Липень: без точного дня

З'їзд комісарів освіти ухвалив вирядити до гетьмана делегацію з приблизно чотирнадцяти осіб; Стешенко категорично відмовився йти, бо не вірив гетьманові, а кілька комісарів-соціалістів пославшись на партійну етику.

більшість ухвалила вирядити делєґацію і для того обрано було щось чотирнацять душ

Аудієнція відбулася, за автором, 14 липня 1918 р.

Вибори до Єврейських національних зборів призначали на 14–16 липня 1918 р., потім перенесли на 21–23 липня, а через страйк залізничників, який порушив зв'язок із громадами, — на 11–13 серпня.

головне виборче бюро прийняло постанову про призначення виборів до Національних Зборів на 14, 15 і 16 липня; потім їх перенесли на 21, 22 і 23 того ж місяця. Якраз тоді вибухнув страйк залізничників.

Свідчення про загальний страйк залізничників у липні 1918 р.

У липні 1918 р. німецького головнокомандувача фельдмаршала Ейхгорна вбито кинутою в нього бомбою дорогою з будівлі штабу до його квартири; убивця Борис Донской скінчив свої дні в «немецкой тюрьме» біля Лук'янівки.

Въ іюлѣ, на пути изъ зданія штаба въ свою квартиру, былъ убитъ брошенной въ него бомбой германскій главнокомандующій фельдмаршалъ Эйхгорнъ

printed page 228; загальноприйнята дата — 30 липня 1918

У липні 1918 р. в Києві німецький військовий суд розглядав справу про викрадення банкіра Доброго; на лаві підсудних сиділи кілька визначних представників уряду Ради на чолі з колишнім прем'єром Голубовичем.

В июле 1918 г. в Киеве произошел процесс по делу похищения Доброго.

автор уривка: Черіковер (примітка).

Москвофільська більшість собору висловила осуд 102 членам і виключила (198 проти 107 при 9 утриманнях) Українську церковну раду в повному складі; міністр віросповідань наступного дня протестував: «факт виключення... є нечуваним в історії».

»факт виключення з Собора Української Церковної Ради є нечувавим я історії

У липні 1918 р. Український національно-державний союз перетворився на Український національний союз, до якого увійшли соціал-демократи й помірковані есери, а також селянські, професійні, робітничі, культурні та студентські організації.

During July, the National State Union was transformed into the Ukrainian National Union (Ukrainskyi Natsionalyni Soiuz)

Автор есею — Тарас Гунчак.

У липні 1918 р. відбулася багатотисячна панахида за гетьманом Іваном Мазепою; гетьман Скоропадський сам не брав участі й не дозволив членам уряду бути присутніми через церковну анафему Мазепі.

на багатотисячній панахиді за гетьманом Мазепою у липні 1918 р.

Місце не зазначено (Київ, за контекстом).

Німеччина готувала показовий процес у військовому трибуналі проти останнього прем'єра УНР Голубовича, міністра внутрішніх справ Михайла Ткаченка й військового міністра полковника Жуковського; слідство вів німецький військовий юрист д-р Тройде; формальною підставою було викрадення банкіра Доброго, який перебував на німецькій службі. Ґренер зажадав приєднати справу автора (5 млн).

Слідство переводив меткий німецький військовий правник д-р Тройде

Поки автор був інтернований у готелі «Асторія», Січові стрільці знову запропонували йому втечу; її організацією за дорученням полковника Коновальця займався сотник Черник разом з Ісааком Базяком: двох агентів гетьманського розшуку, що стерегли автора, передбачалося роззброїти й зв'язати, а авторові виїхати з готовими фальшивими документами стрільця до Галичини. Автор відмовився.

два агенти гетьманського розшуку, які стерегли мене, мали бути обезброєні і звʼязані

Стрілецька рада, що зібралася в липні 1918 р., вирішила домагатися «сбора сечевых стрельцов»; командир СС заручився згодою Українського національного союзу і почав клопотання перед гетьманом; підтримували військовий міністр Рогоза і частина оточення Скоропадського, різко проти — прем'єр Ф. Лизогуб і зросійщений Генштаб (крім оперативної частини, де служили В. Тютюнник і О. Мешковський).

Командир Січового Стрілецтва заручився дозволом „Національного Союзу”

Російські монархісти цілими потягами з'їжджалися в Україну.

Російські монархісти цілими потягами зїздяться на Украіну.

Повернувшись якось зі звичайної звітної аудієнції у гетьмана, міністр Дорошенко був дуже стривожений; на запитання автора, який приніс йому листування на підпис, він відповів: «Галичина втрачена» і замовк. Ішлося про згоду гетьмана на анулювання таємного договору про поділ Галичини, яку той дав графові Форгачу віч-на-віч.

Коли я запитав, — що сталось, пане міністре? - то він відповів: "Галичина втрачена" і замовчав.

Дата не вказана; ймовірно, липень 1918 р. (до обміну грамотами з Німеччиною 24 липня).

Улітку 1918 року в Києві відбувся з'їзд кооперативних інструкторів під головуванням професора Михайла Туган-Барановського; після гарячої дискусії, де росіяни й «малороси» заперечували можливість самостійної української валюти без золота, Туган-Барановський заявив, що теорія необхідності золотого запасу застаріла, і з'їзд ухвалив звернутися до гетьманського уряду з меморандумом.

Зʼїзд кооперативних інструкторів, що відбувався літом 1918 року в Києві під головуванням проф. Михайла Туган-Барановського, обміркував це ненормальне становище.

Місяць не вказано, лише «літом».

У середині літа 1918 р. до Києва прибула радянська мирна делегація на чолі з Раковським; українською делегацією керував Шелухін. Переговори велися публічно, зі стенографічним записом; сторони, які чудово розуміли одна одну, порозумівалися через перекладача; переговори звелися до обміну шпильками.

Для большей продуктивности, обѣ стороны, прекрасно понимавшія другъ друга, объяснялись черезъ переводчика

printed page 228; переговори почалися в травні 1918 — автор датує серединою літа

Німці раптово розірвали зносини з Мілюковим, і гетьман, очевидно під їхнім тиском, категорично поставив перед урядом питання про висилку Мілюкова з Києва; Рада міністрів майже одноголосно відмовилася, але Мілюков, не бажаючи спричинити урядову кризу, сам виїхав у село в Чернігівській губернії.

гетманъ... поставилъ передъ своимъ правительствомъ категорически вопросъ о высылкѣ Милюкова изъ Кiева. Совѣтъ министровъ почти единогласно отказался

Дата в тексті не вказана; за контекстом — середина–кінець літа 1918 р.

У середині липня 1918 р. на засіданні Ради міністрів питання про Мілюкова обговорювалося так гостро, що частина міністрів-кадетів була готова піти у відставку; Мілюков, побоюючись арешту, залишив Київ, жив на Чернігівщині, потім виїхав на Дон; на початку осені повернувся в Україну.

Врешті він, побоюючись арешту, залишив Київ, деякий час перебував на Чернігівщині, а потім виїхав на Дон.

Під час монархічного з'їзду в Києві надійшла звістка про смерть Миколи II; Рада міністрів постановила повідомити митрополита Антонія, що уряд не проти панахиди. Німецьке й особливо австро-угорське командування побоювалося монархічної демонстрації; голова МЗС Австро-Угорщини Буріан визнав молебень небажаним.

Рада Міністрів... ухвалила довести до відома митрополита Антонія, що уряд не проти проведення панахиди

Відкритий процес у справі Доброго відбувся наприкінці липня 1918 р. в залі Окружного суду в Києві, де засідав німецький військовий трибунал; суд тривав три дні; обвинувач Трейде принижував підсудних: «Що, ви дійсно такий дурний? Чи прикидаєтеся таким дурним?» — у Голубовича сталася істерика.

Не думаю, – лунає з вуст Трейде, – що вам знов коли-небудь доведеться стояти на чолі держави!

Газети: Голосъ Кіева 26 квітня, 9 травня; Кіевская мысль 29, 30 квітня, 8 травня.

Підсудні звинувачували один одного: Осипов назвав Ткаченка «мерзотником і падлюкою», Красовський звинуватив Голубовича, Богацький сказав, що був проти, але виконував накази Ткаченка. Третього дня суд засудив Голубовича й Жуковського до двох років ув'язнення, решту — до одного року.

Осипов назвав М. Ткаченка мерзотником і падлюкою

Оголошення Міністерства юстиції (міністр М. Чубинський, 2? липня 1918 р.): на підставі закону від 25 травня 1918 р. чинність Чернігівського окружного суду поширено на Путивльський і Рильський повіти Курщини (зміна оголошення від 20 червня 1918 р.).

розповсюдити чинність Чернигівського Окружного Суду на повіти Путівльський і Рильський на Курщині

Дата оголошення в OCR «липня 2₴ дня» — число нечитке.

Загальний страйк залізничників України: за гетьманом, спалахнув у середині червня і тривав близько двох тижнів; за виноскою — з середини липня до кінця серпня 1918 р., страйкувало близько 200 тис. працівників, керувало бюро ЦК КП(б)У. Причини — дорожнеча, скорочення окладів (з надбавкою на дорожнечу), невиплата платні; мета — припинити підвезення продовольства до великих центрів. Продовольство до Києва все ж надходило, але ціни в містах зросли.

Хотя и плохо, но, продовольствие все же прибывало в Киев и в другие города. Цены в городах все-таки возросли.

Дати автора й редакторів розходяться; правильна, імовірно, редакторська (липень–серпень).

У липні 1918 р. в Києві німецький військовий суд розглядав справу про викрадення банкіра Доброго; на лаві підсудних — кілька помітних представників уряду Ради на чолі з колишнім прем'єром Голубовичем. Процес викликав величезне роздратування українців проти німців, рикошетом — і проти євреїв.

В полЪ 1918 г. в К!евЪ произошел процесс по дЪлу похищен!я Добраго. На скамь$ подсудимых сидЪло нёеколько видных представителей прави-тельства Рады, во глав с бывшим премьером Голубовичем. Судил их нзмецк!й военный суд.

OCR «В полЪ» — імовірно «В июле».

На початку липня 1918 р. з ініціативи капітана К. Альвенслебена на квартирі лідера київських монархістів Ф. Безака відбулося засідання про порятунок царської родини; Безак і князь О. Долгоруков дали 30 тис. крб. на поїздку трьох пар російських офіцерів із німецькими паспортами до Москви, Котельнича й Єкатеринбурга. Альвенслебен попередив, що між 16 і 20 липня поширюватимуться неправдиві чутки про вбивство царя; О. Безак терміново виїхала до Криму попередити вдовствуючу імператрицю.

Ф. Безак і О. Долгоруков дали 30 тис. крб. на поїздку трьох пар російських офіцерів з німецькими паспортами до Москви, Котельнича та Єкатеринбурга.

Зі слів О. Долгорукова (через інтернет-публікацію).

Звістка про загибель царя справді з'явилася; у Києві відслужили панахиду, спростування так і не надійшло. Окрему панахиду відслужили в церкві гетьманського палацу; присутні помітили щирі сльози капітана Альвенслебена, який пізніше визнав, що німецький план порятунку царської родини зірвався.

Окрема панахида за царем була відправлена в церкві гетьманського палацу. Присутні звернули увагу на щирі сльози капітана Альвенслебена.

Улітку 1918 р. на з'їзді кооперативних інструкторів у Києві Л. Бобирь-Бухановський виступив із доповіддю про необхідність виходу України з рублевої зони, скасування рівного паритету карбованця з рублем і запровадження самостійної фінансової системи; з'їзд вирішив подати уряду меморандум про позбавлення радянської грошової одиниці статусу законного платіжного засобу.

виступив з добре аргументованою доповіддю про необхідність виходу України з рубльової зони, скасування рівного паритету карбованця з рубльом

З покажчика імен (довідка упорядника).

У березні-липні 1918 р. у Києві відвідав німецького посла фон Мумма лідер кадетів П. М. Мілюков; газета «Відродження» першою оприлюднила цю звістку, київська російська преса й комітет кадетів її заперечували, а «Berliner Tageblatt» (стаття Рудольфа Вольфа від 28 липня) підтвердив візит, додавши, що Мілюков казав про готовність до згоди з Німеччиною за умови перегляду Берестейського договору.

Мілюков відвідав в Київі німецького посла фов-Мука. Мілюков говорив, що він і його приятелі радо прийшли би до згоди з Німеччиною, але для того потрібно переглянути берестейський договір.

Точна дата візиту не вказана: «ще десь тому чотирі неділі» від статті 28 липня — приблизно кінець червня–початок липня 1918. Дата номера газети; ця подія подана з дат­ою публікації.

На початку липня 1918 р. київські ковбасники оголосили одноденний страйк, вимагаючи підвищення платні за постановою конференції фабрично-заводських комітетів; вимоги задоволено, а питання відпусток передали до центральної примирювальної камери, яка відмовилася його розглядати, бо підприємці не погоджувалися; спілка залишила за собою свободу дій.

На початку липня ковбасники оголосили одноденний страйк, вимагаючи збільшення платні згідно з постановою конференції фабрично-заводських комітетів

Точний день не названо; «на початку липня».

У липні–серпні 1918 року вибухли великі селянські повстання у Васильківському, Звенигородському і Таращанському повітах Київщини, а також біля Чернігова і Могилева-Подільського; німецькі війська криваво їх придушили.

В липні і серпні 1918 р. вибухли великі й територіяльно ширші селянські повстання в повітах: Васильківськім, Звенигородськім і Таращанськім

Васильківський повіт прилягав до Києва.

На початку липня 1918 року гетьман почав формувати свою гвардію — Сердюцьку дивізію, до якої набирали 18-річних хлопців із заможних і надійних хліборобських родин, що не служили в революційних частинах.

Вже на початку липня 1918 р. почав творити дивізію під назвою "Сердюцька Дивізія". До тої його гвардії набирали молодих, 18-літніх хлопців з багатих, цілком певних хліборобських родин.

Дивізію, сформовану в Австрії з полонених-українців (до 4000 багнетів), одягли в сірі жупани, і вона ввійшла в історію як дивізія «сірожупанників».

Вояки цієї дивізії одягнені були в сірі жупани, тому вона увійшла в історію Української Армії, як дивізія "сірожупанників".

Не Київ, але корисно для уніформ українських частин 1918 р.

У липні та серпні 1918 р. спалахнули місцеві повстання у Васильківському, Звенигородському й Таращанському повітах Київщини, діяли більшовицькі загони під Черніговом; їх розбили німецькі, австрійські війська й охоронні сотні.

Такі була повстання в липні й серпні 1918 р. у Васильківському, Звенигородському повіті, в Таращанському

До середини літа 1918 р. у Києві та інших містах цілком легально діяли бюро запису до Добровольчої армії; потім, очевидно за вказівкою німців, гетьманський уряд заборонив їхню діяльність.

До середини літа 1918 р. у Києві та інших містах цілком легально діяли бюро по запису у Добровольчу армію.

У Києві та Харкові відкрилися бюро запису до Південної (монархічної) армії; утримання офіцерам і солдатам призначили в кілька разів вище, ніж в армії Денікіна. Багато хто записувався, а на Дону йшов з ешелонів до Денікіна. У Києві почалися арешти офіцерів, які агітували за армію Денікіна; їх тримали у в'язниці як важливих державних злочинців.

В Харькове и особенно в Киеве начались серьезные репрессии по отношению к офицерам

автор уривка: Лукомський; місяць приблизний (літо 1918).

У червні–липні Шульгін задумував перекидати офіцерів і переїхати зі своєю організацією до Архангельська до британського генерала Пула, потім — за Волгу на чолі з «видатним київським генералом», а адміралу Колчаку пропонував перекинути до Сибіру свою організацію і 20–25 тисяч офіцерів, але неодмінно «під відкритим монархічним прапором».

предлагая перебросить туда свою организацию и 20—25 тысячъ офицеровъ для борьбы противъ нѣмцевъ и большевиковъ, но непремѣнно «подъ открытымъ монархическимъ знаменемъ»

Цифра 20–25 тис. офіцерів — пропозиція Шульгіна, а не підтверджена чисельність.

За даними Генштабу Української Держави, на липень 1918 р. німецька армія в Україні налічувала 300 тис.: Таврія 50 тис., Катеринослав 35, Харків 65, між Бєлгородом і Гомелем 50, у тилу (Правобережжя) 100 тис.

Улітку 1918 року Хрещатиком чи Володимирською часом проходив полк німецьких гусарів: близько шестисот вершників у кошлатих шапках із лускатими підборідними ременями, у сіро-блакитних френчах, на рослих рудих конях; городяни, бачачи їх, заспокоювалися.

по Крещатику, главной улице, или по Владимирской проходил полк германских гусар… Мохнатые шапки сидели над гордыми лицами и чешуйчатые ремни сковывали каменные подбородки… серо-голубые френчи сидели на шестистах всадниках

Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.

Улітку 1918 р. в Києві генерал М. Осецький, Василь Тютюнник і А. Макаренко, які відали цією справою, допомогли таємно від гетьманської влади записати катеринославських «вільних козаків» до залізничної жандармерії на лінії Катеринослав–Одеса, щоб сховати їх від арештів.

їх таємно від гетьманської влади записано в залізничу жандармерію на лінії Катеринослав-Одеса за допомогою ген. М. Осецького, Василя Тютюнника й А. Макаренка, що стояли тоді коло цієї справи в Києві

Місяць приблизний (літо).

З'їзд комісарів освіти виробив програму навчання для середніх шкіл, висновки щодо видання українських підручників, засади плану єдиної школи та схему адміністративного апарату, а також подав міністрові окремий меморіал зі своїми побажаннями.

виробив програму науки для середніх шкіл, представив свої висновки що до видання українських підручників

Липень 1918 р., між 11 і 14 липня.

Комісія зі створення Української академії наук почала роботу з перших днів Гетьманату; улітку законопроєкт було ухвалено Радою міністрів і затверджено гетьманом. М. Грушевський відмовився брати участь у комісії, хоча його запрошували.

Він не схотів — хоч його запрошено - узяти участь навіть в тій комісії

На початку липня 1918 року Рада Міністрів за доповіддю міністра шляхів припинила чинність зареєстрованого в київському суді статуту професійної спілки службовців, майстрів і робітників правобережних залізниць до видання нового закону.

припинити правосильність зареєстрованого в київській суді статуту професійного союзу служащих, майстрів і робітників правобережних залізниць

У липні 1918 року поміщики Золотоноського повіту подали «Заяву панові Гетьманові» з вимогою скасувати обмеження купівлі-продажу землі як «явно соціялістичного напрямку».

щоб „постанова про обмеження набування й продажу землі була скасована, з огляду на те, що вона являється явно-соціялістичного напрямку

Присяга громадянина Української Держави не містила клятви особі гетьмана: «Обіцяю і присягаю завжди бути вірним Українській Державі як моїй Батьківщині…».

"I promise and swear always to be true to the Ukrainian State as my Fatherland, to protect the interests of the State

У Полтаві німецька влада оголосила, що кожен, хто хоче мати зброю, мусить отримати від неї спеціальний дозвіл і внести досить високу суму на доброчинні цілі; перекладачка в німецькій канцелярії відмовлялася розмовляти українською («Я не понимаю вашего языка, прошу говорить по-русски»).

всякий, хто хоче мати зброю в Полтаві, мусить дістати від них на те спеціяльний дозвіл і внести досить високу суму грошей на благодійні ціли

Полтава, не Київ; подібний порядок дозволів на зброю, імовірно, діяв і в Києві — це не з тексту.

У липні 1918 року видано закон про боротьбу з розрухою сільського господарства, що дозволяв поміщикам примусово залучати селян із кіньми та інвентарем до обробітку панських ланів; плату визначали губернські земельні комісії, які могли накладати арешт і грошові штрафи.

В липні 1918 року видано закон про засяг боротьби з розрухом сільського господарства: про примусове використання живого і мертвого інвентаря

Закон про громадянство: подвійне громадянство заборонено; натуралізація — після 8 років проживання в Україні та за здатності утримувати себе й родину; клопотання — до адміністративного відділу окружного суду; прийняті до громадянства складали присягу (або урочисту обіцянку); відмова від громадянства можлива не раніше ніж через 3 роки.

коли вона пробуває на Україні на протязі 8 років

загальнодержавне

На початку липня 1918 року Рада Міністрів виробила, а в середині липня гетьман затвердив закон про губернські й повітові ліквідаційні комісії, які мали відновити дореволюційне землеволодіння й забезпечити поміщикам повернення майна та відшкодування збитків, включно з оплатою селянами посівів на поміщицьких землях.

про виплату селянами поміщикам за посіви, зроблені на поміщицьких землях

загальнодержавне

Наприкінці липня 1918 р. МВС видало наказ про вживання української мови в поштово-телеграфному відомстві: службовці пошти, телеграфу й телефону під час виконання обов'язків, включно з листуванням, мали вживати лише українську; нові працівники — володіти нею усно й письмово.

Начальникам округ наказувалося домагатися того, щоб співробітники пошти, телеграфу і телефону при виконанні службових обов’язків вживали лише українську мову

загальнодержавне

Вимоги Центрального страйкового комітету залізничників: звільнити заарештованих, виплатити готівкою платню по 1 липня й різницю з вересня 1917 за нормами 3-го Київського делегатського з'їзду, скасувати зменшення надбавки на дорожнечу, право на спілку, 8- і 6-годинний робочий день, забезпечення предметами першої необхідності.

Негайна виплата готівкою всього належного залізничникам утримання по перше липня включно

ЦДАВО, Ф. 1216, Оп. 1, Спр. 137, Арк. 10–15.

У страйкарів за наказом міністра відбирали річні, сезонні й учнівські квитки, а також книжки на отримання палива й продовольства; рух забезпечували спецбатальйони й паровозні бригади; тим, хто повернувся, одразу виплачували платню й місячні компенсації за березень–квітень 1918 р. і давали продовольство з інтендантських складів за заготівельними цінами.

У страйкарів, за наказом міністра, відбирали річні, сезонні й учнівські квитки, а також книжки на отримання палива й продовольства

З кінця липня 1918 р. Освідомчий відділ Департаменту Державної варти МВС майже щодня складав агентурні зведення «про настрій населення Української Держави» (зведення від 26 липня, 27, 28, 29, 31 липня, 1, 3, 5, 6, 8, 9, 12–18, 20–28, 31 серпня, 1 вересня 1918).

wykazy przygotowywano od niemal tego samego momentu, co raporty Warty Państwowej, które sporządzano od końca lipca 1918 r. [...] Przygotowywano je niemal codziennie

Зведення опубліковано: Архів УНР. МВС. Звіти департаментів державної варти та політичної інформації (1918–1922), Київ 2018, с. 16–63.

Автор подав міністрові внутрішніх справ Ф. А. Лизогубу докладну письмову доповідь про карателів і повстання в Канівському повіті; заходів проти карателів, наскільки йому відомо, не вжили; для приборкання викликали німців.

мною былъ представленъ немедленно подробный письменный докладъ Министру Внутреннихъ Дѣлъ Ѳ. А. Лизогубу

printed page 98

Закон 1918 р.: при купівлі Державним земельним банком заміських сільськогосподарських маєтків, що перебувають в оренді, оренда достроково припиняється (орендар може стягнути непокриті витрати), крім земель із посівами цукрових буряків, де строк визначають земельно-ліквідаційні комісії.

така достроково припиняється. Арендаторові надається стягувати з Державного Земельного Банку непокриті за час аренди витрати на таку

загальнодержавне; дата затвердження в тексті не вказана (близько липня 1918).

Наказ по Почтово-Телеграфному Відомству №78 (липень 1918): при Управлінні Пошт і Телеграфів Міністерства Внутрішніх Справ створено Тимчасовий Господарчий Комітет для розгляду господарських справ відомства; головою призначено директора Телеграфно-Технічного департаменту інженера Чинного, членами — директор Господарчого департаменту Косенко, директор Канцелярії Палий, віце-директор Поштового департаменту Веліченко та завідувачі відділів Радецький і Стржелецький. Підписав за Міністра Внутрішніх Справ Кулябко-Корецький.

Наказую утворити при Управлінню Почт і Телеграфів Тимчасовий Господарчий Комітет для розгляду питань відносно господарчих справ Почтово-Телеграфного Відомства.

День липня в OCR втрачено («з липня»); дата точно не встановлена.

На початку липня полковник Кусонський, який приїхав із Києва до Одеси, попередив Лукомського, що їхати до Києва не можна: там тривають серйозні переслідування й арешти всіх причетних до добровольчої армії, віддано наказ заарештувати і його.

там идет серьезное преследование и аресты всех причастных к добровольческой армии

автор уривка: Лукомський.

Новий міністр внутрішніх справ Ігор Кістяківський, московський адвокат, відповідав за численні арешти українських діячів під приводом, що вони «більшовики».

This Moscow lawyer bore the responsibility for the numerous arrests of Ukrainian leaders on the grounds that they were "bolsheviks."

За кілька днів німецький офіцер оголосив, що справа автора перейшла до німецької влади, і відвіз його до так званого німецького офіцерського готелю на Лютеранській вулиці; у кімнаті на четвертому поверсі його день і ніч стерегли двоє німців, варта змінювалася кожні шість годин, черговий офіцер комендатури перевіряв двічі на день.

відпровадив мене самоходом до так званого німецького старшинського готелю на Лютеранській вулиці

За кілька днів за наказом гетьманської влади автора перевели до невеликого готелю «Асторія» в Хрещатицькому провулку неподалік Думи; там його стерегли двоє агентів гетьманського розшуку, які ставилися до нього з великою повагою; слідство вів слідчий в особливо важливих справах Пурик.

мене переведено було з наказу гетьманської влади до невеличкого готелю «Асторія» на Хрещатицькому провулку, недалеко від Думи

Якось уночі наприкінці липня 1918 р. до автора в «Асторію» несподівано прийшли кілька озброєних агентів гетьманського розшуку й відвезли його до Лук'янівської в'язниці; за автором, це збіглося з початком масових арештів українських діячів у Києві та інших містах.

Однієї ночі, а був це вже кінець липня, несподівано зʼявились до мене кілька озброєних аґентів гетьманського розшуку і відвезли до Лукʼянівської вʼязниці.

До середини літа 1918 р. найбільший вплив у кабінеті здобув міністр внутрішніх справ Ігор Кістяківський, який оголосив терпимість до «эволюционного» і нещадну боротьбу з «революционным» соціалізмом; «вартовые», що замінили колишніх урядників, хапали кого завгодно, а тих, хто не зумів довести свій «эволюционный» соціалізм, видавали німецькій владі, яка відправляла їх до концтаборів; вирішальними стали особисті порахунки, донос і хабар. Кістяківського називали «злым гением» Скоропадського.

«вартовые», замѣнившіе прежнихъ урядниковъ, хватали кого имъ было угодно изъ общей массы участниковъ революціоннаго движенія

printed page 223–224

Від дня приїзду до Києва Лукомський майже щодня отримував попередження про арешт (з гетьманського штабу, донського представництва, нібито з німецького штабу); до нього було приставлено двох філерів, яких він знав в обличчя. Родичка жартувала: «Ну вам пора уходить, а то, посмотрите в окно, ваш филер совсем уже измучился, скучает и сердится, сидя на тумбе».

ваш филер совсем уже измучился, скучает и сердится, сидя на тумбе

автор уривка: Лукомський.

Наприкінці липня 1918 р. С. Петлюру було заарештовано; керівництво Всеукраїнського земського союзу звелося до захисту земств. К. Мацієвич згадував: «с портфелем, полным телеграмм, жалоб, приходилось ехать к И. Кистяковскому, тогдашнему всевластному министру внутренних дел».

„...з портфелем повним телеграм, скарг доводилося їхати до І. Кістяковського, тодішнього всевладного міністра внутрішніх справ”

Циркуляр Аккермана й т.в.о. начальника Інформаційного відділу Тишкевича приписував: передати до інформаційних відділів уцілілі справи колишніх жандармських управлінь, купувати місцеві газети або робити виписки за час після 1 березня 1918 р., шукати іменні списки часів більшовиків у думах, профспілках, бюро праці, анкети службовців більшовицьких установ, архіви Рад і виконкомів.

придбати місцеві газети або хоча б поробити з них виписки за час після 1 березня 1918 року

Дату циркуляра не вказано, літо 1918.

Агентам інформаційних відділів приписувалося з'ясовувати через працівників друкарень, раніше захоплених більшовиками, хто брав участь у їхній видавничій діяльності; через власників будинків і квартир, що зазнали реквізицій більшовиків і анархістів, а також через двірників, швейцарів, сусідів; залучати колишніх чинів зовнішньої поліції, які знають населення своїх районів.

через власників будинків і квартир, що піддавали реквізиціям з боку більшовиків та анархістів, а також через двірників, швейцарів, сусідів

На залізницях інформаційні відділи мали зв'язуватися з чинами Залізничної варти, які через старших залізничних агентів вказували на службовців і робітників, що проявили себе прихильниками більшовизму.

У Києві Державна варта й німецькі частини оточили Солом'янку, де жили залізничники, і до кінця липня заарештували понад 1800 робітників і членів їхніх родин; подібні акції проведено й в інших робітничих передмістях столиці; усіх, хто мав стосунок до залізниці, затримували й змушували працювати.

оточили район Солом’янки, де мешкали залізничники, й до кінця липня заарештували понад 1800 робітників і членів їхніх сімей

ЦДАВО, Ф. 1216, Оп. 1, Спр. 137, Арк. 17–24.

Петра Дідушка, журналіста, соціал-демократа й секретаря Українського національного союзу в Києві за гетьманату, влітку 1918 р. ув'язнили, коли гетьманська влада викрила змову українських революціонерів у Києві проти уряду.

За часів гетьмана Скоропадського єго засаджено в тюрму, коли гетьман відкрив конспірацію серед українських революціонерів в Київі проти єго правительства ще літом 1918 р.

Популярний еміграційний альбом (Вінніпег, 1920) Осипа Мегаса; автор у 1918 р. в Києві не був, тож дані вторинні й подекуди неточні. Точна дата арешту не вказана; «літо 1918 р.».

Улітку 1918 року, попри німецьку охорону, ночами на околицях міста постійно лунали глухі постріли — хто в кого стріляв, ніхто не знав.

в самом Городе постоянно слышались глухонькие выстрелы на окраинах: па-па-пах. Кто в кого стрелял — никому не известно. Это по ночам.

Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.

Улітку 1918 р. С. Петлюра був головою Всеукраїнського земського союзу в Києві; Мазепа приїздив до нього до Києва у справах Катеринославського губернського земства.

влітку 1918 року, коли він був головою Всеукраїнського Земського Союзу, я приїздив до нього в Київ в деяких справах катеринославського ґуберніяльного земства

Місяць умовний (літо).

У Лук'янівці автора прийняв той самий помічник начальника в'язниці Мальований, що й 1914 р.; йому дали ту саму камеру політичного корпусу, де він сидів 1914 р., і він розглядав своє прізвище, вирізане на стіні.

Мене прийняв той самий помічник начальника вʼязниці Мальований

Влітку 1918 р. гетьман Скоропадський охоче приймав різні делегації, чемно вислуховував і давав пояснення та обіцянки.

Гетьман дуже охотно приймав тоді ріжні делєґації, чемно вислуховував і давав, як коли, свої пояснення і обіцянки

Генеральний комісар освіти Іван Стешенко понад двадцять років постійно жив у Києві, а в Полтаві бував раз на рік; у нього були дружина та двоє вже дорослих дітей — дочка й син.

він літ більш як двацять живе постійно у Київі

Убитий у Полтаві в ніч на 30 липня 1918 р.

Влітку 1918 року в Києві з'явилися відомі російські політики: Пуришкевич, Трепов, Нейгардт, Бобринський, Федоров, Новгородцев, Волков, Мілюков, Виноградов та багато інших.

Літом 1918 р. зʼявились запеклі вороги українства як Пуришкевич, Трепов, Нейгард, Бобрінський, Федоров, Новгородський, Волков, Мілюков, Віноградов

«Новгородський» у тексті — імовірно П. Новгородцев.

Актор Євген Коханенко, колишній учасник театру «Української бесіди», на літо 1918 року вже осів у Києві й був прийнятий до складу Державного драматичного театру, яким режисерував Олександр Загаров.

Євген Коханенко, який до того часу вже заякорився в Києві і був прийнятий у скпад Державного драматичного театру

Влітку 1918 року Амвросій Бучма щойно скинув поношений мундир австрійського полоненого і навчався в драматичному інституті ім. Миколи Лисенка в Києві.

Тут же я вперше зустрів Амвросія Бучму, який щойно скинув обношений мундир попоненого австрійця і почав доповнювати свою театрапьну освіту в драматичному інституті ім. Микопи Лисенка.

У Києві влітку 1918 року Коханенко познайомив Гірняка з відомими акторами Сергієм Каргальським, Марком Петлішенком та братом Івана Мар'яненка; разом вони ходили по театрах.

він увів мене як рівного партнера в товариство старших, відомих акторів стопиці України: Сергія Каргапьського, Марка Петлішенка, рідного брата Івана Мар'яненка

Німецький посол в Україні фон Мумм дуже нервував, бачачи, як слабко Берлін відреагував на вбивство графа Мірбаха в Москві.

Нѣмецкій посолъ на Украйнѣ фонъ-Муммъ очень нервничалъ, видя, сколь мало реагировала центральная власть на убійство Мирбаха.

printed page 101; убивство Мірбаха — 6 липня 1918

Міністр внутрішніх справ Кістяківський (з початку липня) намагався призначати губернських старост з українських національних кіл, але на посаду київського губернського старости ніхто не погодився, навіть колишні губернські комісари часів Ради.

на пропоновану насамперед посаду губерніяльного старости Київщини ніхто не згодився піти

У липні 1918 р. до Києва було призначено данського консула Карльсена, який запропонував установити фактичні відносини між Данією та Україною; з такою самою пропозицією звернувся новий генеральний консул Персії в Києві Віттенберг.

Данський уряд ще в липні 1918 року через свого спеціяльно до Київа призначеного консула п. Карльсена запропонувая сам перший зав'язати

У липні 1918 року Дорошенко за дорученням гетьмана таємно пропонував прем'єрство професорові Дмитрові Багалію, 71-річному Іллі Шрагові (у Чернігові) та своєму 60-річному дядькові д-ру Петрові Дорошенку; усі відмовилися.

the foreign minister called on his sixty-year-old uncle, Dr. Peter Iakovlevich Doroshenko, who also declined the post because of his age.

У липні 1918 р. Скоропадський доручив Дмитрові Дорошенку таємно вести переговори з відомими українцями про входження до кабінету; професор Д. Багалій, колишній ректор Харківського університету, Е. Шраг і П. Дорошенко відмовилися від прем'єрства.

Professor D. Bahalii, the former Rector of Kharkiv University, E. Shrah, and P. Doroshenko refused to accept the premiership.

Автор есею — Тарас Гунчак.

С. Завадський був державним секретарем Української Держави в липні – грудні 1918 р.

і в липні – грудні – С.Завадського

Вторинне джерело: рецензія В.Ф. Солдатенка (УІЖ 2016 №3) на книгу Р. Пирога «Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір» (К., 2016).

Улітку 1918 р. Лизогуб після довгих умовлянь поступився посадою міністра внутрішніх справ; товаришами міністра були М. М. Воронович і Савицький (колишній голова Чернігівської земської управи); міністром внутрішніх справ призначено державного секретаря Ігоря Кістяківського, московського адвоката, який ніколи не служив в адміністрації.

Державный секретарь, Игорь Александрович Кистяковский, московский адвокат, вместе с тем украинец... Я и решил его назначить.

За виноскою 226 — з липня 1918.

З липня повстанський рух посилився на обох берегах; міністр внутрішніх справ Ігор Кістяківський («зросійщений українець») переконав німців, що гетьманський суд над автором дасть більший пропагандистський ефект проти Всеукраїнської селянської спілки, ніж німецький трибунал.

гетьманський міністер внутрішніх справ Кістяківський, зросійщений українець, хотів надати моїй справі інший напрямок

Улітку 1918 р. до Києва приїхав П. М. Мілюков; адресу й години прийому Лукомському повідомили колишні члени Думи Нелідов і Шульгін. Мілюков доводив, що треба спертися на Німеччину-переможницю; наступного дня Лукомський влаштував його зустріч із генералом А. М. Драгомировим, безрезультатну. Побачення Мілюкова з представниками німецького уряду в Києві, за відомостями Лукомського, не відбулося.

Бывшие члены Государственной думы Нелидов и Шульгин сказали мне адрес П. Н. Милюкова

автор уривка: Лукомський; адресу не названо.

Улітку 1918 р. в кабінеті відбулися зміни: міністра продовольства Соколовського змінив С. М. Гербель (колишній харківський губернатор, «заклятый враг взяточничества»); міністра юстиції Чубинського (який став головою Сенату) — русофіл А. Ф. Романов; держсекретарем став сенатор С. В. Завадський (з початку липня).

міністр харчових справ Ю. Ю. Соколовський подався до демісії, й заступив його Сергій Миколаєвич Гербель

Бойова організація лівих есерів (Г. Смолянський, кронштадтський матрос Борис Донськой, Каховська; від українського ЦК — Маруся Заміжна, Іван Бондарчук, «Іриша» і «Микола», останні призначалися для замаху на гетьмана) переїхала до Києва готувати вбивства Ейхгорна й Скоропадського.

Вся компанія переїхала на Україну до Київа й почала тут готовитись до виконання своїх планів.

За мемуарами І. К. Каховської

За кілька тижнів після закону 8 липня Гетьман затвердив перший склад Сенату — переважно колишні сенатори російського Сенату українського походження та члени Генерального суду. Президентом Сенату призначено міністра освіти М. Василенка (із залишенням на посаді міністра), головою Карного генерального суду — міністра юстиції М. Чубинського (який залишив міністерство); серед сенаторів — П. Стебницький, Д. Маркович, С. Шелухин, А. Вязлов, Б. Кістяківський.

Президентом Державного Сенату призначено міністра освіти Миколу Василенка з залишенням на посаді міністра

Лектори Консульських курсів 1918 р.: проф. Ейхельман (міжнародне право), Остапенко (економічна політика), Ярошевич, Островський (нотаріальне право), проф. Воблий (економія торгівлі), проф. Кованько (транспорт), Тірмос (банки), проф. Яснопольський (валюта, гроші), Мацієвич (с.-г. політика), Р. Онкель, Корчак-Чепурківський (санітарія), Б. Мартос (кооперація), прив.-доц. Огієнко (українська мова), М. Адне (інозем. мови), Василіяді (консульське діловодство).

Валюта, гроші . . . пр. Яснопольський ... Українська мова. . . пр.д.Огієнко

Марія Іванівна Тобілевич, донька Карпенка-Карого, у 1918 році була вчителькою школи Дурдуківської в Києві.

її доні Марії Іванівні, учительці школи Дурдуківської у Києві

OCR пошкоджений («Дурдуків~:~ог~»); ймовірно, йдеться про приватну гімназію/школу Дурдуківської.

Няня Ганна Василівна Шабуніна (годувальниця старшої доньки гетьмана, потім няня сина Павла) разом із дружиною гетьмана й дітьми прибула до Києва за гетьманату, а згодом пережила «авантюрну втечу» звідти братів і сестер; під час утечі з України вивезли великий срібний чайно-кавовий сервіз родини.

Як няня померлого брата Павла, вона разом з мамою, іншими братами і сестрами прибула в часи гетьманату до Києва й потім, пізніше, пережила авантюрну втечу звідти моїх братів і сестер.

Спогади О. Отт-Скоропадської (1985); прибуття — 2 липня 1918 за основним текстом.

Після відставки Ю. Соколовського, на якій наполіг гетьман, міністром продовольства призначено С. Гербеля (херсонський землевласник, колишній член Державної ради, кадет). Він скоротив близько 350 співробітників апарату міністерства; створено слідчу комісію, яка відкрила понад сотню кримінальних справ про зловживання в продовольчій сфері.

скоротивши близько 350 працівників апарату міністерства

Дату призначення в тексті не зазначено; за контекстом – кінець червня/липень 1918.

За спогадами начальника гетьманського штабу генерала Б. Стелецького, гетьман (колишній флігель-ад'ютант імператора) відстояв у палацовій церкві скромну панахиду за Миколою II без співчих; коли до нього звернувся співробітник О. Палтов, він роздратовано попросив залишити його самого; казали, що в церкві Скоропадський плакав, як плачуть маленькі діти.

гетьман у палацовій церкві відстояв скромну панахиду (без півчих)... Кажуть, що у церкві Скоропадський плакав, як плачуть маленькі діти.

«Кажуть» – зі слів оточення.

У Будівничому відділі Технічно-господарського департаменту МВС наказами липня 1918 р. призначено: інженера Миколу Брагінцева старшим техніком (з 1 липня), Олександра Сапожникова молодшим інженером (з 12 червня), А. І. Липника молодшим архітектором (з 10 липня); підписав товариш міністра Н. Савицький.

Інженер Брагінцев Микола Спиридонович призначається на посаду старшого техніка в Будівничім Відділі

Дату наказів № 29–31 прочитано частково (липень 1918).

У Біженецькому департаменті МВС (накази № 17–36 від 2–29 липня 1918 р., директор Ю. Старицький) звільнено на власне прохання урядовців Кіру Майкову, Варвару Мокроус, Ірину Левитську, призначено бухгальтером Петра Романенка та інших; наявність окремого департаменту у справах біженців засвідчує масштаб проблеми у столиці.

По Біженецькому Департаменті. 2 липня 1918 року. Nº 17.-Увільняеться з посади урядовець II ранги Кіра Майкова, згідно з проханням

Висновок про масштаб проблеми — укладача.

У липні 1918 р. Мала Рада міністрів розглядала підвищення річного окладу директора Департаменту державної скарбниці Х. Лебедя-Юрчика до 18 тис. крб, завідувача канцелярії — до 10 тис., його помічника — до 7200 крб.

розглядалося питання про збільшення йому річної ставки до 18 тис. крб.

пропозиція, не обов'язково ухвалена

Мала Рада міністрів за царською традицією пропонувала великодні премії службовцям; уряд відхилив. У липні вирішили надати «адресную помощь» найменш забезпеченим — урядовцям VIII–XII класів із річним доходом не більше 5400 крб; Мінфіну доручили розподілити кредит у 6 млн крб до 1 грудня, але допомогу так і не було реалізовано.

Дотаких віднесли тих посадовців, чий річний доход не перевищував 5400 крб., тобто йшлося про державних службовців VIII–ХII класів.

Командир німецької дивізії в Яготинському повіті Київщини генерал Меліор наказом встановив граничну оплату праці селян на жнивах за 10-годинного робочого дня: дорослий чоловік — 6 крб, доросла жінка й підліток — 4 крб на день; за перевищення оплати — штраф 20 тис. марок або до року ув'язнення.

дорослий чоловік — 6 крб., доросла жінка і підліток — 4 крб. Наказ містив суворе попередження про покарання за перевищення оплати — штраф 20 тис. марок або ув’язнення терміном до одного року.

Жінка/підліток — 4 крб на день. Дата — жнивна кампанія літа 1918.

За кілька днів до загибелі гетьман зайшов до Ейхгорна запросто; фельдмаршал сам варив каву й обіцяв припинити беззаконня своїх підлеглих.

Он сам варил кофе, и в разговоре я ему указал на целый ряд беззаконностей

Автор не мав із собою вбрання для офіційних візитів і відмовився йти до гетьмана в елегантному англійському костюмі «по-демократичному», вважаючи, що до голови держави слід з'являтися за європейським звичаєм; одяг йому допоміг роздобути Стешенко.

я не мав із собою убрання для офіціяльних візітів... катеґорично відмовився появитися перед головою держави „по демократичному"

В одному театрику-кафе Донцов бачив сцену: до гардероба ввійшов німецький офіцер із дамою, і п'яний російський офіцер із криком «Катя, ти, ти, з нємцамі?!» кинувся до неї, ледь не впавши — його підтримали теж п'яні товариші.

з криком "Катя, ти, ти, з нємцамі? !" - кинувся був в сторону дами

Вулиця, за спостереженням автора, політикою не цікавилася.

Хрещатиком безперервно тинялося російське офіцерство; Донцов бачив там сестру милосердя з червоним хрестом і «Георгієм» на грудях, яка крикнула «да, да! Сматріте і удівляйтесь!»; за кілька днів вона йшла під руку з пухким паничем, уже без «Георгія».

На Хрещатику, де безнастанно швендяла ця офіцерня, побачив колись сестру жалібницю з червоним хрестом на грудях - "георгієм".

Автор згадує, що влітку 1918 р. йому й колегам «и в голову не приходило» виїжджати з Києва на відпочинок.

нам і в голову не приходило кудись виїздити з Києва на відпочинок

Єдиною помітною зміною на вулицях Києва влітку 1918 року, на думку Гірняка, були маленькі тризуби на військових шапках і кашкетах замість царських триколірних кокард.

Одні лишень маленькі тризубці на військових шапках та кашкетах свідчили про деяку зміну. Не стало царських трикольорових кружалець та й стільки

Собор ухвалив не змінювати церковного календаря (церква залишилася на старому стилі) й визнав обов'язковим скасування виборності духовенства.

про зміну календаря (вирішено не міняти церковного календаря)

загальнодержавне; важливо для датування церковних свят у Києві

Німецькі вартові неохоче розмовляли (було заборонено); пара — високий ельзасець і маленький поляк із Познані — розговорилися з арештантом, ельзасець показав французьку триколірну стрічечку; вони пропонували тікати разом і були певні, що німці програють війну. Через них автор отримував цигарки й газети.

Ельзасець витягнув свою записну книжку і дістав з неї маленьку трикольорову стяжку з французькими національними барвами

«Робітнича газета» вказувала на неукраїнський характер міст України та на безробіття російської інтелігенції, спричинене демобілізацією установ, що обслуговували фронт, і напливом інтелігенції з Московщини; для цих «шукачів хліба і грошей» українізація ускладнювала пошук посад.

Українізація життя, утворення української державности для всіх цих шукачів хліба і грошей (російської інтелігенції) ... утворює лише передоми в підшуканню посад

Стосується насамперед Києва, куди масово з'їжджалися біженці з Радянської Росії.

На підставі закону про громадянство багато уродженців України без національної свідомості прийняли українське громадянство лише для того, щоб утекти з більшовицької Півночі; натомість такі, як Василь Шульгін, вважали саму ідею українського громадянства огидною й виїхали на Дон і Кубань.

many persons born in Ukraine who had no national consciousness adopted Ukrainian citizenship for the sole purpose of fleeing from the Bolshevik-controlled North.

Міністри-кадети щотижня збиралися на засідання в голови крайової управи Д. Григоровича-Барського, де виробляли спільну позицію; Зеньковський згадував, що влітку зблизився з Мілюковим і не раз забігав до нього радитися. На початку липня австрійський посол просив дозволу вислати Мілюкова з України.

Міністри-кадети щотижня збиралися на засідання у голови управи Д. Григоровича-Барського.

З Австро-Угорщини до кінця липня 1918 р. надійшло 700 вагонів солі, 25 вагонів емальованого посуду, 5 вагонів сірників і 400 000 пудів тютюну; за газетами, тютюн і сірники австрійці захопили на півдні України як «воєнний приз» і привезли назад на продаж; ввозилися й лодзинські вироби під австрійською маркою.

700 вагонів соли, 25 вагонів емальованого посуду, 5 вагонів сірників, 400.000 пудів тютюну

Походження тютюну й сірників — за газетними чутками.

Влітку 1918 року, за гетьманської влади, новостворені Державний драматичний театр і Молодий театр у Києві припинили вистави: актори були у відпустці.

У Києві вже правила гетьманська влада. Була це літня пора. Новостворені державний драматичний і Молодий театри припинили свої вистави

Гірняк проїжджав Київ дорогою до місця постою УСС на Єлисаветградщині; точна дата не вказана, але це липень 1918 року (перед днем св. Володимира).

Влітку 1918 року в Києві виступали лише дві трупи — Миколи Садовського і Панаса Саксаганського; вони по черзі грали в Троїцькому народному домі й змагалися за глядачів.

Тільки два колективи: Миколи Садовського та Панаса Саксаганського, чергуючись у Троїцькому народному домі, конкурували перед глядачами стопиці України.

Улітку 1918 року весь колектив Молодого театру разом з Лесем Курбасом проводив відпустку в Одесі, готуючи новий репертуар до наступного сезону; у Києві театру не було.

Весь копектив цієї нової мистецької установи використовував свою відпустку в Одесі на підготову нового репертуару, яким мав розпочати свій наступний сезон.

Підпис до фото: «Молодий театр в Одесі на фонтані, 1918 р.»

Київські актори старшої школи, зокрема з Державного драматичного театру, ставилися до Курбаса і Молодого театру з іронією та недовірою, засуджуючи його «революційні витівки» і акторську молодь.

про його акторську моподь, що про неї мої співбесідники висповпювапись з іронією та явним недовір'ям

Оцінка Гірняка, прихильника Курбаса.

Влітку 1918 року трупа Миколи Садовського грала п'єсу Спиридона Черкасенка «Про що тирса шелестіла», де Садовський виконував роль Івана Сірка; вистава вирізнялася масовими сценами, декораціями й козацькими строями.

Проводячи мене до театру Микопи Садовського на виставу п'єси Спиридона Черкасенка "Про що тирса шепестіпа"

Влітку 1918 року трупа Панаса Саксаганського грала драму Людмили Старицької-Черняхівської «Гетьман Дорошенко»: роль гетьмана виконував молодий актор Романицький, а матір гетьмана в пролозі — Марія Заньковецька, яку глядачі прийняли холодно.

Ралю гетьмана Дорошенка виконував молодий актор Романицький.

Сам Саксаганський у цій виставі не грав.

Влітку 1918 року в центральних театральних приміщеннях Києва ще господарювали російська опера й драма, а українські трупи грали на периферії, у Троїцькому народному домі.

відбувались у Троїцькому народному домі, тобто, на периферії, а не в центральних храмах мистецтва (там ще тоді господарили російська опера та драма)

Лекція Донцова про Мазепу і мазепинство в Клубі вдалася.

Мій відчит про Мазепу і мазепинство в Клюбі удався.

Близько 10 липня.

Улітку 1918 р. в столиці та губернських містах проводилися учительські курси українознавства (мова, література, історія, географія України), де безкоштовно під час канікул викладали професори; гетьман затвердив правило, що з нового навчального року до шкіл приймають лише вчителів, які закінчили такі курси.

в літі, в столиці, в губерніяльних, а часом і в повітових містах переведено вчительські курси

Уряд виділяв кошти на літні курси вчителів польських (Київ, Вінниця, Житомир) і єврейських (Київ, Одеса, Катеринослав) шкіл, на допомогу солдатам-росіянам, які поверталися на батьківщину; затверджено статут Союзу поляків-землевласників в Україні, створено комісію у справах німців-колоністів, засновувалися українсько-німецькі товариства.

уряд виділяв кошти на організацію літніх курсів учителів польських (Київ, Вінниця, Житомир), єврейських (Київ, Одеса, Катеринослав) шкіл

Дата за посиланням на «Державний вістник» 11, 14, 21 липня.

Невдовзі після звістки про загибель колишнього імператора Миколи II в багатьох церквах Києва і в гетьмана було відслужено панахиди; доля государя хвилювала багатьох у Києві, але смерть царя й цариці ще не здавалася встановленим фактом.

Хотя сейчас же после 16 июня в Киеве во многих церквях и у меня были отслужены по всем панахиды, но все же казалось, что смерть бывших царя и царицы далеко еще не констатированный факт.

Автор пише «після 16 червня»; Миколу II розстріляно 17 липня 1918 н.ст. (4 липня ст.ст.), звістку опубліковано ~19–20 липня — імовірно, описка (16 липня?).

Гетьман скликав усіх 13 єпископів і зажадав призначити термін скликання Церковного собору — 7 або 14 липня 1918 р.; Антоній приїхав до Києва і був прийнятий як Харківський; через кілька днів після відкриття собору в Софійському соборі в присутності гетьмана відбулося урочисте служіння, і собор затвердив Антонія митрополитом Київським.

через несколько дней было торжественное служение в Софиевском Соборе в моем присутствии. Было сказано несколько прекрасных проповедей, в том числе митрополитом Антонием

Дата неточна, з пам'яті автора.

За листом до А. Ніковського, на початку липня 1918 р. після звернення до гетьмана було затверджено закон про Державний драматичний театр, асигновано гроші й реквізовано для нього опереточний театр «Бергоньє»; доти справу гальмував «п. В-ко» (очевидно, міністр освіти М. Василенко).

Нарешті мусіли звернутись до п. гетьмана, і проти бажання В-ка в початку липня ця справа стала на реальний грунт,-був затверджений закон, асігновані гроші і реквизований театр „Бергонье"

Розшифрування «В-ко» як Василенко — припущення. Частину тексту конфісковано цензурою.

Про вбивство Стешенка полтавська губернська земська управа надіслала кілька телеграм до київських українських щоденників, а автор — телеграми міністрові освіти, копію А. Лещенкові та дружині вбитого.

вони послали кілька телеґрам в київські українські дневники

Донцов писав у «Селянському Слові» про аграрну політику, прагнучи організувати середнє селянство під гаслом гетьманської влади і парцеляції земель великих власників.

В "Селянськім Слові" пишу про аграрну політику.

Газета для села, що видавалася за дорученням гетьмана.

У липні 1918 р. автор написав для французької преси документ-аналіз, що передрікав швидку трагічну розв'язку в Україні з перемогою союзників; рукопис лишився в Києві.

Въ Кіевѣ остался написанный мною въ іюлѣ 1918 года литературной документъ, предназначавшійся для французской прессы

printed page 96

Українська демократична преса вела систематичну кампанію проти кабінету, називаючи його «неукраинским»; «Нова Рада», орган есефів, з приводу призначення В. Липинського послом у Відень писала, що лише посольство в Болгарії «чисто українське».

одне лиш посольство в Болгарії є »чисто укра- їнське«

автор — учасник подій, опонент української демократії

У липні–жовтні 1918 р. розвідувальний відділ Генерального штабу випускав конфіденційний «Огляд закордонних часописів»; деякі міністерства (земельних, військових справ, віросповідань) видавали власні газети.

У липні-жовтні 1918 р. розвідувальний відділ Генерального штабу також випускав конфіденційний „Огляд закордонних часописів”.

Проф. М. Туган-Барановський у статті «Неодкладна справа» (газета «Нова Рада», № 133, літо 1918) вимагав негайно провести реформу грошової системи й розірвати зв'язок карбованця з російським рублем, створивши самостійну українську грошову одиницю.

збудувати її на нових основах, порвавши зв’язок між карбованцем і російським рублем

Дата номера не вказана; упорядник відносить до літа 1918.

Улітку 1918 р. група молодих юристів на чолі з проф. В. І. Синайським заснувала Київське товариство юристів «Право и жизнь»; з осені воно випускало щотижневий журнал «Право и жизнь» (за зразком «Права» і «Вестника права и нотариата»), що дожив до 7–8 номера; номер, набраний у січні 1919 р., не пропустила більшовицька цензура. Університетське Юридичне товариство бездіяло з початку революції.

основано подъ названіемъ Кіевскаго О-ва юристовъ «Право и жизнь». Съ осени наше общество стало выпускать еженедѣльный журналъ

printed page 227

Уряд витрачав величезні суми на українські книжки, що друкувалися мільйонними накладами (найбільше підручників); державні й приватні друкарні були завалені роботою; улітку великі видавництва об'єдналися в «Український Видавничий Союз».

І державні і приватні друкарні були завалені працею

«Робітнича газета» побоювалася «диких ексцесів» на національному ґрунті і як можливий приклад наводила биття шибок в українському клубі «високореволюційними» російськими есерами.

буде розпочато наступання в формі, скажемо, биття шибок в українському клюбі ‚високо-революційними' російськими с.-р-ами ?

Це гіпотетичний приклад газети, а не описана подія. Ідеться, ймовірно, про Український клуб у Києві.

Стешенко розповідав: якось навесні, коли міністр освіти йшов до міністерства, з відчинених вікон гімназії нагорі (у тому ж будинку) пролунав спів «Боже, царя храни», але міністр жодної догани директорові не висловив.

А на горі в ґімназії йшла наука. Коли се з одчинених вікон нараз як не залунають звуки: „Боже царя храні!"

Переказ Стешенка; подія навесні 1918 р. Міністерство освіти містилося в будинку Першої гімназії.

За спогадами Каховської, терористи, готуючи замах на гетьмана, завели знайомство з палацовою прислугою, дізналися розташування кімнат; кілька разів бачили гетьмана на прийомі палацового караулу й на парадах; замах відклали, щоб не насторожити Ейхгорна.

мы завели знакомство съ дворцовой прислугой и узнали многое важное для насъ о внутренней жизни и расположеніи комнатъ двора

Мемуари терористки

Новий голова МЗС Німеччини контрадмірал П. Гінце доручив послові А. Мумму встановити особисті контакти з О. Кривошеїним (який перебував у Києві). У столичних колах казали, що Гінце свого часу був ближчий до царя, ніж до кайзера.

В столичних колах говорили, що П. Гінце одного часу був ближчий до царя, ніж до кайзера.

Останнє – чутка.

У липні 1918 р. агенти Особливого відділу доповіли, що Петлюра через посла Мумма увійшов у зносини з майором Гассе й запропонував «тихий» соціалістичний переворот: заарештувати всіх міністрів по домівках і оголосити новий список; гетьман спершу не повірив.

у призначений час заарештувати всіх міністрів у домівках, а потім оголосити список нових урядовців

ЦДАВО, Ф. 4547, Оп. 1, Спр. 2, Арк. 97–98, 107. Агентурні відомості.

За спогадами есерів Станкевича і Каховської, на які посилається автор, бойовики познайомилися з прислугою родини гетьмана і дізналися про його розпорядок, планування помешкання, час виїздів на засідання Ради міністрів і на прийом варти; першим вирішили вбити Айхгорна.

Російські боївкарі ввійшли в знайомство з прислугою родини гетьмана... знали, коли гетьман виходить на засідання Ради Міністрів і коли йде на прийом варти.

Переказ мемуарів есерів.

У липні 1918 р. австрійський командувач А. Краус доносив, що німецьке командування в Києві через Скоропадського підтримує монархічний рух, а посол Мумм прагне демократизувати Україну; довіреною особою одеської монархічної організації названо старшого ад'ютанта Скоропадського В. Кочубея, який часто їздив до Одеси.

її довіреною особою є старший ад’ютант Скоропадського В. Кочубей

Донесення австрійського генерала.

Скоропадський згадував, що відокремитися від російських грошей планували в середині липня 1918 р., але для обміну потрібно було заздалегідь накопичити близько мільярда українських грошей.

Пам’ятаю, це передбачалося зробити в середині липня. Операція була надзвичайно складна, позаяк вимагалося накопичити попередньо близько мільярда українських грошей

план не реалізовано вчасно

Перші в історії України поштові розмінні марки номіналом 10 і 20 шагів (проєкт художника Антона Середи) надруковано в липні 1918 р. в Києві й випущено в обіг як «розмінну монету».

перших в історії України поштових розмінних марок номіналом у 10 і 20 шагів УНР (надруковані в липні 1918 р. в Києві) і емітованих як “розмінна монета”

Довідка з покажчика імен. Разом із нарбутівськими 30, 40, 50 шагів — це дрібні гроші, що ходили в Києві.

Гроші на дрова збирали підпискою через будинкові комітети; мешканці охоче платили, і до кінця липня 1918 року в Центродомі накопичилося понад 500 тисяч рублів, внесених особоуповноваженому з палива, але дрова понад місяць не надходили.

къ концу іюля въ Центродомѣ скопился капиталъ въ 500 съ чѣмъ то тысячъ рублей

Розмінні марки-шаги («дзвінка розмінна монета»), шаг дорівнює половині копійки, друкувалися на білому або жовтуватому картоні без водяних знаків вартістю 10, 20, 30, 40 і 50 шагів; рисунки — А. Середа (10 і 20 шагів) і Г. Нарбут (30, 40, 50 шагів), проєкти грудня 1917 р.; зовні збігалися з поштовими марками-шагами.

”Дзвінка розмінна монета” (марки-шаги) відповідала половині копійки і була виготовлена на картоні білого або жовтявого кольору без водяних знаків у п’яти вартостях, а саме: 10, 20, 30, 40 і 50 шагів

Розмінні марки-шаги друкувалися в Києві в друкарні В. Кульженка (Пушкінська, 6), згодом і в Одесі у Фесенка; від поштових відрізнялися грубим папером, перфорацією (11½ дірок на 2 см) і написом на звороті під тризубом «Ходить нарівні з дзвінкою монетою»; аркуші по 400 марок різали на 4 по 100.

зображено тризуб, під яким у чотири ряди розташовано напис ”Ходить / нарівні / з дзвінкою / монетою”

Нарбут виконав поштові марки Української Народної Республіки номіналом 30, 40 і 50 шагів, видані в Києві в липні 1918 р.

поштових марок виконав Нарбут знаки в 30, 40 і 50 шагів Української Народної Республіки, видані в Києві в липні 1918 року.

Дата «липень 1918» — за автором; марки-шаги 1918 р. відомі й як розмінні гроші.

Членам рад залізниць (Правобережної, Запорізької, Слобідської та Поліської) встановлено винагороду по 9000 карбованців кожному; роз'їзні залишилися колишніми.

Правобережної, Запоріжської, Слобідської і Поліської – по девять тисяч (9.000) карпованців кожному

загальнодержавне; початок документа відсутній (пропуск с. 215–226), хто саме отримує — неясно. Опубл. Державний Вістник 11 липня 1918.

У середині липня 1918 р. Рада міністрів ухвалила закон «Про передачу хліба врожаю 1918 року в розпорядження держави»: увесь урожай, крім потреб харчування й господарства (за нормами міністерства продовольства), надходив до засіків держави; в ухильників зерно реквізувалося з 30-відсотковою знижкою в ціні.

Передбачалося, що у тих, хто ухилятиметься від передачі врожаю державі, збіжжя буде реквізовано з 30% знижкою в ціні.

загальнодержавне

Влітку 1918 р. німці не лише харчувалися українським хлібом, а й раз у раз відправляли додому цілими вагонами хліб, ковбаси, шкіру на черевики тощо.

до дому раз-у-раз посилали цілими вагонами хліб, ковбаси, шкіру на черевики і т. п. данину від добродушних Малоросіян

Загальне спостереження, не лише щодо Києва.

Улітку 1918 року вітрини магазинів були повні: квіти, балики «колодами золотистого жиру», пляшки шампанського «Абрау».

В окнах магазинов мохнатились цветочные леса, бревнами золотистого жиру висели балыки, орлами и печатями темно сверкали бутылки прекрасного шампанского вина «Абрау».

Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.

У середині липня 1918 року гетьман затвердив «Закон про передачу хліба врожаю 1918 р. державі»: увесь хліб, крім потрібного на харчування й господарство власника, мав надходити державі за твердими цінами, встановленими Тимчасовим урядом 1917 року; за ухиляння загрожували реквізиції.

вся кількість хліба врожаю 1918., за винятком кількости, потрібної для харчування і господарських потреб володаря, поступала по твердим цінам (встановленим Врем. правительством в 1917. році)

загальнодержавне. У тексті «в середині лишня» — читаємо «липня». Автор стверджує, що поміщики продавали хліб за вигідними цінами.

Влітку 1918 року Гірняк кілька днів жив у Києві в будинку на Васильківській вулиці, де мешкав актор Євген Коханенко; там же жила молода співачка Марія Литвиненко-Вольгемут.

В тому ж домі на Васипьківській вупиці, де мешкав Є. Коханенко і де я знайшов притупок на своє коротке перебування, жипа мопода надійна співачка Марія Литвиненко-Вопьгемут.

Номер будинку не вказано.

На початку липня 1918 р. сполучення між Києвом і Віднем було дуже утруднене через страйк, що спалахнув на українських залізницях; шифровані телеграми доходили до Відня цілком перекрученими (можливо, навмисно).

Комунікація між Київом та Віднем в початку липня була дуже утруднена через залізничий страйк, який вибух тоді на українських залізницях

У липні 1918 року організований більшовицькими елементами залізничний страйк було зламано рішучими заходами міністра Бутенка; залізниці України після тижневої перерви знову запрацювали. На життя Бутенка було вчинено замах.

страйк було зломлено і українські залізниці після тижневої перерви знову почали працювати

загальнодержавне

Залізничники майже не отримували хліба й заробітної платні; це разом із більшовицькою агітацією призвело до всеукраїнського залізничного страйку влітку 1918 р., що тривав майже місяць і зупинив перевезення.

Особливо потерпали від нестачі харчів залізничники, які майже зовсім не отримували хліба і заробітної платні.

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву. Страйк — липень–серпень 1918 р.

Частина польських біженців поверталася додому власним гужовим транспортом; для них Волинська губернська нарада у справах біженців з другої половини липня 1918 р. влаштувала пункти харчування на шосейних дорогах.

З її ініціативи з другої половини липня 1918 р. були додатково влаштовані пункти харчування на шосейних дорогах.

Стаття Л. Жванко (Res Historica 30, 2010) на основі архівів і преси.

Єдиним відпочинком гетьмана були святкові поїздки пароплавом Дніпром: виїжджали о 2–3 годині дня, вечеряли на палубі, поверталися до 10 вечора; зупинялися купатися — одного разу на повороті річки за 20 верст від Києва гетьман із 14-річним сином плавав посеред річки за сильної течії.

Обыкновенно мы выезжали часа в 2–3 пополудни, ужинали на палубе и возвращались к 10-ти часам вечера.

Літній сезон 1918.

Дружина Лукомського приїхала з Москви до Києва так званим «украинским поездом» — за угодою радянського й українського урядів такими потягами перевозили українських громадян. Комісаріат закордонних справ відмовив їй у виїзді, але за сприяння німецького консула їй дозволили виїхати й навіть вийняти коштовності із сейфа (як і іншим, хто їхав українським потягом).

в так называемом украинском поезде (в этих поездах перевозили, по соглашению между советским и украинским правительствами, украинских граждан)

автор уривка: Лукомський; літо 1918.

Від'їжджаючи таємно на Дон, Лукомський відправив речі на вокзал разом із речами свояченки, що їхала в село; сам, відірвавшись від філера, узяв візника, проїхав кілька вулиць, пересів на іншого і приїхав на вокзал після першого дзвінка, а після другого дзвінка пройшов у вагон, наданий донському представникові.

На вокзал я приехал после первого звонка и, пробыв на нем до второго звонка, быстро прошел в вагон.

автор уривка: Лукомський; на станціях ще діяла система дзвінків перед відправленням.

У середині липня 1918 року залізничники розпочали загальнодержавний страйк (уряд був готовий задовольнити вимоги щодо зарплати, але не розширити повноваження центральної спілки); окупанти утримували рух своїх постачальних потягів, за десять днів страйк почав розпадатися, багатьох страйкарів заарештовано.

In mid-July they launched a nation-wide strike which was not purely economic in its origin... within ten days the strike front commenced to break.

Через заборгованість із зарплати залізничникам, позбавлення їхніх сімей безплатного проїзду й обмеження прав профспілки в липні 1918 р. почався загальноукраїнський страйк залізничників, що фактично паралізував рух; уряд відповідав звільненнями, арештами, висилкою.

Це призвело у липні до загальноукраїнського страйку залізничників, який фактично паралізував рух.

загальнодержавне; зачепило й київський залізничний вузол.

Усе літо 1918 року Миколаївською вулицею їздили «дуті» лихачі-візники в ватованих каптанах, до світанку стояли рядом автомобілі з увімкненими фарами.

Все лето 18-го года по Николаевской шаркали дутые лихачи, в наваченных кафтанах и в ряд до света конусами горели машины.

Художній твір: роман М. Булгакова, очевидця подій.

Кілька прапорщиків і поручників із тризубами на шапках, що сиділи на лавці в парку, кинули Гірнякові, вбраному в усусівську мазепинку із синьо-жовтою стрічкою, образливі слова «галічанская сволоч».

Моя усусуська мазепинка та синьо-жовта стрічка на комірі, як видно, вивела їх із рівноваги. ... їм, бачиш, не всмак "галічанская сволоч".

Характерний вислів ставлення русифікованих гетьманських старшин до галичан.

Держсекретар І. А. Кістяківський був переконаний у перемозі Німеччини: «Немцы в августе возьмут Париж, я в этом убеждён»; це переконання поділяли майже всі в Києві.

«Нѣмцы въ августѣ возьмутъ Парижъ, я въ этомъ убѣжденъ» — говорилъ Кистяковскій.

printed page 96; літо 1918, точну дату не вказано

Відповіді молочниці на докори про ціну: «Що ж я зроблю? Усе дорого, кажут на базаре, будэ и сто»; на погрозу «выучат вас немцы» — «Чи воны нас выучуть, чи мы их разучимо».

— Що ж я зроблю? Усе дорого, — ответила сирена, — кажут на базаре, будэ и сто… — Чи воны нас выучуть, чи мы их разучимо

Художній твір: українська мова передана російською графікою; добре ілюструє настрої селян влітку 1918 р.

З високих схилів Купецького саду Гірняк спостерігав за молебнем на березі Дніпра; береги були вкриті людьми.

я подався на високі гори Купецького саду, Щоб звідтіль приглянутись до того, що відбувалось над самим берегом Дніпра

Той самий день св. Володимира.

Біля Аскольдової могили влітку 1918 року була свіжа могила полеглих під Крутами юнаків.

он праворуч височіє Аскольдова могила, а там недавно ж похоронено юних мрійників, що пролляли свою кров під Крутами!

Влітку 1918 р. зусиллями вчених і реставраторів більшість пошкоджених під час січневих боїв архітектурних пам'яток Києва було відновлено.

Влітку 1918 р. завдяки зусиллям вчених та реставраторів більшість пам'яток архітектури було відновлено і реставровано.

Влітку 1918 р. більше половини повітів ще не мали комісарів освіти, бо Стешенко ретельно добирав помічників і через брак гідних людей не призначав будь-кого.

більшу половину повітів ще й досі не було обсаджено комісарами освіти за браком людей

На установчому з'їзді в Москві в липні 1918 р. засновано КП(б)У як обласну організацію РКП(б); резолюція називала державний переворот у Києві 29 квітня продовженням поглинання України німецьким фінансовим капіталом і ставила завдання збройного повстання.

державний переворот в Києві 29 квітня „є цілком природним продовженням того процесу поглинання України фінансовим капіталом німецької групи”

За гетьманату українські більшовики перебували на еміграції в Москві; у липні 1918 року там відбувся з'їзд (72 делегати), на якому вони оформилися як Комуністична партія (більшовиків) України у складі російської партії; на другому з'їзді в жовтні (понад сто делегатів, п'ять тисяч членів) Сталіна обрано до ЦК КП(б)У.

The seventy-two delegates at the July Congress heard an address delivered by Bela Kun

Подія поза Києвом; дає контекст для київських більшовиків.

На липень 1918 р. в Україні діяли 50 підпільних більшовицьких комітетів і 208 первинних організацій (129 у промислових містах, 79 у селах).

Великой партии отряд. К., 1983, с. 248.