Квітень: без точного дня

Делегати заможних селян масово йшли до німців із проханням скасувати соціалізацію землі; керівники Центральної Ради відповідали, що курс незмінний і «Україна покаже світові зразок соціялістичної держави».

казали, що курс Центральної Ради зостається незмінним і що «Україна покаже світові зразок соціялістичної держави»

Заможне (і почасти дрібне) селянство, підбурюване великими власниками, посилало до Центральної Ради й до німців сотні делегацій із проханням скасувати закон про соціалізацію землі.

стало посилати до Центральної Ради й до німців сотні делеґацій з проханням одмінити закон про соціалізацію

Березень–квітень 1918.

У Всеукраїнській селянській спілці, УПСР і в соціал-демократів заздалегідь створили запасні (резервні) комітети на випадок перевороту; збройна боротьба мислилася як партизанка. Уряд виділив значні суми кооперації, Українському Червоному Хресту й партіям.

утворені були завчасу так звані запасні (резервові) комітети, які перебирали всю організаційну сітку на випадок перевороту

Посол у Берліні Олександр Севрюк повідомив, що соціалістична й католицька фракції рейхстагу внесли інтерпеляцію щодо подій у Києві.

дві парляментарні групи німецького райхстаґу, соціялістична і католицька, зголосили інтерпеляцію до уряду в справі подій у Києві

Вісім місяців тому (наприкінці квітня 1918 р.) рота німецьких солдатів увійшла до будівлі Центральної Ради, розігнала парламент і заарештувала українських міністрів.

сотня німецьких вояків увійшла до будинку Української Центральної Ради, розігнала парлямент України і арештувала українських міністрів

На спільному засіданні ЦК УПСР і ЦК Всеукраїнської селянської спілки (квітень 1918) Грушевський відкинув компроміс щодо викупу землі: Центральна Рада урочисто обіцяла, що земля перейде трудовому народові без викупу, і порушити цю обіцянку не можна.

ми не можемо відмовитись від того, що ми обіцяли народові

Засідання з приводу німецьких вимог змінити земельний закон.

Приблизно за два тижні до гетьманського перевороту Стрілецька рада дізналася про намір німців зробити Павла Скоропадського гетьманом і розпустити Центральну раду; Коновалець повідомив про це членів ЦР есерів Лизанівського, Чечеля і Шрага.

На два тижні перед гетьманським переворотом ми дізнались про намір німців форсувати Павла Скоропадського на Гетьмана України та розвязати Центральну Раду.

Близько середини квітня 1918 р. (переворот 29 квітня н.ст.).

Німецький відділ увійшов на засідання Центральної Ради й заарештував двох міністрів; німецьке командування без згоди уряду дозволило поміщикам засівати поля, не засіяні селянами.

Вкінці відділ німецького війська увійшов на засідання українського парляменту, Української Центральної Ради, і там арештував двох міністрів.

Ідеться про події 28 квітня 1918 року; автор не вказує дату й кількість заарештованих подає приблизно.

Арешт-викрадення банкіра Доброго (за Центральної Ради, напередодні перевороту) обурило найширші кола Києва.

супний і глупий арешт-кража банкира Доброго /4/- обурювала найширші кола

Викрадення Доброго — кінець квітня 1918 (за загальновідомими даними 24/25 квітня), у тексті дату не вказано. Автор — лідер опозиційних українських есерів, ворог гетьманщини; мемуари писано з пам'яті без нотаток, можливі помилки в хронології.

Навесні 1918 року, за словами Кошиця, німці розігнали Центральну Раду й посадили гетьмана.

Весною 1918 року німці розігнали Центральну Раду і посадили Гетьмана.

Гетьманський переворот відбувся 29 квітня 1918 року.

Про партію хліборобів-демократів у Києві перед гетьманським переворотом мало хто знав, натомість кожна дитина бачила, що переворот здійснюють російські офіцери, і відчувала зростання «російщини» разом із Гетьманщиною.

Про партію хліборобів ... малохто тоді у Києві знав. Зате кожна дитина знала і бачила російських офіцерів, як назверхніх реалізаторів гетьманського перевороту

Оцінка автора, прихильника УНР.

Після резолюції Малої Ради проти наказу Ейхгорна німецький посол барон Мумм викликав до себе прем'єра Голубовича і висловив йому гострі докори.

Викликаний до нім. посла бар. Мума премієр Голубович мусів вислухати дуже терикі і гострі, але правдиві слова докору

Дата — між 13 і 18 квітня 1918 р.

Таємна організація «Комітет порятунку України» вночі витягла з помешкання київського банкіра Ю. Доброго, арештувала його й вивезла до Харкова; приводом слугував продаж ним німцям великої цукроварні всупереч заборонам Центральної Ради на угоди з нерухомістю.

якась таємна організація під назвою "Комітет порятунку України" витягнула з мешкання в ночі Ю. Доброго, арештувала і вивезла до Харкова

Справа так і не була з'ясована; автор пише, що її вважали провокацією. Квітень 1918 р., до 25 квітня.

Влада перейшла до генерала Павла Скоропадського та уряду на чолі з «отаманом ради міністрів»; Грушевський тяжко переживав участь і вплив українофобських елементів у Державній варті та в гетьманському уряді.

Нарешті влада переходить до генерала П. Скоропадського, колишнього царського фліґель-ад’ютанта, і до уряду на чолі з "отаманом ради міністрів” (!!).

Гетьманський переворот 29 квітня 1918 року.

За словами міністра Ковалевського, останнім часом до Києва почали з'їжджатися делегації до Центральної Ради з проханнями скасувати земельний закон і замінити соціалістичний уряд «діловим».

Останніми часами до Київа почали стягатися делегації до Ц. Ради

Коли українські війська генерала Натієва ввійшли до Криму (квітень 1918), до Києва приїхали делегації населення північного Криму просити про приєднання півострова до України.

до Київа вже виїхали делегації від населення північного Криму прохати про прилучення Кримського півострова до України

Було викрадено близького до німецьких кіл київського банкіра А. Доброго; німці зчинили галас, прем'єр Голубович твердив, що юридично той до них стосунку не має.

Торкнувся він і інциденту із викраденням близького до німецьких кіл київського банкіра А.Доброго

Дати викрадення в тексті не вказано (за загальними знаннями — ніч на 25 квітня 1918).

З ініціативи Головного комітету доріг на середину квітня 1918 року скликали загальний з'їзд службовців і робітників усіх залізниць України для створення єдиної Всеукраїнської залізничної спілки.

в середніх числах квітня скликаеться загальний зʼїзд служачих і робітників всіх залізниць України.

Місце з'їзду прямо не вказано (імовірно, Київ).

Комітет есерів, за статтею А—ча, вирішив застерегти членів партії від участі в «Русскомъ Союзѣ на Украинѣ», бо Союз нібито стане політичною організацією реакційного характеру; так само негативно ставиться до Союзу й комітет соціал-демократів.

комитетъ с. р. считаетъ необходимымъ предостеречь членовъ своей партіи отъ участія въ Союзѣ.

Читано з зображення.

Міністерство освіти запропонувало раді професорів Ніжинського історико-філологічного інституту з’ясувати можливість протягом п’яти років перевести інститут на українську мову викладання; професори, які не зможуть, мають знайти собі заступників.

Министерство предложило совѣту профессоровъ института выяснить возможность въ теченіи 5-ти лѣтъ провести реформу института въ томъ направленіи, чтобы преподаваніе велось на украинскомъ языкѣ

Читано з зображення. Новина про Ніжин у київській газеті.

Декларація Директорії називає квітневий переворот 1918 року в Києві діянням німецької оберкоманди, поміщиків і бюрократів: до Центральної Ради ввели військо, членів уряду арештовано за кілька днів до відкриття Українських Установчих Зборів.

в Український Демократичний Парламент—Центральну Раду було введено військо, членів уряду Республіки арештовано

Читано з зображення. Точну дату перевороту в тексті не названо (історично — 29 квітня). Подано з позиції Директорії.

Автор двічі розмовляв із Муммом про земельну реформу за участі франкфуртського банкіра Мельхіора; німці переконували, що треба вимагати із селян викуп за землю (у селян, за Мельхіором, багато захованих карбованців), а поміщикам платити довгостроковими облігаціями. Одного разу перекладачем був банкір Добрий.

викуп, вплачений селянами, які, на думку, Мельхіора, мали багато схованих карбованців, ішов би до державного скарбу

«Ділові кола» (банкір Добрий та ін.) готувалися до перевороту: організували об'єднання промисловців, великих торговців і фінансистів — «Протофіс» — і спілку хліборобів-землевласників як «українську декорацію»; українські партії в березні–квітні готувалися перейти на нелегальне становище.

«ділові» кола організували обʼєднання промисловців, великих торговців і фінансистів, що пізніше називалося «Протофіс»

У квітні 1918 р. вже було ясно, що німецька Головна квартира готує переворот у Києві; німецькі військові відкрито ігнорували розпорядження українського уряду й закони Центральної Ради; Мумм прозоро натякав прем'єрові Голубовичу на потребу змінити «соціальну політику».

В квітні 1918 року було вже ясно, що німецька Головна Квартира приготовляється до організації перевороту в Києві

У квітні 1918 р. наростало невдоволення німецького командування політикою Центральної Ради (особливо земельною); переворот готували великі поміщики і велика буржуазія, об'єднана в «Протофис» («Промышленность — Торговля — Финансы»); на таємних нарадах виник проєкт відновлення Гетьманщини в особі Павла Скоропадського.

національно-московська велика буржуазія українських земель „Протофіс” — („Промисл” — „Торгівля” — „Фінанси”)

Оцінка автора.

Приблизно за два тижні до гетьманського перевороту січові стрільці дізналися про намір німців поставити Скоропадського гетьманом; Коновалець повідомив про це членів Центральної Ради есерів Лизанівського, Чечеля і Шрага, а потім Грушевського, який запевнив, що за відомостями від полковника Штольценберга Раді ніщо не загрожує.

я пішов до проф. Грушевського й передав йому ті самі відомості. На це запевнив мене проф. Грушевський, що нічого лякатися

Є. Коновалець. Дата приблизна (~середина квітня 1918).

Перевороту передували насильство німців у Центральній Раді, стрілянина на Великій Володимирській, роззброєння синьожупанників і Січових Стрільців; кінець Центральної Ради кияни сприйняли як новий замах на громадський спокій, ніхто не вірив у тривкість нової влади.

Насильство німців у Центральній Раді, стрілянина на Великій Володимирській, потім роззброєння Синьожупанців і Січових Стрільців

Кінець квітня 1918 року (28–29 квітня).

За домовленістю 10 квітня 1918 року кандидатів у міністри мав визначати «Союз хліборобів» разом із «Протофісом»; земельної реформи і національної армії не передбачалося, окрім поліцейських частин і охорони гетьмана, а адміністрацію мали скласти з досвідчених старорежимних чиновників.

кандидатів на міністрів має визначувати Союз Хліборобів у порозумінні з "Протофісом"

Перший список кандидатів у міністри гетьмана, складений «Союзом хліборобів» і «Протофісом», подали на затвердження німецькому послові та генералові Гренеру; вони викреслили двох кандидатів — на посади міністрів закордонних справ і народної освіти — і наказали обсадити ці місця українцями.

з якої вони зняли двох кандидатів на пости міністрів закордонних справ і народньої освіти з наказом обсадити ці місця українцями

У квітні 1918 р. Центральна Рада постановила скликати Українські установчі збори на 12 травня 1918 р.; Єврейська національна рада планувала провести вибори до Єврейських установчих зборів у липні й скликати їх на початку серпня — жоден із цих планів не здійснився.

Постановлено було скликати Установчі Збори на 12 травня 1918 року ... провести загальні вибори до Жидівських Установчих Зборів у липні і скликати ці Збори на початку серпня.

У двадцятих числах квітня 1918 р. місто стривожила звістка про нічне викрадення директора Російського для зовнішньої торгівлі банку А. Ю. Доброго: до його будинку під'їхали люди, пред'явили мандат і повезли його автомобілем; будинок був недалеко від поліцейської дільниці, але чини розшукової поліції, що приїхали, жодних заходів не вжили. У місті вважали, що це нальотчики-вимагачі.

городъ былъ встревоженъ извѣстіемъ о происшедшемъ ночью таинственномъ похищеніи директора Русскаго для вн. торг. банка А. Ю. Добраго

printed page 213; загальноприйнята дата арешту Доброго — ніч на 24/25 квітня 1918

Наприкінці квітня, ще за Ради, міністр внутрішніх справ М. Ткаченко, бажаючи заарештувати київського банкіра А. Доброго, не наважився зробити це відкрито і вдався до допомоги організації «Союз визволення України», яка таємно «викрала» Доброго. Німецьке командування наказало звільнити його, віддало під суд кількох українських міністрів і запровадило в Україні німецькі військово-польові суди.

прибегнул к помощи организации «Союза визволення Украины», которая тайно «похитила» Доброго

автор уривка: Черіковер.

Наприкінці квітня 1918 р. міністр внутрішніх справ М. Ткаченко, бажаючи заарештувати київського банкіра А. Доброго (за українським істориком — «права рука німців»), вдався до організації «Союз визволення України», яка таємно «викрала» Доброго. Німецьке командування наказало звільнити його, віддало під суд кількох міністрів і запровадило в Україні німецькі військово-польові суди.

прибфгнул к помощи организаци «Союз В1зволення Укра1ни», которая тайно «похитила» Добраго

Інтерв'ю з Добрим — «Найе Цайт» 6–7 травня 1918.

Перші пропозиції замінити Раду слухнянішим українським урядом пролунали з австрійських офіційних кіл приблизно через місяць після вступу німецьких військ; наприкінці березня — на початку квітня 1918 р. цю ідею підтримали й оточення Людендорфа, Гренер та німецьке МЗС.

Toward the end of March and during the first days of April, the circles around Ludendorff, Groener, and the German Foreign Office also accepted this idea

Автор есею — Ігор Каменецький.

Рада протестувала проти поширення німецької військової юрисдикції на українських громадян, публічно скасувала розпорядження фельдмаршала фон Айхгорна про примусовий засів землі та відновлення великих маєтків, просила німецький уряд відкликати Айхгорна й планувала скликати вибори та Українські установчі збори.

it protested the imposition of German military jurisdiction over Ukrainian citizens. Further, it publicly nullifed Field Marshal von Eichhorn's legislation favoring compulsory cultivation of land

Автор есею — Ігор Каменецький. Дата (квітень 1918 р.) виведена з контексту.

Навесні 1918 року, після повернення Ради до Києва з німецькою військовою підтримкою, міністр продовольства Микола Ковалевський вів розмови з німецьким послом бароном Адольфом Муммом фон Шварценштайном і фінансовим радником німецької місії Карлом Мельхіором (франкфуртським банкіром).

The exchanges took place in the spring of 1918, after the Rada had returned to Kiev with German military support

За спогадами М. Ковалевського «При джерелах боротьби»; есей, імовірно, І. Лисяка-Рудницького. Точна дата розмов невідома (березень–квітень 1918).

Посол Мумм організував зустріч Грушевського й Голубовича з членами німецької економічної місії в Києві — банкірами й промисловцями К. Мельхіором і Г. Відфельдом; двогодинна розмова виявилася безплідною. Мумм різко нагадав, що без німецької військової допомоги ніхто з них не залишився б на посаді.

посол А.Мумм організував зустріч М.Грушевського та В.Голубовича із членами німецької економічної місії в Києві К.Мельхіором і Г.Відфельдом

Кандидатури міністрів першого гетьманського уряду обговорювали в кабінеті начальника штабу оберкомандо генерала В. Ґренера за участі німецького посла А. Мумма та інших дипломатів Німеччини й Австро-Угорщини; частину запропонованих українською стороною кандидатів відхиляли як «неблагонадійних» і замінювали лояльними до окупантів.

у кабінеті начальника штабу оберкомандо ґенерала В.Ґренера за участі німецького посла А.Мумма ... відбувалося обговорення кандидатур на посади міністрів

Дату виведено: формування кабінету кінець квітня – початок травня 1918 (с. 65–69 книги Пирога). Вторинне джерело: рецензія В.Ф. Солдатенка (УІЖ 2016 №3) на книгу Р. Пирога «Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір» (К., 2016).

Навесні 1918 р. ліквідовувалися воєнізовані громадські організації: наприкінці березня створено ліквідаційну комісію Земсоюзу (голова В. Колачевський; майно передбачалося продавати переважно спілкам і кооперативам), 8 квітня почала роботу комісія з ліквідації установ «Красного Креста» та часткового продажу їхнього майна (головноуповноважений Іваницький), 10 квітня — нова комісія у справах Союзу міст (уповноважений Кирилов).

Майно організації мало реалізовуватися переважно спілкам та кооперативам

Автор статті: Олександра Кудлай.

Головна медично-санітарна управа збиралася найближчим часом скликати в Києві Всеукраїнський фармацевтичний з'їзд: керування аптечною справою, українська фармакопея, фармацевтична освіта, розвиток хіміко-фармацевтичної промисловості, контроль над аптеками й аптечними складами.

Головна медично-санітарна управа має на оці скликати в Київі в найближчім часі всеукраїнський фармацевтичний зʼїзд

Комісія з 10 українських і 10 російських професорів при міністерстві освіти розглядає злиття Українського народного університету з Університетом св. Володимира та українізацію останнього; вона визнала, що діловодство університетів мають українізувати протягом року, а викладання на штатних кафедрах — по можливості за п’ять років; «Боротьба» назвала це «ляпасом».

смѣшанной комиссіей изъ 10-ти украинскихъ и 10-ти русскихъ профессоровъ

Читано з зображення. Точна дата засідання не вказана.

На початку першого засідання університетської комісії при міністерстві освіти її поінформували про плани міністерства щодо корінних змін в університеті св. Володимира; обговорюють злиття з Українським народним університетом: до «об’єднаного» університету мали б перейти професори народного університету з відповідним цензом і студенти, що мають освіту не нижче 6 класів гімназії.

студенты народнаго университета, имѣющіе цензъ не ниже 6 клас. гимназіи.

Читано з зображення. Засідання відбулося «на днях»; точна дата не вказана.

Комісія з університетського питання має обговорити відкриття штатних українських кафедр в об’єднаному університеті, реформу в напрямі переходу викладання на всіх штатних кафедрах на українську, а також питання, що професорськими стипендіатами можуть залишатися лише особи, які володіють українською.

Предстоитъ обсужденіе вопроса о томъ, что профессорскими стипендіатами ... могутъ быть оставляемы только лица, владѣющія украинскимъ языкомъ.

Читано з зображення.

Після віроломного нападу німецьких солдатів на будівлю Центральної Ради нормальна робота парламенту стала неможливою; члени президії на чолі з Грушевським і частина міністрів перейшли до казарм Січових стрільців.

після віроломного нападу німецьких солдат на будинок Центральної Ради, не було, розуміється, й мови про нормальне функціонування нашого парляменту

Автор пов'язує з 27 квітня; німецький наліт на засідання Ради датують 28 квітня.

За автором, Гетьмана проголосив легально скликаний конгрес близько 7000 делегатів-хліборобів (заможних і середньозаможних селян-власників).

Гетьмана проголосив легально скликаний конґрес коло 7.000 делегатів хліборобів

Оцінка кількості делегатів — авторська.

Автор зазначає, що партія хліборобів-демократів 'свого часу посадила гетьмана на престол'.

хліборобів-демократів, що в свій час посадили гетьмана на престол

Оцінка автора; дата — переворот 29 квітня 1918 р.

Падіння Ради завершилося переворотом і встановленням влади гетьмана Скоропадського, якому, на думку автора, німці протегували як урядові з вищих верств у легітимній монархічній формі.

переворот, закончившийся водворением гетмана Скоропадского.

printed page 113; Дати (29 квітня 1918) автор не називає.

У середині квітня (ст. ст.) «Українська Народна Громада» вступила в зносини з німцями, які вирішили порвати з Центральною Радою.

В половині квітня (старого стилю) «Громада« ввійшла в зносини з німцями

Автор явно вказує старий стиль: середина квітня ст. ст. ≈ кінець квітня н. ст.

У Києві Українська демократично-хліборобська партія вимагала, щоб Українські Установчі збори не скликалися в такі «ненормальні часи».

In Kiev the party demanded that the Ukrainian Constituent Assembly not meet in such "abnormal times"

За словами автора, організація «хліборобів» (Союз земельних власників) «посадила в Києві гетьмана»; пізніше, в Одесі, її члени стали найзапеклішими прихильниками французької орієнтації.

наиболее рьяными сторонниками французской ориентации в Одессе явились «хлеборобы», т. е. та самая организация, которая, как известно, посадила в Киеве гетмана.

Довідка: гетьмана проголосили на з'їзді хліборобів у Києві 29 квітня 1918 року (загальновідомі дані).

Наприкінці квітня 1918 р. СС на три чверті складалися з галичан і на одну чверть із наддніпрянців; за неповні два місяці зросли до близько 3000 дисциплінованих бійців.

У кінці квітня 1918 року Січове Стрілецтво складалося у трьох четвертинах з галичан і в одній з наддніпрянців.

Навесні 1918 року батарея СС мала вже близько 250 гармашів, 8 гармат і близько 200 коней; монастирські стайні не вміщали всіх коней, тому на подвір'ї поставили ще велику стайню-барак.

Манастирські стайні не могли вже помістити всіх коней. Виставлено на подвірʼї манастиря коло стаєнь ще одну велику стайню-барак.

Перед переворотом німці стягнули до Києва багато війська й однієї ночі роззброїли дивізію синьожупанників, сформовану в Німеччині з українців — колишніх полонених російської армії.

Одної ночі обеззброїли дивізію Синьожупанників, яка була зорганізована таки в Німеччині з українців, полонених російської армії.

Запорізький корпус у Харкові навесні 1918 року отримав нову зеленкувату уніформу з відзнаками, що справляла гарне враження на своїх і чужинців.

Цілий корпус дістав навіть нову уніформу (відповідно до воєнно-боєвих обставин) зеленкувату з відзнаками

Стосується не Києва, але описує вигляд української військової форми 1918 р.

Перед переворотом Скоропадський сформував з російських офіцерів полк як свою гвардію, члени якої мали розходитися по Києву й вести серед військових і цивільних пропаганду проти Центральної Ради та за одноосібну владу.

формує з російських офіцерів полк, як свою ґвардію, що мала розбристись по Києву та вести пропаґанду між військовими частинами і цивільним населенням

Перед переворотом Скоропадський переховувався на таємній квартирі й звідти віддавав накази про організацію своєї гвардії; створили полк приблизно з 500 російських офіцерів.

Скоропадський сидів в укритій квартирі і видавав прикази своїм помічникам ... створено полк з около 500 російських офіцерів

Від початку квітня 1918 року німецькі та австро-угорські війська почали захоплювати залізниці, склади зброї, сировину й хлібні запаси, оголошуючи їх «правом воєнної здобичі», що викликало суперечки з урядом УНР.

почали виявляти тенденцію до захоплення в свої руки залізниць, складів зброї, сирівців і хлібних резервів, заявляючи на них т. зв. «право воєнної здобичі».

Гренер підкреслив, що до захоплення влади Скоропадським власними силами німецькі війська триматимуть нейтралітет, але значних вуличних заворушень не допустять.

до того ж моменту німецьке військо буде тримати нейтралітет, але значних вуличних розрухів не допустить

Після відходу дивізії Натієва в Києві лишилися тільки Січові стрільці, які протягом квітня 1918 р. розгорнулися в полк (3 піші сотні, кулеметна й кінна сотні, 2 батареї) під командою полковника Євгена Коновальця, начальник штабу — підполковник Андрій Мельник.

По відході дівізії ген. Натієва в поход на лівий берег Дніпра в Київі залишились тільки січові стрільці, які протягом квітня розгорнулися в полк

Навесні 1918 р. Військове міністерство УНР почало розробляти план регулярної армії з територіальним комплектуванням — 8 корпусів піхоти й 4,5 дивізії кінноти; утілювати його довелося вже гетьманському урядові.

Армія мала складатися з 8 корпусів піхоти і 4 1/2 дівізій кінноти.

Лише навесні 1918 року німці дозволили повернути в Україну сформовані з українських військовополонених частини (дві дивізії), але тут же їх роззброїли й розформували як ворожу й ненадійну силу.

in the spring of 1918, that these troops were finally permitted to be returned to the Ukraine only to be disarmed and disbanded by the Germans as a hostile and unreliable military force

Есей «Germans and the Union for the Liberation of the Ukraine» (автор, імовірно, Олег Федишин). Ідеться, найпевніше, про синьожупанників; місце роззброєння не вказано. Посилання на телеграму посла Мумма з Києва від 13 квітня 1918 р.

Після гетьманського перевороту (кінець квітня 1918 р.) німецькі війська роззброїли Січових стрільців, і формація фактично припинила існування; близько 700 стрільців, зокрема Андрух, служили за гетьмана в Окремій Запорізькій дивізії ген. О. Натієва.

після гетьманського перевороту, німецькі війська роззброїли Січових стрільців і ця формація фактично припинила своє існування.

Автор: Я. Файзулін.

Начальник генерального штабу Сливинський заявив, що в штабі нині 75 відсотків українців, а відділ контррозвідки сформовано заново з «надійних осіб, ревних українців»; кілька «ревних» українців-старшин відмовилися служити до з’ясування політики уряду.

Въ настоящее время въ составѣ генеральнаго штаба 75 процентовъ украинцевъ.

Читано з зображення.

1-ша Українська («синьожупанна») дивізія, сформована на початку березня 1918 р. з військовополонених у німецьких таборах Раштатт, Вецлар і Зальцведель, прибула до Києва, але напередодні гетьманського перевороту була роззброєна німецьким командуванням за погодженням з військовим міністром УНР Жуковським.

Дивізія прибула до Києва, але напередодні гетьманського перевороту була роззброєна німецьким командуванням за погодженням з військовим міністром УНР О. Жуковським.

Редакторська виноска 228; редактори вказують на упередженість автора.

Після ультиматуму Січові стрільці похідним порядком перейшли з Терещенківських казарм до Львівських, ведучи посеред колони проф. Грушевського з родиною; потім були замах на Грушевського, жорстка блокада казарм німцями, переговори з гетьманським представником капітаном Альвенслебеном і капітуляція (роззброєння) на умовах, які німці чесно дотримали.

перехід Січових Стрільців походним ладом з Терещенківських касарень до Львівських (по-середині наших Стрільців проф. Грушевський з родиною), атентат на проф. Грушевського, гостра блокада наших касарень німцями

Кінець квітня – початок травня 1918 р., точних дат не зазначено.

Військове міністерство УНР, плануючи народну міліцію замість постійної армії, не визнавало офіцерських рангів, визначаючи ступінь за посадою; СС зберегли ранги. Кандидата в офіцери затверджувала Стрілецька рада і загальні збори офіцерів, після чого його підвищували до хорунжого СС.

Стрілецьке Командування іменувало даного кандидата хорунжим Січових Стрільців.

Гетьманський переворот українські частини зустріли майже спокійно; частину молоді, вихованої на історичних традиціях, нова форма влади з гетьманом навіть імпонувала, а ліве крило Центральної Ради, яке обстоювало «народну міліцію» замість регулярної армії, викликало невдоволення вояків.

Для української молоді, вихованої на історичних традиціях минулого тої, що складала в той час молоду Українську Армію, нова форма влади на чолі з гетьманом навіть імпонувала.

Частини, складені німцями з колишніх російських військовополонених, маршируючи вулицями Києва, викликали загальну заздрість новенькою формою із синього сукна — їх прозвали «синими жупанами»; німцям вони здалися надто «красными», і напередодні падіння Ради їх роззброїли. Крім них, у Ради були лише кілька сотень січових стрільців.

вызывали всеобщую зависть своей новёхонькой формой изъ синяго сукна. Ихъ и стали называть «синими жупанами»

printed page 217

Готуючи переворот, Скоропадський створив військовий штаб на чолі з генералом В. Дашкевичем-Горбацьким, формувалися офіцерські загони, тривало постачання зброї; юрист О. Палтов готував проєкти установчих документів; уряд мав очолити член УНГ М. Сахно-Устимович.

Військовий штаб очолив генерал В.Дашкевич-Горбацький, велося формування офіцерських загонів, постачання зброї. Правник О.Палтов готував проекти установчих документів

Навесні 1918 р. Київ охороняв 1-й піхотний полк січових стрільців із трьох сотень (начальник штабу А. Мельник); у розпорядженні міністерства були також Офіцерський полк з офіцерів російської армії, кінно-гінецький дивізіон (формувався з 12 квітня) та I дивізія синьожупанників (командир В. Зелінський), сформована з українців-військовополонених у Німеччині та Австро-Угорщині. Після 22 березня ці підрозділи перебували в Києві.

1-ий піхотний полк січових стрільців у складі трьох сотен (начальник штабу — А. Мельник), який охороняв Київ

Автор статті: Олександра Кудлай, за Я. Тинченком і З. Стефанівим.

Мих. Петров пише, що українське військове міністерство ставить офіцерам-росіянам умову «українізації» — виконання формальностей, неприйнятних для професіонала, який вважає себе «просто росіянином»; «голод, нужда й неможливість повернутися до більшовиків» змушують таких офіцерів стукатися в двері військового міністерства.

голодъ, нужда и невозможность возвратиться къ большевикамъ заставляютъ русскаго офицера-профессіонала стучаться въ двери украинскаго военнаго министерства.

Читано з зображення.

Автор пише, що з батареї не було жодного випадку дезертирства й крадіжок, хоча тоді покинути частину було дуже легко; командир нікого не карав.

Не було випадку дезерції з батерії, хоч у цьому часі було дуже легко покинути військову частину.

Автор — командир батареї, тож оцінка може бути прикрашеною.

За оцінкою автора, на час перевороту в Києві було близько 30 000 німецьких військ проти приблизно 3000 Січових стрільців.

У Києві було зібрано на цей час біля 30.000 німецького війська, з яким тих 3.000 Січових Стрільців не могли мірятися.

Оцінка автора.

Січово-стрілецький полк у Києві наприкінці квітня 1918 р. налічував близько 3000 бійців — єдина більша національна військова частина в столиці.

Січово-Стрілецького подку, що числив 3.000 бойовиків

Автор — колишній хорунжий Січових стрільців, у 1940 р. палкий прихильник гетьмана; текст полемічний, спрямований проти соціалістів.

Дізнавшись від зрадника про мобілізаційні плани на 8 корпусів, двоє німецьких офіцерів одного пізнього вечора під загрозою револьверів змусили військового міністра Олександра Жуковського відкрити сейф у його кабінеті і забрали ці плани.

до кабінету військового міністра Олександра Жуковського прийшли два німецькі старшини і, під загрозою своїх револьверів, змусили його відкрити сейф і вибрали з нього ті пляни.

Точну дату не вказано; квітень 1918 року, до 24 квітня.

Наказ Ейхгорна викликав обурення в Центральній Раді, гарячі дебати, відставку міністра землеробства М. Ковалевського (відхилену) і резолюцію: наказу не виконувати, міністрові закордонних справ заявити протест, голові Ради міністрів надіслати ноту до Берліна.

наказ фельдмаршала Айхгорна не повинен виконуватися

Квітень 1918. За автором, міністр сам читав і схвалив наказ до його видання.

Головнокомандувач німецької армії в Україні фельдмаршал Ейхгорн без відома Центральної Ради видав наказ селянам засіяти землю, а де не встигнуть — засівом займаються колишні поміщики; Рада різко протестувала, населення схвилювалося.

маршал Айхгорн, без відома й попередження Центральної Ради видав наказ до українського селянства, щоб засіяло землю

За приміткою, згоду на наказ дав міністр земельних справ М. Ковалевський.

Наприкінці квітня 1918 року полонених українських старшин відпускали з Австро-Угорщини до Києва на підставі угоди між установами обох країн; їхали вони пасажирськими потягами лише в супроводі представника Червоного Хреста.

їхати ми могли вільно в пасажирських потягах лише в супроводі представника Червоного Хреста

Німці друкували й розклеювали на вулицях Києва свої накази; до них ставилися з більшою увагою, ніж до законів Ради; міністри дорогою на засідання читали на вулицях накази, що ламали їхні плани на день.

Немцы печатали и расклеивали на улицах свои приказы, и к этим приказам относились с большим вниманием и уважением, чем к законам рады.

printed page 109

Після викрадення Доброго уряд УНР (ті самі Ткаченко, Жуковський, Голубович) опублікував повідомлення, що схвильований цим фактом і вжив усіх заходів для розшуку Доброго й покарання винних.

им приняты все меры к отысканию Доброго и наказанию виновных.

printed page 112

Гетьманатові дісталися в спадок односторонні акти німецької військової адміністрації: накази фельдмаршала Г. Ейхгорна про примусовий засів полів, запровадження військово-польових судів, окупаційну цензуру.

накази фельдмаршала Г. Ейхгорна про примусовий засів полів, введення військово-польових судів, окупаційної цензури та інші

загальнодержавне; накази видано до гетьманського перевороту (квітень 1918).

Міністр юстиції С. П. Шелухін публічно визнав, що закон про українське громадянство «складено поспіхом, повний промахів і недоліків, його буде змінено», і для перегляду створено комісію; юридичне товариство одностайно його відхилило.

И министръ юстиціи С. П. Шелухинъ ... счелъ необходимымъ отмѣтить, что „законъ составленъ спѣшно, полонъ промаховъ и недочетовъ, онъ будетъ измѣненъ,—для пересмотра образована комиссія".

Читано з зображення. Дата заяви Шелухіна не вказана.

Редакція «Русскаго Голоса» підсумовує: друк, суспільство, наука й навіть міністр юстиції визнали закон про громадянство непридатним, а уряд «в особі трьох міністрів» циркулярно вимагає його неухильного застосування.

а правительство, въ лицѣ трехъ министровъ, циркулярно требуетъ неукоснительнаго его примѣненія.

Читано з зображення.

Проєкт закону про комісарів, поданий міністерством у справах великоросів до Ради народних міністрів, визнано підлеглим змінам і доповненням; Рада в принципі визнала бажаним створення на місцях комісаріатів національних міністерств.

Проектъ закона о комиссарахъ, представленный министерствомъ въ Раду Народныхъ Министровъ, признанъ Радой подлежащимъ измѣненію и дополненію.

Читано з зображення.

Навесні 1918 селяни мляво засівали поміщицькі землі (в економії то тут, то там поверталися пани); головнокомандувач німецьких військ в Україні ген. Ейхгорн видав наказ про засів усіх полів: де селяни не можуть засіяти і де є поміщики, сіяти мають поміщики, і селяни не повинні їм заважати.

Там, де селяне не можуть засіяти цілої землі й де є поміщики, там ці останні повинні занятися засівом ґрунтів

Наказ початку квітня 1918.

Близько середини квітня 1918 р. німецький головнокомандувач фельдмаршал фон Ейхгорн видав наказ: аж до розв'язання аграрного питання і селяни, і поміщики вважаються власниками врожаю з тих полів, які кожен засіє. Рада протестувала і скаржилася до Берліна безрезультатно.

какъ крестьяне, такъ и помѣщики будутъ считаться собственниками урожая съ тѣхъ полей, которые каждый изъ нихъ засѣетъ

printed page 213

Того ж дня близько 2 години дня по всьому місту розклеїли афішки з наказом фельдмаршала Ейхгорна німецькою і російською мовами: про шкідливу агітацію проти німецької влади і про те, що відтепер усякі провини проти німців каратимуть німецькі військово-польові суди. Біля афіш юрмилася публіка, жваво коментуючи.

по всему городу расклеены афишки съ какимъ-то приказомъ на нѣмецкомъ и русскомъ языкѣ. Возлѣ афишекъ толпилась публика

printed page 213; наказ Ейхгорна — 25 квітня 1918 (за загальними даними)

Зміст наказу Ейхгорна (за Сумським): до врегулювання питання про власність на землю жодні захоплення поміщицьких земель неприпустимі; хліб, засіяний селянами на поміщицькій землі, збирають ті, хто засіяв, але чверть урожаю віддають власникам; засів наступного року можуть проводити лише власники або законні орендарі.

четверть урожая должна быть отдана собственникам земли, т. е. помещикам.

printed page 110; Переказ автора. Наказ про обов'язковий засів зазвичай датують 6 квітня 1918 (н. ст.) — зовнішня довідка.

Поруч із цим оголошенням було розклеєно новий наказ Ейхгорна: винних у викраденнях, убивствах, виступах проти німецьких військ і влади, порушеннях громадського порядку тощо віддають під німецький військово-польовий суд; усі зібрання без дозволу німецької влади заборонено.

Все собрания без разрешения немецких властей запрещаются.

printed page 113; За загальноприйнятою хронологією наказ — 25-26 квітня 1918 (зовнішня довідка).

П. 12 програми Української народної громади: «Громада, признавая Украинскую народную республику, не решает наперёд будущий государственный строй Украины, который должен быть выработан на основах политического и национально-исторического прошлого, свободно выраженной волей народов»; самодержавство оголошувалося неприйнятним.

“Громада, визнаючи Українську народну республіку, не вирішує наперед майбутній державний устрій України”

Копію наказу Ейхгорна про посіви, розклеєного по всіх селах, надіслали до землевпорядної комісії; там її не прочитали й підшили до справ, звідки її взяв репортер Зозуля й приніс до «Киевской мысли», вважаючи нецікавою.

У меня тут еще какой-то немецкий приказ есть насчет деревни. Я не читал, но наверное тоже мало интересного.

printed page 110; Сумський: «прошло каких-нибудь два месяца со дня прихода немцев». Наказ Ейхгорна про посіви — квітень 1918.

Одразу після арешту в Раді на вулицях Києва з'явилися оголошення німецького командування про те, що викрадення Доброго вчинили міністри Ткаченко, Жуковський та інші посадові особи.

на улицах появились объявления о том, что, по сведениям немецкого командования, похищение Доброго произвели министры Ткаченко, Жуковский

printed page 113

Німецьке командування без згоди Центральної Ради видавало накази про заборону захоплення поміщицьких земель селянами, запроваджувало цензуру для газет і німецькі військово-польові суди.

издавало приказы об «урегулировании» аграрного вопроса, о воспрещении захватов помещичьих земель крестьянами, вводило цензуру для газет, вводило даже немецкие военно-полевые суды

автор уривка: упорядник С. О. Алексєєв (передмова); березень–квітень 1918

Наприкінці існування Центральної Ради Рада міністрів УНР розділила державний апарат на Міністерство освіти і Головне управління мистецтв і національної культури.

Рада міністрів УНР провела роботу по розділу державного апарату на Міністерство освіти і Головне управління мистецтв і національної культури.

Одна з українських газет, за переказом «Русскаго Голоса», дотепно висміяла «набір громадян» (реєстрацію за законом про українське громадянство), назвавши закон злощасним.

какъ остроумно вышутила злосчастный законъ одна изъ украинскихъ газетъ

Читано з зображення. Фрагмент статті «Какъ понимать».

У 20-х числах квітня 1918 р. німецьке Вище військове командування (й австрійці з Одеси) надіслало до Берліна й Відня доповідь: єдина авторитетна установа в Україні — суд; уряд не здатний навести лад; українізація не вдається, населення прагне до російської школи; пропонувалося відкрито оголосити військову окупацію. Автор тримав доповідь у руках пів години.

Общій же выводъ былъ тотъ, что желательно объявить открыто и легально оккупацію края нѣмецкой военной силой. Это было въ 20-хъ числахъ апрѣля 1918 года.

printed page 88; переказ після побіжного прочитання

У квітні 1918 р. міністр внутрішніх справ Центральної Ради М. Ткаченко разом із прем'єром Голубовичем і військовим міністром Жуковським організував відому історію з арештом у Києві банкіра Доброго.

організував у квітні 1918 р. відому історію з арештом у Києві банкира Доброго

Подробиць автор не дає; відомо, що А. Доброго (директор Київського відділення Зовнішторгбанку) викрали в ніч на 25 квітня 1918.

Викраденого банкіра Доброго двоє урядовців вивезли з Києва до Харкова й тримали в готелі; схопили так, що не дали взяти ні необхідних речей, ні паспорта. Харківський комендант полк. Олександр Шаповал наказав їм першим потягом повернутися з Добрим до Києва.

схопили так, що навіть не дали йому змоги жадних потрібних річей ані пашпорта взяти в дорогу

Спогад полк. О. Шаповала (1958) у додатку.

Міністр внутрішніх справ Ткаченко заарештував і таємно вивіз з Києва до Харкова київського банкіра Ю. Доброго, члена фінансової комісії на переговорах з німцями про торговельний договір; арешт провели «под фирмой» якоїсь приватної організації.

арештом і таємним вивезенням з Київа до Харькова Київського банкіра Ю. Доброго

Абрам (Юлій) Добрий; ніч на 24/25 квітня за іншими джерелами

У прес-огляді В. Г. Короленка («Наша Мысль») та «Нової Ради» (№ 63) згадано «полтавські звірства» — тортури в застінку Віденського училища; «Нова Рада» визнає, що «ім’ям українського народу творяться ці безглузді знущання».

Полтавскія звѣрства, о которыхъ В. Г. Короленко (въ „Нашей Мысли") пишетъ, какъ о позорѣ нашихъ дней

Читано з зображення. Новина з Полтави в київському огляді преси.

«Русскій Голосъ» повідомляє, що для одного зібрання штаб губернського коменданта Київщини видав «Дозвіл на зібрання» з вимогою отримати ще дозволи від начальника столичної міліції і коменданта міста Києва — «три дозволи на одне зібрання».

„потрібно оповістити Начальника Столичної міліції і коменданта місця Києва і взяти від них такій-ж дозвіл". Три „дозвіла" на одно собранье!

Читано з зображення.

Міністр внутрішніх справ (М. Ткаченко) дав таємний наказ викрасти промисловця Доброго — одного з енергійних діячів буржуазії, що домагалася в німців зміни уряду, — з його дому, вивезти подалі від Києва й тримати там; агенти міністерства так і зробили. Буржуазні кола зчинили галас, німці почали слідство, яке привело до міністерства внутрішніх справ.

міністр внутрішніх справ дав таємний наказ викрасти Доброго з його хати, завезти кудись подалі від Київа й там тримати до нового розпорядження

Квітень 1918 (банкір/промисловець А. Добрий; дату викрадення в тексті не вказано).

Міністр внутрішніх справ УНР Михайло Ткаченко з власної ініціативи наказав директорові політичного департаменту Гаєвському заарештувати банкіра Доброго (перекладача й радника німецької влади, якого вважали організатором перевороту); Гаєвський вивіз Доброго з Києва до Харкова й тримав у невеликому готелі під охороною кількох поліцейських агентів.

арештував Доброго і вивіз його з Києва до Харкова, де тримав його під охороною кількох поліційних аґентів в невеличкому готелі

Інші міністри й Грушевський, за автором, про це не знали.

СС використовувалися разом із німцями для роззброєння населення в Києві та повітах Київщини. Під час роззброєння Обухова двоє стрільців пограбували місцевого рабина; єврейська громада надіслала до Центральної Ради делегацію зі скаргою; знайшовши винних, стрільці самі провели «стрелецкий суд» без офіцера і засудили «бывших товарищей» до смерті; попри прохання єврейських делегацій про помилування, через дві години обох розстріляли.

За дві години після засуду обидва грабіжники були розстріляні.

Весна 1918, поза Києвом, але з делегацією до Києва.

Пізніше з'ясувалося, що Доброго заарештували й вислали за розпорядженням міністрів Ткаченка і Жуковського з відома прем'єра Голубовича через гадане германофільство; виконавці за хабар відвезли його не в глухе містечко, куди його було вислано, а до Харкова, де його звільнили німецькі офіцери через кілька днів після падіння Ради. Міністри публічно запевняли, що шукають викраденого.

достойные исполнители министерскаго приказа за взятку согласились отвезти арестованнаго не въ тотъ глухой городокъ, куда онъ значился высланнымъ, а въ Харьковъ

printed page 213–214

Загальний задум перевороту належав майорові Генштабу Г. Гассе, який завідував німецькою військовою контррозвідкою й військовою поліцією в Україні; через агентів з місцевої інтелігенції він домігся від ЦР дозволу на з'їзд хліборобів і землевласників.

Стеллецький: ЦДАВО, Ф. 4547, Оп. 1, Спр. 1, Арк. 66.

На закритому засіданні Малої Ради адвокат О. Гольденвейзер спитав міністра юстиції С. Шелухіна про дивні дії карно-розшукового відділення у справі Доброго; той різко відмовився надавати відомості.

Гольденвейзер, Архивъ русской революціи, т. VI, с. 214.

Частина з'їзду хліборобів у Києві відмовилася обирати гетьмана й утворила інші збори — «спилку»; спілку розігнали німці, найнепокірнішу її частину заарештували.

Спилка была разогнана, а часть, более непокорная, из ее состава и арестована немцами.

автор уривка: Лукомський.

Фельдмаршал Айхгорн запровадив в Україні воєнний стан із застосуванням німецької польової юстиції (польових судів).

18-го фельдмаршаль Эйхгорнъ ввелъ военное положене, съ примёнешемъ германской полевой юстиции

У тексті «18-го», але далі йдеться про «16-те» як дату перевороту, тож ймовірна помилка OCR чи друку (можливо, «13-го» = 26 квітня н. ст.). Відомий наказ Айхгорна про польові суди датований 25 квітня 1918 р. н. ст. Точний день невизначений.

Німці за порушення порядку застосовували жорстокі тілесні покарання й висилку на примусові роботи з осушення боліт до Польщі; більшість порушників виявлялися членами есерів і есдеків, що спричинило створення таємного «Комітету порятунку України» (до нього ввійшли три міністри УНР).

висилання на примусову працю з висушування боліт до Польщі

Стосується України загалом, весна 1918.

У кінці квітня в квартирі дружини купця А. Ф. Ягодинської (Мерінговська, 6, кв. 23) з двох шухляд письмового столу добірними ключами викрали золоті речі на понад 12 000 рублів; зникла покоївка Марія Ковальчук, її затримали в Одесі з викраденим і доставили до Києва.

были похищены золотыя вещи на сумму свыше 12000 рублей, причемъ тотчасъ послѣ обнаруженія кражи скрылась ея горничная Марія Ковальчукъ.

Читано з зображення. Текст про затримання в Одесі нечіткий; стиль дати не вказано.

М. Порш навесні 1918 р. очолював Хлібне бюро і разом із частиною с.-д. підтримував есерівський уряд, вимагаючи «суворого» поводження з німцями.

друга частина есдеків (на чолі з головою хлібного Бюро М. Поршом)

Німецькі офіцери дуже здивувалися, дізнавшись, що військовий міністр УНР полковник Жуковський не має ні ординарця, який чистив би йому чоботи, ні прислуги вдома; генерал Ґренер написав про це спеціальний рапорт до Берліна.

наш військовий міністер, полковник Жуківський, не має ані джури, який би йому чистив чоботи, ані жадного слуги в хаті

Німецький посол у Києві барон фон Мумм (із Південної Німеччини, власник виноградників, до війни посол у Токіо) — низенький, кругленький, повнуватий літній пан зі швидкими маленькими очицями; реального впливу не мав, центром політики була Головна квартира.

Це був низенький, кругленький, трохи опецькуватий панок з бистрими маленькими очима, вже в поважному віці

Портрет персонажа.

Головну роль у перевороті мали відіграти Сахно-Устимович і полковник Глинський-Венецький; поміщикові Вороновичу доручили організувати конгрес хліборобів, на якому мали обрати гетьмана.

Головну ролю в пучі мали відограти Сахно-Устимович і полк. Глинський-Вєнєцкий. Поміщикові Вороновичеві доручено зорганізувати конгрес хліборобів

Соломон Гольдельман від осені 1917 до квітня 1918 р. викладав у щойно заснованому Єврейському народному університеті в Києві.

від осени 1917 до квітня 1918 року був викладачем новозаснованого Єврейського Народного університету в Києві

З біографічної передмови видавців.

Зозуля — репортер «Киевской мысли», тихий, непомітний і дуже бідний молодий чоловік; спочатку правив телеграми, потім отримав «гиблый» репортаж у землевпорядній комісії.

Был у нас в редакции «Киевской мысли» репортер, по фамилии Зозуля.

printed page 110

Добрий — відомий у Києві банкір, директор Російського для зовнішньої торгівлі банку, який, за відомостями уряду УНР, користувався особливою повагою німців.

известный в Киеве банкир, директор Русского для внешней торговли банка, Добрый.

printed page 112

Генерал Лукомський у двадцятих числах квітня приїхав із дітьми до Києва і залишив їх у сестри своєї дружини (графині Гейден), збираючись сам пробратися до добровольчої армії.

В двадцатых числах апреля я со своими детьми приехал в Киев.

автор уривка: Лукомський; сестра дружини — гр. Гейден (с. 242).

Київський губернський комісар (О. Саліковський) казав медвинській депутації, що «здесь, в Киеве, некто Лапидус, еврей 18 лет, сидел на его, комиссара, стуле» (за більшовиків), і що «стреляют не только у нас, но и в Киеве»; «из кармана я дать власти не могу».

здЪсь, в К1евЪ, нЪкто Лапидус, еврей 18 лЪт, сидЪл на его, комиссара, стул

Лист Мойсея Місянза міністрові єврейських справ, квітень 1918. Медвинський погром — 21–24 січня.

У квітні 1918 р. губернські земські управи об'єдналися у «Всеукраїнський союз земств», головою обрано С. В. Петлюру, голову Київської губернської земської управи; він скаржився на уряд прямо послові Мумму.

на чолі управи якого вибрано С. В. Петлюру, голову київської губерніяльної земської управи

Крім Скоропадського, німці розглядали кандидатури Є. Чикаленка, І. Луценка (соціалісти-самостійники) та І. Полтавця-Остряниці (організатор Вільного козацтва).

німці розглядали й інші кандидатури: Є.Чикаленка …, І.Луценка …, І.Полтавця-Остряницю

С. Петлюра з квітня 1918 р. — голова Київського губернського земства й Всеукраїнського союзу земств; з жовтня (листопада) 1918 р. — член Директорії.

З квітня 1918 р. – голова Київського губерніального земства та Всеукраїнського Союзу Земств.

У квартирі Скоропадського у квітні 1918 р.: сам господар у цивільному сірому костюмі, стрункий, моложавий (нар. 1873); біля шафи з Брокгаузом стояв молодий чоловік у зеленому жупані з підстриженим по-козацьки чубом, чорнявий, з маленькими вусиками — отаман Вільного козацтва Полтавець-Остряниця; увійшов літній веселий полковник Зеленевський із сивою роздвоєною бородою (як у Мазепи на гравюрі Норблена), майбутній ад'ютант Гетьмана. Говорили російською.

молодий чоловік в зеленому жупані з підстриженою по козацьки чуприною, чорнявий з маленькими вусиками... це один з отаманів Вільного Козацтва— Полтавець- Остряниця

Родина Дорошенків, хоч і «українофіли», зазвичай говорила російською.

Австро-угорський посол у Києві — мадярський граф Форгач, молодий, захоплювався світськими прийомами; роль невелика. Одного разу він особисто приніс авторові дві телеграми — від імператора Карла й від бургомістра Відня — із проханням дозволити терміново відправити кілька вагонів зерна голодному Відню.

Певного дня зʼявився у мене особисто і приніс мені дві телеграми - одну підписану останнім австрійським цісарем Карлом, а другу — бурмістром Відня

На довірчому засіданні ЦК УПСР (квітень 1918) Микола Салтан запропонував ухвалити компромісний проєкт зміни аграрного закону (розроблений групою Порша); Грушевський, що сидів за президійним столом, стискаючи бороду й мружачи очі, рішуче виступив проти будь-яких змін, і це вирішило справу.

Він часто стискав свою бороду і прихмурював очі, що було у нього ознакою значного напруження

Скоропадський призначив прем'єром Сахна-Устимовича, великого полтавського землевласника й сусіда по маєтку: високий, кремезний, із великими козацькими вусами — викапаний запорожець із картини Рєпіна; освіта невелика, говорив соковитою полтавською говіркою з домішкою російських слів, але й російської як слід не знав; відомий авторитет у розведенні племінних коней.

Високого росту, кремезний, з великими козацькими вусами, Сахно-Устимович нагадував козака з Січі, як ми звикли його бачити з відомої картини Репіна

Портрет персонажа.

Через кілька днів Коновалець прийшов до проф. Грушевського з тими самими відомостями; Грушевський запевнив, що сам був у німецькому командуванні, говорив з полковником Штольценбергом і що Центральній раді нічого не загрожує. Через це стрільці не посилили охорони ЦР і тримали лише почесні пости.

він сам навідувався у німецькому командуванні й говорив з представником німецького командування полк. Штольценберґом, та, що він має певні відомости, що Центральній Раді рішучо нічого не грозить

Мемуарне свідчення Коновальця (1928).

Полковник артилерії Афанасіїв, голова термінологічної комісії українського Генерального штабу, укладав статут для української артилерії. Він приходив до батареї СС, гармаші разом із ним вигадували українські назви частин гармати, набоїв і упряжі, а нові команди випробовували на навчаннях у Кадетському гаю.

Пропонували, як назвати усі і найменші частини гармати, набійної скрині, шрапнелів, гранат, упряжі.

Прізвище в джерелі подано як «Афанасіїв» і «Афанасів».

А. Добрий — голова «Протофісу», київський банкір, директор Російського для зовнішньої торгівлі банку, агент німецького капіталу; його таємно заарештував Юрій Гаєвський (директор загального департаменту Державної канцелярії) «під фірмою якоїсь приватної організації», за розпорядженням міністра внутрішніх справ Ткаченка.

Київський банкір, директор 'Русскаго для зовнішньої торговлі" банку, жид, таємно арештований Д.Юрієм Гаєвським

Додаток упорядника за Христюком.

Організаторами гетьманського перевороту автор називає три партії: «Українська Народня Громада» (керівники Вільного козацтва, Кочубей, Устимович, Воронович, Гижицький; у ній перебував і ген. Скоропадський), «Союз земельних власників» (організували Микола та Михайло Коваленки) і партію хліборобів-демократів (брати Володимир і Сергій Шемети, М. Міхновський, В. Липинський, Д. Дорошенко).

Творцями того перевороту були три партії: „Українська Народня Громада", „Союз Земельних Власників" і партія хліборобів-демократів

Апологетична брошура гетьманця (1933); склад партій — в інтерпретації автора.

У перших числах квітня 1918 р. автора делегував комітет Єврейської народницької партії (Фолькспартай) до Малої Ради, і він пробув у ній близько трьох тижнів, до її розпуску; лідер партії В. І. Лацький-Бертольді тоді ж увійшов до кабінету Голубовича єврейським національним міністром.

Въ первыхъ числахъ апрѣля 1918 года я былъ делегированъ комитетомъ Еврейской народнической партіи («Фолькспартай») въ Малую Раду

printed page 211

Голову Центральної Ради М. С. Грушевського депутати шанобливо називали «профессором», «батькой» і навіть «дедом»; низенький, рухливий, з великою сивою бородою, в окулярах, із блискучим поглядом з-під густих брів — у головуючому кріслі він нагадував казкового Діда-Чорномора.

его называли «профессоромъ», «батькой» и даже «дѣдомъ» ... Низко-рослый, подвижный, съ большой сѣдой бородой, въ очкахъ

printed page 211

Кабінет Голубовича у квітні 1918 р.: міністр юстиції Шелухін (вирізнявся розумом і хитринкою), міністр внутрішніх справ Ткаченко, військовий міністр Жуковський, міністр торгівлі й промисловості Фещенко-Чопівський, міністр праці Михайлов. Газету соціалістів-федералістів «Нова Рада» редагував А. В. Ніковський, лідер партії — С. О. Єфремов.

изъ министровъ выдавался своимъ умомъ и хитрецой министръ юстиціи Шелухинъ; нѣкоторымъ темпераментомъ обладалъ министръ внутреннихъ дѣлъ Ткаченко

printed page 212

Київський губернський комісар О. Саліковський (лідер соціалістів-федералістів) у квітні 1918 р. прийняв депутацію євреїв із розгромленого Медвина: довго кричав, тупотів ногами, погрожував кулаками, кричав, що «все евреи — большевики» і «90 процентов евреев участвовали в большевистском бунте», читав з газети імена євреїв-більшовиків і відповів, що нічого не може зробити, «так как власти на месте нет, а из кармана он дать власти не может».

крича, что «всЪ евреи-большевики» и что «90 процентов евреев участвовали в большевистском бунт»

Зі слів депутації; автор вважає це випадковістю для Саліковського.

Перед переворотом до Скоропадського приїхав офіцер у російській формі, який відрекомендувався службовцем якогось відділу Оберкомандо: начальник розвідвідділу майор Гассе просив про зустріч; генерал сам поїхав до нього того ж вечора. Гетьман характеризував Ейхгорна як розумного, дуже освіченого, доброзичливого (онука філософа Шеллінга), а Гренера – спокійним, урівноваженим, чесним; капітан Альвенслебен супроводжував гетьмана у візиті до Німеччини у вересні 1918 р.

„до мене приїхав офіцер в російській формі, який представився службовцем якогось відділу „Оберкомандо” і повідомив, що начальник розвідувального відділу „Оберкомандо” майор Гассе, просить, чи може він до мене приїхати”

Донцов вступив до партії «хліборобів-демократів», заснованої М. і С. Шеметами, В. Липинським і М. Міхновським; партія була консервативною й антисоціалістичною.

Я приступив до заложеної М. і С. Шеметами, В. Липинським і М. Міхновським партії "Хліборобів-демократів"

Дату вступу точно не вказано — весна 1918.

Прем'єр-міністр УНР Голубович — студент третього курсу, худий високий юнак років 26–27, що щойно підписав Брестський мир; військовий міністр — юнак Жуковський; міністр внутрішніх справ — Ткаченко («мелкий авантюрист и интриган», за автором).

Во главе правительства стоял студент третьего курса Голубович, худой высокий юноша, лет 26—27.

printed page 110; Характеристики упереджені.

Німці встановили, що до «Комітету порятунку України» входили або його підтримували прем'єр Голубович, міністри Жуковський, Любинський, Ковалевський, Ткаченко, директор департаменту МВС Гаєвський і начальник київської міліції П. Богацький.

начальник київської міліції П. Богацький

Нагаєвський І., с. 116; УЦР. Документи і матеріали, т. 2, с. 324.

Еміль Енно був у Києві 1917 р. разом із ген. Табуї як комісар французького уряду в Україні; за документом, оголошеним у французькому парламенті, посол у Яссах Сент-Олер наприкінці квітня 1918 р. «від імені уряду республіки» доручив Енно виконувати обов'язки віцеконсула в Києві (МЗС Франції в березні 1919 заперечувало, що Енно був консулом).

ще в кінці квітня 1918 р. «в імені уряду республіки» доручив Енно «виконувати обовязки віцеконсула в Києві»

Мазепа спирається на «Летопись революции» (Берлін 1923) і статтю І. Борщака («Літопис Червоної Калини», Львів 1936).

Наприкінці квітня 1918 р. генерал Мирон Тарнавський (тоді австрійський старшина) перебував у Києві й порадив командирові Січових стрільців визнати владу гетьмана; Стрілецька рада, пов'язана з соціалістичними партіями, вирішила не визнавати гетьмана, а скласти зброю й розійтися.

перебуваючи наприкінці квітня 1918 року в Києві як австрійський старшина, в дні, коли командування Січового Стрілецтва рішало — визнати владу Гетьмана чи ні

Автор — колишній хорунжий Січових стрільців, у 1940 р. палкий прихильник гетьмана; текст полемічний, спрямований проти соціалістів.

Дорогою Осипов пропонував Доброму вирішити справу через впливову особу за 100 тисяч карбованців з умовою залишити Україну; у харківському готелі банкір підписав чек на 100 тисяч.

лише за сто тисяч карбованців

Гольденвейзер, Архивъ русской революціи, т. VI, с. 214.

Заборгованість Монотопу (державної монополії палива) підприємствам Донбасу на квітень 1918 р. становила близько 192 млн крб; паливо оплачувалося за авансовими цінами, затвердженими ще в листопаді 1917 р., що відстали від собівартості більш ніж удвічі.

функціонують ще авансові ціни, затверджені у листопаді минулого року

загальнодержавне; тло для цін на вугілля

Єврейське міністерство здобуло в загального міністерства освіти позику в 50 000 карбованців для Спілки демократичних (їдишистських) учителів на видання підручників їдишем, а згодом — асигнування на півмільйона карбованців на підручники й купівлю друкарні; через гетьманський переворот цими грошима не скористалися.

Першим кроком міністерства в цій ситуації було здобуття позички у загального міністерства освіти в 50 000 карбованців для Спілки демократичних (ідишських) учителів на видання підручників мовою ідиш. Пізніше досягнуто асигнування на півмільйона карбов

Точна дата не вказана — до 29 квітня 1918 р.

Великі номінали ускладнювали розмін: якщо обід у ресторані коштував 5 карбованців, кельнер мусив давати здачу з 50 чи 25 карбованців — відповідно 45 чи 20 російських рублів.

Якщо обід в ресторані коштував 5 карбованців, то кельнер мусів видати здачу з 50 чи 25 карбованіців по 45 чи 20 російських рублів.

Приклад умовний, але відображає рівень цін навесні 1918 року.

Навесні 1918 р. Києвом гуляла маса молоді в шапках з «китицею» (кистю), деякі голили голову, залишаючи «оселедець» (чуб).

по Киеву гуляла ха всякой неопределенной молодежи в шапках с «китицею»; некоторые сбривали себе голову, отпуская «оселедець».

Зовнішній вигляд вулиці; іронічна оцінка автора.

Увесь період від повернення Центральної Ради до Києва відчувався всім суспільством — українським і неукраїнським — як перехідний час; усі чекали якихось рішучих змін.

увесь період від повороту Центральної Ради до Київа відчувався цілим громадянством, українським і неукраїнським, за якийсь переходовий час

Навесні 1918 р. на вулицях Києва часто можна було бачити групи німецьких солдатів, які довго стояли перед крамницями й милувалися виставленими ковбасами, салом і шинкою, яких давно не бачили.

на вулицях Києва часто можна було бачити групи німецьких солдатів, що довго вистоювали перед склепами і милувались виглядами ковбас, сала й шинки

Коли батарея з вісьмома гарматами їхала через місто на навчання до Кадетського гаю, люди, особливо військові, озиралися: казали, що такі гарні батареї бачили хіба за царя в мирний час.

люди, а передусім військовики зглядалися, бо давно не бачили такої гарної батареї, як казали, такі батерії були ще за царя у мирних часах.

Весна 1918 року була прекрасна й суха. Кількома неділями відділ близько 200 вершників батареї виїжджав на прогулянку за місто, а ввечері вертався до Михайлівського монастиря Хрещатиком, повним київської публіки, зі стрілецькими й козацькими піснями.

Увечорі верталися головною вулицею, Хрещатиком, набитим київською публікою до Михайлівського манастиря. По Хрещатику линула тоді стрілецька чи козацька пісня

Ченці Михайлівського монастиря та єпископ, який там жив, радо позбулися б війська, але стосунки налагодилися. Уночі біля гармат стояв вартовий стрілець, а монастир виставляв вартового ченця біля церкви; часто вони разом коротали час за розмовою.

Не раз було видно, як вартовий стрілець з вартовим монахом, окутаним у рясу, скорочували собі час на милій розмові.

Ледве не за перші гроші, отримані за проєкти гербів і грошей, Кричевський купив пару бронзових стилізованих голубів індійської роботи.

ледве чи не на перші гроші, одержані за свої проєкти, вже купив пару чудових бронзових стилізованих голубів - фігурок індійської роботи.

Дата приблизна: весна 1918 року.

За словами «Відродження», деякі вчителі українознавства «використовують години й для боротьби з українством», а за відомостями міністерства деякі вчителі української літератури на лекціях «висміюють цю саму літературу».

нѣкоторые учителя украинской литературы на лекціяхъ „высмѣиваютъ эту самую литературу".

Читано з зображення.

Секретаріат Головної ради «Русскаго Союза», що тимчасово розташований на Львівській, 40, просить членів і прихильників жертвувати книги, журнали, підручники, газети для читальні та бібліотеки навчальних посібників; прийом щодня з 9 до 15 та з 17 до 19.

обращается ко всѣмъ членамъ Союза и всѣмъ сочувствующимъ цѣлямъ и задачамъ Союза съ просьбой жертвовать книги, журналы, учебники, газеты

Читано з зображення. Дата номера: у шапці верх рядка зрізано, читається «Среда 2[4] (11) апрѣля 1918 г.»; 11 квітня ст. ст. = 24 квітня н. ст., середа.

Організаційна група кооперативу ремісничої праці Союзу взаємодопомоги інтелігентних воїнів збирає інструменти, непотрібні машини, метал, тканини, шкіру, дерево тощо для майстерень; пожертви — Прорізна, 2, кв. 68, комітет СВІВа.

Организаціонная группа кооператива ремесленнаго труда Союза взаимопомощи интеллигентовъ воиновъ

Читано з зображення. Дата номера: у шапці верх рядка зрізано, читається «Среда 2[4] (11) апрѣля 1918 г.»; 11 квітня ст. ст. = 24 квітня н. ст., середа.

У квітні 1918 р. на квартирі Скоропадського (де він жив з кількома офіцерами, Полтавцем і Зеленевським) було «полнейшее столпотворение»: з ранку до вечора з'являлися офіцери, члени партії, журналісти, члени Союзу земельних власників; уряд Ради, на думку автора, не мав жодної розвідки і не звернув уваги.

На квартире у меня было полнейшее столпотворение... С утра до вечера ко мне являлись люди, офицеры, члены партии, различные журналисты, члены Земельного Союза Собственников.

Автор, галичанин-урядовець, після роботи, коли дозволяв час, ходив до Українського клубу, щоб угамувати «фізичний голод» і голод на політичні та військові новини, зустріти товаришів з Галичини й познайомитися з наддніпрянцями; галичан у Києві тоді було чимало — і у війську, і в цивільних установах, особливо в міністерствах.

Бував і я по праці, коли час на те дозволяв, щоб заспокоїти свій фізичний голод і голод на цікаві політичні і військові новости.

Свідчить, що в клубі можна було поїсти.

Українські представники заявляли, що українське село відчуває величезну потребу в мануфактурі й що її поставка найкраще спонукала б селян продавати хліб; німці відповіли, що текстиль дадуть лише в обмін на сировину, а в невеликій кількості можуть поставити паперові шнури, паперові тканини й матерії.

українське село відчуває величезну потребу в мануфактурі

Стаття «Русское офицерство и армія Украины» (Мих. Петров) розповідає, що після жовтневої революції на Південь потяглися «вервиці» колишніх офіцерів; на Україні їм виявили «холодний, навіть ворожий» прийом, і утворилася «армія безробітних офіцерів», яку влада вважає «шкідливим баластом».

Въ результатѣ создается армія безработныхъ офицеровъ, которая при общей безработицѣ на интеллигентскомъ и чернорабочемъ рынкахъ, представляетъ вредный балластъ для молодой республики.

Читано з зображення.

Газета наводить анекдот про українізацію канцелярій: чиновники мусять збиратися щовечора, щоб читати по складах і писати диктант українською, «похилі люди з прагненням виводять літери під диктовку вчителя „за казений рахунок“»; публіцист «Нової Ради» С. Єфремов попереджає про «суцільне лінгвістичне стовпотворіння».

почтенныхъ и старыхъ людей съ усердіемъ выводящихъ буквы подъ диктовку учителя „на казенный счетъ"

Читано з зображення. Цитата з «Одеського листка» (фейлетон).

«Народна воля» стверджує, що в Липовецькому повіті українську абетку викладають лише в першому класі, а в решті — «все по-старому», з тими самими «московськими» підручниками й навіть російською історією; винними вона називає соціалістів-федералістів, що керують міністерством освіти.

въ липовскомъ уѣздѣ украинскую азбуку преподаютъ только въ первомъ классѣ, а въ остальныхъ все по старому, тѣ же московскіе учебники, даже исторію русскую еще преподаютъ.

Читано з зображення. Новина про Липовецький повіт Київської губернії у цитаті з «Народної волі».

Міністерство освіти у циркулярі для підготовки вчителів до іспиту з предмета «українознавство» називає літературу, куди входять курси давньоруської літератури; газета іронізує, що цим, мабуть, збираються оголосити українцями Нестора-літописця й автора «Слова о полку Ігоревім».

Вѣроятно, предполагается объявить украинцами Нестора Лѣт. и автора Слова о полку Игоревѣ

Читано з зображення. Іронічний коментар автора; реальний зміст циркуляра — бібліографія.

Навесні 1918 р. народна думка, шукаючи винного в лихах німецького визиску, спрямовувала гнів проти Центральної Ради, «бо ж це вона привела німців».

Народна опінія ... спрямовувала свій гнів проти Центральної Ради, бо ж це вона привела німців.

Оцінка автора.

Аристократія й багатії, до яких додалися втікачі з півночі, відчинили свої палаци в Києві для німецьких і австрійських військових і цивільних представників з гучними прізвищами; на прийомах і забавах вони переконували гостей, що українського народу немає, а темні маси можна заспокоїти лише нагайкою.

отворили двері своїх величавих палат і двірців по всій Україні, а особливо в центр! - Києві для німецьких і австрійських представників ... в часі приятельських розмов, багатих прийнять і гучних забав

Узагальнення автора, з виразною тенденційністю.

Деякими суботами чи неділями ввечері майже вся батарея ходила до театру, зазвичай до театру Садовського, де ставили історичні п'єси; тоді купували близько 200 місць.

В деякі суботи або неділі ввечорі ішла майже ціла батерія до театру, звичайно до театру Садовського, де грали історичні пʼєси. Тоді закуповувано біля 200 місць у театрі.

Весна 1918 року, до гетьманського перевороту.

Батарея СС закупила багато книжок і мала чималу бібліотеку, гармаші у вільний час читали.

Закуплено багато книжок, тож була чимала бібліотека, і гармаші у вільному часі стали читати книжки.

Деякими неділями до обіду гармаші СС ходили оглядати київські музеї.

Часом у неділі перед полуднем гармаші ходили оглядати київські музеї.

Навесні 1918 року автор працював у міністерстві освіти й водночас разом з Ігорем Федевом провадив публічні курси українознавства, на які мав концесію від міністерства; тоді ж уперше працював у газеті нічним коректором.

одночасно з Ігорем Федевом ... провадив концесіоновані міністерством прилюдні курси українознавства, вперше знайомився з газетою, переводючи нічну коректу

Період перед гетьманським переворотом.

Перша українська селянська трупа із села Криве Сквирського повіту (організатор і режисер Сергій Балавенський) мала найближчим часом приїхати до Києва; театральний відділ Міністерства народної освіти взявся влаштувати її вистави в Троїцькому народному домі, можливо, на Вербному тижні.

Відділ взяв на себе клопоти по улаштуванню вистав в Троїцькому Народн. Домі. Можливо, що вистави відбудуться на вербному тижневі.

Вербний тиждень 1918 р. (за старим стилем) припадав приблизно на 22–28 квітня н. ст.; дата приблизна.

Скоропадський називає Народний український університет «безобразнейшим учреждением», де більше мітингували, ніж навчалися, причому майже всі лекції читалися російською мовою; за його словами, Центральна Рада не відкрила жодного іншого навчального закладу.

народного украинского университета, где больше митинговали, чем учились... все почти лекции читались на русском языке

Оцінка автора.

На початку квітня 1918 р. міністр внутрішніх справ УНР М. Ткаченко в розмові з кореспондентом «Відродження» заявив, що провінційна адміністрація його не задовольняє й частину комісарів і начальників міліції доведеться замінити.

деяких комісарів, начальників міліції й инших адміністраторів доведеться замінити новими

Навесні 1918 р. вийшла збірка П. Тичини «Сонячні кларнети»; того ж року — збірки М. Рильського «Під осінніми зорями» та «На узліссі. Ідилія».

Навесні 1918 р. побачила світ збірка віршів одного з найталановитіших українських поетів П. Тичини "Сонячні кларнети".

У квітні 1918 року мала почати виходити нова двотижнева часопис «Вістник ветеринарної медицини» про наукову, практичну й побутову ветеринарію; матеріали надсилали на адресу: Київ, Лютеранська, 33-2.

В квітні цього року почне виходити нова двохтижнева часопись „Вістник Ветеринарної Медицини". ... Київ, Лютеранська 33-2

«Одеський листок» (№ 75) у статті «Соціал-українізація» зазначає, що закон про громадянство й циркуляри так посипалися «як із рога достатку», а навіть міністр юстиції Шелухін визнав закон поспішним.

„Од. Листокъ" (№ 75) въ статьѣ „Соціалъ-украинизація"

Читано з зображення.

«Боротьба» оголосила, що не розбереш, «де есер, де есдек, де р.-с. (російський союз), а де просто чорносотенець»; «Русскій Голосъ» відповідає, що соціал-демократи вирішили навіть не вступати до «Русскаго Союза», щоб «Боротьба» не дорікнула шовінізмом.

Даже въ „Р. Союзѣ на Украинѣ" рѣшили не входить, чтобы „Боротьба" въ шовинизмѣ не упрекнула.

Читано з зображення.

У квітні 1918 р. газета «Вечерние новости» надрукувала замітку «Назначение Д. И. Дорошенко» (послом до Голландії), її передрукували всі українські газети; за тиждень — замітку «Отказ Д. И. Дорошенко». За спостереженням автора, за всіх українських урядів у Києві 1917–1919 рр. найкраще поінформованими були й першими повідомляли про урядові розпорядження та призначення не українські, а російські газети.

при всіх українських урядах у Київі 1917 — 1919 років найбільш поінформованими виходили и тому перші подавали звістки про всякі урядові розпорядження й призначення не українські, а російські часописи!

Середина квітня 1918 р.

Стаття А—ча «Русскій Союзъ на Украинѣ и демократія» твердить, що російський національний рух «розпочався» і на Україні, де для нього склалися особливо сприятливі умови, бо росіяни несподівано опинилися в становищі меншини; автор застерігає від бойкоту Союзу, який об’єднав людей найрізноманітніших політичних переконань.

самъ фактъ возникновенія русскаго національнаго союза, объединившаго съ первыхъ шаговъ массу людей разнообразнѣйшихъ политическихъ убѣжденій

Читано з зображення.

За німців у Києві запровадили німецьку цензуру: усі військові статті та інформацію, а також усе, що стосувалося перебування німців в Україні, газети мусили надсилати до німецької цензури; статті проти німців друкувати стало неможливо.

необходимо было все военные статьи и информации, а также все, что касалось пребывания немцев на Украине, посылать в немецкую цензуру.

printed page 109; Місяць приблизний (березень-квітень 1918).

Українські газети й депутати накинулися на «Киевскую мысль» за нібито вигаданий наказ; коли справжність підтвердилася, уряд принизливо просив змінити наказ, але командування через газети відповіло, що не може бути й мови ні про скасування, ні про зміну.

не только об отмене приказа, но даже и об его изменении не может быть и речи.

printed page 112

У квітні 1918 р. починає виходити новий двотижневий журнал «Вістник Ветеринарної Медіцини»; матеріали просять надсилати на адресу: Київ, Лютеранська, 33-2 (на ім'я редакції).

В квітні, сього року, почне виходити нова двотижнева часопись „Вістник Ветеринарної Медіцини" ... надсилати по адресі: Київ, Лютеранська 33-2

Номер будинку/квартири в OCR нечіткий.

«Киевская мысль» спершу перевірила справжність наказу Ейхгорна в штабі німецького командування й наступного ранку надрукувала його; враження було приголомшливе. У селах наказ було розклеєно понад два тижні тому, і він уже викликав аграрні заворушення, а український уряд про нього не знав.

На следующий день утром приказ был напечатан в «Киевской мысли». Впечатление он произвел потрясающее.

printed page 111

За два тижні до гетьманського перевороту командування СС мало відомості про його підготовку і попередило уряд Центральної Ради, але отримало відповідь, що в змові немає нічого серйозного, бо німці її не підтримають.

хоч уже за два тижні перед переворотом Стрілецьке Командування мало відомості, що він готується, та попередило про це уряд Центральної Ради

Від самого початку квітня 1918 р. Києвом ходили чутки, що готується якийсь переворот; усі про це знали й говорили.

Вже з самого початку квітня по Київу ходили чутки, що готується якийсь переворот, усі про те знали й говорили.

Чутки

Серед німців ходили чутки, нібито організація «Комитет спасения Украины» замишляє за одну ніч вирізати всіх німецьких офіцерів у Києві.

ніби якась організація під назвою »Комітет порятунку України« задумує вирізати в одну ніч усіх німецьких офіцерів у Київі

Чутка

Протягом усього квітня 1918 року Київ повнився чутками про утворення нового уряду.

Throughout April, Kiev was alive with rumors regarding the establishment of a new government.

Міністр шляхів сполучення Сокович пішов у відставку; в останні дні свого перебування на посаді видав циркуляр про обов’язкову передплату відомчими установами газети «Відродження».

Ушелъ въ отставку министръ путей сообщенія Соковичъ. Въ послѣдніе дни своей власти г. Соковичъ издалъ циркуляръ объ обязательной выпискѣ подвѣдомственными ему институціями газеты „Відродженія".

Читано з зображення. Прізвище в газеті — Сокович (Соковичъ).

В останні дні перед переворотом у дискусіях в Українському клубі виникало питання, що влада має опинитися в твердих руках однієї особи, хоч би й під назвою гетьмана; наддніпрянці цій ідеї не раділи, а галичани обережно пропагували кандидатуру архікнязя Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного). Серед слухачів були й прихильники Скоропадського, які перевіряли настрої громадянства.

В останніх днях у дискусіях виринало питання, що влада повинна знайтись У твердих руках одної особи, хочби під назвою гетьмана.

Кінець квітня 1918 р.

Серед публіки ходили всілякі анекдоти про випадки й непорозуміння у стосунках українських урядових «кіл» із союзниками; у справах із німцями імпонував тільки М. Порш.

Боляче було за український уряд і за українську державу чути всякі анекдоти, які ходили серед громадянства про ріжні випадки й непорозуміння

На початку квітня 1918 р. в Києві цілком відкрито говорили, що становище уряду хитке й має статися переворот; водночас уперто ходили чутки, що німці хочуть поділити Україну з австрійцями на два генерал-губернаторства — Київське й Одеське.

про це на початку квітня говорили в Київі зовсім отверто... ніби німці... хочуть поділити Україну з австрійцями на два генерал - губернаторства — київське й одеське

Чутки; автор пізніше дізнався, що такий проєкт у союзників існував.

Німці пропонували то одному, то іншому з відомих українських діячів узяти всю владу, розігнати Центральну Раду й послідовно вести справу контрреволюції, обіцяючи за це українську державність; ніхто не наважився.

пропонували то одному, то другому з відомих українських діячів узяти в одні руки всю владу, розігнати Центральну Раду

Квітень 1918; імен не названо.

Після арешту банкіра Доброго в Києві поширилася чутка, що «Комітет порятунку України» задумав за одну ніч вирізати всіх німецьких офіцерів у місті; німці надали цим чуткам великого значення.

поширили якісь люди по місті чутку, що цей Комітет порятунку України" задумує вирізати в одну ніч всіх німецьких офіцерів « Києві

Чутка; автор вважає її безпідставною («страхи на ляхи»).

За словами автора, перед переворотом Скоропадський пробував викласти програму земельної реформи на зібранні Союзу земельних власників, але зустрів таку грубу опозицію, що не докінчив виступу й покинув зібрання.

на зібранні Союза зустрівся з такою простацькою опозицією, що не докінчив викладу про свою програму та покинув зібрання.

Переказ із чужих джерел; автор не був присутній.

За словами Коморного (у переказі австрійського донесення початку квітня 1918 р.), «в Киеве в Центральной Раде нет никакого порядка».

По його словам, у Київі в Центр. Раді нема ніякого ладу.

Переказ в австрійській телеграмі

Банкіра Добрия звинувачували в продажу німцям цукроварні з порушенням законів Республіки; у причетності до його викрадення звинувачували міністра внутрішніх справ Ткаченка та інших урядовців.

He had also been accused of selling a sugar refinery to the Germans in violation of the laws of the Republic.

Звинувачення, а не доведений факт.

Газета переказує слух, що справи в деяких установах, на чолі яких стоять найнетерплячіші українізатори, починають «кульгати» й діловодство не встигає за життям.

Уже теперь говорятъ, что дѣла въ нѣкоторыхъ учрежденіяхъ, во главѣ которыхъ стоятъ наиболѣе нетерпѣливые украинизаторы начинаютъ хромать

Читано з зображення. Передано як чутка («говорятъ»).

Київський фейлетон Кіна в «Рабочей Жизни» розповідає, що політична партія (РСДРП) «хоче вислати» з приміщення за портрети Маркса, Каутського, Плеханова й Жореса, які вона відмовляється замінити портретами Шевченка й Винниченка.

У меня здѣсь висятъ портреты Маркса, Каутскаго, Плеханова, Жореса.. А они хотятъ, чтобы всѣ эти портреты я снялъ и повѣсила взамѣнъ портретъ Тараса Щевченка..

Читано з зображення. Фейлетон-анекдот; не документальний факт.

У середині квітня 1918 р. О. Скоропис-Йолтуховський розповідав тестю Є. Чикаленку, що німці шукають широко відому людину з доброю репутацією для організації нового уряду, вважаючи, що парламентаризм в Україні треба відкласти на 5–10 років. Союз земельних власників пропонував Ґренерові призначити німецького генерал-губернатора з місцевою директорією.

Вони впевнені, що парламентаризм в Україні треба відкласти років на 5-10, а тепер має бути уряд, котрий «правив би республікою самодержавно»

Переказ розмови.

Невдовзі після 50-карбованцевих у Києві вийшли знаки Державної скарбниці на 25 карбованців серії АК.

Незабаром вийшов знак 25 карбованців у Києві в серії АК.

Знаки на 50 і 25 карбованців були виготовлені краще за перші 100 карбованців, але без водяних знаків і гільйоширної сітки, літографським способом, тому їх нетрудно було підробити.

Через відсутність на них водяних знаків і гільоширної сітки та літоґрафське виконання -- їх не трудно було підробити.

Марки-шаги правили водночас за поштові марки і за розмінну монету; одна гривня дорівнювала 100 шагам.

Таким чином вони служили і як поштові значки, і як розмінна монета. Гривня рівнялася 100 шагів.

Аналогічну угоду уклали з Австро-Угорщиною: у Київському державному банку записали 1 мільярд гривень на рахунок Австро-Угорського банку, а той — 1 мільярд австрійських корон на рахунок Міністерства фінансів УНР, тобто 1 гривня = 1 австрійська корона.

(одна гривня за одну австрійську корону)

Наприкінці квітня 1918 року грошова система УНР дещо стабілізувалася, але саме тоді за втручання німецьких військ стався переворот і до влади прийшов генерал Павло Скоропадський.

Під кінець місяця квітня 1918 року грошова система Української Народньої Республіки трохи устабілізувалася

Знаки Державної скарбниці в карбованцях мали напис «ходить нарівні з кредитовими білетами»; населення не помічало юридичної різниці й цінувало карбованець так само, як гривню, і ніхто не сперечався про його вартість щодо російських чи інших грошей.

Населення не спостерегало цієї правної і господарської ситуації карбованця і надавало йому такої самої вартости, як і гривні.

Формально 1 крб = 2 грн; йдеться про довіру до знака, а не про рівний номінал.

На білеті в дві гривні дрібними літерами було написано, що дві гривні дорівнюють одному карбованцю, а одна гривня містить 8,712 долі щирого золота.

"Дві гривні рівні 1 карбованцю, 1 гривня містить 8,712 долі щирого золота"

Курсове співвідношення: 2 гривні = 1 карбованець.

Прем'єр Голубович обіцяв Коморному надіслати на потреби управління 70 млн карбованців, які мали бути надруковані в Лейпцигу; гроші не надходили.

обіцяв йому надіслати на потреби управління 70 мілійонів карбованців, що мають бути видруковані в Липську

загальнодержавне; українські гроші друкувалися в Німеччині

На квітень 1918 р. власну грошову систему не було налагоджено; на території України безперешкодно обігали російські рублі різних урядів, номінально прирівняні до карбованця.

На терені України продовжували безперешкодно обертатися російські рублі, випущені різними урядами, які номінально було прирівняно до карбованця

загальнодержавне; «різних урядів» — царські (романівські) та керенки

За підрахунками С. Соколовського, у березні–квітні 1918 р. російські грошові знаки проникали в Україну в обсязі 15 млн рублів на день.

обсяг проникнення в березні-квітні 1918 року російських грошових знаків в Україну становив 15 млн. рублів на день

загальнодержавне

Українські гроші, які друкувалися в Лейпцигу, мали привезти до Києва в середині квітня 1918 р. у двох броньованих вагонах.

Українські гроші, які друкуються тепер в Германії в Лейпцігу, привезуть в Київ в середині квітня. Для перевозки грошей призначено два броніровані вагони

Рада народних міністрів нещодавно асигнувала 5 мільйонів рублів на видання підручників українською мовою.

Рада Народныхъ Министровъ недавно ассигновала 5 мил. р. на изданіе учебниковъ на украинскомъ языкѣ

Читано з зображення. Дата асигнування — «недавно»; точна дата не вказана.

Під час евакуації Львова в 1915 р. росіяни вивезли капітали деяких львівських банків (Земельного іпотечного та ін.) — близько 24 млн крон — і поклали на депозит до Київської контори Державного банку на ім'я генерал-губернатора; восени 1915 р. їх вивезли до Харкова й Ростова. Навесні 1918 р. Дорошенко послав двох урядовців до Ростова, вони привезли всі гроші до Києва цілими, і він повернув їх представникам львівських банків.

всього було щось коло 24 міліони корон — великий капітал в ті часи

Квітень — травень 1918 р.

Для розрахунків із Німеччиною уряд Центральної Ради записав у Київському банку на рахунок Німецького державного банку 2 мільярди гривень, а той записав на рахунок Міністерства фінансів УНР 920 мільйонів марок — перший продаж української валюти за кордон за курсом 1 гривня = 0,46 марки.

Це був перший продаж української валюти за кордон за курсом: І гривня за 0,46 марки.

Точну дату угоди не названо; навесні 1918 року, після Берестейського миру.

Знак Державної скарбниці на 25 карбованців 1918 року (128×73 мм, без водяних знаків, жовто-помаранчевий) мав ліворуч селянина в чемерці, спертого на лопату, праворуч сидячу селянку в очіпку й керсетці з чотирма рядами намиста та колосками пшениці; угорі тризуб і напис «ЗНАК ДЕРЖАВНОЇ СКАРБНИЦІ», унизу «Ходить нарівні з кредітовим білетом»; рік і серії не надруковано. Художник Красовський, друк — у Києві.

Зліва селянин у чемерці (35 мм високий), спертий на лопату, в рослинному орнаменті. Справа — сидяча селянка (25 мм вис.) в очіпку, керсетці, з 4 рядками намиста

Селянин із лопатою, імовірно, пояснює народну назву «лопатки».

На звороті 25-карбованцевого знака 1918 року — профіль чоловічої голови з довгими помаранчевими вусами під профілем жіночої голови в очіпку з квітами й стрічками та напис «За фальшування карається тюрмою»; через неточний друк поля зсувалися на 1–3 мм. Знак анулювали продірявленням підпису Лебідь-Юрчика і вилучили через пропущені дату й серію та помилки «Діректор» і «кредітовим».

Цей розмінний знак анульовано продіркуванням підпису Лебідя-Юрчика і стягнено з обігу через помилки: пропущення дати, пропущення серії, «Діректор», «кредітовим».

Державний кредитовий білет УНР вартістю дві гривні (проєкт Кричевського, 1918) був виконаний у зелених тонах: на лицьовому боці ліворуч цифра «2», праворуч тризуб, обидва в рамках у формі хвилястого ромба, а між ними по осі — орнаментальне «дерево життя»; зворот укритий сіткою за мотивами писанок.

Державний кредитовий білет вартістю в дві гривні Василь Кричевський спроєктував у зелених тонах.

Єдина банкнота за проєктом Кричевського, виготовлена для масового обігу.

Зворотний бік усіх п'яти шагів однаковий — чорний друк із написом «Ходить нарівні з дзвінкою монетою»; рамка з двох ліній на 10 і 20 шагах і з однієї тонкої лінії на 30, 40 і 50 шагах.

Напис: Ходить нарівні з дзвінкою монетою. ... Рамка: з двох ліній: тонкої і грубої на 10 і 20 шагах. З одної тонкої лінії на 30, 40 і 50 шагах.

Знаки Державної скарбниці на 25 карбованців зразка 1918 року, надруковані в Києві, і на 50 карбованців мали помилки у словах «Директор» і «Кредитор» (літеру «и» замінено на «і»), а 25-карбованцеві не мали серії й номера; їх вилучили й замінили новими, без помилок, а вилучені знешкоджували перфорацією «Лебідь-Юрчик». Малюнок виконав художник Красовський.

hatten einige Fehler in den Worten „Direktor" und „Kreditore", wo der Buchstabe „y" durch „i" ersetzt wurde, während der Brief über „25" Karbowanzi weder die Serie noch eine Nummer enthielt.

З німецького резюме; точні слова з помилками — див. далі в описі знаків.

Шаг номіналом 10 шагів — жовтий, з тризубом, спертим на земну кулю, що сягає сонячного півкола з променями, з квітчастим орнаментом обабіч; шаг на 20 шагів — шоколадно-брунатний, із профілем косаря в капелюсі з косою на лівому плечі та двома колосками пшениці в еліпсі й тризубом в овалі. Обидва — роботи художника А. Середи.

Кольор: жовтий. ... Кольор: шоколядовий. ... Профіль косаря в капелюсі з косою на лівому плечі і двома колосками пшениці в еліпсі.

OCR сторінки розбитий на дві колонки; розподіл ознак між 10 і 20 шагами зроблено за логікою опису.

Шаги на 30, 40 і 50 шагів створив Юрій Нарбут: один синій — із жіночим профілем у вінку з квітів на чолі у восьмикутнику, малими тризубцями і схрещеними поштовими ріжками; інший зелений — з тризубом у плодовому вінку і поштовими ріжками; 50 шагів — ясно-червоний, із вінком із квітів і листя навколо цифри 50, поштовими ріжками та написом «Українська Народня Республіка» на червоному тлі.

Кольор: синій. Кольор: зелений. ... лівий контур лиця жінки з вінком квітів на чолі ... Кольор: ясно-червоний. ... Вінок з квітів і листя замикає орнаментову цифру 50 шагів.

Імовірно: 30 шагів — синій (жіноча голова), 40 — зелений (тризуб у вінку). OCR колонок перемішаний; резюме приписує 30 шагів Красицькому.

Батарея давала монастирю підводи, щоб привозити продукти й борошно з монастирських господарств під Києвом, а монастир дарував батарейній кухні кілька мішків борошна на вареники.

Батерія давала підводи, а за це монастир в дарунку давав до батерійної кухні кілька мішків борошна на вареники.

Торговельні переговори з німцями вів помічник автора Микола Гаврилів у великій залі міністерства на Бібіковському бульварі; найцікавішим моментом було, коли вносили чай і бутерброди — німецькі й австрійські експерти з великим апетитом накидалися на бутерброди з ковбасою та шинкою, після чого знижували вимоги щодо експортних контингентів.

німецькі і австрійські фахівці з великим апетитом кидались на бутерброди з ковбасою й шинкою

Тут міністерство назване на Бібіковському бульварі, а на с. 479 міністерство земельних справ — на Софійській площі; можливо, різні будівлі/відомства.

Німецькі й австрійські офіційні звіти рясніли скаргами, що Рада за допомогою технічних приводів утрудняла й сповільнювала вивезення продовольства з України та не брала участі в реквізиціях.

German and Austrian official reports were full of complaints indicating that the Rada made ample use of such tactics.

Автор есею — Ігор Каменецький.

Міністр продовольчих справ УНР М. Ковалевський, не маючи плану виходу з продовольчої кризи, вдався до реквізицій, що ще більше підірвало довіру населення до уряду Центральної Ради.

міністр продовольчих справ М. Ковалевський вдався до політики реквізицій, що ще більше підірвало довіру населення до уряду.

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву. Оцінка автора.

Наприкінці березня 1918 р. австрійські агенти доповідали своєму урядові про безсилля Центральної Ради в продовольчій справі: хліба не вистачало навіть для австрійських частин в Україні; у середині квітня розчарування союзників досягло апогею.

Ще в кінці березня австрійські агенти писали своєму уряду про безсилля Центральної Ради в продовольчій справі

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву.

У квітні 1918 р. Грушевський жив у будівлі Центральної Ради (колишній Педагогічний музей); біля його приміщення на варті стояли галицькі Січові стрільці, що виконували функції особистої охорони голови ЦР. Відвідувач подавав візитну картку.

Я пішов до будинку Центральної Ради (б. Педагогічного Музею), де оселився тоді Грушевський. Біля помешкання стояли на варті галицькі січові стрільці

Його власний будинок згорів у січні.

На початку 1918 р. (до перевороту) П. П. Скоропадський жив у Києві в квартирі в Пасажі на Хрещатику, 25; там само зупинявся дядько автора П. Я. Дорошенко, що приїжджав із Чернігова (як з'ясувалося потім, посвячений у змову гетьманського перевороту).

Він зупинився в помешканні П. П. Скоропадського в Пассажі на Хрещатику ч. 25.

Знайомство автора зі Скоропадським — квітень 1918 р.

Навесні 1918 р. міністр земельних справ Ковалевський жив у дачному передмісті Святошин і їздив звідти до центру автомобілем.

Завдяки тому, що я вже мешкав у Святошині

У квітні 1918 р. Петлюра жив у готелі «Прага», де Донцов його відвідав.

я в квітні відвідав його у "Празі", де він тоді мешкав.

Пізніше, до перевороту, Скоропадський жив на Хрещатику, де Донцов його відвідував; у травні гетьман прислав по нього своє авто і запропонував співпрацю (преса).

Я приходив ще до нього, коли він мешкав на Хрещатику. … В травні прислав по мене своє авто

Навесні 1918 р. уряд Центральної Ради, за словами Скоропадського, готував універсал про соціалізацію будинків.

Правительство все более и более шло по пути большевистских мероприятий, готовился универсал о социализации домов.

Твердження автора; універсал не було видано.

Попри те, що з квітня до вересня 1918 року німці завезли в Україну 21 428 вагонів вугілля, брак палива постійно гальмував промисловість і транспорт; продукцію на експорт часто затримувала нестача рухомого складу.

A fuel shortage constantly hampered Ukrainian industry and transport despite the German shipment of 21,428 carloads of coal into the country between April and September.

За запитом М. Гросмана 16 квітня 1918 р.: з 1 квітня на станціях лінії Київ–Полтава ешелони військ, що проходили («гайдамаки»), і місцеві «вільні козаки» грабували й убивали; солдати затягували євреїв у вагони, били нагайками й викидали з вагонів. «Ежедневно в Киев прибывают очевидцы этих кровавых расправ», які доставляють матеріали до фракції сіоністів.

сплошь и рядом солдаты, называюцие себя гайдамаками, втаскивают в вагоны ни в чем неповинных евреев, избивают их там нагайками и выбрасывают из вагона

Газета пише, що за офіційними відомостями, отриманими Головним комітетом Південно-Західних залізниць, обов’язкову українізацію діловодства на залізницях «значно пом’якшено»: у внутрішньому діловодстві поки можна користуватися російською, а в зносинах з відомствами — обов’язково українською.

Во внутреннемъ дѣлопроизводствѣ пока можно будетъ пользоваться русскимъ языкомъ и лишь въ сношеніяхъ съ вѣдомствами обязательнымъ языкомъ долженъ быть украинскій.

Читано з зображення. Передано як газетне повідомлення з застереженням «якщо відповідає дійсності».

Навесні 1918 р. лейтмотивом розмов членів Союзу землевласників було: «Лишь бы выкуп какой-нибудь получить, а то жить нечем».

«Лишь бы выкуп какой-нибудь получить, а то жить нечем» — вот лейтмотив, который тогда, в большинстве случаев, приходилось слышать от них.

Коновалець особисто розповів Грушевському про підготовку перевороту, але той відповів, що сам був у німецькому командуванні в полковника Штольценберга й що Центральній Раді «рішуче нічого не грозить».

Центральній Раді рішуче нічого не грозить

Коновалець Є., с. 267.

Андрух про роззброєння: німці посадили гетьмана, який наказав роззброїти січовиків як суто українське революційне військо; через брак мужності Центральної Ради їм довелося здати зброю й роз'їхатися, вирішивши піднімати повстання проти гетьмана й німців.

Німці посадили Гетьмана, який нас як чисто-українське і революційне військо наказав обеззброїти. Завдяки бракови мужської постави Центральної Ради і єї уряду ми опинилися в такому положенню, що мусіли здати зброю і роз’їхатися…

Свідчення І. Андруха (1921), публікація Я. Файзуліна. Суб'єктивна оцінка.

Стаття «Два пути»: «Ми, як національність, до останнього часу були поставлені в дуже сприятливі умови: могли дозволити собі розкіш не усвідомлювати своєї національності».

Мы, какъ національность, до послѣдняго времени были поставлены въ очень благопріятныя условія: мы могли позволить себѣ роскошь не опознавать своей національности.

Читано з зображення. Публіцистична стаття «Два пути» (підпис «Альб…ъ»).

У клубі галичани зазвичай трималися окремими гуртками, швидше доходили згоди, і їхні дискусії були спокійні й ділові; вони гостро критикували прем'єра Голубовича, міністрів Ткаченка й Ковалевського і виправдовували наказ Ейхгорна про весняні засіви, бо, мовляв, уряд не мав послуху в селі, а перед німецькою силою населення відчувало страх і повагу.

Галичани творили звичайно окремі групи, скоріше погоджували свої погляди на політичні і військові проблеми і дискусії їх були спокійні, ділові та реальні.

Квітень 1918 р., перед переворотом.

Гуртки наддніпрянців у клубі сперечалися гаряче, пристрасно й бурхливо, різко розходилися в оцінках і не вірили, що над УНР уже навис дамоклів меч; галичани ж доводили, що Україні конче потрібні сильна ділова влада, тверда місцева адміністрація й дисциплінована армія.

Гуртки наддніпрянців дискутували гарячо, пристрасно і бурхливо над останніми подіями

Після повернення Центральної Ради до Києва разом з німцями товарообмін з Німеччиною, як тоді слушно казали, виявився «товарообманом»: німці висували нові вимоги, а з Німеччини нічого не можна було одержати; Грушевський сам їздив на переговори до німецького посла.

Товарообмін з Німеччиною виявився як тоді слушно казали, "товарообманом”. Німці ставили нові й нові вимоги, а з Німеччини нічого не можна було одержати.

Характерний вислів весни 1918 року.

Мумм і Мельхіор переконували Ковалевського, що без приватної власності на землю неможливо організувати сільське господарство, і радили вимагати від селян викупу: за словами Мельхіора, селяни мали багато прихованої готівки, яка надійшла б до скарбниці, а поміщикам можна було б заплатити довгостроковими облігаціями.

the indemnity payments of the peasants who, according to Melchior, had much cash hoarded-would flow into the state treasury, while the landowners would be reimbursed in long-term bonds

Спогади М. Ковалевського; Ковалевський назвав цю пораду цинічною. Цінна деталь про уявлення німців щодо селянських грошових запасів.

Автор чув, як два німецькі солдати, читаючи вивішене біля входу до комендатури зведення про чергову перемогу, говорили: «Довольно кормили нас известиями о тысячах пленных — мира бы нам, одного только мира».

«Довольно кормили насъ извѣстіями о тысячахъ плѣнныхъ — мира бы намъ, одного только мира»

printed page 228; автор: «кажется, еще в апреле 1918 года»

Підготовка перевороту велася так відкрито, що в кварталі автора про це «щебетали воробьи на крышах»; «министерство» довго складали на «конспиративной» квартирі д-ра Ю. В. Любинського.

у насъ въ кварталѣ объ этомъ, что называется, щебетали «воробьи на крышахъ». Долго еще возились на «конспиративной» квартирѣ д-ра Ю. В. Любинскаго

printed page 90

Редактор «Киевской мысли» репортерові Зозулі, прочитавши наказ Ейхгорна: «Вы — совершеннейший идиот. Хотели унести в кармане документ огромнейшей важности, который означает не только конец нынешнему правительству, но и конец революции».

Вы— совершеннейший идиот. Хотели унести в кармане документ огромнейшей важности

printed page 110

У середині квітня прем'єр Голубович у розмові з представниками німецької влади сказав, що «давно пора послать эту Раду к чёрту».

»давно б пора післати цю Раду до чорта« (»Es ist höchste Zeit, die Rada zum Teufel zu jagen«

За німецьким донесенням (Bericht)

Київський губернський комісар (О. Саліковський) прийняв депутацію розгромлених євреїв Медвина криком і тупотінням, заявивши, що «все евреи—большевики» і «90 процентов евреев участвовали в большевистском бунте», і що нічого вдіяти не може, бо влади на місці немає.

«все евреи—большевики» и что «90 процентов евреев участвовали в большевистском бунте»

автор уривка: Черіковер (за донесенням депутації, вх. № 1210 від 11 квітня 1918); автор застерігає, що Саліковського антисемітом не вважали.

Репортаж «З подорожніх вражінь»: у вагоні другого класу на вузькоколійній лінії до Києва пасажири звинувачують духовенство у сучасних бідах; на станції Рудниця священник у цивільному обороняв духовенство; автор стверджує, що навесні на залізницях ще можна було купити квиток.

на залізницях можно було одержати квиток і як-небудь їхати в потязі.

Подія — навесні 1918; автор — «Подорожній».

На Байковому кладовищі похований батько Д. Дорошенка; у квітні 1918 р. автор із дядьком відвідував його могилу, а звідти поїхав знайомитися зі Скоропадським.

коли ми вертались з Байкового кладовища, де одвідували могилку мого батька

Ще до перевороту 29 квітня Донцов говорив про «твёрдую руку» з Петлюрою в «Празі»; Петлюра як голова земств мав велику популярність і вплив.

ще перед переворотом 29 квітня, говорив на цю тему у "Празі" з Петлюрою, який тоді не грав офіційної ролі, але як Голова Земств, мав велику популярність і вплив.

Мала Рада засідала в Педагогічному музеї — будівлі, зведеній мільйонером Могилевцевим, на освяченні якої 1911 р. за кілька днів до загибелі був присутній Столипін; велика лекційна зала під скляним куполом була дуже ефектна як зала парламентських засідань.

Большой лекціонный залъ подъ стекляннымъ куполомъ былъ даже очень эффектенъ, какъ залъ парламентскихъ засѣданій

printed page 211

Коли Лукомський приїхав до Києва (квітень), там цілком відкрито працювало бюро запису до добровольчої армії; ніхто його не дозволяв, але й не заперечував, і офіцери вільно їхали на Дон.

застал там совершенно открыто функционировавшее бюро записи в добровольческую армию

автор уривка: Лукомський.

Торгівля сільгоспмашинами мала зосередитися в руках Союзу українських і білоруських земств і Центрального союзу кооперативів у Києві; Центральні держави обіцяли влаштувати в Києві невелику виставку зразків машин. Українці просили щонайменше 101 500 плугів.

Центральні Держави мають по змозі швидче улаштувати в Києві невелику виставу зразків машин

Навесні 1918 р. партія Скоропадського (Українська народна громада) надрукувала програму і збиралася певного дня на засідання зазвичай у д-ра В. Любинського на Володимирській вулиці; серед членів — Шемет, Парчевський, Полтавець, Воронович, присяжний повірений Дусан, М. В. Кочубей, Гіжицький.

Обыкновенно собирались у д-ра Любинского, на Владимирской улице, так как он был одним из усерднейших членов партии.

Любинський — міністр охорони здоров'я за гетьмана (виноска).

У ніч арешту Доброго засідання кабінету під головуванням Голубовича відбувалося в його приватній квартирі — у великій гарній віллі київського архітектора Воробйова на Липках; Ткаченко з'явився близько півночі, викликав Голубовича до іншої кімнати й стривожено щось розповів.

Засідання відбувалося в приватному помешканні Голубовича у великій гарній віллі київського архітекта Воробйова на Липках.

Центром політичного й товариського життя українців у Києві був Український клуб, заснований 1908 року; після революції там сходилися міністри, члени всіх українських партій, урядовці, військові, письменники, редактори, кооператори — щоб дізнатися новини й «усякі можливі і неможливі плітки». Там відбувалися політичні, освітні, економічні й товариські зібрання.

Центром політичного і товариського життя у Києві був "Український Клюб", заснований ще в 1908 році.

На вокзалі станції Київ біля входу до інформаційного бюро німецького залізничного коменданта висіли поруч два плакати німецькою мовою: «Остерігайтеся злодіїв» і «Остерігайтеся єврейських міняйл» (запит сіоністської фракції міністрові шляхів сполучення, квітень 1918, вніс М. Гросман).

на вок-зал ст. К1ев, у входа в информац!онное бюро германскаго желЪвнодорожнаго коменданта, выв$шены рядом два нижесл®-дующих плаката на нёмецком языкЪ

Уточнює місце плакатів.

Напередодні перевороту у квітні 1918 р. генерал Скоропадський знайшов притулок у будинку родини Безаків у Києві; там відбувалися його зустрічі з представниками вищого німецького командування в Києві – майорами Гассе і Ярошем, капітаном Альвенслебеном. Ф. Безак пізніше писав: «гетманство случайно зародилось у меня в доме».

саме у будинку родини Безаків генерал Скоропадський знайшов притулок напередодні державного перевороту у квітні 1918 р.

Адреси будинку в тексті не зазначено.

У Києві навесні 1918 р. зберігалися військово-хімічні установи: наукова протигазова частина, старшинські курси протигазової справи, майстерня з ремонту протигазів, хімічна та біологічна лабораторії.

хімічна та біологічна лабораторії, наукова протигазова частина у Києві, старшинські курси протигазової справи, майстерня з ремонту протигазів

Автор статті: Олександра Кудлай. З тексту не цілком зрозуміло, чи всі перелічені установи перебували в Києві.

Навесні 1918 р. в готелі Михайлівського монастиря щодня з 14 до 16 години збиралися на наради колишні київські нотаблі й монархісти за участю Бобринського, Безака, Вороновича; кадети, поміщики, чорносотенці регулярно складали сепаратні візити до німецького Оберкомандо.

у готелі Михайлівського монастиря щоденно від 14-ї до 16-ї години збиралися на наради колишні київські нотаблі і монархісти

Дата приблизна: березень–квітень 1918.

Центральна Рада ухвалила передати Міністерству освіти царський палац і створити в ньому Національний музей, а також виділити кошти на придбання художніх творів Т. Шевченка; на затвердження внесено законопроєкт про придбання садиби Ханенка й оголошення її національним надбанням.

Це, зокрема, ухвала про передачу Міністерству освіти царського палацу і створення в його приміщенні Національного музею

Точну дату ухвали не вказано; контекст — березень–квітень 1918 р.

Автор згадує організацію «Протофіс» (Промисловість, торгівля і фінанси), яку заснували власники фабрик, копалень і великі торговці, та поміщиків, що з допомогою німців прагнули повалити уряд УНР.

Вони заложили свою організацію Про-То-Фіс (Промисл, Торгівля і Фінанси) і робили все можливе, щоб за допомогою німців повалити уряд

Оцінки автора політично забарвлені.

Молоді галичани в Києві за революції метались на всі боки, бралися за дрібну працю й «рух», повністю акліматизуючись і «асимілюючись» до наддніпрянського середовища; від ранку до ночі вони перебували в різних колах і осередках праці.

провадив таке саме життя, як більшість молодих галичан, що в часі наддніпрянської революції металися на всі сторони

Австро-Угорщина обіцяла одразу надати Україні 72 цистерни бензину й інших нафтопродуктів і 12 вагонів парафінових свічок; українці просили 500 000 пудів нафти й 40 000 пудів гасу.

72 цистерни бензину й инших нафтових продуктів і 12 вагонів парафінових свічок

Голову уряду при гетьмані офіційно називали «отаман міністрів» (отаман Ради Міністрів).

Німці завели, навіть, смішну і чудернацьку назву для гетьманського премер-міністра - отаман міністрів

Твердження, що назву запровадили німці, і її оцінка належать авторові.

Центральна Рада забороняла німцям вивозити з України військове майно й вимагала платити за хліб, цукор, сало; німецька контррозвідка доносила, що в українському військовому міністерстві майже відкрито говорять про необхідність вигнати німців, щойно сформується армія.

забороняли німцям забірати й вивозити з України військове майно, чіплялись до них, щоб вони платили за хліб, цукор, сало

Квітень 1918.

Навесні 1918 р. (квітень) центральна українська влада в Києві не надсилала губернським органам жодних директив, ні письмових, ні усних, і навіть не відповідала на листи з Катеринослава; про гетьманський переворот у Києві в Катеринославі дізналися лише 1 травня.

Київ не відповідав навіть на наші листи. Про самий гетьманський переворот ми довідалися лише 1. травня

Свідчення автора як голови Губернської революційної ради.

За Ради навесні 1918 р. українізатори скасували Київську судову палату і замінили її «Апелляционным судом», склад якого обрала Центральна Рада; правила про суддівський ценз скасовано, колишніх членів палати звільнено; засновано Генеральний суд як касаційну інстанцію замість Сенату. Суд і адвокатура були цілком необізнані в українській мові.

упразднивъ кіевскую судебную палату и замѣнивъ ее «Аппелляціоннымъ судомъ», составъ котораго былъ избранъ Центральной Радой

printed page 210; точну дату реформи не названо

В інтерв'ю «Gazette de Lausanne» у жовтні 1919 року Скоропадський твердив, що у квітні 1918 року в Україні було 500 тисяч німецьких вояків, а з'їзд, що закликав його до влади, налічував 3000 представників від усіх повітів (а не 10 000 чи 8000, як дехто стверджує).

на зʼїзді, де було 3.000 представників від усіх повітів (а не 10.000 ані не 8.000, як дехто твердить), закликала його до влади.

Пізніше свідчення самого Скоропадського, переказане автором.