Вересень: без точного дня

Уже у вересні 1918 року Винниченко (есдек), Шаповал (есер) і генерал Осецький таємно готували повстання проти гетьмана; есдеки й есери на одній із нарад поставилися до цього вороже, тому підготовка велася втаємниченою від Національного союзу.

Винниченко (с-д), Шаповал (с-р), ґен. Осецький вже в вересні 1918 р. підготовляли повстання проти нього

На початку вересня 1918 року Кричевський із родиною виїхав із Києва (з помешкання в Історичному музеї) до Миргорода, повітового міста з 14 000 мешканців.

Напочатку вересня 1918 року Василь Кричевський переїхав з родиною до Миргорода.

Далі книжка описує Миргород, а не Київ.

На час приїзду Гурко гетьмана Скоропадського в Києві не було — він їздив до німецького імператора; невдовзі у вітринах крамниць з'явилися фотографії їхньої зустрічі: Скоропадський стоїть струнко перед Вільгельмом, який невимушено тримає руку в кишені.

въ магазинныхъ окнахъ скоро появились фотографіи, изображавшія встрѣчу этихъ двухъ потентатовъ: Скоропадскій стоялъ, вытянувшись въ струнку, передъ Вильгельмомъ

Візит гетьмана до Німеччини — вересень 1918 (≈4–17 вер. н. ст.).

Члени Держ. Думи і Держ. Ради, що приїхали до Києва, утворили об'єднання парламентських діячів із бюро до 15 членів; бюро збиралося переважно на квартирі члена Держ. Думи Іскрицького, де поруч мирно розмовляли Мілюков і Пуришкевич.

Собиралось бюро преимущественно на квартирѣ члена Государственной Думы Искрицкаго и вело нескончаемыя бесѣды

Осінь 1918 (вересень–жовтень, за ст. чи н. ст. — не уточнено).

На перших загальних зборах членів обох законодавчих палат у Києві (понад 70 осіб) Пуришкевич наполіг на резолюції, і збори, на невдоволення бюро, визнали формою правління відновленої Росії легітимну монархію.

собраніе признало, что формой правленія въ возстановленной Россіи должна быть легитимная монархія

Дату не вказано, бл. вересня–жовтня 1918.

На перших загальних зборах членів обох законодавчих палат у Києві (понад 70 осіб) Пуришкевич наполіг на резолюції, і збори визнали, що формою правління у відновленій Росії має бути легітимна монархія.

собрание признало, что формой правления в восстановленной России должна быть легитимная монархия

автор уривка: Гурко; осінь 1918.

Наприкінці вересня 1918 р. гетьман з міністрами їздив до Берліна, після чого статс-секретар фон Гінце заявив у рейхстазі, що наміри гетьмана лояльні, а його плани Німеччині «відверто зрозумілі».

Гетманъ съ министрами вошелъ въ Берлинѣ въ соприкосновенiе съ нашимъ правительствомъ. Констатируемъ, что намѣренiя гетмана лояльны

Візит гетьмана до Німеччини відбувся на початку вересня 1918 р. н. ст.; Денікін говорить про зміну позиції Берліна «до кінця вересня».

Закон про Колегію верховних правителів застосовано на практиці під час поїздки гетьмана до Німеччини на початку вересня 1918 р.

Цей закон був ужитий на практиці під час подорожи Гетьмана до Німеччини на початку вересня 1918 року.

У вересні–жовтні 1918 року в Києві відбулися наради членів IV Державної думи й Державної ради під головуванням графа А. Бобринського, присвячені організації боротьби за «єдину неподільну Росію».

В вересні-жовтні відбулись в Київі наради членів IV Державної Думи і Державної Ради (під головуванням ґр. А. Бобринського)

Через літнє ембарго, що позбавило кримських садівників цукру для консервування врожаю, кримський уряд Сулькевича у вересні 1918 року надіслав до Києва делегацію і погодився на об'єднання з Україною на правах автономії.

The delegation which it sent to Kiev in September obtained autonomy for the peninsula

На початку вересня 1918 року в Києві мав відбутися Всеукраїнський з'їзд лікарів.

на всеукр. зʼїзді лік. у Київі в початку буд. вересня

Один із прокурорів Київського окружного суду подав до Сенату папери, написані українською мовою; прокурор карного департаменту Сенату Тізенгаузен вимагав, щоб той сам переклав їх російською, але прокурор відмовився.

один з прокурорів Київського окружного суду подав до сенату папери, писані українською мовою. Прокурор карного департамента сенату, д. Тизенгаузен, вимагав, щоб ті папери сам подавець переклав на російську мову

«На днях» — кінець вересня 1918 р.

У середині вересня 1918 р. відбулося урочисте відкриття Українського університету в Києві; уранці гетьман із двох джерел отримав попередження про замах саме цього дня, але поїхав; при вході вітав Ф. Швець (згодом член Директорії); був молебень, гетьман вручив ректорові універсал про відкриття; у промові гетьман згадав Мазепу як покровителя освіти, від чого «зашипели со всех сторон в некоторых кругах». Після його відходу промову Винниченка бурхливо вітало студентство, що помітив німецький генеральний консул Тіль.

В середине сентября состоялось с большим торжеством открытие украинского университета... В день открытия университета с утра я получил из двух источников определенное предупреждение, что покушение на меня состоится обязательно сегодня.

У вересні 1918 р. Національний союз став «серйозною силою»: у газетах перелічували до 15 організацій, що входили до нього; до нього приходили делегації з провінції, їх урочисто приймала Рада союзу. До нього входила навіть Українська церковна рада через радикального священника.

У вересні вже Н.Союз стат "поважною силою" - для кращої аргументації в газетах поречислювано сі організації, що входять в Союз - було щось аж 15!

За доповіддю Краснова Великому Військовому Колу від 17 вересня, у Києві «пан гетьман» обіцяв усіляко сприяти визнанню більшовиками самостійності Війська Донського, проте на українсько-більшовицькій конференції Раковський категорично заявив, що радянський уряд вважає Дон повсталою областю радянської республіки, а прямі переговори з ним — образою.

Въ Кiевѣ «панъ гетманъ обѣщаль оказать всякое содѣйствiе къ признанию (большевиками) самостоятельности войска Донского»

Сама обіцянка дана раніше, улітку 1918 р.; 17 вересня — дата доповіді, ймовірно за ст. ст.

У вересні 1918 р. керівники Українського національного союзу в Києві, задумавши повстання проти гетьмана, вступили в переговори з радянською мирною делегацією (Раковський, Мануїльський): більшовики обіцяли не втручатися й посилити розвідку на фронтах, Національний союз — легалізувати компартію. Винниченко відмовився від запропонованих Мануїльським грошей.

провідників »Українського Національного Союзу« у Київі, які залумали повстання проти Гетьманського правительства і за допомогою звернулись до большевиків

За спогадами Винниченка; Раковський викладає інакше.

У середині вересня 1918 р. до Києва прибула румунська місія на чолі з товаришем міністра закордонних справ Концеску; переговори йшли в спецкомісії МЗС (проф. О. Ейхельман, А. Галип, А. Яковлів, товариш міністра торгівлі С. Бородаєвський, представники мінфіну).

В половині вересня прибула до Київа румунська місія з товаришем міністра закордонних справ Концеску на чолі

У списку дипкорпусу дата прибуття Концеску — 26 вересня.

У середині вересня 1918 р. до Києва прибула кримська делегація: сенатор Ахматович (голова), Чариков (міністр освіти), Фріман (міністр шляхів) і Никифоров (міністр продовольства); переговори вели Лизогуб і Дорошенко, від німців був присутній принц Рейс. Через тиждень прибули представники татар, українців і німців-колоністів; вироблено прелімінарні умови автономії Криму у складі України.

В половині вересня прибула до Київа кримська делегація в особі: сенатора Ахматовича (яко голови)

У вересні 1918 р. есер М. Шаповал «на свій ризик» почав організацію повстання разом із Григор'євим, В. Павленком, генералом Осецьким, А. Макаренком; пізніше приєднався Винниченко, який 18 вересня 1918 р. став головою Українського національного союзу (до 14 листопада).

Вересень 1918 р. приступаю на свій риск до орґанізації повстання

ЦДАВО, Ф. 3563, Оп. 1, Спр. 118, Арк. 132; Шаповал М. Велика революція..., с. 120–121.

За словами автора, найвидніші посади в київських міністерствах було віддано росіянам, через що в міністерствах виникали конфлікти, які доходили навіть до страйків службовців.

Всі видатніщі посади в міністерствах віддано було Москвинам і через московський напрям начальників виникали нераз конфлікти в міністерствах, і навіть доходило до штрайків.

Узагальнення автора-націоналіста.

Після наказу Військового міністерства про формування Окремого загону СС у Білій Церкві до гетьмана їздила делегація: Коновалець, полк. Андрій Мельник, сотники Михайло Матчак, імовірно Юліан Чайковський і Василь Кучабський. Розмова йшла в «надзвичайно щирому тоні», гетьман здавався дуже задоволеним.

У склад делєґації ввійшли крім мене, полк. Андрій Мельник, сотн. Михайло Матчан, мабуть сотн. Юліян Чайківський та сотн. Василь Кучабський.

Дата — за контекстом близько вересня 1918 р. (формування в Білій Церкві почалося у вересні). «Матчан» — імовірно OCR-помилка замість «Матчак».

У відповідь на переслідування українського руху в Криму урядом ген. Сулькевича гетьман оголосив блокаду Криму (припинено вивезення й навіть залізничне сполучення); у Криму подорожчав хліб, фрукти не було куди вивозити, і кримська делегація приїхала до Києва, де у вересні 1918 р. уклали попередній договір про федерацію (Крим — автономний край із соймом).

Кримський уряд прислав свою делеґацію до Київа й у вересні, 1819, заключено передвступну умову федерації Криму з Україною

У тексті друкарська помилка «1819» — явно 1918.

У вересні 1918 р. об'єднані українські соціалістичні групи («Український національний союз») вирішили за будь-яку ціну підняти повстання проти Гетьмана; на заваді було те, що київські Січові стрільці залишалися вірні Гетьманові й не хотіли підтримувати Винниченка, Петлюру, Мартоса, Шаповала.

У вересні 1918 р. обєднані українські соціялістичні групи, що наче на іронію назвались „Українським Національним Союзом", рішили за всяку ціну зробити повстання.

Оцінка автора, ворожого до соціалістів.

Після відкриття університету (вересень 1918 р.) гетьман оглянув батареї Сердюцької дивізії і радів порядкові, що налагоджувався.

После моего ухода из университета, я пошел осмотреть батареи Сердюцкой дивизии

На Київському вокзалі у вересні 1918 року німців було більше, ніж на інших станціях; це насторожувало приїжджих, аби не потрапити в халепу.

На Київському двірці німців було більше ніж на інших станціях. Це насторожувало приїжджаючих, щоб не попасти у якусь халепу.

Німецькі солдати в Орші — низькорослі, більшість в окулярах, мундири розстебнуті, безкозирки на потилиці; усі спекулювали: міняли російські гроші на німецькі і навпаки, торгували дрібним товаром; офіцери несміливо робили зауваження, дисципліна підірвана.

Идетъ, во-первыхъ, усиленный обмѣнъ русскихъ денегъ на нѣмецкія и обратно, процвѣтаетъ бойкая торговля разнообразнымъ мелкимъ товаромъ.

Оцінка автора; пор. з описом німців у Києві.

Німці на кордоні в Орші ставилися до російських утікачів вельми коректно, навіть люб'язно; автор бачив у них не пихатого переможця, а «расхлябанного, изнуренного человека».

весьма корректное, скажу даже, любезное ихъ отношеніе къ намъ

Вулицями Києва проходили німецькі військові частини, траплялися німецькі офіцери і солдати, подекуди виднілися німецькі написи, але німці трималися не зухвало й уникали дратувати населення.

держали себя нѣмцы не вызывающе и видимо избѣгали всего, что могло бы раздражить населеніе

Німецькі полки в Києві були фізично значно міцніші за німецьких солдатів в Орші, а виправкою й дисципліною мало відрізнялися від гвардійських варт біля Бранденбурзьких воріт у Берліні.

по внѣшней дисциплинированности и выправкѣ мало чѣмъ отличались отъ когда то видѣнныхъ въ Берлинѣ у Бранденбугскихъ воротъ гвардейскихъ караульныхъ частей

Німецькі полки в Києві за фізичною міцністю були значно вищі за «немецкую калечь» в Орші, а за виправкою мало відрізнялися від гвардійських караулів біля Бранденбурзьких воріт у Берліні.

по внешней дисциплинированности и выправке мало чем отличались от когда-то виденных в Берлине у Бранденбургских ворот гвардейских караульных частей

автор уривка: Гурко.

Після низки терористичних актів у Києві й надходження відомостей про можливі замахи на життя Скоропадського у вересні 1918 р. штати особистого конвою гетьмана значно розширили: додали дві кінні й одну кінно-кулеметну сотні.

Після низки терористичних актів у Києві, надходження інформації про можливі замахи на життя П.Скоропадського у вересні 1918 р. були значно розширені штати особистого конвою гетьмана.

До осені 1918 р. було сформовано лише кадри восьми корпусів; Сердюцька дивізія, набрана із заможної селянської молоді, перебувала на стадії становлення. Гетьман писав: «С начала сентября я начал думать, что действительно дело пойдёт на лад».

Були сформовані лише кадри восьми корпусів. Сердюцька дивізія, набрана з заможної селянської молоді, перебувала у стадії становлення.

Після повернення гетьмана з Німеччини (вересень 1918 р.) у Києві «работа закипела»: пройшов закон про формування Особливого корпусу (добровольчого, з офіцерів, офіційно мету не оголошували), командиром призначено генерала князя Ерістова; формування з офіцерів проводилися у великих містах для стримування більшовиків; німецьке «Оберкомандо» енергійно допомагало формуванню і постачанню.

Прошел закон, в котором указывалось, что формируется Особый корпус... Я назначил командиром корпуса генерала князя Эристова

Білоцерківські бараки для СС нещодавно були епідемічним шпиталем, напівзруйновані, перед ними купи гною і сміття; перші два тижні стрільці з ранку до пізнього вечора чистили, дезінфікували, мили й білили бараки. Військова робота почалася лише наприкінці вересня 1918 р.

Білоцерківські бараки, призначені для Стрілецтва, були ще недавно епідемічним шпиталем.

Не Київ.

У вересні 1918 р. Рада міністрів ухвалила закон про організацію армії: 8 корпусів, сердюцька дивізія (гвардія гетьмана), 4 кавалерійські дивізії, авіа- та аеростатні ескадрильї тощо — 175 генералів, 15 000 офіцерів, 300 000 солдатів; перший призов (85 000 рекрутів) призначено на 15 листопада 1918 р., другий (79 000) — на 1 березня 1919 р.

Перша бранка мала дати 85,000 рекрутів, і мала відбутися 15 листопада, 1918

Вербуванням офіцерів (і нечисленних солдатів) до Південної армії в Києві займався гр. В. Бобринський; на чолі армії передбачалося поставити старезного ген. М. І. Іванова, фактичним начальником був гр. Ф. А. Келлер, який жив у Києві. Армія формувалася в районі Харкова, але багато записаних залишалися в Києві в підпорядкуванні Келлера.

многіе изъ записавшихся оставались въ Кіевѣ, гдѣ и подчинялись жившему тамъ же гр. Келлеру

Келлера згодом убили в Києві петлюрівці (грудень 1918).

Вербуванням офіцерів до Південної армії в Києві посилено займався граф В. Бобринський; на чолі передбачався генерал М. І. Іванов, фактичним начальником був граф Келлер, що жив у Києві; багато хто з тих, що записалися, залишалися в Києві й підпорядковувалися йому. Гвардійське офіцерство туди не йшло й потроху пробиралося до Ростова і Новочеркаська.

Вербовкой офицеров и солдат ... в эту армию усиленно занимался граф В. Бобринский.

автор уривка: Гурко.

У середині вересня 1918 р. Рада міністрів затвердила план армії: 8 корпусів, гвардійська (сердюцька) дивізія, 4 кавдивізії та ін.; IV (Київський) корпус отримував самостійну кавбригаду (Бузький і Київський полки). Сердюцька дивізія — 4 піхотні полки, артполк, Лубенський сердюцький кавполк.

Самостійна кавалерійська бригада, приділена до IV-го (Київського) корпусу, мала полки Бугський і Київський

Організація повстанців у провінції — «партизан», як вони себе називали, — на думку Донцова, була дуже добра.

організація повстанців на провінції, або партизанів, як вони себе звуть, дуже добра.

На початку вересня 1918 року Дашкевич отримав поштою таємну телеграму від Коновальця з Києва: «Усі до Білої Церкви — Коновалець»; у штабі дивізії її запідозрили як сигнал до повстання.

„Усі до Білої Церкви - Коновалець".

У вересні 1918 року Рада міністрів ухвалила підготовлений комісією князя Голіцина при МВС новий закон про вибори до земств із двома куріями залежно від суми сплачуваного земського податку; закон так і не набув чинності.

комісію, що випрацювала новий закон про вибори до земств, який був прийнятий Радою Міністрів у вересні 1918 року.

У вересні 1918 року в Києві діяла Радянська місія, яка оформлювала виїзд до Росії російським підданим; без її папірця німці на кордоні могли розстріляти людину як шпигуна.

німці тебе не пропустять без папірця з Києва, де є Совєтська місія, яка полагоджує справи виїзду до Росії російським підданцям. Без такого папірця німці зможуть тебе розстріляти як шпигуна

Слова поручника Малевича в Конотопі.

Бюро парламентської групи в Києві (увійшов і Кривошеїн) склало пером Мілюкова звернення до всіх держав, представники яких були в Києві (консулів Антанти там не було), про безчинства більшовиків і світову небезпеку більшовизму.

Составили между прочимъ перомъ Милюкова обращеніе ко всѣмъ державамъ, представители коихъ имѣлись въ Кіевѣ, среди коихъ консуловъ державъ согласія, разумѣется, не было.

На початку вересня 1918 року було оголошено гетьманський закон про зміну закону Центральної Ради про 8-годинний робочий день: міністр торгівлі й промисловості отримав право відступати від норми робочого дня.

На початку вересня було офіційно оголошено гетьманський закон про зміну і поповнення" закону про 8 год. роб. день

загальнодержавне. Христюк трактує це як повну ліквідацію 8-годинного дня.

У вересні 1918 року ухвалено новий закон про вибори до міських дум, підготовлений за участю домовласників під головуванням Дьякова; за Христюком, він віддавав переважний вплив у міському самоврядуванні буржуазії.

В вересні було ухвалено вироблений домовласниками (під головуванням п. Дьякова) новий виборчий закон про вибори до мійських дум

загальнодержавне; стосується й Київської міської думи. Оцінка автора.

На початку вересня 1918 року на засіданні Донського військового кола в Новочеркаську посол України генерал Середин оголосив грамоту гетьмана з привітом Донові та закликом до «вічної приязні» між двома державами.

посол Українн ґенерал Середин оголосив таку „грамоту Гетьмана України"

Подія поза Києвом; показова для зовнішньої політики Гетьманату.

На початку вересня 1918 р. заступник голови Всеукраїнського земського союзу К. Мацієвич надіслав Скоропадському розлогий лист проти нового земського закону, попереджаючи про заміну українських активістів денаціоналізованими бюрократами.

заступник голови Всеукраїнського земського союзу К. Мацієвич направляє на початку вересня П. Скоропадському розлогого листа

У вересні 1918 р. ЦК боротьбистів поширив заяву про причини невходження до УНС, називаючи союз об'єднанням буржуазних і псевдосоціалістичних партій, «обивающих пороги германской власти»; декларація проголошувала: «пролетариат Украины... не имеет отечества».

„пролетариат Украины (как всякий пролетариат в эпоху капитализма) не имеет отечества”

На початку вересня 1918 р. розглядався закон, що дозволяв приватним особам провозити через кордон до 5 фунтів цукру на особу, а також зміна ставок акцизу на вино, спирт, горілчані вироби.

дозволити приватним особам провозити через кордон до 5 фунтів цукру на кожну особу

проєкт

Для втечі з Москви в Україну Гурко і бар. В. В. Меллер-Закомельський роздобули перепустки, відрядження і посвідчення на вигадані імена Мищенко і Грищенко, зокрема дозвіл німецької влади на в'їзд на окуповану нею територію; дозволів на виїзд із Совдепії отримати не вдалося.

подборъ документовъ, какъ то пропуски, командировки и иныя удостовѣренія на имена Мищенки и Грищенки, въ томъ числѣ разрѣшеніе германскихъ властей на въѣздъ въ оккупированную ими территорію

Набір документів для в'їзду в гетьманську Україну: німецький дозвіл на в'їзд + радянський дозвіл на виїзд (його в них не було). Українські прізвища обрано навмисно.

Порядок переходу в Орші: прохідний сарай, де в кріслах сиділи місцеві більшовики; дротяні загородження; нейтральна зона — великий луг; багатогодинне чекання перед лінією німецького дроту; німецький вартовий відчиняв хвіртку і після вельми поверхового огляду документів впускав групу (з десяток осіб).

нѣмецкій часовой ... наконецъ соблаговолилъ открыть устроен­ную въ нихъ калитку ... и послѣ весьма поверхностнаго осмотра документовъ впустилъ насъ

Цінно для механіки «в'їзду»: німецька перевірка формальна.

Гетьманський уряд заявив у Берліні протест проти більшовицького терору; німецький міністр закордонних справ Гінце відповів, що імперський уряд утримається від репресивних заходів проти радянської влади, бо те, що відбувається в Росії, «не можна кваліфікувати як терор».

«императорское правительство воздержится отъ репрессивныхь мѣръ противъ совѣтской власти», такъ какъ то, что дѣлается въ Россiи, «не можетъ быть квалифицировано, какъ терроръ»

Джерело — телеграма посла Штейнгеля з Берліна від 28 вересня.

Новий закон про земські вибори скасував закон Тимчасового уряду від 21 травня 1917 р. і запровадив цензи: майновий, осілості (не менше 1 року), віковий (25 років), для жінок — лише власниці майна; позбавлялися права військові, студенти, ченці; держслужбовцям досить було річної платні 1 тис. крб. Закон про вибори міських дум готувала комісія колишнього київського міського голови І. Дьякова. Обидва закони гетьман затвердив у вересні; вибори призначили на 24 листопада й 8 грудня 1918 р., але вони не відбулися.

Обидва закони у вересні були затверджені гетьманом. Рада Міністрів схвалила графік виборчої компанії, за яким вибори мали відбутися 24 листопада і 8 грудня.

загальнодержавне; стосується виборів Київської міської думи

Під час візиту гетьмана до Німеччини у вересні 1918 р. Протофіс подав Верховній колегії тимчасових правителів «Записку о русском языке», наполягаючи залишити російську як державну мову в офіційному діловодстві. Колишній київський міський голова І. Дьяков (діяч Протофісу) готував і проєкт закону про українське громадянство.

Протофіс подав до Верховної колегії тимчасових правителів “Записку о русском языке”

У середині вересня 1918 р. УНС, уже очолюваний В. Винниченком, подав розлогий меморандум державам Четверного союзу й німецькому командуванню в Україні: «идея самостоятельной державности стоит под знаком огромной неуверенности и тяжких сомнений народных масс»; вимагав реорганізації кабінету на національній і коаліційній основі.

„ідея самостійної державності стоїть під знаком величезної невпевненості і тяжких сумнівів народних мас”

У середині серпня 1918 р. Мала Рада міністрів схвалила звільнення від акцизу й мит виноградного вина, яке ввозили церкви й монастирі для богослужіння (з 1 вересня); на початку вересня — проєкти реквізиції скляного посуду, корків і смоли для горілчаної монополії та патентного податку з місць виготовлення й продажу квасу, фруктової води, морсів, штучних мінеральних вод (представник Мінздоров'я заперечував: дешеві безалкогольні напої — засіб проти алкоголізму).

патентного податку з місць виготовлення й продажу квасу, овочевої води, морсів, штучних мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв

чи набули чинності — невідомо

Під час поїздки Скоропадського до Німеччини Протофіс подав Верховній колегії правителів, що його заступала, «Записку о русском языке»: українська мова може стати державною лише тоді, «когда она выработает и словарь и грамматику», а доти має панувати російська.

„Раньше чѣмъ давить богатый и могущественный русскій языкъ, украинская мова должна вырасти естественнымъ, органическимъ путемъ."

Поїздка гетьмана до Німеччини відбулася у вересні 1918 року — дату встановлено з загальновідомих даних.

У вересні 1918 року в Києві радили не розпитувати, як перейти кордон у нейтральну зону до Радянської Росії, бо за такі питання могли заарештувати: мирні переговори з Радянською Росією нічого не дали. На кордоні стояли німці.

тут про це ліпше не питати, бо можуть заарештувати, бо з мирових переговорів з Совєтською Росією нічого не вийшло

Під впливом російської провокації німці одного разу заарештували в Києві командира СС Є. Коновальця, цілий загін стрільців, що прибув до Києва записатися, київське бюро приймання стрільців і весь відділ постачання з начальником І. Даньковим, який збирав у Києві майно для формування. Установи військового постачання, в руках чорносотенних офіцерів, усіляко заважали СС отримувати матеріали.

німці заарештували були раз у Києві командира Стрілецтва Є. Коновальця, цілий відділ Січових Стрільців, що прибув був у Київ, щоб вписатися до Стрілецтва, київське бюро, що приймало Січових Стрільців

Точну дату не зазначено (серпень–вересень 1918).

Одразу після проходу Гурко до Орші прибули чекісти, спеціально відряджені з Москви стежити за пропускним пунктом; нелегальний прохід став неможливим навіть за великі гроші: у тих, хто намагався, відбирали гроші й цінності і заарештовували, доводилося пробиратися контрабандою між кордонами.

Поступали проще: отбирали всѣ деньги и цѣнности у пытавшихся выбраться изъ сага раігіа, а ихъ самихъ арестовывали.

Чернігівський губстароста М. Висоцький секретною телеграмою до Конотопа наказав затримати тих, хто їхав із Москви для замаху на гетьмана: Миколу Миколайовича Кедрова (35 років, високий, голений, «схожий на артиста») і двох невідомих, а також начальника контррозвідки Курської радянської армії Яжовського й артистку Салтикову-Агатєєву з прокламаціями.

Ніколай Ніколаєвіч Кєдров, тридцяти п’яти років, високого зросту, поголений, схожий на артиста

ДАСО, Ф. Р-5567, Оп. 1, Спр. 20, Арк. 54.

У вересні 1918 р. було розкрито «масу змов», за однією з них мали вбити гетьмана.

В то время была раскрыта масса заговоров, по одному из них должны были убить меня.

Під час обшуку потяга Москва–Брянськ більшовики конфіскували в одному купе ІІ класу понад тридцять тисяч рублів. Біженці, які їхали в класних вагонах, ризикували втратити гроші й потрапити під арешт.

В одном купэ II класса большевики конфисковали тридцать с лишним тысяч рублей. Меня могли бы арестовать.

Автор знає про це з чужих слів («как я узнал впоследствии»).

У другій половині вересня 1918 р. заарештовано колишніх червоногвардійців О. Сухарева, В. Деміртаєва, Г. Дудмера, Ф. Садовського та ін. (усього 13), які в січні 1918 р. розстрілювали колишніх російських офіцерів, українських старшин і козаків (вочевидь, у Києві); слідство довело їхню провину.

котрі у січні 1918 р. розстрілювали колишніх російських офіцерів, українських старшин і козаків

ЦДАГО, Ф. 5, Оп. 1, Спр. 87, Арк. 12–25, 38–46. Місце розстрілів не вказано явно.

Австро-угорський посол граф Форгач (який розповідав, що в Белграді собак звали «Форгачами») підтримував зв'язок з українськими шовіністами і в перших числах вересня 1918 р. виїхав, передавши посольство князеві Фюрстенбергу.

уже в первых числах сентября он исчез, передав посольство князю Фюрстенбергу

Цегельський за дорученням Української парламентарної репрезентації їздив до Києва перевірити «грізні чутки» й звести разом українську «демократичну» опозицію і Гетьмана; це йому не вдалося, і наприкінці вересня 1918 р. він повернувся з Києва до Відня.

Коли я з кінцем вересня 1918 р. вернувся до Відня з Києва (де я їздив з доручення Української Парляментарної Репрезентації провірити грізні слухи та звести якось разом українську „демократичну" опозицію і Гетмана, що мені не повелося)

Пуришкевич уперше з'явився на зібранні парламентського бюро в Києві зовсім поголеним і тому важко впізнаваним, у френчі, високих чоботях і з величезним Володимирським хрестом на шиї; він інтригував Мілюкова, який так і не впізнав його, доки той не назвався.

появленіе въ нашей средѣ Пуришкевича, совершенно бритаго и потому трудно узнаваемаго, въ френчѣ, высокихъ сапогахъ и съ огромнымъ Владимірскимъ крестомъ на шеѣ

Зовнішність для персонажа.

Пуришкевич уперше з'явився в бюро парламентських діячів у Києві зовсім поголеним, у френчі, високих чоботях і з величезним Володимирським хрестом на шиї; Мілюков його не впізнав, доки той не назвався.

совершенно бритого и потому трудно узнаваемого, во френче, высоких сапогах и с огромным Владимирским крестом на шее

автор уривка: Гурко.

У Києві з'явилася маса російських утікачів, які вели відкриту пропаганду проти української державності; серед них автор називає Мілюкова, графа А. Бобринського й Пуришкевича.

В столиці України зявилося маса Москвинів утікачів, котрі вели отверту пропаґанду знищення української держави. Між ними Мілюков, ґр. А. Бобринський, Пуришкевич.

Гурко зараховує до «щирых» українофілів у гетьманському уряді міністра шляхів сполучення, який нібито підтримував зносини з Винниченком і Грушевським; міністр внутрішніх справ І. А. Кістяківський і його товариш Варун-Секрет — «русские люди».

К ним в особенности принадлежал министр путей сообщений

автор уривка: Гурко (правий, ворожий гетьманові); упорядник зазначає, що Гурко плутає: кабінет Гербеля з'явився лише в листопаді.

У вересні до Києва з'їхалося багато московських і петербурзьких адвокатів — одні рятувалися від червоногвардійців, інші приїхали «підгодуватися»; дехто намагався потай приписатися до київської судової округи, побоюючись розголосу в українських газетах.

В Київ у вересні наїхало багато з Совдепії московських та петербурзьких адвокатів. Хто втік, рятуючись від красногвардійців, а хто—просто підгодуватися.

Склад гетьманського уряду на початку вересня 1918 р.: голова Ради міністрів Гербель (в автора «О. Н.»; правильно С. Н. Гербель), міністр внутрішніх справ І. О. Кістяківський, його товариш — колишній член Держ. Думи Варун-Секрет; міністр шляхів сполучення — переконаний «щирий» українофіл, нібито підтримував зносини з Винниченком і Грушевським.

Предсѣдатель совѣта министровъ О. Н. Гербель, министръ внутреннихъ дѣлъ И. А. Кистяковскій, его товарищъ быв. членъ Государственной Думы Варунъ-Секретъ

Гурко помиляється: у вересні 1918 головою Ради міністрів був Ф. А. Лизогуб; С. Н. Гербель очолив уряд 14 листопада 1918. Міністр шляхів сполучення — Б. Бутенко (ім'я в автора не названо).

Перевезення підводою від Унечі до Клинців (близько 40 верст) коштувало 250 рублів з одного пасажира; візник брав чотирьох пасажирів і заробляв близько 1000 рублів за рейс.

За один переезд в 40 верст они зарабатывают по 1000 рублей на подводу. В нашу подводу возчик набрал четверых пассажиров, взявши по 250 рублей с каждого.

Поза Києвом. Валюта — рублі (ймовірно, радянські або керенки).

Німецький вартовий на кордоні біля Клинців брав із біженців неофіційну «таксу» по 15 рублів з підводи (за дев'ять підвод — 135 рублів) і за це показував шлях в об'їзд сторожки, щоб обшук не був обов'язковим.

«Сосчитайте сами, – говорил он, – вас девять подвод, по 15 рублей с каждой – стало быть с вас следует ровно сто тридцать пять рублей».

Автор вважав, що в цьому промислі брала участь уся варта разом з офіцерами.

У Гомелі візник узяв із Трубецького 30 рублів лише за те, щоб «порекомендувати» номер біля вокзалу.

Извозчик взял тридцать рублей только за то, чтобы «рекомендовать» номер, находившийся почти около самого вокзала.

Поза Києвом, на шляху біженців до Києва.

У Гомелі за крихітний номер із клопами й без білизни власник узяв із Трубецького 50 рублів за ніч.

А за крошечный номер-клоповник, без белья, содержатель еврей взял пятьдесят рублей.

Поза Києвом. Автор пише, що багато біженців витрачали в дорозі все й діставалися до місця «без гроша».

Наказ № 535 по військовому відомству (вересень 1918 р.): через формування української армії дозволено тимчасово відпускати частинам на господарські потреби по 9 карбованців на рік на людину замість встановленого 1917 року 1 крб 80 коп. на рік, до встановлення комісією нових норм.

грошовий відпуск в 1 карб. 80 коп. в рік на чоловіка ... дозволяю відпускати частинам військ, на господарські потреби по 9 карбованців в рік на чоловіка

Читано з OCR-тексту. Дату наказу OCR прочитано як «З вересня» (3-го? 23-го?), тому точну дату встановити неможливо; номер 535 іде після № 532 від 20 вересня, отже, вірогідно, 23 вересня.

Київський студент Вдовиченко восени 1918 року тримався осторонь політики і проводив час за преферансом, кажучи, що з ним спокійніше, а ще можна виграти «якусь десятку».

”А знаєш, з ним спокійніше та й якусь десятку можна виграти”.

Сірожупанники носили сірі жупани з австрійського сукна із золотими колосками на комірі.

поручника Малевича в сірому жупані з такого сукна як носять австрійці з золотими колосками на ковнірі

Опис однострою, який можна було бачити в Києві під час проїзду дивізії.

Українізація Києва обмежувалася заміною багатьох російських торговельних вивісок «малороссийскими»; на вулицях і в крамницях не було чути іншої мови, крім російської.

она ограничивалась замѣной многихъ русскихъ торговыхъ вывѣсокъ малороссійскими, но иного кромѣ русскаго языка на улицахъ и въ лавкахъ слышно не было

Автор — переконаний противник українства; але спостереження про вивіски типове.

Київ восени 1918 р. був надзвичайно жвавий і переповнений до краю: сюди ринула хвиля з більшовицької Росії, і на Хрещатику з кожним днем траплялося дедалі більше петроградських і московських знайомих.

Сюда хлынула волна изъ болыпевицкой Россіи, и на Крещатикѣ съ каждымъ днемъ встрѣчалось все большее количество петроградскихъ и московскихъ знакомыхъ.

На початку вересня 1918 р. гетьман був у поїздці до імператора Вільгельма, і у вітринах київських крамниць невдовзі з'явилися фотографії їхньої зустрічі: Скоропадський стояв струнко перед Вільгельмом, який невимушено заклав руку в кишеню.

в магазинных окнах скоро появились фотографии, изображавшие встречу этих двух потентатов

автор уривка: Гурко.

Пожвавлення в Києві восени 1918 р. було надзвичайне, місто переповнене до краю: сюди ринула хвиля з більшовицької Росії, і на Хрещатику з кожним днем траплялося дедалі більше петроградських і московських знайомих.

на Крещатике с каждым днем встречалось все большее количество петроградских и московских знакомых

автор уривка: Гурко.

В Унечі ціле містечко, і євреї, і росіяни, відкрито заробляло на перевезенні біженців через кордон: селяни-візники пропонували доставку до Клинців просто на вокзалі, а приватні будинки перетворилися на заїжджі двори з високими цінами.

Все местечко промышляло перевозом беженцев через границу. Меня поразил тот факт, что промысел ведется совершенно открыто.

Поза Києвом, але це характерна деталь шляху приїжджого з Росії.

Цієї осені в Києві відкривається Близькосхідний інститут із консульським і комерційним відділами та дворічним курсом для підготовки дипломатів, консулів, комерційних агентів; вивчатимуть право, економіку, культуру й мови Болгарії, Сербії, Румунії, Греції, Туреччини; приймають осіб обох статей із середньою освітою.

Цією осіню у Київі одкривається близько-східний інститут, з відділами консульським комерційним та двохрічним курсом.

Повідомлення в номері від 27 червня 1918 р.

За словами киянина у вересні 1918 року, у Києві офіційно скрізь керували росіяни, про діяльність українських діячів було мало відомо, а Петлюру посадили до в'язниці.

Офіційно скрізь провід мають росіяни, а про чинність українських діячів мало відомо. Чув, що головного українського діяча Петлюру посадили до в'язниці.

У травні 1918 р. міністр Василенко сушив голову, як до осені надрукувати підручники бодай для нижчих шкіл; їх негайно замовили за кордоном, але на початок навчального року їх ще не було.

Их немедленно заказали за границей, но до начала учебного года их еще не было

Восени 1918 р. виник Український державний драматичний театр; в його організації брали участь акторка Наталя Дорошенко та Олександр Загаров (колишній актор петербурзького Александринського театру).

Уже в осени повстав і Український Державний Драматичний Театр

Студент Київської політехніки у вересні 1918 року казав, що в Університеті Св. Володимира й у політехнічному інституті з українством дуже слабо — усе залишилося російським, хоча чутки ходили, що мають відкрити український університет.

З українством як в університеті Св. Володимира, так і інституті дуже слабо. Все як було, так і залишилось російське. Чув я що мають відкрити український університет

Державний український університет у Києві відкрито 6 жовтня 1918 року.

З осені 1918 готувалося перетворення міської опери в Києві на Національну оперу: ангажовано співаків-українців, артистів колишніх імператорських театрів Петербурга; тимчасову дирекцію «Театральная рада» доручила М. Садовському.

почали робитись приготовлення до перетворення міської опери в Київі в Національну Оперу

У вересні 1918 року міністр освіти Василенко звернувся до міністра внутрішніх справ із проханням вжити заходів, щоб старости не перешкоджали діяльності «Просвіт».

міністра освіти Василенка звернутись (у вересні місяці) до міністра внутрішніх справ з особливим проханням вжити заходів до того, щоб старости не чинили перешкод діяльности „Просвіт"

загальнодержавне

Восени 1918 року в Києві мала відкритися українська опера під орудою артиста Миколи Садовського; вже тривала робота над репертуаром і декораціями.

У Київі в осени біжучого року має одкриться українська опера, якою орудуватиме артист Микола Садовський.

Повідомлення про плани; дата — орієнтовно осінь 1918 р.

У Києві було не менше дванадцяти російських гімназій, передбачалося відкрити чотири українські; російські директори й батьківські комітети гальмували розміщення; начальник штабу гетьмана «чуть ли не силой» передав звільнені приміщення українським гімназіям (із заняттями в півзміни); молодші класи розмістили в порожній будівлі одного з жіночих монастирів — адміністрація монастиря відмовила, «может произойти соблазн для монахинь», втрутився митрополит, але гетьман віддав приміщення гімназії.

Нужно было разместить младшие классы в единственно свободном в Киеве здании одного из женских монастырей... указывая, что может произойти соблазн для монахинь.

За виноскою 255: 1915 р. у Києві 8 казенних чоловічих, 2 казенні жіночі, 2 громадські, 4 приватні чоловічі й понад 20 приватних жіночих гімназій.

Наприкінці літа — восени 1918 р. в Києві по театрах і вар'єте в куплетах висміювали все українське.

В самім Київі скрізь по театрах і варієте, висміювалося в куплетах все українське.

Автор живе в Полтаві, тож пише з чужих розповідей і газет.

Восени 1918 р. Володимир Винниченко «після літнього відпочинку» знову з'явився на політичному обрії й виступив у «Робітничій газеті» з гарячим протестом проти «московської сваволі».

В „Робітничій Ґазеті" виступив він з гарячим протестом проти московської сваволі.

За кілька днів після візиту гетьмана до Німеччини в українському ілюстрованому журналі з'явилася фотографія кайзера і гетьмана на ґанку замку під час прощання.

По кількох днях появилась в ілюстрованім українськім журналі навіть фотографія імператора і гетьмана на ґанку при пращанні.

У вересні 1918 р. гетьман Скоропадський гостював в імператора Вільгельма, йому показували заводи Круппа і кільські верфі; після повернення до Києва він заявив (слова потрапили до преси), що після побаченого в нього немає сумнівів у непереможності Німеччини.

по возвращеніи въ Кіевъ, гетманъ заявилъ (эти слова тогда же попали въ прессу), что послѣ всего видѣннаго у него нѣтъ сомнѣній въ непобѣдимости Германіи

printed page 229

Українська влада на вулицях Києва не відчувалася зовсім; вона відбивалася лише в періодичній пресі, що посилено сповіщала про всі дії і особливо публічні виступи гетьманського уряду.

наличіе украинской власти не чувствовалось вовсе. Отражалось оно въ повременной прессѣ

Погляд ворожого до українства автора.

Німецька влада в Україні поширювала і дозволяла оприлюднювати лише сприятливі для Німеччини відомості про війну; результат війни в Києві у вересні 1918 р. ще здавався нез'ясованим.

Занимавшая Украину германская власть естественно распространяла и даже дозволяла оглашать только свѣдѣнія для Германіи благопріятныя.

«Киевская мысль» (вересень 1918) співчувала урядовцям, що «преодолевают трудности украинского языка», і радила С. Шелухину, який у Сенаті виступив на захист української мови, спершу подбати про українську граматику й школу.

„преодолѣвают трудности украинскаго языка"

В. Шульгін у своїй газеті (здається, у Таганрозі) написав про поїздку гетьмана до Німеччини статтю, що починалася: «Скоропадский обещал повергнуть к ногам его величества Украину, мы знаем теперь, к ногам какого величества он поверг страну»; українці ж поїздку переоцінили, вважаючи, що Україна стала міцною державою.

«Скоропадский обещал повергнуть к ногам его величества Украину, мы знаем теперь, к ногам какого величества он поверг страну».

«Финансовый журнал» (перший номер) повідомляв: отримано з Німеччини першу партію грошей приблизно на 75 млн рублів у новій валюті — гривнях, краще захищених від підробок, ніж «литографские шедевры Кульженко»; в Україні будуть в обігу рублі, карбованці, марки, крони й гривні, купони, «керенки», російські та українські знаки скарбниці — потрібна «техника константинопольского менялы», а селянин закляк у довірі до «николаевских» грошей.

На Україні, таким чином, будуть в обігу рублі, карбованці, марки, крони і гривні з усією їхньою переливчастою багатоманітністю у вигляді купонів, ”кєрєнок”, російських та українських знаків державної скарбниці

ключова цитата про грошовий хаос; в укр. перекладі; дата — осінь 1918

У середині вересня 1918 року в Києві мав почати виходити щотижневик «Листокъ для домовыхъ комитетовъ» — для захисту інтересів мешканців, самодопомоги й боротьби зі спекулянтами через висвітлення харчових і торговельних справ; статті друкуватимуться різними мовами, зокрема українською.

В середніх числах вересня біжучого року у Київі почне виходити нове щотижневе видання: „Листокъ для домовыхъ комитетовъ".

«Ukrainische Blätter» після візиту гетьмана до Німеччини писала, що польські поміщики на Поділлі й Волині, спираючись на військову силу, накладають на селян контрибуцію в 250 тис. крб за шкоду в 10 тис. крб.

польські поміщики, щоб відшкодувати збитки, заподіяні більшовиками, спираючись на військову силу, накладають на селян контрибуцію в 250 тис. крб. за шкоду в 10 тис крб.

Публіцистика, можливо перебільшення.

Людина, яка побувала в Києві і спілкувалася з багатьма військовими й громадськими колами, повідомляла, що в київських групах склалася хибна думка про Добровольчу армію як «соціалістичну»: казали, що її ідеал — Установчі збори старих виборів, а її герої — Авксентьєв, Чернов, а може, й Керенський.

«въ кiевскихь группахьъ создалось неблагопрiятное и притомъ совершенно превратное мнѣнiе о Добровольческой армiи. Болѣе всего подчеркиваютъ соцiалистичность армiи»

Джерело — доповідь полковника Крейтера від 18 вересня (стиль не вказано).

Влітку 1918 р. голова Ради міністрів Ф. Лизогуб під час поїздки до Берліна нібито «помилково» сказав, що уряд веде справу до можливої федерації з Росією, а потім, «видно з наказу з Києва», поспішив свої слова спростувати.

голова ради міністрів Ф. Лизогуб, підчас своєї поїздки до Берліна, ніби „помилково", висловився в тім дусі, що уряд веде справу так, що в перспективі може дійти до федерації з Московщиною

Переказ газетних повідомлень; оцінка автора.

Автор стверджує, що Винниченко й Микита Шаповал ще у вересні 1918 р., за місяць до краху Німеччини, вирішили підняти повстання проти гетьмана й змовлялися з Раковським і Леніним.

Отся їх змова з Москалями (з вересня, 1918) носила всі прикмети державної зради

Апологетична брошура гетьманця (1933); звинувачення, з посиланням на «Відродження нації» Винниченка.

У вересні 1918 року в провінції говорили, що в Києві тривало цькування українських соціал-демократів, а Симона Петлюру, який тоді працював у земстві, посадили до в'язниці.

На них тепер нагінка в Києві. Ви ж знаєте, що соціял-демократа Симона Петлюру, який тепер працював в земстві, посаджено до в'язниці.

Переказ розмови в Оріхові; арешт Петлюри гетьманською владою відбувся влітку 1918 року (липень).

Німецькі солдати в Клинцях восени 1918 року вже не вірили в перемогу, Леніна називали «утопістом» і казали, що всі народи Європи, можливо, працюють на користь «жовтих».

«В конце концов, Бог весть кто победит. Возможно, что все народы Европы работают в пользу желтых».

Переказ розмов автора.

Автор був у Києві приблизно за п'ять тижнів до 31 жовтня 1918 р. (тобто наприкінці вересня) і знав «позитивно», що там готується соціальний переворот проти Гетьмана — Винниченко, Петлюра та інші вирішили піднятися, щойно в Австрії та Німеччині почнеться революція.

І мимоволі думки звернулись на Схід, до Києва, до Матері Городів наших, де я був тому пять тижнів і де — я знав це позитивно — божевільні люди готовили також переворот.

Винниченко і Петлюра — за словами автора, його особисті друзі молодості.

Ціни на всі продукти в Києві, що вражали москвичів дешевизною, були вже значно підвищені — не через брак товару, а через знецінення грошових знаків, які випускав український уряд без реального забезпечення.

происходило это не отъ недостатка товара, а отъ обезцѣненія денежныхъ знаковъ, выпускавшихся украинскимъ правительствомъ подъ никому неизвѣстное, вообще не существующее обезпеченіе

Оцінка автора-економіста.

У вересні 1918 р. розпочав роботу Державний земельний банк (резервний капітал 20 млн крб. зі скарбниці), що успадкував маєтки Дворянського земельного та Селянського поземельного банків; філії в усіх восьми губерніях.

у вересні 1918 р. розпочав діяльність Державний земельний банк

загальнодержавне

На облаштування комор Гербової скарбниці уряд із вересня 1918 р. планував виділити 50 тис. крб.

Гербову скарбницю, на влаштування комор якої урядом з вересня планувалося виділити 50 тисяч карбованців

план

На початку вересня 1918 р. — німецький військовий меморандум-ультиматум: Центральні держави вимагають курсу 1 марка = 1 карбованець, українські представники наполягають на 1 марка = 75 коп., максимум 80 коп.; німці погрожували наводнити Україну дешевими рублями.

Представники українського уряду, між тим, наполягають на збереженні курсу – одна марка дорівнює 75 коп. і максимум 80 коп.

загальнодержавне

За договором Центральні держави могли ввезти в Україну не більше 500 млн рублевих знаків (лише для потреб своїх військ); але отримували право необмеженого ввезення рублів, якщо через три тижні після 1 січня 1919 р. курс карбованця на вільному ринку не буде хоча б на 10% вищим за середній курс рублів у купюрах по 1000, 250, 50 і 25 рублів.

курс карбованця у вільному обігу в Україні не буде бодай на 10% вище середнього курсу рублів в купюрах номіналом 1.000, 250, 50 та 25 рублів

вказує на ходові номінали російських купюр

Видатки на Окремий корпус прикордонної варти до кінця літа 1918 р. становили 9 028 170 крб; 28 вересня виділено ще 5 млн крб на вересень, 20 листопада — 6,16 млн крб. Командир — молодий генерал Васильєв «с Георгием на шее»; за словами гетьмана, корпус окуповував себе арештами контрабанди.

все-таки корпус своїми арештами контрабанди себе окуповлював

Постанова Мінфіну (осінь 1918): до відновлення оплати купонів російських позик Держбанк, казначейства й ощадкаси видають безвідсоткові аванси в розмірі сум за простроченими купонами під заставу паперів, зданих на зберігання не пізніше 1 листопада 1918 р. (спочатку стояло 15 жовтня).

розрішається видавати під обезпечення паперів, прийнятих іми на хоронення і по другим операціям, безпроцентові аванси в розмірі сум причитаючихся по купонам минулих строків

загальнодержавне; точна дата не вказана.

Автор пише, що «ровно год тому назад» (вересень 1918, за гетьмана) у Києві було «всё, чего душа желала»; до вересня 1919 у крамницях нічого немає, матерії й речі дуже дорогі або їх немає зовсім, хоча хліб подешевшав; комісійні крамниці працюють чудово.

А ровно годъ тому назадъ въ Кіевѣ было все, чего душа желала.

Ретроспектива про достаток у гетьманському Києві восени 1918.

Концеску просив дозволити вивіз з України 1,5 млн пудів хліба й 1 млн пудів цукру, а натомість Румунія могла дати мало: сушені фрукти, бессарабське вино, трохи дунайських оселедців.

вивезти з України 1½ мілійона пудів хліба і 1 міл. пудів сахару. Але взамін Румунія могла доставити нам дуже мало еквівалентний крам : сушені фрукти, бесарабське вино, трохи дунайських оселедців

Міністр харчових справ дозволив видати населенню у вересні 1918 року подвійну норму цукру; додатковий цукор розподілятиметься через управляючого акцизними зборами за чинними нормами.

Міністр харчових справ дозволив видати у вересні подвійну норму цукру для людности.

У німецькій Орші біля бараків російські молоді люди обох статей (чоловіки в студентських кашкетах) жваво торгували харчами за цінами, помірними порівняно з московськими; купами лежали білі булки, яких Москва не бачила в торгівлі з пів року, удосталь було цукру.

Бѣлыя булки, которыхъ Москва уже съ полгода не видѣла въ торговлѣ, лежатъ грудами; имѣется въ изобиліи и сахаръ.

Перше враження втікача від «українського» достатку.

Восени 1918 р. у великих містах почали створювати запаси хліба (за автором — тримісячні; в російській анотації — на 1–2 місяці).

У великих містах почали створювати 3-х місячний запас хліба.

Розбіжність усередині тексту: «3-х місячний» (с. 16) і «1-2-х месячные» (с. 20).

С. Гербель дозволив деяким промисловим підприємствам самостійно закуповувати хліб і посилив боротьбу зі спекуляцією, зокрема через ревізії та кадрові чистки в Міністерстві продовольства.

некоторым промышленым предприятиям разрешил самостоятельную закупку хлеба

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву.

За даними Міністерства торгівлі, за квітень—вересень 1918 р. до Центральних держав вивезено 44 524 вагони (хліб 6326, цукор 3458, яйця 2009, худоба, військове майно 3449 та ін.), ввезено 24 548 вагонів (вугілля 21 428, сільгоспмашини 1651, мінеральні оливи 804 тощо).

Товарообмін України з Центральними Державами за 6 місяців (квітень-вересень)

Таблицю в OCR перемішано, розподіл за позиціями орієнтовний.

У Німеччині у вересні 1918 р. гетьман особливо цікавився робітничими селищами Круппа у зв'язку з проєктом нового Києва, який передбачалося будувати з використанням досвіду Заходу.

разрешение квартирного вопроса, рабочие городки... имело особый интерес для меня в связи с тем новым Киевом, который мы предполагали строить в будущем

У Брянську Трубецькой ночував на заїжджому дворі в «коечном номере», тобто ліжко-місці, разом зі своїм супутником і чотирма селянами.

Переночевав в Брянске на постоялом дворе в коечном номере, где кроме меня и моего спутника помещалось четверо крестьян

Ночівля на шляху з Москви до Києва, поза Києвом.

У прикордонних Клинцях усі заїжджі двори були переповнені біженцями, тож Трубецькой першу ніч провів просто неба на дворі німецької комендатури, куди їх пустив німецький офіцер.

Приехав в Клинцы глубокой ночью, мы не могли найти помещения для ночлега, так как все постоялые дворы были заняты

Поза Києвом.

Другу ніч у Клинцях Трубецькой провів у родині старообрядців, яка безкоштовно пустила його переночувати; на відміну від інших місць, де біженців «обдирали», господарі боялися взяти зайве.

Тогда как в других местах и нас, и других беженцев обдирали, как могли, здесь, наоборот, трудность при расчете заключалась в том, что хозяева ... опасались взять с нас лишнее.

Поза Києвом.

У другій половині вересня 1918 р. автор повертався з Києва через Волочиськ; тоді за Гетьмана на залізниці був порядок, поїзди ходили регулярно, а станційний ресторан у Волочиську був добрим і дешевим, з достатнім буфетом.

Тоді —- у вересні — в Києві правив Гетьман. На залізниці був лад, поїзди ходили правильно.

Порівняння з кінцем листопада, коли поїзди не ходили і буфет зник.

Ще за два з половиною місяці до грудня 1918 р., коли автор за Гетьмана їхав тією самою дорогою (Жмеринка—Проскурів—Волочиськ), увесь край був спокійний, усюди був порядок і безпека.

коли я за Гетьмана проїжджав тим же шляхом (на Жмеринку-Проскурів-Волочиська), ввесь край був спокійний. Всюди був лад і було безпечно.

Приїхавши до Києва у вересні 1918 року, автор залишив речі на вокзалі (у камері схову) і поїхав до знайомого в центрі міста.

У Києві я залишив свої речі на станції та поїхав до Володимира Вдовиченка

У вересні 1918 року з Києва вечірнім потягом можна було виїхати до Конотопа; автор прибув туди наступного дня перед обідом.

Від Вдовиченка я просто пішов на двірець і вечірнім потягом від'їхав до Конотопу

Шлях із Москви до українського кордону: вагони набиті до стелі, постійні перевірки документів і огляд багажу, під час якого оглядачі вилучали цінності, зривали срібні оклади з ікон із вигуком «Богов раздевать», нескінченні зупинки.

Дикіе возгласы при видѣ образовъ въ серебряныхъ окладахъ, которые немедленно срывались при возгласахъ: «Боговъ раздѣвать»

Радянський бік маршруту до Києва.

З німецької Орші потяг на Гомель і далі на Київ відходив увечері; ті, хто переходив кордон, чекали на нього весь день.

Въ нѣмецкой Оршѣ приходится оставаться до вечера, когда отходитъ поѣздъ на Гомель и далѣе въ Кіевъ.

Коли у вересні 1918 року Скоропадський їхав до Німеччини, барон Мумм просив Берлін тримати поїздку в таємниці до від'їзду з Києва, щоб уникнути замаху через залізничну диверсію; з подібних причин на початку червня Айхгорн скасував поїздку до Одеси.

warning the foreign ministry to maintain secrecy until the time of departure from Kiev in order to avoid an attempt on the Hetman's life by means of railway sabotage.

Від Москви до Брянська Трубецькой їхав у вагоні-теплушці, настільки переповненому, що поворухнутися було майже неможливо. Квитків у теплушці не перевіряли, тоді як у класних вагонах того ж потяга більшовики проводили обшуки.

Теплушку же, как учреждение «демократическое», оставили в покое, даже билетов не спрашивали.

Маршрут біженця з Москви до Києва восени 1918 року; ця подія відбулася поза Києвом.

Біженці з Москви перетинали кордон між радянською Росією та Українською Державою так: потягом до прикордонного пункту Унеча, далі кіньми до українського прикордонного міста Клинці.

я двинулся дальше в пограничный пункт Унечу, откуда мне предстояло совершить переезд на лошадях в украйнский пограничный город Клинцы.

Типовий маршрут біженця восени 1918 року.

Біженці збиралися валкою з дев'яти підвод під проводом провідника, який знав, де стоять більшовицькі сторожові пости, і об'їжджав їх. Місцеві селяни підказували, в яких селах є червоноармійці.

Нас собралось около одного такого постоялого двора целых девять подвод под водительством проводника, знавшего, где в данную минуту стоят большевицкие сторожевые посты и как их объехать.

Поза Києвом.

Без німецької перепустки Трубецькой найняв підводу до наступної станції, звідки перепустка вже не була потрібна, і там сів у єдиний за добу переповнений потяг-теплушку до Гомеля, вісячи на нижній сходинці вагона під дощем.

А там пришлось опять садиться в теплушку в единственный в сутки и совершенно переполненный поезд.

Спосіб обійти карантин і вимогу перепустки.

З Гомеля до Києва Трубецькой плив пароплавом. На борту були м'які лави, рясна м'ясна їжа, масло й досхочу цукру до чаю, чого він не бачив у радянській Росії багато місяців.

На другой день на пароходе из Гомеля в Киев я почувствовал сразу полный отдых. Мягкая скамья ... обильная мясная пища ... масло, сахар вволю к чаю

Річковий шлях Сож–Дніпро; пароплав прибував до київської пристані на Подолі (пристань у тексті не названа).

Гетьман особисто розповідав Коновальцеві, що дозвіл на створення регулярної армії отримав лише під час візиту до Вільгельма II, тобто лише у вересні 1918 р.

Гетьман оповідав мені сам, що дозвіл на творення реґулярної армії здобув тільки підчас своїх відвідин у Вільгельма 11., себто аж у вересні 1918. р.

«Вільгельма 11.» — OCR замість «II».

Розмови приїжджих біженців у Києві зводилися до трьох тем: радість позбавлення від більшовиків, прикрість через майно, пограбоване в Совдепії і в дорозі, і здивування неймовірним після столичного убозтва достатком товарів, особливо харчових припасів.

изумленіе отъ казавшагося невѣроятнымъ, послѣ столичнаго убожества, изобилія различныхъ товаровъ, а въ особенности, съѣстныхъ припасовъ

У теплушці на шляху Москва–Брянськ пасажири лаяли більшовиків; матрос, якому дорікали, що матроси привели більшовиків до влади, відповів, що тепер вони ж мають їх і скинути.

«ну, что ж – мы их посадили, мы же теперь должны их скинуть. Мы думали – они путевые, а оказались жиды, да притом негодяи».

Розмовна мова попутників, з антисемітськими висловами; поза Києвом.

Візники називали спробу заманити біженців до лісу, де на них чекали розбійники, висловом «навести на комара».

по их словам он хотел «навести нас на комара», т. е. просто на просто на шайку разбойников, которые промышляли беженцами несколько иначе.

Розмовний вислів прикордонних візників.

Перетин лінії розмежування селяни повідомляли словами: «більшовиків усіх проїхали, тепер герман пішов». Німців у народі називали «герман».

«большевиков всех проехали, теперь герман пошел» – все лица вдруг просияли

Селяни-візники коментували хабарництво німців: «Надыть покормить германа» і «Россея их образует, все выучатся воровать понемногу».

«вы, барин, не смотрите на германа, – Россея их образует, все выучатся воровать понемногу; вот как взятки уж берут».

У міністерстві закордонних справ гетьманату черговою службовкою була гарненька сильно нафарбована дівиця, яка відповіла Гурко польською; директор департаменту говорив із ним російською, але коли входив підлеглий, переходив на українську мову і після його виходу — знову на російську.

Директоръ департамента этого министерства соблаговолилъ говорить со мной по русски, но при входѣ во время нашей бесѣды какого то чиновника тотчасъ перешелъ на украинскую мову

Побутова сценка; подана іронічно.

Німці відвели для свого головного командування окремий квартал Києва — частину Липок, який після вбивства фельдмаршала Ейхгорна оточили бар'єрами й вартовими; далеко від цих застав присутність німців майже не помічалася.

Нѣмцы отвели для своего главнаго командованія особый кварталъ города — часть Липокъ, который послѣ убійства ихъ главнаго вождя, Эйхгорна, окружили барьерами и часовыми

Ейхгорна вбито 30 липня 1918 н. ст.

Члени Державної думи і Державної ради, що приїхали до Києва, створили об'єднання парламентських діячів із бюро до 15 осіб; бюро збиралося переважно на квартирі члена Думи Іскрицького. Поруч мирно розмовляли Мілюков і Пуришкевич.

Собиралось бюро преимущественно на квартире члена Государственной думы Искрицкого

автор уривка: Гурко.

Переговори Винниченка з радянською делегацією велися в квартирі товариша міністра фінансів Української Держави, українського соціал-демократа В. П. Мазуренка, у його присутності.

Переговори ці велись в помешканні товариша міністра фінансів Української Держави В. П. Мазуренка

Адресу не вказано.

Восени 1918 при Головному управлінні мистецтва почала роботу комісія з пам'ятника Т. Шевченку в Києві; місцем обрано Софійську площу з боку Михайлівського монастиря, на лінії від воріт св. Софії до воріт Михайлівського монастиря.

памятник мав стояти на лінії, яка веде від воріт св. Софії до воріт Михайловського манастиря

За Гетьмана (вересень 1918) прийом відбувався на першому поверсі; сходи були застелені товстою багряною доріжкою; у приймальні за столом сидів ад'ютант — огрядний, червонолиций, молодцюватий полковник Полтавець-Остряниця. У грудні доріжка була та сама, але брудна.

Тим самим багряним, товстим хідником вистелені були сходи, як тоді, тільки, що тепер він був брудний. У „передній" ... при тому самому столі, де за Гетьмана сидів огрядний, червонолиций та парубікуватий полковник Полтавець Остряниця

Інтер'єр гетьманської резиденції.

Німці відвели для свого головного командування особливий квартал Києва — частину Липок, який після вбивства Ейхгорна оточили бар'єрами й вартовими; поза цим кварталом їхня присутність майже не помічалася: проходили військові частини, траплялися офіцери й солдати, подекуди німецькі написи, але трималися німці не зухвало.

Немцы отвели для своего главного командования особый квартал города— часть Липок, который после убийства их главного вождя, Эйхгорна, окружили барьерами и часовыми

автор уривка: Гурко (приїхав до Києва на початку вересня 1918).

Береги Дніпра між Гомелем і Києвом у вересні 1918 р. були безлюдні: урожай знято і звезено, ярий клин зорано, ні людей, ні сіл із річки не видно; на самій річці також майже не було руху.

урожай былъ снятъ и свезенъ, яровой клинъ взметанъ, въ поляхъ дѣлать было нечего, а потому не видно было людей

Для тих, хто тікав із Москви восени 1918 р., вибір був між Україною і Доном (Ростов): до добровольців мало сенс їхати військовим і молодим, літнім же залишалася тільки Україна.

Людямъ пожилымъ — тамъ дѣлать было нечего. Оставалась Украина.

Автор ворожий до української державності: «Малороссия, внезапно превратившаяся, по немецкому велению, по Скоропадского тщеславию, в Украину».

До вересня 1918 р. в Києві була представлена лише одна загальноросійська політична течія — крайня права: група на чолі з колишнім одеським міським головою Пеліканом, натхненник — присяжний повірений Соколов; пов'язана з герцогом Г. Лейхтенберзьким, німецької орієнтації, займалася формуванням «Южной армии».

До сентября въ Кіевѣ было представлено лишь одно русское политическое теченіе, а именно крайне правое.

Німці давали Південній армії мізерну кількість зброї і небагато грошей.

Автор стверджує, що після повернення гетьмана з Берліна Київ був опанований російськими елементами, а гетьман хитався то в один, то в інший бік.

По повороті гетьмана Київ був опанований російськими елементами, гетьман хитався раз в одну - другий раз в іншу сторону

Оцінка автора.

За Христюком, восени 1918 року в Державному сенаті й Раді міністрів почався наступ на українську мову, а розпочату українізацію державних органів призупинили; протести Національного союзу не мали наслідків.

В Державному Сенаті, в Раді Міністрів повели похід проти української мови.

загальнодержавне. Оцінка автора; Національний союз вимагав закону про права української мови як державної.

До вересня–жовтня 1918 р. держапарат гетьманської держави остаточно зросійщився: російська мова стала на практиці першою і головною державною мовою; формувалися російські збройні сили — «Южная армия», «Северная армия», «Особый корпус», «Добровольческие дружины». З літа 1918 р. уся російська преса в Україні відкрито писала, що українська державність не має сенсу.

московська мова стала в ньому на практиці не рівнорядною, а першою й головною державною мовою

Оцінка автора.