухавку. Потім німецький дипломат граф Берхем запропонував: «Чего же Вы ждете, ведь Вы погибнете!.. Идите ко мне», — гетьман відмовився.
«Пап Гетман, пан Гетман, Эно приехал, я послал за ним автомобиль», — прокричал мне радостный голос Афанасьева.
Полковник Б. Енгельгардт: у штабі Долгоруков у присутності секретаря французького консульства де Мулена вигукнув: «опір неможливий, потрібна капітуляція... я наказую капітуляцію...» — і, не підписавши наказів, кинувся до виходу під гнівні вигуки молодих офіцерів; оголосив беззастережну капітуляцію й поїхав до Одеси; вуличні бої подекуди тривали до вечора.
я наказую капітуляцію
ОР РНБ, Ф. 1052, Оп. 1, Од. зб. 37, Арк. 25–26; Кіевская мысль, 1918, 15 (2) декабря («В штабе кн. Долгорукова»).
Один російський генерал з тих, хто обороняв Київ, сказав про вступ військ Директорії: «Бывают такие победители, что похожи на побеждённых».
„Бувають такі переможці, що подобають на переможених”.
Афоризм, переданий автором.
Команда петлюрівського полковника: «А ну-те, скажить хлопцам, щоб выбирались с хат, тай по коням»; ад'ютантові: «Взялы Святошино. Запропонуйте, будьте ласковы, пан ад'ютант, нехай потяг передадут на Святошино»; телефоністи відповідають «слухаю!».
— А ну-те, скажить хлопцам, щоб выбирались с хат, тай по коням… — Взялы Святошино. Запропонуйте, будьте ласковы, пан ад'ютант, нехай потяг передадут на Святошино.
Художній твір: українська мова передана російською графікою.
Із полудня 14 грудня серед перехожих з'явилися люди в пальтах із каракулевими комірами, з вусами донизу, які довгими поглядами проводжали юнкерів і офіцерів у погонах і без гіркоти шепотіли: «Це Бовботун в мисце прийшов».
появились уже какие-то в пальто, с барашковыми воротниками. Ходили, шныряли. Усы у них вниз, червячками… Шептали: — Це Бовботун в мисце прийшов.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Мова київських злодіїв-бандитів (українсько-російська суміш): «Як часов с пьять? Эх… померзнем!», «офицерня, ах твою душу, щоб вам повылазило!», «немцы, хай им бис!», «Замерзнем, Кирпатый! — Терпи, Немоляка, терпи… Проскочим на Ввоз»; прізвиська Кирпатий, Немоляка.
— офицерня, ах твою душу, щоб вам повылазило!… — Замерзнем, Кирпатый! — Терпи, Немоляка, терпи. Походят патрули до утра, заснут. Проскочим на Ввоз, отогреемся у Сычихи.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
У тому самому фейлетоні автор (Е. К.) вважає, що «сучасна Росія апатична й інертна», що «слово померло», і що перемогти більшовизм зможе лише «залізна влада й організація», бо «шкура обивательщини» нечутлива до закликів; свої пояснення підкріплює спогадом про розмову з петербурзьким літератором.
Слово умерло. Нужно «слово и дѣло». Только желѣзная власть и организація сплотятъ въ гранитъ аморфную массу обывательщины
Читано з OCR-тексту. Позиція газети: песимізм щодо киян і закликів до добровольців; підписано літерами «Е. К.» (в OCR «В. Ж.»).
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Реакція юнкерів і офіцерів на розпуск: вигуки «Арест!», «Измена!!», спроба заарештувати командира; багато юнкерів плакали; командир: «Кого желаете защищать?» — «Гетмана обязаны защищать».
А в отдельной группочке молодых прапорщиков вдруг прошелестело неуместное разрушительное слово «Арест!»… — Измена!!
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Телефонний хаос у штабах 14 грудня: «Пошлите патроны полковнику…», «На Дон бы, братцы… что то ни черта у нас не выходит», «А, к матери штабную сволочь!», «Ваши офицеры в погонах?».
— На Дон… На Дон бы, братцы… что то ни черта у нас не выходит. — Ти-у… — А, к матери штабную сволочь! — На Дон!..
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Вигуки розгублених добровольців біля музею 14 грудня: «Картузова надо ждать!», «Польскому легиону отдать», «Все в музей! Все в музей!», «На Дон!», «К чортовой матери! Пусть пропадет все… ах, штабные!» — прапорщик кинув на тротуар жовте сідло.
— Картузова надо ждать! Вот что!… — Польскому легиону отдать. — А где он? — А чорт его знает! — Все в музей! Все в музей! — На Дон!
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Двірник-«петлюровець» хапає юнкера, що зірвав погони, і кричить: «Держи. Юнкерей держи. Погон скинул, думаешь, сволота, не узнают?»
Ах, ты, наволочь! ... куды? стой! ... держи, держи. Юнкерей держи. Погон скинул, думаешь, сволота, не узнают? Держи!
Художній твір: зразок простонародного мовлення; показує ворожість частини міських низів до офіцерів і юнкерів.
Двірник, побачивши в юнака револьвер, одразу переходить на старе звертання: «Ваше благородие!»
А! ваше благородие! Ваше…
Художній твір: характерна мовна деталь.
Перелякані городяни на вулицях кричали: «Господисусе! Володька, Володька! Петлюра идет!», «Петлюра идет. Петлюра!»; мешканці гукали двірникам замикати ворота.
— Господисусе! Володька, Володька! Петлюра идет!
Художній твір: зразок мовлення в день вступу військ Директорії.
Хлопець біля воріт пояснює стрілянину: «Офицерню бьют наши»; старший хлопчик додає: «Их восемьсот человек на весь Город, а они дурака валяли. Пришел Петлюра, а у него миллион войска».
— Офицерню бьют наши. ... — С офицерами расправляются. Так им и надо. Их восемьсот человек на весь Город
Художній твір: настрої частини простого люду; цифри — чутки.
Останні слова командира батареї перед самогубством: «Штабная сволочь. Отлично понимаю большевиков».
— Штабная сволочь. Отлично понимаю большевиков.
Художній твір: настрої офіцерства щодо гетьманського штабу.
Петлюрівці, помітивши офіцера, кричали українською: «Тю! бачь, Петро: офицер», «Стой! Тримай! Тримай офицера!!»
— Тю! — крикнул он, — бачь, Петро: офицер. ... — Стой! Ст… Тримай! — Хлопнуло. — Тримай офицера!! — загремела и заулюлюкала вся Владимирская.
Художній твір: зразок мовлення петлюрівських вояків.
У передовій газета називає прагнення народів колишньої Росії й Австро-Угорщини до самостійності «роздробленням» і «відгородженням китайською стіною»; про Німеччину пише, що сепаратизм там «нерозумний і дивний», і вважає, що економічні інтереси та спільні традиції приведуть до об'єднання окремих областей, хоча «не в потворних формах централістичного гніту».
Русская, а за нею австрійская и германская революціи вызвали чрезмѣрное развитіе въ охваченныхъ ими странахъ государственнаго и политическаго раздѣленія
Читано з OCR-тексту. Колонки пошкоджені, текст довгий і теоретичний; виписано позицію газети щодо самовизначення народів — важливо для розуміння ставлення «Армії» до української державності.
14 грудня 1918 року юрби добровольців, що тікали з фронту, заповнили Педагогічний музей у Києві і там зачинилися.
Лише юрби добровольців, які тікала а фронту, наповнили собою педаґогичний музей і там вачинились.
Сучасна адреса — вул. Володимирська, 57 (Будинок учителя).
Подвір'я великого жовтого будинку, де був модний магазин мадам Анжу, межувало з подвір'ям Управління залізниць; через нього, крізь склепінчастий проїзд з асфальтом, можна було вийти на сусідню вулицю, де на вежі будинку навпроти висів старовинний годинник.
длинный и бесконечно высокий желтый ящик дома, приютившего мадам Анжу, выпирал на громадный двор и тянулся этот двор вплоть до низкой стенки, отделявшей соседнее владение управления железных дорог.
Художній твір: магазин мадам Анжу вигаданий; Управління залізниць у цьому районі існувало реально. Прив'язку до вулиці зроблено за першою частиною роману.
Неподалік на Володимирській вулиці видно було Педагогічний музей — «білий бік» і бані; там у ці дні збиралися гетьманські частини.
Турбин повернул голову вправо и глянул вдаль, к музею. Успел увидать кусок белого бока, насупившиеся купола, какие-то мелькавшие вдали черные фигурки…
Художній твір: музей названо без назви; за першою частиною роману це Педагогічний музей.
Оголошення: лікар Сергій Коломойцев (сифіліс, трипер) приймав на вул. Гоголівській, 2-а, з 11 до 1 і з 5 до 8 вечора.
Д-ръ Сергѣй Коломойцевъ Гоголевская 2-а. 11-1 и 5-8 в. сифилисъ, (606-914) ТРИППЕРЪ
Оголошення: лікар Черняк (сифіліс, венеричні хвороби) мав на вул. Великій Житомирській водолікарню для статевих хворих з постійними ліжками.
Д-ръ ЧЕРНЯКЪ сиф., вен. В.-Житомирская ... Водолечебн. для полов. бол. Постоян. кровати.
Номер будинку в різних номерах читається як 10 або 18.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
З-за залізничного полотна, перейшовши дерев'яний міст, наступаючі бачили місто: дахи багатоповерхових будинків і бані старої Софії в диму чи тумані.
смотрел в цейсовские стекла Козырь туда, где громоздились кровли многоэтажных домов и купола собора старой Софии
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Уночі на 14 грудня на Верхню Теличку вже проникали передові роз'їзди противника; там біля залізничного полотна чути було постріли.
Мотоциклетка заехала в Верхнюю Теличку… Щур совершенно уверен, что передовой раз'езд противника, заскочивший в Теличку, встретил Шполянского
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Увечері 14 грудня на Шулявці вже не було гетьманських частин, у тилу юнкерів ішла кулеметна стрілянина, а ворожа кіннота пройшла Шулявкою в місто; юнкерські двоколки з пораненими відходили Брест-Литовським і Фонарним провулками.
— Господин полковник, никаких наших частей нет не только в Шулявке, но и нигде нет… неприятельская конница сейчас прошла вдали по Шулявке, как-будго бы входя в город…
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
У ніч на 14 грудня штаб одного з полковників перебрався до вокзалу й ночував у заплюваному готелі «Роза Стамбула» біля самого телеграфу; вранці полковник переодягся в цивільне кошлате пальто й капелюх «пиріжком», найняв візника за квартал від готелю й поїхав у Липки до коханки.
эту ночь провел в гостинице «Роза Стамбула», у самого телеграфа… вышел из заплеванной «Розы», но уже не в серой шинели с погонами, а в штатском мохнатом пальто и в шляпе пирожком
Художній твір: «Роза Стамбула» — вигадана назва.
У ніч на 14 грудня покинуті казарми в Брест-Литовському провулку з наполовину вибитими шибками ожили: у брудному залі юнкери самі протягли дроти й засвітили електричну лампу, 150 гвинтівок стояли в козлах, юнкери спали покотом на брудних нарах; на кульгавому дерев'яному столі — окрайці хліба, казанки з рештками холодної юшки, підсумки, обойми й строкатий план міста під маленькою кухонною лампою.
В ночь с 13 на 14-ое мертвые казармы в Брест-Литовском переулке ожили… Полтораста винтовок стояли в козлах, и на грязных нарах вповалку спали юнкера.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Оголошення: кабаре «Бі-Ба-Бо» щодня пропонувало нову першокласну кухню, румунський оркестр Жана Гулеско, з 6-ї вечора — склянку вина, чаю, кави з безплатним входом; удень і ввечері виступав Юрій Морфессі (?), а на 15 грудня анонсовано солістку Наташу Морозову.
ВЕСЬ ДЕНЬ ВЪ БИ-БА-БО! ... РУМЫНСКІЙ ОРКЕСТРЪ ЖАНЪ ГУЛЕСКО. ... ВХОДЪ БЕЗПЛАТНЫЙ. ДНЕМЪ И ВЕЧЕРОМЪ ЮРІЙ МОР[Ф]ЕСИ
Ім'я «Юрій Мороссі/Морфессі» прочитано непевно.
Увечері 14 грудня близько 7 години Бібіковський бульвар був мов зачарований: довгі ряди височенних тополь, припорошених снігом, туман; біля Безаківської край тротуару лежав труп добровольця, навпроти біля Ботанічного саду — інший, розкинувши руки, у калюжі крові; з боку Єврейського базару чути стрілянину.
Бібіковський бульвар був наче зачарований. Довгі ряди височенних тополь, присипаних снігом. Туман. Коли доходив до Безаківської, на вулиці коло тротуару лежав труп, якогось добровольця.
Безаківська — нині вул. Петлюри/Комінтерну.
Низька певність: вниз списку, з позначкою
Світанок 14 грудня: вікна синіють, надворі біліє, над містом піднімається й розходиться ранковий туман.
В окнах было сине, а на дворе уже беловато и вставал и расходился туман.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
Ранок 14 грудня 1918 року: голчастий мороз, безмісячна ніч і передсвітанковий сніг; Володимирський хрест світив до світанку; день видався сірим, із суцільною низькою завісою хмар.
Но день особенно не разгорался, обещал быть серым, с непроницаемой завесой не очень высоко над Украиной.
Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.
За романом, 14 грудня 1918 року на Місто падав густий лапатий сніг; увечері в крамничках світилося, але не в усіх.
Густейший снег шел четырнадцатого декабря 1918 года и застилал Город.
Художній твір: погода в романі; не перевірено за метеоданими.
Оголошення: досвідчений учитель з багаторічною практикою шукав уроків у районі Старого міста або Нового Будування; писати — вул. Володимиро-Либідська, 18, кв. 1, особисто — з 10 до 12 дня або з 6 до 8 вечора.
ОПЫТН. УЧ. съ многолѣтн. практ. Ищ. ур. въ районѣ стар. города или Ново-Строенія. Письм. Влад.-Лыб. 18 кв. 1
Записи взято з джерел, аналіз складено ШІ за записами. Оцінки належать авторам джерел. Помилка? Кнопка «Помилка?» на записі. Методика · Дані