Березень: без точного дня

У середині березня 1918 р. Скоропадський створив опозиційну до Центральної Ради організацію «Українська Громада» (згодом «Українська Народна Громада»), пов'язану з Українською демократично-хліборобською партією та «Союзом земельних власників».

В середині березня 1918 р. П. Скоропадський утвердив опозиційну до Ради політичну організацію під назвою «Українська Громада» (пізніше «Українська Народна Громада»)

Редакторська хроніка.

На засіданні Центральної Ради після повернення до Києва делегати з Бреста — Любинський, Севрюк і М. Левицький — звітували й читали текст договору; Любинський, який виконував обов'язки міністра закордонних справ, отримав заслужене схвалення.

Памятаю засідання Центральної Ради, на якому делегати з Берестя : Любинський, Севрюк і Левицький здавали справу й читали текст договору.

У записі 8 березня 1918 р. (у Бердянську) Винниченко зазначає: «Киев взят назад» — тобто повернутий українськими (і німецькими) військами, і скоро візьмуть Катеринослав; можна буде пробратися до Києва.

Київ узято назад. Незабаром наші візьмуть Катеринослав. Можна буде пробратись у Київ.

Київ звільнено 1 березня н. ст. (16 лют. ст. ст.); стиль дати запису неясний.

Після Брестського миру й приходу німецьких та австро-угорських частин у Києві склалася цілком нова ситуація; автор першого ж дня після приїзду відчув, що над Україною нависла нова велика небезпека.

Вже в перший день мого приїзду до Києва, я відчув, що над Україною нависла нова велика небезпека

Прихід німців в Україну всі кияни, незалежно від національності й поглядів, чекали як порятунку; вістки про Берестейський мир і визнання УНР Центральними державами українці Києва зустріли як «чудо-чудес».

приходу німців на Україну всі без різниці національности й політичних поглядів ждали, як спасення

Кінець лютого — початок березня 1918 року.

Повернення Січових Стрільців до Києва на початку березня 1918 року було вмаршем тріумфаторів, а Симон Петлюра тоді вперше зазнав небувалої популярності.

Поворот Січових Стрільців був вмаршем тріюмфаторів, а Симон Петлюра зазнав тоді вперше небувалих до того часу виявів своєї популярности.

У перші дні березня 1918 року в Києві панувала напружена атмосфера: у місті опинилися дві влади, українська й німецька, з неясними стосунками; українські частини стояли в бойовій готовності, і будь-яке непорозуміння могло спричинити бій на вулицях.

В Києві настала напружена атмосфера. В столиці України опинилося дві влади — українська і німецька, відносини між якими на початках були неясними.

Прийшовши до Києва, німці насамперед вичистили неймовірно загиджений за більшовиків вокзал, задекорували його й запросили ввечері на танці перекупок, яких примусили допомагати в прибиранні.

нѣмцы прежде всего вычистили невѣроятно загаженный при большевикахъ вокзалъ. Вычистили, убрали, декорировали и пригласили вечеромъ на танцы тѣхъ торговокъ

printed page 82; початок березня 1918 н. ст.

Заможні обивателі зустрічали німців радісно, але без експансивності; деякі дами сором'язливо тицяли букети квітів німецьким офіцерам.

нѣкоторыя дамы совали застѣнчиво букеты цвѣтовъ нѣмецкимъ офицерамъ, но ни подъема, ни восторга мнѣ видѣть не приходилось

printed page 83

Разом із німцями до Києва повернувся уряд Ради (прем'єр Голубович); він заявив, що німці прийшли допомогти українському урядові, підуть після наведення порядку і вся влада належить Раді.

Правительство Голубовича заявило, что немцы пришли помочь украинскому правительству, что после наступления порядка они уйдут

printed page 109

Прийшовши до Києва, німці насамперед вичистили неймовірно загиджений за більшовиків вокзал, прибрали й задекорували його, а ввечері запросили на танці тих перекупок, які з примусу допомагали в прибиранні.

пригласили вечером на танцы тех торговок, что по принуждению помогали в уборке вокзала.

printed page 115; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Наступного дня після українських військ до Києва урочисто увійшли німці під командою Лінзінгена; продефілювавши містом з музикою, вони влаштували парад на Софійській площі.

Продефилировав по городу с музыкой, немцы устроили парад на Софийской площади

printed page 115; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Голова ради міністрів Голубович прийняв єврейську делегацію з офіційними даними про масові насильства й розстріли євреїв і запевнив, що курс уряду попередній і підстав для тривоги немає.

«заверил делегацию, что курс правительственной политики вообще, а в национальном вопросе в частности, остается прежний, и просил передать еврейскому населению, что нет оснований для тревоги и опасений»

автор уривка: упорядник С. О. Алексєєв за Черіковером

Депутація всіх фракцій єврейської громади відвідала прем'єр-міністра В. Голубовича з меморандумом: «Расстреливают почти исключительно евреев». Голубович запевнив, що курс уряду попередній і підстав для тривоги немає.

Расстреливают почти исключительно евреев

автор уривка: Черіковер.

Погромні ексцеси українських військових відбувалися на початку березня на станції Буча, в Гостомелі, пізніше — в Хабному, Броварах і Гоголеві.

Погромные эксцессы происходили также в начале марта на ст. Буча, в Гостомеле, позже—в м. Хабное, Бровары и Гоголево.

автор уривка: Черіковер.

Було засновано офіційну комісію для розслідування київських подій; представник Думи Ульяницький незабаром із неї вийшов, заявивши, що комісія займається «вовсе не расследованием мартовских событий, а расследованием действий большевиков».

«комисся занимается вовсе не разслЪдован1ем мартовских событй (насиллями над евреями), а разсл$дован1ем дЪфйств1й большевиков»

Погромні ексцеси відбувалися на початку березня 1918 р. на станції Буча, в Гостомелі, пізніше — у Хабному, Броварах і Гоголеві.

Погромые эксцессы проис-ходили также, в начал марта, на ст. Буча, в ГостомелЪ, позже — в м. Хабное, Бровары и Гоголево.

Передмістя Києва.

Центральна Рада повернулася до Києва разом із наступальними німецькими військами й сподівалася відновити дієву державну владу.

The Rada, which returned to Kiev with the advancing German troops, hoped to reestablish viable governmental authority.

Автор есею — Ігор Каменецький.

На початку березня 1918 року німецькі й українські війська відбили Київ, поклавши край більшовицькому терору, жертвою якого, серед багатьох інших, став митрополит Київський Володимир.

By early March, German and Ukrainian forces recaptured the city, ending a reign of terror which claimed, among many other victims, Metropolitan Vladimir

Есей, імовірно, Б. Боцюрківа. Митрополита Володимира вбили 25 січня (7 лютого) 1918 р. біля Лаври — дата в есеї не наведена.

Після підписання Брестського миру і звернення УЦР по військову допомогу до Німеччини та Австро-Угорщини українська влада повернулася до Києва в перших числах березня 1918 р.

повернення української влади до Києва у перших числах березня 1918 р.

Автор статті: Олександра Кудлай.

Перше установче засідання партії Скоропадського (Українська народна громада) відбулося навесні 1918 р. у Миколи Миколайовича Устимовича; помилково було запрошено членів Союзу російського народу (зокрема одеського діяча Родзевича), які на наступні засідання не приходили. За чутками (грудень 1918), Устимовича розстріляли українці за те, що бився за гетьмана в Дарниці.

Первое учредительное заседание партии мы устроили у Николая Николаевича Устимовича

Після хліборобського з'їзду в Лубнах 25 березня 1918 р. (понад 2000 хліборобів) до Києва прибула делегація з 200 селян на чолі із Сергієм Шеметом з постановами з'їзду; Грушевський не допустив, щоб її вислухали на загальних зборах Ради; делегати ходили до міністрів Шелухіна й Прокоповича, але нічого не домоглися.

Делегація вирушила до Київа під проводом відомого українського діяча на Полтавщині Сергія Шемета. Вона явилась перед Центральною Радою, але проф. Грушевський не допустив, щоб її вислухано перед загальними зборами Ради

Дата візиту до Києва — кінець березня/початок квітня 1918 р.; стиль дати 25 березня, імовірно, новий.

Скоропадського за посередництва князів В. і М. Кочубеїв запросили з рефератом на зібрання «Союза земельных собственников»; коли він натякнув на потребу поступок українському рухові в культурі й невеликої земельної реформи, присутні одностайно виступили проти, і він, не закінчивши доповіді, залишив зібрання.

всі приявні однодушно виступили проти уступок для украніського населення так, що Скоропадський не міг докінчити свого докладу і залишив зібрання

За спогадами самого Скоропадського; місце не вказано, найімовірніше Київ.

У другій половині березня 1918 року Скоропадський почав записувати членів до своєї організації «Українська народна громада», на зібраннях якої бували Бжицький, Парчевський, Любинський, Полтавець, представники «Союза земельных собственников» і «Союза русского народа», а часом брати Шемети та Міхновський. Громада налічувала лише близько 500 членів, переважно дрібних поміщиків.

В другій половині березня 1918 р. приступив Скоропадський до вписування членів у свою партію, чи організацію під назвою "Українська Народня Громада".

Після повернення української влади до Києва навесні 1918 р. кабінет Голубовича переформували: шість українських есерів, чотири соціалісти-федералісти, три соціал-демократи й уперше — один соціаліст-самостійник; міністрів для меншин не було, але місця для них зберегли, а єврейське міністерство очолив заступник міністра І. Хургін.

крім шести українських соціялістів-революціонерів, в ньому були тепер чотири «соціялісти-федералісти» і три українські соціялісти-демократи ... й, нарешті, перший раз ... один «соціяліст-самостійник»

Автор — Соломон Гольдельман, діяч «Поалей Ціон», член Малої Ради, згодом урядовець Директорії; праця написана в 1960 р. в Єрусалимі (видання НТШ, Мюнхен, 1967) і спирається на мемуари Зільберфарба, Ревуцького та звіт Національного секретаріату.

У березні 1918 року С. Довгаль вийшов зі шпиталю з перев'язаною головою; відновлений Студентський курінь організовано взяв участь у похороні героїв Крут, а потім його приєднали як четверту сотню до першого полку Синьої (синьожупанної) дивізії, яку згодом німецьке командування роззброїло й розформувало.

У березні С. Довгаль вийшов зі шпиталя з перев’язаною головою і разом з іншими вояками відновили Курінь. Організовано брали участь у похороні героїв Крут.

Перепоховання загиблих під Крутами на Аскольдовій могилі відбулося 19 березня 1918 року (дату автор не подає).

Заможні кола, інтелігенція й офіцерство зустрічали німців зі щирою радістю як визволителів від нестерпного гніту; особливо це виявилося в Києві в перші дні після їхнього приходу. Українці тут не відрізнялися від великоросів і поляків, а великоруське населення зустрічало німців особливо привітно.

Это особенно проявилось въ Кіевѣ въ первые дни послѣ прихода.

Німці вступили до Києва 1 березня 1918 р.; ідеться про перші дні березня.

Комісію для захисту євреїв від насильств було утворено при Думі єврейськими гласними спільно з громадою, але вона могла лише реєструвати випадки. Гласні-українці-соціалісти об'їжджали місця ув'язнення, намагаючись звільнити невинно заарештованих євреїв, і звернулися до козаків із відозвою: «Не запятнайте Украину самосудами... солдаты-украинцы хранят завет своих дедов-казаков: безоружного не бьют».

«Не запятнайте Украину самосу-дами и массовыми насиллями над человЪческими правами. Мы вЪрим, что солдаты-украинцы хранят завЪт своих дЪфдов-каза-ков: безоружнаго не бьют.»

Депутація всіх фракцій єврейської громади відвідала прем'єр-міністра В. Голубовича з меморандумом: «Расстреливают почти исключительно евреев». Голубович запевнив, що курс уряду залишається колишнім і немає підстав для тривоги. Влада спочатку ставилася індиферентно, вважаючи жахи перебільшеними; лише після виступів Думи й М. Грушевського видали кілька наказів козакам припинити самочинні розправи. Покарань не було: козаки повернулися як «визволителі від більшовиків».

«Разстр$ливают почти исключи-тельно евреев, и погромная волна ... исключительно направлена против евреев»

Депутація сеньйорен-конвенту Київської громадської ради до голови ради міністрів В. О. Голубовича: М. Шац («Об'єднані»), А. Страшун (Бунд), Н. Сиркін (сіоністи), А. Ревуцький (Поалей-Ціон), Юдін (Фолкспартей). Меморандум: з 1 по 8 березня комісія з охорони міста зареєструвала погроз — 19, заарештованих і зниклих безвісти — 28, заарештованих і звільнених — 27, убитих — 22, побитих — 11, пограбованих — 13, насильно забраних — 5, зґвалтованих — 3. Голубович пояснив випадки тим, що «в первые дни ещё не было налаженного государственного аппарата».

С 1-го по 8-ое марта комиссля по охранЪ города зарегиетри-ровала слЪфдующее число насилйй ... убитых — 22, избитых — 11, ограбленных — 13

Повідомлення «Найе Цайт» від 14 березня; візит — близько 9–13 березня.

Після приходу німців Скоропадський заснував організацію «Українська Народна Громада»; до кінця березня її керівники дійшли думки про диктатуру у формі гетьманства. Активні члени: М. М. Устимович, Гіжицький, Пащевський, Мацько, В. В. Кочубей, М. М. Воронович, В. Ю. Любинський.

Ця організація назвала себе »Українською Народньою Громадою«

Через кілька днів після звільнення Києва від більшовиків (березень 1918) було скликано збори представників промислових, торговельних, сільськогосподарських організацій (Союз гірничопромисловців Півдня Росії, Вуглесоюз, Антрацитсоюз, Солесоюз, Рудосоюз, Союз цукрозаводчиків, Союз мукомелів та ін.); оргкомітет Протофісу очолив цукрозаводчик Г. Щеньовський.

Вже через кілька днів після звільнення Києва від більшовицьких військ були скликані збори представників промислових, торгових, сільськогосподарських організацій з метою створення Всеукраїнського союзу.

Політична організація «Украинская громада» (пізніше Українська народна громада), створена П. Скоропадським у березні 1918 р., провела установчі збори в київському будинку поміщика Миколи Устимовича; з її активістів набиралися перші міністри гетьманського уряду.

У його київському будинку відбулися установчі збори Української громади

Автор статті: Руслан Пиріг. Адресу будинку Устимовича в Києві не зазначено.

Учительська спілка ухвалила надрукувати відозву до середньошкільників, щоб вони не вступали до військових організацій, а бралися до науки, і зібрати відомості, кого з гімназистів убито, а кого не знайдено; також постановили послати привітання українським козакам.

постановлено надрукувати відозву до середньошкільників щоб вони не вступали до військових організацій, а ставали до науки, а разом зібрати відомости, кого з гімназистів убито

З поверненням разом із німцями українських військ навесні 1918 р. почалася хвиля антиєврейських виступів; Левко Чикаленко, що разом з єврейською делегацією клопотався у військової влади, сказав: «Вони потоплять волю України в жидівській крові».

Левко Чикаленко, який інтервеніював, разом із жидівською делегацією, у військової влади з приводу тих перших погромів, формулював тоді свою думку в цій справі так: «Вони потоплять волю України в жидівській крові».

Місце ексцесів не вказано; цитата за Чериковером.

Після повернення українців, за відомостями автора, на Подолі було вбито невідомо за що студента-єврея.

пострадалъ одинъ студентъ-еврей, убитый на Подолѣ неизвѣстно за что

printed page 83

Після приходу німців гайдамаки захопили Михайлівський монастир, де гуляли, веселилися, судили й страчували.

гайдамаки захватили Михайловский монастырь, где кутили, веселились, судили и казнили.

printed page 107

За перший тиждень після приходу німців гайдамаки в Михайлівському монастирі вбили кілька десятків людей.

В течение первой недели насчитывалось несколько десятков убитых.

printed page 108

Наприкінці лютого 1918 р. уряд Центральної Ради повернувся до Києва (після вигнання більшовиків).

В кінці лютого 1918. року уряд Центральної Ради повернувся до Київа.

Стиль дати неясний; фактично повернення близько 1–7 березня н. ст.

У перші тижні після приходу німців німецькі військові та цивільні установи співпрацювали з міністрами Центральної Ради; згодом виникли суперечки щодо реквізицій і втручання німецьких військових в українське управління.

In den ersten Wochen arbeiteten deutsche Militär- und Zivilstellen mit den Rada-Ministern zusammen.

Узагальнювальна лекція німецького історика (1994), вторинне джерело без посилань; дати подано за новим стилем. Слово «Gemeindeaufbringung» в OCR, імовірно, спотворене (мабуть, мова про збір хліба або реквізиції).

На початку березня 1918 р. редакція газети «Нова рада» зазнала збройного нападу більшовиків; Єфремову вдалося уникнути арешту і розстрілу.

на початку березня 1918 р. редакція газети зазнала збройного більшовицького нападу

Автор статті: Владислав Верстюк. Стиль неясний; більшовики залишили Київ близько 1 березня н. ст., тож імовірно кінець лютого – початок березня.

У перші дні після приходу німців гайдамаки хапали євреїв на вулицях, за бороди затягали тих, хто кричав, у ворота Михайлівського монастиря й там убивали; мешканці боялися близько підходити до монастиря. Навпроти, в Софійському соборі, в цей час правилися урочисті молебні за визволення Києва.

в Софийском соборе, служились торжественные молебны об освобождении Киева, а в ворота монастыря таскали за бороды кричавших в смертельном страхе евреев.

printed page 108

Збори Української учительської спілки м. Києва доручили раді спілки допомогти вчительці гімназії Вояківській, у якої все майно згоріло в будинку проф. Грушевського, і вирішили клопотатися перед Міністерством освіти про допомогу всім учителям, які потерпіли від насильства й грабунків большевиків.

допомогти ... гімназії д-ці Вояківській, все майно якої згоріло в домі проф. Грушевського.

Дата зборів в OCR пошкоджена (початок березня).

На зборах учительської спілки П. Лещенко повідомив, що за большевиків Київською шкільною округою керував комісаріат із представників українського й російського вчительства; завдяки йому большевики випустили з арешту вчителя Ольшавського і відмовилися від арешту вчителя Бакалінського.

Завдяки заходам Комісаріату большевики випустили з-під арешту уч. Ольшавського і покинули замір арешту уч. Бакалінського.

Навесні 1918 р. за Центральної Ради для підготовки українських офіцерів було створено офіцерську школу з шеститижневим курсом, де головну увагу приділяли вихованню в українському дусі; планувалося створення восьми корпусів (Київський, Волинський та ін.).

Для воспитания украинских офицеров была создана офицерская школа с шестинедельным курсом

У боях із більшовиками німці пускали вперед українців, а самі йшли за ними; українське військо, знаючи, що німці підтримають гарматами, завзято било більшовиків.

німці ... пускали наперед українців, самі ж ішли за ними; українське військо, знаючи, що в потребі його підтримають німці гарматами, завзято било втікаючих большевиків.

У зв'язку з підписанням Брестського договору із заходу України почався наступ німецьких військ; на початку березня 1918 р. більшовики залишили Київ.

На початку березня большевики Київ залишили

Уряд обрав СС гвардією і залишив їх у Києві; Запорозька дивізія майже не зупинялася в Києві. За СС залишилася неважка гарнізонна служба лише біля найважливіших державних установ; усю іншу службу в Києві несли німці та окремі вартові сотні.

Усяку ж іншу службу несли в Києві німці й окремі вартові сотні.

Уряд УНР призначив Січових стрільців залогою столиці; курінь розширили до полку, і він лишився в Києві як частина гарнізону.

Із цих, здається, причин уряд УНР призначив Січових Стрільців залогою у столиці. Курінь Січових Стрільців поширено до полку.

На київських військових складах батарея отримала нові однострої й шинелі, які кравці перешили по фігурі; пошили стрілецькі шапки. На комірах шинелей були артилерійські відзнаки — гирла гармат і золоті літери «СС» на червоному тлі.

На комірах плащів уміщено артилерійські відзнаки: гирла гармат із золотими буквами „СС" на червоному випуску. Батерія була найкраще убрана з усіх стрілецьких частин.

Двічі на тиждень батарея виїжджала за місто до Кадетського гаю на польові навчання, там же вчилися їзди верхи.

Двічі на тиждень виїздила батерія поза Київ у „Кадецьку Рощу" на польові вправи.

Прибувши в Україну в середині березня 1918 р., 1-ша Синя дивізія (4 піші полки й артилерійський, командир ген. Зелінський; 1-й полк — полк. Микола Шаповал) стояла в Києві, лише її 3-й полк виїхав на Чернігівщину.

По прибуттю на Україну в половині березня 1918 1. Перша дивізія перебувала в Київі, тільки її 3-й полк відіхав на Чорнигівщину

Додаток.

За словами автора, Євген Коновалець зі своїми Січовими Стрільцями разом із гайдамаками Симона Петлюри йшов в авангарді німецьких військ (на Київ), а згодом волів дати німцям себе роззброїти, ніж зрадити Центральну Раду.

йшов із своїми Січовими Стрільцями, разом із Гайдамаками Симона Петлюри, в авангарді німецьких військ, і тому волів дати себе німцям роззброїти, ніж зрадити Українську Цетральну Раду

Некролог автора 1938 року. Вступ до Києва — 1 березня 1918 року; роззброєння — кінець квітня 1918 року.

Після повернення Центральної Ради з Житомира залогу Києва становили Січові стрільці: три піхотні сотні, кулеметна сотня, кавалерійська сотня і дві батареї.

По повороті до Києва Центральної Ради з Житомира, Січові Стрільці становили залогу Києва

Березень — квітень 1918 р.

З приходом німців і відновленням влади Центральної Ради Слобожанський курінь Волоха ввійшов до складу 3-го Гайдамацького полку; Волох довго був головою польового суду й нещадно розправлявся з більшовиками.

Слобожанський курінь увійшов до скаду 3-го Гайдамацького полку. За час свого перебування в 3-му Гайдамацькому полку Волох довший час лишається на посаді голови польового суду й без милосердя катує большевиків.

Стаття М. Омеляновича-Павленка «Зимовий похід» (про похід 1919–1920), Київ 1918 згадується мимохідь. Дата — за поверненням Ради до Києва (початок березня 1918), виведена з контексту.

У перший час окупації німецькі війська та командування в Києві поводилися коректно, не втручалися у внутрішнє життя і запевняли населення, що прийшли як друзі, щоб звільнити Україну від більшовиків і встановити порядок; це дещо заспокоїло містян.

як німецькі війська, так і його командування тримались коректно відносно українського населення і його влади. Воно не втручалось у внутрішнє життя населення, запевняючи його, що німецька армія прийшла в Україну, як приятелі

Навесні 1918 року за домовленістю уряду з німецьким командуванням українська армія підлягала безпосередньо своєму військовому міністрові; у Києві та інших місцях почали формувати нові частини.

Українська Армія підлягає безпосередньо свойому військовому міністрові, як в адміністративному, так і в оперативному відношеннях. ... Крім Запорозької дивізії, як в Києві, так і в інших місцях, приступлено було до формування нових частин.

Австро-німецькі війська вважали захоплені склади зброї, амуніції й харчів своєю здобиччю, вантажили їх на потяги й одразу відправляли до Німеччини та Австрії; українські частини мали брати під охорону склади на лінії Київ — Полтава — Харків.

Це майно вантажили на потяги і негайно відправляли до Німеччини й Австрії.

Німецька піхота в Києві: у шоломах, зелено-сіра маса, розмірений похідний крок; низькорослий ландвер, землисті втомлені обличчя, поношене сіре обмундирування, багато стрічок Залізного хреста; дисципліна зразкова, спокійна привітність.

Въ шлемахъ, при строгой нѣмецкой выправкѣ, размѣреннымъ походнымъ шагомъ въ раскачку двигалась зелено-сѣрая масса пѣхоты

printed page 82

У перший період окупації німці прокладали по всьому місту телефонний зв'язок для військових потреб: з ранку до ночі лазили з «кошками» на ногах по телеграфних стовпах.

Съ утра до ночи лазали они съ кошками на ногахъ по телеграфнымъ столбамъ, все опутывая своими сѣтями

printed page 83

Окремі отамани панували в цілих областях, спираючись на наближених і найманців; у їхньому розпорядженні були кулемети, гармати й броньовані автомобілі. Багато зброї розтягло населення.

Въ ихъ распоряженіи находятся пулеметы, орудія и бронированные автомобили; какъ и вообще много оружія растаскано населеніемъ.

Про політичний нейтралітет оголосили самостійні військові частини інших народностей — польські й насамперед чехословацькі.

о польскихъ частяхъ и, прежде всего, о чехо-словацкихъ.

Українське військо в березні 1918 р. було найманим: його складали колишні солдати й офіцери, безробітні та авантюристи. Чинів не було, існували тільки посади командирів окремих частин; влада й авторитет командирів були дуже невеликі.

Украинское войско — войско наемниковъ; оно состоитъ изъ бывшихъ солдатъ и офицеровъ, безработныхъ и авантюристовъ.

В українському війську не було денщиків чи прислуги навіть у вищих офіцерів: військовий міністр сам чистив собі чоботи. У поїзді військового міністра кухарями служили австрійські військовополонені.

Военный министръ самъ себѣ чиститъ сапоги. Характерно, что въ поѣздѣ военнаго министра австрійскіе военноплѣнные исполняютъ обязанности поваровъ.

Українське військо поки що носило російську форму; його розпізнавальним знаком була блакитна або жовто-блакитна пов'язка на лівому рукаві.

Украинское войско носитъ пока русскую форму, отличительнымъ его знакомъ является голубая или желто-голубая повязка на лѣвой рукѣ.

Корисно для опису вигляду вояків на вулицях Києва навесні 1918 р.

Німецькі реквізиції зустрічали з недовірою, бо населення не було певне, що за них заплатять. Траплялися насильницькі реквізиції без видачі квитанцій, перетворення церков на стайні, коней накривали церковним облаченням.

Имѣли мѣсто и насильственныя реквизиціи безъ выдачи квитанцій, какъ и обращеніе церквей въ конюшню, покрытіе лошадей церковнымъ облаченіемъ и т. п.

Місце не уточнено — загалом в Україні.

Обози більшовиків, що відступали, на Володимирській і Фундуклеївській 30 серпня 1919 нагадали автору більшовицький відступ із Києва 1918 р. (кінець лютого — початок березня 1918).

По Владимирской и Фундуклеевской тянулись обозы, напоминающіе большевистское отступленіе 1918 г. Уже полтора года!

Ретроспектива про відхід більшовиків перед німцями і військами УНР у 1918.

Гайдамаки, які змінили більшовиків у Звенигородці, розстріляли полонених і зажадали з обивателів 200 000 руб. «на организацию порядка», вдовольнившись потім 1800 руб.

зажадали від обивателів Звенигородки 200.000 рублів на »організацію порядка«

Київська губернія

У середині березня 1918 р. дивізія Натієва разом із богданівцями вирушила з Києва на схід визволяти Лівобережжя вздовж полтавської залізниці за підтримки окремих німецьких загонів.

ІЗ половині березня дівізія Натієва разом з богданівцями вирушила на схід, визволяти від большевиків Лівобережну Україну.

На початку березня 1918 року разом із Радою до Києва повернулися Січові стрільці — військова частина з галицьких військовополонених у Росії, сформована пізньої зими Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником.

Accompanying the Rada on its return to Kiev early in March were the Sich Sharpshooters (Sichovi Striltsi), a Ukrainian military unit composed of Galician prisoners of war in Russia

Групу Натієва було виведено з Києва в березні 1918 р. (на Катеринославщину, потім до Харкова); тим самим зірвано план «Братства самостійників» проголосити гетьманом Болбочана.

група Натієва таки була виведена з Києва у березні 1918 р.

Млиновецький Р. Нариси... Т. 2, Торонто 1973, с. 343.

В армії УНР застосовувалися запроваджені військові ранги: хорунжий, півсотенний, сотенний, курінний, осавул, полковник, отаман; наказом козакам приписувалося стояти струнко під час отримання і повторення наказу.

хорунжий, півсотенний, сотенний, курінний, осавул, полковник, отаман

Автор статті: Олександра Кудлай. Накази військового міністра лютого 1918 р., застосовувалися й після повернення до Києва.

У березні 1918 р. курінь Січових стрільців розгорнуто в полк Січових стрільців; І. Андрух очолив одну із сотень.

У березні 1918 р. курінь був розгорнутий в полк Січових стрільців, а І. Андрух очолив одну із сотень.

Автор: Я. Файзулін.

Перша київська сотня Вільного козацтва, утворена з робітників, у березні разом із невеликим німецьким ешелоном (до ста осіб) вирушила з Києва Південно-Західною залізницею на Катеринослав, брала участь у звільненні міста від більшовиків і повернулася до Києва.

Перша київська сотня Вільного Козацтва, улаштована з робітників, разом з невеличким ешелончиком німців ... вирушила з Київа ... Перша Київська сотня вільного козацтва повернулась до Київа.

Нарис П. Михайловича.

До Києва прибула дивізія синьожупанників (сформована в Німеччині з полонених); крім офіційного параду перед будівлею Центральної Ради — нічого: ні прийому, ні турботи; за їхніми словами, командування не могло домогтися від міністра Жуковського належного пайка й людського приміщення. Полки йшли вздовж усієї Львівської вулиці — молодці в синіх жупанах і високих козацьких шапках, чудово озброєні.

машерували полки за полками, розтягшись вздовж цілої Львівської вулиці, всі як один молодці, в синіх жупанах і високих козацьких шапках, прекрасно узброені

Березень 1918 р.

Січові стрільці як частина київського гарнізону разом із німцями брали участь у роззброєнні київських жителів, відомих «лояльністю» до української влади (іронія — тобто пробільшовицьки налаштованих), і в каральних експедиціях у провінцію проти більшовицьких емісарів.

Разом з німцями брали ми участь в обезброєнні київських мешканців (відомих із своєї «лояльности» до української влади)

Час — березень–квітень 1918 р., після вступу німців до Києва (1 березня н.ст.).

Постачання СС (І. Даньків) збирало запаси з покинутих складів колишньої російської армії: до Сарн везли 60 вагонів військового майна, а назад до Києва прибули з чотирма найдовшими потягами запасів — близько 200 вагонів. Пізніше бракувало тільки готового обмундирування.

Із Сарн назад у Київ Стрілецьке постачання прибуло вже з чотирма довжезними поїздами запасів, разом яких 200 вагонів.

На шляху Сарни–Київ більшовики вперто опиралися лише біля колонії Северинівка коло Бучі на західному березі Ірпеня, захищаючи залізничний міст; 1-ша сотня СС багнетним ударом відкинула їх за Ірпінь, 2-га сотня обійшла через Романівку. Перед тим із налету взято Коростень, Тетерів і Бородянку.

Рішучий опір поставили большевики щойно під Колонією Северинівкою біля Бучі на західньому березі р. Ірпень під Києвом

Спокійне й матеріально дуже добре забезпечене життя в столиці вабило до СС усякий елемент; добір вела канцелярія при Запасному курені: без розмов відмовляли тим, хто починав із питань про матеріальні умови служби — зокрема колишнім російським солдатам і офіцерам, які жили при складах колишніх частин і шукали «лёгкого хлеба».

без ніяких дальших розмов у Січових Стрільцях віддалювали тих, хто починав з того, що інформувався про матеріяльні умови служби в Січових Стрільцях

Конкретних цифр платні в цьому місці немає (с. 113–119 у вибірці відсутні).

За УНР навесні 1918 року військові склади видавали зброю й одяг за вимогами, затвердженими міністерством військових справ, яке дозволяло видавати частинам будь-яке майно. Зі складів на Печерську батарея отримала упряж на 8 гармат, 8 набійних скринь і понад сто сідел, а до монастиря привезли ще чотири польові й одну кінно-гірську гармату.

Зі складів на Печерську привезено нову упряж на коні до 8 гармат і вісім набійних скринь та більше сто сідел.

Після гетьманського перевороту, за автором, так уже не було.

Після повернення уряду до Києва у березні 1918 року в місті поспіхом завершували формування Запорозької дивізії полковника Натієва (4 піхотні полки, кінний полк полковника Петрова, інженерний курінь, легкий гарматний полк, кінно-гірська батарея, панцерні частини й бронепотяги); до 6000 багнетів і 500 шабель вирушили з Києва на Полтаву — Харків.

З початку березня 1918 р. Запорозьку дивізію в команді полк. Натієва в складі до 6000 багнетів, при кінному полку до 500 шабель та при кількох батереях вислано було на фронт в напрямі Київ — Полтава - Харків

Прихід німців сприймався як образливий, але цікавість брала гору, і кияни масово йшли на вокзал подивитися на них (3,5 року не бачили жодного німця). Німецькі війська мали обвітрений, утомлений і виснажений вигляд: усі в сіро-зеленому (одноколірно-сірому), із сірими мішками на плечах, біля сірих возів і кухонь — як караван мандрівників.

Одѣтые въ одноцвѣтно-сѣрый цвѣтъ, съ сѣрыми мѣшками на плечахъ, возлѣ сѣрыхъ повозокъ и кухонь, — нѣмецкіе полки производили впечатлѣніе какого-то каравана странниковъ

printed page 208

Українські війська увійшли до Києва на чолі з новим військовим міністром Ради Жуковським, поповнені привезеними з німецького полону, з голочки вдягнені в сині жупани, нові чоботи й високі сірі папахи з підробного смушку з величезними кокардами українських кольорів.

с иголочки одетыми в синие жупаны, новые сапоги и высокие серые папахи, из поддельного барашка, с огромными кокардами украинских цветов

printed page 115; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом. Сині жупани — імовірно, «синежупанники».

Зовнішній вигляд німецьких військ у Києві: у шоломах, розміреним похідним кроком, перевалюючись, рухалася зелено-сіра маса піхоти — низькорослий ландвер із землистими втомленими обличчями, в обношеному сіро-сталевому вбранні, з безліччю стрічок Залізного хреста на грудях солдатів і офіцерів.

Землистые, усталые лица, обношенное, серое, стального цвета платье, много ленточек железного креста на груди солдат и офицеров

printed page 115; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Щоб надати війську національного характеру, вояків вбирали у фантастичні, не то козацькі, не то татарські головні убори на кшталт довгих кольорових ковпаків. Озброєння було вкрай різноманітне: як у всіх революційних військах, кожен прагнув начепити на себе якомога більше зброї.

Фантастическимъ не то казацкимъ, не то татарскимъ головнымъ уборомъ въ родѣ длинныхъ цвѣтныхъ колпаковъ

Ідеться, найімовірніше, про гайдамацькі шапки зі шликами.

Кожен німецький офіцер і солдат в Україні сприймався як політичний діяч, чиї слова вважали офіційною заявою Німецької імперії, але жодних певних директив вони не мали. Куди б не прийшов німецький загін, навіть взвод піхоти чи броньовик, командир одразу вступав у переговори з місцевою радою.

сейчасъ же командующій офицеръ вступаетъ въ переговоры съ мѣстной Радой и вынужденъ рѣшить цѣлый рядъ вопросовъ высшей политики.

Після повернення української влади до Києва «Запорізький загін» переформували в «Запорізьку дивізію». Генерала Присовського, якому не довіряли, під приводом почеснішої посади призначили губернським комендантом Київщини; командиром дивізії після довгих вагань став «нейтральний» генерал Натієв, грузин родом.

Самого ген. Присовського було усунуто від командування, бо йому не довіряли; під претекстом вищої почесної посади його призначено губсрніяльним комендантом Київщини.

Дивізія ні за що не хотіла мати командиром капітана Шинкаря.

До Запорізької дивізії генерала Натієва навесні 1918 р. входили: 1-й Запорізький полк імені гетьмана Дорошенка (полк. Загродський), 2-й Запорізький (полк. П. Болбочан), 3-й Гайдамацький (полк. В. Сікевич), гарматний (полк. Парфенєв), кінний імені К. Гордієнка (полк. В. Петрів), інженерний (полк. Кузьма), панцерний дивізіон (сотник Болдирів); загалом не більше 5000 осіб. Богданівський полк (полк. О. Шаповал) виділили окремо.

всі полки були в дуже невеликім комплекті, бо загальне число людей в дівізії не переходило 5.000.

У середині березня 1918 р. до Києва прибула дивізія Синьожупанників, яку частково розмістили в Києві, частково в Чернігові. Разом із Січовими стрільцями це була, по суті, уся бойова сила в розпорядженні українського уряду, не рахуючи дрібних добровольчих формувань.

В половині березня прибула до Київа дівізія Синєжупанників, яка була частиною розташована в Київі, частиною в Чернігові.

Голова Будаївської волосної управи доносив київському повітовому комісарові, що німецькі солдати вилучили в мешканців с. Юрівки «всё, что ценнее»; у сусідній Хотівській волості, особливо в с. Гатному, німці «всё забирают самоправно и без платы, убивают и забирают свиней, ведут себя грубо и с угрозами».

німці «все забирають самоправно і без будь-якої плати, убивають і забирають свиней, поводяться дуже грубо і з погрозами»

Передмістя Києва.

У березні 1918 р., після повернення Центральної Ради до Києва, серед козаків загону Натієва (колишнього Присовського) йшла агітація проти ЦР і проти євреїв, говорили про переворот і призначили день — вівторок; у військового міністра Жуковського було лише 1500–1800 січовиків, і він наказав спішно вивести групу Натієва з Києва.

Стали поговарювати о перевороті. Назначен був вже і день – вівторок

Мемуари Жуковського: ЦДАВО, Ф. 3543, Оп. 2, Спр. 1, Арк. 117 зв.; виведення групи — там само, Арк. 77–77 зв. Точна дата «вівторка» невідома.

Морський міністр Жуковський у Києві звернувся до моряків транспортної флотилії Чорного моря із закликом повернутися на свої місця в портах України й організовуватися в професійні спілки, бо більшість команд ішла за більшовиками під загрозою смерті або через обман.

Народне міністерство морських справ, закликаючи до громадянського почуття всіх чорноморців, які мусіли покинути порти України, пропонує їм повернутися на свої місця

Німецька армія (за автором — 500-тисячна) пройшла Україною як «військова прогулянка»; попереду німців для символу йшли малі загони українського війська при Центральній Раді, намагаючись першими вступати до залишених більшовиками міст.

Для німецького війська це був собі військовий променад по Україні

Цифра 500 тис. — оцінка автора.

На підставі закону міністр морських справ УНР видавав накази про звільнення з флоту один річник за другим; звільнених позбавляли утримання, і свідомі моряки-українці роз'їжджалися додому.

видає накази один за другим про звільнення зі служби у фльоті одного річника за другим

Оцінка автора, ворожого до соціалістичного уряду Центральної Ради.

Представники німецького штабу заявляли, що німецькі війська — гості українського уряду, українські війська підпорядковані найближчій німецькій старшині, а більша частина селян нібито помилково думає, що німців покликали поміщики, щоб завадити поділу землі.

німецькі війська — гості Українського Правительства

Березень 1918.

Друга частина «Тимчасового закону про флот» скасовувала примусову службу у військовому флоті УНР: усіх службовців флоту мали наймати за контрактом, порушення контракту каралося за законом про народну міліцію.

примусова служба у воєнній фльоті У. Н. Р. касується

Автор, офіцер флоту гетьманської доби, оцінює цю частину закону різко негативно, як подібну до більшовицьких декретів.

Навесні 1918 року Кричевський виконав для УНР Великий і Малий державні герби, Велику й Малу державні печатки, бланки ратифікаційних грамот, кредитовий білет вартістю 2 гривні та деякі інші проєкти, що не збереглися.

графічні праці Василя Кричевського для Української Народної Республіки, виконані ним навесні 1918 року: Великий і Малий державний герб УНР, Велику й Малу державну печать УНР, бланки ратифікаційних грамот, кредитовий білет вартістю 2 гривні

Обидва герби УНР роботи Кричевського (1918) — це тризуби, обведені овальним орнаментальним вінком; на Великому гербі вінок пишніший і прозоріший, складений з ромбів із перехрестям усередині, а довкола тризуба й усередині нього вкомпоновано менші ромби.

Обидва герби — і Великий і Малий - становлять собою тризуби, обведені овальним орнаментальним вінком. На Великому гербі цей вінок пишніший, легший і прозоріший

Затверджено 22 березня 1918 року. У деяких довідниках Малий герб помилково названо Великим, а дехто приписував герби Нарбутові.

На заставці бланка ратифікаційної грамоти УНР (1918, проєкт Кричевського) тризуб оточено рослинним орнаментом зі стилізованими гронами винограду, а всередині тризуба вміщено маленькі трикутники.

Тризуб у ній оточений рослинним орнаментом зі стилізованими гронами винограду.

Тоді ж Мала Рада ухвалила герб УНР — родовий знак династії князя Володимира Святого, тризуб, відомий з монет Володимира, Ярослава та інших великих київських князів.

Тоді ж було ухвалено й герб Української Народньої Республіки, за який було прийнято родовий знак династії князя Володимира Святого, т. зв. Тризуб

Велика державна печатка УНР (1918, проєкт Кричевського) містила парадно орнаментований тризуб з Великого герба в подвійному колі з рослинним орнаментом; слова напису «Українська Народна Республіка» розділено колами з перехрестям усередині; Мала печатка була простішою, з тризубом з Малого герба.

Слова напису в печатці: "Українська Народна Республіка" розділені колами з перехрестям всередині

Українські соціалісти — гласні Київської думи — об'їжджали місця ув'язнення, намагаючись звільнити безневинно заарештованих євреїв, і випустили відозву до козаків: «Не запятнайте Украину самосудами... солдаты-украинцы хранят завет своих дедов-казаков: безоружного не бьют».

Мы верим, что солдаты-украинцы хранят завет своих дедов-казаков: безоружного не бьют.

автор уривка: Черіковер.

Демократично обрана Київська єврейська громада випустила відозву, що український уряд не винен у злочинах, і закликала «Не делайте необдуманных шагов» — натякаючи на спроби єврейських обивателів околиць звернутися по втручання до німецької комендатури. Автори відозви — Н. Сиркін, д-р Гарбер, М. Левітан. «Naie Zait» 6 березня писала, що уряд ставиться до подій «нейтрально».

«Не делайте необдуманных шагов»

автор уривка: Черіковер.

Після повернення до Києва міністр внутрішніх справ видав наказ, що вивіски, написи й оголошення мають бути лише українською мовою; аналогічні накази видали міністр пошт і телеграфів і міністр судових справ (юстиції). На початку березня Поалей-Ціон вніс про це запит до Ради; аналогічний запит голові Ради міністрів підписали фолкспартей, «Об'єднані» та фракція російських есерів.

министр внутренних дфл издал приказ о том, что выв$оки, надписи и об’явлешя должкны быть только на украинском языкЪ

Незадовго до того демократично обрана Київська єврейська громада випустила відозву: «Братья, знайте, что в этих позорных злодеяниях новое украинское правительство, только что вернувшееся в город, не повинно... Не делайте необдуманных шагов». Автори — Н. Сиркін, д-р Гарбер, М. Левітан.

«Братья ... знайте, что в этих позорных злод$ян1ях новое укра-инское правительство, только что вернувшееся в город, не повинно.»

Натяк на спроби звернутися до німців.

Незабаром після приходу до Києва німці вивісили на вокзалі поруч два плакати: «Warnung vor Taschendieben» і «Warnung vor jüdischen Geldwechslern» («Остерігайтеся злодіїв» і «Остерігайтеся єврейських міняйл»). Аналогічні плакати були й в інших містах (Олександрія Херсонської губ.).

нфмцы вывЪсили на вокзалЪ рядом два пла-ката: ... («Остерегайтесь воров» и «Остерегайтесь еврей-ских м$нял»)

Свідчення наявності вуличних міняйл на київському вокзалі.

Після повернення Центральної Ради з Житомира, за міністра освіти В. Прокоповича, у березні 1918 р. Рада міністра народної освіти ухвалила план українізації вищих шкіл: обов'язкова для всіх слухачів лектура української мови (без неї не видавали диплома), нові кафедри українознавства, перетворення Українського народного університету на державний, відкриття в Києві соціально-професійної школи й народного університету.

Заведення лектури укр. мови по всіх істнуючих вищих школах на Україні, обовязкової для всіх слухачів, без чого не може бути виданий диплом.

У тексті OCR «1913» — помилка замість 1918.

З березня 1918 р. Рада народних міністрів УНР постановила, що будь-які реквізиції для потреб німецького війська проводить український уряд; за вилучене видаються офіційні квитанції, що підлягають оплаті протягом пів року. Ухвалено заборону вивозу продуктів без дозволу уряду, зокрема до Німеччини.

будь-які реквізиції для власних потреб німецького війська мають проводитися українським урядом. За вилучене повинні видаватися офіційні квитанції, які підлягали оплаті протягом півроку

загальнодержавне

За статтею М. Рафеса, у березні 1918 року міністр внутрішніх справ Ткаченко розіслав по всіх тюремних установах обіжник не приймати до в'язниць заарештованих, яких надсилають неукраїнські (німецькі й австрійські) власті.

Въ этомъ циркулярѣ предписывается не принимать въ тюрьмы арестованныхъ, присылаемыхъ туда не-украинскими властями.

Повітова Народна Рада в Рівному на Волині на засіданні 10—17 березня 1918 р. прийняла кошторис повіту на 1918 р. у розмірі 3,5 млн карбованців, з яких на народну освіту — 2 300 000 карбованців; платню вчителеві підвищено до 250 карбованців на місяць.

платня вчителеві побільшується до 250 карб. на місяць

Читано з зображення. У дописі «Рівне на Волині» (підпис І. К.); стиль дати не вказано, можливо ст. ст. Фраза про суму, «більшу проти 1917 року на 2 100 000», надрукована неоднозначно.

Урядова ревізія виявила, що Київська повітова земська управа на чолі з Б. П. Преснухіним у березні 1918 року без торгів продала з деміївського дров'яного складу лісопромисловцю Берникеру 1 668 дубових і соснових колод по 1 руб. 30 коп. за кубічний фут дуба і 1 руб. 10 коп. за сосну (усього 36 810 руб.); той перепродав їх там же на Деміївці пивоварному заводу Шульца за 62 233 руб., заробивши 25 423 руб. Це стало підставою для усунення управи.

продано безъ торговъ лѣсопромышленнику Берникеру 1.668 дубовыхъ и сосновыхъ колодъ по цѣнѣ 1 р. 30 коп. за куб. футъ дуба и 1 р. 10 коп. — сосны, всего на сумму 36810 руб.

Опубліковано в номері від 12 жовтня 1918 р.; частина цифр зіпсована OCR.

Свободу зборів поставили під дозвіл «на розсуд начальства»; так, не дозволили святкувати річницю російської революції.

не дозволено було святкувати роковини російської революції

Річниця Лютневої революції — березень 1918 (н. ст.). Місто прямо не названо, імовірно Київ.

Невдовзі після приходу німців до Києва (березень–квітень 1918) січові стрільці як частина київського гарнізону разом із німцями брали участь у роззброєнні киян, відомих своєю 'лояльностью' до української влади, і в експедиціях у провінцію.

Разом з німцями брали ми участь в обеззброєнні київських мешканців (відомих із своєї „льояльности” до української влади)

Євген Коновалець, «Причинки до історії української революції» (1928). Іронічне 'лояльность' — тобто ворожих до української влади.

За німців у місті зберігався зразковий порядок; німецька каска вселяла страх.

Порядокъ въ городѣ сохранялся образцовый, нѣмецкая каска внушала страхъ

printed page 83

Васильківський повіт опинився під владою самозваного коменданта Койхеля, потім якогось фон-Дітмана, який зажадав собі автомобіль і м'які меблі, найняв колишніх поліцейських і жандармів і влаштовував каральні експедиції з контрибуціями.

фон-Дітман, який почав з того, що звелів доставити собі автомобіль і мнягкі меблі

Розповідь на земських зборах 9.04.1918

Комендант Центральної Ради в Білій Церкві Ліберов почав із того, що зажадав 10 фунтів ковбаси й пляшку коньяку, випустив кримінальних і посадив політичних; колишній пристав, який його змінив, пропонував «охрану» за 120 000 рублів.

зажадав собі 10 фунтів ковбаси і пляшку коняку

Київська губернія, не місто

До перевороту міська міліція підпорядковувалася не комісарам, а міським самоврядуванням; організована вона була погано, без досвіду й дисципліни старої поліції, і вирізнялася лінощами, розбещеністю та хабарництвом.

вона відзначалася лінивством, розпущеністю і хабарництвом

Оцінка автора; стосується періоду ЦР, зокрема Києва.

У березні 1918 р. (після повернення української влади) було створено спеціальну комісію з розслідування злочинів більшовиків; на момент укладання некрологів у збірнику «Малая Русь» вона ще не закінчила збирання матеріалів і не мала загального реєстру справ.

спеціальної комісії з розслідування злочинів більшовиків, створеної у березні

Посилання на: Некрологи убитых // Малая Русь... С.183.

Напередодні 15 березня 1918 р. (у Бердянську) Рада вночі ходила по квартирах деяких «буржуев» з обшуками, шукаючи гроші, і забирала все, що знаходила понад 100 рублів; господарі Винниченка весь день ховали гроші й цінності — в діжки з квітами, у піаніно, у дверні ручки.

Совєт тої ночі ходив по деяких буржуях і робив труси, шукаючи грошей. Що знаходив звиш 100 карб., забирав.

Не Київ (Бердянськ), але типова практика радянської влади на початку 1918 р. Дату виправлено редактором з 15.II на 15.III.

Після повернення Ради в березні 1918 р. почалися антиєврейські ексцеси: під приводом обвинувачення в більшовизмі українські січовики захоплювали євреїв і розправлялися з ними; у самому Києві був цілий ряд самосудів, випадки катувань і знущань; усе залишалося безкарним.

Подъ предлогомъ обвиненія въ большевизмѣ, украинскіе сѣчевики захватывали и расправлялись съ евреями ... Въ самомъ Кіевѣ имѣлъ мѣсто цѣлый рядъ такихъ самосудовъ

printed page 210

Гайдамаки й загони «вільного козацтва» з криками «всех жидов перережем» хапали посеред вулиці євреїв під приводом арешту «жидовских комиссаров», відводили до казарм і найчастіше розстрілювали; офіцери роз'їжджали містом і нагайками били євреїв; євреї зі страху поховалися по домівках; з ранку до ночі до Міської думи стікалися відомості про насильства.

Гайдамаки и отряды «Вального козацтва», с криками «вс$х жидов пере-р$жем», хватали посреди улицы мирных жителей-евреев, под предлогом ареста «жидовских комиссаров»

Березень 1918 н. ст.

У березні 1918 р. уряд УНР, ще перебуваючи в Житомирі, видав закон про перехід київської міліції з відання міської управи у відання МВС; Київська дума влаштувала на своїх зборах демонстрацію протесту проти «походу проти органів міського самоврядування» (слова міського голови Є. Рябцова).

київська міліція мала перейти спід розпорядження міської управи під владу міністерства внутрішніх справ

Спеціальна комісія при штабі військового загону з охорони Києва збирала відомості про «убитых и зверски замученных большевиками в Киеве и его окрестностях с 24 января с.г. офицерах, солдатах, вольных казаках, гайдамаках, врачах, учащихся и вообще всех гражданах»; звернення до киян друкувалися в пресі. Слідча комісія розміщувалася в будівлі Судової палати й просила повідомляти про долю зниклих у дні терору.

«вбитих і звірськи замучених большевиками в Києві та його околицях з 24 січня ц.р. офіцерів, солдат, вільних козаків, гайдамаків, лікарів, учнів і взагалі всіх громадян»

Від слідчої комісії // Нова Рада. 1918. 31 (13) березня. С.3.

Ще в Житомирі уряд УНР видав розпорядження про перехід київської міської міліції з-під влади міської думи під Міністерство внутрішніх справ; міська дума влаштувала на своїх зборах у Києві гостру демонстрацію-протест.

видала розпорядок, на підставі якого міська міліція має перейти з-під зверхности київської "міської думи" під владу Міністерства Внутрішних Справ. Міська дума виступила тоді з гострою демонстрацією у Києві

Дата приблизна: розпорядження з житомирського періоду (лютий 1918 р.), протест — після повернення уряду до Києва, березень 1918 р.

З появою німців у Києві, без жодних загрозливих оголошень, зникли грабежі й насильства; навіть пізно вночі стало цілком безпечно гуляти вулицями.

Даже поздней ночью стало совершенно безопасно гулять по улицам.

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом. Оцінка автора, який симпатизує німецькому порядку.

Порядок у Києві за німців зберігався зразковий; німецька каска вселяла страх перед силою, що стояла за нею.

Порядок в городе сохранялся образцовый, немецкая каска внушала страх

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Оголошення: правління Добрушської писчепаперової фабрики князя Паскевича повідомляло, що 2 березня більшовики й червоногвардійці викрали з каси фабрики цінні папери (облігації, акції), і просило кредитні установи затримати їх у разі пред'явлення.

большевиками и красногвардейцами изъ кассы фабрики похищены 2-го марта с.г. ниже поименованныя %% бумаги

Фабрика в Гомельському повіті, оголошення адресоване, зокрема, київським банкам; стиль дати не вказано.

На Львівській вул. кілька «вільних козаків» повели двірника будинку № 1 і біля Софійського собору страшно побили. Двірник розповідав, що заарештованих відводять до казарм і там піддають жорстоким мукам, б'ють до втрати свідомості, «отрезывают руки, ноги, головы».

увели его и у Софевскаго собора страшно избили. Дворник этот передает, что арестованных уводят в особое мЪсто, в казармы

Переказ зі слів двірника.

Навесні 1918 р. Скоропадський був у німецького полковника фрайгерра фон Штольценберга (який утратив руку на війні), що запевняв, ніби німці тут «только гости», не втручаються у внутрішні справи, а інших партій, крім соціалістичних, в Україні немає.

Штольценберг, размахивая одной рукой (другую он потерял на войне), сказал мне, что немцы здесь только временно, что они только гости

Невдовзі після повернення української влади до Києва стали приїздити українські емігранти й галичани: д-р Д. Донцов, д-р В. Панейко, М. Залізняк, В. Степанковський, трохи пізніше А. Жук; їхні враження від української державності були невеселими.

Приїхали: д-р Ди. Донцов, д-р В. ІІанейко, Михайло Залізняк, Волод. Степанківськпй, пізиіще трохи А. Жук.

Після вигнання Червоної гвардії до Києва почали приїжджати численні німецькі фахівці, переважно торговельні експерти для переговорів про експорт зерна й сировини, а також дипломатичні представники Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії та Туреччини.

до Києва почали наїжджати численні німецькі фахівці. Це були головним чином торговельні експерти

Дмитро Донцов повернувся до Києва з еміграції наприкінці березня 1918 р., за Центральної Ради, приблизно за місяць із гаком до гетьманського перевороту.

Прибув я до Києва, з першої с·воєї еміграції, в кінці березня 1918 року, за Центральної Ради, місяць з чимсь перед гетьманським переворотом

Вступ написано 1954 р.

Після приходу австро-німецьких військ генерал Павло Скоропадський деякий час жив у Києві як приватна особа, уважно стежив за подіями й збирав навколо себе російських і «малоросійських» поміщиків, дехто з яких просив у нього зброї для захисту маєтків.

Деякий час жив він у Києві як приватна людина і дуже докладно слідкував за подіями

Березень — квітень 1918 р.

За донесеннями графа Форгача, серед австрійських і німецьких експертів у Києві панувала думка, що землю слід узаконити за селянами за викуп.

думка, яка панує, по доносенням ґрафа Форгача, в кругах наших і німецьких фаховців у Київі

Німці, посуваючись Україною, не хотіли вірити, що давно неголений чоловік у засмальцьованому одязі й старому кашкеті без жодних відзнак — це військовий міністр УНР.

вони не хотіли, наприклад, вірити, що давно неголена, в заялозеній одежі, в якімсь старім кашкеті без усяких відзнак людина — це єсть військовий міністр...

Ім'я не назване; військовим міністром тоді був О. Жуковський.

Після відкриття західного кордону до Києва навесні 1918 року приїхало багато галицьких політиків та емігрантів зі Східної України, зокрема д-р Дмитро Донцов і д-р Василь Панейко.

The opening of the western frontier enabled many Galician Ukrainian political leaders and émigrés from East Ukraine, including Dr. Dmitro Dontsov and Dr. Vasil Paneyko, to come to Kiev.

Після повернення до Києва уряд Ради розширили за рахунок соціалістів-федералістів (міністром юстиції став Сергій Шелухін); есери обіймали 7 із 15 портфелів.

five Socialist Federalists, including Serhi Shelukhin, who was made minister of justice, but the Social Revolutionaries held seven of the fifteen portfolios

Дмитро Дорошенко, який бачив вступ німців до Києва, стверджував, що Рада ставилася до них без ентузіазму й вважала їх окупаційними військами, а не союзниками.

Doroshenko, who witnessed the entry of the Germans into Kiev, maintains that the Rada was not enthusiastic about the Germans and regarded them as occupation forces rather than as allies

Вступ німців до Києва — 1–2 березня 1918 р. (дату додано за загальновідомими даними).

Німецьким послом у Києві навесні 1918 року був барон Адольф Мумм фон Шварценштайн, який раніше служив у Токіо; начальником штабу німецького командувача в Україні був генерал Вільгельм Гренер.

the German ambassador (Botschafter) in Kiev, Baron Adolf Mumm von Schwarzenstein, who preferred to conduct relations with the Ukrainians in a manner befitting a diplomat.

Навесні 1918 року уряд Ради створив Департамент віросповідань при Міністерстві внутрішніх справ і поставив на його чолі одіозну постать — колишнього єпископа Красноярського Никона (Миколу) Безсонова, який самовільно зняв сан.

the choice of an odious figure, the self-unfrocked former Krasnoiarsk Bishop, Nikon (Nikolai) Bezsonov, to head the new department

Есей, імовірно, Б. Боцюрківа. У квітні (за джерелом — березні) 1917 р. київська рада громадських організацій пропонувала Никона на місце митрополита Володимира.

У березні 1918 р., живучи в готелі «Кане», Скоропадський провадив зовні безтурботний спосіб життя, але до нього приходила маса людей: Коношенко і Гіжицький, великі землевласники Підгорський і граф Грохольський, Микола Міхновський; у тому самому готелі оселився д-р Луценко, якого підозрювали в передаванні відомостей Центральній Раді.

я остановился в гостинице «Кане», вел на вид довольно беспечный образ жизни, тем не менее ко мне приходила масса народу.

У березні 1918 р. київським комендантом був генерал Цисович. У Києві перебував австрійський військовий уповноважений майор Флейшман (його ад'ютант називав його «послом»), який два роки служив у штабі Гінденбурга; згодом він вів підпільну агітацію проти гетьмана.

ко мне приехал австрийский майор, Флейшман, совсем не посол, а военный уполномоченный

Після повернення до Києва кабінет переформовано: голова В. Голубович; внутрішніх справ — М. Ткаченко; військових і морських — О. Жуковський; судових — С. Шелухин; земельних — М. Ковалевський; продовольства — П. Колюх; закордонних справ (держ. секретар) — М. Любинський; праці — Л. Михайлов; пошт і телеграфів — Г. Сидоренко; шляхів — Сокович; фінансів — Перепелиця; держконтролер — Лотоцький; освіти — В. Прокопович; торгівлі й промисловості — І. Фещенко-Чопівський.

потім переконструовано по повороті до Київа таким способом: голова міністрів — В. Голубович

Березень 1918.

На чолі німецьких армій стояв старенький фельдмаршал фон Ейхгорн, який мало втручався в політику; його начальник штабу генерал Ґренер і особистий ад'ютант граф Альвенслебен збирали відомості про настрої й налагоджували контакти з «діловими колами», обмежуючись з українським урядом офіційними контактами.

На чолі німецьких армій стояв старенький фельдмаршал фон Айхгорн, який мало втручався до політичних справ

Автор доповіді — відомий німецький публіцист Колін Росс, який з осені 1917 р. служив у військовому відділі Міністерства закордонних справ Німеччини (постачав іноземній пресі відомості про воєнні дії). Під час окупації України він перебував при передових німецьких загонах і разом із ними вступив до Києва.

При занятіи нѣмцами Украины Колинъ Россъ находился при передовыхъ нѣмецкихъ отрядахъ, съ которыми и вступилъ въ Кіевъ.

Відомості з редакційної примітки «Архива русской революции». Німецькі війська вступили до Києва 1 березня 1918 р. (за загальновідомими даними). Доповідь складено на прохання начальника оперативного відділу Східного фронту (Ober-Ost).

Командувачем усіх збройних сил УНР був військовий міністр Жуковський, начальником його штабу — генерал Ожецький; обидва, імовірно, колишні офіцери російського Генерального штабу. Жуковський справляв враження енергійної людини, яка знає, чого хоче: він прагнув тримати армію в руках, поступово привчити її до дисципліни й призвати новобранців одного року.

Командующимъ всѣми вооруженными силами является военный министръ Жуковскій, начальникъ его штаба — генералъ Ожецкій

Ідеться про військового міністра Олександра Жуковського.

Під час нальотів із бандою солдатів діяв якийсь Мілашевський, що називав себе отаманом «Куреня смерті»: він пограбував на Думській пл. буд. 3 (Епштейна), будинки 61, 65, 67 на Олександрівській вул., буд. 33 на Маріїнсько-Благовіщенській; отаман зґвалтував кількох жінок.

«работает» с бандой солдат нфюй Милашевскй, который называет себя атаманом «Куреня смерти»

Олександрівська вул. — нині вул. Сагайдачного/Грушевського (залежно від ділянки); Маріїнсько-Благовіщенська — нині вул. Саксаганського.

Після повернення до Києва частково оновлено кабінет: Ткаченко — міністр внутрішніх справ, Ковалевський — земельних справ, Шелухин — юстиції, Прокопович — освіти, Коліух — продовольства, Сокович — шляхів, Фещенко-Чопівський — торгівлі й промисловості, Лотоцький — держконтролер, Христюк — держсекретар.

М. Ткаченко, який раніш був міністром юстиції, став міністром внутрішніх справ

Серед німецьких представників у Києві не було єдності: командування Східної групи хотіло цілком підпорядкувати собі слабкий уряд Центральної Ради, а цивільний представник барон Мумм, що спершу прибув як голова торговельної делегації, стояв за м'якше ставлення й порозуміння без тиску.

Цивільний представник барон Мум, що так само як і гр. Форгач прибув зпочатку в характері голови торговельної делегації, стояв за те, щоб трактувати український уряд більш мягко

У березні 1918 р. уповноважений австро-угорського генштабу при уряді УНР майор Фляйшман зустрічався (у Києві) зі Скоропадським; у середині квітня склав характеристики українських діячів («Голубович – на содержании у германцев», «Жуковский – немецкая кукла»), назвавши Скоропадського лідером нової національно-демократичної партії (Української народної громади) і прихильником сильної влади у формі гетьманства.

О. Жуковський — «німецька кукла»

Невдовзі до Скоропадського в готелі «Кане» приєднався його підлеглий по 1-му (34-му) корпусу Г. Зеленевський; довкола генерала склалося коло однодумців, які створили таємну організацію «Українська громада» (пізніше «Українська народна громада», УНГ).

Російські, польські та єврейські фінансисти й великі землевласники легко знаходили шлях до Головної квартири фельдмаршала Ейхгорна; головним радником і експертом німців став єврейський банкір Добрий.

головним дорадником і експертом німців став відомий жидівський банкір Добрий

Оцінка автора.

Після повернення до Києва (навесні 1918) автор вступив на роботу до Міністерства народної освіти; потрапити туди йому допомогли соціалістичні погляди та знайомства з видатними соціалістами.

Пізніше по повороті до Києва, його принято на працю до Міністерства Народної Освіти

Дату виведено: після повернення УНР до Києва в березні 1918.

Автор застав у міністерстві міністра Івана Стешенка (гімназійний педагог, український соціал-демократ, «мягкий, умный и очень милый человек»); заступником був Петро Холодний, який також викладав в одній із київських гімназій.

Вступивши до Міністерства, ми застали ще міністра Івана Стешенка ... Иого заступником був Петро Холодний, що рівнож вчив в одній з київських гімназій

Можлива неточність пам'яті: навесні 1918 міністром формально був В. Прокопович, Стешенко — до січня 1918.

Особливу відомість мали генерали Прессовський і Петлюра; Петлюру автор називає авантюристом, який користується великою популярністю, що яскраво виявилася під час вступу українських військ до Києва.

Кромѣ нихъ пользуются особой извѣстностью генералы Прессовскій и Петлюра. Послѣдній — авантюристъ, пользующійся большой популярностью.

«Прессовський» — імовірно, Костянтин Прісовський. Петлюра генералом не був; звання — помилка автора.

Генеральну військову санітарну управу (створену 13 грудня 1917 р.) очолювали Дмитро Одрина (до 23 березня 1918 р.), Яків Зозуля (з 6 лютого по 4 березня 1918 р.), Яків Карабай; співробітники — А. Іскра, М. Орловський, К. Захаренко, П. Северенчук та ін.

Відомство очолювали Дмитро Одрина (до 23 березня 1918 р.), Яків Зозуля (З 6 лютого по 4 березня 1918 р.), Яків Карабай.

Коментар публікатора; дати частково перетинаються в джерелі.

Рядовий солдат українського війська отримував 333 карбованці на місяць платні, а також харчі, квартиру й одяг; їхні родини отримували допомогу. Командир кожної частини отримував на 15% більше, ніж безпосередньо підлеглі йому.

Простые солдаты получаютъ жалованье въ 333 рублей въ мѣсяцъ и, кромѣ того, пропитаніе, квартиру и одежду.

Валюту в джерелі названо «рублі»; ідеться, найімовірніше, про карбованці УНР або рублі, що ходили паралельно.

Найвища ціна на зерно в березні 1918 р. не перевищувала 18 рублів за пуд.

такъ какъ высшая цѣна на зерно не превышаетъ 18 рублей за пудъ

Можливо, ідеться про тверду (граничну) ціну.

З пуда зерна можна було отримати 3 пляшки горілки вартістю 90 рублів, тобто приблизно 30 рублів за пляшку, тож самогоноваріння було для селян ще однією причиною не продавати зерно.

а изъ пуда зерна можно получить 3 бутылки водки цѣнностью въ 90 рублей

Близько 30 рублів за пляшку; у містах горілка, за автором, коштувала ще дорожче.

Найпростішу фізичну роботу, наприклад розвантаження залізничного вагона, оплачували від 30 до 50 рублів на день, тож кожен — аж до чорнороба, волоцюги чи демобілізованого солдата — мав величезні суми грошей.

разгрузка желѣзнодорожнаго вагона, оплачивается отъ 30 до 50 рублей въ день.

Діапазон від 30 до 50 рублів на день; у полі amount подано нижню межу.

Після відходу більшовиків на початку березня 1918 р. Скоропадському довелося весь одяг заводити наново; він покликав і вшанував шевця, у якого переховувався, і замовив у нього чоботи; цей швець потім часто приходив до нього за часів гетьманату.

я его призвал, чествовал и, конечно, заказал сапоги. Впоследствии он часто приходил ко мне во время гетманства.

Перші тижні німецької окупації зовні були спокійними: українське населення придивлялося до німців, німецьке командування — до українських обставин.

Перші тижні німецької окупації назовні були нібито спокійні

Після повернення Центральної Ради настав двомісячний період відносного ладу; пересічного обивателя, байдужого до політики, непокоїли відгуки безконечних дебатів Центральної Ради за мурами колишнього Педагогічного музею: він відчував, що «тут щось не теє».

Наступив двомісячний період розмірного ладу, утривалення української влади

Березень — квітень 1918 року.

Узгодивши з Грушевським геральдичний бік справи, Кричевський, який утратив у пожежі все, позичив креслярське приладдя і взявся до роботи над гербами.

домовившись із Грушевським про геральдичний бік справи, він позичив креслярське приладдя і взявся за працю.

Свою адміністративну діяльність німці почали з того, що нарядили сорок баб і звеліли їм вимити гарячою водою з милом київський вокзал; про це багато говорили як про анекдот, але це правда — ні до, ні після ніхто вокзалу не мив.

нарядили сорокъ бабъ, которымъ было велѣно горячей водой и мыломъ вымыть кіевскій вокзалъ

printed page 209

З появою німців зникли грабежі й насильства; навіть пізно вночі стало безпечно гуляти вулицями; відкрилися театри, синема, ресторани.

Даже поздней ночью стало совершенно безопасно гулять по улицамъ. Открылись театры, синема, рестораны

printed page 83

У перші тижні окупації німці прокладали по всьому Києву телефонні лінії — буквально заплутали місто дротом, який теліпався під ногами, на балконах, на деревах і телефонних стовпах.

буквально запутали Киев проволокой, которая болталась и под ногами, и на балконах, и на деревьях, и на телефонных столбах.

printed page 109

Заможний київський обиватель («буржуй») зустрічав німців радісно, але без ентузіазму; деякі дами сором'язливо тицяли букети квітів німецьким офіцерам.

некоторые дамы совали застенчиво букеты цветов немецким офицерам

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом. Сумський (с. 107) стверджує, що квітів німцям не кидали.

У перший період окупації німці з ранку до ночі лазили з кігтями на ногах по телеграфних стовпах, прокладаючи по всьому Києву телефонний зв'язок для військово-польових потреб.

С утра до ночи лазали они с кошками на ногах по телеграфным столбам, все опутывая своими сетями

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Німецький офіцер опинився в дивному становищі щодо місцевих офіцерів і тих верств, серед яких обертався: без дуже великих коштів він не міг жити з ними на рівній нозі.

онъ никакъ не можетъ жить съ ними на равной ногѣ, не располагая очень большими средствами.

За даними адресного столу, перевага тих, хто виїхав із Києва, над прибулими становила в лютому 1918 року 4253, а в березні — 11 194 особи.

перевѣсъ выбывшихъ изъ города надъ прибывшими въ городъ составилъ въ февралѣ 4253, въ мартѣ-11.194 души.

Українського уряду в Києві перші дні після звільнення ще не було, на нього чекали з нетерпінням; щодня надходили вісті про очищення Лівобережжя — українське військо, поповнене добровольцями, йшло попереду, а німці слідом закріплювали територію. Коли Голубович із міністрами, а за ним Грушевський із Малою Радою з'явилися в Києві, громадськість побачила, що «всё пойдёт по-старому».

Українського уряду ще не було, а його дожидали з великою нетерпеливістю.

Офіційні українські кола приймали німців дуже сухо, як окупантів, а не союзників: жодних прийомів і неофіційних зустрічей; німці, приїжджаючи до Києва, не знаходили українців ніде, крім урядових установ, тоді як російські, єврейські й польські кола всіляко зближувалися з німцями й «обробляли» їх.

Німці, попадаючи до Київа, столиці України, думали зустрінути українців, але ніде їх не знаходили, окрім як в урядових інституціях.

Оцінка автора.

Більшовики агітували серед синьожупанників: на Сінному чи Галицькому базарі постійно виникали імпровізовані мітинги — юрба обступала козака-синьожупанника й якогось «жидка», що сперечалися між собою, люди слухали; козаки трималися твердо й самі були добрими контрагітаторами.

раз-у-раз доводилось бачити імпровізовані мітінги десь на Сінному або Галицькому базарі: юрба обступила козака-синєжупанника й якогось жидка, що сперечаються між собою

Вулична сцена весни 1918 р.; лексика автора.

Із поверненням української влади з кутків повилазили російські офіцери й чорносотенці, які за більшовиків рядилися в «пролетарське» лахміття; вулиці заблищали діамантами спекулянтських кокоток, пишними капелюхами, золотими перснями, золотими російськими офіцерськими погонами; знову відкрилися закриті більшовиками шантани та інші розважальні заклади.

улиці заблищали бріліантами спекулянтських кокоток, пишними капелюхами „законних" буржуазних шлюх, золотими перстнями, золотими офіцерськими руськими погонами. Одчинились знову закриті большевиками шантани

Березень–квітень 1918; опис міст загалом (насамперед Києва); тон різко класово-ворожий.

Німецький гарнізон приніс цілковите заспокоєння столиці, і вона швидко набула вигляду центру великої держави; у повітах у першій половині березня 1918 р. ще траплялися грабежі й убивства; для порядку всюди організовувалася міліція, поруч стояли невеликі німецькі загони; німці поки не втручалися в місцеві справи і поводилися дуже коректно.

Німецька залога принесла повне заспокоєння столиці, і вона швидко набрала вигляду центру великої держави.

Розпорядок батареї СС у Києві навесні 1918 року: до обіду — гімнастика, стройова підготовка й вправи біля гармат, після обіду — військові лекції та лекції з історії України, про дисципліну, більшовицьку пропаганду й УНР. Для майбутніх офіцерів і підстаршин відкрили артилерійську школу.

У батерії відбувалася перед полуднем руханка, муштра, вправи при гарматах, по полудні були військові виклади і виклади з історії України.

Група членів Українського клубу стала запрошувати визначних старшин і козаків-синьожупанників на товариські зустрічі до Клубу, де обговорювали організацію культурно-освітньої роботи й розумних розваг серед козаків.

почала запрохувати декого з видніщих діячів зпоміж старшин і козаків... на товариські сходини до Клюбу

Після приходу німців у Києві відкрилися театри, синема, ресторани; життя закипіло у швидкому темпі.

Открылись театры, синема, рестораны, жизнь заиграла быстрым темпом свою вечную суетливую музыку.

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Частини та установи, що розформовувалися, мали надіслати до військово-наукового відділу Генштабу описи прапорів, грамот, ікон, картин, портретів, колекцій зброї та одягу й бібліотек; усі ці речі передавалися до Державного українського військово-історичного музею та бібліотеки Генерального штабу.

Усі ці речі мали бути передані до Державного українського військово-історичного музею та бібліотеки Генерального штабу

Автор статті: Олександра Кудлай. Місцезнаходження музею в Києві не зазначено.

У суботу 3-го (так надруковано) в Бульварно-Кудрявській аудиторії (№ 26) мали початись читання з українознавства щодня з 6 до 8 вечора, перша тема — «Основи української національної ідеї»; вхід вільний.

починаються читання по украно-знавству

Читано з зображення. Дата надрукована як «3-го березоля» (очевидно, 30 березня або помилка); перший день читань невизначений. [колонка 23 за наскрізною нумерацією плиток]

Дмитро Донцов навесні 1918 р. «недурно писал» у газеті «Новая Рада»; згодом (з 24 травня 1918 р. за виноскою) — директор Бюро преси та Українського телеграфного агентства; через день після падіння гетьмана написав про нього різку статтю.

Он недурно писал в «Новой Раде», и все его статьи мне нравились. Впоследствии я назначил его начальником Украинскою пресс-бюро

Дата призначення — редакторська виноска 147.

У день приходу німців В. В. Шульгін випустив прощальний номер «Киевлянина» з повною гідності передовицею і тимчасово припинив видання; газета відновилася лише у вересні 1919 р. після вступу Добровольчої армії.

въ день прихода нѣмцевъ выпустилъ прощальный номеръ «Кіевлянина» ... и временно прекратилъ изданіе своей газеты

printed page 208

Київські газети на початку березня 1918 р. рясніли жалобними оголошеннями зі стереотипною кінцівкою «зверски убит в Михайловском монастыре».

Газеты пестрели траурными объявлениями, кончавшимися стереотипной фразой: «зверски убит в Михайловском монастыре».

printed page 108

Після статті Ніковського автор (Сумський) в одній із київських газет обізвав його «Андреем Чебыряком», чим Ніковський дуже образився.

обозвал после этой статьи г. Никовского Андреем Чебыряком

printed page 108; Алюзія на справу Бейліса (Віра Чеберяк).

Газета «Нова Рада» (орган соц.-федералістів) вустами товариша голови Ради Ніковського писала, що під час відступу українців із Києва «Киев стрелял им в спину до последнего строения под Святошином», і стріляла нібито виключно єврейська молодь.

«Киев стрелял им в спину до последнего строения под Святошином... это была исключительно еврейская молодежь—студенты, гимназисты, рабочие»

автор уривка: упорядник С. О. Алексєєв за Черіковером; погромна стаття, твердження Ніковського — пропаганда

Країна вже кілька тижнів була відрізана від зовнішнього світу й гарячково прагнула новин. Місцеві газети обмежувалися відомостями з випадкових іноземних газет: останні німецькі газети, що надійшли до Києва, датувалися серединою грудня 1917 р.

Такъ напримѣръ, послѣднія нѣмецкія газеты, прибывшія въ Кіевъ, были отъ середины Декабря прошлаго года.

Стан на березень 1918 р.

Наприкінці березня 1918 р. партія соціалістів-самостійників поширювала в Києві, головним чином серед військових, «Оголошення» про необхідність призначити гетьмана для боротьби з більшовиками й анархією.

для боротьби з большевиками, анархією, проведення реформ, збудовання війська необхідно призначити гетьмана

Наша думка, 1918, №3, 25 березня, с. 2.

У середині березня 1918 р. Товариство українських юристів опублікувало статтю (автор — Парчевський) з різкою критикою становища та вимогою передати владу особі з диктаторськими повноваженнями; Парчевський потім вступив до партії Скоропадського і підштовхнув її до ідеї гетьманства.

Товарищество Украинских Юристов выступило с сильной критикой против существующего положения вещей и требовало, чтобы власть была передана какому-нибудь лицу с диктаторскими полномочиями

Стиль дати імовірно новий (після 1 березня).

Під час березневих київських подій орган українських есерів «Боротьба» вимагав слідчої комісії під контролем населення; орган українських есдеків «Робітнича газета» протестував проти спроб подати більшовицькі події як «еврейскую интригу»; «Нова рада» спершу звинувачувала «тайных черносотенцев и хулиганов».

Мы должны самым энергичным образом протестовать против таких слухов и призвать к единению и сотрудничеству с еврейской демократией.

автор уривка: Черіковер.

А. Ніковський у «Новой раде» писав, що під час відступу українців у січні «Киев» стріляв їм у спину «до последнего строения под Святошином», а на Васильківській вулиці (єврейський район) «на каждом шагу оглядывайся, чтобы чего доброго тебя не сразила пуля, пущенная национальным меньшинством»; дорікав київському єврейству, що має понад 40 громадських організацій, мовчанням.

на Васильковской улице (еврейский район) такие дела, что на каждом шагу оглядывайся

автор уривка: Черіковер; пояснення «еврейский район» — Черіковера.

У березні видавництво «Відродження» випустило брошуру «Для чого німці прийшли на Україну?» з офіційними документами; у відповіді німецького штабу в Києві стверджувалося, що євреї невдоволені німцями, бо за більшовиків торгували награбованим; видавництво зробило застереження, що не цілком поділяє цю думку.

«Большая часть евреев верит, что немцы повредили их интересам, ибо они, евреи, имели возможность в дни господства большевиков торговать награбленными вещами»

автор уривка: Черіковер.

Під час березневих київських подій орган українських есерів «Боротьба» вимагав слідчої комісії під контролем населення, не називаючи учасників ексцесів; «Робiтнича газета» (УСДРП) протестувала проти спроб представити більшовицькі події як «владу євреїв» і «єврейську інтригу»; «Нова Рада» (с.-ф.) спочатку писала, що погромну агітацію ведуть таємні чорносотенці, хулігани й сумнівні «більшовики».

«Мы знаем ... что безотв$т-ственными лицами дфлаются попытки среди безсознательной массы представить большевистскля событ!я, как власть евреев, как еврейскую интригу»

За «Найе Цайт» № 31 від 6 березня 1918.

У розпал гайдамацьких ексцесів у Києві «Нова Рада» (№ 38, стаття Яриновича — псевдонім редактора А. Ніковського) передавала аргументи козаків: «Нам стреляли в спину... Евреи носили пищу большевикам, сообщали им о наших патрулях, с красными повязками на рукавах пролезали... вся еврейская молодёжь перешла в ряды красногвардейцев»; автор вимагав від євреїв «отречься от Чудновских, Райхштейнов и Шапиро».

«Нам стр$ляли в спину... Евреи носили пищу большевикам, сообщали им о наших патрулях, с красными повязками на рукавах пролЪФзали»

Звинувачення — позиція газети, не встановлений факт.

У березні 1918 р. українське видавництво «Вiдродження» випустило брошуру «Для чого нiмцi прийшли на Україну?» з офіційними документами, зокрема відповіддю представників німецького штабу в Києві: «Большая часть евреев верит, что немцы повредили их интересам, ибо они, евреи, имели возможность в дни господства большевиков торговать награбленными вещами». Видавництво додало застереження про незгоду.

«Большая часть евреев вФрит, что нфмцы повредили их интере-сам, ибо, они, евреи, имЪли возможность в дни господства боль-шевиков торговать награбленными вещами»

Після повернення Ради з Житомира в березні 1918 року Дмитро Дорошенко, на свій подив, прочитав у російській газеті «Вечерние новости», що його призначено послом УНР у Голландії, а через сім днів та сама газета повідомила, що він відмовився; насправді з ним не радилися й не повідомляли.

Doroshenko, much to his surprise, read in the Russian newspaper Vechernia Novosti (Evening News) that he had been appointed to the Ukrainian ambassadorship to Holland. Seven days later the same newspaper reported that he had declined

Згодом Грушевський пообіцяв йому цю посаду.

У березні 1918 р. в «Новій Раді» поступово головною темою стали загиблі під Крутами січові стрільці студентського куреня: батьки з'ясовували долю синів; Олександр Шульгин у листі до редакції писав, що з-під Крут не відступили «коло 50 чоловік»; С.Ш. писав про «кількасот найкращої інтелігенції»; вийшов вірш Тичини «Пам'яти тридцяти».

вказує на кількість тих, хто не відступив з-під Крут, «коло 50 чоловік»

Шульгин О. Лист до редакції // Нова Рада. 5 березня (20 лютого). С.2; С.Ш. Трагедія на Крутах // Нова Рада. 1918. 16(3) березня. С.4; Тичина П. Пам'яти тридцяти // Нова Рада. 1918. 21(8) березня. С.2.

За Центральної Ради, що повернулася, більшовицькі й співчутливі до них газети було закрито, спійманих редакторів і співробітників розстрілювали або саджали до в'язниці, а чорносотенні газети одразу стали виходити.

Большевицькі ґазети або хоч трохи прихильні до них було замкнено, редакторів і співробітників, як що спіймано, то розстріляно або кинено до тюрми

Березень–квітень 1918; звинувачення автора, конкретних випадків не названо.

Напередодні приходу німців ще виходили «Известия»; співробітники «Киевской мысли» зібралися на квартирі М. С. Мільруда навпроти редакції й обговорювали, коли випустити газету і як реагувати на німецьку окупацію.

Еще выходили «Известия», а сотрудники «Киевской мысли» собрались на квартире М. С. Мильруда, помещавшейся против редакции

printed page 105; Сумський дат не дає. Могилянський (наступний текст тієї самої антології) пише: німці першими увійшли 17 лютого за ст. ст. (=2 березня н. ст.); зазвичай вступ датують 1-2 березня 1918.

Після повернення Центральної Ради з німцями в київських газетах якийсь недоброзичливий росіянин надрукував жартівливий віршик «От Кієва до Берліна / Ще не вмерла Україна. / Гайдамакі ще нє здалісь / Deutschland, Deutschland über alles», який став популярним серед ворожої українству інтелігенції.

В київських ґазетах якийсь злобний Москвин пустив шутку, яка стала популярною тоді серед ворожої українству інтеліґенції: „От Кієва до Берліна Ще не вмерла Україна...

Дата приблизна: весна 1918 р., період Центральної Ради після приходу німців (березень–квітень).

Газету «Нова рада» (орган українських соціалістів-федералістів) редагували С. О. Єфремов і Андрій Ніковський; на другий чи третій день після приходу німців Ніковський надрукував у ній статтю про «психологию обыкновенного гайдамака» зі звинуваченнями євреїв у знущаннях з православних, шпигунстві й стрілянині в спину українським частинам, що відступали.

На другой или третий день после прихода немцев г. Никовский напечатал в «Новой раде» ... статью, в которой говорилось: мы должны вдуматься в психологию обыкновенного гайдамака.

printed page 108; Переказ автора, ворожого до українського руху; ~3-4 березня 1918.

У газеті прем'єр-міністра Голубовича «Боротьба» вийшла стаття «Хмара» про те, що німці в селах поводяться як завойовники; одразу після цього німецький загін зайняв друкарню, готовий номер розсипали, редактора заарештували, і, попри приїзд самого Голубовича, газету заборонили; за кілька днів вона вийшла, пообіцявши не друкувати статей проти німців.

типография газеты была занята немецким отрядом, законченный к выпуску номер газеты был рассыпан, находившийся в помещении редактор газеты арестован

printed page 109; Дата приблизна: «идиллия продолжалась всего несколько дней» після приходу німців.

Навесні 1918 р. серед членів Союзу землевласників, та й у селян, побутувало переконання, що німці, прийшовши, негайно відновлять старий режим; при наближенні німців селяни подекуди заздалегідь повертали захоплене.

Когда немцы надвигались на Украину, то крестьяне до прибытия их уже местами все возвращали.

У березні 1918 р. Києвом ходили різні списки майбутніх міністрів (німці думали про зміну кабінету); у деяких фігурував Скоропадський як військовий міністр. Серед заможних панував безпідставний оптимізм, що з приходом німців настане повний порядок.

По городу ходили различные списки министров, между прочим, в некоторых списках фигурировал и я, как военный министр.

Солдат із Ніжина, наслухавшись більшовицької пропаганди про «генералів» у Центральній Раді й «гайдамаків», боявся, що гайдамаки все заберуть, і ховав речі — натягнув на себе дві фуфайки.

«Бачиш, - казав він до мене - тепер прийдеш ось до Фундуклеївки, а там гайдамаки і вони можуть нам все забрати»

Ст. Фундуклеївка, не Київ; характерний страх населення.

На початку березня 1918 р. поширилося повідомлення, що англійці прорвали Дарданелли й висадили війська в Одесі; його надрукували в газетах, і всі йому повірили. Автор вважав це плодом вправної пропаганди Антанти.

въ началѣ марта было распространено сообщеніе, что англичане прорвали Дарданеллы и высадили войска въ Одессѣ; это сообщеніе было отпечатано въ газетахъ, и ему всѣ повѣрили.

Фальшива новина; факт її поширення й друку в газетах (імовірно, київських) — достовірний.

Невдовзі після повернення уряду пройшла чутка, ніби Дорошенко стане головою уряду; до нього одразу прибіг старий румунський генерал Коанда, який переховувався за більшовиків. Насправді йому пропонували портфель міністра освіти, від якого він відмовився. До кабінету ввійшли чотири есефи: Шелухін (юстиція), В. Прокопович (освіта), Фещенко-Чопівський (торгівля), Лотоцький (держконтроль); міністр внутрішніх справ — М. Ткаченко.

Одного разу розійшлась чутка, ніби я маю стати на чолі уряду, і до мене зараз же прибіг старенький румунський генерал Коанда, що переховувався за большевиків

За словами автора, навесні 1918 р. всі відкрито говорили, що самостійність Української Народної Республіки триватиме доти, доки вона зможе постачати німцям хліб.

Всі і всюди не криючися говорили, що ся самостійність триватиме доти й постільки, поскільки і доки „самостійна" республика зможе постарчати Німцям хліб.

Загальна характеристика настроїв, не лише київська; оцінка автора-консерватора.

За словами місцевих мешканців, у селах усюди є великі запаси зерна, сховані й закопані в землю; автор вважав ці розповіді правдивими.

По словамъ жителей повсюду въ деревняхъ есть большіе запасы зерна, спрятаннаго и зарытаго въ землю.

Переказ розмов із населенням, підтверджений лише враженням автора.

Населення поки що було переконане, що з налагодженням зв'язку з Німеччиною отримає товари в необмеженій кількості; автор передбачав, що з розчаруванням ставлення до німців погіршиться.

Населеніе пока еще убѣждено, что съ установленіемъ связи съ Германіей оно получаетъ въ неограниченномъ количествѣ товары.

Очікування населення, а не факт постачання.

Під час березневих ексцесів деякі єврейські обивателі хотіли звернутися до німецької комендатури з проханням про втручання; були відомості, що єврейська обивательська депутація з околиць відвідала з цією метою німецьку військову владу. Громада вважала це нетактовним щодо українців.

Были даже свфдЪнля, что еврейская обыватель-ская депутаця из окраин посЪтила с этой. цфлью нфмецкя военныя власти.

«Були відомості» — не підтверджено.

Голова уряду В. Голубович пояснював, що німецьке військо не втручається у внутрішні справи, не судить і не карає громадян УНР, а заарештовує лише за напади на німецькі війська або допомогу більшовикам; реквізиції хліба й худоби робить для потреб походу, видаючи квитки, за якими платитиме український уряд. Вороги, за його словами, пускали чутки, ніби німці заберуть з України весь хліб.

Вороги наші пускають усякі непевні чутки, що ніби-то німці мають забрати з України весь хліб.

Офіційне пояснення уряду; чутки — за його словами.

Перші донесення австрійських агентів із Києва малювали картину великого хаосу й непопулярності влади: мовляв, Української Республіки насправді немає, є купка молодих радикальних політиків, а ширмою для них слугує «безпорадний і позбавлений будь-якого значення дід із сивою бородою — Грушевський».

«безпомічний (sic!) і позбавлений всякого значіння дід з сивою бородою — Грушевський«, як пише один австрійський інформатор.

Дорошенко зазначає, що інформатори були вороже налаштовані до українського руху й згущували фарби.

Після закону про гривню міністр фінансів УНР замовив друк у Берліні білетів на 2, 10, 100 і 500 гривень, а за гетьмана — ще на 1000 і 2000 гривень, бо в Україні бракувало матеріалів і сучасних машин.

міністер фінансів УНР негайно замовив у Берліні друкування гривень у знаках на 2, 10, 100, 500 гривень, а за влади гетьмана — на 1000 і 2000 гривень.

Після Берестейського миру до Берліна вирушила спеціальна комісія, яка уклала угоду з німецькою державною друкарнею і закупила друкарські машини, папір із водяними знаками та фарби; водночас друк грошей у самій Україні тривав.

До Берліну було послано спеціяльну комісію, що склала умову з німецькою державною друкарнєю про друк наших грошей

Одразу після затвердження гербів Кричевський працював над проєктами паперових грошей УНР; для масового вжитку за його проєктами встигли виготовити лише білети в дві гривні, інші лишилися ненадрукованими або тільки в пробних відбитках.

За його проєктами встигли виготовити для масового вжитку лише білети в дві гривні. Інші лишились ненадруковані, або лише в пробних відбитках

Під час вступу німецьких військ до Києва було оголошено обов'язковий курс: 1 марка = 66 копійок.

При вступленіи нѣмецкихъ войскъ въ Кіевъ былъ объявленъ обязательный курсъ. 1 марка = 66 коп.

printed page 226 (виноска)

Селяни, маючи значні запаси зерна й гроші, не хотіли нічого продавати: через необмежений друк кредитових білетів їх стало так багато і вони так знецінилися, що не становили для селянина жодної спокуси.

Количество кредитныхъ билетовъ, благодаря неограниченному ихъ печатанію, такъ велико и ихъ цѣнность такъ упала, что обладаніе ими не представляетъ никакого соблазна для крестьянина.

Під час вступу німецьких військ населення рахувало марку за рубль, і купці були в захваті, коли німці погодилися на цей курс. Згодом німецька військова влада встановила курс 1 рубль = 1 марка 50 пфенігів.

Во время вступленія нѣмецкихъ войскъ населеніе оцѣнивало марку въ рубль ... Но затѣмъ военныя власти установили курсъ въ 1 марку 50 пфен.

Спершу 1 марка = 1 рубль; потім 1 рубль = 1,50 марки (тобто марка коштувала близько 67 копійок).

У березні 1918 р. Рада оголосила в усіх газетах, що за згодою з німецькою військовою владою курс рубля встановлено в 2 марки. Звістка поширилася неймовірно швидко.

и въ мартѣ Рада объявила во всѣхъ газетахъ, что по соглашеніи съ нѣмецкими военными властями курсъ рубля установленъ въ 2 марки.

Точна дата оголошення в джерелі не вказана.

Після оголошення курсу навіть селяни в селах брали марку лише за 50 копійок, а з'явилася й тенденція оцінювати її в 48 копійок.

такъ что даже крестьяне въ деревняхъ принимали марку только за 50 коп. Появилась даже тенденція оцѣнивать ее лишь въ 48 коп.

Траплявся й курс 48 копійок за марку.

За Брестським договором розрахунок під час товарообміну вівся в золоті: 1000 золотих німецьких марок = 462 золоті українські карбованці, 1000 австро-угорських крон = 393 карб. 78 коп.

1000 зол. нім. марок = 462 зол. укр. карбованців, а 1000 австро-угорських корон = 393 карб. 78 коп.

загальнодержавне

В обігу перебувала величезна кількість нічим не забезпечених паперових грошей різних урядів. Уряд Ради не мав ні податків, ні інших доходів і фінансувався випуском незабезпечених кредитових білетів; через це рубль знецінився вдесятеро, а дорожнеча була просто фантастична.

Вслѣдствіи этого цѣнность рубля уменьшилась въ 10 разъ. Вздорожаніе прямо фантастическое.

Знецінення в 10 разів — порівняно з довоєнним рублем, за оцінкою автора.

Через швидке знецінення марки кожен російський солдат і кожен чорнороб мав більше грошей, ніж німецький офіцер, а німецький солдат не міг купити в селі бажану добавку до свого скромного пайка. Це викликало озлоблення німецьких офіцерів і солдатів і загрожувало незаконними реквізиціями.

Всякій русскій солдатъ и всякій чернорабочій располагаетъ болѣе значительными средствами, чѣмъ нѣмецкій офицеръ.

Навесні 1918 р. міністр фінансів УНР Ткаченко, за словами Скоропадського, як єдиний фінансовий захід пропонував негайно обкласти всіх великих власників дуже великою сумою з одноразовим внеском.

обложить немедленно всех крупных собственников на какую-то очень большую сумму с единовременным взносом

Оцінка автора, ворожого до Ради.

За австрійськими донесеннями, навесні 1918 р. в Україні був гострий голод на грошові знаки: величезні суми паперових рублів скупчилися в селян; виплати кронами й марками призводили до зростання курсу рубля; обговорювали примусовий курс крони.

Через те на надзвичайний голод на грошові знаки

загальнодержавне; OCR фрагмента пошкоджений

У березні 1918 р. Скоропадський з офіцерами вставали рано й разом пили чай; капітан Богданович мав діставати вершки з якоїсь доброї молочної, яку знав лише він, і повідомляти всі міські новини.

На его обязанности было доставать из какой-то хорошей молочной, которую он один только знал, сливки, при том он должен был сообщать нам всегородские новости.

Побутова деталь: вершки — дефіцит.

Німці пішли «визволяти» Україну від більшовиків за умовлену кількість пудів харчових продуктів; голова уряду В. Голубович публічно назвав німецьке військо «найманим».

а самі з радістю, за умовлену кількість пудів харчових продуктів, пішли визволяти Україну проти большевиків.

Батарейна кухня в Михайлівському монастирі варила краще, ніж тодішні солдатські кухні: часом готували галицькі «пироги», тобто вареники, а часом смажили шніцелі. Офіцери й рядові харчувалися з однієї кухні.

Часом варилося галицькі пироги, тобто — вареники, а часом смажилося шницлі.

Навесні 1918 р. зголоднілі німецькі солдати юрбами стояли біля вітрин крамниць харчових припасів, де були виставлені смажені поросята, гуси, качки, кури, сало, масло, цукор і солодощі — усе без карток і за порівняно дешевими тоді цінами.

гдѣ выставлены были жареные поросята, гуси, утки, куры, сало, масло, сахаръ и разныя сладости и гдѣ все это можно было пріобрѣсти безъ карточекъ

printed page 83; перші тижні німецької окупації, березень 1918

Німці вранці на базарах особливо охоче купували сало й жадібно жували величезні його шматки.

На базарахъ по утрамъ нѣмцы особенно охотно покупали сало.

printed page 83

Німецькі солдати особливо охоче купували вранці на київських базарах сало й жадібно жували величезні шматки.

На базарах по утрам немцы особенно охотно покупали сало.

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Навіть у Києві, що переживав великі труднощі, в березні 1918 р. у крамницях і готелях можна було побачити всілякі харчові продукти в необмеженій кількості.

даже въ Кіевѣ, переживающемъ такія трудности, можно увидѣть въ магазинахъ и гостинницахъ всяческіе жизненные продукты въ неограниченномъ количествѣ.

Враження приїжджого німецького офіцера в перші тижні після вступу німців.

Єдиним продуктом, якого бракувало в містах, зокрема в Києві, був хліб, бо селяни не везли збіжжя до міста. Натомість м'ясо можна було знайти всюди в будь-якій кількості.

Единственный продуктъ питанія, недостатокъ котораго чувствуется въ городахъ, это — хлѣбъ, такъ какъ крестьяне не везутъ хлѣба въ городъ. Зато мясо можно найти по всюду въ любомъ количествѣ.

Селяни жили дуже заможно, мали багато дрібної худоби й пропонували у великій кількості сало — свою національну страву. Уздовж залізниці, особливо на вузлових станціях, автор натрапляв на значні продовольчі склади.

у нихъ очень много мелкаго скота, и они предлагаютъ въ большомъ количествѣ шпикъ, свое національное кушаніе.

«Шпикъ» у перекладі — сало.

Продавати харчі за гроші селяни не хотіли, але охоче обмінювали їх на товари, яких гостро потребували: насамперед на сільськогосподарські знаряддя, шкіру, посуд, одяг і чоботи.

Это, въ первую голову, — сельско-хозяйственныя орудія, кожа, посуда, платье и сапоги.

Продаж алкоголю був заборонений, а державну горілчану монополію скасовано. Горілка була в Україні надзвичайно ходовим товаром, у містах її можна було дістати лише за баснословну ціну, а всі селяни гнали горілку із зерна.

Водка, какъ и вообще алкоголь, является на Украинѣ въ высшей степени ходкимъ товаромъ, и въ городахъ ее можно получить лишь за баснословную цѣну.

Навесні 1918 р. у вітринах київських гастрономічних крамниць були виставлені смажені поросята, гуси, качки, кури, сало, масло, цукор і солодощі; усе це продавалося без карток і за порівняно ще досить дешевими цінами; зголоднілі німці юрбами висіли над вітринами.

где все это можно было приобрести без карточек и по сравнительно тогда еще весьма дешевым ценам.

printed page 116; З тексту М. М. Могилянського «Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 г.)» («Архив русской революции», т. XI, 1923), що йде в антології слідом за Сумським і потрапив до цього файлу; можливе дублювання з окремим джерелом.

Рада вважала, що селяни протизаконно захопили великі запаси продовольства з державних складів, які призначалися для постачання фронту, і хотіла з допомогою німецьких військ змусити селян їх видати. Іноді з наближенням німців селяни видавали комісарам Ради продовольство, коней тощо.

Иногда при приближеніи нѣмецкихъ войскъ крестьяне выдавали комиссарамъ Рады продовольствіе, лошадей и т. п.

Навесні 1918 р. великі промислові міста відчули продовольчий голод; хлібна монополія спричинила «ножиці цін», поширення спекуляції та «чорного ринку», а тисячі «мішечників» вивозили продовольство до Росії.

Продовольчий голод відчули великі промислові міста.

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву.

Навесні 1918 р. селяни відмовлялися здавати хліб державі за невигідними монопольними цінами; спекулятивне насичення ринку продуктами значно перевищувало державне.

весной спекулятивное насыщение рынка продуктами значительно превосходит государственное.

Автореферат кандидатської дисертації (2007): узагальнення без конкретних цін і цифр по Києву.

На початку березня 1918 р. німці оголосили про реквізицію готелю «Кане»; Скоропадський із Зеленевським ходили до «Гранд Отеля» до німецького майора, який люб'язно дозволив залишитися ще на 10 днів, після чого готель переходив у відання німців.

В начале марта как-то нам объявили, что немцы реквизируют гостиницу «Капе». Тут я впервые говорил с немцами. Мне пришлось с Зеленевским отправиться в «Гранд Отель» и говорить с каким-то майором.

«Гранд Отель» — імовірно, місце розміщення німецьких служб.

У березні 1918 р. Київ був так напханий приїжджими з сіл, де панувала анархія, що знайти житло було нелегко; київський комендант генерал Цисович відвів Скоропадському дві «отвратительные» кімнати в «Петербургской гостинице».

Киев был так набит приезжими из деревень, где царствовала анархия, что найти какое-нибудь жилище было не так легко.

Житло через комендатуру; біженці з сіл.

Господарі, у яких жив Винниченко в Бердянську (родина заводчика), обстоювали своє право на квартиру з 8 кімнат, завод, поїздки за кордон, білизну з голландського полотна.

одстоюють свої права на 8 кімнат, на завод, на право нічого не робити, їздити за кордон, носити білизну з голландського полотна

Не Київ.

Після параду 2 березня 1918 року батарея СС розмістилася в Михайлівському монастирі, де перед тим стояла більшовицька кіннота; по ній залишилися вільними одне крило монастиря й великі стайні.

батерія примістилася у Михайлівськім манастирі, де передтим стояла якась большевицька кіннота. По большевиках лишилося вільне одне крило манастиря і вільні великі стайні.

Наприкінці лютого 1918 р. генерал П. Скоропадський дістався Києва в солдатській шинелі без коштів; петроградські знайомі допомогли йому грошима, і в березні він оселився в другорядних номерах готелю «Кане» на розі Хрещатика й Фундуклеївської.

у березні оселяється у другорозрядних кімнатах готелю «Кане», що розміщувався на розі Хрещатика та Фундуклеївської вулиці

Наприкінці березня 1918 р. з поганої «Петербургской гостиницы» Скоропадський завдяки клопотанням капітана Богдановича в коменданта Цисовича отримав «прекрасную маленькую квартиру» в якогось єврея на Хрещатику — за визнанням автора, «закон был не вполне на нашей стороне».

мы получили прекрасную маленькую квартиру в какого-то еврея на Крещатике.

Реквізиція/ущільнення через комендатуру.

Гармаші жили в невеликих монаших келіях: кожна гарматна обслуга й їздові кожної гармати мали окрему кімнату, і ще багато кімнат лишалося вільними, бо ченців залишилося мало. Коні стояли в стайнях, а на подвір'ї був батарейний парк із гарматами й набійними скринями.

Гармаші мешкали у невеликих кімнатах, монаших келіях. Монахів у манастирі було небагато. Під час революції багато їх покинули манастир.

Під час вступу в Україну в лютому–березні 1918 р. німецькі й австрійські війська безперешкодно реквізували величезну кількість не лише казарм, а й приміщень цивільного призначення; під час розгортання гетьманських установ виникла гостра нестача службових приміщень, і уряд звертався до військової адміністрації союзників.

реквізували величезну кількість не тільки казарм, але й приміщень цивільного призначення

Стосується насамперед Києва як столиці, хоча місто прямо не названо.

Невдовзі після приїзду Донцова (березень 1918) на зібранні в Луценка в «Готель Кане» до нього підійшов ад'ютант «отамана Скоропадского», який жив у тому самому готелі, і запросив його до генерала.

Був я на одних зборах, хутко по моїм приїзді ззакордону, в ''Готель Кане", у Луценка … один з адютантів "отамана Скоропадського", який мешкав в тім самім готелі

Назву готелю, можливо, спотворено OCR.

Авторові надали спецпотяг (паровоз і один вагон-«салон»), яким він повернувся до Києва; на вокзалі його зустрів директор канцелярії міністерства Микола Маслов.

Цей потяг складався з локомотиви і одного вагону-«сальонки» ... В Києві мене зустрів на двірці мій директор канцелярії Микола Маслов

Дату виведено: березень 1918, після повернення УНР до Києва.

Війна в Україні до березня 1918 р. була «залізничною»: вона велася вздовж колій і була можлива лише завдяки залізничникам, які трималися нейтрально в боротьбі партій і всюди допомагали німцям.

Война до сихъ поръ была желѣзно-дорожной войной; и возможна она была только благодаря благожелательному отношенію желѣзнодорожныхъ служащихъ

Через жахливу нестачу рухомого складу на залізницях селянин не міг купити в місті нічого з потрібного йому, що посилювало антагонізм між містом і селом.

При ужасающемъ недостаткѣ подвижного состава крестьянинъ не можетъ купить въ городѣ ничего изъ того, въ чемъ онъ нуждается.

У березні–квітні 1918 р. на залізничних лініях Київ–Полтава і Київ–Бахмач гайдамаки й «вільні козаки» нападали на пасажирів-євреїв, що проїжджали; особливо жорстоко — на станціях Гребінка й Ромодан (на Ромодані з 30 березня до середини квітня вбито до 40 євреїв). Станції Ромодан і Гребінка оголошено «ніби небезпечною зоною».

Эксцессы эти происходили по лимям Кев-Полтава и К1ев-Бахмач.

Важливо для поїздок із Києва навесні 1918.

Управляючий Міністерством харчових справ Д. Коліух (№ 2013) вимагав від Київської міської управи негайно розвантажити станцію Київ I від вантажів, бо через завантаження станції не можна пускати вагони з хлібом для Києва; управі дозволено примусово реквізувати підводи, а за відсутність хліба в Києві відповідальність покладено на неї.

Позаяк вгрузка станції не дає змоги направляти вагони з хлібом для м. Київа, пропоную Вам негайно розгрузити станцію не зупиняючись перед примусовою реквізицією підвод потрібних для розгрузки.

Читано з OCR-тексту. День розпорядження не читається («… березня 1918 р.», № 2013, наступний за № 2011 від 23 березня), тому дату подано з точністю до місяця.

Голова Центральної Ради М. Грушевський заспокоював населення: німецькі полки залишаться, доки потрібні урядові для очищення України; їм наказано не грабувати й не кривдити українського населення.

їм наказано не грабувати, не кривдити українську людність

Березень 1918.

Куховарка Поля, що щодня бігала під кулями й шрапнеллю під час обстрілу, несхвально дивилася з балкона на німецьку колону і, показуючи на рослих вусатих українців і непоказних німців, сказала: «Ось що бувае за дурною головою...»

«Ось що бувае за дурною головою...», проговорила она, тяжело при этомъ вздохнувъ.

printed page 82

Більшовицьке гасло, яке, за словами автора, знову й знову спокушало народні маси: «Бери, все твоє».

ихъ лозунгъ: «Бери, все твое», слишкомъ заманчивъ

Гасло наведено в російському перекладі німецького тексту.

Звістку про наближення «германців» усюди зустрічали з майже казковим страхом; організованого опору німцям майже не було, а найдисциплінованішими й найбоєздатнішими серед супротивників виявилися чехословацькі частини.

почти сказочный страхъ, съ которымъ повсюду встрѣчаютъ извѣстіе о приближеніи «германцевъ».

Слово «германці» в лапках — так тоді називали німців у розмовній мові.

Винниченко згодом писав, що Рада повернулася до Києва «на важкій німецькій артилерії», і нагадував забуте українське прислів'я: «На чиєму возі їдеш, того й пісню співай».

Vinnichenko later frankly stated that the Rada had returned to Kiev on "heavy German artillery" and recalled... "you must sing the tune of the person on whose wagon you ride."

Характерний вислів доби.

Грушевський відмовився прийняти генерала Ґренера, відіславши його до одного із заступників; генерал був такий ображений, що й через три місяці, розповідаючи про це О. Скоропису-Йолтуховському, вигукнув: «Старый дурень...».

«Старий дурень, думав собі, що так можна поводитися з німецьким генералом!»

Німецькі офіцери часто вважали, що з Радою — «цією бандою соціалістів-революціонерів» — не можна мати справ і що якнайшвидше слід утворити інший уряд. Представники великого землеволодіння й монархісти намагалися налагодити зв'язки з німецькими офіцерами та штабами й схилити їх на свій бік.

съ Радой — этой бандой соціалистовъ-революціонеровъ, разумѣется, нельзя поддерживать сношеній, и что, какъ можно скорѣе, должно быть образовано другое правительство.

Свідчення настроїв, що передували гетьманському перевороту 29 квітня 1918 р.

Голова Ради Грушевський після повернення до Києва запевняв, що німецькі війська «залишаться лише доти, доки будуть потрібні нашому урядові для визволення України»; прем'єр Голубович обіцяв, що німці каратимуть лише тих, хто нападає на них і допомагає більшовикам.

would "remain only so long as they will be needed by our government for the liberation of Ukraine."

Навесні 1918 р., до перевороту, Донцов випадково зустрів Липинського на вулиці біля будинку Центральної Ради; той виглядав розгубленим; Донцов називає Київ за Ради «домом сумасшедших».

Стрів його припадково, ідучи попри будинок Центральної Ради (це було перед переворотом, у березні чи в квітні).

Навесні 1918 р. Центральна Рада засідала в Педагогічному музеї: виголошувалися промови, вотувалися законопроєкти, висловлювалася довіра урядові.

В Педагогическом музее заседала рада, произносились речи, вотировались законопроекты

printed page 109

Навесні 1918 р. Скоропадський прийшов зі своєю програмою нової партії до Союзу землевласників у Києві до правителя справ Вишневського, В. П. Кочубея та М. В. Кочубея; через кілька днів у приміщенні союзу зібрався невеликий гурток, де він виклав свої погляди і був розчарований.

Разработав программу, я отправился в Союз Землевладельцев, вился там с правителем дел, Вишневским

Програму партії він складав разом з Ф. Лизогубом.

Навесні 1918 року в будинку Київської міської думи розташовувалася австрійська команда, куди австрійські й німецькі війська відсилали колишніх полонених австрійської армії для повернення до Австрії. Гармаші СС шукали там українців і вмовляли їх вступати до батареї.

У будинку міської „Думи" примістилася була австрійська команда, куди австрійські і німецькі війська відсилали полонених австрійської армії

Німці надрукували чудовий план міста німецькою мовою; на всіх перехрестях прибили таблички з німецькими написами, особливі стрілки вказували, куди пройти і скільки хвилин це займе; усе місто було обплутане, як павутинням, телеграфними й телефонними дротами німецького штабу. Німецький солдат так пояснював мету приходу: «Wir werden Ordnung schaffen».

На всѣхъ перекресткахъ были прибиты дощечки съ нѣмецкими надписями. Особыя стрѣлки указывали, какъ куда пройти, и тутъ же было приписано, сколько минутъ это займетъ.

printed page 209

Невдовзі після приходу до Києва німці вивісили на вокзалі поруч два плакати: «Warnung vor Taschendieben» і «Warnung vor jüdischen Geldwechslern» («Остерегайтесь воров» і «Остерегайтесь еврейских менял»). 20 квітня єврейські представники внесли про це запит до Ради; український промовець назвав його «мелочностью и придирчивостью».

«Warnung vor Taschendieben» и «Warnung vor jüdischen Geldwechslern»

автор уривка: Черіковер.

Місцем таємної розправи над євреями в Києві в березні 1918 р. став Михайлівський монастир, де містився штаб гайдамацького загону (одного з «куреней смерти»); за газетою «Naie Zait», «оттуда никто не выходит живым».

Местом тайной расправы стал Михайловский монастырь, где находился штаб гайдамацкого отряда (одного из «куреней смерти»).

автор уривка: Черіковер (за газетою «Naie Zait»).

Після повернення Центральна Рада скасувала всі заходи більшовиків: відновила право власності на фабрики й заводи, реставрувала націоналізовані більшовиками банки, повернула на теплі місця розігнаних чиновників-«спеціалістів».

Націоналізовані большевиками банки ... моментально реставрувала

Березень 1918; оцінка з позиції автора.

Навесні 1918 р. до Києва «хмарою» наїхали німецькі й австро-угорські фахівці та експерти; українців вражала точність їхніх даних — вони знали, скільки в Україні худоби, коней, свиней, гусей, курей, скільки видобувається вугілля й залізної руди.

численних німецьких і австро-угорських фахівців і експертів, які хмарою насунули до Києва

Після повернення Ради до Києва (березень 1918 р.) почалася запекла боротьба проти всього «российского» та українізація установ з обов'язковим запровадженням української мови.

Началась украинизація различныхъ учрежденій — обязательное введеніе украинскаго языка

printed page 210

Присутність українського уряду навесні 1918 р. якось відчувалася лише в Києві; поза межами столиці край жив своїм життям.

Присутність українського правительства сяк-так відчувалася лише в Київі. По-за столицею край жив своїм власним життям.

Оцінка автора

У березні 1918 р. в Києві, за спостереженням Скоропадського, діяли лише українські соціалістичні партії (есдеки та есери); російські партії, зокрема кадети, нічого не робили; серед заможних класів панувала цілковита розгубленість; німці дивувалися відсутності несоціалістичних партій.

Меня удивило, что существовали только одни социалистические украинские партии. Все русские партии ничего не делали

За Центральної Ради існували міністерства у польських (міністр Міцкевич) і єврейських справах (спершу Зільберфарб, потім В. І. Лацький із Фолькспартай); міністерство у великоруських справах (Д. М. Одинець, народний соціаліст) скасовано з березня 1918 р., після вигнання більшовиків.

начиная же съ марта, послѣ изгнанія большевиковъ, министерство по великорусскимъ дѣламъ было уничтожено

printed page 198

Козаки повернулися до Києва як «избавители от большевиков», і їх засипали вітаннями; про покарання винних мови не було. Представник думи Уляницький вийшов з офіційної комісії з розслідування київських подій, заявивши, що вона розслідує не насильства над євреями, а дії більшовиків.

«комиссия занимается вовсе не расследованием мартовских событий (насилий над евреями), а расследованием действий большевиков...»

автор уривка: Черіковер.

У березні 1918 р. в Україні не було центральної влади: країна розпалася на окремі області в межах повіту, міста або навіть села, де владу тримали партії, політичні авантюристи, розбійники й диктатори. Траплялися села, обкопані окопами, які воювали між собою за поміщицьку землю.

Можно встрѣтить деревни, опоясанныя окопами и ведущія другъ съ другомъ войну изъ за помѣщичьей земли.

Автор порівнює стан України з Мексикою після падіння Уерти.

Після приходу німців і повернення Центральної Ради (весна 1918 р.) Скоропадський із групою однодумців почав створювати організацію «Украинская громада», потім «Украинская народная громада» (УНГ) – об'єднання консервативних, насамперед заможних сил; її найактивніші члени після перевороту отримали посади в уряді й гетьманській адміністрації. Програму УНГ знайдено в Державному архіві Київської області.

П. Скоропадський з групою однодумців почав створення організації, яка дістала назву “Українська громада”, а згодом — “Українська народна громада”.

Організація діяла в Києві напередодні перевороту.

Навесні 1918 р., після вигнання більшовиків, осередки загальноросійських фельдшерських організацій утратили актуальність; єдиною дієвою організацією фельдшерів стала Всеукраїнська фельдшерсько-акушерська спілка. Другий Всеукраїнський фельдшерський з'їзд планувався на 22–26 травня 1918 р. (відомостей про його проведення немає).

Єдиною дієвою організацією фельдшерів стала Всеукраїнська фельдшерсько-акушерська спілка.

Коментар публікатора документів про Борозенка-Конончука.

Навесні 1918 р. німці майже не втручалися у внутрішнє життя, а брали що потрібно, не зважаючи на уряд Ради; Рада спершу пояснювала народові, що німці прийшли допомагати проти більшовиків і підуть на вимогу, а потім почала казати, що німців покликали поміщики.

когда немцам для своей армии нужно было и то, и другое, и это было неприятно местным жителям, украинцы начали говорить, что немцев призвали помещики.

Оцінка автора.

Головний інтерес селян — наділення землею: вони підуть за Радою, якщо та не відмовиться від безоплатного розподілу поміщицької землі, проголошеного в Третьому та Четвертому Універсалах; інакше підуть за більшовиками.

Но если Рада что либо измѣнитъ въ 3-емъ и 4-омъ Универсалѣ, въ которыхъ провозглашается безвозмездное отчужденіе земли въ пользу крестьянъ, то крестьяне пойдутъ за большевиками.

Оцінка автора.

Влада Ради з приходом німців щодня посилюється, але вона спирається на німецькі багнети, і, на думку автора, так буде ще довго.

Рада, власть которой усиливается со времени прихода нѣмцевъ съ каждымъ днемъ, все же опирается теперь ... на нѣмецкіе штыки.

Той самий висновок повторено в кінці доповіді: Рада тримається лише завдяки німецькій окупації.

Заможні кола, інтелігенція й офіцери ставилися до зміни урядів пасивно: вони готові піти з будь-яким урядом, який не буде надто соціалістичним і хоча б частково захищатиме їхні інтереси.

Они пойдутъ со всякимъ правительствомъ, которое не будетъ слишкомъ соціалистическимъ

Особливу роль відігравали численні поляки, передусім експропрійовані великі польські землевласники: вони намагалися налагодити зв'язки з німецькими штабами й офіцерами та цькували Раду.

Они пытаются завязать сношенія съ нѣмецкими штабами и офицерами и ведутъ травлю противъ Рады.

Попри політичний безлад, утома від війни й революції та потреба в спокої й порядку були надзвичайно великі в усіх верствах населення.

все же усталость отъ войны и революціи и потребность въ покоѣ и порядкѣ во всѣхъ слояхъ населенія чрезвычайно велика.

Автор оцінює населення Києва на початку 1918 р. у 600 000 мешканців, серед яких було 30 000 офіцерів.

въ городѣ въ 600 000 жителей, среди которыхъ было 30 000 офицеровъ.

Округлені цифри німецького автора.

Нижчі верстви населення здебільшого ставилися до німців дружньо або принаймні байдуже, ворожою була лише ледь помітна меншість; відвертими ворогами німців виступали більшовицьки налаштовані робітники.

Какъ опредѣленные враги нѣмцевъ, пока выступаютъ большевистски настроенные рабочіе.

Після звільнення Києва всі чекали приїзду українського уряду й початку відбудови; навіть люди, що недавно були проти української влади, готові були її вітати в надії, що вона нарешті дасть лад і порядок.

Люде, котрі ще недавно були проти української влади, тепер готові були її вітати в надії, що вона нарешті дасть лад і порядок

Кедрин вважає найбільшою помилкою Центральної Ради наївну віру, що в Україну прийшов лояльний німецько-австрійський союзник, а не окупаційна армія, яка мала перетворити паперовий «Brotfrieden» («хлібний мир») на безконечний потяг ешелонів із збіжжям, вугіллям та іншим добром; коли діячі Ради це зрозуміли, німці відповіли їм «zu spät» («запізно»).

паперовий „Бротфріден" перетворити на безконечний шнур потягів, навантажених збіжжям, вугіллям та іншим добром

Рецензія-полеміка І. Кедрина (1962–1963) на спогади Л. Цегельського «Від легенд до правди» (1960); Кедрин виправляє Цегельського з позицій прихильника УНР. Оцінка, а не опис конкретної події; характерні вирази «Бротфріден» і «цу шпет».

За спостереженням автора, всі робітники в Україні налаштовані більшовицьки, як і значна частина демобілізованих солдатів. Селяни в тих селах, де побували й грабували більшовицькі банди, налаштовані антибільшовицьки, а деінде більшовицька пропаганда мала успіх і серед селян.

Всѣ рабочіе настроены большевистски, какъ и значительная часть демобилизованныхъ солдатъ.

Узагальнена оцінка німецького автора.

На думку автора, українська самостійність, на яку спирається Рада, має в країні дуже слабке коріння: її головні оборонці — невелика група політичних ідеалістів, а в народі часто бракує інтересу до національної самобутності. Самі українці розколоті на різні соціалістичні течії.

Главнымъ ея защитникомъ является небольшая группа политическихъ идеалистовъ.

Упереджена оцінка німецького офіцера; варто зіставляти з іншими джерелами.

Великі землевласники твердили, що селяни обробляють землю лише для власного споживання. Частину маєтків засіяли восени, і сходи були добрі, але селяни захопили живий інвентар і знаряддя, ніхто не хотів сіяти, не знаючи, хто збиратиме врожай, а праця коштувала дуже дорого.

Кромѣ того въ имѣніяхъ никто не хочетъ сѣять, не зная, кто будетъ снимать урожай.

Позиція великих землевласників у переказі автора.

Населення зустріло німецьке військо загалом спокійно: у селах не виявляли ні страху, ні радості; у містах буржуазія раділа визволенню від більшовицького терору, робітництво, що в масі співчувало більшовикам, притаїлося, а свідомі українці тішилися відновленню національної влади.

По містах буржуазія раділа визволенню від большевицького терору, робітництво, яке спочувало в масі большевикам, притаїлося, дожидаючи, що буде далі.

Оцінка автора.