Жовтень: без точного дня

Гетьман оновив кабінет чотирма українцями (Славинський, Лотоцький, Леонтович, Стебницький); із Дорошенком і Василенком українців в уряді стало 6; проєкт автокефалії української церкви пройшов у кабінеті більшістю 1–2 голосів.

тетьманат обновив кабінет чотирма українцями - Славинський/95/, Лотоцький/96/, Леонтович/97/, Стебницький/98/

Жовтень 1918 (загальновідомо 24 жовтня).

Влада дозволила з'їзди «Протофісу» та «Союзу хліборобів-власників», але заборонила з'їзд хліборобів-демократів, який усе ж відбувся після енергійних заходів управи партії.

влада дозволила московську вакханалію і заборонила зʼїзд Хліборобів-Демократів (який все таки відбувся після енергійних заходів управи)

Місце з'їзду не вказано, ймовірно Київ.

Створення в жовтні 1918 року коаліційного кабінету Лизогуба за участю Дорошенка, Славінського, Лотоцького, Стебницького, В'язлова й Леонтовича українське громадянство Києва зустріло з великою полегкістю, як ознаку повороту до українізації режиму.

Створення в жовтні 1918 р. коаліційного кабінету Лизогуба ... було прийняте з почуттям великої полегші

Восени 1918 року МЗС організувало дипломатичну місію до Франції на чолі з М. Могилянським і місію до Англії з Іваном Коростовцем; англійська місія не виїхала, бо гетьман використав Коростовця як особистого представника на переговорах з Антантою в Яссах.

В осені 1918 р. наше міністерство зорганізувало дипльоматичну місію до Франції під проводом М. Могилянського і місію до Англії з Іваном Коростовцем.

На відкритті Державного українського університету в Києві митрополит Антоній виголосив промову російською, весь час навмисне вживаючи слова «Малоросія, малоросійський»; серед присутніх зчинилося загальне обурення й вигуки «Ганьба, геть з ним!».

повстає загальне обурення приявних і оклики: "Ганьба, геть з ним!"

Дату автор не наводить; Київський державний український університет урочисто відкрили 6 жовтня 1918 р.

У жовтні 1918 року зібралася третя сесія Всеукраїнського церковного собору під проводом митрополита Антонія й архієпископа Євлогія; серед іншого вона заборонила вживати українську мову в богослужіннях.

між іншим заборонено вживати українську мову в Богослужбах

Бюро членів законодавчих палат у Києві вирішило намітити посередника для зносин з Антантою — колишнього посла у Відні М. М. Шебека — і попередньо послати його на Кубань до штабу Добровольчої армії.

Остановились на нашемъ бывшемъ послѣ въ Вѣнѣ Н. Н. Шебеко

Жовтень 1918.

У середині жовтня 1918 р. Рада законодавчих палат відрядила з Києва до Катеринодара Вл. Гурка і Шебека із запискою про підпорядкування добровольчої армії політичному керівництву нового об'єднаного органу.

С этой целью в Екатеринодар в середине октября были командированы гг. Вл. Гурко и Шебеко.

автор уривка: Денікін

Київський національний центр боровся проти скликання гетьманом «Державного сейма»; було утворено змішану комісію Московського і Київського центрів за участі Ради державного об'єднання під головуванням проф. Новгородцева для проєкту обласної автономії.

Национальный центр вел борьбу против созыва гетманом «Державного сейма», считая это «покушением на верховные права русского народа»

автор уривка: Денікін

7–9 найбільших загальноросійських організацій у Києві (земська, міська, промисловості, торгівлі та ін.) утворили спільний орган — Раду державного об'єднання Росії; головою було обрано барона Меллер-Закомельського.

председателем коего был выбран тот же барон Меллер-Закомельский

автор уривка: Гурко; справжня назва за приміткою упорядника — Совет государственного объединения России.

Наприкінці жовтня 1918 р. міністр закордонних справ Д. Дорошенко виїхав з Києва через Берлін до Швейцарії для переговорів з представниками Антанти.

міністр закордонних справ Д. Дорошенко виїхав в кінці жовтня через Берлін до Швейцарії

Автор пише про себе.

Лише в середині жовтня 1918 р. Концеску було надано аудієнцію в гетьмана й улаштовано офіційний обід на його честь.

Аж тільки в половині жовтня Концескові дано авдієнцію у Гетьмана і влаштовано в його честь офіціяльний обід

Гетьманський уряд заборонив з'їзд Української хліборобсько-демократичної партії, призначений на жовтень 1918 року; лише після численних делегацій до гетьмана хліборобам дозволили провести конференцію наприкінці жовтня.

гетьманське правительство заборонило скликання зʼїзду Української Хліборобсько-Демократичної Партії", призначеного на жовтень місяць

Місце, ймовірно, Київ. Лідер партії — С. Шемет.

Восени 1918 року до гетьмана і німецьких генералів одна за одною ходили численні делегації Українського національного союзу з вимогою замінити кабінет міністрів на демократично-український.

до гел. Скоропадського 1 до німецьких генералів ходили одна за однок численні делеґації Союза

Президія Головного комітету партії кадетів заборонила членам партії входити до нового кабінету, оскільки стояла на позиції «десяти міністрів».

Президія Головного Комітету К.-Д. Партії прийняла резолюцію, якою заборонялось членам партії брати участь в новому кабінеті

Група радикального офіцерства в Києві за політичної підтримки лівих російських організацій вирішила діяти в межах «Союзу відродження Росії», який мав координувати свою діяльність з Уфимською директорією.

група радикального офицерства в Київі, спираючись на політичну піддержку лівих організацій, рішила зробити коло ‚Союза Возрожденія Poccin

За спогадами Станкевича.

У жовтні 1918 року в Києві відбувався всеукраїнський з'їзд «Союзу земельних власників», на якому В. Пуришкевич під дружні оплески виступив проти суверенної Української Держави та влади гетьмана — за єдину неподільну монархічну Росію.

Саме під той час відбувався в Київі всеукраїнський вʼїад «Союза Земельних Власників" (поміщицький), на котрому виступан І у ри ш ке в и ч з промовою проти суверенної Україдської Держави

Коли в жовтні 1918 р. помер генерал М. Алексєєв, Скоропадський звелів відслужити в гетьманській церкві урочисту панахиду й оголосити про смерть генерала в пресі.

П. Скоропадський звелів відслужити в гетьманській церкві урочисту панахиду та оголосити у пресі про кончину генерала

Алексєєв помер 8 жовтня 1918 р. (загальновідомо).

У середині жовтня 1918 р. В. Гренера й посла А. Мумма було відкликано до Берліна; переговори про переформування уряду, за Скоропадським, розтяглися на 9 днів. Німці вимагали українізації кабінету, погрожуючи навіть вивести війська в разі проросійського уряду.

переговори з цього питання розтяглися аж на 9 днів

У жовтні 1918 року на Подолі відкривалася українська мішана вища початкова школа; прохання приймали в канцелярії 2-ї вищої початкової школи (вул. Хорева, 21) з 9 до 12 або в жіночій вищій початковій школі (вул. Хорева, 36) з 2 до 6.

В жовтні місяці на Подолі одкривається українська мішана вища початкова школа.

Цими днями в Києві закрився з'їзд делегатів «Польської Матиці» з Поділля, Волині й Київщини, який ухвалив статут і утворив «Союз відділів Польської Матиці в Україні» на чолі з опікунством народної освіти; опікуном обрали Вацлава Скибневського.

Закрывшійся на дняхъ въ Кіевѣ съѣздъ делегатовъ „Польской Матицы" Подоліи, Волыни и Кіевщины ... образовалъ «Союзъ отдѣловъ Польской Матицы на Украинѣ».

Точна дата закриття з'їзду не вказана; до 7 жовтня.

У середині жовтня 1918 р. гетьман, хворий на сильну інфлюенцу, зустрічався з отаманом Красновим на станції Скороходове; промову Краснова, що розходилася з українським курсом, надрукували всі харківські газети, що викликало «страшную кутерьму»; гетьман спростував її промовою на обіді для нового кабінету.

накануне выезда меня хватила сильная инфлуэнца

Одного вечора в жовтні 1918 р. у сусідніх із Лук'янівкою казармах, де німці влаштували склад боєприпасів, сталося кілька вибухів; товсті мури в'язниці трусилися, велике полум'я освітлювало подвір'я; в'язні стукали в замкнені двері, але ключі були в канцелярії. Гаврило Одинець поспіхом взувався, «щоб хоч по чоботях упізнали».

в сусідніх касарнях, де німці зробили склад амуніції, стався вибух, а властиво кілька вибухів, від яких грубі мури Лукʼянівки затряслися

За кілька днів після поїздки до Кам'янця (кінець жовтня 1918) уранці автор вийшов на Чеховський провулок і зустрів А. Макаренка (директора комерційного департаменту Міністерства шляхів), який ішов на службу; на розі Чеховського провулка й Столипінської вулиці вони зупинилися поговорити.

На розі Чеховського переулку і Столипинської улиці спинилися

Дата — після 22 жовтня 1918; ця вулична зустріч стала початком змови про повстання.

Наприкінці жовтня 1918 р. конференція партії хліборобів-демократів вирішила не вступати до Національного союзу й через делегацію подала гетьманові доповідь про зловживання поміщиків і місцевої адміністрації щодо селян; Лизогуб визнав, що зловживання «є і навіть великі». Уряд заборонив «Національний конгрес».

Великі надії партія покладала на "Національний Конґрес" ... Уряд заборонив конгрес

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком та ін.), не спогад автора.

У жовтні 1918 р. десять міністрів подали «славнозвісну» записку про спільність інтересів України з Росією; відбулися з'їзд «Протофісу» та з'їзд київського відділу «Союзу хліборобів-власників», постанови яких, за словами автора, мали для гетьманського уряду силу закону.

В місяці жовтні десять міністрів подали славнозвісну записку про спільність інтересів України з Росією, далі відбувся зʼїзд „Протофісу" і зʼїзд київського відділу „Союза хліборобовь собственниковь"

Під час відкриття Українського державного університету українська молодь криками і вигуками зустріла промову митрополита Антонія російською мовою зі словами «малоросійський», «Малоросія»; гетьмана вітали стримано, а на честь присутнього В. Винниченка оклики не вщухали.

коли виступив митр. Антоній з промовою в російській мові і висказами "малоросійський, Малоросія"... Окликам на честь Винниченка не було кінця

Восени 1918 року В. Винниченко як приватна особа домовився з членами радянської мирної делегації в Києві, головно з Дмитром Мануїльським, про координацію під час повстання: Радянська Росія мала посилити розвідувальну діяльність на північному фронті й визнати новий лад в Україні, а Винниченко обіцяв легалізацію комуністичної партії.

В. Винниченко розпочав розмови і дійшов до порозуміння з представниками російської совєтської мирової делегації, головно з Дмитром Мануїльським

Автор посилається на «Відродження нації» Винниченка; письмового договору не було.

У жовтні 1918 року від Союзу земельних власників відкололися дрібні хлібороби на чолі з М. Коваленком, які 29 квітня проголошували Скоропадського гетьманом; у другій половині жовтня їхня нова організація подала гетьманові меморандум за збереження незалежності України.

під проводом М. Коваленка брали участь в зʼїзді того Союзу в дні 29 квітня і проголосили тоді Скоропадського гетьманом

На початку жовтня 1918 р. Кістяківський доповів Раді міністрів, що німці перешкоджають арешту небезпечних більшовиків і вимагають звільнення інших, і заявив, що складає з себе відповідальність за безпеку й спокій Києва. Автор написав проєкт заяви Ради міністрів німецькому командуванню.

И. А. Кистяковскій тогда же сдѣлалъ заявленіе, что въ создавшихся условіяхъ онъ слагаетъ съ себя отвѣтственность за безопасность и спокойствіе Кіева.

printed page 101

У перших числах жовтня 1918 р. гетьман скликав у Києві нараду корпусних командирів; за пресовим звітом, двадцятилітніх новобранців буде понад 300 тисяч, офіцерів більше, ніж треба, їхнім родинам частину платні видаватимуть натурою; казарми зруйновані вибухами, пожежами або зайняті союзними військами; військове відомство проводить у казарми електрику й облаштовує лазні.

для їх сімейств буде видаватися часть платні в натурі

Провідники Українського національного союзу на чолі з Винниченком таємно зустрілися з Мануїльським у помешканні соціал-демократа Василя Мазуренка, службовця гетьманського Міністерства фінансів; Мануїльський обіцяв визнати новий уряд і посилити активність на фронті, а Винниченко — легалізувати компартію.

The meeting occurred in the quarters of Vasil Mazurenko, a Social Democrat who was employed in the Hetman's finance ministry.

Точну дату не вказано (осінь 1918).

У середині жовтня 1918 р. стався урядовий кризис: частина міністрів (Василенко, Гербель, Вагнер, Кокольцов, Зіньківський, Афанасьєв, Ржепецький) не схвалювала «націоналістичного курсу» міністра закордонних справ Дорошенка й обстоювала, що Україна має бути лише базою для війни з більшовиками й відновлення єдиної Росії.

the Ukraine was to serve only as a base of operations in a war against the Bolsheviks in order to establish a reunited Russia.

Автор есею — Тарас Гунчак. Князь Фюрстенберг у телеграмі з Києва від 23 жовтня пояснював кризу інтригою консервативних русофільських груп.

Активна підготовка повстання почалася в останні дні жовтня 1918 р. під прикриттям діяльності Українського національного союзу; Винниченко часом публічно заперечував будь-які думки про повстання, а разом із Микитою Шаповалом схиляв невдоволених українців приєднатися.

Active preparations for the uprising began in the last days of October.

Авторка есею — Марта Богачевська-Хом'як.

У жовтні 1918 р. частина членів Київської організації Союзу земельних власників запропонувала створити нову партію — Всеукраїнський союз хліборобів-власників (селян): суверенна Україна з парламентом за тимчасової влади гетьмана, українська мова — державна, автокефалія церкви, примусовий викуп поміщицьких земель. На початку листопада II з'їзд Всеукраїнського союзу земельних власників цього не підтримав, і частина делегатів з дозволу влади провела установчий з'їзд нового союзу; гетьман прийняв їхню депутацію.

У жовтні частина членів Київської організації СЗВ виступила з пропозицією створення нової партії — Всеукраїнського союзу хліборобів-власників (селян).

У жовтні 1918 р. керівництво Протофісу протестувало проти участі соціалістів в уряді; до гетьмана приходило багато депутацій Протофісу та Союзу земельних власників із проханням не змінювати кабінет; Протофіс надіслав меморандум генералові Гренеру. Під час жовтневої кризи портфель міністра промисловості й торгівлі отримав їхній протеже цукрозаводчик С. Мерінг; через кілька тижнів було сформовано вкрай правий уряд С. Гербеля.

“скільки до мене приходило депутацій, особливо від Протофісу і Союзу земельних власників, просили стояти на тому ж, як до цих пір, і не міняти кабінет”

У жовтні 1918 р. в Києві відбувся з'їзд колишніх членів Державних дум і Державної ради, Церковного собору, земств, політичних партій, який обрав Раду державного об'єднання Росії (СГОР) із 45 осіб; голова – барон В. Меллер-Закомельський, заступники – кадет П. Мілюков і монархіст О. Кривошеїн. 31 жовтня Меллер-Закомельський повідомив Денікіна про готовність Ради служити Добровольчій армії.

У Києві відбувався з’їзд колишніх членів Державних дум та Державної ради, Церковного собору, земств, політичних партій.

Під час жовтневої урядової кризи В. Пуришкевич і О. Кривошеїн через міністра внутрішніх справ І. Кістяківського намагалися втрутитися у формування Ради міністрів, але завдяки німецькому посольству не досягли успіху; на деякий час у кабінеті посилилося національне крило, а Кістяківський втратив посаду (його усунення особливо домагався В. Винниченко).

Самому ж І. Кістяковському це коштувало посади.

У жовтні 1918 р. гетьман за допомогою свого ад'ютанта графа О. Олсуф'єва зустрічався в Києві з представниками Добровольчої армії; тоді ж харківський губернський староста П. Шидловський від імені гетьмана пропонував у Катеринодарі допомогу зброєю та спорядженням.

Гетьман за допомогою свого ад’ютанта графа О. Олсуф’єва у жовтні зустрічається з представниками Добрармії у Києві.

У Києві російські громадські діячі-біженці щодня по кілька разів засідали майже в тому самому складі під різними назвами: «нарада членів законодавчих установ», «нарада міських гласних» тощо. Окремо збиралися промисловці, члени Союзу земельних власників, члени церковного собору, сенатори, банкіри, професори.

Помнится, в Киеве мы ежедневно несколько раз заседали почти в одном и том же составе, но под разными наименованиями.

На початку жовтня 1918 року президія Українського національного союзу вручила німецькому послові фон Мумму меморандум про становище в краї, нанесла офіційні візити німецькому командуванню та австрійському посольству в Києві; потім делегацію Союзу (Винниченко, Ніковський, есер Шевець) прийняв гетьман Скоропадський для довгої розмови про зовнішню й внутрішню політику.

Президіум Союзу предложив німецькому послу фон Мумму основний меморандум про становище в краю... делегація Союзу, зложена з Винниченка, Ніковського і соціяліста революціонера Шевця, була принята гетьманом Скоропадським

«З початком цього місяця» — жовтень 1918.

Восени 1918 р. від поміщицького «Союзу хліборобів-власників» відкололася група українських заможних селян, що об'єдналися на національній платформі; виступи Пуришкевича й промови князя Голіцина (голови «Протофісу») згуртовували український національний фронт.

Від поміщицького „Союзу хліборобовь собственниковь" одкололася ґрупа українських „куркулів", що обєдналися на національній плятформі. Виступи Пуришкевича і промови князя Голіцина (голови „Протофісу")

Наприкінці жовтня 1918 року конференція хліборобів-демократів вислала до гетьмана делегацію, яка змалювала загрозливе становище, викликане гетьманською адміністрацією, але без жодного успіху.

Вкінці жовтня відбулася тільки конференція тої партії, яка вислала делегацію до гетьмана

Місце конференції прямо не вказано, найімовірніше Київ.

На початку жовтня в Києві оголосили телеграму (ноту) імператора Вільгельма президентові США з проханням про посередництво для укладення миру, що розкрило очі тим, хто вірив у перемогу Німеччини.

Телеграмма императора Вильгельма къ президенту сѣверо-американскихъ штатовъ съ просьбой о посредничествѣ ... окончательно раскрыла глаза

Німецьку ноту Вільсону відправлено 3–4 жовт. н. ст. 1918; оголошення в Києві — імовірно, 5–7 жовт. н. ст. «К началу октября» в автора, мабуть, н. ст. або приблизно.

У середині жовтня 1918 р., після переговорів проф. Пиленка з німецьким командуванням, від імені Союзу хліборобів і «Протофиса» було надіслано телеграму Вільсону з проханням залишити німецькі війська в Україні; це викликало обурення в російській громадськості.

от имени Союза и «Протофиса» послана была телеграмма Вильсону с просьбой оставить германские войска на Украине

автор уривка: імовірно Денікін (OCR-сторінка 164 склеєна: початок — Могилянський, продовження зі с. 187 — Денікін; атрибуція непевна)

Наслідком скандального викриття більшовицьких організацій стало усунення на вимогу німців міністра внутрішніх справ Кістяківського і звільнення заарештованих більшовиків.

удаленiе по требованiю нѣмцевъ съ поста министра внутреннихь дѣль Кистяковскаго и освобожденiе арестованныхь большевиковъ

Трубецькой прибув до Києва наприкінці вересня 1918 року (ймовірно, на початку жовтня за новим стилем) пароплавом з Гомеля.

Приехав в Киев в конце сентября, я видел там в витрине разнообразные портреты гетмана.

Виїхав з Москви 24 вересня н. ст., дорога зайняла щонайменше 7–8 днів (Брянськ, Унеча, три дні в Клинцях, Гомель, пароплав). Отже «кінець вересня» — найімовірніше старий стиль, тобто приблизно перша половина жовтня за новим.

У жовтні 1918 року міністр внутрішніх справ Рейнбот заборонив з'їзд Української демократичної хліборобської партії, тоді як у Києві за згодою гетьмана відбувався з'їзд «Союза земельных собственников», на який приїхали гетьман і деякі міністри; там із великою промовою за єдину неділиму Росію виступив Пуришкевич.

в тім часі відбувався за згодою гетьмана в Києві зʼїзд Союза земельних собственников", на який прибув особисто гетьман

Час з'їзду власників автор подає приблизно як «в тім часі»; точну дату слід звірити з іншими джерелами.

Після зміни німецького уряду і нового курсу в українському питанні німці припинили грошову підтримку київських організацій «Монархический блок» і союз «Наша родина», пов'язаних із формуванням «Южной», «Астраханской» і «Северной» армій. Через невдачу правих у Києві Замисловського було відправлено до Ростова скликати монархічний з'їзд на початок листопада.

немцы прекратили всякий денежный отпуск и поддержку этих организаций

автор уривка: імовірно Денікін (склейка сторінок, див. вище)

Першим груповим зреченням від обіцянки стали дії десяти міністрів-кадетів, які, протестуючи проти українізації складу уряду, висловилися «за укрепление государственности на всём протяжении бывшей Российской империи», що призвело до відставки Ради міністрів (за газетою «Голос Києва», 20 жовтня 1918).

дії десяти міністрів–кадетів, які протестуючи проти українізації складу уряду, висловилися „за зміцнення державності на всій протяжності колишньої Російської імперії”

Дата за посиланням на «Голос Києва», 20.10.1918.

У жовтні 1918 р. Австрія розпалася; австрійські війська тікали всіма дорогами на захід у цілковитому безладі, продаючи й кидаючи своє майно; попри це, Державна варта утримувала порядок у країні.

Австрийские войска бежали по всем дорогам на запад в полнейшем беспорядке, продавая и бросая свое имущество.

Восени 1918 р. німецьке командування активно допомагало формуванню російських «загонів», які поводилися дедалі провокативніше щодо українців; деякі добровольчі російські частини, що формувалися в Києві, називали себе іменами членів колишньої царської родини.

деякі добровольчі московські частини, формовані в Києві, мали безличність, називати себе іменами членів колишньої царської рідні

Час — жовтень–листопад 1918 р. за контекстом.

Восени 1918 року деякі російські добровольчі частини, що формувалися в Києві, нахабно стали називати себе іменами членів колишньої царської родини.

деякі добровольчі московські частини, формовані в Києві, нахабно стали називати себе іменами членів колишньої царської родини

Є. Коновалець.

Вимогу на понад 100 коней для чотиригарматної батареї референт-полковник міністерства урізав до 36, пояснивши, що війни тепер немає, тож на навчання вистачить однієї-двох гармат.

Полковник відповів, що війни тепер нема, отже батерія не потребує коней до всіх гармат.

Січові стрільці носили на кокардах слова І. Франка «Не ридать, а здобувать».

"Не ридать, а здобувать пишуть січові стрільці на своїх кокардах ці слова І Франка

За оцінкою змовників восени 1918 р., українських військ було лише кілька груп: Запорізький полк (Болбочан), полк Січових стрільців (Коновалець), Чорноморський кіш (Пелещук) і залізничний полк; українські офіцерські групи в гетьманських штабах були дуже малі.

полк запоріжців /Балбачан. 81/, полк січових стрільців /коновалець. 82/, чорноморський кіш / пелещук /83/, залізничний полк. От 1 все

Призов до армії (не більше третини відсотка населення) мав відбутися в жовтні 1918 року, потім його перенесли на листопад, і він так і не відбувся.

Покликання новобранців мало відбутися в жовтні 1918 р. (заряджено по повороті гетьмана з Берліну)... проголошено відсунення військової бранки на листопад 1918 р. і вона взагалі не відбулася

Наприкінці жовтня 1918 року відновлений у Білій Церкві полк Січових стрільців налічував 59 старшин і 1187 вояків; Д. Дорошенко радив гетьманові взяти їх для особистої охорони, але той відмовився.

При кінці жовтня 1918 р. полк Січових Стрільців нараховував 59 старшин і 1187 вояків.

У жовтні 1918 року гетьман мав у розпорядженні приблизно 65 000 багнетів і шабель; для підтримання порядку при губернській адміністрації існували охоронні сотні — 139 піших і 86 кінних команд.

таких було 139 піших і 86 кінних команд. У жовтні 1918 р. було в розпорядженні гетьмана приблизно 65.000 багнетів і шабель.

Восени 1918 р., з наближенням капітуляції Німеччини, в усіх частинах німецької окупаційної армії в Україні почали створюватися «солдатські ради»; гетьманський режим, що спирався лише на німців, стояв перед ліквідацією.

Почали творитися «Солдатські ради» в усіх частинах окупаційної армії. Гетьманський режим, що спирався лише на силу німецьких армій, стояв перед ліквідацією.

Увечері, коли оголосили телеграму Вільгельма, німецькі солдати у великій кількості висипали на вулиці Києва і до пізньої ночі гучно висловлювали радість, вважаючи це припиненням війни; дисципліна одразу ослабла.

въ тотъ же вечеръ германскіе солдаты, высыпали во множествѣ на улицу и до поздней ночи шумно проявляли свою радость

Після цього, за автором, німецькі і тим паче австрійські війська остаточно втратили боєздатність.

У Києві існувало офіцерське товариство «Свив» («Союз взаимопомощи интеллигентных воинов»), що стояло на платформі добровольчої армії і за вільним наймом охороняло арсенал, артилерійські й інтендантські склади та полігони.

офицерское общество «Свив», стоявшее всецело на платформе добровольческой армии и взявшее на себя на условиях вольного найма охрану арсенала, артиллерийских и интендантских складов и полигонов

автор уривка: Денікін

У жовтні 1918 р. в Києві було сформовано Сердюцьку дивізію; кадри восьми корпусів готові, усього піхоти 19 дивізій; мінімальний зріст новобранця — колишній: 2 аршини 2,5 вершка; звільнені від служби платять особливий податок.

сформована сердюцька дивізія в Київі і дивізія ген. Натієва

На початку жовтня 1918 р. почалося формування Окремого корпусу для боротьби з більшовиками з російських офіцерів; офіційно було дозволено носити військову форму царської армії.

Не випадково було офіційно дозволено носити військову форму царської армії.

Пояснює вигляд офіцерів на вулицях Києва восени 1918.

Сердюцька дивізія формувалася чудово: прекрасний добір офіцерів, новобранці «молодец к молодцу», здебільшого діти заможних селян; деякі полки розміщено кепсько, але стерпно. Продовольчі потяги для українських частин перехоплювали німці й особливо австрійці; казарм німці не давали.

новобранцы молодец к молодцу, большинство из них были дети зажиточных крестьян

Восени 1918 р. у великих містах, особливо в Києві, формувалися офіцерські дружини для підтримання порядку й боротьби з більшовизмом (умова вступу — анонімність); начальником дружини в Києві був генерал Кірпічов; чини Особливого корпусу й міських дружин зберігали російську форму з погонами; у кожному з 48 полків формувалася офіцерська рота з кулеметами.

формировали в больших городах, особенно в Киеве, офицерские дружины, в Киеве начальником дружины был генерал Кирпичев. Условием поступления в эти отряды была анонимность.

З мундирів СС свідомо прибрали всі національно-українські знаки; вирізнялися лише золотими ініціалами «С. С.» на мундирах і шинелях, в іншому мали цілком інтернаціональний вигляд — на відміну від інших українських частин із чубами, різнобарвними шликами, жупанами й сап'янцями. СС за весь час не створили жодної своєї пісні.

Тільки золотими ініціялами „С. С.” на мундирах і шинелях відзначалися Січові Стрільці

Уніформа.

Восени 1918 року полковник Афанасіїв командував артилерійським Сердюцьким полком у Києві. Він показав Дашкевичу полк, гарматні парки, житло гармашів і коней, запропонував посаду командира батареї, а після відмови просив відпустити до полку хоча б 10 стрілецьких гармашів, яких обіцяв одразу підвищити до підстаршин.

а тепер був командиром артилерійського Сердюцького полку у Києві.

А. Макаренко розповів, що донські козаки із сусідньої станції вдерлися до Луганська, захопили потяг і вивезли 40 вагонів військового майна, навіть кілька аеропланів; «штаб» наказав відправити на Дон усе військове майно з кременчуцьких складів, а Макаренко таємно наказав ганяти вагони Україною й заганяти в глухі тупики.

Я дат приказ, розуміється нишком, щоб в Донцину не одправляли, а хай ганяють вагони по Україні, десь зажинуть в куток, в якийсь глухий тупик

З ініціативи «Протофиса», «хлеборобов» і Київської міської думи (за участі проф. Пиленка, гр. Гейдена і Дьякова) міністр внутрішніх справ уклав угоду з офіцерськими товариствами самодопомоги в Києві про формування «дружин» для охорони порядку в столиці: дружини полк. Святополк-Мирського, ген. Кирпичова, Рубанова, Голембіовського та ін. — частково суто офіцерські, частково з добровольцями з учнівської молоді.

Так возникли дружины полк. Святополк-Мирского, ген. Кирпичова, Рубанова, Голембиовского и др.

автор уривка: Денікін

З осені 1918 р. формувався «Особливий корпус» з колишніх офіцерів і унтер-офіцерів російської армії (до 35 років), що залишилися без місця й роботи, щоб спрямувати їхні антибільшовицькі настрої та вивести їх з української території, особливо з великих міст; корпус носив однострій старої російської армії, начальник — генерал Еристов; стояв між Путивлем і Сумами.

Щоб дати вихід їх антибольшевицьким настроям і позбутись їх з української території, а особливо з більших українських міст

Також дозволено вербування добровольців до «Південної армії».

У перших числах жовтня 1918 р. адмірал Покровський повідомив, що на двох канонерках і кількох міноносцях на Чорному морі вже піднято українські малинові (кармазинові) морські прапори нового зразка, затвердженого гетьманом; у середині жовтня в Миколаєві підняли з дна дредноут «Марія».

вже вивішено морські українські кармазинові прапори по новому зразку, затвердженому Гетманом

У жовтні 1918 р. Скоропадський спробував створити Особливий корпус із колишніх російських офіцерів і унтер-офіцерів, які залишилися в Україні після демобілізації (Дорошенко: «довольно неспокойный элемент, недовольный и даже озлобленный»): дві дивізії по 4 полки, підпорядкування особисто гетьманові, статути й форма колишньої царської армії; командир — генерал князь О. Еристов; дислокація Путивль — Суми. Сформувати не встигли.

Усвоєму внутрішньому житті корпус керувався статутами і носив форму колишньої царської армії.

Оскільки Сердюцька дивізія (гетьманська гвардія) ще формувалася, вирішено було сформувати з російських офіцерів Окремий корпус, підпорядкований особисто гетьманові (командир – генерал О. Еристов, колишній командир 3-го Кавказького корпусу), для північного прикордоння; там діяли імператорські статути, стара форма із золотими погонами й романовськими шевронами.

Тут діяли імператорські військові статути, стара військова форма з золотими погонами та романівськими шевронами.

Формування не було завершено.

З кінця жовтня 1918 р. В. Винниченко, М. Шаповал, А. Макаренко й начальник Корпусу залізничної охорони генерал О. Осецький в умовах посиленої конспірації розробляли план повалення гетьмана за участі П. Болбочана (Запорізький полк), С. Пелещука (Чорноморський кіш), Є. Коновальця (січові стрільці). За планом Осецького повстання починалося на периферії ближче до Галичини, а потім наступало на Київ, охоплюючи його концентричними колами.

«повстання починається на периферіях, ближче до Галичини, а відтіль наступає на Київ... щоб його повільно охватувати концентричними кругами»

На жовтень 1918 р. в розпорядженні начальника Штабу гетьмана був лише Особливий вільнонайманий загін із 800 осіб (кулемети, бліндовані автомобілі) для дій біля Києва й дві сотні (піша й кінна) Власного конвою гетьмана з колишніх офіцерів російської служби; Військовому міністерству в Києві підпорядковувалася недоукомплектована Сердюцька дивізія.

Особливий вільнонайманий загін з 800 вояків

ЦДАВО, Ф. 4547, Оп. 1, Спр. 1, Арк. 100–101, 107.

Наказом гетьмана Січовим стрільцям дозволили формувати окремий загін у Білій Церкві; у жовтні 1918 р. Андрух приїхав туди й брав участь у формуванні «Стрілецького загону»; настрій: використати «сліпу» гетьманську владу, набратися сили й ударити по її штабах і каральних експедиціях.

В жовтні 1918 році я приїхав до Білої Церкви, де взяв участь в формуванню «Стрілецького загону».

Свідчення І. Андруха (1921), публікація Я. Файзуліна.

Сердюцька дивізія в Києві, створена з дозволу німців, перебувала в руках російських штабів і до жовтня 1918 р. вже розкладалася. Наприкінці жовтня гетьман вступив у переговори з генералом Красновим.

як ось Сердюцька Дивізія в Києві, були в руках національно-московських „об’єдинительних” штабів

Російські добровольчі формування організовувалися головно в Києві з дозволу й під протекторатом гетьмана; до Полтави доходили скарги киян на їхню нахабну й цинічну поведінку.

московськими добровольцями, шо орґанізувалися головне у Київі з дозволу і під протекторатом Гетьмана. До нас долітали скарги Киян на їх нахабне і цинічне поведення

Російські офіцерські частини, організовані в Києві восени 1918 року, складалися майже з самих старшин, добре оплачуваних з української скарбниці; за словами автора, вони уникали фронтових постів, вели гуляще життя і чекали приходу військ Антанти.

Всі російські військові частини складалися зі старшин — були добре оплачувані з нашої державної скарбниці... вели гуляще життя

Оцінка автора.

Київська офіцерська добровольча дружина генерала Л. Кірпічова створена восени 1918 р. в Києві як російське добровольче формування (основа Зведеного корпусу Національної гвардії); начальник штабу генерал Л. Давидов; 5 піхотних відділів (командири генерал Іванов, полковники В. Хітрово, С. Крейтон, Ф. Вінберг, А. Гревсі); чисельність російських офіцерських дружин 2–4 тис.; припинила існування 14 грудня 1918 р.

Головин Н. Российская контрреволюция в 1917–1918 гг., кн. 12, Париж 1937, с. 15–16.

З Києва через Полтаву проходив ешелон російських добровольців, здебільшого п'яних; на пероні станції Полтава-Харківсько-Миколаївська один із них, почувши українську відповідь залізничного урядовця («А вже ж самостійник!»), застрелив його з револьвера; про це телеграфували до Києва й писали в газетах, а слідство тяглося до приходу Директорії.

Будись через Полтаву йшов із Київа ешелон московських добровольців... — Ти на каком язикє со мной ґаваріш?

Подія в Полтаві, автор знає зі слів очевидців; дата — приблизно жовтень 1918 р. (понад два місяці до приходу Директорії).

Восени 1918 року гетьман організував окремий російський корпус (дві дивізії по чотири полки) під командою царського генерала Ернестова; вояки носили однострої старої царської армії, корпус підпорядковувався лише гетьманові, що викликало обурення українського громадянства.

Воякцтво корпусу носило одяг старої царської армії і було під командою царського ґенерала Ернестова.

Оцінка складу корпусу — різко ворожа з боку автора.

За гетьманату вимогу на видачу гармат, навіть із усіма резолюціями українського міністерства, треба було перекласти німецькою й подати до німецької комендатури: без її дозволу артилерійський склад нічого не видавав.

цю вимогу треба тепер перекласти на німецьку мову і внести до німецької командантури, і щойно на підставі дозволу німецької командантури артилерійський склад може це все видати.

У жовтні 1918 року гетьманський уряд видав закон про відновлення козацтва як окремого військового стану, передусім на Чернігівщині, Полтавщині та Харківщині; на чолі козацтва стояла Велика козача рада з 32 членів під головуванням гетьмана.

Тоді гетьманське правительство видає закон про відновлення козацтва як військового окремого стану"

Бюро парламентської групи в Києві (за участі Кривошеїна) склало пером Мілюкова звернення до всіх держав, представники яких були в Києві (консулів Антанти серед них не було), про безчинства більшовиків і світову небезпеку більшовизму.

Составили между прочим пером Милюкова обращение ко всем державам, представители коих имелись в Киеве

автор уривка: Гурко.

У жовтні 1918 року гетьман затвердив підготовлений комісією під головуванням князя Голіцина закон про нові вибори до земських самоврядувань.

В жовтні гетьман ухвалив вироблений поміщиками (під головуванням князя Голідина) закон про нові вибори до генських самоврядувань

загальнодержавне. Христюк вважає, що закон передавав земства до рук поміщиків.

Український національний союз заявив, що буде до нового кабінету у «відповідальній опозиції», і вимагав аграрної реформи, скликання сейму, створення армії, звільнення заарештованих українців та скасування цензури.

Національний Соа буде до нього у відповідальній опозиції

Союз окремо відзначав «неможливе становище» друкованого слова.

Щоб отримати гармати, треба було обходити з вимогою міністерство військових справ, Генеральний штаб і установи постачання, збираючи резолюції; у кожного референта казали прийти через тиждень, потім через кілька днів, потім завтра, і доводилося ходити й вистоювати.

Звичайно казали прийти за тиждень, потім за кілька днів, то на другий день. Так було у кожного референта. Треба було ходити і вистоювати.

Міністр земельних справ В. Леонтович в українізованому кабінеті підготував проєкт реформи: примусовий викуп великих маєтків державою і продаж селянам через Земельний банк не більше 25 десятин в одні руки, із залишенням господарств до 200 десятин; Рада міністрів проєкт не ухвалила.

великі земельні маєтки мали бути примусово викуплені державою, а потім розпарцельовані між селян при помочі державного Земельного Банку, але не більше, як по 25 десятин у одні руки.

Для проїзду з Києва до Катеринодара через Донську область потрібна була донська перепустка: Всевелике військо Донське не впускало без неї. У Києві такі перепустки видавав донський похідний отаман Зимової станиці Черячукін — за скромну плату на користь Всевеликого війська.

Въ Кіевѣ, оказалось, имѣется спеціальный донской походный атаманъ Зимовой станицы — Черячукинъ, отъ котораго выдача подобныхъ пропусковъ зависѣла.

Суму не названо — «некоторая, правда скромная, плата». А. В. Черячукін — донський посланник при гетьмані.

На початку жовтня 1918 р. гетьман видав наказ про формування «особого корпуса», підпорядкованого особисто йому, «для борьбы с анархией в пограничной полосе», з формою колишньої російської армії; водночас оголошено реєстрацію всіх офіцерів і майбутню мобілізацію офіцерів і надстрокових унтер-офіцерів до 35 років до українських військ або до «русского корпуса».

чинам корпуса присвоена была «форма бывшей российской армии». Одновременно объявлена была регистрация всех офицеров

автор уривка: Денікін

У середині жовтня 1918 року Український національний союз оприлюднив заяву за підписами В. Винниченка (голова) і П. Дідушка (секретар), в якій не визнавав чинний уряд законним представником Української Держави, оскільки той складався переважно зі старих урядовців самодержавного режиму.

Ми не вважаеко сучасний уряд на Україні повномочним і законним пред ставником Української держави.

Заяву було розраховано на громадську думку Центральних держав.

У середині жовтня 1918 року десять міністрів кабінету Лизогуба (Василенко, Афанасьєв, Ржепецький, Гербель, Гутник, Романов, Віньковський, Вагнер, Колокольцов і державний секретар Завадський) подали голові Ради міністрів «Записку в справі зовнішньої політики України», вимагаючи орієнтації на відновлення Росії та боротьбу з більшовиками.

Десять міністрів Лизогубового кабінету (Василенко, А фана-сьев, Ржепецький, Гербель, Ґутнік, Романов, Віньків-ський, Ваґнер, Колокольцев і Державний Секретарь Завад-ський)

У середині жовтня 1918 року Український національний союз заявив, що не вважає чинний кабінет законним представником Української Держави, бо він складається переважно з колишніх урядовців самодержавної Росії й спирається лише на нечисленні кола великих землевласників і промисловців.

"We do not regard the present cabinet in Ukraine as having full authority or as being the legal representative of the Ukrainian State."

Закон «Про відновлення українського козацтва» після двох повернень Радою міністрів на доопрацювання затверджено лише в жовтні 1918 р.; козацтво очолював особисто гетьман, пріоритет — нащадки козаків, лише православні; формування козацьких частин ішло повільно.

Закон „Про відновлення українського козацтва” був затверджений лише у жовтні.

загальнодержавне

Автор щодня отримував секретне зведення Міністерства військових справ про селянські повстання: службовець одного з українських кооперативів систематично добував його в свого приятеля-писаря в міністерстві.

одержував що-дня с е к рце с в о д К у з міністерства військових справ! Один олужащий одного з наших кооперативів систематично здобував у свого приятеля • міністорстві ці прекрасні сводки

Змовники домовилися: Макаренко о 5 годині їде на квартиру до Винниченка й повідомляє про розмову, потім увечері телефонує авторові; назавтра об 11 годині зустріч у Макаренка.

Я запропонува Макаренкові поїхать в 5 годин до Винничонка на помешкання 1 там спопістити про нашу розмову і пропозицію. Після розмови з Винниченком Макаренко мад мені подзвонити у-вечері по толойону

Рішення про підготовку збройного повстання Шаповал і Винниченко тримали абсолютно конспіративно: навіть близькі домашні не мали нічого знати.

ця справа є абсолютно конспиративна і навіть близчі свої хатні люди не повинні нічого знати

Для зв'язку з військовими частинами змовники посилали спеціальних людей: до Болбочана на Новгород-Сіверщину (запросити його приїхати до Києва), до Пелещука в Бердичів, до Січових стрільців у Білу Церкву.

доручаємо А. Макаренкові послати спеціяльну людину в новгород-сіверцину до балоачанз ... Те саме для Пелещука і Бердичеві і для січовиків до Білої Церкви

Восени 1918 р. в кожному повіті й великих населених пунктах стояли каральні сотні, діяла Державна варта (поліція) й охорони; ходили небезпідставні чутки, що Дон допомагає Скоропадському військами.

В кожному повіті і більших населених пунктах є карательні сотні. Державна варта /поліція/. Охорони то-що

Наступного дня селянин Косенко прийшов на квартиру автора через кухню (чорний хід), сказавши, що приїхав на базар, а завтра в дорогу.

На друтий день він зʼявився до мене на квартиру, через кухню

Гетьманський уряд у жовтні 1918 року ув'язнив Миколу Ковалевського, голову ЦК УПСР і Селянської спілки, колишнього міністра харчових справ; він сидів у в'язниці до протигетьманського повстання.

1 етьманський уряд увʼязнив його в жовтні 1918 р. і він просидів у вʼязниці до всенародного повстання.

Державна варта, отримуючи докази антидержавної діяльності більшовицьких агентів (службовців консульств, членів комісій, експертів), почала їх заарештовувати; у Києві, Одесі та інших містах відбулися масові арешти, що викликали протести радянського уряду.

у Київі, в Одесі та по инших містах було переведено масові арешти

Точну дату не вказано — після 7 жовтня.

У Києві восени 1918 року «Штаб Особой Астраханской Армии» вчинив кілька терористичних актів проти робітників: розстріляв секретаря профспілки робітників з обробки шкіри Урбановича і посадив до Лук'янівської в'язниці голову цієї спілки Писоцького.

Цим Штабом було розстріляно секретаря професійної спілки робітників по обробці шкури У р б а н о в и ч а і посажено до Лукянівської тюрми голову цієї ж спідки Писоцького.

Астраханська армія — російське монархічне формування, що набирало добровольців на Україні.

У купе II класу потяга з Києва автор, щоб не привертати уваги двох молодих російських офіцерів, тримався сіро й байдуже, читав лише російські газети й звертався до кондукторів російською; офіцери перестали його помічати й обговорювали «Північну армію», кажучи, що «в Киеве организация превосходная» і що українська мова в штабі «для вида».

Я читав тільки російські газети і звертався до кондукторів по рослиському

Інструкція підпілля для селян Київщини: Косенко мав об'їхати повіти (Васильків, Білу Церкву, Таращу) і знайти в кожному повіті чи волості 1–3 найвірніших; за наказом усім іти на станцію, захоплювати зброю й слухатися «наших» офіцерів; на станціях залізнична «сторожа» — наша, жандарми — ні.

Як вийде приказ, всім треба йти на станцію; захвачувать зброю і олухати, хто обізветься з н а ш и х офіцерів ... на станціях "сторока" - наша, жандарми - ні

Селянська делегація (есери з Уманщини) виклала свій план: у кожному селі «штаб» із 5 вірних, потім повітовий штаб, і повстати всім однієї ночі. Їхня сільська організація мала лише 20 осіб, бо багато хто розносить розмови на язиках і є гетьманські шпигуни; приймали під присягою.

У їх у селі організація тільки в 20 душ, потому, що багато не можна приймати, бо розносять на язиках все ... Є і гетьманські шпіони. Вони виберають під присягою тільки настоящих

Коли до Києва приїхали П. Мілюков і Б. Савінков, за ними встановили негласний нагляд (особливо за Савінковим); під наглядом була й підпільна права організація «Киевский национальный центр» (група В. Шульгіна, «Азбука», товариство «Русь»), а також кадетська «Совет государственного объединения».

коли до Києва приїхали П. Мілюков та Б. Савінков, за ними було встановлено негласний нагляд

ЦДАВО, Ф. 4547, Оп. 1, Спр. 2, Арк. 124–126.

Щоб не порушити конспірації, при сторонній старій (служниці) селянин Косенко вдавав постачальника продуктів, пояснюючи, що «господа хорошие», у нього з ними давно «хорошие отношения» і розрахунок за продукти робиться раз на місяць.

що 'господа короші", що у його з ними давно "хароші отношенія" і що роцот за продукти робиться за одним заходом раз на місяць

OCR частково зіпсовано.

У жовтні 1918 р. в Києві й Одесі заарештовано членів двох великих більшовицьких організацій, пов'язаних із радянською мирною делегацією в столиці та з радянським консульством; обшуки виявили зв'язок Раковського з українськими соціалістами й терористами за посередництва німців.

ЦДАВО, Ф. 1216, Оп. 1, Спр. 114, Арк. 462; Деникин А. Гетманство и Директория; Могилянский Н. Трагедия Украины.

У жовтні міністерство внутрішніх справ викрило дві великі більшовицькі організації в Києві та Одесі, пов'язані з делегацією Раковського; після арештів і обшуків, зокрема в самих делегатів, з'ясувалося, що більшовики працювали разом з Українським національним комітетом, а посередниками між ними були представники німецької влади.

министерство внутреннихь дѣлъ обнаружило двѣ большевицкихъ крупныхь организащи въ Кiевѣ и Одессѣ, находившихся въ дѣятельныхь сношеняхъ съ делегацей Раковскаго

Викладено зі слів Денікіна; роль німців як посередників — його твердження.

Близько жовтня 1918 р. Сахно-Устимович відвідав автора у в'язниці й сказав, що суду взагалі не буде і гетьман просив переказати, що з ним нічого лихого не станеться.

Сахно-Устимович і сказав мені, що судової розправи взагалі не буде

Федір Швець постійно жив у Черкасах і приїжджав до Києва в міру потреби; у жовтні 1918 р. делегований до Українського національного союзу від Всеукраїнської селянської спілки.

Він увесь час перебував у Черкасах і доїздив до Києва в міру потреби.

Восени 1918 року помічник міністра військових справ гетьманського уряду генерал Лігнау приїжджав до Білої Церкви на огляд Окремого загону Січових стрільців.

коли приїхав на перегляд Загону СС помічник міністра військових справ ген. Лігнау (змосковщений німець)

Огляд відбувався в Білій Церкві, але Лігнау — посадовець київського міністерства.

До вузького гуртка українських залізничників, що відкрито говорили між собою про все, входили А. Макаренко, Стокоз, Гулюпа, Різниченко; генерал Осецький, за словами Макаренка, ненавидів гетьманщину.

Макаренко назвав себе, Стокоза, гулюпа, Різниченка

Петро Антонович Косенко — старий селянин-есер із Борщагівки (під Києвом), у 1917 р. член губернського земельного комітету й управи; восени 1918 р. казав авторові, що села «як одна душа» готові піднятися й чекають вказівок Національного союзу.

старого селянина з Борщагівки Петра Антоновича Косенка. Він був 1917 1. членом губерніяльного Земельного Комітету і Управи

Володимир Леонтович був міністром земельних справ в уряді Гетьмана лише близько трьох тижнів, безпосередньо перед відставкою кабінету Лизогуба; решту часу, за його словами, стояв осторонь політики.

протягом усього трьох тижнів я за Гетьманського уряду (перед звільненням кабінету Лизогуба) був покликаний на посаду міністра земельних справ

Точних дат автор не називає; кабінет Лизогуба реорганізовано в жовтні й звільнено в листопаді 1918 — місяць виведено за зовнішніми знаннями.

Негласним представником добровольчої армії в Києві восени 1918 р. був генерал Ломновський; Шульгін вважав його невідповідним і наполягав на призначенні енергійного генерала з повною владою. Зв'язок Києва з Катеринодаром був утруднений.

Шульгин считал негласного представителя нашего в Киеве ген. Ломновского не подходящим для этой роли

автор уривка: Денікін

Головою київського відділу Союзу відродження Росії від моменту його заснування був голова місцевої групи народних соціалістів Д. М. Одинець; до осені 1918 р. відділ налічував кілька десятків членів, працював напівконспіративно.

стал председатель местной группы народно-социалистической партии Д. М. Одинец

автор уривка: Мякотін.

Наприкінці жовтня 1918 р. з Москви до Києва прибули члени «Всероссийского Национального Центра» М. М. Федоров, проф. П. Новгородцев, Волков, Салазкін та ін., які виступили проти скликання гетьманом Державного Сейму.

В кінці жовтня 1918 р. з Москви прибули до Київа члени »Всер. Н. Ц.«

Найбільших розмірів селянська війна з поміщиками набула на Київщині, де повстаннями згодом керував лівий український есер М. Шинкар — колишній начальник Київської військової округи за Центральної Ради.

Найбільших розмірів набрала війна селян з поміщиками на Київщині, де селянськими повстаннями пізніще керував лівий укр. соц.-рев. М. Шинкарь (бувший Начальник Київської Військової Округи за часів Центральної Ради)

С. Мерінг був міністром торгівлі й промисловості Української Держави в жовтні – грудні 1918 р.; спеціальних публікацій про нього немає.

про міністра торгівлі й промисловості у жовтні – грудні 1918 р. С.Мерінґа

Вторинне джерело: рецензія В.Ф. Солдатенка (УІЖ 2016 №3) на книгу Р. Пирога «Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір» (К., 2016).

С. Петров був державним контролером Української Держави в жовтні – грудні 1918 р.

державного контролера у жовтні – грудні С.Петрова

Вторинне джерело: рецензія В.Ф. Солдатенка (УІЖ 2016 №3) на книгу Р. Пирога «Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір» (К., 2016).

Коли Трубецькой приїхав до Києва, там перебував Павло Мілюков, який на той час уже рішуче відмовився від «німецької орієнтації».

П.Н. Милюков, коего я застал в Киеве, в то время от нее решительно отказывался.

Протягом тижня після 18 жовтня 1918 року сформовано коаліційний кабінет Лизогуба: Гутника замінив поміщик і цукрозаводчик Сергій Меринг; Національний союз отримав п'ять портфелів — освіта (Петро Стебницький), віросповідання (Олександр Лотоцький), земельні справи (Володимир Леонтович), юстиція (Андрій Вязлов), праця (Славинський).

Vinnichenko's National Union had originally demanded eight portfolios but in the end accepted the following five

Восени 1918 р. міністр Колокольцов сам став гальмом реформи, стверджуючи, що земельні відносини врегулюються вільним продажем землі; після його відставки ліва преса звинувачувала його в захисті великих власників. Його наступником став В. Леонтович, який представляв проєкт реформи урядові.

Після відставки В.Колокольцева з посади міністра ліва преса звинуватила його в стримуванні земельної реформи

В оновленому (наприкінці жовтня 1918 р.) кабінеті прем'єром залишився Ф. Лизогуб; увійшли чотири соцфедералісти: О. Лотоцький – міністр віросповідань, М. Славинський – праці, В. Леонтович – земельних справ, П. Стебницький – освіти. Гетьман назвав новий кабінет «буржуазным, но с сильной украинской окраской». В. Винниченко заявив, що УНС залишається в опозиції.

„новий кабінет був буржуазним, але з сильним українським забарвленням”

Точну дату не зазначено (24 жовтня 1918 – за загальновідомою хронологією).

За директивою Зольфа до Києва мала прибути група урядовців на чолі з депутатом А. Зюдекумом, а майори Гассе і Ярош (яких українська опозиція вважала провідниками антиукраїнської політики, «bêtes noires» місцевих націоналістів) – відкликані до Берліна. Німецький генеральний консул у Києві генерал Е. Тіль (посол Мумм був відсутній, радник Берхем хворів) заперечував; обидва офіцери залишилися в Києві, а Ярош після відкликання Гренера наприкінці жовтня 1918 р. тимчасово виконував обов'язки начальника штабу Оберкомандо.

Обидва офіцери залишилися в Києві, а майор Ярош після відкликання Гренера у кінці жовтня 1918 р. до Берліна, якийсь час виконував обов’язки начальника штабу Оберкомандо.

Ректором Українського державного університету в Києві в 1918 р. був Феоктист Сушицький.

ушицький теоктист ... ректор оку дерналного університету 1 Київі в 1918 р.

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком, Д. Дорошенком та ін.), не спогад автора. OCR зіпсовано.

За Д. Дорошенком, після жовтневої реорганізації українська група становила понад третину кабінету, але залишалася в меншості; за іншою оцінкою Пирога, було досягнуто приблизного паритету проросійської та проукраїнської груп.

«навіть вся українська група була в меншості (с.31), складаючи, за Д.Дорошенком, понад третину складу кабінету»

Суперечливі оцінки всередині книги. Вторинне джерело: рецензія В.Ф. Солдатенка (УІЖ 2016 №3) на книгу Р. Пирога «Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір» (К., 2016).

Восени 1918 р. нормальна торгівля в Києві поступалася місцем нездоровій спекуляції; ціни на всілякі продукти швидко й безперервно зростали, що викликало велике невдоволення міських мас.

цены на всевозможные продукты быстро и непрерывно росли

автор уривка: Мякотін.

Для ремонту трамвая закупили 50 000 пудів рейок (10 000 уже отримано, за решту треба було доплатити 225 000 руб.); шпали отримано частково; замазувальних матеріалів на ринку не було, їх купували лише за готівку дрібними партіями; великі витрати йшли на друк проїзних квитків.

закуплено 50 000 пудів рейок, з них 10 000 вже були отримані, за інші – необхідно було доплатити 225 000 крб.

Першоджерело: «Думские заседания (6 сентября – 4 октября)», «Киевские городские известия», 1918, № 20–22, с. 111.

У верхах київського суспільства розплодилися гральні доми з грою на величезні суми; ресторани були повні, і за пляшку лікеру платили, не морщачись, сотні рублів.

Рестораны были полны, и за бутылку ликера платили, не морщась, сотни рублей.

автор уривка: Гурко; «сотни рублей» — amount умовно 100 як нижня межа.

Міністерство торгу й промисловості встановило обов'язковий збір на паперову промисловість: 25 коп. з пуда паперу й тектури, що виробляються в Україні або ввозяться з-за кордону, на користь Комітету по справах паперової промисловості.

в пова кордону, в розмірі 25 копійок в

Число в датуванні постанови зіпсовано («й жовтня 1918 року»); збір діє для крамі, ввезеного з 6 липня, за підписом товариша міністра С. Бородаєвського.

Збір з паперу й тектури вносять фабрики до Комітету кожні три місяці — до 1 січня, 1 квітня, 1 липня та 1 жовтня; ввізний збір сплачують Бюро для закупівлі паперу за кордоном.

нам Фабрики до Комітету кожні три мі-

За захопленими більшовицькими даними, українському новобранцеві до Червоної армії видавали 65 руб. на дорогу до збірного пункту на ст. Колонтаївка, платня 150 руб. на місяць на всьому готовому (старим солдатам 300 руб., отаманові 800 руб., агітаторам 450 руб. на місяць і 15 руб. добових).

кожному новобранцю-українцю ... видавалося на дорогу по 65 руб. ... а також по 150 руб. платні на місяць на всьому готовому

ДАКО, Ф. Р-2793, Оп. 1, Спр. 883; Оп. 2, Спр. 13. Не Київ, але відомості здобуто в Києві.

Ідея повстання «носилася в повітрі»; провінціали говорили про нього серйозно, а столичні політики вели «настроєві» розмови. Змовники домовилися: нікому ні слова, а в розмовах висловлюватися проти таких проєктів.

Значить од нині нікому ні слова і при розмовах висловлюйтесь проти т а к и х проєктів

У жовтні 1918 року на вулицях Києва демонстративно і провокативно з'являлася маса озброєних і неозброєних російських офіцерів; російська преса розпалювала національні пристрасті.

Іх преса розпалює національні пристрасти. На вулицях Києва остентаційно і провокуючо появляється маса узброєних і неузброєних російських офіцерів.

Восени 1918 р. Київ переповнений, особливо біженцями із Совдепії; на вулицях шикарні вбрання дам, елегантні чоловіки, військові мундири, вщерть набиті кафе, переповнені театри, музика, повії, спекулянти.

Кіевъ — переполненъ. Особенно много бѣженцевъ изъ Совдепіи. Шумящія улицы пестрятъ шикарными туалетами дамъ . . . Элегантные мужчины, военные мундиры . . . Биткомъ набитые кафе

printed page; Кінець жовтня — початок листопада 1918.

Серед натовпу, що гуляв, миготіли сірі мундири манірних німецьких офіцерів і солдатів; в усьому відчувалися поспіх, передчуття близького кінця.

мелькаютъ сѣрые мундиры чопорныхъ нѣмецкихъ офицеровъ и каменныхъ солдатъ

printed page

Офіцерство на мобілізацію не пішло; почався відплив офіцерів з України — одних у райони добровольчих армій, інших туди, де можна було жити спокійно, «служить в ресторанах, зарабатывать „на лото“ и спекулировать».

где можно было жить покойно, служить в ресторанах, зарабатывать «на лото» и спекулировать

автор уривка: Денікін

Учнівська молодь Києва відгукнулася на заклик до дружин по-різному: одні пішли в офіцерські дружини, інші шукали «более демократических формирований», треті (їх було чимало) заявили, що воліють радянську владу українському самостійництву, і вичікували.

третьи,—и их было немало,—заявили, что предпочитают советскую власть украинскому самостийничеству, и выжидали развития событий

автор уривка: Денікін

На вулицях Києва чути було німецьку мову; до міста приїхало багато німкень, які з голодної батьківщини прибули поїсти хліба й цукру.

На улицах немецкий говор, множество немок приехавших с голодающей родины покушать хлеба да сахара во вновь завоеванных землях.

За відомостями про холеру за 12–14 жовтня 1918 року, у Києві зареєстровано один випадок у притулку «Ясла» (хворий помер) і один випадок у Кирилівській лікарні (клінічно встановлені).

Київщина м. Київ. Притулок „Ясли" 1 вип. (кл. в.), вм. 1. Кирилівська лікарня-1 вип. (кл. в.).

Період 12–14 жовтня 1918 року.

Розпорядок у Білій Церкві: 4 години стройової та бойової підготовки до полудня з півгодинною перервою і 2 години після полудня; потім 2 години лекцій; після годинної перерви на вечерю — культурно-освітні лекції, репетиції хору і театрального гуртка. Збір до їжі в кухні вимагався з точністю до хвилини. Нічні пробні тривоги: сотня з повною викладкою готова за 5 хвилин.

Муштрове й боєве навчання ведено в Білій Церкві чотири години перед полуднем з одною півгодинною перервою й дві години пополудні

Не Київ; описує побут частини, що взяла Київ у грудні.

Новобранців із Білоцерківщини, як вони потім зізнавалися, батьки посилали до СС лише для того, щоб запастися новим одягом і чоботами «в формировании» і якнайшвидше повернутися додому. Шинелі на муштрі й маршах були заборонені навіть у мороз, багато офіцерів добровільно вдягали легкі полотняні літні мундири; офіцери спали 4–5 годин на добу. Це називалося «темпо» (слівце Федя Черника).

наслали були в Стрілецтво їхні батьки лише для того, щоб запаслися новим одягом і чобітьми „у формуванні”

Не Київ.

Восени 1918 року Київ справляв враження столиці «нової Росії» і став центром гулящого світського життя на взір Парижа чи Будапешта: російська аристократія і буржуазія, що приїхала з півночі з великими багатствами, вела розкішне життя, до якого долучалися австро-німецькі князі, графи й барони з дипломатії та армії.

найбільше столиця Київ, що вже осінню робив враження столиці "нової Росії". Назверх стався центром гулящого товариського життя, на взір Парижа чи Будапешту

Цінне спостереження очевидця про атмосферу міста.

Автор описує загальну київську апатію, критиканство й «безмірне пліткарство» інтелігенції восени 1918 р.

При загальній київській апатії, критиканстві ... безмірному пльоткарстві інтеліґенції

Оцінка автора.

Ректором Українського державного університету в Києві призначили професора Сушицького; записалося близько 3000 студентів.

Ректором університету іменовано проф. Сушицького, студентів записалося біля 3000 молоді.

До осені 1918 року в Україні діяло близько 150 українських гімназій, переважно нових, але лише три з них — у Києві; уряд заснував 350 стипендій для українських студентів.

By the autumn of 1918 there were in operation approximately 150 Ukrainian gymnasiums, most of which were newly established; of this number only three were in Kiev.

Восени 1918 року в Києві працювали німецький театр, німецька книгарня й німецька похідна військова книгарня («Feldbuchhandlung»), гастролювали німецькі актори й музиканти, у концертних залах звучав Вагнер.

особенно в Киеве, – все полно германской культурой: и немецкий театр, и немецкий книжный магазин, и немецкий походный книжный магазин, и гастролирующие немецкие актеры да музыканты.

Головним досягненням 1918 р. в мистецтві гетьман вважав створення Державного українського драматичного театру з європейським репертуаром (Ібсен, Гауптман, Шекспір) і режисером із Московського Художнього театру; усі театри були законтрактовані: бажаний театр займав німецький шантан (Ейхгорн обіцяв допомогти, але наступного дня був убитий, нове німецьке начальство відмовило), інший — оперета, що довго не виходила; театр відкрився в жовтні 1918 р. і мав великий успіх, навіть у вибагливої великоруської публіки.

Театр, который мы хотели взять себе, был занят каким-то немецким шантаном... со дня открытия театра, уже в октябре, дело у него пошло чрезвычайно удачно

Ейхгорна вбито 30 липня 1918 р.

У Білій Церкві з ініціативи І. Чмоли офіцера послали до Австрії, він привіз бібліотеку на кілька тисяч томів для офіцерів; ще більша бібліотека для рядових містилася в окремому бараці з читальнею і великою театральною залою; офіцери спілкувалися в офіцерському клубі на спільних обідах і вечерях.

привіз відтіль прегарно підібрану бібліотеку з кількох тисяч томів

Не Київ.

Урочисте відкриття Українського державного університету в Києві в жовтні 1918 року зібрало багато киян, державних діячів і закордонних представників; гетьман з'явився в парадному вбранні — білій атласній киреї і соболевій шапці зі страусовими перами — і виголосив промову.

Явився і сам гетьман у гетьманському строю (в атласовій білій киреї і соболевій шапці зі струсиними перами), і виголосив святкову промову.

Відкриття відбулося 6 жовтня 1918 р.

За Гетьмана автор чув у Києві хор (пізніше Українська національна капела під керівництвом О. Кошиця), який співав «Ще не вмерла Україна», коли Гетьман з'явився на урочистості відкриття першого українського університету в Києві.

Я чув його вже раз раніше, ще за Гетьмана, коли цей хор співав „Ще не вмерла" при появі Гетьмана на святі відкриття першого українського університету в Києві.

Дату в тексті не зазначено; відкриття Українського державного університету — 6 жовтня 1918 (загальновідомо), але автор, за власними словами, був у Києві у вересні; можливо, це відкриття Народного університету влітку 1918.

Агентурне донесення: клоуни в столичному кафе «Максим» у програмі вар'єте виконують частівки з критикою гетьмана та його уряду.

клоуни в столичному кафе «Максим» у програмі вар’єте виконують частівки з критикою гетьмана та його уряду

ДАКО, Ф. Р-2793, Оп. 2, Спр. 552. Дату не вказано (осінь 1918).

Київський Державний український університет (реорганізований з Народного з 1 липня, закон 17 вересня 1918 р., додано медичний факультет; ректор Ф. Сушицький) розмістили в розкішній будівлі артилерійського училища, що будувалася і стала зайвою; за гетьманом, обидва університети (Київський і Кам'янець-Подільський) урочисто відкрито у вересні (за виноскою Кам'янецький — 6 жовтня 1918 р.).

Они остановились на строящемся великолепном здании артиллерийского училища, которое теперь, ввиду того, что имелось уже прекрасное подобное же училище в Одессе, было излишне

Дати — виноски 257–259; дата відкриття Київського університету в автора — вересень.

Дізнавшись про смерть генерала Алексєєва (жовтень 1918 р.), гетьман відслужив урочисту панахиду в своїй домовій церкві й звелів оголосити про це в пресі. Після переходу командування до Денікіна почалася сильна агітація серед офіцерів у Києві проти гетьмана і його частин, газетні статті (особливо Шульгіна); неофіційний представник Денікіна в Києві працював «как бы в подполье».

Узнавши это, я отслужил торжественную панахиду в своей домовой церкви, о чем приказал объявить в прессе.

Дата смерті Алексєєва (8 жовтня 1918) — загальновідома, у тексті не зазначена.

Восени 1918 р. німецька цензура не пропускала в Україну жодних несприятливих для німців звісток; з німецьких газет допускалася лише «Vossische Zeitung», та й то не завжди. Але ходили чутки, що західний фронт ледве тримається.

З газст допускалися лише "Vossische Zeitung" та й то не завжди. Але "слухом земля повна"

У жовтні 1918 р. в Києві вийшов «Літературно-критичний альманах» ч. 1 зі статтею Курбаса «Театральний лист».

Театральний лист. — «Літературно-критичний альманах», ч. 1, К., 1918, жовтень.

Пасажири в потягах мало розмовляли; у газетах писали про повстання селян та їхню війну з німцями.

Держу въ рукахъ газету — читаю о возстаніи крестьянъ и войнѣ ихъ съ нѣмцами.

printed page

Німецька влада в Києві поширювала й дозволяла оприлюднювати лише сприятливі для Німеччини відомості про війну; результат війни в Києві восени ще «совершенно не выяснился».

Занимавшая Украину германская власть, естественно, распространяла и даже дозволяла оглашать только сведения, для Германии благоприятные.

автор уривка: Гурко.

Київська українська преса роздмухувала невдоволення корінних жителів приїжджими, приписуючи великоросам злісні задуми й дорікаючи «москалям» «украинским хлебом», який вони їдять у Києві.

то и дело попрекая этих «москалей» тем «украинским хлебом», который они едят в Киеве

автор уривка: Мякотін (народний соціаліст, противник українського руху).

Київська газета «Последние новости» в номері від 11 жовтня навела заяву генерала Ґренера: до складу українського уряду, як і в Німеччині, будуть залучені представники лівих і демократичних течій.

въ составъ правительства будуть привлечены представители лѣвыхь и демократическихъ течен!й

11 жовтня, ймовірно, за старим стилем (24 жовтня н. ст.); газета могла виходити з датою за новим стилем — тоді 11 жовтня н. ст.

Лизогуб в інтерв'ю «Киевской мысли» (№193) пояснював урядову кризу жовтня 1918 винятково міжнародним становищем: треба було залучити до кабінету впливових представників українських національних партій; «з цієї справи ми секрету не робили».

причиною зміни кабінету... послужило виключно становище, яке утворилося в звязку з останніми подіями міжнароднього характеру

у тексті бракує сторінок 389–397 (пропуск в OCR)

У жовтні 1918 року «Боротьба» (ч. 2) у статті «Український Національний Союз» оголосила боротьбу проти Союзу, звинувачуючи його в «оббиванні порогів німецької влади».

тактика Союзу, що виявилась досі в оббиванні порогів німецької влади

Нелегальний ЦК УПСР розіслав до всіх редакцій і установ Києва комюніке зі звітом про витрачання 5 млн і попередженням, що кожен, хто заподіє авторові шкоду, нестиме особисту відповідальність; це викликало переполох у гетьманській адміністрації, і прокурор Зубилевич того ж дня мало не перепрошував.

цей комунікат, розісланий усім редакціям і установам, викликав величезний переполох серед гетьманської адміністрації

В. Винниченко як голова Українського національного союзу в інтерв'ю «Робітничій газеті» спростував, що новий кабінет є кабінетом Союзу, і висловив сподівання, що уряд проведе земельну реформу, скличе сейм, створить армію, звільнить безпідставно заарештованих українців, дасть свободу слова й друку і скасує цензуру.

В. Винниченко, як голова Союзу в інтервʼю в "Робітничій Газеті" спростував ті вістки

«Робітнича газета» в передовій статті про новий кабінет наприкінці жовтня 1918 року писала, що уряд утворено на основі коаліції «Протофісу» з частиною української буржуазної демократії, а портфелі фінансів, військових і внутрішніх справ лишилися в руках «Протофісу».

Нова влада зорганізувалась на підставі коаліції між „Протофісом" і певною частиною української буржуазної демократії.

Восени 1918 р. (близько жовтня) у Києві ходила підпільна газета «Боротьба»; у ній був відкритий лист Шинкаря до гетьмана, що називав його кровопивцею й германофілом і нагадував розмову в звенигородському готелі «Англия» в січні 1918 р.

Вдруг мне приносят помер подпольной газеты «Боротьба», и там, между прочим, помещено было открытое письмо Шинкаря

Дата за підрахунком автора: ~9 місяців після січня 1918; збіглося з візитом секретаря Ено п. Серкаля.

У дні урядової кризи жовтня 1918 року київська російська газета «Новости дня» порушила питання про можливість федерації.

Російська газета (київська) „Но в о сти дня" піднесла питання про можливість

Виноска обірвана в OCR.

У жовтні 1918 р. М. Туган-Барановський опублікував статтю «Грошова криза української кооперації».

Туган-Барановський М. Грошова криза української кооперації, жовтень 1918 р.

З переліку документів; текст статті — на відсутніх сторінках.

На початку жовтня 1918 р. генерал Ф. Келлер запідозрив Скоропадського в намірі «сформировать под видом Российской армии украинскую, совсем не монархическую».

„сформувати під виглядом Російської армії українську, зовсім не монархічну”

Восени 1918 р. в Києві ліві українські партії поширювали в народі, що гетьман привів німців, не хоче дати землі, влаштував хлібну монополію; російські спілки повторювали «Entente-а победила» — вона негайно прийде і відновить Росію «единую, нераздельную, великую», а Україна «будет сметена без остатка»; найбільше вони ненавиділи українську мову, хоча приватна людина чула її лише в офіційних канцеляріях і читала лише в «Державном вестнике».

Главное, что они ненавидели, — это язык, хотя язык частному человеку приходилось, если он его избегал, слышать лишь в официальных канцеляриях и читать на нем лишь Державный Вестник.

Свідчення про мовну ситуацію в Києві.

На початку жовтня 1918 р. в Києві поширилися неправдиві чутки, що Денікін веде переговори про угоду з Україною; нарада Київського національного центру одноголосно ухвалила: «С изменником Скоропадским и с возглавляемой им Украиной никакие переговоры и соглашения недопустимы».

«С изменником Скоропадским и с возглавляемой им Украиной никакие переговоры и соглашения недопустимы»

автор уривка: Денікін; резолюцію центру датовано 17 (30) жовтня 1918; чутки неправдиві

Ерцгерцог Вільгельм Габсбург (командир австрійської частини в Олександрії), якого деякі кола вважали претендентом на український престол, вивчив українську мову, ходив в українській сорочці й приваблював українців «шовинистического оттенка»; гетьман через німецьке командування домігся його переведення з України в жовтні 1918 р.

«ґрунтовно готувався до своєї ролі, оскільки він вивчив українську мову, ходив в українській сорочці»

Чутки про «Василя Вишиваного» як претендента.

Восени 1918 року німці в Києві, за словами автора, вели таємні переговори з російською делегацією з Москви про господарські справи і об'єднання Росії.

Восені німці в Києві навіть вели таємні переговори з російською делегацією з Москви в справах господарчих і зʼєдинення Росії

Імовірно, йдеться про мирні переговори УД з РСФРР (делегація Раковського — Мануїльського); тлумачення автора.

Дорогою до Києва потяг стояв годину через аварію пасажирського потяга: рейки розібрали озброєні селянські загони; залізничник казав, що «целые отряды теперь ходят, с оружием», і на місце послали німців.

«цѣлые отряды теперь ходятъ, съ оружіемъ . . . Хлѣбъ убрали и пошли...»

printed page; Розмова в потязі; поза Києвом.

До Києва дійшли певні відомості, що Добровольча армія ставиться з найбільшою ворожістю до всіх, хто будь-коли значився в Червоній армії, навіть до тих, хто втік звідти до білих, віддає їх під суд і виносить суворі вироки.

До Кіева дошли опредѣленныя свѣдѣнія, что Добровольческая армія относится съ величайшей враждебностью ко всѣмъ чинамъ красной арміи

Чутки в Києві жовтень 1918; автор підтверджує їх як достовірні.

У Києві восени 1918 року було загальновідомо, що державні справи вирішують не гетьман і навіть не німці, а «чорносотенна кліка» великих промисловців, торговців і фінансистів (Протофіс), пов'язана з російським старорежимним офіцерством, яка не допускає до гетьмана українців.

у Києві було вже загально відомо, що в цих справах рішає не Гетьман і навіть не німці, а чорносотенна кліка

Поширена думка українських кіл; оцінка автора.

Циркуляр № 6831 (жовтень 1918 р., число нечитке): за повідомленням німецького командування, українські офіційні особи часто передають німецьким установам як доказані факти самі лише чутки; міністр фінансів наказав подавати німцям лише ретельно перевірені факти та їхні джерела.

українські офіції дуже часто передають німецьким інституціям як доказані факти, тільки чутки, не провіряючи певности їх джерел

Дата в OCR — «з жовтня»; число втрачене.

«Біле» підпілля створило в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, Чернігові й Полтаві підпільні офіцерські дружини до 10 тис. офіцерів; «Союз возрождения России» планував заарештувати Скоропадського й проголосити в Києві нову російську владу. 18 жовтня делегація УДХП попереджала гетьмана про загрозу проросійського перевороту.

Донцов Д. Рік 1918. Торонто, 1954, с. 109.

В Україну вже було доставлено першу партію високоякісних банкнот номіналом 10, 100 і 500 гривень на суму 12 млн, надрукованих у Берліні; випуск цих гривень в обіг розпочато в жовтні 1918 р.

в Україну вже було доставлено першу партію високоякісної готівки номіналами в 10, 100 та 500 грн. на суму 12 мільйонів, яку було видруковано в Берліні... випуск до обігу цих гривень було розпочато в жовтні 1918 року

загальнодержавне

Доходи від винокурної монополії до жовтня 1918 р. включно становили 87,6 млн крб (за бюджетом очікувалося 350,9 млн валового доходу); монополія давала змогу боротися з «беспорядочным винокурением», широко поширеним на селі.

дало ”можливість боротися з безпорядочним винокуренням, що наблюдається в дійсний час у широких розмірах на селі”

загальнодержавне; самогоноваріння

Тютюновий акциз дав бюджету до жовтня 1918 р. основну частину непрямих податків — 148,4 млн із 180,6 млн крб (без цукрової та винної монополій).

148 млн. 380 тис. крб. з 180 млн. 591 тис. крб. загальнопосередніх надходжень

загальнодержавне

За жовтень 1918 року київський трамвай дав 1–1½ мільйона рублів збитку: замість розрахункових 2 200 000 рублів зібрали лише 700 000; грошей бракувало на оплату електроенергії, ремонт вагонів і платню службовцям, що керівництво пояснювало зниженням тарифу.

Октябрь мѣсяцъ далъ трамвайному предпріятію 1-1½ милліона убытка. По нашимъ расчетамъ мы должны были собрать 2 милліона 200.000 рублей, а собрали только 700.000 р.

За угодою про валюту німці домоглися, щоб німецька марка приймалася за курсом 85 коп., тоді як насправді марки можна було скуповувати по 65 коп.; у жовтні 1918 р. гетьман і Ржепецький сподівалися провести кошторис наступного року без дефіциту. На момент написання мемуарів (початок 1919 р.) карбованець коштував 60 пфенігів.

пришлось на то, чтобы марки принимались по курсу в 85 коп. На самом же деле их можно было скупать по 65 коп. А теперь карбованец стоит 60 пфеннингов.

Ринковий курс марки — 0,65 крб; на початку 1919 р. 1 крб = 0,60 марки (у Німеччині).

Український офіцер порадив не перекладати вимогу самим, а віддати її перекладачці в німецькій комендатурі, якій треба заплатити й «щось додати» — інакше затвердження затягнеться. Дашкевич заплатив їй утричі більше від запитаної «поважної» суми з власних грошей, і за два дні вимогу затвердили.

Перекладачка зажадала за переклад поважну квоту. Сот. Дашкевич заплатив їй утричі стільки, скільки вона жадала, тільки просив, щоб це швидко було полагоджене.

Фактично йдеться про хабар; суми не названо.

Восени 1918 р. створено нові банки: Балтійсько-Чорноморський промисловий банк із правлінням у Києві (статут затверджено 10 жовтня 1918) та Український промисловий банк із правлінням у Києві (17 жовтня 1918); розширювали діяльність Дніпровсько-Донецький комерційний, Російський для зовнішньої торгівлі, Південний, Київський приватного кредиту, Російський торговельно-промисловий банки, Центральний банк товариств взаємного кредиту.

Балтійсько-Чорноморський промисловий банк з правлінням у Києві (статут затверджено 10 жовтня 1918 р.) та Український промисловий банк з правлінням у Києві

У жовтні 1918 р. Ржепецький і Лерхе внесли проєкт закону про єдину грошову одиницю: купівельна спроможність рубля прямує до нуля через необмежену більшовицьку емісію; за Центральної Ради карбованець і гривня були лише новими назвами, угоди, як і раніше, укладалися, а розрахунки велися в рублях.

лише в рублях заключалися зробки і вироблялися грошові розрахунки

загальнодержавне

Проєкт закону про державну грошову одиницю (осінь 1918): карбованець (17,424 долі золота) ділиться на дві гривні по сто шагів; усі розрахунки ведуться в карбованцях; борги в рублях виконуються за курсом 1 рубль = 1 карбованець; російські рублі до обміну зберігають обіг за курсом 1:1.

Карбованець поділяється на дві гривні, що заключає по сто шагів кожна... 1 рубль дорівнює 1 карбованцю

проєкт; не встигли провести через падіння гетьманату

Проф. М. Туган-Барановський восени 1918 р.: кількість грошей у колишній імперії зросла у 25 разів, щодня в Московії випускаються сотні мільйонів, а українських грошей друкується до 50 млн карбованців на день — і все ж ринок відчуває гострий брак грошей, бо ціни зростають іще швидше, а спекуляція випереджає зростання цін.

українських грошей друкується в цей час... до 50 міліонів карбованців в день – не дивлячись на все це ринок почуває гостру недостачу в грошевих знаках

загальнодержавне; зі слів «компетентних осіб»

Нелегальна «Боротьба» (ч. 3, жовтень 1918) повідомляла, що траплялися випадки, коли поміщик накладав на село з 200 хат контрибуцію в 2 000 000 карбованців, а в рахунок контрибуцій примушував селян відробляти панщину в маєтку.

на село, що мало 200 хатів, накладалось поміщиком 2,000.000 карбованців. В рахунок контрибуцій поміщики примушували селян відбувати в своїх маетках панщину.

загальнодержавне. Йдеться про Полтавщину; есерівське джерело.

Оголошення: старі студенти Українського державного університету можуть вносити плату за навчання протягом усього жовтня.

Старим студентам українського державного університету можна вносити платню, ще й на протязі всього жовтня місяця.

Оборот «Дніпросоюзу» (Дніпровського союзу споживчих союзів України) у жовтні 1918 року сягнув 11 мільйонів карбованців проти 7,5 мільйона у вересні та 2,1 мільйона в березні; загальний оборот за 15 місяців існування становив 61,7 мільйона карбованців.

оборот за жовтень місяць б. р. досяг 11 міліонів карбованців проти 7,5 міл. за вересень і 2,1 за березоль

Деякі цифри в OCR частково нечіткі.

У жовтні 1918 р. підготовлено законопроєкт «Про Державну українську грошову одиницю»; 10 листопада 1918 р. видано грамоту гетьмана до всіх громадян України; 13 листопада — закон про повноваження правлінь акціонерних комерційних банків, відділення яких розташовані в Україні.

Проект [Закону] про Державну українську грошову одиницю. В Раду Міністрів, жовтень 1918 р.

З переліку документів.

Восени 1918 р. в Києві з продуктами було «важко»: селянин Косенко привіз дружині автора хліба, сиру, масла, а про гроші сказав «потом рассчитаемся».

тепер же трудно. От хлоа; сира, масла ... у киздесь тРудно

Наказ Міністра Продовольчих Справ Гербеля № 757 (жовтень 1918 р.): скасовано обов'язкову постанову від 22 липня 1918 р. № 1, тож закупівля худоби й овець для сільськогосподарських потреб по всій Україні дозволена вільно, без великих обмежень; якщо худобу скуповують для спекуляції, особоуповноважений і районні уповноважені можуть реквізувати її за цінами на 20 % нижчими.

закупка для сільсько-господарських потреб скоту та овець по всій Україні може провадитись вільно і без великих обмежень.

День наказу в OCR втрачено; відомо лише «жовтня 1918 року». Наказ підписано в Києві.

Автор (М. Шаповал) жив у Києві в будинку № 6 у Чеховському провулку.

я в-ранці вийшов на Чеховський переулок. Я тут жив в будинкові чис. 6

Восени 1918 року в Києві було важко знайти кімнату через наплив біженців. Трубецькой застав у місті частину «всього Петербурга» й «всієї Москви».

В Киеве я застал часть «всего Петербурга» и часть «всей Москвы». ... Если в Киеве было трудно найти комнату, то в Одессе это было еще много труднее

Сам Трубецькой мав у Києві власний будинок із садом, тож про оренду пише з чужого досвіду.

Через приплив утікачів із Великоросії Київ, і без того розрослий за роки війни, був украй переповнений, і новоприбулим стало дуже важко знайти помешкання. Серед утікачів переважали заможні люди, які, зголоднівши на півночі, жили на широку ногу, прискорюючи зростання цін.

создалось крайнее переполнение, так что вновь приезжающим людям становилось уже очень трудно найти себе помещение

автор уривка: Мякотін.

Восени 1918 року сотник Дашкевич майже щодня їздив із Білої Церкви до Києва, щоб домогтися для батареї гармат, коней і упряжі.

Сот. Дашкевич їздив майже кожної днини до Києва, щоб це все дістати.

На відкриття університету в Кам'янці-Подільському (22 жовтня 1918) з Києва йшов спеціальний потяг для гостей; автор запізнився й поїхав наступним потягом; станції від Проскурова до Кам'янця були прикрашені квітами й жовто-синіми прапорами.

Я не попав на той спеціяльний поїзд, що віз з Київа гостей до Камянця. Поїхав слідуючим

Потяг із Кам'янця відходив о 5 годині; на вокзалі багато публіки проводжало гостей, фотографувалися, грала музика, єпископ із попами штовхався.

Поїзд відходив о 5 годині. На вокзалі зібралося багато публіки на проводи гостей

У жовтні 1918 р. автор їхав потягом з Дону в Україну; на кожному вокзалі дорогою стояла німецька варта, потяг ішов повільно, довго стояв на станціях і полустанках.

На каждомъ вокзалѣ — нѣмецкій караулъ. Словно замерли на часахъ подтянутые, чистенькіе нѣмцы.

printed page; Шлях до Києва, не сам Київ.

У жовтні 1918 року київський трамвай продавав 136½ тисячі квитків на день, з них 61½ тисяча — пільгові (45%).

Въ октябрѣ продавалось въ день билетовъ 136½ тысячъ, изъ нихъ льготныхъ 61½ тысяча, что составляетъ 45%.

Місто намагалося отримати нафту для трамвая з Румунії й Галичини — безуспішно; у німецької комендатури вдалося отримати 3000 пудів нафти; з департаментом палива домовилися про 6000 пудів сольвенту й 2000 пудів солярового масла, але на вказаному заводі сольвенту виявилося лише 1500 пудів. Разом трамвай отримав 6500 пудів за потреби 7500 пудів на місяць на 8-годинну роботу.

у німецької комендатури вдалось отримати 3000 пудів нафти

Першоджерело: «Думские заседания (6 сентября – 4 октября)», «Киевские городские известия», 1918, № 20–22, с. 110.

О 6 годині вечора, ідучи до Українського клубу, автор побачив біля воріт двору, де жив Винниченко, автомобіль; постоявши, він побачив, як Макаренко й Різниченко поїхали на ньому вниз; потім Макаренко зателефонував до клубу.

Коли я о 6-й годині надвечір йшов до українського клубу то побачив ... поріт того двору, де жив винниченко, автомобіль

OCR зіпсовано; «столипінська» поруч зі словом «автомобіль» може вказувати на вулицю (Столипінська).

У жовтні 1918 року з 1-го Пасажирського вокзалу один за одним відходили освітлені поїзди на Польщу й Німеччину; заможні біженці слали телеграми, вивозили діаманти й гроші; інші рвалися на південь, до Одеси.

начали уходить, освещенные сотнями огней поезда с Города 1-го, пассажирского в новый, пока еще широкий лаз через новоявленную Польшу и в Германию. Полетели телеграммы. Уехали бриллианты, бегающие глаза, проборы и деньги.

Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.

За підрахунком хлібного бюро, з 1 по 28 жовтня 1918 року Південно-Західна залізниця не подала під хліб 727 вагонів, Південна — 507, Катерининська — 244; на станціях лишалося понад 1 мільйон пудів невивезеного хліба.

не подало вагоновъ: юго-зап. ж. дорогами-727 в., ... южной ж. д.-507 ваг., ... екатерининской -244 ваг.

Типове вуличне привітання: «Добрудинь! Що чувати? Як там у вас в Нац.Союзі діється?»

"Добрудинь! Що чувати? Як там у вас в Нац.Союзі дісться?"

Мова селянина-есера Косенка (суржик): «Как-же иначе! Я скрізь говорю — ето наша сила», «Тепер ми всі селяне, как один», «Робіть сукини-сини що хочете, тепер ваша сила. Но прийдеть врем'ячко…», «Імєй терпеніє!», «небезпременно».

-Как-же иначе! Я скрізь говорю - ето наша сила.

Характерна селянська мова 1918 р.

Гетьманський ад'ютант Кочубей сказав Донцову: «Замінити Дорошенка на Палтова, і кабінет для "єдиної і неділимої" готовий».

''Замінити Дорошенка на Палтова, і кабінет для "єдиної і неділимої" готовий".

Увечері, коли оголосили телеграму Вільгельма, німецькі вартові в «Гранд-Отелі» на запитання стороннього пана, чи задоволені вони, зійшли з місць і, перебиваючи один одного, заявили, що війну давно час закінчити: «Lange genug» (досить довго).

1,ап§8І §епи§, твердо сказали они

OCR зіпсовано: «Lange genug» відновлено за змістом. Дата ≈ 5–7 жовт. н. ст.

Настрій народних низів у Києві був виразно більшовицький: на базарах відкрито говорили про поширення на Україну «райских» умов життя в Совдепії.

на базарах открыто велись разговоры на тему о распространении на Украину райских, по их представлению, условий народной жизни в Совдепии

автор уривка: Гурко (правий).

На нараді в Києві в жовтні 1918 р. «Национальный Центр» ухвалив: «съ измѣнникомъ Скоропадскимъ и съ возглавляемой имъ Украйной никакіе переговоры недопустимы».

»съ измѣнникомъ Скоропадскимъ и съ возглавляемой имъ Украйной никакіе переговоры недопустимы«

Гетьман згадував: «Насколько хорошим было наше финансовое положение ещё в октябре, доказывает то, что мы с Ржепецким надеялись, что смета нового года будет проведена без дефицита».

Наскільки добрим був наш фінансовий стан ще в жовтні... ми з Ржепецьким сподівалися, що сміта нового року буде проведена без дефіциту

мемуари, в укр. перекладі

На численних нарадах у Києві учасники часом забували, яку організацію представляють того дня, і штовхали сусіда з питанням: «Як ми сьогодні називаємося?»

В этих случаях бывало толкнешь соседа и спрашиваешь: «как мы сегодня называемся».

Характерна фраза з побуту російських біженців у Києві.

Гетьман постійно казав киянам, що переметнулися від німців до Антанти: «Господа, нужно помнить, что единственной серьезной силой являются пока немцы. Когда прийдет Entente-а, вы можете всем высказать вашу радость... но сдерживайте ваши порывы, время еще не наступило».

«Господа, нужно помнить, что единственной серьезной силой являются пока немцы.»

У жовтні 1918 року німецький міністр закордонних справ Зольф сказав міністрові Дорошенку в Берліні: «Їдьте до Парижа і Лондона, робіть своє діло; добивайтеся визнання — ми вам уже допомогти не можемо, але для нас важливо тільки, щоб збереглася самостійна українська держава».

"їдьте до Парижа і Льондону, робіть своє діло; добивайтесь визнання -- ми вам уже допомогти не можемо

Подія в Берліні.

Голова Союзу заводчиків і фабрикантів А. Оцуп на з'їзді «Протофісу» оплакував «разорванные ризы Руси» і заявив, що майбутнє південної промисловості можливе лише у «воссоединенной и восстановленной родине»; князь Голіцин скаржився, що гетьман став на шлях коаліційного уряду, яким «упала велика Росія».

нин ми стали, сказав він в своїй промові, на той шлях, на котрому упала велика Росія, коли од єдиного уряду переншла до уряду коаліційного

Промови виголошувалися російською мовою.

Російський трудовик В. Б. Станкевич у спогадах писав, що Київ восени 1918 року був «містом опозиції»: боротися з більшовиками і зі Скоропадським вважалося аксіомою, гетьмана критикували за «німецьке походження», а політичні розмови нагадували штабні наради — з підрахунком рушниць, солдатів і набоїв.

„Київ був містом опозиції. ... Число рушниць, салдатів і патронів входили складовою частиною в аргументацію за кожну політичну пропозицію.

Цитата зі спогадів В. Б. Станкевича «Воспоминания 1914–1919», у перекладі Христюка.

Під час жовтневої урядової кризи директор Українського телеграфного агентства Д. Донцов записав у щоденнику: «С земельных банков ничего не выходит. Никто ничего не продаёт и не покупает. А когда продают, то крупные собственники крупным. Форма продажи — закладная». Восени дедалі ширше поширювалася здача землі в оренду.

“З земельних банків нічого не виходить. Ніхто нічого не продає й не купує. А коли й продають, то великі власники великим. Форма продажі — закладна”

Зі щоденника Донцова «Рік 1918, Київ».

Міністр закордонних справ Д. Дорошенко в жовтні 1918 р. в Берліні отримав дозвіл на контакти з Антантою; німецький міністр закордонних справ Зольф сказав: «Да, езжайте в Париж, в Лондон, хлопочите о своей державе, можете даже отрекаться от всякого союза с нами: мы уже теперь ничем помочь вам не можем».

«Так, їдьте до Парижа, до Лондона, клопочіться про свою державу, можете навіть відрікатись від усякої спілки з нами»

Скоропадський про настрої російських громадських діячів у Києві: «“України не потрібно. Ось прийде Антанта, і Гетьмана та всієї цієї опереткової країни не буде”, – такою була їхня думка»; чорносотенні партії «бешкетували», до них долучалася частина офіцерства; Союз російського народу брав нахабством.

України не потрібно. Ось прийде Антанта, і Гетьмана та всієї цієї опереткової країни не буде

Скоропадський П. Спогади, с. 207–208, 210–211.

Підслухана автором розмова офіцерів: «В Киеве организация превосходная»; українська мова в штабі — «дурниця, для виду»; дії будуть одразу по всіх фронтах.

"В Київе організація превоскодная"

OCR; мову офіцерів російською передано змішано.

У заяві Українського національного союзу середини жовтня 1918 року стверджувалося, що свободу зборів і слова скасовано, а методи репресій нагадують середньовіччя: «порють різками, закопують по шию в землю».

Волю зібрань, слона скасовано. Методи репресій нагадують часи середніх віків : порють різками, закопують по шию в землю і т. п.

загальнодержавне. Опозиційна декларація; йдеться переважно про село.

За розповіддю Шаповала, наприкінці жовтня представник Антанти радив не робити повстання, а гетьмана залишити до скликання Сойму, якщо той змінить внутрішню й закордонну політику, і просив список кандидатів до демократичного уряду.

не радить робити повстання

Читано з зображення. Точна дата в тексті не вказана («в останніх днях жовтня»); мовець — Шаповал.

У Кам'янці автор ночував у будівлі губернської земської управи; наступного дня відбувалися закриті наради місцевої філії Національного союзу й довірче спільне засідання губкому УПСР і Селянської спілки.

Ночуват я в будинку губ. земської управи

Не Київ; показує, як опозиція використовувала земські будівлі.

Перша зустріч змовників із генералом Осецьким відбулася об 11 годині в службовому кабінеті А. Макаренка в Міністерстві шляхів; Осецький виклав план «глибокого охоплення Києва» й обіцяв розіслати вказівки по всіх лініях залізниць.

Об 11 годині ми були в службовому кабінеті А Макаронка, Тут відбулось наше перше побачення з ген. Осецьким

До приміщення Українського клубу прийшла селянська делегація (троє, років 30–35) до «найстаршого» в Національному союзі; вони стояли на майданчику 2-го поверху перед дверима; розмову вели в малій кімнаті. Скаржилися, що на село наклали вже третю контрибуцію.

Виход до делеґації, що стояла на площі II -го поверку перед дверима. бачу трьох селян

Потяг з лівого берега в'їжджав до Києва залізничним мостом через Дніпро; з мосту відкривався вид на місто на горах із золотими банями.

Зашумѣлъ поѣздъ по желѣзнодорожному мосту и передъ нами, за синимъ, серебрящимся Днѣпромъ, на покатыхъ горахъ, съ золотыми куполами

printed page

Увесь верхній поверх готелю «Гранд-Отель» у Києві був зайнятий німецьким офіцерством; біля сходів на цей поверх стояли парні вартові.

Весь верхній этажъ гостиницы Грандъ-Отель былъ занятъ германскимъ офицерствомъ. Вслѣдствіе этого у лѣстницы, ведущей въ этотъ этажъ, были поставлены парные часовые.

Цінно для housing/реквізицій готелів німцями.

Уздовж доріг в Україні стояли німецькі стовпи-покажчики з точними написами про напрямок і відстань: «на вокзал», «до міста», «до комендатури», «10 хвилин ходьби».

Всюду по дорогам немецкие столбы с надписями, с точным обозначением направлений и расстояний – путь на вокзал, в город, в комендатуру, «10 минут ходьбы» и т. п.

На розі Хрещатика й Лютеранської вулиці була фотографія з вітриною портретів гетьмана: гетьман із пером над папером; гетьман, що виструнчився перед Вільгельмом II; гетьман між Гінденбургом і Людендорфом.

В Киеве, на углу Крещатика и Лютеранской, была фотография ... я видел там в витрине разнообразные портреты гетмана.

Сатиричний опис автора.

Під Державний український університет Комітет (голова П. Я. Дорошенко) отримав майже завершений комплекс колишнього Артилерійського училища: головний корпус — найбільша будівля в Києві, ще 5 великих і 15 менших корпусів, 26 десятин землі. Місце було за містом, але туди було прокладено лінію електричного трамвая. Бюджет університету з 1 липня 1918 до 1 січня 1919 — 1 375 000 карб.

Окрім великого головного будинку (найбільшого в цілім Київі) тут було ще пʼять великих і 15 меньших корпусів

на с. 355 дата урочистого відкриття — 22 жовтня, на с. 357 — 6 жовтня 1918; правильна, очевидно, 6 жовтня

Під Український університет у Києві гетьман після довгих вагань відвів частину будинку Кадетського корпусу «далеко на краю Києва», не бажаючи турбувати російські товариства й школи в центрі міста; учительська корпорація корпусу боролася проти цього.

призначив для українського університету частину будинку Кадетського Корпуса, далеко на краю Київа, тай то після довгих вагань, бо і того не хотіли відступити і за те боролася учительська корпорація Корпуса

Зі слів знайомих у міністерстві.

Протопоп миргородського собору й член «Союза русского народа» Лев Діателович, звільнений Кричевським з посади законовчителя, писав на нього доноси гетьманській владі, а згодом — до ЧК.

писав на Кричевського доноси і гетьманській владі і до Чека

Подія в Миргороді, не в Києві; ілюструє практику доносів за Гетьманату.

У Києві 7 або 9 найбільших загальноросійських громадських організацій (земська, міська, промисловості, торгівлі та ін.) утворили спільний орган — Раду державного національного об'єднання (СГОР); головою обрано бар. В. В. Меллер-Закомельського.

образовали одинъ общій управительный органъ, наименовавъ его совѣтомъ государственнаго національнаго объединенія, предсѣдателемъ коего былъ выбранъ тотъ же баронъ Меллеръ-Закомельскій

Дату не названо — осінь 1918.

Станом на жовтень 1918 року (ІІ з'їзд КП(б)У в Москві, 17–22 жовтня) київська організація більшовиків налічувала лише 348 членів, харківська — близько 300.

Kiev had but 348 members and Kharkiv about 300

Есей про КП(б)У, імовірно Дж. Решетар; посилання на М. Погребинського. Більшовики в Києві за гетьманату діяли підпільно.

У Києві діяв «Киевский национальный центр» (філія Всеросійського національного центру), до якого входили «Клуб російських націоналістів» В. Шульгіна і праве крило кадетів; у жовтні 1918 року центр застерігав Денікіна від переговорів зі «зрадником» Скоропадським і виступав проти скликання Державного сейму.

"Кіевскій Національний Центр" (був філією "Всеросійського Нац. Центру), до якого входила група чорносотенців В. Шульгіна "Клуб російських націоналістів"

У Києві звили собі гніздо представники різних російських партій і русофільських течій, лівих і правих; бачачи перемогу Антанти, вони хотіли зробити Україну базою для повалення більшовиків і відновлення «единой-неделимой России» (їхні інтриги проти Гетьмана описує Денікін).

в Київі, як уже згадувано вище, звели собі кубло представники ріжнонародних російських партій і русофільських течій

оцінка автора

Доповіді на жовтневому з'їзді «Протофісу» констатували повну руїну промисловості України.

Тики докладами було потверджено повну руїну промисловости на Україні

загальнодержавне. Автор додає, що капіталісти за шість місяців влади нічого не зробили.

З'їзд хліборобів-демократів у жовтні 1918 року вимагав спинити формування на українській території, особливо в містах, будь-яких ненаціональних військових частин і розпустити осінню сесію українського церковного собору.

щоб було „спинено зовсім формування на українській території, особливо в осередках и, всяких пе національних військових частил)