Травень: без точного дня

За виноскою, скорочення штатів міністерства земельних справ міністром Колокольцовим і його прихильність до приватної власності на землю призвели до конфлікту зі співробітниками і кількох днів страйку апарату низки міністерств наприкінці травня 1918 р.

призвело до конфлікту із співробітниками і кількаденного страйку апарату ряду міністерств наприкінці травня 1918 р.

Редакторська виноска 195.

Через кілька днів після проголошення гетьманату весь з'їзд хліборобів з'явився до гетьмана; велика гетьманська зала була переповнена; хлібороби просили скласти загін виключно з їхніх дітей як основу військової опори гетьмана, він погодився.

Большая гетманская зала была переполнена народом.

Після перевороту члени Центральної Ради роз'їхалися по своїх виборчих округах; ЦК Всеукраїнської селянської спілки нелегально провів пленум; УПСР скликала нелегальний конгрес під Києвом, де ліва група Шумського–Полоза намагалася захопити керівництво.

УПСР скликала нелеґальний конґрес партії, який відбувся під Києвом

IV з'їзд УПСР, травень 1918 (дати в тексті немає).

За 1–2 дні після перевороту багато хто виїхав із Києва, політики й керівники зникли; за кілька днів був Великдень.

Багато виїхало з Київа за 1-2 дні. Політики і провідники зникли. Через кілька день мав бути Великдень

Православний Великдень 1918 — 5 травня (н. ст.); виїзд — бл. 30 квітня–2 травня.

У перші дні після перевороту автор 2–3 рази їздив до міської думи, говорив із представниками національних меншин про нелегальне скликання Малої Ради; меншини погоджувалися, але українські есдеки й Селянська спілка ухилилися, і засідання не відбулося.

Їздив 2-3 рази в городську думу, говорив з представниками національних меншостей. Вони визнали за необхідне, щоб Мала Рада зібралась нелегально

Відкриття Українського клубу відбулося в травні 1918 р.; там Донцова познайомили з австр. майором Фляйшманом львів'яни Біляч і М. Яворський, які були в мундирах у його почті.

Запізнали мене з ним на відкриттю Українського клюбу в травні

Страйк у деяких міністерствах (згаданий 1 червня) був протестом проти перевороту 29 квітня; він невдовзі закінчився, і урядовці залишилися на своїх місцях.

Страйк в де-яких міністерствах був протестом проти перевороту 29 квітня. Цей страйк хутко скінчився й урядовці залишилися на своїх посадах.

Примітка 3 автора.

Першими зовнішніми ознаками Гетьманщини стали вивішення російського прапора на будинку Українського клубу на Пушкінській, 1 (палац у центрі міста), відозви Протофісу та масова поява золотих погонів.

Вивішення російського прапору на будинку Українського Клюбу на Пушкінській ч. І (палац у центрі міста), відозви Протофіса ... та масова поява золотих пагонів

Протофіс — Союз представників промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства. Дата приблизна: після 29 квітня 1918 року.

Заборонений з'їзд партії есерів відбувся нелегально і бурхливо; партія розкололася на лівих («боротьбистів») і правих. Есдеки також провели з'їзд у підпіллі й розкололися, ліві назвали себе «незалежниками».

ліві есери, звані "боротьбісти", станули на зовсім большевицькому ґрунті

Дата — травень 1918 р. (з'їзд УПСР відбувся 13–16 травня).

Не знайшовши в Києві ні праці, ні служби, автор у травні 1918 року забрав отримані зі складів речі й поїхав додому до села Лиман на Запоріжжі (Оріхівський повіт).

Блукання по Києву далі було безцільним. Забрав я своє ’барахло“ — революційних здобутків і виїхав додому.

У травні 1918 р. в Києві утворився «Русский союз» — об'єднання російських партій від кадетів до народних соціалістів (і окремих правих есерів та меншовиків) для захисту російської культури і школи, фактично — за «неделимую Россию».

«Русском союзе», образовавшемся в Киеве в мае 1918 г.

автор уривка: Черіковер.

Головна Рада Всеукраїнської поштово-телеграфної спілки надіслала німцям протест проти підтримки «правительства Скоропадского, опирающегося на незначительные, чисто российские группы».

Протестували і де-які організації, як наприклад, Головна Рада Всеукраїнської почтово-телеграфної Спілки

У перші два тижні травня 1918 р. в Києві відбулася ціла низка з'їздів — легальних і нелегальних, — що визначили ставлення партій до нового уряду.

На протязі перших двох тижнів травня відбувся у Київі цілий ряд зʼїздів — леґальних і нелеґальних

У середині травня в Києві відбувся 5-й з'їзд Української соціал-демократичної партії; з'їзд УПСР, що проходив нелегально 13–16 травня в Києві, закінчився розколом на лівих і правих есерів.

Партійний зїзд Української Партії Соціялістів-Революціонерів, відбутий нелегально 13-16 травня у Київі, закінчився розколом

У Києві в травні відбувся з'їзд кадетів з делегатами майже з усієї України та за участі трьох міністрів-кадетів; визнали українську державність як факт, ухвалили створити місцеве українське головне управління партії й дозволили членам входити до уряду.

Кадетський зʼїзд відбувся при участі делегатів з цілої майже України

На бурхливій міжпартійній нараді Винниченко гаряче вмовляв есефів увійти до кабінету, а найрізкіше проти виступав А. Ніковський; вирішили вести переговори не з гетьманом, а з генералом Гренером.

Нарада була дуже бурхлива. В. Винниченко, який був на нараді, палко умовляв ес-ефів іти до кабінету

З усіх боків до Києва прибували делегації вітати гетьмана — з Дону, Кубані, Кавказу, з Туркестану, Холмщини; гетьман приймав їх на аудієнціях зі сніданками чи обідами, промовами й тостами.

Поприїздили делегації з Дону, Кубані, Кавказу, з Туркестану, з Холмщини

Прем'єр Лизогуб в інтерв'ю Ледереру: зміна влади пройшла безболісно; окремі заворушення, наприклад у Радомишлі, для придушення яких викликали німецькі війська, були спорадичними.

Окремі заколоти, як наприклад, в Радомислі й инших малих пунктах, для припинення котрих довелося кликати німецьке військо

У середині травня 1918 р. в Києві утворився «Український національно-державний союз» (соціалісти-самостійники, есефи, трудовики, хлібороби-демократи, Об'єднана Рада залізниць, Поштово-телеграфна спілка; з дорадчим голосом — есдеки й есери).

вже в половині травня 1918 року в Київі склався »Український Національно-Державний Союз«

Представник УНР у Берліні Олександр Севрюк, дізнавшись про переворот у Києві (29 квітня), залишив посаду й виїхав до Швейцарії.

На звістку про переворот у Київі він залишив свій пост і виїхав до Швейцарії

Майже одночасно з донською місією (наприкінці травня 1918) до Києва прибула кубанська місія, де головну роль відігравали українці, які прагнули включити Кубань до Української Держави або до федерації Україна—Кубань.

майже одночасно з донською місією прибула до Київа і кубанська місія, в котрій головну ролю грали українці

У середині травня 1918 року в Києві відбувся V з'їзд (конгрес) Української соціал-демократичної робітничої партії, який ухвалив відстоювати цілковиту самостійність України й боротися з гаслом федерації з Росією.

Пятого Зʼїзду (Конґресу) Української Соц-Дем. Робітничої Партії, що відбувся в середніх числах травня в Київі

Кадетський з'їзд у Києві 70 голосами проти 13 ухвалив підтримати гетьманський уряд і дозволив членам партії особисто входити до нього, а також одноголосно ухвалив домагатися негайного надання російській мові прав державної нарівні з українською.

Величезною більшістю голосів (за - 70 голосів, проти - 13) зʼїзд вирішив підтримати гетьманське правительство … „Уважати необхідним негайно надати московській мові („русскому языку") права нови державної

З'їзд Протофісу під бурхливі оплески ухвалив подякувати міністрам і вислати делегацію до «ясновельможного пана гетьмана», щоб привітати його з гетьманством.

вислати до „ясновельможного пана гетьмана" делегацію, щоб „поздоровити його з гетьманством

У травні 1918 року до Києва приїхала російська (радянська) мирова делегація, з якою вів переговори міністр закордонних справ; Лизогуб зазначав, що Україна поки що перебуває у воєнному стані з Великоросією.

До Київа приїхала російська мирова делеґація, і з нею саме тепер провадить переговори міністр заграничних справ.

З інтерв'ю Лизогуба газеті «Голос Киева», яку автор називає чорносотенною.

У травні 1918 р. з'їзд кадетських організацій визнав можливим функціонування в Українській Державі української та російської мов. В уряді лише чотири міністри (Василенко, Дорошенко, Бутенко, Чубинський) вільно володіли українською.

у травні 1918 р. з’їзд кадетських організацій визнав за можливе функціонування в Українській Державі української і російської мов

Одночасно з есерами (середина травня 1918 р.) свій V конгрес провела УСДРП; резолюція вимагала «удерживать пролетариат от выступлений на путь анархической борьбы»; УСДРП не підтримала літнього страйку залізничників.

резолюція містила вимогу всіма силами “вдержувать пролетаріат від виступів на шлях анархічної боротьби”

Слідом за селянським нелегально відбувся Всеукраїнський робітничий з'їзд, який висловився за незалежну УНР, Установчі збори, передачу землі без викупу, 8-годинний робочий день, демократичні свободи й рівноправність національностей.

Услід за селянським також нелегально відбувся Всеукраїнський робітничий з’їзд

Місце не зазначено (Київ – за контекстом).

Наприкінці травня 1918 р. скорочення штатів міністром земельних справ В. Колокольцовим і його курс на приватну власність на землю викликали багатоденний страйк апарату низки міністерств у Києві.

призвело до конфлікту із співробітниками і кількаденного страйку апарату низки міністерств наприкінці травня 1918 р.

Міністерство торгу і промисловости скликає у травні з'їзд представників повірочних палат мір та ваги для виробітку закону про міри і вагу й про перехід на метричну систему; головою комісії призначено директора технічного департаменту В. Н. Запорожця.

М. Торгу і промисловости скликає в Травні з'їзд представників повірочних палат мір, та ваги

Читано з зображення.

У міністерстві землеробства (штат — переважно есери) почався саботаж, друкувалися прокламації із закликом не виконувати розпоряджень міністра Колокольцова; той звільнив усіх чиновників центрального управління — без шматка хліба залишилися навіть друкарки; до гетьмана повалили депутації, у деяких міністерствах відбулися страйки протесту, що швидко закінчилися; невинних згодом прийняли назад.

Скажем, чем были, например, виноваты барышни, пишущие на машинках, не принимавшие никакого участи я в этом деле, а между прочим, и они остались временно без куска хлеба.

За виноскою 195 — кінець травня 1918.

Депутація українських соціалістів на чолі з Петлюрою в тригодинній розмові вимагала: видати земству 100 млн руб., скасувати комісії з виборчих законів, призначити термін скликання Сейму, скласти кабінет виключно з українців, віддати під суд старост, які розпустили земства (у Катеринославі, Глухові та 2–3 повітах Київської губернії); гетьман відмовив, і, за чутками, цього дня Петлюра вирішив перейти в опозицію; більше він до гетьмана не приходив.

1 — получение 100 миллионов рублей, 2 — отмена комиссий по закону о выборах... 3 — назначение срока созыва Сейма, 4 — назначение нового состава министров исключительно из украинцев

Того дня, коли українці прийшли з нездійсненними вимогами, у гетьмана був А. Стороженко, а наступного дня Котов-Коношенко подав прохання (складене зі Стороженком) про створення при гетьманові ради з представників видатних і знатних родів України; гетьман відкинув: «такой звездной палаты я пока при себе иметь не желаю».

Я отверг это предложение, указывая, что такой звездной палаты я пока при себе иметь не желаю.

З'їзд партії соціалістів-федералістів у травні 1918 р. визнав гетьманську грамоту «абсолютистической и антидемократической», кабінет — «недемократическим и во многих случаях противогосударственным» і заборонив членам партії входити до нього; при цьому лідери (Єфремов, Ніковський) і Винниченко приватно радили Дорошенкові взяти портфель.

партія ставиться рішуче негативно до гетьманської грамоти, яко державної конституції, уважаючи її за „абсолютистичну й антидемократичну"

У середині травня 1918 р. на черговому з'їзді в Києві партія українських есерів розкололася: більшість пішла за лівим крилом, що стояло на позиціях більшовизму (пізніше «боротьбисти» — за назвою центрального органу «Боротьба»), меншість залишилася «центральною течією».

вже в середині травня 1918 року партія українських соц.-революціонерів на свойому черговому зїзді в Києві розкололася на дві частини

З близько 160 обраних членів Установчих зборів у Києві в травні 1918 р. було не більше 50–60; пропозиція автора створити комітет Установчих зборів як другий центр влади провалилася з перевагою в 1–2 голоси (за — депутати-селяни, проти — інтелігенти, члени ЦР).

Тепер присутніх в Київі всього не більш 50-60 душ

Автор із Янком створили підпільний «бойовий комітет повстання» (представники Селянської спілки Пушкар і Дяченко, залізничники, військові фахівці, колишній помічник коменданта Борзенщини; двічі приходив представник боротьбистів). Через посилену конспіративність комітет не зміг налагодити широких зв'язків і залишився «комітетом взаємної інформації».

Через його сутубу конспіративність він не міг завести ширших звязків

Наприкінці травня 1918 р. до Києва їхала делегація від українського війська до гетьмана (серед неї полковник П. Вербицький) з побажаннями не допустити соціалізації землі, боронити самостійність держави й призначити військовим міністром українського генерала, бажано Грекова; міністром натомість став Лігнау.

Їдемо з делеґацією від українського війська до Гетьмана... тільки міністром було призначено і не Грекова й не Українця, а пана Лігнау.

Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року в Міністерстві закордонних справ настало тритижневе безвладдя: німці відкинули кандидатуру росіянина Щебека, колишнього російського посла у Відні, і вимагали, щоб два-три міністерські пости обійняли особи «з українським обличчям»; формально обов'язки міністра виконував М. Василенко.

Від того часу настало в Міністерстві тритижневе безвластя

У середині травня 1918 р. створено Український національно-державний союз — об'єднання соціалістів-федералістів, соціалістів-самостійників, хліборобів-демократів, а також поштово-телеграфних службовців і залізничників; соціал-демократи й есери увійшли до нього лише з дорадчим голосом.

the nationalists organized, in mid-May, the Ukrainian National State Union (Ukrainskyi Natsionalno-Derzhavnyi Soiuz)

Автор есею — Тарас Гунчак.

Наприкінці травня 1918 р. до Києва прибула кубанська делегація на чолі з головою законодавчої ради М. Рябоволом; кубанці шукали підтримки проти більшовиків і готові були обговорювати приєднання Кубані до України на правах автономії. Договір про торговельні й консульські відносини з Кубанню укладено лише 16 листопада 1918 р., але з літа військове міністерство постачало на Кубань зброю.

У кінці травня до Києва прибула й кубанська делегація на чолі з головою законодавчої ради М. Рябоволом.

У середині травня 1918 р. на міжпартійній нараді (УПСС, УПСР, УДХП, УТП, об'єднана рада залізниць України, Головна рада Всеукраїнської поштово-телеграфної спілки) створено координаційний центр – Український національно-державний союз (УНДС); УСДРП і УПСР (ц.т.) до нього не ввійшли.

було утворено координаційний центр — Український національно-державний союз (УНДС)

У перших числах травня з Підволочиська до Києва мали прибути 8 ешелонів полонених-калік, що поверталися з Австро-Угорщини, — разом 1800 осіб; при Військовому міністерстві утворили комісію допомоги полоненим, яка мала розмістити інвалідів по шпиталях і санаторіях.

В перших числах травня з Підволочиська мають прибути до Київа 8 ешелонів бранців-калік, які вертаються з полону Австро-Угорщини — всього 1800 осіб.

Частина страйкарів-урядовців земельного міністерства повернулася, частина ні; на їхнє місце Колокольцов набрав агрономів із росіян, поляків, німців, після чого соціалісти звинуватили його в «русифікації» міністерства.

брав фахівців (аґрономів) з Росіян, Поляків, Німців. Тоді соціялісти знову закричали, що він „русифікує" міністерство

Після проголошення гетьманської грамоти кияни три дні нетерпляче чекали на оголошення нового кабінету міністрів; «малороси» тішилися переворотом і пророкували проросійський уряд.

Громадяни Києва чекали нетерпеливо на проголошення нового кабінету міністрів три дні після проголошення грамоти. Малороси тішились переворотом

Три дні — приблизно 30 квітня — 3 травня 1918 р.

У квітні або травні 1918 року земські управи об'єдналися у Всеукраїнський союз земств, головою якого обрали С. В. Петлюру, на той час уже голову Київського губернського земства.

В квітні чи травні 1918 р. прийшло до обʼєднання земських управ у "Всеукраїнський Союз Земств" і головою того Союзу вибрано С. В. Петлюру

Автор не певен місяця.

У травні 1918 р. в Києві відбувався Всеукраїнський з'їзд профспілок; значна частина делегатів голосувала за більшовицьку резолюцію.

Значительная часть Всеукраинского съезда профсоюзов в Киеве (май 1918 г.) голосовала за большевистскую резолюцию.

автор уривка: упорядник С. О. Алексєєв (передмова)

У Києві (весна–літо 1918 р.), відірваному від ЦК РКП, було організовано Тимчасовий всеукраїнський ЦК комуністичної партії; партія діяла в підпіллі.

Тогда же в Киеве, оторванном от ЦК РКП, организуется Временный всеукраинский ЦК коммунистической партии

автор уривка: упорядник С. О. Алексєєв (передмова)

На початку травня 1918 року Київ раптом переповнився селянами: на відкриття Другого Всеукраїнського селянського з'їзду, за автором, прибуло близько 12 тисяч делегатів, які добиралися залізницею, пароплавами, возами й пішки.

Київ одразу переповнився селянами. На день відкриття Зʼїзду прибуло біля 12 тисяч селянських депутатів

Цифру подає автор-есер, можливо перебільшено.

Навесні–влітку 1918 року в Києві одночасно відбулися два з'їзди залізничників — національно-український і територіально-український; за автором, уряд підтримував національні українські спілки, щоб розколоти загальні залізничні організації.

в Київі в цей час відбулось два залізничих зʼїзди: національно-український і територіяльно-український

Точних дат не вказано.

Командир Київського корпусу нічого не робив і не наводив ладу в Охочому полку, де чинилися неподобства; гетьманові коштувало великих зусиль домогтися його усунення.

несмотря на безобразия в Охочьем полку, ничего не предпринял для приведения его в порядок

На Львівській вулиці в будинку № 24 були казарми Січових стрільців; після гетьманського перевороту біля воріт стояла німецька варта, а стрільці виходили вдягнені по-дорожньому, але без зброї, і розходилися, переважно в напрямку вокзалу.

На моїй Львівській вулиці були казарми Січових Стрільців (будинок ч. 24). Тепер, проходячи повз нього, я бачив німецьку варту коло воріт.

Початок травня 1918 р.

До Києва стягувалися тисячі колишніх російських офіцерів; із них сформували особисту гвардію Скоропадського.

До Києва стягались також тисячі бувших російських старшин, з яких і була зорганізована прибічна ґвардія Скоропадського

Майже вся 12-та сотня СС з Мироном Мареніним влилася у вартову сотню авіаційного парку на Посту-Волинському під Києвом; багато стрільців поодинці вступили до міліції та інших частин, більшість — до Запорозького корпусу (бригада Натієва).

майже ціла 12-та сотня з Мироном Мареніном увіллялась у вартову сотню авіяційного парку на Пості Волинськім під Києвом

Після гетьманського перевороту німці взяли всі військові склади в Києві під свою контролю: на брамах стояли німецькі вартові й без дозволу німецької влади нікого не впускали.

на брамах складів стояли німецькі військові вартові, які нікого не впускали до складу без дозволу німецької влади.

До середини травня 1918 року видачу посвідок і відправлення стрільців до Запорозького корпусу закінчили; Дашкевич і Курах попрощалися з Коновальцем і Мельником та попливли Дніпром униз, через Канів.

У половині травня 1918 р. видавання посвідок і висилання стрільців до Запорізького Корпусу було закінчене.

Коновалець, Мельник і частина старшин лишилися в Києві.

Під час гетьманського перевороту в Києві було роззброєно й розпущено українські військові частини, що там перебували, — синьожупанників і галицькі частини (Січових стрільців); тому більшість українського війська зустріла переворот неприхильно.

при перевороті було розброєно і розпущено українські військові частини, котрі перебували у Київі... В Київі були синєжупанники і галицькі частини.

Зі слів полковника П. Вербицького, голови генерального штабу, наприкінці травня 1918 р.

Після прибуття до Києва на початку травня 1918 року колишніми полоненими ніхто не опікувався; комендант вокзалу сказав їм: «Коли повернулись з полону, то їдьте собі додому, ніхто вас тут не буде затримувати».

“Коли повернулись з полону, то Їдьте собі додому, ніхто вас тут не буде затримувати”

Наприкінці травня 1918 р. німецьке «Оберкомандо» погодилося на формування 8 корпусів за програмою, розробленою ще за Центральної Ради (територіальна система, призов близько 0,05 % населення); до того спочатку передбачалася лише Сердюцька дивізія чисельністю 5000 осіб під командуванням генерала Клименка.

Наконец, в конце мая я получил ответу что немецкое «Оберкомандо» ничего не имеет против того, чтобыбыла проведена в жизнь уже разработанная программа еще при Центральной Раде

Армія мирного часу за виноскою: 175 генералів, 14 930 старшин, 291 221 підстаршин і козаків.

Полк так званих залізничників (самостійники, створений за Ради для охорони вантажів від розкрадання) у перші дні гетьманату представився гетьманові й клявся у вірності; через кілька днів уранці німці роззброїли його без попередження, посилаючись на антигетьманську пропаганду; до кінця жовтня з нього придатними визнали лише близько 200 осіб.

однажды ко мне утром прибегает Ризниченко... и говорит, что с утра, пришли немцы и обезоружили полк.

У Штабі начальника залоги міста Києва повернуті полонені отримали направлення на інтендантські склади для одягу, але за три дні ходіння по ще не розграбованих складах знайшли лише рештки: автор отримав дві шинелі, схожі на селянські свитки, дві пари грубої білизни, дві літні блузи, такі ж штани та грубі черевики.

Три дні ходили ми по ще нерозграбованих складах, але належного одягу там вже не було. Залишились лише рештки, що не мали великої вартости.

Крім бригади Нагієва, за гетьмана залишалося близько 160 000 «всяких войск», сформованих за Центральної Ради, — найманих солдатів, яких не можна було роззброїти, оскільки майже всі несли вартову службу при установах і складах.

было еще около 160000 всяких войск, сформированных при Центральной Раде. Все это были наемные солдаты

Цифра автора.

За автором, у Києві в травні 1918 року стояла кількадесятитисячна німецька залога.

тільки кількадесятьтисячна німецька залога в Київі врятували тоді від народньої розправи

Оцінка чисельності приблизна, з публіцистичного контексту.

По всій Україні було створено гетьмансько-німецькі каральні загони — як правило, рота німецьких солдатів і невеликий загін гетьманської Державної варти, де переважали колишні російські офіцери; вони оточували села й за заздалегідь складеними списками виловлювали свідомих селян, учителів, лікарів, фельдшерів, агрономів, кооператорів; через брак шибениць вішали на деревах або розстрілювали.

складалися, як правило, з сотні німецьких вояків і з невеличкого відділу гетьманської так званої державної варти, в якій переважали бувші російські старшини

Оцінка автора; кількість жертв «у тисячах»; у великих містах (де були комуністи) таких екзекуцій не було.

У травні 1918 року в Києві розповідали, що 1-шу дивізію синьожупанників розформували в Києві ще перед падінням Центральної Ради, а 2-гу «на цих днях» розігнали, не дозволивши їй прибути до Києва в повному складі; до війська брали лише кадрових офіцерів російської служби без демократичних симпатій.

1-шу дивізію Синьожупанників тут в Києві перед упадком Центральної Ради розформували ... А тепер за гетьманського монархічного ладу 2-гу Синю дивізію розігнали

Переказ чуток; історично 1-шу дивізію синьожупанників роззброїли німці наприкінці квітня 1918 року.

Після перевороту директори трьох департаментів єврейського міністерства подали гетьманському урядові меморандум про діяльність міністерства, намагаючись зберегти його, але це не допомогло.

Директори трьох департаментів жидівського міністерства зробили пробу вести далі працю міністерства і подали в тому намірі меморандум гетьманському урядові

Їхати з Києва до Криму без дозволу німців було не можна; Лукомський наприкінці травня отримав такий дозвіл і поїхав до Севастополя через Одесу. Для виїзду з Криму вимагалася особиста явка до німецької комендатури.

Без разрешения немцев ехать в Крым было нельзя.

автор уривка: Лукомський.

У ноті німецькому послові Мумму гетьман писав, що Україна щороку отримувала з Криму тютюну для переробки на сто мільйонів рублів; Крим дав би сіль, тютюн, вино, фрукти, курорти й порти; Одеса «давно перевантажена».

Одного тільки тютюну діставала Україна з Криму що-річно для переробки на сто мілійонів рублів

Резолюції кадетського з'їзду вимагали «твердої адміністративної влади», розпуску демократичних міських і земських самоврядувань, фактичного перегляду восьмигодинного робочого дня та викупу поміщицьких земель із продажем їх селянам у власність.

„В основу відновлення зруйнованого господарсько-економичного життя на Україні" … повинна бути покладена поперед всього „тверда адміністративна власть".

Переказ резолюцій подано через інтерпретацію автора.

Аграрну резолюцію з'їзду Протофісу (доповідач — проф. Білімович, зачитав князь Голіцин) ухвалили одноголосно: вітати відновлення приватної власності на землю, вимагати вільного продажу й купівлі землі та державного кредиту на відбудову господарств.

Найкращим способом направити землю до найбільшої продуктивности є свобідна продаж і купівля її.

З'їзд Протофісу постановив домагатися, щоб уряд допоміг поміщикам відібрати в селян «розграбоване майно разом з відшкодуванням».

аби гетьманське правительство „допомогло" поміщикам відібрати від селян „розграблене майно разом з відшкодованням"

Автор тлумачить це як контрибуції з селянства.

З'їзд Протофісу вимагав від уряду обмежити права робітничих спілок, переглянути закон Тимчасового уряду про свободу страйків, визнати недійсними колективні договори, укладені з порушенням норм, і скорочувати робочий день лише поступово.

Переглянуло виданий тимчасовим російським правительством закон про вільність страйків.

Лизогуб заявив «Голосу Киева», що державною мовою залишається українська, міністерства національних меншин ліквідують, а замість колишніх комісарів уже призначено губернських і повітових старост (жодного з колишніх комісарів не призначено).

державною мовою зістається українська мова, а міністерства національних меншостей зліквідується

загальнодержавне

Приблизно через тиждень після меморандуму Український національно-державний союз звернувся зі скаргою до німецького народу, в якій покладав провину за погіршення українсько-німецьких відносин на «москалів, жидів і польську шляхту».

Москалі, Жиди і Поляки добачають свій порятунок тільки в тім, щоб український народ пересварити з німецьким.

Документ має виразно ксенофобський характер; передає настрої частини українських правих кіл. Автор наводить його критично.

З'їзд соціалістів-федералістів у земельній справі вимагав примусового відчуження за винагороду земель понад трудову норму і передачі їх малоземельним селянам, а врожай 1918 року — тим, хто сіяв, з оплатою оренди до державної скарбниці.

урожай з посівів, зроблений цього року селянами, повинні дістати ті, хто ті посіви зробив

загальнодержавне.

У травні 1918 року голова Київської губернської земської управи та Всеукраїнського союзу земств С. Петлюра звернувся з листом до німецького й австро-угорського послів у Києві з протестом проти арештів земських гласних і членів управ німецькими військами.

Про арешти членів зенських самоврядувань німецькими властями Голова Всеукраїнської Спілки Земств писав в травні місяці до німецького й анстро-угорського послів в Київі

Лист підписано: «Голова Київської губерніальної земської управи та Всеукраїнського союзу земств С. Петлюра».

Гетьман замінив посаду комісара губернії та повіту посадою старости; київським губернським старостою призначено Івана Чарторижського, відомого українофоба, який як губернатор окупованого Тернополя називав українців «мазепинцями».

Probably the worst appointment was that of Ivan Chartorizhsky for the province of Kiev; he had acquired a reputation as a Ukrainophobe during the war

Одним із перших ухвалили закон про обіцянку (присягу) державних службовців — тест на лояльність; тих, хто відмовився скласти урочисту обіцянку, звільняли або не приймали на службу.

Ті, хто відмовлявся її приймати звільнялися, або ж не зараховувалися на службу.

загальнодержавне

Партія українських соціалістів-федералістів (Шульгин, Дорошенко, Лотоцький, Єфремов) на з'їзді в Києві в травні 1918 р., уже після гетьманського перевороту, ухвалила постанову: партія визнала державність України, але ідеї федералізму й соціалізму залишаються її «провідними думками».

Як соціялізм єднає всі трудящі маси всього світу, так федералізм містить в собі ідеал того всесвітнього єднання держав

Цитата постанови з'їзду, виноска 10 (с. 31–32) і с. 57.

Після здачі зброї німці поставили варти біля казарм СС, не випускаючи стрільців у місто і вимагаючи списки для відправлення групами; командування списків не дало, а в Михайлівському монастирі влаштувало таємне бюро (Р. Дашкевич, Г. Гладкий, М. Маренін), яке видавало колишнім стрільцям грошову допомогу, безплатні військові проїзні квитки та інші документи. Через кілька днів казарми спорожніли.

заснувало в Михайлівськім Монастирі таємне бюро ... яке видавало колишнім Стрільцям грошові підмоги й дарові військові проїздні білети та інші документи

Стрільці боялися вивезення до Австрії як колишніх австрійських підданих.

Після роззброєння охорону Михайлівського монастиря взяв німецький піхотний взвод. Офіцери батареї могли вільно виходити, а рядові стрільці — лише з перепусткою від командира батареї, затвердженою німецьким командиром; за такими перепустками німецькі вартові випускали їх у місто.

стрільцям, які схотять виходити у місто, щоб командант батерії виставляв перепустки, які він буде потверджувати.

Військовий етап у Києві, де ще працювали прихильники УНР, погодився видавати Січовим стрільцям військові залізничні квитки до Олександрівська за посвідкою батареї СС про демобілізацію. На дорогу кожен гармаш отримував консерви, а за наказом Коновальця — ще кілька десятків карбованців.

Етап згодився видавати стрільцям військові поїзні квитки до Олександрівська, коли зголосяться з посвідкою батерії СС, що вони є демобілізовані.

Сума в джерелі — «кількадесят карбованців», точного числа немає.

У травні 1918 року в Михайлівському монастирі від ранку до пізнього вечора видавали стрільцям посвідки, гроші й консерви для переїзду до Запорозького корпусу. Коли гетьманці прислали озброєний загін, канцелярію сховали; командир загону, колишній комендант станції Коростень, упізнав Дашкевича й нічого не вчинив.

У Михайлівському манастирі видавано посвідки, гроші, консерви від ранку до пізнього вечора.

У київських установах і громадських місцях 1918 року висіли таблички «Просимо розмовляти рідною мовою». Оголошення та розпорядження вивішували двома мовами — російською й «українською», причому український текст був настільки незграбний, що автор читав російський, аби зрозуміти зміст.

Скрізь по установах та публічних місцях були таблички: "Просимо розмовляти рідною мовою”.

У перші дні гетьманщини члени комітету Фолькспартай збиралися на квартирі С. Б. Ратнера; там прочитали перше «пронунциаменто» гетьмана з конституцією нової влади. Автор звірив її з томом I Зводу законів і виявив, що вона, за небагатьма відступами, відтворює Основні закони 23 квітня 1906 р. (без Установлення Держради і Думи, але з архаїчним «Комитетом финансов»).

гетманская конституція воспроизводила эти Основные законы. Порядокъ и почти весь текстъ статей Основныхъ законовъ 23 апрѣля 1906 года былъ сохраненъ

printed page 217–218; кінець квітня – початок травня 1918

Ген. Ейхгорн видав наказ про обов'язковий засів полів і здачу хліба німцям «по сходным ценам»; у середині травня видано «Временные правила о земельных комиссиях» про повернення власникам господарств за сприяння збройної сили. Широке заступництво надавалося «Протофису», «Союзу хлеборобов» та ін.; Україна стала «центром бешеной спекуляции».

Под властью немцев и гетмана Украина стала базой бежавшей буржуазии и центром бешеной спекуляции.

автор уривка: Черіковер.

Утворений у травні 1918 р. Український національно-державний союз (соц.-федералісти, соц.-самостійники, демократи-хлібороби, рада залізнична і поштово-телеграфна) звернувся з відозвою «К немецкому народу», стверджуючи: «Жидівський нарід прагне єдиної Росії і ненавидить самостійність». У серпні союз перейменовано на Національний союз, у листопаді він підняв повстання.

«Жидивськый нарид прагне единой России и ненавидит самостийность»

автор уривка: Черіковер (за Христюком).

Замість ворожих міських самоврядувань призначалися міські управи старого дореволюційного складу. У середині травня 1918 р. створено комісію під головуванням Іполита Миколайовича Дьякова, багаторічного голови Київської міської думи, для вироблення правил виборів до дум.

Вже в середині травня 1918 року було утворено комісію в складі досвідчених діячів міського самоврядування під головуванням Іп. Мик. Дякова, довголітнього голови Київської міської думи

Другий Всеукраїнський селянський з'їзд одноголосно ухвалив не визнавати обраного поміщиками гетьмана, вважати Україну Народною Республікою й закликав селянство до збройної боротьби; заклик закінчувався словами: «Земля і воля в небезпеці! … Умрем, а землі й волі не оддамо!»

Брати селяне ! Земля і воля в небезпеці! … Умрем, а землі й волі не оддамо !

У середині травня 1918 року уряд видав «Тимчасові правила про встановлення і предмети відомства губернських і повітових земельних комісій»: комісії, підпорядковані міністрові хліборобства, мали повертати власникам їхні господарства, спонукати населення добровільно повертати розібране майно й відшкодовувати збитки, а селянські земельні комітети — здати їм усі справи під загрозою суворих кар.

повернути власникам (в першу чергу дрібним хліборобам) їх хазяйства … побудити населення до добровільної видачи розібраного майна

загальнодержавне

З'їзд соціалістів-федералістів поставився до гетьманської конституції «рішуче негативно», заборонив членам партії входити до кабінету, ухвалив, що державною мовою має бути українська, і протестував проти розгону селянського з'їзду та запровадження попередньої цензури.

партія відноситься рішуче негативно, як до абсолютистичної і антидемократичної

Христюк вважає ці протести «опозицією його величності».

Наприкінці травня 1918 р. Скоропадський надіслав військовому міністрові Рогозі власноручного листа про організацію українського козацтва: розпустив усі вільнокозацькі об'єднання й доручив створити Козацьку раду для підготовки статуту. Козацька рада, сформована за місяць, закону не виробила, але подбала про право кожного члена мати пару коней з фуражем від повітової конвойної сотні.

не виробила, але виявила турботу про своє забезпечення, зокрема про право кожного члена ради мати пару коней, яких фуражем забезпечувала повітова конвойна сотня

Всеукраїнський земський союз на чолі із С. Петлюрою наприкінці травня 1918 р. надіслав послам Німеччини й Австро-Угорщини меморандум проти розпуску й арештів земських управ, що нерідко проводилися за допомогою німецьких військових; у середині червня висунув гетьманові ультимативні вимоги (розпуск уряду, вибори до Установчих зборів, суд над старостами).

Укінці травня він направив послам Німеччини і Австро-Угорщини меморандум проти розпуску та арештів земських управ

Німецьке розпорядження, залишене в друкарні, скасовувало заборону преси і запроваджувало на деякий час попередню цензуру; потрібні вказівки слід було отримувати в канцелярії гетьмана на Інститутській, 40.

Die verhängte Pressesperre wird hiermit aufgehoben. Es wird für einige Zeit eine Vorzensur angeordnet ... in der Kanzlei der Hetman[s] ... Institutskaja 40 zu erfragen

Текст німецькою частково обрізаний; точна дата розпорядження не вказана (між 30 квітня і 8 травня).

У травні 1918 р. гетьманська влада видала «Тимчасові правила» для земельних комісій, що зобов'язували селян повернути поміщикам землю й майно, взяті за більшовиків; поміщикам дозволялося використовувати військову силу для охорони маєтків. Пізніше правила доповнено законом про губернські й повітові «ліквідаційні комісії» з правом примушувати селян до праці у великих господарствах за платню, встановлену губернською владою.

Вже в травні місяці гетьманська влада видала «Тимчасові правила» для земельних комісій

Оцінки («повна воля каральним експедиціям») — думка автора-соціаліста.

Склад першого гетьманського кабінету: голова й мін. внутр. справ Ф. А. Лизогуб, юстиції — М. П. Чубинський, нар. освіти — М. П. Василенко, фінансів — А. К. Ржепецький, землеробства й продовольства — Ю. Ю. Соколовський, промисловості й торгівлі — С. М. Гутник, праці — Ю. М. Вагнер, охорони здоров'я — Ю. В. Любинський, держсекретар — І. А. Кістяківський, військовий — ген. Рогоза, закорд. справ — Д. І. Дорошенко, шляхів сполучення — інж. А. І. Бутенко, віросповідань — В. В. Зеньковський.

Предсѣдатель Совѣта Министровъ и Мин. Внутр. Дѣлъ Ѳ. А. Лизогубъ, Министръ Юстиціи — М. П. Чубинскій

printed page 90; так в автора; Кістяківський в OCR «Киетяковскій»

Після перевороту почалися масові арешти українців; спочатку їх проводили спільно органи німецької та гетьманської поліції в Києві, Харкові, Одесі; німецька влада шукала й автора, як і багатьох членів уряду, і він виїхав із Києва на Полтавщину.

Спочатку ці арешти переводились спільно органами німецької і гетьманської поліції у Києві, Харкові, Одесі

Міністр Ковалевський після перевороту переховувався на конспіративній квартирі, навколо нього були Братусь, Базяк, А. Степаненко, Ільченко, які розподіляли «кошти».

Ковалевський десь ховався на консперативній кватирі

Оцінка автора неприязна.

За кілька днів після зібрань гетьманці провели обшук у Комітеті з палива й заарештували Швеця; знайшли різні папери, зокрема копію «Універсалу», передруковану там на машинці.

Через кілька днів гетьманці зробили трус в Комітеті по паливу і арештували Швеця. Знайдено було ріжні папірці, копію універсалу, що був передрукований там на машинці

Гетьманська влада заборонила IV з'їзд УПСР (13–16 травня 1918), і він відбувся нелегально; партія розкололася на лівих (боротьбистів), центр (Шаповал) і правих.

IV -й Зʼїад УПСР відбувся в днях 13-16 традня 1918 року, ілега... ропадського заборонила цей зʼїзд

Додаток упорядника.

Меморандум 21 травня 1918 р. скаржився: розпускаються демократичні органи самоврядування й відновлюються старі цензові думи та земства; припиняється діяльність «Просвіт»; у провінції свідомих українців переслідують і заарештовують.

розвязуються демократичні орґани самоврядування і рестаоруються старі цензові думи і земства ... припиняє діяльність "Просвіт"

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком та ін.), не спогад автора.

Звістка про обрання гетьмана в Києві спершу стала ніби сигналом до посилення діяльності поміщицьких «каральних загонів»; уряд кілька тижнів не міг їх приборкати, доки не організував Державну варту й охоронні сотні.

треба було налагодити екзекутивний апарат, організувати державну варту й охоронні сотні

Заборонено з'їзди — селянський з'їзд «Селянської Спілки» та з'їзд представників міст; Катеринославську міську думу за ворожу резолюцію розпущено.

Так само було й з забороною зʼїздів, як наприклад, заборона селянського зʼїзду ... або зʼїзду представників міст

За меморандумом Петлюри, після перевороту всюди почалися арешти без суду й слідства земських гласних і членів управ, часто силами німецьких військ; у Липовці на Київщині навіть опечатано приміщення земської управи.

як от в Липівці на Київщині, навіть запечатано помешкання цієї інституції

Петлюра писав Мумму, що німецькі й австрійські офіцери часто заарештовували людей за доносами з особистих мотивів: заарештовували членів земських управ «за більшовизм», хоча ті самі були засуджені більшовиками до розстрілу; називав це «вакханалією арештів».

треба зупинити вакханалію арештів членів земських управ і земських гласних

Петлюру заарештовано пізніше (липень 1918) — не в цьому фрагменті

Після перевороту розпущено Катеринославську міську думу (за заклик до боротьби з гетьманом), Одеську й Миколаївську думи, низку земських управ; на Київщині — Канівську (заарештовано її голову Сліпченка) та Липовецьку повітові земські управи.

канівську земську управу (заарештовано її голову Сліпченка) й липовецьку на Київщині

За П. Христюком.

У дні перевороту німці й гетьманські агенти арештовували селянських делегатів, які їхали на Всеукраїнський селянський з'їзд до Києва, на залізницях і пароплавах, повертали їх назад або кидали до в'язниць.

Німці і місцеві аґенти гетьмана арештовували селянських депутатів по дорозі - на залізницях та пароплавах

Автор — учасник подій з боку есерів.

Петлюра у травневому листі повідомляв, що після перевороту по всій Україні почалися арешти без суду і слідства; в Липовці на Київщині було навіть опечатано приміщення земської управи.

як от в Липовці на Київщині, навіть зацечатано полешкання цієї інституції

Українські соціалісти одразу після перевороту опинилися під наглядом Особливого відділу Власного Штабу гетьмана й МВС, пізніше — Державної варти (департаменту МВС).

Осібного (Особливого) відділу Власного Штабу гетьмана

Спочатку Державна варта складалася з перейменованих міських і повітових міліцій, сформованих ще за Центральної Ради; варта підпорядковувалася губернським і повітовим старостам, які впливали на призначення начальників; фінансувалася з бюджету МВС.

Początkowo w jej skład wchodziły przemianowane miejskie i powiatowe milicje, sformowane jeszcze w okresie rządów Centralnej Rady. Warta Państwowa była podporządkowana starostom szczebla guberni i powiatu

Агентурна робота була зосереджена в міністерстві внутрішніх справ (департамент Державної Варти на чолі з колишнім товаришем прокурора Віленського окружного суду Аккерманом, ненадовго — Шкляревським), а при штабі гетьмана створено «особый отдел» (начальник — колишній товариш прокурора Бусло) для стеження за особами й партіями, що готують замах чи переворот; відомості особливого відділу передавалися міністрові внутрішніх справ.

при штабе Гетмана будет вестись особая агентура в так называемом «особом отделе штаба Гетмана», на обязанности которого будет следить за всеми лицами и партиями, готовящими покушение на меня

Петлюра скаржився, що деякі люди зводять особисті й політичні рахунки, звертаючись до німецьких і австрійських офіцерів із проханням про арешт, і ті арештовують невинних; траплялися арешти членів земських управ «за більшовизм», хоча більшовики раніше засудили їх до смерті.

Звертаються такі люде до німецьких і австрійських офицерів з проханням арешту, офицери арештовують, а потім внясняється, що арештовано невинних

загальнодержавне.

Меморандум 21 травня 1918 р. звинувачував нове військове керівництво в тому, що замість контррозвідки заводиться політичне шпигунство, куди набирають людей, ворожих до українства (наприклад, більшовиків).

загодиться рядом, замісць контр-розвідки, політичну шпіонажу, куди набіраються на службу особи, ворожі не тільки українству

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком та ін.), не спогад автора.

Після приходу гетьмана грабунки маєтків було зупинено й наказано повернути награбоване («соціалізоване»); де не повертали, посилали поліцію; автор визнає, що поліція подекуди била людей, а гетьман наказував проводити суворе слідство.

поліція не все поводилася з грабіжниками „по джентелменськи" та місцями била людий

Апологетична брошура гетьманця (1933); виправдувальне трактування каральних заходів.

На засідання центрального органу професійних спілок у Києві, де пролетаріат хотів відзначити 100-річний ювілей Карла Маркса (5 травня 1918 р.), було введено військову силу, зроблено труси й арешти.

на засідання центрального органу професійних спілок, на якому пролетаріат хоче одсвяткувати 100-літній ювилей свого вчителя і проводиря К. Маркса, вводиться військова сила, робляться труси і арешти.

Місце й точна дата не вказані; ювілей Маркса — 5 травня н. ст. 1918. Дата події встановлена лише приблизно як початок травня; в газеті точної дати немає.

У Радомишльському повіті повітового коменданта та його помічника заарештовано за шкідливу діяльність; загалом спокійно.

Въ Радомысльскомъ у. уѣздн. комендантъ и его помощникъ арестованы за вредную дѣятельность.

Читано з зображення. Зведення з попереднього номера; точна дата не вказана.

За автором, протягом двох-трьох тижнів після перевороту в'язниці України переповнилися робітниками й селянами, а німецькі концентраційні табори — українською інтелігенцією; арештовували насамперед українських есерів, голів народних управ, земельних комітетів, селянських спілок і членів Центральної Ради.

За якийсь тиждень-два-три всі тюрми на Україні було переповнено робітниками і селянами ; концентраційні лагери — українською інтеліґенцією.

Узагальнення автора-есера, можливо перебільшене.

Німецька таємна військова поліція розшукала Доброго в Харкові й вийшла на «Комітет порятунку України»; з'ясувалося, що крім Доброго було затримано ще 27 осіб, які співпрацювали з німцями.

Голосъ Кіева, 1918, 9 травня; Кіевская мысль, 1918, 8 травня; ЦДАВО, Ф. 4547, Оп. 1, Спр. 1, Арк. 64.

У перші дні гетьманату (початок травня 1918 р.) Скоропадський склав візити фельдмаршалові Ейхгорну (онукові філософа Шеллінга), німецькому послові Мумму та австрійському посланникові Принцигу; перший візит до Ейхгорна обставили урочисто.

Мне пришлось сделан, визит фельдмаршалу Эйхгорну и двум указанным лицам.

Голова ради міністрів Ф. А. Лизогуб: середнього зросту, з невеликою сивою бородою, гарним і дещо суворим обличчям; без довгих розмов запропонував Дорошенкові посаду товариша міністра закордонних справ, не назвавши міністра.

середнього зросту, з невеликою сивою бородою пан, з гарним і трохи суворим обличчам

У Києві щодня відбувалися наради гетьманського уряду й самого гетьмана з генералом Ґренером.

В Києві щоденно відбувалися наради гетьманського уряду і самого гетьмана з генералом Гренером

Після гетьманського перевороту міністром торгу і промисловості став С. Гутнік, кадет, колишній голова біржового комітету в Одесі; за словами автора, він не розумів або не хотів розуміти української мови і приймав доповіді лише російською.

Не розумів він, або не хотів розуміти української мови і всі доклади приймав в російській мові.

Автор вороже ставиться до Гутніка; оцінки упереджені.

Дмитро Дорошенко офіційно вийшов із партії есефів і за згодою та порадою голови партії С. Єфремова прийняв посаду міністра закордонних справ у кабінеті гетьмана.

він виступив офіційно з партії Есефів і навіть за згодою та порадою голови партії С. Єфремова, прийняв пост міністра Закордонних Справ

Гольдельман, який за Центральної Ради керував двома департаментами міністерства праці, подав у відставку, щойно міністерство перебрав гетьманський міністр Вагнер; згодом він дізнався, що всі українські службовці залишилися служити новому режимові.

Автор цих рядків, який керував у добу Центральної Ради двома департаментами міністерства праці, подався, негайно після перейняття цього міністерства гетьманським міністром Вагнером, до димісії

Ставши міністром, Ржепецький, який раніше як змовник критикував фінансову систему УНР, визнав її доброю і залишив на посадах усіх керівників міністерства, зокрема Лебідь-Юрчика (Державна скарбниця) і В. Ігнатовича (Державний банк), які провадили емісію.

залишив на своїх становищав всіх керівників у міністерстві фінансів, а зокрема Лебідь-Юрчика й В. Ігнатовича

Голова Центральної Ради М. Грушевський оселився на дачі під Києвом і жив спокійно; його ніхто не чіпав.

Голова Ц. Ради проф. М. Грушевський оселився на дачі під Київом і зажив собі спокійно

Посол Мумм мав із гетьманом півторагодинну бесіду, у якій гетьман підкреслив, що політика України йтиме в дусі самостійності без великоруських і польських тенденцій.

Мум мав із Гетьманом півтора-годинну розмову

Із есефів погодився ввійти до уряду лише Д. Дорошенко — керуючий МЗС (через кілька тижнів — міністр); Мацієвич, Шульгин, Лотоцький відмовилися.

згодився один тільки Д. Дорошенко, який і заняв пост керуючого міністерством закордонних справ

Автор книжки пише про себе

Д. Дорошенко навесні 1918 р. виїхав до Галичини й повернувся після перевороту 29 квітня, одразу пристав до ідеї співпраці з гетьманським урядом.

Весною 1918 р. виїхав до Галичини і повернувшися після перевороту 29-го квітня

Старостою Київського повіту призначено Миколу Григор'єва; Васильківського — Миколу Яблонського, пізніше Володимира Троцького; бердичівського старосту Івана Машира вбили повстанці в липні 1918 р.

київського пов. Микола Григорієв

С. Петлюра, голова Київської губернської земської управи й управи Всеукраїнського земського союзу, надіслав меморандум прямо німецькому послові Мумму (копії — австрійському й болгарському послам).

безпосередньо на імʼя німецького посла Мума вислав свій меморандум голова київської губерніяльної земської управи й голова управи Всеукраїнського Земського Союзу С. Петлюра

Посол УНР у Румунії М. М. Галаган, дізнавшись про переворот 29 квітня, невдовзі повернувся до Києва й відмовився служити в МЗС гетьманського уряду.

М. М. Галаган скоро повернувся до Київа, як тільки почув про переворот 29, квітня

Міністром віросповідань став професор Університету св. Володимира й Українського народного (пізніше Державного) університету Василь Васильович Зеньковський; посаду спершу пропонували О. Г. Лотоцькому, який відмовився.

запрошено професора Університету св. Володимира і Українського Народнього (пізніше Державного) Університету Василя Вас. Зіньківського

Через кілька днів після 3 травня 1918 року головою Ради Міністрів і міністром внутрішніх справ став полтавський поміщик Ф. Лизогуб, обов'язки військового міністра доручили генералові Лігнау, а Василенко залишився міністром освіти.

Головою Ради Міністрів і міністром внутрішніх справ став Ф. Лизогуб, полтавський поміщик, октябрист

Праве крило УПСР утворило «Центральну фракцію»; до її Тимчасового організаційного комітету ввійшли М. Шраг, М. Чечель, М. Салтан, І. Лизанівський, Володимир Залізняк, В. Голубович і Ю. Охримович.

В склад „Тимчасового Організаційного Комітету Фракції" ввійшли - М. Шраг … М. Чечель, М. Салтан, І. Лизанівський, Вол. Залізняк, В. Ґолубович, Ю. Охримович.

До президії з'їзду Протофісу (15–18 травня 1918 року, Київ) входили фон Дітмар (голова), граф А. Бобринський, князь О. Голіцин, князь В. Кочубей, В. Демченко, А. Добрий, Дьяков та інші.

До президії зʼїзду входили, крім фон-Дітмара, ґраф А. Бобринський, князь А. Голіцин, князь В. Кочубей, В. Демченко, А. Добрий, Дьяков

Наприкінці травня 1918 року почала роботу друга комісія — з перегляду земського статуту — у складі поміщиків під головуванням князя Голіцина.

В кінці травня роспочала свою роботу друга комісія по перегляду земського статуту … під головуванням князя Голіцина

загальнодержавне

Невдовзі Василенка на посаді прем'єра змінив Федір Андрійович Лизогуб — статечний бородатий поміщик із Чернігівщини й Полтавщини, земський діяч, октябрист за поглядами.

Vasilenko was soon succeeded by Fedir Andrievich Lizohub, a dignified, bearded landowner from Chernihiv and Poltava who was a Zemstvo official in the latter province.

Дмитро Дорошенко погодився обійняти посаду виконувача обов'язків міністра закордонних справ ціною виходу з Партії соціалістів-федералістів, яка вважала режим «абсолютистським і антидемократичним».

Dmitro Doroshenko accepted the post of acting minister of foreign affairs at the price of relinquishing his membership in the Socialist Federalist party

Донськой і двоє його спільників, Ірина Каховська та Григорій Смолянський, прибули в Україну з Росії наприкінці травня 1918 року, ретельно перевдягнені, з вибухівкою, захованою в одязі.

The assassin and his two accomplices, Irene Kakhovskaia and Gregory Smoliansky, entered Ukraine from Russia late in May in elaborate disguise, with the explosives concealed in their clothing.

Представником Донського війська в Києві був генерал А. Черячукін.

General A. Cheriachukin was sent to Kiev to represent the Don.

Більшість членів Центральної Ради не пішли служити до уряду Скоропадського, хоча багато хто отримав запрошення обійняти провідні посади в новому режимі.

Neither career nor power could attract the majority of them to serve in Skoropadskyi's government, even though many did receive invitations to assume leading positions in the new regime.

Автор есею — Ігор Каменецький. Дата приблизна (після 29 квітня 1918 р.).

Остаточно кабінет сформував землевласник із Чернігівщини й Полтавщини Федір Лизогуб. За визнанням Дмитра Дорошенка, лише п'ятеро з п'ятнадцяти міністрів — Бутенко, Дорошенко, Кістяківський, Любинський і Рогоза — підтримували українську справу.

only five-Butenko, Doroshenko, Kistiakovskyi, Liubynskyi, and Rohozha-of Lyzohub's fifteen-member cabinet belonged to the group that supported the Ukrainian cause.

Автор есею — Тарас Гунчак; Дорошенка він називає головним апологетом гетьманату.

Губернським старостою Київщини призначено І. Чарториського, колишнього царського губернатора; міським отаманом Києва затверджено генерала А. Ханукова (в Одесі — В. Мустафін, у Миколаєві — Е. де Бонді).

Губернськими старостами були призначені: Київщини — І.Чарторижський, колишній царський губернатор … Міськими отаманами також були затверджені генерали: О.Хануков (Київ)

І. Кістяківський обіймав посаду державного секретаря Української Держави в травні – липні 1918 р.

діяльності на посаді державного секретаря у травні – липні І.Кістяківського

Вторинне джерело: рецензія В.Ф. Солдатенка (УІЖ 2016 №3) на книгу Р. Пирога «Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір» (К., 2016).

Міністр фінансів А. К. Ржепецький до гетьманату був головою Товариства взаємного кредиту, гласним Київської міської думи і під час війни головою «Татьянинского комитета», що опікувався біженцями (за виноскою); за гетьмана — незмінний міністр фінансів, який створив стабільну українську грошову систему з високим курсом валюти.

Був головою Товариства взаємного кредиту, радником Київської міської думи... Під час Першої світової війни — голова «Тетянинського комітету», що опікувався біженцями.

Редакторська виноска 187.

Міністром закордонних справ передбачали Дмитра Дорошенка, але Гренер письмово просив гетьмана не призначати його, вважаючи австрофілом; інцидент залагодили, Дорошенко ввійшов до кабінету керуючим міністерством (з 20 червня 1918 р., міністр — з 2 вересня). Міністром віросповідань став професор Зеньковський (з огляду на відкриття Українського церковного собору), товаришем військового міністра — генерал Лігнау (з 15 травня), міністром землеробства — харківський земець Колокольцов.

Я получил письмо, в котором Греннер меня просил не назначать его. Оказалось, что он получил сведение, что Дорошенко австрийской ориентации.

Дати — за виносками 191, 194.

Для вироблення закону про міські вибори створено комісію під головуванням Іполита Дьякова — колишнього багаторічного київського міського голови, який залишив посаду під час революції через запровадження загального виборчого закону; її «Временные правила о выборах в городские думы» затверджено Радою міністрів у серпні, гетьманом — у вересні 1918 р. Комісію з земських виборів очолив князь О. Д. Голіцин (закон затверджено 5 вересня 1918 р.).

по выработке закона о городских выборах, была назначена под председательством бывшего городского головы Киева, Дьякова

Дати — виноски 237–238.

М. Міхновський відмовився від запропонованої йому посади вищого урядовця для особливо важливих доручень при Гетьманові; взагалі українські діячі ухилялися від ділових посад (губернських старост, радників МВС). Д-р Д. Донцов узяв посаду директора державної телеграфної агенції «УТА»; товаришами міністрів залишилися В. Мазуренко (фінанси) і П. Холодний (освіта).

Один д-р Д. Донцов узяв дуже важну й відповідальну, хоч і не голосну посаду директора телеграфічної державної агенції „УТА"

Після гетьманського перевороту Петлюра очолив Союз земств (і органів самоврядування), здобув легендарну популярність; згодом сидів у Лук'янівці разом з автором і вів із ним розмови про причини слабкості українського руху (немає дисциплінованого держапарату, немає військових фахівців).

Після гетьманського перевороту в квітні 1918 року Петлюра став на чолі так званого Союзу Земств і самоурядних організацій

Склад 1-ї батареї СС перед роззброєнням у травні 1918 року: сотник Роман Дашкевич, поручники Михайло Коморовський і Михайло Курах, хорунжі Олекса Пилькевич і Василь Гриценюк, гарматний технік Володимир Богданів, фельдшер Павло Галан, ветеринар Павло Деревіцький та інші; більшість — галичани, частина — з Наддніпрянщини, Буковини, Закарпаття й Кубані.

Дашкевич Роман, сотник, з Галичини, Коморовський Михайло, пор., Курах Михайло, пор., з Галичини, Пилькевич Олекса, хорунжий

Повний список у джерелі на с. 66–68.

Перший гетьманський кабінет очолив Ф. А. Лизогуб (полтавський голова губернської земської управи, він же міністр внутрішніх справ); міністр закордонних справ — Д. І. Дорошенко, народної освіти — М. П. Василенко, фінансів — А. К. Ржепецький, юстиції — проф. Чубинський, праці — проф. Ю. М. Вагнер, торгівлі — С. М. Гутник, військовий — ген. Рогоза, охорони здоров'я — д-р П. І. Любинський. Кадети після розколу вирішили ввійти до кабінету.

Кабинетъ былъ въ концѣ концовъ составленъ подъ предсѣдательствомъ Ф. А. Лизогуба

printed page 218

Для спостереження за мирними переговорами німецький уряд надіслав до Києва фахівців (Відфельд від Reichswirtschaftsamt, Мельхіор від Reichsschatzamt та ін.) і майора Брінгмана з військових питань; радник посольства граф Берхем після кількох пленарних засідань перестав на них з'являтися.

німецьке правительство прислало до Київа кількох спеціялістів (д. Wiedfeld від Reichswirtschaftsamt-a, д. Melchior від Reichschatzamt-a

За гетьмана начальником Генштабу залишився полковник О. В. Сливинський, військовим міністром призначено генерал-лейтенанта О. Рогозу, товаришем міністра — генерала О. О. Лігнау (з херсонських німців-колоністів), товаришем міністра з морських справ — капітана 1-го рангу М. Л. Максимова.

військовим же міністром призначено генерал-лейтенанта А. Рогозу

Після перевороту губернських і повітових комісарів звільнено, замість них призначено місцевих землевласників (старост). Міністр внутрішніх справ — Ф. А. Лизогуб (фактично керував товариш міністра М. М. Воронович, колишній губернатор); у середині літа міністром став І. О. Кістяківський. Товариші міністра: В. А. Кулябко-Корецький (пошта й телеграф), О. А. Вишневський (довголітній діяч київського земства), С. Т. Варун-Секрет, М. П. Савицький, В. Е. Рейнбот; директор біженського департаменту — Ю. М. Старицький.

О. А. Вишневський був довголітнім діячем київського земства

Міністром фінансів увесь час гетьманства був А. К. Ржепецький (виступив уперше на з'їзді кадетів на початку травня 1918); товариші міністра — В. Мазуренко, фон Заммен (колишній директор кредитної канцелярії в Петербурзі); директор Кредитної канцелярії — Г. Г. Лерхе. Автор називає його ощадливим «аж до скупості».

беріг кожну копійку, доводячи ощадність часом аж до скупосли

Міністр народного здоров'я В. Любинський був лікарем і власником медичної лабораторії в Києві; державний контролер Г. Афанасьєв — колишнім управителем київської контори Державного банку; міністр праці Ю. Вагнер — колишнім професором Київського політехнічного інституту.

Міністр народнього здоровля - В. Любинський (лікар, власник медичної лябораторії в Київі)

У середині травня 1918 року при Міністерстві внутрішніх справ утворили комісію для перегляду закону про вибори до міських самоврядувань, що складалася майже виключно з великих домовласників — «батьків міст» — на чолі з київським домовласником, колишнім головою дореволюційної Київської думи Дьяковим; комісія відкинула загальне виборче право.

під головуванням київського домовласника, бувшого голови старої дореволюційної київської думи, п. Дьякова

Скоропадський через директора департаменту К. Лоського та інших агентів марно намагався домогтися від М. Грушевського й секретаря М. Чечеля підписання ратифікаційних грамот Берестейського миру від імені розігнаної Центральної Ради; ті рішуче відмовилися, і гетьман ратифікував договір від себе.

голова М. Грушевський і секретар М. Чечель, до котрих ці люде звертались, відмовились рішучо, і гетьманові прийшлось ратифікувати договір від себе

Міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко, називаючи себе «заручником української демократії в таборі ворога», понад місяць лишався «німим свідком» на засіданнях уряду, не підписував протоколів і висловлювався лише про зовнішню політику, доки листи з провінції з проханнями звільнити заарештованих не змусили його втрутитися.

he realized that he was, in his own words, a "hostage from Ukrainian democracy in the camp of the enemy"

Склад уряду Лизогуба: віцепрем'єр і міністр освіти М. Василенко (кадет, історик права), міністр юстиції М. Чубинський (син П. Чубинського, професор Харківського ун-ту, створив Державний сенат замість Генерального суду УНР, охоче призначав російських фахівців), міністр внутрішніх справ І. Кістяківський (випускник Київського ун-ту, московський адвокат; фінансував журнал Петлюри «Украинская жизнь», але потім заарештував Петлюру й протримав кілька місяців у в'язниці).

Що однак не завадило йому заарештувати і протримати того кілька місяців у в’язниці.

Інші міністри: віросповідань — В. Зеньковський (професор Київського ун-ту, вважав себе на 7/8 українцем, але за вихованням належав до Росії); військових справ — генерал-лейтенант О. Рогоза; шляхів сполучення — Б. Бутенко (член УНГ, українізував відомство, створив курси українознавства, термінологічну комісію); охорони здоров'я — В. Любинський (лікар-фармаколог); продовольства — Ю. Соколовський (земець, кадет); керуючий МЗС — Д. Дорошенко (німці спершу підозрювали його в австрофільстві; призначений лише керуючим після письмових запевнень Муммові).

Єдиним ідейним українцем в уряді був керуючий Міністерством закордонних справ Дмитро Дорошенко

До уряду ввійшли також росіяни — міністр земельних справ В. Колокольцов (поміщик, агроном) і держконтролер Г. Афанасьєв (історик, директор Державного банку); поляк — міністр фінансів А. Ржепецький; єврей — міністр торгівлі й промисловості С. Гутник; міністр праці Ю. Вагнер (німецького коріння). Усі — кадети.

міністр фінансів Антон Ржепецький; єврей — міністр торгівлі і промислу Сергій Гутник; міністр праці Юлій Вагнер

Професор П. Рорбах, який відвідав Київ на початку травня 1918 р., писав канцлерові Гертлінгу, що гетьманський кабінет орієнтується на Велику Росію і йому не можна довіряти, оскільки він складається переважно з кадетів. Посол Мумм заспокоював МЗС, що кабінет суто робочий і під постійним його та верховного командування контролем; у травні–жовтні жодного міністра не призначили без погодження з німцями.

професор П.Рорбах, який на початку травня відвідав Київ, писав канцлеру Г. Гертлінгу: „нинішній (гетьманський) кабінет орієнтується на Велику Росію

Лідер УДХП М. Міхновський отримав лише пропозицію посади в гетьманській адміністрації й відмовився; Скоропадський ставився до нього упереджено через «крайне шовинистического украинского направления». Уже в травні керівництво УДХП заявило про налаштованість проти нової влади. Гетьман: «Я больше был на стороне Хлеборобов-демократов, но должен был считаться с гораздо более сильным „Союзом”».

“Я більш був на стороні Хліборобів—Демократів, але мусів у той час рахуватись з далеко сильнішим “Союзом”

Керівництво ЦК кадетів скликало в Києві партійну конференцію, яка підтвердила курс на єдину Росію й заборонила членам партії вступати до гетьманських структур, але засудити міністрів-кадетів не вдалося. П. Мілюков наприкінці травня 1918 р. прибув до Києва, налагодив контакти з німцями, отримав аудієнцію в Гренера й посла Мумма; влітку жив у Києві. Лише наприкінці червня ЦК кадетів висловив несхвалення участі міністрів в «организации власти, опирающейся на немецкую силу».

Один з її лідерів П.Мілюков у кінці травня прибув до Києва “шукати більш широких перспектив організації антибільшовицького руху”.

Одразу після перевороту в штабі армій Ейхгорна склали характеристику гетьмана: близько 45 років, високий, стрункий, із різко окресленим профілем «несколько кавказского типа», породисте обличчя, чудово виглядає у своїй чорній козацькій формі. Авторами, ймовірно, були офіцери Оберкомандо в Києві майори Ярош і Гассе, які найбільше контактували зі Скоропадським.

“Гетьман Скоропадський — людина років 45, високий, стрункий, з різко окресленим профілем, дещо кавказького типу. У нього породисте обличчя, він прекрасно виглядає у своїй чорній козацькій формі.”

Зовнішність гетьмана – для візуалізації.

Лідерові УДХП М. Міхновському запропонували лише посаду в гетьманській адміністрації, від якої він відмовився; гетьман ставився до нього упереджено через його «крайней шовинистической украинской направленности». Уже в травні УДХП заявила про незгоду з новою владою через кадетський склад кабінету.

йому була запропонована лише посада в гетьманський адміністрації, від якої той відмовився

У травні 1918 р. члени Ради міністрів отримували 18 тис. крб на рік, заступники міністрів — 15 тис., голова уряду — 24 тис. крб (за основу взято нижню межу річної платні міністрів Тимчасового уряду).

члени Ради Міністрів Української Держави у травні отримували 18 тис., а заступники — 15 тис. Оклад голови уряду визначили у 24 тис. крб.

Дрова м'яких порід (осика) Особлива нарада з палива продавала Центродому по 330 руб. за кубічний сажень.

330 руб. мягкой породы (осина).

Підрядник Лейбович за договором із Центродомом мав доставляти дрова мешканцям Києва своїми підводами з найближчих до міста частин гавані за 100–120 руб. за кубічний сажень залежно від відстані.

доставить на своихъ подводахъ дрова населенію по цѣнѣ 100-120 рублей за куб. сажень, въ зависимости отъ разстоянія.

Верхня межа — 120 руб.

Накази директора Департаменту непрямих податків А. Гуменного навесні 1918 р.: Ганна Баран — урядовець III розряду з 21 квітня, 200 крб на місяць; Арсеній Жовтобрюх і Володимир Дащенко — I розряду з 1 травня, по 300 крб; Юлія Богушевич — III розряду, 200 крб, Марія Радецька — II розряду, 250 крб (з 1 травня); Зиновія Мовчан — III розряду, 200 крб (з 8 травня); Мирон Жуковський — II розряду, 250 крб (з 16 травня). Сидора Харамбуру звільнено, бо він так і не став до служби.

Призначається на посаду урядовця ІІІ ряду до Департаменту посередніх податків Ганна Баран з 21 квітня ц. р. з платнею двісті (200) карбованців на місяць

у міністерстві служили жінки за тими самими ставками

Особлива нарада з палива погодилася продати Центродому дрова для населення Києва за ціною 360 руб. за кубічний сажень твердих порід (дуб, береза, граб); особоуповноважений з палива, колишній товариш міського голови Бурчак, перед тим категорично відмовив Центродому.

2100 куб. саженъ дровъ по цѣнѣ 360 руб. сажень твердой породы (дубъ, береза, грабъ) и 330 руб. мягкой породы (осина).

Дата угоди — літо 1918 року, точно не вказана.

Спершу гетьман установив загальні прийоми прохачів двічі на тиждень — у середу й п'ятницю, потім скоротив до одного дня; просили про все, аж до затвердження графського титулу (один полковник приніс величезну справу).

Вначале я установил два раза в неделю общие приемы — по средам и пятницам.

Перед Великоднем 1918 року батарея вивезла за місто великі купи гною біля монастирських стаєнь і прибрала подвір'я, а монастир пообіцяв за це напекти пасок для всієї батареї.

Господар манастиря радо погодився на це і приобіцяв, що манастир за це напече пасок для цілої батерії.

Православний Великдень 1918 року припадав на 5 травня за новим стилем (22 квітня за старим); прибирання відбувалося наприкінці квітня.

У травні 1918 року гармаші щодня сходилися на Володимирській гірці, куди приходили офіцери батареї з новинами; там радилися, що робити далі, і вирішили проситися до Запорозького корпусу.

Гармаші сходилися на Володимирській гірці. Приходили туди батерійні старшини, повідомляли стрільців про всякі новини

Після зібрань «Комітету Установчих зборів» учасники розходилися вулицями Києва групами по кілька осіб, обговорюючи занепад настрою.

Виходячи зі зборів "Комітету Установчих Зборів", ци пшли в кілька по вулицях Київа і досадували на упадок настрою

Після гетьманського перевороту на вулицях Києва масово з'явилися золоті погони російських офіцерів.

та масова поява золотих пагонів

Деталь зовнішнього вигляду вулиць.

На вулицях Києва у травні 1918 року української мови майже не було чути, частіше лунали польська, їдиш і німецька; в установах і громадських місцях усі говорили російською.

На вулицях Києва української мови майже не було чути, скорше чулась польська, жидівська й німецька.

Суб'єктивне враження автора, українського націоналіста, розчарованого гетьманатом.

Засідання Ради міністрів, якими зазвичай головував Скоропадський, починалися о восьмій вечора й часто тривали до глибокої ночі, а інколи до світанку; сам гетьман часто цілий день приймав відвідувачів і делегації.

These meetings, usually presided over by Skoropadsky, began at eight in the evening and often lasted till the early hours of the morning or, on occasion, till dawn.

Урядовець Міністерства освіти згадував: після гетьманського перевороту в міністерстві «загуло, як у вулику» — у перервах і в їдальні переказували провокаційні чутки, кликали до страйку, з рук у руки ходили антигетьманські відозви й листівки.

Після гетьманського перевороту... загуло як у вулику. В перервах, а особливо в їдальні, чого тільки тоді не говорилось? З уст до уст передавались усякі провокативні чутки

мемуарне свідчення

Не маючи парламенту, гетьман вирішив приймати якомога більше людей: у його приймальні стикалися люди найрізноманітніших напрямів; у перші дні приходили майже виключно представники партій і спілок (обласний Союз земельних власників, Протофіс, українські партії) зі своїми кандидатами в міністри.

В приемной у меня сталкивались люди самых различных направлений.

Навесні 1918 р. в усіх містах України, особливо в центрах (Києві), було величезне скупчення офіцерів, що вешталися без мети; обліку їм не було, поранені й покалічені залишалися без допомоги уряду, було багато вдів і сиріт без пенсій; до гетьмана прийшли мати й дві доньки — дружини офіцерів, чоловіків яких більшовики вбили одного й того самого дня.

Во всех городах Украины, и особенно в центрах, было громадное скопление офицеров, слоняющихся без всякой цели.

Розпорядок гетьмана на перших порах: лягав о 2–4 годині ночі через засідання Ради міністрів (що засідала в Гетьманському домі); близько 9 ранку до спальні приходили Палтов, начальник штабу чи комендант; потім доповіді в кабінеті; о першій сніданок; о 8 годині обід, після — Рада міністрів або прийоми. Кілька тижнів він не виходив з кабінету і, виїхавши нарешті, відчув запаморочення від яскравого весняного світла.

В час был завтрак, и немедленно после него снова же я шел к себе в кабинет. В 8 часов обед, и тотчас после обеда я отправлялся в совет или же принимал у себя всевозможных лиц.

Після перевороту до Києва з усіх сховків почали з'їжджатися діячі й сановники царської Росії, які знали Скоропадського з Петербурга; з'явився навіть чорносотенець Пуришкевич. Українська інтелігенція мусила ховатися або тікати на провінцію, а столицю заполонили російські монархісти різних течій.

Зʼявився в Києві навіть відомий російський чорносотенець Пуришкевич. В той час, як українська інтеліґенція мусіла в Києві ховатись або тікати

Гетьманський сніданок починався о першій годині дня; за стіл сідало близько дванадцяти осіб, зокрема голова Ради міністрів Лизогуб і генеральний секретар Ігор Кістяківський. Постійним гостем був впливовий німецький офіцер граф Альвенслебен, який мало говорив, але уважно слухав; розмова точилася російською і почасти французькою.

Разговор шел на русском и частью на французском языке.

автор уривка: Лукомський.

За гетьманського режиму з його політичною толерантністю до Києва «рушили» рештки російської буржуазії, бюрократії, політичні авантюристи; одні приїжджали легально як громадяни Української Держави, отримавши український паспорт в українського консула за місцем походження, багато хто шукав притулку від більшовицького терору.

Де-хто приїздив на легальній основі, яко громадянин Української Держави (походячи з якоїсь української місцевости й добувши на тій підставі український паспорт від українського консула)

Наприкінці травня 1918 року київська Біржа праці зареєструвала безробітних: металістів 808, деревообробників 200, сільськогосподарських робітників 226, чорноробів 1983, будівельників (кількість в OCR пошкоджена), інтелігентів і конторників 90, інших 234; загальне число безробітних у Києві з урахуванням інших джерел становило 15 000.

Київ. - По даних Біржі Праці: Металістів 808, дерево-обробщиків 200, сільськогосподарських 226, чорноробочих 1.983 … Загальне число безробітних в Київі, включаючи дані з инших джерел, 15.000.

Дані з доповіді Департаменту громадських робіт Міністерства праці. Число будівельників у OCR «004» — можливо 604 або 904.

На спільному засіданні німецьких представників і українських міністрів внутрішніх та закордонних справ узгоджено план повернення біженців на Волинь, Холмщину й Галичину через пункти в Ковелі, Пінську, Рівному, Коростені з санітарними комісіями та карантинами (3 дні для здорових, близько місяця для інших); евакуація мала початися лише в травні.

Німецька влада згідна пропустити біженців на Волинь, Холмщину і Галичину ... Евакуація начнеться доперво в травні.

Засідання відбулося в Києві; дата засідання не вказана, дата — запланований початок евакуації.

У травні 1918 року з ініціативи інженера К. А. Балашова (представника Старокиївського районного комітету, старшого ревізора Південно-Західних залізниць) Центродом — центральне бюро будинкових комітетів Києва — вирішив закупити для населення 2100 кубічних сажнів дров; усю закупівлю й розподіл одноосібно взяв на себе Балашов.

Въ маѣ т. г. по иниціативѣ члена бюро центродома ... инж. К. А. Балашова, Центродомъ рѣшилъ купить для нуждъ населенія 2100 куб. саженъ дровъ.

Розслідування Ів. Григор'єва «Дровяные операции Центродома».

Одним із перших наказів гетьман повернув кадетські корпуси до військового відомства (з демократичнішими правилами прийому); за його словами, після передачі корпусів Тимчасовим урядом до міністерства освіти кадети стали «просто хулиганами»: немиті, розпатлані, абияк одягнені, вешталися вулицями, зачіпаючи перехожих.

Немытые, с растрепанными волосами, Бог знает как одетые, они слонялись по улицам, задевая прохожих, и производили ужасное впечатление

Узагальнення автора, місто не назване (імовірно, зокрема Київський Володимирський кадетський корпус).

За словами киянина у травні 1918 року, українці тоді були «не в моді» як неблагонадійні соціалісти; без протекції гетьманців або російських монархістів на державну посаду не брали, а в приватних підприємствах, переважно російських, єврейських і польських, панував застій.

’Українці тепер не в моді, бо більшість з них неблагонадійний елемент — соціялісти

Думка співрозмовника автора.

За статистикою Міністерства праці на кінець травня 1918 року, безробітних було: Миколаїв — 24 000, Одеса — 20 000, Херсон — 25 000, Харків — 25 000, Катеринослав — 40 000, Кременчук — 8000, Біла Церква — 600, Бердичів — 2500, Вінниця — 2500, Радомисль — 5000; разом у переліку — близько 180 000.

Загальне число безробітних в перечислених пунктах - 180 600

загальнодержавне. Для порівняння з Києвом (15 000). Загальна цифра в OCR пошкоджена.

Не тільки заможні елементи, а й значні обивательські верстви спочатку сподівалися, що гетьман швидко наведе лад і спокій; масове невдоволення викликали пізніше реставраторські дії влади – підтримка поміщиків, реакційна місцева адміністрація, ліквідація земств.

значні обивательські верстви спочатку сподівалися від гетьмана швидкого наведення порядку і спокою

Оцінка автора.

У травні 1918 р. гетьман був на відкритті Українського клубу: концерт, після — вечеря; письменниця Черняхівська виголосила привітання; прийом був теплим, хоча там збиралися найбільш «щирі» українські діячі.

В мае месяце мне пришлось поехать на открытие украинского клуба. Был концерт, после концерта ужни.

У травні 1918 р. українська депутація клопотала перед гетьманом про українізацію Університету Св. Володимира; гетьман вважав це абсурдом і волів відкрити новий український університет.

еще в мае месяце прислали ко мне депутацию с ходатайством об украинизации университета св. Владимира.

У травні 1918 року автор із товаришами вечорами ходив у кіно; одного разу вони потрапили на виставу за гоголівською «Страшною помстою» в саду Купецького зібрання. Виконання було дуже добре, але глядачі майже всі розмовляли російською.

По вечорах ми ходили в кіно. Раз ми попали на гоголівську "Страшну Помсту” в саду "Купецького зібрання“.

Яка трупа грала, автор не пам'ятав.

До літа 1918 в Києві було вже три державні українські гімназії; 2-га мала ім'я Кирило-Мефодіївського братства. Директорами в Києві були Гр. Козленко, В. Дурдуківський, І. Власенко.

У Київі перед літом 1918 р. було вже три державних українських гімназій

На виставі «Йоли» в Молодому театрі було мало публіки: у багатьох газетах не було оголошень, а на самому театрі висів величезний плакат «Сегодня Хоровод».

в багатьох газетах не було оповісток, а на самому театрі був начеплений величезний плакат „Сегодня Хоровод". Цим, очевидно і можна пояснити, що на виставі було небагато публіки.

Дата вистави точно не встановлена.

Молодий театр поставив п'єсу Є. Жулавського «Йола»: рецензент Федір Б. найвище оцінив виконавицю головної ролі (Йола-Маруна) Самійленко, добре грали Лесь Курбас (різьбяр Арнольд), Ватуля (граф Куно), Шевченко (інквізитор), Бондарчук (настоятель); попередню виставу «Білий ведмідь» він назвав невдалою.

Першенство безперечно треба віддати виконавиці виголовної ролі д-ці Самійленко (Йола-Маруна). ... Прекрасно провів свою ролю д. Курбас

Вистава відбулася «у п'ятницю», точна дата не встановлена (ймовірно, наприкінці квітня — на початку травня 1918).

У травні 1918 року в Першій українській гімназії ім. Т. Шевченка відбулося дитяче свято на пошану Весни: діти декламували вірші Грінченка, Глібова, Руданського, Лесі Українки, Олеся, співали «Слава Вкраїні», «Заповіт» і марш; М. Грінченко обурювалася, що в гімназії немає навіть портрета Шевченка і вона тулиться в чужому приміщенні.

відбулося в першій Українській ім. Т. Шевченка гімназії дитяче свято на пошану Весни... в гімназії імени Тараса Шевченка немає навіть його портрета... гімназії наші містяться в сусідах

Число дня в OCR втрачено; колонки змішані.

Священик-законовчитель заснував також гурток у Фундуклеївській жіночій гімназії: до нього входили гімназистки трьох старших класів, близько 20 осіб; гурток працював інтенсивно від 2-го тижня Великого посту до травня, Євангеліє тлумачила діячка Християнського студентського кружка О. І. Мр(и)мпова (прізвище в OCR перекручене); на засідання приходили й дорослі педагоги та класні дами.

Подобный же кружокъ былъ основанъ мною въ Фундуклеевской женской гимназіи

Прізвище діячки Християнського студентського кружка в OCR спотворене («О. И. Мримпова»); не відновлено.

Після перевороту в Києві почали виходити численні російські газети, які відкрито писали про тимчасовий характер гетьманської держави, що після реставрації царизму «возз'єднається» з троном російських імператорів.

Почали виходити численні російські газети, в яких одверто писалося про тимчасовий характер гетьманської держави

Меморандум 21 травня 1918 р.: Державне телеграфне агентство передано «старорежимникам» — галицьким москвофілам, які зробили російську мову офіційною мовою агентства.

державно голетрафне Агенство доручено старорсжимникові й найгіршим ворогам українського руху - галицьким москофілам, які роблять офіціяльною могою Аґенства московську мову

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком та ін.), не спогад автора.

Наприкінці травня офіціоз військового міністерства газета «Відродження» надрукувала серію статей про національні меншини з нападками на євреїв: «В Киеве евреи были первыми в руководстве восстанием большевиков и в партизанской войне»; «Заплатит оно и за это».

«В Киеве евреи были первыми в руководстве восстанием большевиков и в партизанской войне.»

автор уривка: Черіковер (за «Naie Zait» від 1 червня 1918).

З Києва йшли гасла ворожого ставлення до нового режиму; українські газети вміщували дуже різкі статті проти гетьманства.

часописи українські містили дуже різкі статі проти гетьманства

Уряд закрив низку есерівських і більшовицьких газет, що закликали до боротьби з новою владою; запроваджено цензуру, яка постійно конфіскувала цілі статті чи абзаци проти уряду; закриття україномовної газети сприймалося як «боротьба з українством».

Було заведено цензуру, яка раз-у-раз мусила конфіскувати цілі статті або уступи, звернені проти правительства.

загальнодержавне; назви газет випали під час OCR

Міністр юстиції Чубинський в інтерв'ю газеті «Последние Новости» обіцяв поступову українізацію суду: поки що доведеться користуватися законами російською мовою, української правової термінології немає, адвокатура не готова.

в інтервю на сторінках »Посліднихь Новостей«

«Робітнича газета» писала про робітничий з'їзд як про «перший об'єднаний виступ пролетаріату України», що відмовився від орієнтації на Москву й Петроград, і називала гасло об'єднання з Росією реакційним.

„Це перший обʼєднаний виступ пролетаріату України, коли він відмовився від орієнтації в бік Москви й Петрограду

Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб у розмові з кореспондентом «Berliner Tageblatt» сказав: «Наше гасло — робота, а не політика», і пообіцяв, що форму правління (гетьманат чи республіка) визначить національне зібрання після виборів.

Наше гасло - робота, а не політика.

Щодо свободи преси Лизогуб заявив, що вона «мусить бути й буде», однак уряд не допустить спроб викликати класову боротьбу чи боротьбу проти існуючого устрою, а винних притягатимуть до суду.

свобода преси мусить бути й буде, одначе не допуститься спроби викликати клясову боротьбу чи боротьбу проти істнуючого устрою

загальнодержавне

Серед перших заходів гетьманського уряду було закриття київських щоденних газет «Боротьба» (орган УПСР) і «Народня воля» (орган ЦК Селянської спілки) — одночасно з розгоном селянського й робітничого з'їздів.

В першу чергу було замкнено орґан УПСР — щоденну ґазету „Боротьба" і орґан Центрального Комітету Селянської Спілки — щоденну ґазету „Народня Воля".

Автор — сам діяч УПСР і Селянської спілки.

Начальником бюро преси при гетьманській ставці Скоропадський призначив відвертого противника українства А. Маляревського.

Even Skoropadskyi's appointee as chief of the press bureau at the Hetman's headquarters was a declared anti-Ukrainian, A. Maliarevskyi

Автор есею — Тарас Гунчак. Маляревський писав під псевдонімом А. Сумской.

Віцеканцлер Німеччини Ф. Паєр на початку травня 1918 р. у рейхстазі охарактеризував гетьмана як диктатора, що не визнає комуністичних теорій; німецька преса писала, що Скоропадський запровадив систему суворого абсолютистського централізму.

віце-канцлер Ф.Пайєр, виступаючи на початку травня у рейхстазі, кваліфікував гетьмана як диктатора, що не визнає комуністичних теорій

Посилання на Berliner Lokal Anzeiger, 5 травня 1918 і Neue Lemberger Zeitung, 2 серпня 1918.

Після перевороту міністр фінансів Ржепецький заявив газеті «Відродження», що оновить банківський апарат у формі Державного та приватних банків.

А.Ржепецький заявив газеті ”Відродження”, що... намагатиметься обновити банківський апарат

У перші дні керування міністерством генерал Рогоза змінив начальника канцелярії, оскільки з'ясувалося, що прокламації проти нового уряду друкувалися в друкарні військового міністерства; у будівлі міністерства влаштували збори, де під загальне співчуття проголошували «Смерть Гетману!».

появляющиеся от времени до времени прокламации против нового правительства печатались в типографии военного министерства... провозглашалось… «Смерть Гетману!»

Газета «Вiдродження», офіціоз військового міністерства, наприкінці травня 1918 р. виступила із серією антисемітських статей про національні меншини: євреї — «экспансивные, подвижные, жадные, с лихорадочными руками и глазами»; «В Киеве евреи были первыми в руководстве восстанием большевиков и в партизанской войне... их расстреливали беспощадно»; «Заплатит оно и за это».

«В ЕКлевЪ евреи были первыми в руководствЪ возстан1ем большевиков и в партизанской войнЪ. Поэтому злоба противной стороны и обрушилась главным образом на их голову»

Цит. за «Найе Цайт» від 1 червня 1918.

В інтерв'ю «Berliner Tageblatt» (кореспондент д-р Ледерер) гетьман Скоропадський заявив, що широкі кола населення України не говорять українською, тож українська мова не може бути єдиною; кожному урядовцеві дадуть кілька місяців, щоб вивчити українську, а тих, хто не вивчить, звільнять.

Кожному з урядовців треба дати можливість на протязі кількох місяців вивчитися української мови. А тих, хто не використає цього терміну, усунеться.

загальнодержавне. Переклад інтерв'ю з німецької преси.

Спочатку з наказу Скоропадського та Лизогуба цензори викреслювали з газет будь-які згадки про бої з селянами, але з кінця травня 1918 року урядове «Українське телеграфне агентство» почало публікувати повідомлення про «анархічні, большевицькі та бандитські» виступи на селах.

з кінця мая … гетьманське „Українське Телеграфичне Аґенство" з урядових джерел почало публикувати відомости про „анархичні, большевицькі та бандитські" виступи на селах

Офіційним виданням Української Держави був «Державний вістник» (травень–грудень 1918): закони, розпорядження Ради міністрів, акти гетьмана, призначення й звільнення. Масових пропагандистських видань влада не створила; матеріали Українського телеграфного агентства антигетьманські газети часто ігнорували.

У гетьманській державі П. Скоропадського офіційним виданням був „Державний вістник” (травень-грудень 1918 р.).

З перших кроків гетьманська влада припинила вихід низки газет, запровадила жорстку цензуру друку, заборонила з'їзди політичних партій і громадських організацій. З'їзди українських есерів і есдеків було заборонено, з'їзд кадетів пройшов легально за участі членів уряду; з'їзд Селянської спілки розігнали, а з'їзди Союзу земельних власників і Протофісу пройшли відкрито в присутності міністрів.

Було припинено вихід низки газет, вводилася жорстка цензура друкованих видань, заборонено проведення з’їздів політичних партій і громадських організацій.

загальнодержавне; ці з'їзди відбувалися в Києві (за контекстом).

У травні 1918 р. в Києві вийшов № 1 щомісячника «Наше слово» — професійного органу лікарських помічників і помічниць в Україні (Всеукраїнської спілки), з некрологами загиблим під Крутами: статті К. Захаренка «Пам’яти Олександра Борозенко», С. Новицького та «Пам’яти павших під Крутами», з фотографією Борозенка.

Наше слово. Щомісячний професійний орган лікарських помішників і помішниць на Україні, 1918. — Ч. 1.

Публікація документів про Борозенка-Конончука (автора в частині B не зазначено). Раніше «Наше слово» виходило як газета ротних фельдшерів КВО рос. та укр. мовами.

Лідер сіоністів Н. Сиркін у травні 1918 р. в київському тижневику «Oyf der Vakh» (№ 4, стаття «Німецько-українсько-польське») писав, що в прикордонних суперечках із Польщею (Холмщина) євреї мають стояти на боці молодої української республіки.

«Во всех конфликтах, которые произойдут до мирнаго конгресса между Польшей и Украиной о погранич-ных землях, мы, евреи, должны стоять на сторонз молодой ... украинской народной республики»

Назва тижневика за OCR «ОИ 4ег Уасв».

Гетьманська влада закрила щоденну газету Української партії соціалістів-революціонерів «Боротьба»; замість неї ЦК партії почав нелегально випускати «Боротьбу» як тижневик.

В органі партії „Боротьба" (що почав виходити нелеґально, як тижневик, замісць щоденної партійної ґазети „Боротьба", закритої гетьманцями)

Точної дати закриття не вказано.

У травні 1918 р., за гетьманщини, на IV конгресі УПСР виникла ліва фракція, яка захопила центральний орган партії — газету «Боротьба» — і стала діяти як самостійна партія (боротьбисти): Г. Михайличенко, В. Блакитний-Еллан, О. Шумський, Г. Гринько, П. Любченко та ін.

фракція УПСР, що виникла під час гетьманщини, в травні 1918 року, на IV конґресі УПСР. Після з'їзду ліва течія захопила в свої руки центральний орган партії "Боротьбу"

примітка редактора. Місце з'їзду в тексті не вказано (за загальними відомостями — Київ).

Російська газета «Наш век» (колишня «Речь») писала, що генерал Скоропадський був улюбленцем великого князя Михайла Олександровича, а своїм становищем завдячує зв'язкам дружини – племінниці члена Державної ради П. Дурново; газета «День» також вважала його радше російським, ніж українським кандидатом. Одна газета сплутала його з Георгієм Скоропадським, членом IV Думи.

газета “Наш век” (колишня “Речь”) наголошувала, що генерал раніше був улюбленцем великого князя Михаила Олександровича

Чутки/оцінки російської преси, кінець травня 1918.

Лизогуб у травні 1918 р. називав можливим міністром закордонних справ Гетьманату Шебеко, колишнього російського посла у Відні.

Та ось може Шебеко (колишній російський посол у Відні).

Після роззброєння серед Січових стрільців у Києві поширилася надія, що гетьман призначить міністром військових справ генерала Грекова, і тоді СС знову зберуться під його началом; Скоропадський на це не погодився.

Заметушилися Січові Стрільці на таку вістку, бо шкода було розходитися. Із цього нічого не вийшло

Після перевороту міністерство «загуло, як вулик»: у перервах і особливо в їдальні переказували чутки, що гетьман усіх українців вижене, а їхні місця посядуть москалі; закликали до страйку, з рук у руки ходили антигетьманські відозви й листівки.

В перервах, а особливо в їдальні, чого тільки тоді не говорилось! ... Говорилось, що Гетьман усіх нас, Українців, повикидає, а наші місця позаймають Москалі

Чутки; у міністерстві була своя їдальня.

За заявою уряду від 10 травня, агітатори поширювали чутки, що в Україні відновлено самодержавство, що уряд із поміщиків і капіталістів відбере свободи й ворожий українській нації.

розпускають злобні вістки, немов би на Україні привернуто скинуте народом самодержавіє, при чім самодержцем є Гетьман

Чутка, за офіційним спростуванням

У зверненні Національно-державного союзу стверджувалося, що 29 квітня з'їзд хліборобів розколовся на дві частини — російську й українську, а арешти Центральної Ради й уряду в будинку парламенту за наказом німецької влади стали «наче гаслом» для перевороту.

коли б в цей мент не відбулися, по загаду німецької військової влади, публичні арешти Центральної Ради та правительства в самім будинку парляменту. Арешт був наче гаслом.

Версія українських правих партій.

З перших днів гетьманату всяка публіка вважала за потрібне доповідати гетьманові, що на нього готують замах; через кілька днів він наказав припинити доповідати про це, передавши справу начальникові штабу, комендантові й начальникові Особливого відділу; було кілька підозрілих випадків. Гетьман помічав, що німцям був відомий кожен його крок, а його дім був «узлом всевозможных тёмных организаций».

с первых же дней ко мне являлась всякая публика и считала нужным мне непременно в разговоре доложить, что на меня собираются делать покушение

А. В. Ніковський розповідав, що до нього приходив М. Устимович, тимчасовий голова ради міністрів, і пропонував есефам сім місць у кабінеті, але Ніковський «с возмущением отверг» пропозицію й нібито пригрозив викинути його за двері, якщо той прийде ще раз.

пропонував ес-ефам сім місць в кабінеті, але Ніковський „з обуренням одкинув" цю пропозицію

Переказ.

До Києва прийшла звістка про повстання Звенигородського повіту: повстанці мали польові телефони, навіть аероплан, схований у лозах, тримали Звенигородку кілька днів, убили двох карателів, розбили німецький загін. Ці розповіді хвилювали киян.

Повстанці мали свої полеві толейони, навіть аероплян мали в лозах захований

Чутки, що переказувалися в Києві; дата — кінець травня–червень 1918.

Навесні 1918 року в українських і російських колах Києва говорили, що проросійський уряд Лизогуба замінять національними діячами.

В тому часі вже говорилось в українських і російських кругах, що проросійський уряд Лизогуба буде замінений національними діячами

Чутки.

За словами автора, генерал Гренер викреслив зі списку міністрів кандидата на посаду міністра закордонних справ Шебеко, колишнього російського посла у Відні, і вимагав включити до кабінету щонайменше трьох українських національних діячів.

Приготованого на міністра закордонних справ Шебека, к. російського амбасадора у Відні, він зчеркнув з листи

Закулісні відомості, переказані автором; можливо, з літератури (Донцов, Дорошенко).

За чутками, переданими австрійським агентом Прінцінгом, намічався кабінет: Василенко або Лизогуб — голова, Бернацький — фінанси, Лоський — закордонні справи, адмірал Колчак — морський міністр тощо.

ходили чутки, що намічено такий склад кабінету міністрів

Чутка

За меморандумом Союзу, на селах знову наростав більшовизм: ексцеси, збройний опір, пожежі, потрави поміщицьких земель, викошування сходів, розправи з тими, хто на з'їзді хліборобів підтримав великих землевласників, — «стихійний аграрний терор».

Почались ексцеси, узброєний опір, пожежі, спас на поміщицькі землі, викошування сходів

Опозиційний документ

За відозвою Союзу, «москалі та євреї» переконували селян, що Центральна Рада продала Україну німцям і що німці прийшли повернути землю панам.

впевняли українського селянина, що Центральна Рада продала Україну Німцям, що Німці прийшли з тим, щоб повернути землю панам

Чутки в переказі упередженого документа

У травні 1918 року в Києві етапна установа, що розсилала колишніх вояків до місць проживання, не мала для них помешкання і могла дати лише подорожні документи та по 20 рублів на дорожні витрати.

помешкання для нас в Києві вони не мають, можуть дати лише подорожні папери та по 20 рублів на видатки в дорозі

У травні 1918 року повернутим полоненим у Києві вдалося отримати ще по 40 рублів «керенками», вартість яких була вже дуже малою.

Десь нам пощастило дістати ще по 40 рублів ’керенками”, вартість яких була дуже малою

У травні 1918 року Товариство цукрозаводчиків України розірвало колективний договір із професійною спілкою працівників цукрової промисловості, пояснивши, що умови праці за ним приносять збитки.

розрив колективного договору товариством цукроварів України (в травні місяці)

загальнодержавне

Наприкінці травня 1918 р. Мінпроду терміново відкрили кредити на 230 млн крб на заготівлю м'яса, яєць, овочів і тари для експортних поставок.

Вже у кінці травня Мінпроду були терміново відкриті кредити у сумі 230 млн. крб. на заготівлю м’яса, яєць, овочів, тари для забезпечення експортних поставок

загальнодержавне

Уряд одразу після створення Мінфіну додатково асигнував 10 млн карбованців на утримання центральних установ міністерства та невідкладні заходи.

на утримання центральних установ Міністерства, а також на неодкладні заходи” 10 мільйонів карбованців

загальнодержавне

Наприкінці травня 1918 р. Мала Рада міністрів відпустила на потреби ЕЗДП 500 тис. крб; для експедиції планувалося примусово реквізувати електростанції, двигуни, парові котли, електромотори, дроти.

Наприкінці травня 1918 року Малою Радою Міністрів було ухвалено відпустити на потреби ЕЗДП 500 тис. крб.

З'їзд Протофісу за доповіддю проф. Білимовича пропонував продовжити обіг облігацій російських державних позик до 14 (1) листопада та прискорити друк грошей і серій скарбниці з тимчасовим визнанням їх законним платіжним засобом.

продовжити термін ходіння облігацій Державних позик до 14 (1) Листопада

тобто облігації російських позик ходили як гроші

На українському ринку, крім царських рублів, якими все ще користувалося населення, були «гроші Керенського», бони міських самоврядувань і карбованці УНР; грошова маса осідала головним чином у селян, і німці не могли накопичити потрібні їм рублі.

Крім царських рублів, якими все ще користувалося населення, на ньому перебували й так звані ”гроші Кєрєнського”, бони, випущені міськими самоврядуваннями

загальнодержавне

За німецькими даними, до кінця травня Україна вивезла до Німеччини близько 2200 вагонів хліба, харчів і сировини, а Німеччина доставила в Україну 5600 вагонів товарів — переважно вугілля та сільськогосподарські машини.

До кінця травня вивезла Україна до Німеччини в круглих цифрах 2,200 вагонів хліба, харчів і сировцю, а Німеччина на протязі того ж часу доставила Україні 5,600 вагонів товару

На скликаному при товаришеві військового міністра комітеті офіцерських організацій один полковник пропонував видати всім учасникам війни — генералу, офіцеру й солдату — по 2000 руб.; військовий міністр витратив на влаштування офіцерства 50 млн руб. без бажаного результату; правління товариства «Георгиевских кавалеров» було скандальним, бруд потрапив у газети, гетьман призначив ревізію.

необходимо всем, принимавшим участие в войне, безотносительно — генерал, офицер или солдат, выдать по 2000 рублей, и делу конец... Затрачено было военным министром 50 миллионов

До гетьмана з'явилося чоловік п'ять у чорних сюртуках — чиновники колишнього удільного округу — і запропонували «взять под булаву» для потреб гетьманського дому стільки-то мільйонів карбованців, майно і тисячі десятин у маєтках, збережені так, що «ни Рада, ни большевики ничего не заметили»; гетьман підпорядкував удільний округ міністерству землеробства.

«Да мы все это так устроили, что ни Рада, ни большевики ничего не заметили».

Петлюра на перших порах кілька разів приходив до гетьмана, заступаючись за заарештованих за антиурядову агітацію і клопочучи про позику земству в 100 млн руб.; Лизогуб вніс законопроєкт про асигнування 80 млн руб. на потреби земства з видачею лише за певними рахунками, що не влаштовувало Петлюру.

он ходатайствовал о получении ссуд в сто миллионов рублей Для нужд земства... Лизогуб по этому поводу внес проект закона об ассигновке на нужды земства 80 миллионов рублей.

Після того як Січові стрільці склали зброю в Києві, частину їхніх старшин (зокрема автора) вислали на села агітувати за повстання проти гетьмана; кожному виплатили по 1000 німецьких марок і меншу суму в українській валюті як «допомогу демобілізованим старшинам».

На дорогу так мені як і моїм товаришам виплачено було по 1,000 нім. марок і меншу суму в українській валюті.

Особисте свідчення автора; вказує на обіг німецьких марок у Києві навесні 1918 р.

Тези проф. Білімовича на I з'їзді Протофісу в Києві (початок травня 1918): щоб повернути в обіг сховані населенням гроші — продати за готівку залишки спирту, близько 15 млн пудів цукру (зокрема в обмін на мануфактуру з Великоросії), відмовитися від реквізицій заліза та ін. товарів, які через страх реквізицій не йдуть на ринок, продати накопичені Держбанком марки й крони; зобов'язати залізничних артільників здавати станційні збори до казни; продовжити обіг купонів облігацій держпозик до 14 (1) листопада.

шляхом відмови від застосування реквізицій до заліза та ін. товарів, які не поступають зараз на ринок внаслідок бояцтва реквізицій

купони облігацій ходили як гроші

Передача 400 мільйонів карбованців Німеччині й Австро-Угорщині, за підрахунком Зозулі, зменшила грошовий обіг в Україні на цілих 40%, і щоб заткнути цю діру, гетьманський уряд вдався до випуску білетів Державної скарбниці на 1 мільярд гривень.

вона зменшувала грошовий оборот на повних 40%

Оцінка автора.

За доповіддю Є. Родовича з'їзд Протофісу ухвалив встановити для залізничників «справедливі норми плати» на рівні дореволюційного періоду, що, за автором, фактично означало зменшення платні.

встановлення для робітників на залізницях „справедливих норм плати... які були до революційного періоду"

OCR фрагмента пошкоджений; тлумачення як зниження зарплати — авторське.

Постачання Києва продовольством було на опіці міністерства продовольства; гетьман скаржився на саботаж членів міського самоврядування; навесні 1918 р. хліб у Києві подорожчав; довелося розігнати продовольчу комісію і призначити туди енергійного п. Засядька.

В результате, весной хлеб поднялся в цене. Пришлось разогнать продовольственную комиссию и назначить туда г-на Засядко

У травні 1918 р. гетьман дав обід на честь фельдмаршала Ейхгорна для всієї Ради міністрів і старших чинів «Оберкомандо»; старий фельдмаршал зворушено їв страви гетьманського кухаря («немцы любят хорошую еду»); через кілька днів фельдмаршал дав обід у відповідь в «Оберкомандо».

Немцы любят хорошую еду. Нужно было видеть, с каким умилением старик фельдмаршал ел приготовления нашего повара.

З'їзд Протофісу домагався звільнити від реквізицій зерно та інші товари, які не з'являються на базарах через страх власників перед реквізиціями.

„увільнення від реквізиції зерна й инших товарів, які не появляються на базарах через страх власників їх перед реквізиціями"

Автор вважає це прикриттям для спекуляції. Слово «зерна» відновлено з OCR («валіза»).

До кінця травня 1918 р. відновлене Міністерство продовольчих справ розгорнуло закупівельну мережу в усіх губерніях; призначено Особливо уповноважених із закупівлі худоби, незернового фуражу та продовольчого забезпечення окремих міст.

Для більш ефективних закупівель і розподілу продовольства було призначено ряд Особливо уповноважених, зокрема: по закупівлі худоби, незернового фуражу та продовольчого забезпечення деяких міст.

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву.

Державне хлібне бюро досягло домовленості з німцями та австрійцями про припинення реквізицій у губерніях, де вже діяли державні закупівельні органи.

досягло домовленості з німцями та австрійцями щодо припинення практики реквізицій в тих губерніях, де вже існували державні закупівельні органи.

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву.

Міністр Гетьманату М. П. Василенко в травні 1918 р. жив у скромній квартирі в маленькому дерев'яному будинку № 20 на Тарасівській вулиці; вхід охороняли двоє озброєних німецьких солдатів у касках.

два узброених німецьких вояки в шоломах стерегли вхід до його скромного помешкання, в маленькім деревлянім будинку ч. 20 по Тарасівській вулиці

Після перевороту автор (лідер есерів) залишився в Києві, не змінював квартири й вільно ходив вулицями.

Я лишився в Київі, не переміняв помешкання, ходив по вулицях

У травні 1918 року Червоний Хрест у Києві, сам уже без коштів, виділив повернутим полоненим старшинам житло в одному з малих павільйонів сільськогосподарської виставки (що відкривалася у серпні–вересні) і дав талони до їдальні на безкоштовні обіди й вечері.

нам було приділено помешкання в одному з малих павільйонів на сільсько-господарській виставці, що бувала відкрита в серпні-вересні. Дали там нам квитки до якоїсь їдальні на безкоштовні обіди та вечері

Ймовірно, ідеться про територію Київської сільськогосподарської виставки 1913 року (район Великої Васильківської, нині Республіканський стадіон / НСК «Олімпійський»).

Колишній полонений Володимир Вдовиченко, студент Київської політехніки, у травні 1918 року мешкав у невеликій кімнаті в центрі Києва в багатоповерховому будинку, ріг якого був розбитий під час гарматного обстрілу міста в січні 1918 року військами Муравйова.

Мешкав він в невеликій кімнаті в осередку міста в поверховому будинку, ріг якого був розбитий при гарматному бомбардуванню міста в січні 1918 року

Січень за старим стилем; обстріл Києва Муравйовим — кінець січня ст. ст. / початок лютого н. ст. 1918 року.

Радянську мирну делегацію на чолі з Дмитром Мануїльським і Християном Раковським, на її досаду, поселили в нікчемному готелі «Марсель», притулку дівчат та їхніх кавалерів; це пояснювалося і зловмисністю, і гострою житловою кризою в Києві.

The Bolsheviks were housed, much to their dismay, in the inferior Hotel Marcel, which was a haven for girls and their suitors; this arrangement resulted from malice as well as from the acute housing shortage.

На захист великих міських домовласників з'їзд Протофісу (доповідач проф. де Мец) вимагав змінити міське положення: підняти віковий ценз виборців до 25 років, вимагати проживання в місті не менше 3 років, запровадити триступеневу куріальну систему виборів і якнайшвидше переглянути всі закони, що обмежують право власності на будинки.

як найшвидчого перегляду всіх законів, які обмежують право власности на доми

Йдеться про закони революційного часу щодо житла й квартирної плати — висновок з контексту.

Наприкінці травня 1918 р. автор вечірнім потягом виїхав із Києва до Білої Церкви захищати в німецькому військово-польовому суді заарештованих за «речи возмутительного содержания» гласних (тов. голови Лемберга, голови Думи Рутгайзера та ін.); засідання суду відбувалися щосуботи о 8 ранку; захисники вдягли фраки зі значками, щоб імпонувати німецьким офіцерам.

сложивъ фракъ и необходимыя вещи, отправился на вокзалъ

printed page 220; події в Білій Церкві, поза Києвом

За міністра шляхів Б. А. Бутенка вже в перші тижні українська мова стала єдиною на залізницях України: усі назви станцій і казенні оголошення переробили українською, усі вагони на всіх лініях отримали напис «Україна», у книжкових кіосках на станціях продавали виключно українські книжки й газети.

всі вагони на всіх лініях дістали напис »Україна«

загальнодержавне; стосується й київських вокзалів; дата — перші тижні після призначення (травень 1918), виведено

Невдовзі після приходу німців навесні 1918 року між Києвом і Катеринославом курсували пароплави: люди, що припливли з Києва, привезли звістку про гетьманський переворот Павла Скоропадського й показували його маніфест.

опять люди, пріѣхавшіе пароходомъ изъ Кіева, привезли намъ новую революцію и, кисло радуясь, поздравляли насъ съ новымъ покровителемъ гетманомъ Павло Скоропадскимь. И тутъ-же показали манифестъ гетмана

З. Ю. Арбатов. Дату виведено з контексту: гетьманський переворот у Києві стався 29 квітня 1918 року, отже звістка надійшла наприкінці квітня або в травні.

Під час першої розмови про формування армії генерал Гренер сказав гетьманові: «К чему Вам армия? Мы находимся здесь... Образуйте себе небольшой отряд в две тысячи человек для поддержания порядка в Киеве и для охраны Вас лично».

«Образуйте себе небольшой отряд в две тысячи человек для поддержания порядка в Киеве и для охраны Вас лично».

Секретар телефоном передавав, що «отаман ради міністрів» (так титулувався голова ради міністрів Ф. А. Лизогуб) просить зайти до нього завтра вранці.

якийсь голос передавав, що „отаман ради міністрів" просить мене зайти до нього завтра вранці

Офіційний титул голови уряду Гетьманату.

За меморандумом 21 травня 1918 р., у суді знову запанувала російська мова (поки що оголошена рівноправною з українською), з міністерств витіснялася українська мова; міністр торгівлі й промисловості наказав подавати йому всі доповіді російською.

В суді знову запанувала російська мова, яка поки-що обявлена рівноправною з українською

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком та ін.), не спогад автора.

Одразу після перевороту в народі жартували з прізвища гетьмана: «Скоропадський — скоро впаде», а також казали: «Один чорт: чи Грушевський, чи Скоропадський — однаково німцям хліб давай!»

Та й призвище у нього щось на лихе ворожить: „Скоропадський" скоро впаде.... Один чорт: чи Грушевський, чи Скоропадський однаково Німцям хліб давай!

Розмови в Полтаві, але відображають загальні настрої щодо київських подій.

Директор департаменту нижчої освіти проф. Андрій Лещенко (соціал-демократ) зупинив страйк: Україна двісті років не мала своєї школи, треба подвоїти роботу й працювати, доки гетьман не вижене. Вирішили працювати.

казав, що Україна двісті років не мала своєї школи й кликав нас не тільки не страйкувати, а подвоїти нашу працю

Постанова кадетського з'їзду в травні 1918 року проголошувала метою партії «восстановление единства России и обеспечение ее политического и хозяйственного развития»; українську державність більшість делегатів визнала лише тимчасовою.

метою партії востановленіє єдінства Росії і обезпєченія єя політіческого і хазяйственного розвитія

Проросійськи налаштовані офіцери-«малороси» в ешелоні глузували з прихильників Центральної Ради після гетьманського перевороту: мовляв, Рада «розрадилася», а погони й кокарди зняли зарано.

”Так що? Ваша Центральна Рада вже "розрадилась”! Рано ви зняли офіцерські наплечники та кокарди.

Характерна фраза травня 1918 року.

Непотрібні речі, отримані зі складів, у Києві 1918 року називали «барахлом», а пригнічений настрій — «барахольним»; виплати й речі колишні полонені жартома називали «здобутками революції».

придбали ми всяке непотрібне, як говорили “барахло” і настрій у нас був “барахольний”

На запитання, навіщо висять таблички «Просимо розмовляти рідною мовою», поручник у київській комендатурі відповів російською: «Моя рідна мова російська, нею я й говорю, а ви говорите своєю рідною».

"Мой родной язык русский, на нем я говорю, а вы говорите на своем вам родном”

Про Київ під німцями у травні 1918 року Вдовиченко казав: «Порядок і спокій дійсно є, але віє від нього якимсь холодом і непевністю»; життя не відчувалося вільним і нормальним, а відповідної праці знайти було неможливо.

"Порядок і спокій дійсно є, але віє від нього якимсь холодом і непевністю.

Міністр-кадет Ржепецький на з'їзді: «не можна навіть й уявити собі, як наша держава може існувати без Криму» — Крим дасть вино, фрукти, курорти, гавані.

не можна навіть й уявити собі, як наша держава може існувати без Криму.

В інтерв'ю «Berliner Tageblatt» (д-р Л. Ледерер) гетьман сказав, що широкі кола населення в Україні не говорять українською, тому українська мова не може бути єдиною; кожен урядовець має за кілька місяців вивчити українську, тих, хто не вивчить, звільнять.

Кожному урядовцеві треба мати змогу на протязі кількох місяців вивчити українську мову, а тих, хто цього терміну не використає, буде усунуто з посади.

загальнодержавне

Прем'єр Лизогуб: «Наше гасло — робота, а не політика»; питання, чи бути Україні монархією чи республікою, вирішить майбутні національні збори.

»Наше гасло, заявив Ф. Лизогуб, — робота, а не політика.

На робітничому з'їзді виступ більшовика, який закликав боротися за радянську владу й соціалістичну революцію, зустріли гострою критикою; з'їзд утворив «Організаційну комісію» для координації виступів робітників проти гетьманщини.

„інформацію і координацію всіх виступів робочої кляси в боротьбі з гетьманщиною."

Міністр торгівлі й промисловості С. Гутник на з'їзді Протофісу заявив: «А зрештою, чого ми маємо соромитися чи лякатися слова „буржуазія"! … тільки буржуазія в силі повести край до відродження!»

- А зрештою, чого ми маємо соромитися чи лякатися слова „буржуазія"! хіба ми не знаємо, хіба це не ясно всім, що тільки ми, тільки буржуазія в силі повести край до відродження!

Автор подає промову як «скидання машкари лицемірства».

Міністр шляхів Б. Бутенко на з'їзді Протофісу, говорячи про залізниці, сказав: «Треба в першу чергу знищити дармоїдство поміж робітництвом».

„Треба в першу чергу знищити дармоїдство по-між робітництвом."

Переклад цитати українською зроблено автором книги.

Один з лідерів соціалістів-федералістів А. Ніковський на з'їзді партії сказав, що «не зважаючи на штучність перевороту, в дійсності його треба уважати логічно природним», бо «людність давно сподівалася твердої влади».

„не зважаючи на штучність переворогу, в дійсности його треба уважати льогично природним", бо, мовляв, „людність давно сподівалася твердої вдади."

З'їзд УПСФ відбувся в травні 1918 року, ймовірно в Києві.

На вимоги соціалістів-федералістів (Олександр Шульгін, Сергій Єфремов) щодо більшості портфелів генерал Гренер лаконічно відповів «zu spät» («запізно»).

Groener responded to the Ukrainian demands with a laconic "zu spat,"

Голова української делегації на мирних переговорах із Радянською Росією юрист Сергій Шелухін, вільно володіючи російською, вимагав перекладати всі російські заяви українською; йому допомагали Ігор Кістяківський, згодом Петро Стебницький.

insisted that all Russian statements made in the course of the negotiations be translated into Ukrainian.

Лідери соціалістичних партій бойкотували формування уряду; на їхні подальші претензії на портфелі гетьман відповідав: вас же запрошували, тепер пізно; Ґренер вторував: «Zu spät!». Скоропадський іронічно називав соціалістів-федералістів «кадетами 3-го сорта».

гетьман іронічно називав „кадетами 3-го сорту”

На з'їзді кадетської партії в Києві в травні 1918 р. міністр фінансів А. Ржепецький виправдовував входження до гетьманського уряду: іншого виходу для 40-мільйонного народу не було, Україна може існувати лише відокремившись від Росії; вимагав приєднання Криму.

Я не хочу каятися тут в утворенні гетьманщини і в зближенні з новими союзниками, бо я був переконаний, що іншого виходу для 40-мільйонового народу не було

цитата в українському перекладі

У середині травня 1918 р. Є. Чикаленко записав у щоденнику, що Скоропадський «думал с помощью украинского черносотенного помещика Устимовича составить кабинет» — так опозиційні українські кола відгукувалися про Устимовича.

думав за поміччю українського чорносотенного поміщика Устимовича скласти кабінет

Автор статті: Руслан Пиріг. Автор статті заперечує характеристику «черносотенец».

Характерна риторика весни 1918 р. в київській українській пресі: про Крути — «Знов смерть... Знов похоронні співи... Поховали кращі надії українського народу»; більшовиків називали «сіверянином» («північник»), «рідний брат».

Знов смерть... Знов похоронні співи... Поховали кращі надії украінського народу, поховали козаків студентського куріня.

Стаття К. Захаренка, «Наше слово», травень 1918.

Українським партіям, що скаржилися на брак «щырых украинцев» серед міністрів, гетьман відповідав: «Почему же вы не пришли, когда мы вас звали? ... а теперь, когда вы видите, что дело пошло, вы обижаетесь!» Через кілька днів представники об'єднаних українських партій вимагали відповіді, чи він президент республіки, і терміну скликання Сейму.

«Почему же вы не пришли, когда мы вас звали? Ведь и такой-то и такой-то был приглашен, но вы сами отказывались, а теперь, когда вы видите, что дело пошло, вы обижаетесь!»

Василенко пояснював авторові: Центральна Рада й есерівський уряд показали нездатність утримати владу; прийшли люди іншого світогляду, але в ім'я самостійної української держави; за ними стоїть вирішальний реальний чинник — збройна сила Німеччини, з якою треба рахуватися; Гетьманщина — найбільш національна, історично вироблена форма українського державного устрою. Він пропонував Дорошенкові посаду посла в Берліні.

За цими людьми стоїть тепер рішаючий реальний чинник: збройна сила Німеччини.

Невдовзі після перевороту редактор «Нової Ради» А. Ніковський, розвалившись у кріслі, відповів Донцову, що готовий домовитися — хай ген. Скоропадський сам прийде до нього в редакцію; Донцов відповів, що гетьман прийшов би, якби редактор сидів у палаці на Інститутській.

нехай ген. Скоропадський прийде до нього, до редакції. … коли б не Скоропадський, а пан редактор сидів теер в палаці на Інститутській.

Підтверджує: гетьманський палац на Інститутській.

Скоропадський у розмові з Лукомським казав, що він не «щирый украинец», але поки змушений його розігрувати, що спирається на німців як на єдину реальну силу і отримав принципову згоду на 9 корпусів, але поки дозволено сформувати лише три. Він запропонував Лукомському посаду військового міністра; той відмовився.

он не «щирый украинец»

автор уривка: Лукомський.

У тому ж інтерв'ю Скоропадський визнав, що цінує підтримку й присутність німецького війська, і сказав: «Моя Вітчизна не може стати ґрунтом для соціялістичних експеріментів»; він сподівався, що гроші, зібрані в селян, повернуться на ринок, коли селяни зможуть купувати землю.

Моя Вітчина не може стати ґрунтом для соціялістичних експеріментів.

Стаття «Пам'яти павших під Крутами» (травень 1918 р.) описувала більшовицьку навалу як «північний вихор», що майже 2 місяці лютував в Україні; «осатанелые банды разного сброда с севера» грабували народне надбання; називає загиблих під Крутами: Борозенко, Чижов, закатовані в полоні Сірик і Дикий, розстріляний Головащук.

Большевицькою навалою, північним віхрем, що на протязі майже 2-x місяців безупинно і шалено крутивсь на Украіні

Підписано «Д. Кр. і І. М.», «Наше слово» № 1, травень 1918.

М. Міхновський та І. Луценко одразу пішли до Скоропадського, але незабаром повернулися; на питання, чому так швидко розійшлися з гетьманом, Міхновський відповів: «Там нічого українського нема».

За п'ять днів запитую Міхновського: — Чого так скоро розійшлися з гетьманом?.. — Там нічого українського нема

Слова автора в розмові з Гейденом.

Непримиренні російські патріоти таврували Скоропадського: «Немецкий ставленник!», «Изменник России!», «Изменник Антанты!»; В. В. Шульгін і однодумці залишили Київ і виїхали на Дон.

«Нѣмецкій ставленникъ!» — «Измѣнникъ Россіи!» — «Измѣнникъ Антанты!».

printed page 91

Улітку 1918 року з урядових кіл дедалі частіше лунали заклики до «праці замість політики».

As the summer progressed, and pleas for "work instead of politics" became more frequent

Характерне гасло гетьманського часу.

Прем'єра Миколу Василенка дехто прозивав «Нік-Мик», бо він звично починав підписуватися російським «Николай», а потім виправлявся на «Микола».

Premier Nicholas Vasilenko was referred to by some persons as "Nik-Myk" because he habitually commenced to sign his Christian name in Russian (Nikolai) rather than in Ukrainian (Mykola)

За спогадами М. Галагана.

Видному російському генералу, якого прочили на посаду військового міністра, Скоропадський на питання, чи прийняв він гетьманство заради возз'єднання Малоросії з Росією, відповів заперечно: «можливо, у віддаленому майбутньому це й станеться; але зараз я стоятиму на ґрунті самостійності України».

«можеть быть, въ отдаленномъ будущемъ это и случится; но сейчасъ я буду стоять на почвѣ самостiйности Украйны»

Джерело — розмова «генерала Х.» із Шульгіним; дату орієнтовно визначено за листом з Ростова від 25 травня (ст. ст.).

Харківський делегат кадетського з'їзду в Києві заявив: «я собственно не знаю, что понимать под термином ‚Украина'… не знаю, долго ли придется нам иметь дело с этим названием»; інший делегат, Горшков, пропонував підкреслити, що окрема партійна організація в Україні діє лише «впредь до установления связи с остальной Россией».

я собственно не знаю, что понимать под термином ‚Украина'. Не знаю, что это теперь, не знаю, долго ли придется нам иметь дело с этим названием

Прізвище харківського делегата в OCR пошкоджене («Ін анід кій»). Характерна російськомовна риторика кадетів у Києві.

На початку травня 1918 р. Український клуб уже переїхав до нового приміщення на Прорізній вулиці; комітет партії есефів засідав на квартирі П. І. Холодного; автор шукав його також у дирекції газети «Час».

Побіг в Український Клюб (уже в нове помешкання на Прорізній вулиці) — нема, в дирекції „Часу" — нема

З гетьманського будинку Дорошенко зайшов до редакції «Нової Ради», де застав Єфремова й Ніковського, які радили йому взяти посаду керуючого міністерством («это же техническая должность»).

Просто з гетьманського будинку я зайшов до редакції „Нової Ради", де застав Єфремоза й Ніковського.

Редакція «Нової Ради» — на Інститутській вул. (див. вище).

Після гетьманського перевороту Винниченко з дружиною, залишивши Київ, оселився в одному з будинків на Княжій Горі біля с. Пекарі; поруч були дача академіка М. Ф. Біляшевського (де жив П. Зайцев) і річкова яхта «Чайка» Є. Чикаленка, що слугувала йому дачею.

Після гетьманського перевороту в одному з будинків на Княжій Горі, покинувши Київ, оселився В. Винниченко з дружиною.

примітка редактора (15, 17, 18, 21). Дачне місце київської української інтелігенції влітку 1918.

Комітет Селянської Спілки після перевороту розміщувався в якомусь флігелі у дворі Губернської земської управи; там бувало 3–4 члени. Члени ЦК УПСР (5–6 осіб) збиралися щодня.

знайшов трохи згодом помешкання Комітету Селянської Спілки - в якомусь оліґелі в дворі Губерніяльної Земської Управи

Члени Українських Установчих зборів, що з'їхалися на селянський з'їзд, двічі збиралися в приміщенні «Комітету з палива», де працював Ф. П. Швець; першого разу було 25–30 осіб. Автор зачитав проєкт «П'ятого Універсалу» про створення нелегальної влади.

Зібралися двічі в помешканні "Комітету по паливу", бо так працював Ф П.Швець

Після приходу гетьмана міністерство, у якому працював Кошиць (з Музичним відділом), переїхало з Олексіївського музею до готелю «Бель-Вю» на Хрещатику.

Наше Міністерство перейшло з Олексієвського Музею в готель "Бель-Вю" на Хрещатику.

Ідеться про відомство освіти й мистецтв; Олексіївський музей — імовірно, будинок колишнього Педагогічного музею, точно не вказано.

Гетьман Скоропадський приймав відвідувачів у так званому гетьманському палаці — старому генерал-губернаторському будинку; відвідувачів просили чекати в кабінеті начальника канцелярії, де збиралися генерали.

В назначенный час я пошел в так называвшийся гетманский дворец (старый генерал-губернаторский дом).

автор уривка: Лукомський; візит невдовзі після приїзду наприкінці квітня — на початку травня.

Гетьман оселився в колишньому будинку губернатора на Інститутській, 40; там під портретом гетьмана щодня засідала Рада міністрів у ретельно охоронюваному будинку.

The Hetman took up residence in the former home of the provincial governor at 40 Institutska Street.

Навесні 1918 р. в Києві казали, що загиблі під Крутами лежать «в Братской домовине на Аскольдовой могиле», з висоти якої «следят» за товаришами.

Тепер же дорогий нам Конончук лежить у Братській Домовині на Аскольдовій Могилі

Стаття С. Новицького, «Наше слово» № 1, травень 1918.

Будинок № 40 на Інститутській вулиці з перевороту став гетьманським палацом («палатою»); там П. Я. Дорошенко влаштував авторові зустріч із Гетьманом. Гетьман казав: «Я не социалист, но я искренне стою за демократический строй... Крестьянин должен получить землю, но не анархическим способом, не грабежом, а на правовых основах»; цього разу говорили українською.

будинку ч. 40 по Інститутській, що відтепер зробився гетьманською палатою... „Я не соціяліст, говорив далі Гетьман, але я щиро стою за демократичний лад

Травень 1918 р.

У великій білій залі гетьманського будинку на Інститутській, 40 (де восени 1917 р. Винниченко збирав з'їзд комісарів) у травні 1918 р. було повно людей: німці, українські й російські офіцери, фінансисти — серед них банкір Добрий, якого заарештував і вивіз до Харкова уряд Голубовича, приїжджі поміщики з Чернігівщини, селяни в чумарках — делегації й прохачі.

тут були німці, українські й російські офіцери, представники фінансового світу — серед них я побачив банкира Доброго... приїзжі поміщики з Чернігівщини, селяне в чумарках

Алексеевский спуск (нині Андріївський узвіз) описано як крутий спуск, яким сходять на Поділ; унизу, біля Взвозу, стояла маленька церква Миколи Доброго.

белый гроб с телом матери снесли по крутому Алексеевскому спуску на Подол, в маленькую церковь Николая Доброго, что на Взвозе

Художній твір: реальна церква Миколи Доброго на Подолі (знесена в 1930-х); похорон героїні — сюжет, травень 1918.

На початку травня 1918 року стояла прекрасна весна; за словами автора, Київ радів весні, зелені, квітам і Великодню.

Була прекрасна весна, початок травня, Київ радів весною, зеленню, квітами і Великоднем

У Київському повіті наприкінці квітня пройшли добрі дощі, а з перших чисел травня почалися заморозки: прихопило ярові посіви, пшеницю й ранню городину, садовий цвіт майже весь загинув — чекають неврожаю фруктів. Худоба пасеться на полях з 1 травня.

В останніх числах квітня тут пройшли гарні дощі, а з перших чисел травня тут заходились заморозки. ... Цвіт садовий помер геть чисто ... Сподіваються неврожаю фруктів цього літа.

Допис О. Кисіля з Київського повіту; дати подано приблизно.

За словами гетьмана, у травні 1918 р. міністерство фінансів було в зародковому стані, міністерство землеробства було переповнене службовцями, що займалися виключно політикою; «всякий негодяй, задрапировавшись в тогу украинства, считал себя забронированным».

всякий негодяй, задрапировавшись в тогу украинства, считал себя забронированным

Оцінка автора.

Меморандум 21 травня 1918 р. зазначав, що за гетьманського уряду розгорнув діяльність «Русский союз» в Україні з метою відновлення «єдиної неділимої Росії», і його члени залучаються до державної роботи.

за нового уряду поширив свою антидержавну й антиукраїнську діяльність "Русскій Союз" на Україні

Додаток упорядника С. Зеркаля (за П. Христюком та ін.), не спогад автора.

Гетьманський уряд застав організованим лише центральний апарат — міністерства в самому Києві — і залишив його: звільнили лише кількох товаришів міністрів, решту службовців залишили.

знайшло до певної міри організованим тільки центральний апарат — міністерства в самому Київі

Гетьманський уряд почав приймати до міністерств фахівців з колишніх російських міністерств, незалежно від знання української мови; це спричиняло конфлікти зі старими службовцями доби Ради.

По деяких міністерствах почали приймати фаховців і добрих урядовців з колишніх російських міністерств

З'їзд вирішив утворити постійну організацію великих власників — «Протофіс», тобто «Союз представителей промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства».

„Протофіс" (рада поміщиків, фабрикантів, заводчиків, банкирів і купців, або, як називали її самі організатори — „союз представителей промысла, торговли, финансов и сельскаго хозяйства")

У травні 1918 року з центром у Києві засновано «Русский союз» для «оборони» російської культури й школи в Україні; до нього входили російські групи від кадетів до народних соціалістів, есерів і меншовиків — крім більшовиків.

Засновання в травні місяці „Русскаго Союза" (з центром в Київі)

Автор вважає справжньою метою союзу відновлення Росії в дореволюційних межах.

Націоналісти утворили Український національно-державний союз (соціалісти-федералісти, хлібороби-демократи, самостійники-соціалісти, поштово-телеграфні й залізничні працівники; соціал-демократи й есери — з дорадчим голосом).

they organized the Ukrainian National Political Union (Ukrainski Natsionalno-Derzhavni Soiuz)

У травні 1918 р. в Києві утворився «Русский союз» — для захисту російської культури й російської школи в Україні, фактично для боротьби за «неделимую Россию» і проти української справи; до нього входили партії від кадетів до народних соціалістів, окремі праві есери й меншовики. Київ за гетьмана став оплотом білогвардійської та монархічної концентрації.

«Русском союзЪ», образовавшемся в КлевЪ в маЪ 1918 г. с цфлью об’единен1я русеких сил на Украинф$ для защиты русской культуры и русской школы

У травні 1918 р. утворився Український Національно-Державний Союз (с.-ф., соціалісти-самостійники, демократи-хлібороби, «Рада залізнична й поштово-телеграфна»); у серпні перейменований на Національний Союз; у листопаді 1918 р. він підняв повстання проти гетьмана, з нього вийшла Директорія. Під час заснування Союз звернувся з відозвою «До німецького народу», що звинувачувала євреїв, росіян і поляків: «Жидівський нарід прагне єдиної Росії і ненавидить самостійність».

«Жид1вськ1й нар1д прагне (жаждет) едино! Рос11 1 ненавидить самост1йность»

У травні 1918 року в Києві утворено Український національно-державний союз: партії хліборобів-демократів, самостійників-соціалістів, трудова, соціалістів-федералістів, а також Об'єднана рада залізниць України та Головна рада Всеукраїнської поштово-телеграфної спілки.

утворення в травні місяці Українського Національно-Державного Союзу

Союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства («Протофіс») за тиждень до перевороту подав Раді вимоги (тісніші зв'язки з Росією, приватна власність, кінець робітничого контролю, відмова від негайного запровадження української мови як офіційної); на його з'їзді в травні були прем'єр Лизогуб, міністр торгівлі Сергій Гутник та міністри шляхів і фінансів.

Premier Lizohub, the minister of trade and industry, Sergei Gutnik, and the ministers of transport and finance attended the Protofis congress which was held in May.

Соцпартії пропонували свій склад Ради міністрів на чолі з С. Шелухиним (колишній генеральний суддя УНР): чотири соцфедералісти, три соціалісти-самостійники, один хлібороб-демократ; вимагали виключити з кабінету А. Ржепецького, Б. Бутенка, В. Любинського, М. Гижицького. Чергова аудієнція в Гренера закінчилася відмовою.

Прем’єром пропонувався відомий український діяч, колишній Генеральний суддя і міністр судових справ УНР С. Шелухин.

За меморандумом Союзу: міністр торгівлі Гутник не визнавав української мови й наказав подавати йому доповіді російською («московською») мовою; Державну телеграфну агенцію доручено галицьким москвофілам, які зробили її офіційною мовою російську.

Української мови міністр не признає, а тому наказав, щоб усі реферати подавались йому на московській мові.

Твердження опозиції; Дорошенко називає меморандум повним неточностей

Українська демократично-хліборобська партія, що підтримала гетьмана, до перевороту була, за словами автора, фактично групою заможних селян Лубенського повіту й у переговорах про склад уряду участі не брала.

до самого перевороту була властиво ґрупою куркулів лубенського повіту

Оцінка автора, ворожого до гетьманщини.

За словами гетьмана, квітучі до революції земства, що мали величезні капітали й мережу лікарень, до 1918 р. являли собою руїни з порожніми касами і службовцями, які не отримували платні; усередині — «гомерический грабёж» і маса зайвих посад для «наиболее крикливых элементов».

теперь представляли какие-то развалины с пустующими кассами, со служащими, не получавшими жалования.

Оцінка автора.

За меморандумом Союзу: нова адміністрація ставить на місця колишніх жандармів і поліцейських приставів, припиняє діяльність «Просвіт», розпускає демократичні органи самоврядування й відновлює старі цензові думи та земства; у суді знову панує російська мова, оголошена рівноправною з українською.

В суді знову запанувала російська мова, яка поки-що обʼявлена рівноправною з українською.

Опозиційна оцінка, Дорошенко з нею сперечається