9 лютого 1918

9 лютого 1918 р. над Ірпенем стрільцям прочитали телеграму про укладення миру в Бресті; 13 лютого загони СС, що охороняли уряд, прибули до Житомира.

9-го лютого, коли Стрільцям над Ірпенем була прочитана телеграма про укладення миру в Бересті

Евакуація українського уряду й військ з Києва відбулася 9 лютого 1918 року після десятиденного бомбардування міста; місто переживало «пекло».

Евакуація Києва (9 лютого 1918) після 10-тиденного його бомбардування відбувалась у настроях міста, що переживає пекло.

Дата за новим стилем (26–27 січня за старим).

9 лютого 1918 р. в Бересті-Литовському укладено мир між центральними державами й УНР — перше формальне визнання Української держави; підпис викликав масові народні маніфестації в Галичині, на Буковині й у Наддніпрянщині.

Довершене мирової угоди між центральними державами, а Україною 9-го лютого, 1918 року, було першим формальним признанем української держави.

Популярний еміграційний альбом (Вінніпег, 1920) Осипа Мегаса; автор у 1918 р. в Києві не був, тож дані вторинні й подекуди неточні. Свято миру з ілюстрацій відбувалося у Львові 3 березня 1918 р., не в Києві.

У ніч з 8 на 9 лютого 1918 року Центральна Рада з урядом евакуювалася з Києва до Житомира під охороною 3000 вояків, і місто опанували війська Муравйова.

В ночі з 8 на 9 лютого 1918 р. Центральна Рада з Геперальним Секретаріятом евакувалася під охороною 3.000 вояків до Житомира

Мир у Бересті підписали вночі з 8 на 9 лютого 1918 р. (о 2-й годині ранку 9 лютого). Українська делегація ще перед полуднем того дня дізналася через окремого кур'єра про падіння Києва, але зберегла звістку в таємниці.

Українська делегація вже була перед полуднем того дня повідомлена через осібного курєра про упадок Київа, але вдержала цю звістку в тайні

Берестейський мирний договір України з Центральними державами підписано о другій годині ночі 9 лютого 1918 року; протягом десяти годин до фортеці прибув кур'єр із вісткою, що Київ упав.

signed the first Treaty of Brest-Litovsk at two o'clock on the morning of February 9. Within ten hours a courier arrived at the Brest fortress and informed the Ukrainians that Kiev had fallen.

Автор датує події за новим стилем.

Того самого дня, коли більшовики увійшли до Києва, українська делегація в Бересті підписала з Центральними державами мирний договір, відомий як «хлібний мир».

Am gleichen Tag unterzeichnete die ukrainische Delegation, die zu Friedensverhandlungen mit den Mittelmächten nach Brest-Litowsk entsandt worden war, den berühmten „Brotfrieden“.

Узагальнювальна лекція німецького історика (1994), вторинне джерело без посилань; дати подано за новим стилем. Подія відбулася поза Києвом, але визначила долю міста.

Наступного дня по відступі патруль зайшов до міністра земельних справ есера Зарудного, у якого ночував журналіст Пугач; Зарудний, думаючи, що це українські козаки, назвався українським міністром — обох вивели в Маріїнський парк і розстріляли на очах дружини Зарудного.

тоді обох їх потягли в Маріїнський Парк і там, на очах жінки Зарудного, обох розстріляли.

Дата приблизна: день після відступу.

Уряд вирішив залишити Київ і відступати до Житомира; евакуацію провели в ніч з 8 на 9 лютого 1918 р. Відступало близько 3000 українських вояків, з ними — частина міністрів і членів Малої Ради. Більшість членів Центральної Ради про відступ не знали й, прокинувшись уранці, з жахом довідалися, що місто вже в руках більшовиків.

Евакуація була переведена в ніч з 8. на 9. лютого. Число українських вояків, які відступали, було коло 3.000 людей.

Кооперативний відділ Міністерства земельних справ (Київ, Велика Володимирська, 19) розіслав повітовим і губернським земельним комітетам, агрономічним організаціям народних управ та керівникам кооперативних союзів запрошення на всеукраїнський з'їзд з організації хліборобських спілок, що мав відбутися 27 січня (ст. ст.).

Кооперативним відділом Міністерства Земельних Справ (Київ, В.-Володимирська, 19) вже розіслані всім повітовим та губернським земельним комітетам ... запросини ... зʼїзд по закладанню хліборобських спілок ... 27 січня

27 січня ст. ст. = 9 лютого н. ст.

Автор пише, що більшовики зайняли Київ 9 лютого 1918 року.

зі сходу від Києва, який большевики зайняли 9 лютого 1918 року

Інші джерела зазвичай датують захоплення Києва військами Муравйова 8 лютого (26 січня за старим стилем) 1918 року.

Генеральний секретаріат земельних справ скликав на 27 січня (ст. ст.) в Києві з'їзд з усієї України для з'ясування справ сільськогосподарських трудових спілок; запрошували губернські земельні комітети, селянські спілки, агрономічні організації, великі сільськогосподарські товариства та соціалістичні партії; попередній запис щодня між 11 і 12 годиною дня на Терещенківській вулиці.

Генеральне Секретарство по земельним справам скликає 27 січня в Київі зʼїзд з усієї України для вияснення справ сел.-господ. трудових спілок ... між 11-12 годинами дня

Можливо, це той самий з'їзд, що й з'їзд хліборобських спілок; номер будинку на Терещенківській не розібраний.

На 9 лютого 1918 р., коли в Бересті підписали угоду між Центральними державами та Україною, більшовицькі війська контролювали значну частину країни, зокрема її столицю Київ.

the Bolshevik armies, which, by February 9, controlled not only a large portion of the country but also its capital-Kiev.

Автор есею — Тарас Гунчак.

9 лютого 1918 року, того ж дня, коли УНР уклала сепаратний мир із Центральними державами, Київ остаточно захопили радянські війська, а український уряд евакуювався на захід.

on February 9, concluded a separate peace treaty with the Central Powers. On the same day, however, Kiev was finally captured by Soviet troops

Есей, імовірно, Б. Боцюрківа. Інший есей цього збірника (про КП(б)У) датує закріплення Муравйова в Києві 7 лютого.

Усю ніч із 8 на 9 лютого «вільні козаки», які не захотіли покидати Київ, вели бої з червоними, тож більшовицьке командування дізналося про відступ українців лише вранці 9 лютого. Близько 12-ї години до Святошина підійшла червона розвідка з кількох броньовиків, але відступила під кулеметним вогнем.

цілу ніч з 8 на 9 лютого українські "Вільні Козаки", що не схотіли покидати Київ, вели бої з червоними частинами. Тільки біля 12 год. 9 лютого з боку Києва до м. Святошина підійшла ворожа розвідка

Деякі військові частини, не знаючи, що уряд і головне військо вже покинули Київ, продовжували битися (зокрема Вільні козаки на Звіринці й гарматники) і цим несвідомо маскували евакуацію. Більшовики теж довго не знали про відхід уряду й бомбардували місто майже до ранку 9 лютого.

деякі військові відділи, не знаючи, що головне військо й уряд вже покинув Київ, продовжували битись (наприклад, Вільні Козаки на Звіринщі й гарматники)

Вигляд українських вояків, що відступали з Києва: одні в широких штанях з оселедцями на голові, інші з довгими кольоровими шликами на шапках, з кривими шаблями й пістолями за очкуром; у шинелях без наплічників, з рушницями без багнетів. Сердюки-богданівці — у чорних баранячих шапках із кулеметними стрічками через плече, гайдамаки — у червоних кожушках із довгими червоними шликами.

Сердюки-богдановці йшли в чорних баранкових шапках з кулеметними стрічками через плече. Гайдамаки в червоних кожушках, з довгими червоними шликами.

Б. Монкевич.

Серед тих, хто відступав з Києва, були озброєні до зубів Вільні козаки отамана Ковенка, кулеметники з кулеметами Льюїса й Кольта, гармати, обвішані ранцями й торбами, старшини й юнаки генерала Присовського; відступ прикривав полковник Болбочан. Зранку всі перейшли зі Святошина в село Гнатівку; частини були мізерні: Георгіївський полк — 8 осіб, Полуботківський — 5, Богданівський — 120, Дорошенківський — 80.

Георгієвський полк — 8 чол., Полуботківський — 5 чол., Богданівський — 120, Дорошенківський — 80 і т. д. Найбільшою частиною був Республіканський полк Болбочана.

Б. Монкевич.

За Мазепою, загони Муравйова й Антонова 9 лютого 1918 р. після жорстокого бомбардування взяли Київ; під гуркіт гармат Центральна Рада ухвалила IV Універсал і в ніч з 8 на 9 лютого залишила столицю.

9. лютого 1918 року, після жорстокого бомбардування, взяли Київ. Під гуркіт московських гармат Українська Центральна Рада ухвалила свій Четвертий Універсал і вночі з 8. на 9. лютого 1918 року покинула українську столицю

Дати автора (н. ст.). Прив'язка ухвалення IV Універсалу до останніх днів оборони — спрощення автора: Універсал датовано 9(22) січня 1918; ЦР залишила Київ у ніч на 26 січня ст. ст. (8 лютого н. ст.).

За Боровським, 9 лютого 1918 р. більшовицькі війська, рушені з Харкова, дійшли до Києва; урядові Центральної Ради не було чим їм протистояти.

Den von Charkov aus in Marsch gesetzten Roten Garden und ihren Helfern in Kiew hatte die Rada-Regierung nichts entgegenzusetzen: Am 9. Februar 1918 erreichten die bolschewistischen Truppen Kiew.

Узагальнювальна лекція німецького історика (1994), вторинне джерело без посилань; дати подано за новим стилем. Інші джерела датують вступ військ Муравйова до Києва 26 січня ст. ст. (8 лютого н. ст.) 1918 р.; автор згадує й «помічників у Києві» (повстання на «Арсеналі»).

За автором, після захоплення Києва війська Муравйова масово вбивали цивільних, грабували державні склади й крамниці, палили будинки й храми; протягом однієї ночі вбили понад 5000 людей. Муравйов наказом по столиці оголосив перехід влади до «Совєта рабочих і крестьянских депутатов».

ці горлорізи вбили впродовж одної ночі понад 5.000 людей

Цифра «понад 5000 за одну ніч» — оцінка автора, ймовірно перебільшена; терор тривав кілька днів. Дата — дні після 9 лютого 1918 р.

Під час муравйовського терору вбивали без розбору, але особливо часто гинули ті, хто мав посвідку (на червоному папері) від української влади про перебування на військовій службі.

особливо часто гинули ті, хто мав посвідку (на червоному папері) від української влади про перебування на військовій службі.

Кінцева постанова договору: мирний договір підлягає ратифікації, ратифікаційні грамоти мають бути обміняні якнайскоріше у Відні, а сили договір набуває після ратифікації; підписано в Бересті-Литовському 9 лютого 1918 року.

Кінцева постанова: нинішний мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні як мога скорше у Відні.

«Вістник Ради народних міністрів УНР» (ч. 11–12) надрукував офіційне повідомлення за підписами В. Голубовича й М. Ткаченка про Брестський мирний договір УНР із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною, підписаний у ніч на 27 січня ст. ст.

В ночи на 27-го січня підписано мирний договір Української Народньої Республіки з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною

Читано з зображення. 27 січня ст. ст. = 9 лютого н. ст.; сам текст надруковано в «Вістнику».

Відозва Ради народних міністрів нагадує: 9 січня 1918 року IV Універсалом УНР проголошено самостійною, а 27 січня Центральна Рада замирилася з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною.

Українська Центральна Рада 27 січня замирила з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною

Читано з зображення. 27 січня ст. ст. = 9 лютого н. ст.; IV Універсал — 9 січня ст. ст. (22 січня н. ст.).

Берестейський договір: господарські відносини УНР з Болгарією й Туреччиною до остаточного торговельного договору регулюються за правом найбільшого сприяння (найбільш упривілейованого народу); продовження тексту обіцяно в наступному числі.

Що торкаеться господарських зносин між Українською Народньою Республікою і Болгарією, то треба їх управильнити до заключення остаточного торговельного договору по праву найбільше упривіліованого народу.

Читано з OCR-тексту. Дата номера: «15 Березоля 1918 р.» (OCR зіпсував «Березня»); вважаємо н. ст. Дата договору з історичного контексту.

9 лютого 1918 р. у Бресті підписано мирний договір УНР з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною; сторони зобов'язалися до 31 липня обмінюватися надлишками сільськогосподарських і промислових продуктів. На момент підписання майже вся Україна і столиця були під владою більшовиків.

9 лютого 1918 року в Берестю було підписано мировий договір Української Народньої Республіки з почвірним союзом

За Брестським мирним договором (9 лютого 1918) Україна мала до 31 липня 1918 р. поставити Німеччині й Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м'яса (живою вагою), іншу сільгосппродукцію та промислову сировину; звідси назва «хлібний мир» (Brotfrieden).

За Брестським договором Україна мала до 31 липня 1918 р. поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн. пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса (живою вагою)

загальнодержавне; 9 лютого — за новим стилем (УНР уже перейшла на нього з 16 лютого/1 березня; в історіографії дату подано за н. ст.).

Газета друкує закінчення тексту мирного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною та Українською Народною Республікою, підписаного в Бересті-Литовському 9 лютого 1918 року; підписи поставили граф Чернін, Кюльман, Анастасов, Талаат та представники УНР Любинський, Севрюк і Левицький. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні у Відні.

Берестю-Литовськім 9 лютого 1918 року ... Граф Оттокар Черкін ... М. Любинськ, А. Севрюк, М. Левицький

Договір подано від імені Центральної Ради — їх опублікувала партійна газета, що на той час працює за радянської влади в Києві.

У ніч з 27 на 28 січня (9 лютого за новим стилем) 1918 року в Бресті-Литовському підписано мирний договір Української Народної Республіки з державами Четверного союзу; перший підписав його за Австро-Угорщину граф Чернін о 1 год. 59 хв., усі підписи були поставлені о 2 год. 20 хв.

В 1 год. 59 хв. міністер закордонних справ граф Чернін першим підписав призначений для Австро-Угорщини примірник

Читано з зображення. Подано за переказом газети «Nedjelja»; київська газета подає це як міжнародну подію.

Стаття 3 Берестейського договору передбачала, що очищення окупованих областей почнеться негайно після ратифікації договору; спосіб виведення військ і передачі областей мали встановити уповноважені заінтересованих сторін.

очнеться негайно по ратифікації сього мирового договору

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року; OCR двомовної колонки пошкоджений.

Додатковий договір до Берестейського передбачав відновлення консульських зносин; консулів іншої сторони допускали в усі місця, де вони були до війни, але в нових місцях — лише після загального миру.

після заключення загального миру

Текст додаткового договору надруковано в № 53; OCR двомовної колонки пошкоджений.

Додатковий договір гарантував повернення цивільних інтернованих додому безкоштовно та створення комісії по чотири представники від кожної сторони, що мала зібратися в Бересті-Литовському одразу після ратифікації, щоб упорядкувати обмін полоненими.

Комісія аложена по чотири представ ники від кождої сторони

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року.

За додатковим українсько-німецьким договором спір про торговельні кораблі й відшкодування мала розглянути мішана комісія, яка збереться протягом трьох місяців в Одесі; голову комісії призначає президент Швейцарської Союзної Ради.

Прпзначення голови комісії доручаєть-ся президентові Швейцарської Сполу-ченої Ради.

Читано з OCR-тексту. Стаття XXV договору; дата — день підписання договору.

За додатковим договором горожани кожної сторони матимуть десять років після ратифікації миру на повернення до краю свого походження; воєнні закони, що обмежували приватні права, втрачають чинність після ратифікації.

буде вільно в десятилітнім сроку по ратифікації ми-рового договору

Читано з OCR-тексту. Розділи VI та III договору; OCR уривчастий.

Згідно з додатковим договором обидві сторони зобов'язуються шанувати й утримувати цвинтарі вояків та інших горожан другої сторони, що померли під час інтернування чи заслання.

шанувати і удержувати на свой території цвинтара вояків

Читано з OCR-тексту.

За українсько-австро-угорським додатковим договором строки давності, що не минули до початку війни, подовжуються ще на рік після ратифікації; кредиторові відновлюється право на судовий процес, якщо через війну він пропустив строк.

продовжуються ще на рік по рати-фікації мирового договору

Читано з OCR-тексту. Стаття IV, п. 5.

Берестейський мировий договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною від імені Української Народної Республіки підписали члени Центральної Ради Олександр Севрюк, Микола Любинський і Микола Левитський; від Німеччини — Ріхард фон Кюльман, від Австро-Угорщини — граф Оттокар Чернін, від Болгарії — Радославов, від Туреччини — Талаат-паша.

Олександром Севрюком, Миколою Любинським і Миколою Левитським

Текст договору надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року; тут дата підписання.

Додатковий договір давав вихідцям із території іншої сторони право протягом десяти років після ратифікації повернутися на батьківщину, ліквідувати майно й забрати рухоме добро; а амністія охоплювала військовополонених і інтернованих за вчинки, скоєні до ратифікації.

в десятилітнім строку по ратифікації ми- рового договору

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року.

Згідно зі статтею 25 додаткового договору змішана комісія з питань торговельних суден і вантажів мала зібратися в Одесі або іншому придатному місці протягом трьох місяців після ратифікації; нейтрального голову просили призначити президента Швейцарської федеральної ради.

Odessa oder an einem anderen geeigne- ten Orte zusammentreten

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року; німецький текст статті XXV.

За текстом Берестейського договору УНР з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною, умови, викладені в самому договорі та в додаткових угодах, становлять його нероздільну цілість; для тлумачення міродатними є український і німецький, український і угорський, український і болгарський, український і турецький тексти відповідно до пар сторін.

Стаття 9; Умови довершені в оцім мировім договорі творять нероздільну цілість.

OCR статей 9–10 частково зіпсований.

У Вістнику опубліковано текст мирового договору між УНР з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другого, укладеного в Берестю Литовському; УНР представляли члени Центральної Ради Олександр Севрюк, Микола Любинський і Микола Левитський; сторони заявили, що воєнний стан між ними закінчено.

За Правительство Української Народньої Республіки Члени Української Центральної Ради: Пан Олександер Севрюк, Пан Микола Любинський і Пан Микола Левитський

Читано з OCR-тексту. Дата номера: «15 Березоля 1918 р.» (OCR зіпсував «Березня»); вважаємо н. ст., бо Київ перейшов на новий стиль 1 березня. Договір підписаний 9 лютого 1918 р. н. ст. (27 січня ст. ст.); у цьому номері лише публікація тексту. OCR колонок змішаний, розбірливий лише частково.

Стаття II Берестейського договору: границя УНР з Австро-Угорщиною — довоєнний кордон з Росією; далі на північ — загальною лінією від Тарнограду через Білгорай, Красностав, Пугачів, Радин, Межиріччя, Сарнаки, Мельник, Високе Литовське, Кам'янець Литовський, Пружани до Виґоновського озера; точну границю встановить змішана комісія з урахуванням етнографічних відносин і бажань населення.

ітиме границя Української Народньої Республіки, починаючи від Тарнограду, загально по лінії Білгорай-Щебрешин-Красностав-Пугачів-Радин-Межиріче-Сарнаки-Мельник-Високо-Литовск-Каменець-Литовськ-Прушани-Вигоновське Озеро

Читано з OCR-тексту. Дата номера: «15 Березоля 1918 р.» (OCR зіпсував «Березня»); вважаємо н. ст., бо Київ перейшов на новий стиль 1 березня. Назви населених пунктів у OCR частково спотворені.

Торговельні положення договору: до укладення остаточного торговельного договору (але не менше шести місяців після загального миру) між УНР і Німеччиною діють положення російсько-німецького договору про торгівлю й мореплавство 1894–1904 рр., а з Австро-Угорщиною — договору 15 лютого 1906 р.; ввезення, вивезення й перевезення вільні, крім монопольних товарів (тютюн, сіль, порох), загальна російська митна тарифа 13/26 січня 1903 р. залишається чинною.

Загальна російська митова тарифа з 13/26 січня 1903. р. остав в силі.

Читано з OCR-тексту. Дата номера: «15 Березоля 1918 р.» (OCR зіпсував «Березня»); вважаємо н. ст., бо Київ перейшов на новий стиль 1 березня. Текст обсягом кілька колонок, ключові норми.

Берестейський договір: до 31 липня 1918 р. сторони обмінюють надлишки важливих сільськогосподарських і промислових виробів; кількість, рід і ціни визначають змішані комісії з рівної кількості членів; обмін ведуть через державні або контрольовані державою центральні установи.

Ціни витворів при згаданій обміні товарів означує по взаїмній згоді комісія

Читано з OCR-тексту. Дата номера: «15 Березоля 1918 р.» (OCR зіпсував «Березня»); вважаємо н. ст. Дата договору з історичного контексту.

«Вістник» друкує українсько-австро-угорський додатковий договір до Берестейського миру (мирний договір підписано 9 лютого 1918 року): Україну представляли члени Центральної Ради Севрюк, Любинський і Левитський, Австро-Угорщину — Чернін. Договір передбачає відшкодування шкоди консульським будинкам, взаємне повернення виплат пенсій і допомоги, відновлення довоєнних договорів з Росією.

Українсько-Австро-Угорський додатко-вий договір до мирного договору

Читано з OCR-тексту. Дата підписання додаткового договору в OCR обірвана («дня»); взято дату основного миру.

Українсько-австро-угорський додатковий договір: питання повернення торговельних кораблів і відшкодувань розв'язує мішана комісія з представників сторін і нейтрального голови, що має зібратися протягом трьох місяців; голову призначає президент Швейцарської Союзної Ради; ратифікаційні грамоти мають обмінятися у Відні.

Призначення голови доручається президентові швейцарької Сполученої Ради.

Читано з OCR-тексту.

Додатковий договір з Австро-Угорщиною передбачає амністію військовополоненим і інтернованим цивільним, виплату відшкодувань за відібрані права й майно, взаємний обмін полоненими; видатки на утримання полонених з обох боків вважаються взаємно скомпенсованими, а військовополонені отримують назад приватне майно і ще не виплачену частину заробітку.

Військовополонені одержать при повороті свою приватну власність

Читано з OCR-тексту.

За додатковим українсько-німецьким договором громадяни однієї сторони, які на початок війни мали на території іншої осідок або підприємство, можуть туди повернутися після закінчення воєнного стану; посвідченням слугує пропуск рідної держави, віза не потрібна; цивільних інтернованих і засланих відсилають додому безкоштовно.

візи на пропуску не треба.

Читано з OCR-тексту. Статті XV–XVI договору.

Додатковий договір з Німеччиною передбачає амністію: повне звільнення від покарання військовополонених і інтернованих цивільних за вчинки під час полону, але військовополонені, які перебувають під слідством чи судом за державну зраду, умисне вбивство, грабіж, розбій чи підпал, можуть бути затримані до повернення.

можуть бути задержані в вязниці аж до хвилі їх повороту.

Читано з OCR-тексту. Статті XX–XXI.

За тим самим договором земельні маєтки, гірничо-промислові права, підприємства й акції, що їх за воєнними законами продали чи примусово відібрали, мають бути повернені первісному власникові протягом року після ратифікації миру разом із зворотом одержаних користей, якщо вони не залишилися в державі чи громадах на підставі загальних законів.

повинні бути повер-нені первісному власникови на протязі одного року пієли ратифікації

Читано з OCR-тексту. Стаття IV, п. 7.

Лікаря Наума Рахліса затримали на розі Володимирської та Прорізної, коли він намагався допомогти пораненому, і розстріляли в Маріїнському парку, коли під шинеллю побачили погони на куртці; його труп забрали з анатомічного театру.

Затриманий на розі Володимирської та Прорізної, коли намагався надати допомогу пораненому. Розстріляний в Маріїнському парку, коли під шинеллю побачили погони на куртці.

Некрологи убитых // Малая Русь. С.221–222. Дата — 27–30 січня ст. ст.

Дружина лікаря Орловського шукала його серед заарештованих більшовиками: у міському театрі тримали дуже багато арештованих, вартові не знали їхніх прізвищ; багато арештованих було й у палаці.

В міському театрі було арештованих дуже багато, але вартові не знали їх прізвищ ... Не було його і в палаці, де теж було багато арештованих.

Події кінця січня ст. ст. (початок лютого н. ст.) 1918 р.

Евакуацію уряду УНР з Києва в лютому 1918 р. було погано організовано: багато українських діячів не знали про від'їзд і наступного дня, коли більшовики вже ввійшли до міста, вільно виходили на вулиці, де їх і схопили, зокрема колишнього міністра земельних справ О. Зарудного й члена ЦР І. Пугача.

другого дня /9.II /, коли вже большевики вступили в Київ, вільно виходили на вулиці, де і попадали до рук большевиків

Додаток упорядника за П. Христюком.

27 січня ст. ст. (9 лют. н. ст.) убиті ген.-майор у відставці Федір Демський (60) і полковник у відставці Іван Чувалін (74). Демський опівдні йшов у військовій формі на роботу з дому на Михайлівській вулиці й був затриманий солдатами на очах дружини; годиною раніше на Думській площі заарештували Чуваліна, який вийшов з дому у справах.

Демський опівдні 27 січня у військовій формі йшов на роботу з дому на Михайлівській вулиці, де й був затриманий солдатами на очах у дружини. Годиною ж раніше на Думській площі арештували полковника Чуваліна

Некрологи убитых // Малая Русь. С.208, 212; ЦДІАК, ф.227, оп.1080, спр.483.

Опанувавши Київ, більшовики влаштували криваву різанину; кількість жертв називають від 2000 до 5000, щонайменше 3000 осіб розстріляли в перший же день. Переважно це були офіцери старої російської армії, які тримали «нейтралітет».

Ріжно показують число жертв: від 2.000 до 5.000. В усякім разі не менше 3.000 людей було розстріляно большевиками в перший же день.

Цифри орієнтовні; австрійське донесення з Києва від 2 квітня 1918 р. подає точне число замордованих офіцерів — 2576.

В. Шульгіна заарештували в ніч на 27 січня (9 лютого) 1918 року о третій ночі й доправили до палацу, де він десять днів сидів у «загальній камері».

я былъ арестованъ въ ночь на 27-е ... по старому стилю, въ три часа ... меня ... во дворецъ, гдѣ я просидѣлъ въ общей камерѣ десять дней.

Місяць (січень) випливає з контексту приходу більшовиків.

Шукають козака 3-ї сотні Київського козацького полку Андрія Антоновича Антоненка, пораненого в київських боях 19 січня, який лежав у лазареті Києво-Печерської лаври і 27 січня був забраний більшовиками з іншими пораненими; відомості — полковникові К. Павлюку (Костельна, 6, кв. 30).

ранений в київських боях 19-го січня, був поміщений у лазареті київської Печерської Лаври, а 27-го січня увезений большевиками

27 січня ст. ст. = 9 лютого нов. ст.

Під час більшовицького панування в Києві вбито лікаря Михайла Миколайовича Орловського (нар. 1874 р. в Кам'янці-Подільському), начальника Київського окружного військово-санітарного управління; 27 січня (9 лютого н. ст.), коли більшовики вже опанували все місто, він, маючи більшовицьке посвідчення, пішов на службу до санітарної управи й не повернувся.

Під час панування большевиків у Київі вбито лікаря Михайла Орловського. ... Того дня, коли большевики опанували вже ввесь Київ, М. М. пішов у свою санітарну управу

Дати в некролозі подано за старим стилем (27 січня ст. = 9 лютого н.).

Імовірна жертва терору — Микола Корженевський (43), у метриці губернський секретар, за адресною книгою службовець Київського розшуку (карного розшуку); жив на Вознесенському узвозі, працював на початку Великої Житомирської; ймовірно, затриманий у центрі 27 січня ст. ст., похований на Лук'янівці 28.01.

У метриці він позначений як губернський секретар, в адресному довіднику – як працівник Київського розшуку

В адресній книзі прізвище «Коржеєвський» (Календарь... на 1916. С.394). ЦДІАК, ф.227, оп.1080, спр.483, арк.454–463.

Щойно прийшовши до Києва, більшовики, щоб підкупити людність, пустили хліб по 15 копійок за фунт; ця «реформа» протрималася рівно один день, і вже наступного дня хліб знову продавався по 35 копійок.

вони зразу пустили хліб по 15 коп. ... большевицька „реформа", Суворовським способом переведена, продержалась ... рівно один день

Дата приблизна (перші дні більшовицької влади).

Немолодий рябий матрос спитав у Дорошенка дорогу і, побачивши у вікні земської книгарні портрет Шевченка, радісно вигукнув: «батько Тарас!»

побачивши у вікні земської книгарні портрет Шевченка, радісно гукнув: „батько Тарас!"

Земська книгарня біля Сінного базару.

Уночі на 9 лютого 1918 р. Святошинським шосе тихо відступали рештки київської залоги; подекуди чувся плач людей, що прощалися з родинами, червона заграва пожеж надавала постатям міфічного вигляду. Попереду їхав обоз із пораненими й хворими, уряд — на автомобілях, за ним установи, далі без обозів, харчів і набоїв ішло військо.

По Святошинському шосе, оповідає він, тихо посувалися відступаючі рештки частин київської залоги. Денеде чувся плач людей, що прощалися з своїми родинами. Червона луна пожежи надавала постатям якогось мітичного вигляду.

Опис Б. Монкевича, учасника боїв.

Військовий лікар Петро Бочаров (61), який жив на Тарасівській, 27 січня ст. ст. (9 лют. н. ст.) намагався потрапити до лікарні пошкодженого військового училища на Печерську, звідти поїхав до хворих і дорогою був затриманий біля Маріїнського парку; сестра забрала тіло з парку. Ховати було важко: «священник боится, катафальщики не соглашаются… И вот на другие сутки ночью, крадучись у стен, домов безшумно отправилось траурное шествие на Аскольдову могилу. При свете фонаря торопливо, тихим голосом, отслужил батюшка панихиду и предал тело земле».

«С похоронами выходило затруднение: священник боится, катафальщики не соглашаются… И вот на другие сутки ночью, крадучись у стен, домов безшумно отправилось траурное шествие на Аскольдову могилу.»

Першоджерело: «Киевский врачебный вестник» №7, передруковано в: Некрологи убитых // Малая Русь. С.216–219.

У ніч на 27 січня ст. ст. (на 9 лютого н. ст.) 1918 р. В. Шульгін був заарештований більшовиками, а видавництво газети «Киевлянин» — реквізоване.

вже у ніч на 27 січня його заарештують, а видавництво газети «Киевлянин»реквізують

В англ. резюме: «Киевлянин» і «Киевская мысль» закрито, їхні друкарні використовувалися більшовиками для своїх газет; українська «Нова Рада» виходила.

Прийшовши до Києва, більшовики відразу «розстріляли» (анулювали) купони й українські гроші, вилучивши з обороту розмінні знаки, не подбавши, чим їх замінити; ще до того Генеральний секретаріат через брак грошових знаків звелів тимчасово приймати купони.

Прийшовши до Київа, большевики зараз же ... купони й українські гроші. ... Зо відразу витягнуто з обороту розмінні знаки, не знаючи як і чим їх замінити.

Дата приблизна; OCR частково зіпсований.

За тим самим договором 1000 австро-угорських золотих крон дорівнювали 393 карбованцям 78 грошам золотом УНР (= 393 рублям 78 копійкам золотом колишньої Росії).

1000 österreichische und ungarische Kronen Gold = 393 Karbowanjez 78 Grosch Gold

Митні установи України й Німеччини за договором мали бути відкриті щодня, крім неділь і законних свят; у прикордонному обороті в смузі шириною 15 кілометрів пільги, надані третім країнам, не поширювалися на сторони договору.

митові уряди обох держав були відчине ні в кожен день року

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року.

За мирним договором УНР з центральними державами для розрахунків 1000 німецьких золотих марок прирівняно до 462 карбованців у золоті УНР, а 1000 австрійських і угорських корон — до 393 карбованців 78 грошів.

державних марок в золоті рівні 462 карбованцям в золоті Української Народньої Республіки ... 1000 австрійських і угорських корон в золоті рівні 393 карбованцям 78 грошам

У OCR перед «німецьких державних марок» стоїть «1600» (імовірно «1000»); 462 крб. — за 1000 марок, за змістом договору.

Стаття VII договору: обмін надлишків товарів до 31 липня 1918 р. розраховуватиметься в золоті: 1000 німецьких марок у золоті дорівнює 462 карбованцям (рублям) у золоті УНР, а 1000 австро-угорських крон — 393 рублям 78 коп. золотом (1 рубль = 1/15 імперіала).

1000 німецьких державних марок в золоті, рівні 462 карбованцям вь золоті Української Народньої Республіки ... або 1000 австрійських і угорських корон ... рівні 393 рублям 78 копійкам в золоті

Читано з OCR-тексту. Дата номера: «15 Березоля 1918 р.» (OCR зіпсував «Березня»); вважаємо н. ст., бо Київ перейшов на новий стиль 1 березня. Курс згідно з договором, не ринковий. «31. литня» — ймовірно «31 липня».

За українсько-австро-угорським додатковим договором грошові зобов'язання, невиконані через воєнні закони, не мусять бути сплачені раніше ніж через три місяці після ратифікації миру; на них нараховується 5 відсотків річних за весь час війни.

повинно платити пять, відсотків річно від первісного сроку заплати

Читано з OCR-тексту.

За Берестейським договором розрахунки в обміні товарами між Україною та центральними державами велися в золоті: 1000 німецьких золотих марок прирівнювали до 462 карбованців золотом Української Народної Республіки (= 462 золотим рублям колишньої Росії, 1 рубль = 1/15 імперіала).

1000 deutsche Reichsmark in Gold = 462 Karbowanjez Gold der Ukrainischen Volksrepublik = 462 Rubel Gold

Умова договору, перевидрукована в № 53.

За Берестейським договором до 31 липня 1918 року сторони мали обмінятися найважливішими сільськогосподарськими та промисловими виробами для покриття поточних потреб; кількості й роди товарів визначала комісія з рівної кількості представників, ціни — також комісія за взаємною згодою.

До 31 липня біжучого року

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року.

Тимчасові торговельні умови Берестейського договору лишали чинним російський загальний митний тариф від 13/26 січня 1903 року, а для Німеччини діяли постанови російсько-німецького торговельного договору 1894/1904 років, для Австро-Угорщини — російсько-австро-угорського договору 15 лютого 1906 року.

Загальна російська митова тара- фа з 13/26 січня 1903

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року; OCR двомовних колонок спотворений.

З Болгарією та Туреччиною Україна до укладення остаточних торговельних договорів мала керуватися правом найбільшого сприяння; чинність тимчасових умов можна було продовжити, а якби їх строки не настали до 30 червня 1919 року, кожна сторона могла їх виповісти за шість місяців.

30 червня 1919 року

Текст надруковано в № 53 за 1 жовтня 1918 року.

За статтею XVI додаткового українсько-німецького договору громадяни іншої сторони не підлягають податкам за провадження промислу чи торгівлі за час, коли через війну вони її не провадили; сплачені суми мають бути повернені протягом шести місяців після ратифікації миру.

то їх повинно звернути протягом шістьох місяців по ратифікації мирового договору.

Читано з OCR-тексту.

Першого дня нової влади базар у Києві ще був: селяни привезли картоплю, сало, молоко й інші сільські продукти, і люди купували — дорого, але купували. Потім до продавців підходили озброєні люди й змушували продавати вдвічі дешевше, подекуди били посуд і розливали молоко, і селяни перестали возити продукти на київські базари.

підходить озброєна до зубів людина й сама починає міряти та одважувати, продаючи на половину дешевше. Не обійшлось подекуди і без розбитого посуду та виллятого на землю молока.

Дата приблизна (перші дні більшовицької влади).

Найстрашніші розстріли більшовики чинили на Печерську й у Липках, де мешкали заможні панські родини й багато військових; це були перші райони, куди вдерлися більшовики.

Особливо страшні розстріли були в районі Печерська й Липок, де мешкали заможні панські родини і багато військових.

Лише близько півночі з 8 на 9 лютого 1918 р. про евакуацію дізналися міністри Порш, Сидоренко й Ткаченко й виїхали Житомирським шосе навздогін урядові.

Вже пізно коло 12. год. ночи довідалися про евакуацію міністри Порш, Сидоренко і Ткаченко і виїхали по житомирському шосе наздогін уряду.

Голова української мирної делегації О. Севрюк у Бресті заявив, що з цього дня «Українська Народня Республіка... вступає в коло (круг) держав, як самостійна держава» і припиняє на своєму фронті війну.

вступає в коло (круг) держав, як самостійна держава.

Читано з зображення.

Уранці 9 лютого 1918 р. Жуковський, Ткаченко й Порш поверталися до Святошина, щоб узяти в авіаційному парку запас бензину для урядових автомобілів; більшовиків у Святошині тоді ще не було.

коли 9. вранці Жуковський, Ткаченко і Порш вернулися були знову до Святошина, щоб набрати там в авіаційному, паркові запас бензину для урядових автомобілів

Наступного ранку після приходу більшовиків вулиці ближче до центру мали сліди руйнувань: порвані й сплутані телеграфні дроти, розбиті кути й фасади будинків, вибиті шибки. На Сінному базарі було повно людей і багато солдатів із гвинтівками — безвусих юнаків, що говорили й лаялися російською; кудись вели старого сивого генерала у відставці, підштовхуючи в спину.

порвані і сплутані телеграфні дроти, розбиті роги й фасади будинків, повибивані шибки. Я пішов через Сінний базар. Там було повно народу і богато салдатів з рушницями, все молоді безвусі хлопчаки

27 січ. ст. ст.; родичі автора жили на Несторівській вул.