Січень: без точного дня

Заява в Центральній Раді про те, що союзники (Франція) акредитували при УНР свого «представника» (не посла), викликала бурхливі оплески.

Заява про це на Ц. Раді викликала бурхливі оплески

Орієнтовно початок січня 1918 (н. ст.).

Урядова криза сталася, коли більшовики, захопивши майже всю Україну, наближалися до Києва, а київські робітники готувалися до рішучого виступу проти Ради зсередини.

київське робітництво, підбадьорене й підсилене цим наближенням, готувалось до рішучого виступу проти нас зсередини

Середина січня 1918.

Перша звістка про Крути справила в Києві враження національної катастрофи: питали, де ж мільйони українських солдатів і офіцерів із військових з'їздів.

Перша звістка про трагічний перебіг бою під Крутами викликала в Києві враження національної катастрофи

Дата: кінець січня – початок лютого 1918 н. ст.

Особливий комендант М. Ковенко почав боротьбу з переворотом із того, що самовільно заарештував просто в залі Центральної Ради під час засідання кількох лівих українських есерів.

самовільно заарештував у самій залі Центральної Ради й під час її нарад кількох лівих українських соціялістів-революціонерів

Після розгону Установчих зборів більшовиками український уряд наказав усім членам Всеросійських Установчих зборів від України зібратися в Києві й брати участь у парламентській роботі Центральної Ради.

Тоді Український Уряд видав наказ, щоб усі члени Всеросійських Установчих Зборів від України зібралися в Києві й прийняли участь у парляментарній праці Центральної Ради.

Ілько Гаврилюк, «З величнього минулого» (спогади члена Всеросійських Установчих зборів від Херсонщини, написані до 10-річчя IV Універсалу, бл. 1928). Хронологію в мемуарі стиснуто й місцями зміщено. Установчі збори розігнано 6(19) січня 1918.

У повстанні в Києві проти Центральної Ради (січень 1918 р.), яке швидко придушили, брало участь чимало місцевих єврейських робітників і молоді, зокрема «комуністичні симпатики» з єврейських соціалістичних партій.

В місті вибухло повстання. Слід відзначити, що в цьому повстанні, яке було швидко придушено, брало участь чимало місцевих жидівських робітників і молоді

Ідеться про Січневе (Арсенальське) повстання кінця січня — початку лютого 1918 р.

Під час наступу Муравйова більшовики обстріляли запальними снарядами будинок, де жив Михайло Грушевський; у вогні загинули всі його наукові матеріали, а його стару матір винесли з пожежі напівживою, і за кілька днів вона померла.

большевики навмисне збомбардували будинок, де він жив, запальними бомбами; загинули в огні всі наукові матеріали... його стару матір ’’півживою винесли з пожару, і вона за кілька день умерла

Назву вулиці автор не подає (будинок на Паньківській); за ним, обстріл був навмисним.

Наприкінці січня 1918 року більшовики в Києві скликали мітинги й відкрито агітували проти Центральної Ради та «буржуазної» Української Республіки, але від збройного виступу утримувалися, доки в місті стояв Гайдамацький Кіш.

Комуністи скликали мітинги, відверто агітували проти Української Центральної Ради ... Від збройного виступу вони ще стримувались, бо в Києві залишився Гайдамацький Кіш.

Гайдамацький Кіш, не закінчивши формування, вирушив з Києва в бік Бахмача у складі одного куреня піхоти з однією батареєю, до 300 бійців. Наступного дня після його виходу в Києві почалося більшовицьке повстання.

він у складі одного куріння піхоти при одній батереї до 300 бійців, вирушив на фронт у напрямі на ст. Бахмач ... то на другий день у ньому розпочалось повстання комуністів.

Повстання (т. зв. січневе, «арсенальське») історично почалося 29 січня 1918 р. за н. ст.; автор точної дати тут не наводить.

У грудні 1917 і січні 1918 р. в Києві відбувалися вибори до єврейської громади; автор займав на них серединну, примирливу позицію.

а въ слѣдующемъ декабрѣ и январѣ имѣли мѣсто выборы въ еврейскую общину

printed page 185; подробиці нижче в тексті

На виборах до Українських Установчих зборів група Шульгіна отримала в Києві 25 428 голосів.

На выборахъ въ украинское Учредительное собранiе группа Шульгина получила въ Кiевѣ 25,428 голосовъ

Дату виборів Денікін не наводить; вибори до Українських Установчих зборів відбувалися наприкінці грудня 1917 — у січні 1918 р.

Леонід П'ятаков, помітний більшовик, був таємно вбитий «вільними козаками» напередодні приходу більшовиків до Києва.

Леонид, был тайно убит «ыльными козаками» наканунф прихода боль-шевиков в Кев

Кінець січня 1918 ст. ст.

У дні облоги й бомбардування Києва більшовиками в місті запанував тривожний настрій; на деяких вулицях — Великій Васильківській і на Подолі — вже почався грабіж крамниць.

На нзкоторых улицах (Боль-шая Васильковская и на Подол) начался уже грабеж лавок.

Кінець січня 1918 ст. ст.

Через кілька днів після 6 січня 1918 р. Київська окружна рада солдатських депутатів спробувала посередничати між Раднаркомом і Генеральним секретаріатом, але безрезультатно.

Так само не дала ніяких наслідків і спроба посередництва Київської Окружної Ради салдатських депутатів, зроблена кілька день пізніше.

У середині січня 1918 р. українські соціалісти-федералісти на своїх зборах ухвалили обстоювати самостійність УНР під гаслом «Через самостійність до федерації».

Укр. ес-ефи на своїх зборах в половині січня ухвалили відстоювати самостійність УНР.

Прибувши на телеграф, Шульгін повідомив делегацію в Бересті, що він більше не міністр закордонних справ, і відмовився давати їм поради, тож уряд і делегація втратили зв'язок.

Upon arrival at the office, he informed the negotiators at Brest that he no longer was foreign minister, and refused to advise them.

На початку 1918 р. Скоропадський був на засіданні самостійників на квартирі одного з Макаренків (Л. Г. Макаренко — голова Всеукраїнської спілки залізничників); були присутні генерал Греков, Павлюк, Полтавець, Остапенко, капітан Болбочан; обговорювали зміну військового міністра Порша.

Происходило оно на квартире одного из Макаренков... генерал Греков, Павлюк, Полтавец, я и еще Остапенко

Дата за контекстом (січень 1918, до взяття Києва більшовиками).

Змовники (більшовики, ліві есери, есдеки-«незалежні»: Полозов, Любченко, Єланський, Михайличенко, Шумський, С. Бачинський, Северцов-Одоєвський) готували насильницьке повалення Центральної Ради; їх заарештували просто в приміщенні Центральної Ради на засіданні есерівської фракції за наказом коменданта Києва Ковенка.

ініціятори були заарештовані в помешканні самої Ц. Ради на засіданні ес-ерівської фракції з наказу коменданта м. Київа Ковенка

Автор посилається на Христюка. Северцов-Одоєвський: молодий, русява борідка, офіцерський вигляд, говорив російською.

Винниченко на вузькому засіданні Ген. Секретаріату (4–5 членів) запропонував, щоб «ліві» члени уряду (Порш та ін.) заарештували його та інших, оголосили владу Рад, перевибори Ради й мир із Раднаркомом; план відкинули, і Винниченко вирішив піти з уряду. Есерівська фракція взяла уряд у свої руки; із с.-д. залишилися М. Ткаченко і Д. Антонович.

Після одкинення мого плану я рішив скласти з себе відповідальність за дальший хід подій і вийти з Уряду

Свідчення самого автора; січень 1918.

Четвертий Універсал було видано ще за Генерального Секретаріату, але він перейменував його на Раду Народних Міністрів; за кілька днів Винниченко склав обов'язки голови Комітетові Центральної Ради, новим головою кабінету став есер Голубович, більшість у кабінеті — есери.

тільки через кільки днів я здав свої обов'язки голови Ради Народніх Міністрів перед Комітетом Ц. Ради. Головою нового кабінету було призначено есера Голубовича

Кінець січня 1918 (н. ст.).

У перші дні (ст. ст.) січня 1918 р. близько другої години дня автор їхав своїм автомобілем до Святошина; біля Політехніки озброєні більшовики скочили на підніжки, змусили шофера звернути до парку Політехніки й відвели автора до підвалу одного з корпусів. Автомобіль став «першим трофеєм» повстанців, шофера мобілізували.

Недалеко від політехніки побачив я кількох озброєних большевиків, які, вимахуючи рушницями, кинулись до мого самоходу і на ході вскочили з обох боків

До Києва повернулася з Брест-Литовська мирна делегація на чолі з В. Голубовичем і доповіла, що центральні держави визнають Україну самостійною й підпишуть із нею окремий мир, якщо Центральна Рада проголосить незалежність; «официальный украинский Киев» почав гарячково готуватися до цього кроку.

До цього кроку й зачав гарячково приготовлятися офіційний український Київ.

Ілько Гаврилюк, «З величнього минулого» (спогади члена Всеросійських Установчих зборів від Херсонщини, написані до 10-річчя IV Універсалу, бл. 1928). Хронологію в мемуарі стиснуто й місцями зміщено.

Скориставшись відходом військ на фронт, київські комуністи підняли збройне повстання; почалися вуличні бої; більшовики захопили прилеглу до Дніпра частину міста, Арсенал і просувалися залізницею до вокзалу; українські частини утримували залізничні пункти й центр, де засідала Рада.

Большевики захопили вже частину міста, що прилягала до Дніпра, зайняли навіть арсенал і посувалися залізницею до двірця.

Ілько Гаврилюк, «З величнього минулого» (спогади члена Всеросійських Установчих зборів від Херсонщини, написані до 10-річчя IV Універсалу, бл. 1928). Хронологію в мемуарі стиснуто й місцями зміщено. Січневе (Арсенальське) повстання: 16–22 січ. ст. ст. = 29 січ. – 4 лют. 1918 н. ст.

Увечері того дня, коли Гайдамацький Кіш вирушив на фронт, озброєні більшовицькі загони захопили будинок центральної пошти й телеграфу і почали наступ на інші урядові установи. Нашвидку зібраний загін зі старшин і урядовців Військового секретаріату разом із «вільними козаками» звільнив пошту.

Увечора того ж дня озброєні відділи комуністів захопили будинок центральної пошти і телеграфу ... Нашвидку сформований відділ, переважно із старшин і урядовців Військового Секретаріяту, при допомозі "вільних козаків"

Початок повстання, кінець січня 1918 р.

На початку січня 1918 р., коли окреслилася загроза більшовицького завоювання, на засіданні Ради солдати на хорах шаленіли, вимагаючи оголошення «самостийности»; військовий міністр Порш пояснював становище на фронті та організацію української армії («Вильного казачества») і закликав до терпіння.

солдаты на хорахъ неистовствовали, требуя объявленія «самостійности». Военный министръ Поршъ ... давалъ объясненія ... объ организаціи украинской арміи («Вильнаго казачества», какъ она тогда называлась)

printed page 203; Порша автор називає військовим міністром (насправді в січні 1918 р. — міністр військових справ після Петлюри)

Через кілька днів після Нового року (ст. ст.) лідер есерівської фракції Аркадій Степаненко заявив у Центральній Раді про недовіру кабінету Винниченка; той пішов у відставку, було утворено кабінет Голубовича (інженер) з есерів, військовим міністром залишився Порш.

Был образован кабинет Голубовича, состоявший преимущественно из эсеров.

автор уривка: Дорошенко (характеристика Голубовича вкрай ворожа)

У середині січня 1918 р., під час дев'ятої сесії Центральної Ради, коли єврейські представники знову порушили питання про ексцеси, євреїв звинуватили в ухилянні від армії й зажадали «доказать свою преданность украинской республике» та «отмежеваться от большевиков» спеціальною відозвою; лідер соціалістів-самостійників Степаненко дорікнув євреям, що вони стоять осторонь.

От евреев потребовали, чтобы они «доказали свою пре-данность украинской республикЪ» и «отмежевались от боль-шевиков»

Повернувшись із Берестя до Києва, українська мирна делегація застала дуже непевну ситуацію: більшовики дедалі тісніше оточували місто, у самому Києві готувалося повстання. Делегати поспіхом склали звіт, і вночі з 24 на 25 січня 1918 р. IV Універсалом проголосили самостійність; голова делегації В. Голубович став головою Ради народних міністрів.

Українська делегація по повороті до Київа застала тут дуже непевну ситуацію. Большевики все тісніще й тісніще звужували залізний круг коло Київа.

У статті «Перша сесія Церковного Всеукраїнського Собору» згадано, що в грудні 1917 року в Києві було скликано Собор Православної Всеукраїнської Церкви, а перша сесія відбувалася в січні 1918 року «під гуркіт гармат» через наступ більшовиків. Останнє засідання першої сесії було 19 січня; 94 делегати подали заяву, і сесію оголошено закритою, щоб швидше виїхати з охопленого боями Києва.

Вперше неукраїнська течія серійозно заявляє себе на засіданні 19 січня. То було останнє засідання першої сессії

Автор — П. Соборянин; це ретроспектива. Стиль дати 19 січня не вказано (за новим стилем бої в Києві тривали до початку лютого), тому дата подана лише з місяцем.

Винниченко, не бажаючи «йти проти свого народу», передав головування приватною запискою міністрові юстиції М. Ткаченку й виїхав з Києва; новий кабінет склали есери на чолі з В. Голубовичем.

приватною цидулкою передав головування своєму заступникові, Міністрові юстиції М. Ткаченкові і сам виїхав з Київа.

Упорядник Д. Антонович у примітці зазначає, що автор неточно передає обставини відставки кабінету: кабінет пішов у повному складі.

Наприкінці січня 1918 року в Києві вибухнуло більшовицьке повстання: вночі більшовики напали на тюрму, випустили карних злочинців, роздали їм зброю і, збільшивши так свої загони, захопили телеграф та деякі інші установи.

Большевики вночі напали на тюрму, випустили карних злочинців, дали їм зброю і, збільшивши так свої ряди, захопили телеграф і ще деякі установи.

Січневе повстання (почалося 29 січня 1918 року н. ст.); назву тюрми не подано.

Вибори до Українських Установчих зборів (через пару місяців після всеросійських, тобто близько січня 1918 р.) не викликали в населення жодного інтересу; абсентеїзм досяг колосального відсотка.

выборы въ Украинское Учред. Собраніе не вызвали уже рѣшительно никакого интереса у населенія; абсентеизмъ достигъ на этихъ выборахъ колоссальнаго процента

printed page 201; дата приблизна

У січні 1918 р. на останніх виборах до Київської ради більшовики (комуністи) здобули більшість.

На последних выборах в совет коммунисты получили большинство.

printed page 99; Твердження автора; які саме вибори — не уточнено.

Робітниче повстання в Києві зі штабом в Арсеналі було після кількох днів кривавої боротьби придушене Радою, коли радянські війська Муравйова вже стояли під Києвом; наприкінці січня 1918 р. Раду було вигнано з Києва.

Рабочее восстание, штабом которого был славный киевский Арсенал, было после нескольких дней кровавой борьбы разбито Радой, уже когда советские войска Муравьева стояли под Киевом.

автор уривка: упорядник С. О. Алексєєв (передмова)

Член Ради, український лівий соціал-демократ Неронович, коли більшовики стали наближатися до Києва, одним із перших перейшов на їхній бік; у січні 1918 р. його було вбито — «месть за измену».

Повже, в январЪ, он был убит. Это была месть «за изм ну»

Місце вбивства в тексті не вказано.

Українські більшовики на початку 1918 р. надзвичайно енергійно вели агітацію й пропаганду серед робітництва й дрібного міщанства в самому Києві; за Дорошенком, їм дуже допомагала єврейська молодь.

українські большевики надзвичайно енергійно вели агітацію і пропаганду серед робітництва і дрібного міщанства в самім Київі

Оцінка автора, прихильника УНР.

С. Єфремов нагадав, що в «Листі без конверта» до Коцюбинського засуджував большевицьке бомбардування мільйонного міста з беззахисною людністю, від якого гинули невинні, зокрема єврейська родина, знищена снарядом саме за обідом.

бомбардують мільйонове місто з беззахисною людністю, тобто і з єврейською, і з усякою иншою. ... прикладом єврейської ... семі, яку знищено саме за обідом.

Йдеться про бомбардування Києва большевиками в січні 1918 р. (нов. ст.); точна дата не вказана.

За статтею «Відродження», під час влади більшовиків у Києві на засіданні «Совета рабочих и солдатских депутатов» Муравйов сказав: «Отныне самостийность Украины исчезла бесследно — она рассеялась, как дым», що викликало бурю оплесків.

Муравьов сказав: „Отнине самостійність України ісчезла безслідно, - она разсеялась, как дим“ - і ці слова ... викликали ... цілу бурю оплесків.

Цитату подає автор статті по пам'яті; дату не вказано (січень–лютий 1918).

Департамент народної освіти при Міністерстві у справах великоросів утворено на початку січня 1918 р., але через окупацію Києва більшовиками його діяльність призупинилася й відновилася лише наприкінці лютого, після їхнього відходу.

однако вслѣдствіе оккупаціи Кіева большевиками ему пришлось пріостановить свою дѣятельность

Читано з зображення. Дата номера орієнтовна: рядок з датою зрізано, на скані не читається. У тексті події 6–7 квітня названо минулими, а вівторок 9 квітня — майбутнім, тож номер 1 вийшов близько 8 квітня 1918 р.; наступний номер обіцяно на 19 квітня.

Після проголошення IV Універсалу соціал-демократична фракція УЦР вирішила вийти з уряду і передати керівництво українським есерам; Винниченко склав повноваження прем'єра, новим прем'єром став Всеволод Голубович (есер); в уряді залишилися есдеки Д. Антонович і М. Ткаченко. Це були дні наступу на Київ військ Муравйова.

В. Винниченко, як прем’єр, склав урядування 25. І. 1918. Після нього прем’єром став Всеволод Голубович (с.-р.)

примітка редактора. Редактор датує IV Універсал 22.I.1918 (це н. ст.), а відхід Винниченка — 25.I.1918, змішуючи стилі; точна дата відходу за цим джерелом ненадійна.

За Христюком, під час наступу більшовиків частина російської та єврейської робітничої маси підняла повстання в самому Києві, а антибільшовицька частина (за меншовиками, есерами й Бундом) «просто не захотела выступить в защиту Киева». У перші дні облоги Києва міністр М. Порш висунув у Раді запит «меншинам» про їхній «нейтралітет»; ті ухилилися від прямої відповіді.

«Рафесы, Бала-бановы, Скловск1е — эти наибольше враги большевиков в Цен-тральной Рад$ — теперь стояли в сторонЪ... Этот «нейтрали-тет меньшинств»

Український автор, оцінно.

Голова уряду В. Винниченко на вужчому засіданні Генерального секретаріату запропонував план перевороту: одна частина Секретаріату заарештовує другу на чолі з ним самим, проголошує владу рад, переобирає Центральну Раду й негайно веде мирні переговори з більшовиками. Товариші план не прийняли.

Винниченко пропонував ні більше й не менше, як арешт однією частиною Секретаріяту — другої частини з самим Винниченком на чолі, проголошення влади рад

Джерело — спогади самого Винниченка «Відродження нації».

Перед Різдвом у Києві відбулася нарада діячів позашкільної освіти, скликана відділом позашкільної освіти при Генеральному секретарстві освітніх справ; делегатів земських і міських управ прибуло обмаль; нарада ухвалила засновувати відділи позашкільної освіти при земських управах і висловила довіру Українському Центральному правительству.

Перед Різдвом одбулася в Київі нарада діячів по позашкільній освіті, скликана відділом позашкільної освіти при Генеральному Секретарстві Справ Освітніх.

Точна дата не вказана; Різдво 25 грудня 1917 ст. ст. = 7 січня 1918 н. ст.

Від 15 січня до половини березня 1918 р., через більшовицьке панування в Києві, робота Українського робітничого клубу на Лук'янівці повністю завмерла; документи, касові книги й книги членів знищено, трупа, хор, оркестр і лектори розбіглися; з поверненням Центральної Ради клуб почав працювати знову.

3 15 січня до половини березня робота в клюбі зовсім завмерла.

Ретроспектива; період січень–березень 1918.

У завершенні статті А. Ковень згадує, що в січні 1918 року група засновників товариства «Поселок», ховаючись по закутках, пробиралася до будинку Удільного округу, де під свист куль і гуркіт гармат закладала основи товариства; після більшовицького «нальоту» вони вивозили майно з Удільного округу через Маріїнський парк, побоюючись нападу на банк, де зберігалися гроші членів.

Удільнаго Окру-

Читано з OCR-тексту. Дата — за змістом: «дни налета большевитскаго шквала» — січень 1918 р.; автор — один із засновників товариства, свідчення упереджене.

У січні 1918 р. Скоропадський влаштував у Києві щось на зразок вербувального бюро офіцерів (допомагав полковник Каракуца, георгіївський кавалер) та інструкторську школу вільного козацтва на чолі зі штабс-капітаном Секретом.

прежде всего устроил нечто вроде вербовочного бюро офицеров. В этом деле мне много помогал полковник Каракуцца... Начальником инструкторской школы я назначил штабс-капитана Секрета

Дата за контекстом: після 29 груд. 1917 ст.ст.

Київський полк вільного козацтва, набраний у Київському повіті, був порівняно численним; на чолі стояв галичанин Павлюк, самостійник; полкові бракувало обмундирування та спорядження.

Киевский полк, т. е. пабравшийся в Киевском уезде, был сравнительно многочисленный. Во главе его стоял некий Павлюк, галичанин.

Уряд Винниченка спирався лише на кілька полків сумнівної вірності з гучними іменами — «полк імені Дорошенка», «полк імені Сагайдачного» тощо, які були по суті добровольчими дружинами довкола своїх отаманів.

кількох сумнівної вірности полків, що носили голосні ймена „полку імени Дорошенка", „полку імени Сагайдачного" і т. п.

Біля Києва тоді стояло багато чеського війська, але чехи відмовилися воювати з більшовиками й заявили про нейтралітет.

Чеським військом, якого тоді багато стояло коло київа, але надії ці не здійснилися, бо Чехи рішучо відмовилися воювати з москалями

Більшість українського війська і «матроська гвардія» Центральної Ради замкнулися в казармах і «тримали нейтралітет»; уряд підтримувало лише Вільне козацтво з українських робітників під командою інженера Ковенка.

Більшість «славного» українського війська і знаменита матроська гвардія Центральної Ради, заперлася в казармах і «держала нейтралігет»

Ген. секретар військових справ С. Петлюра робив ставку на кольорові шапки: запевняв, що червоні шлики на шапках діють на «козаків» гіпнотично; солдатів також намагалися втримати добрим пайком, теплим житлом і великою платнею.

червоні шлики на шапках роблять на „козаків" просто гіпнотізуюче вражіння. За червону шапку „козак" готов на все

Кінець 1917 — січень 1918. Оцінка Петлюри — ворожа (автор його противник).

Солдатські частини в самому Києві не хотіли воювати проти більшовиків, браталися з ними й переходили до них; уряд не мав вірної частини навіть для своєї охорони: часто у варті біля будівлі, де засідав уряд, стояли частини більшовицького настрою.

Часто бувало, що при Ґенеральному Секретаріаті, при будинкові, де засідало Правительство, на караулі стояли частини з большевицьким настроєм

Січень 1918.

Єдиною активною військовою силою Ради була інтелігентна молодь — студенти, гімназисти — і частина національно свідомих робітників; вони гинули «без пуття й без надії на перемогу».

Наша молодь, студенти, ґімназісти, наш найактивніщий елемент пролетаріату гинув без пуття й без надії на перемогу

Січень 1918.

Більшовицьке повстання на заводі «Арсенал» у січні 1918 р. тривало близько тижня і було ліквідоване військами УНР 22 січня.

відомого більшовицького повстання в січні 1918 року, на заводі "Арсенал". Заколот тривав біля тижня і лише втручанням військових з’єднань Української Народньої Республіки був ліквідований 22 січня.

примітка редактора. 22 січня — за старим стилем (= 4 лют. н. ст.).

Наприкінці січня 1918 р. сотня Січових стрільців під командою Романа Сушка роззброїла в Броварах під Києвом Наливайківський полк (1400 багнетів, 2 батареї, 75 кулеметів), який відмовився йти проти більшовиків.

сотня Січових Стрільців під його командою мусіла роззброїти Наливайківський полк в Броварях біля Києва (1400 баґнетів при двох батареях і 75 кулеметах)

Мазепа переказує спогади Р. Сушка (Календар «Червоної калини», Львів 1920).

Більшовицьке повстання в Києві спалахнуло на околицях; першого дня центр міста його майже не відчував, мало хто знав про виступ більшовицьких бойовок на Звіринці й Шулявці.

в перший день цього повстання центр міста його зовсім не відчував і мало хто й знав про виступ большевицьких боївок на Звіринці і Шулявці

«Перші дні січня» — в автора за ст. ст. (= кінець січня н. ст.).

Поки перша сотня була під Бахмачем, до Києва прибула з Катеринославщини нова сотня (понад 200 осіб) колишніх полонених галичан, що працювали на рудниках; Галицько-Буковинський комітет надіслав майже вдвічі більше нових добровольців.

у Київ прибула з Катеринославщини нова, зорганізована поверх 200 вояків, сотня колишніх полонених галичан, що працювали в тамошніх рудниках.

Фото: дозор січових стрільців на вул. Велико-Володимирській під час боїв із більшовиками.

Стежа СС на вуя. Велико-Володимирській під час боїв з большевиками.

Підпис до фото; січень 1918.

Командир СС домігся полегшення міської служби куреня: залишилися лише кілька варт — особиста охорона голови Центральної Ради проф. М. Грушевського «в неспокойной столице», варта при Управлінні Київської військової округи та ще в кількох найважливіших місцях.

для особистої охорони у неспокійній столиці Голови Української Центральної Ради професора Михайла Грушевського, при Управі Київської Воєнної Округи і ще в декількох найважніших місцях

Автор — В. Кучабський (основний нарис збірника «Золоті Ворота»).

Після скасування рад і запровадження суворого порядку весь український гарнізон Києва став проти СС; під впливом Всеукраїнської ради військових депутатів дехто погрожував силою розігнати січове «контрреволюционное гнездо».

дехто навіть відгрожувався збройною силою розігнати Січово-Стрілецьке „контрреволюційне гніздо”

У січневих боях 1918 року з більшовиками в Києві стрільці патрулювали Велику Володимирську вулицю; Сінна площа і Безаківська вулиця були місцями запеклих боїв СС із більшовиками. Бої СС у Києві 29, 30 і 31 січня 1918 року показано на ситуаційній схемі.

Стежа СС на вулиці Велико-Володимирській під час боїв з большевиками ... „Сінна Площа” у Києві, місце бою СС з большевиками ... Вулиця Безаківська, місце завзятих боїв між СС і большевиками в січні 1918 року

Список ілюстрацій і схем; дати 29–31 січня 1918, стиль не вказано (імовірно новий).

У січні 1918 року на вантажній станції в Києві розформовувалися військові частини, що поверталися з фронту: солдати ділили між собою військове майно, коней і вози, а непотрібне кидали на станції й роз'їжджалися додому.

На вантажевій станції у Києві ліквідувалися військові частини, які приїздили з фронту. Солдати розбирали поміж себе військове майно, коні, вози

Українізований гарматний полк стояв у казармах у «Кадетському гаю» в Києві. Офіцерів у ньому вже не було, полком керувала полкова рада, і її голова сказав Дашкевичу, що полк демобілізується, а українських артилерійських статутів немає.

У полку старшин не було. Старшини покинули полк, а полком порядкувала полкова рада.

До більшовицького повстання приєднався українізований полк, що стояв у Слобідці на лівому березі Дніпра. Він перехопив Михайла Кураха з добровольцями з Дарниці: добровольців повернули назад, а Кураха заарештували.

До повстання прилучився українізований полк, який стояв у Слобідці над Дніпром.

Під час січневого повстання казарми Січових стрільців були на Вознесенському узвозі; більшовики два дні й дві ночі обстрілювали їх мінами з боку Фролівського монастиря.

Фролівський манастир, звідки большевики два дні і ночі сипали мінами на стрілецькі казарми при Вознесенському спуску.

Гармаші Дашкевича як піхота за день без втрат узяли Фролівський монастир; більшовики відступили на Поділ. Уночі в тумані гармаші боронили лише один монастирський будинок, бо серед сотень пам'ятників на цвинтарі неможливо було розгледіти ворога.

Темнота і мряка покрили кладовище. Сотки памʼятників на могилах зі статуями святих зробили неможливим розрізняти, чи це підсувається ворог, чи це статуя.

Автор, учитель провінційної гімназії, під час наближення більшовиків до Києва вступив добровольцем до решток українського війська й брав участь в обороні столиці.

коли большевики наближались до Києва, вступив добровольцем до горстки війська ... и брав участь в обороні нашої столиці

Місяць виведено з контексту (наступ Муравйова, січень 1918).

У січні 1918 року для українського війська затвердили нові відзнаки: форма одягу поки що лишалася стара, російська, але рід зброї та номер частини мали позначатися на комірі, а старшинські ступені — на рукавах.

Форма одягу залишилась покищо стара, російська, але рід зброї та число військової частини мали бути означені на комірі, степені старшинства на рукавах.

Корисно для зовнішнього вигляду військових на вулицях Києва.

Київська залога УНР на січень 1918: крім давно створеного полку ім. Богдана Хмельницького — полки ім. гетьмана Петра Дорошенка й Павла Полуботка; полк ім. Тараса Шевченка, понтонний і авіаційний курені ще формувалися й були небоєздатні.

окрім заложеного вже давніше полку імени Богдана Хмельницького, зорганізовано ще полки: гетьмана Петра Дорошенка та гетьмана Павла Полуботка

Ілько Гаврилюк, «З величнього минулого» (спогади члена Всеросійських Установчих зборів від Херсонщини, написані до 10-річчя IV Універсалу, бл. 1928). Хронологію в мемуарі стиснуто й місцями зміщено.

На фронт проти Муравйова під командою Симона Петлюри з Києва вислали полки ім. Дорошенка, ім. Полуботка й курінь Чорних гайдамаків; у Києві залишилися курінь Вільного козацтва (добровольці-юнаки) і полк ім. Богдана Хмельницького.

У Києві залишилися: Курінь В льного Козацтва (охотники-юнаки) та полк імени Богдана Хмельницького.

Ілько Гаврилюк, «З величнього минулого» (спогади члена Всеросійських Установчих зборів від Херсонщини, написані до 10-річчя IV Універсалу, бл. 1928). Хронологію в мемуарі стиснуто й місцями зміщено.

Ковенко був київським комендантом, що 'обороняв' Київ під час першої більшовицької навали в січні 1918 р.; він заарештував у будівлі Центральної Ради її членів — лівих українських есерів.

того самого славнозвістного київського коменданта, що „обороняв" Київ в часи першої большевицької навали в січні 1918 р. і для зміцнення українських позіцій — арештував в будинку Центр. Ради членів її, лівих українських с-р-ів

Арешти лівих есерів у будівлі ЦР — кінець січня 1918 р.

Після відставки з посади генерального секретаря військових справ Петлюра взяв рушницю, а невдовзі очолив гайдамацький загін, який відіграв велику роль в обороні Києва від армії Муравйова.

він узяв рушницю й пішов битися з большевиками; незабаром він уже став на чолі гайдамацького загону, що відіграв таку велику ролю у захисті Києва проти армії Муравйова.

Ідеться про Гайдамацький кіш Слобідської України, січень 1918 року.

Вільне козацтво в Києві організував з робітників і студентів інженер М. Ковенко (тоді український соціал-демократ), який був також комендантом міста Києва.

У Києві Вільне Козацтво організував з робітників і студентів інженер М. Ковенко (тоді український соціял-демократ), він же — комендант міста Києва

Ковенко був комендантом Києва під час Січневого повстання 1918 року.

До Гайдамацького Коша Слобідської України приймали лише тих вояків, які складали присягу боротися за незалежність України до кінця життя.

В склад цього Коша приймали лише тих вояків, що складали присягу — до кінця свого життя боротись за незалежність України.

Студентський курінь складався з київської молоді, переважно учнів середніх шкіл віком 14–17 років. Курінь охороняв засідання Центральної Ради та інші державні установи; стройова підготовка була примітивна, бойової майже жодної.

Київська молодь, переважно учні середніх шкіл від 14-17 років ... засідання Українська Центральна Рада, та охорону інших державних установ. Муштрова підготовка цього куріння була примітивна

У тексті пропуск рядків (OCR) між сторінками 23 і 24.

Після загибелі Бахмацької групи Гайдамацький Кіш зайняв позицію біля станції Бобрик; зв'язок із Києвом урвався, і лише випадкові звістки свідчили, що місто в руках більшовиків.

Гайдамацький Кіш зайняв позицію біля ст. Бобрик. Звʼязок з Києвом увірвався, та лише випаднові відомості свідчили, що Київ в руках комуністів.

Дев'ять діб тривала боротьба за Київ між більшовиками й українцями: рукопашні бої (наприклад, на Щекавиці), рушнично-кулеметні бої на вулицях і площах, броньовики обстрілювали нижні поверхи будинків; рвалися 3- і 6-дюймові снаряди та шрапнель.

девять сутокъ почти непрерывнаго боя, то въ рукопашную, какъ на Щекавицѣ, то въ ружейно-пулеметную на улицахъ и площадяхъ Кіева, съ броневиками, осыпавшими пулями особенно нижніе этажи домовъ

printed page 75; кінець січня – початок лютого 1918 н. ст.

Уряд Центральної Ради українізував армію: вводив у моду оселедці й голені голови, полковників перейменовував на старшин, поручиків — на хорунжих.

вводило в моду оселедцы и бритые головы, полковников переименовывало в старшин, а поручиков— в хорунжих

printed page 99; Тон автора саркастичний («плохие актеры играли роли запорожцев»).

Броньовик сторони, що зайняла квартал, насамперед обстріляв будинок автора з кулемета; потім солдати прийшли, оглянули печатки й пішли; за кілька годин інші «завоеватели» зробили те саме.

броневик завоевателей, заняв наш участок, первым делом обстрелял дом.

printed page 102

Батарея біля пам'ятника Бобринському била по Печерську, де не було солдатів жодної зі сторін; із Солом'янки обстрілювали Єврейський базар — пилом злітали лотки й столики.

С Соломенки лупили по Еврейскому базару, и пылью взлетали лотки и столики.

printed page 102

Згодом у боях усталився «порядок»: дізнавшись про батарею супротивника, сторона обстрілювала всю ділянку, а батарея після першого розриву знімалася, переїжджала в безпечне місце й знову стріляла «в каком-нибудь направлении».

обстреливаемая батарея при первом же разрыве снаряда снимается, уводится в место, куда не попадает

printed page 102

Комендант Києва Ковенко (інженер, винахідник) поспіхом організував у Києві «Вільне козацтво» — різновид міліції з різнорідних елементів, вольницю, що дозволяла собі свавілля; у вирішальну хвилину тільки воно кинулося битися з більшовиками.

он наспех стал организовывать в Киеве «Вильне козацтво» (вольное казачество)—род милиции, составленной из самых разнородных элементов

автор уривка: Дорошенко

На початку січневого повстання на Печерську його стримували лише «вольные казаки» Ковенка; усі полки в Києві («Полуботьковский», «Дорошенковский», «Шевченковский» та ін.) оголосили «нейтралитет».

все полки, находившиеся в Киеве, объявили «нейтралитет»; это были полки с самыми громкими названиями—«Полуботьковский», «Дорошенковский», «Шевченковский»

автор уривка: Дорошенко

Під час січневих боїв сили Ради поповнилися загоном галицьких «сечевых стрельцов», що хоробро билися з більшовиками на Подолі, загонами з околиць і дружинами добровольців.

отрядом галицких «сечевых стрельцов», очень храбро бившихся с большевиками на Подоле

автор уривка: Дорошенко

Автор згадує «обстрел 18-го года» (обстріл Києва муравйовськими військами в січні 1918) як украй страшну подію, що померкла лише перед арештами травня 1919.

Какая это была страшная недѣля. Страшнѣе обстрѣла 18-го года. Онъ совсѣмъ померкъ передъ ней.

Ретроспективне посилання на січневий обстріл 1918 р.

Під час обстрілу Києва з Дніпра 30–31 серпня 1919 мешканці побоювалися, що «повторятся Муравьёвские дни» — тобто обстріл і захоплення міста військами Муравйова в січні 1918 стали для киян еталоном жаху.

Мы опасались, что повторятся Муравьевскіе дни и, подъ конецъ, большевики снова завладѣютъ Кіевомъ.

Ретроспективне посилання на січень 1918.

До середини січня 1918 р. більшовицькі війська, зайнявши Харківську, Катеринославську й Полтавську губернії, вже стояли біля воріт Києва.

а к срединЪ января 1918 г. они уже стояли у ворот ЕКЛева, сердца Украины

Середина січня ст. ст. ~ кінець січня н. ст.

У Києві на бік більшовиків перейшли найкращі українські полки: полк імені гетьмана Дорошенка, полк імені Сагайдачного й навіть Перший український полк імені Богдана Хмельницького; за відомостями газет — також полк імені Шевченка.

а в Кев$ на их сторону перешли лучице украинсюе полки — полк имени гетмана Доро-пенки, полк имени Сагайдачнаго и даже первый украинсюй полк имени Богдана Хм$льницкаго

З посиланням на Винниченка й збірник «Малая Русь» (Київ, 1918).

З наближенням більшовиків Київ оголошено на стані облоги; комендантом міста призначено начальника київського «вільного козацтва» М. Ковенка (член УСДРП), помітну фігуру шовіністично налаштованих військових кіл.

Комендантом города, об?-явленнаго на осадном положен, назначается начальник К1ев-скаго «вольнаго казачества», М. Ковенко

На початку січня 1918 р. Рада ухвалила закон про утворення української народної армії, але під натиском більшовиків наявні українські частини майже розпалися.

В начал января Радой был принять закон об образованйи украинской народной арми.

«Вільні козаки» особливо показали себе як учасники погромних ексцесів у січневі дні 1918 р. в Києві.

Но особенно они по-казали себя в январьсве дни в КевЪ.

У Києві організувався полк вільного козацтва під командуванням Павлюка, набраний із селян Київського повіту; інженер Ковенко організував полк вільних козаків з київських робітників.

У Київі організувався полк вільного козацтва під проводом Павлюка. Цей полк був набраний з селян Київського повіту.

Кінець 1917 — початок 1918

Генеральний секретаріат наказав протягом трьох днів вислати з Києва всіх офіцерів колишньої російської армії, яких у місті набралося кілька тисяч. Наказ виконати було неможливо, ніхто висланий не був, а уряд лише нажив нових ворогів.

видав наказ, щоб усіх офіцерів колишньої російської армії (яких у Київі набралося кілька тисячів) у трьохденний строк було вислано з Київа.

Дата наказу не вказана; кінець 1917 — початок 1918 р.

У вирішальний момент Центральна Рада не мала на кого спертися: довелося поспіхом формувати добровольчі загони й наймати до війська охочих за гроші, тоді як більшовицькі війська дедалі тісніше оточували Київ.

Довелось на спіх формувати добровольчі відділи та наймати у військо охотникіб за гроши.

У першій половині січня 1918 р. засідання Об'єднаної Київської гарнізонної ради солдатських депутатів і полкових комітетів ухвалило, що треба проголосити самостійність України.

на засіданні Обєднаної Київської Гарнізонної Ради салдатських депутатів і полкових комітетів в першій половині січня було ухвалено, що треба проголосити самостійність України.

У цей самий час було завершено відокремлення суду від російського центру: замість російського Сенату створено Український Сенат, судова система по суті залишилася царською.

замісць російського Сенату було утворено Український Сенат

Тими самими днями голова Ген. Секретаріату отримав лист від представника Великої Британії в Україні Піктона Беггі (Picton Bagge) про його призначення (телеграфом) і про підтримку британським урядом українського уряду.

Уряд його Великобретанської Величности призначив мене телеґрафичною дорогою, яка зараз одиноко можлива, представником Великобретанії на Україні

Міністр УНР (автор) на випадок повстання носив при собі фальшивий паспорт на прізвище Лисенко, «мещанин поселка Святошино»; міністерське посвідчення він устиг сховати під сидіння автомобіля.

я називаюсь Лисенко і являюсь «міщанином посьолка Святошино»

Серед законів, ухвалених Центральною Радою, автор називає Статут вищого управління України, закон про українські гроші, про Генеральний суд, про монополії, про громадянство УНР і земельний закон.

в тім числі такі важливі, як Статут вищого Управління України (фактична автономія), закон про українські гроші, Генеральний Суд, про монополії, про громадянство Української Народної Республіки, земельний закон

Закони ухвалено між липнем 1917 і березнем 1918 року; точних дат автор не подає.

На початку січня 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон про «национально-персональной автономии» національних меншин (самоврядні національні союзи, що відають освітою, культурою, соц. допомогою).

въ началѣ января законъ о «національно-персональной автономіи» былъ принятъ Центральной Радой

printed page 199

Уряд УНР розпорядився, щоб усі офіцери колишньої російської армії в триденний строк залишили Київ; під час січневих боїв містом походжали тисячі людей в офіцерських шинелях — мовчазні, часто зловтішні глядачі.

распоряжением, чтобы все офицеры бывшей российской армии в трехдневный срок покинули Киев. И вот теперь по городу расхаживали тысячи людей в офицерских шинелях

автор уривка: Дорошенко; дату розпорядження точно не зазначено (до січневого повстання)

Опубліковано відозву соціалістичних фракцій Ради до населення Києва: вона закликала підтримати Раду в боротьбі з більшовиками й водночас застерігала від націоналістичного цькування.

оно призывало насе-ленте поддержать Раду в борьб% с большевиками, а с другой — предостерегало от нац1оналистической травли

Кінець січня 1918 ст. ст.

М. Порш наказав приймати до українського війська лише офіцерів, родом з України, які мали подати посвідки від революційно-демократичних організацій тих частин, де служили; без таких посвідок до війська не приймали.

для вступу до укр. армії вони були зобовязані представляти посвідки від революціїшо-демократичних організацій тих частин, в яких вони служили.

Дата наказу не вказана — кінець 1917 — початок 1918 р.

Наказ Муравйова № 9 про захоплення Києва проголошував: «войскам обеих армий приказываю беспощадно уничтожить в Киеве всех офицеров и юнкеров, гайдамаков, монархистов и всех врагов революции».

«войскам обеих армий приказываю беспощадно уничтожить в Киеве всех офицеров и юнкеров, гайдамаков, монархистов и всех врагов революции»

Першоджерело за статтею: факсиміле в Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. М., 1924. Т.1. С.153–154.

За словами М. Порша, стан облоги в Києві українська влада оголосила 16 січня 1918 року, і досі його не скасувала; муніципалітет, на думку Порша, не мав права його скасовувати.

Стан облоги оповіщено було в Києві 16 січня й через те не потрібно звязувати його з часами царского режиму. Цього стану облоги досі не було знято українською властью, яка його завела.

Стиль дати не вказано: у січні 1918 р. Київ ще жив за старим стилем (16 січня ст. ст. = 29 січня н. ст.), тому вказано лише місяць.

Приблизно за тиждень до більшовицького повстання уряд Центральної Ради видав наказ, щоб усі офіцери неукраїнської національності (їх набралося б понад десять тисяч) у триденний строк залишили Київ; наказ був практично нездійсненний і дуже роздратував офіцерство.

видало наказ, щоб усі офіцери (а їх набралось би по-над десять тисяч) неукраїнської народности в трьохденний термін залишили Київ

Близько 7–8 січ. ст. ст. (20–21 січ. н. ст.).

Кройцберг, прийнявши автора за дрібного службовця, видав йому квитанцію про реквізицію автомобіля з печаткою Ревкому, але підписати її відмовився; називав його «товаришем» і запевняв, що Київ за два-три дні буде більшовицьким. Двоє червоногвардійців (один — поляк із Радома) вивели автора на Брест-Литовське шосе.

Кройцберг написав мені квит на авто і приложив до нього печатку Ревкому

Деталь документообігу повстанців.

Листом від 2 січня 1918 р. генерал Табуї повідомив український уряд, що Франція вважає себе такою, що вступила в офіційні зносини з Україною з 5/18 грудня 1917 р.; слідом за тим колишній англійський генконсул в Одесі Піктон Багге повідомив про призначення «представителем Великобритании на Украине».

с 5/18 декабря Франция считает себя вошедшей в официальные сношения с Украиной

автор уривка: Дорошенко; стиль дати 2 січня неясний

У IV Універсалі Центральна Рада звинувачувала петроградський Раднарком у тому, що його червоногвардійці й більшовики грабують у селян хліб і без жодної оплати вивозять його до Росії, не жаліючи навіть посівного зерна, і закликала громадян боронити республіку навіть ціною життя.

they rob our peasants of their bread and without any remuneration export it to Russia. They do not even spare the grain set aside for seed

Цитата з IV Універсалу (січень 1918), наведена в есеї І. Лисяка-Рудницького (імовірно).

Наприкінці січня 1918 р., майже одночасно з проголошенням IV Універсалу, Центральна Рада затвердила новий, значно радикальніший земельний закон.

в кінці січня 1918 року, майже одночасно в проголошенням IV. Універсалу, затвердила новий проєкт, значно радикальніший

Стиль дати не вказано; автор пише ретроспективно (1941).

Оголошення: Олександр Андрійович Чубенко повідомив, що в січні 1918 року в Києві під час бою з більшовиками загубив атестат зрілості, виданий Радомишльською чоловічою гімназією; атестат слід вважати недійсним.

ЗАГУБЛЕНИЙ в січні ц. р. під час бою з больш. в м. Київі атестат зрілости виданий Радомпельською хлоп. гімн. на імя Олександра Андреєвича Чубенко

Згадка про січневі бої з більшовиками в Києві (штурм Муравйова, січень 1918). Назва гімназії в OCR спотворена («Радомпельська»).

Під тиском солдатських мас Рада проголосила незалежність України IV Універсалом (за автором — 14 січня 1918 р.); усі українські партії голосували за, з меншин ніхто не голосував за, більшість утрималася, російські с.-д., с.-р. і Бунд, здається, проти. До Універсалу включено соціалізацію землі та робітничий контроль над виробництвом.

Оно произошло 14 января 1918 года, въ формѣ провозглашенія Четвертаго (и послѣдняго) Универсала

printed page 203; автор подає 14 січня — розходиться із загальноприйнятою датою IV Універсалу (9/22 січня 1918); можлива помилка пам'яті

Коли в Києві було оголошено воєнний стан, військова влада видала наказ про висилку з Києва всіх мешканців, які оселилися після 4 січня 1915 р. Це особливо вдарило по євреях, які отримали право проживання в місті лише за законом про рівноправність 22 березня 1917 р.; під загрозою виселення опинилася майже третина(?) єврейського населення Києва. Єврейському міністрові вдалося призупинити наказ.

из К1ева высылаются всф жители, которые поселились посл 4-го января 1915г.

Зі слів міністра М. Зільберфарба. Частка в OCR «Почти 3» — імовірно «майже 1/3» або «майже 2/3»; неясно. Запит Сиркіна щодо цього наказу — 6 січня 1918 р.

Ватажка київських більшовиків П'ятакова було таємно вбито: уночі прийшли, заарештували, вивезли за місто й чи то пустили під лід, чи то просто вбили — невідомо. Зробили це «окремі громадяни», не покладаючись на «млявий» Ген. Секретаріат.

Прийшли вночи, арештували, вивезли за місто й чи пустили під лід чи так убили, — невідомо

Дату в тексті не вказано; йдеться про Леоніда П'ятакова, викраденого наприкінці грудня 1917 (ст. ст.) / на початку січня 1918 (н. ст.).

У січні 1918 р. тривало прискорене озброєння передміської «голытьбы» під більшовицький переворот, що означало нічну стрілянину на околицях столиці й безперервні грабежі та вбивства.

Означало воно нічну стрілянину на окраїнах столиці й безупинні грабежі та вбивства.

Автор ворожий більшовикам.

Майже всю ліву групу есерів (Полоз, Михайличенко, Сіверов-Одоєвський, Шумський та ін.) заарештували в приміщенні Центральної Ради на засіданні есерівської фракції за наказом коменданта м. Києва соц.-демократа Ковенка.

Арошт відбувся в помешканні Центральної Ради на засіданню ес-ерівської фракціі, з наказу коменданта м.лиїва соц.лем. повенка

Додаток за Христюком; січень 1918 («січнева справа»).

У січні 1918 року розкрито змову лівого крила есерів (Любченко, Шумський, Полозов), які планували повалити Раду й запровадити радянську владу; київський військовий комендант Ковенко заарештував більшість змовників просто в будинку, де засідала Рада.

Kovenko, the Ukrainian military commander in Kiev, acted swiftly and arrested most of the conspirators in the building in which the Rada met

Ліві українські есери — члени розігнаних Всеросійських Установчих зборів — приїхали до Києва, щоб разом із місцевими лівими повалити Центральну Раду; трималися необережно, і значну частину їх заарештував у приміщенні Центральної Ради комендант Києва соціал-демократ Ковенко, але невдовзі відпустив.

значну частину їх було арештовано в помешканню Центральної Ради комендантом Київа соціаль демократом Ковенком

Січень 1918 (після розгону Установчих зборів 6/19 січ.).

Для охорони порядку в Києві в січні 1918 р. уряд мав: ненадійну міліцію, що замінила поліцію, часто з підозрілих елементів і навіть карних злочинців; рештки українізованих полків, які відмовлялися йти проти «народа»; «Вольное казачество» — слабо організовані добровольчі загони народної міліції. Технічна організація порядку залишалася в руках старих царських поліцейських.

дуже ненадійну міліцію, що прийшла на місце давньої поліції, зложену здебільша з дуже підозрілого елементу, в якому часто-густо траплялися звичайні злочинці

На початку січня 1918 р. влада намагалася роззброїти населення київських передмість силами міліції, Вільних козаків і СС; під час обшуків деякі міліціонери шукали не стільки зброю, скільки цінні речі, знайдену зброю ховали або роздавали знайомим; в одному штабі міліції заливали непевність горілкою і частували нею підлеглі частини.

деякі міліціонери ... не так за зброєю шукають у помешканнях, як за цінними речами. ... В одному штабі міліції, що керував обеззброєнням, заливали горілкою непевність завтрішнього дня

У січні 1918 р. вся влада в Києві була у військових руках; військова влада видала розпорядження виселити з Києва всіх мешканців, які оселилися там після 1 січня 1915 р., що загрожувало трьом чвертям єврейського населення міста; Генеральному секретаріатові єврейських справ вдалося зупинити виконання наказу.

«військова влада видала розпорядження, за яким мали бути виселені з Києва всі мешканці міста, які оселилися там після 1 січня 1915 року»... «Цей наказ загрожував виселенням трьох четвертих жидівського населення Києва.»

Цитата з книжки М. Зільберфарба. Ідеться передусім про біженців і виселенців воєнних років.

Перед приходом більшовиків військове командування в Києві безоглядно переслідувало «підозрілі» неукраїнські елементи, особливо євреїв; траплялися напади й імпровізовані, а можливо, й організовані погромні вчинки на вулицях міста, і єврейський міністр не мав змоги їх припинити.

Поодинокі напади і переслідування жидів траплялися раз-у-раз. Також не бракувало імпровізованих, а може й організованих, погромних вчинків на вулицях міста.

Цитата з книжки М. Зільберфарба; саме цим він мотивував свою відставку.

Кожна влада, що займала квартал (в особі кількох солдатів), стукала у ворота будинку й твердила, що на даху кулемет; влаштовували обшуки по квартирах, зазирали в димарі, нишпорили на горищі; знайдений старий годинник і кульок з борошном конфіскували, на цьому обшуки закінчувалися.

Иногда находили старые часы и кулек с мукой, которые предусмотрительно хозяева не успели запрятать.

printed page 101

Отримавши відомості про змову більшовицьких членів Центральної Ради (група «левых эсеров» Северцева і Неронович), комендант Ковенко розпорядився вночі заарештувати головних учасників; есери протестували проти порушення депутатської недоторканності, але Ковенко мав кілька сотень «вольных казаков», і він став диктатором Києва.

он распорядился арестовать ночью ряд главных участников задуманного предприятия... и Ковенко вдруг сделался диктатором в г. Киеве

автор уривка: Дорошенко; середина січня 1918 ст. ст.

Генеральний секретаріат призначив комісію для розслідування самочинних арештів і трусів у Києві й запросив до неї представника Виконавчого комітету Ради робітничих депутатів Києва, але той відмовився, вважаючи Центральну Раду організацією, що йде проти інтересів трудящих.

Комітет відмовився вислати свого представника, «вважаючи Ц. Раду та її Секретаріят за організації, що йдуть проти інтересів трудящих мас.«

Точна дата не вказана (зима 1917–1918).

Комендант Києва інженер М. Ковенко викрив змову лівих есерів (Полозов, Любченко, Елланський, Михайличенко, Сіверо-Одоєвський та ін.), які за згодою з більшовиками хотіли розігнати Центральну Раду й поставити раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. Ковенко заарештував змовників просто в будинку Центральної Ради на засіданні есерівської фракції, попри протест Грушевського.

сміливий комендант м. Київа інженір М. Ковенко не завагався арештувати змовників в самім будинку Ц. Ради на засіданні ес-ерівської фракції

Заарештовано Полозова, Михайличенка, Сіверо-Одоєвського, Шумського та інших. Точна дата не вказана — кінець січня 1918 р. Тодішній вислів: «висадити Ц. Раду в повітря з середини».

За словами Скоропадського, його обід з генералом Табуї в «Континентале» став відомий усьому Генеральному Секретаріатові: лакеї «Континенталя», очевидно, перебували на службі в тодішньої міліції; тому наступну зустріч з французами й поляками провели на конспіративній квартирі.

Очевидно, что в «Континентале» лакеи состояли на службе у тогдашней милиции.

Припущення автора; січень 1918 (ст.ст.).

Після оголошення стану облоги вся влада в Києві перейшла до військових кіл; усіх не-українців, особливо євреїв, було взято під підозру; без суду й слідства розстрілювали десятки осіб, кількість загиблих і місце їхніх трупів не встановлено. Відбувалися часті напади на євреїв, імпровізовані й організовані погромні виступи на вулицях Києва.

Без суда и слЪдетая разстр$ливались десятки лиц. «Еще до-нынЪ не установлено дЪйствительное число погибших в т$ дни; неизвЪстно куда их трупы дфвались.

Спогади М. Зільберфарба.

Коли більшовики в січні 1918 р. зайняли Київ, П. Скоропадський не залишив міста й переховувався в ньому від репресій.

Коли більшовики у січні 1918 р. зайняли Київ, П. Скоропадський не покинув його і переховувався від репресій у місті.

Редакторська хроніка (Отт-Скоропадська, Гай-Нижник). Більшовики увійшли до Києва 26 січ. (8 лют. н.ст.) 1918; 'січень' імовірно за старим стилем.

У перших числах січня 1918 р. Скоропадський зблизився з французькою місією в Києві та її головою генералом Табуї, який фактично розпоряджався польським корпусом і чехословаками, що були від нього в грошовій залежності.

В первых числах января 1918 года произошло мое знакомство с французами... с французской миссией и ее главой, генералом Табуи

Імовірно ст.ст.

Соціал-демократична фракція відкликала С. Петлюру з посади генерального секретаря військових справ (критика за любов до парадів, саморекламу, незнання військової справи) і поставила на його місце М. Порша.

соціальдемократична фракція одкликала з уряду С. Петлюру й замісць його поставила на ґенерального секретаря військових справ М. Порша

Кінець грудня 1917 — січень 1918. Автор пише, що Петлюра служив на фронті чиновником Союзу міст і носив напіввійськовий одяг.

Микола Шраг (український есер, син чернігівського депутата Думи Іллі Шрага) наприкінці 1917 — на початку 1918 р. був заступником голови Української Центральної Ради.

наприкінці 1917 і на початку 1918 рр. — заступник голови УЦР

примітка редактора

Петро Чикаленко, молодший син Євгена Чикаленка, був начальником канцелярії Генерального Секретаріату з червня 1917 до січня 1918 р.

начальник канцелярії Генерального Секретаріату (з червня 1917 до січня 1918)

примітка редактора.

Микола Порш (1879–1944), член Центральної Ради і секретар праці в першому уряді Винниченка, із січня 1918 р. — міністр праці та військових справ УНР.

в першому уряді В. Винниченка — секретар праці; з січня 1918 — міністер праці й військових справ УНР

примітка редактора.

Перші 12 гармашів Січових стрільців у Києві: Роман Дашкевич, Михайло Курах, Петро Кузик, Василь Олеськів, Андрій Стельмах, Петро Коваль, Михайло Шкварок, Іван Дмитрах, Гриць Горичка, Степан Романюк, Іван Вишневський, Володимир Федорович.

1) Дашкевич Роман, 2) Курах Михайло, 3) Кузик Петро, 4) Олеськів Василь

Коли Червона армія наблизилася до Києва, Симон Петлюра зрікся посади Генерального секретаря військових справ і очолив Гайдамацький Кіш.

він відходить від вузького партійного життя, зрікається посади Генерального Секретаря та стає на чолі військового відділу - Гайдамацького Коша.

Штаб Гайдамацького Коша Слобідської України в січні 1918 року: кошовий отаман С. Петлюра, начальник штабу підполковник Олександр Удовиченко, серед старшин — генерал Кирей.

ШТАБ ГАЙДАМАЦЬКОГО КОША СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ в січні 1918 р. ... Кошовий Отаман С. Петлюра, начальник штабу Коша підполк. Ол. Удовиченко.

Підпис під фотографією.

Скоропадський пробув кілька днів у Києві, де йшли вуличні бої, потім пішки пішов до Білої Церкви та Звенигородки; повернувся до Києва перевдягненим, під чужим іменем, коли там уже були більшовики, і переховувався до приходу німців.

передягнутий, під чужим імʼям, він добрався таки до Київа, але в Київі вже були большевики, і тут П. П. Скоропадському довелось переховуватись, аж доки не прийшли німці

На початку 1918 р. Україна допустила до Києва як офіційного представника Румунії генерала Коанду, якому уряд УНР кілька разів робив важливі заяви (зокрема 15 січня 1918 щодо Бессарабії).

Україна раніш вже допустила до Київа з титулом офіціяльного представника Румунії генерала Кланду

Коли в січні 1918 року Київ опинився під більшовицьким ударом, виснажений Винниченко подав у відставку, зголив вуса й бакенбарди та зник; дехто звинувачував його в боягузтві.

the fatigued and harassed Vinnichenko resigned, shaved his mustache and whiskers, and disappeared.

Після відставки Винниченко вісім днів інкогніто подорожував на південь від Києва і, за його словами, побачив, наскільки населення стало вороже до всього українського, що уособлювала Рада.

Vinnichenko, following his resignation, spent eight days traveling incognito south from Kiev.

Міністр закордонних справ УНР Олександр Шульгин, який найтісніше контактував з Антантою, не підтримав рішення укласти сепаратний мир із Центральними державами і подав у відставку.

Foreign Minister Shulhyn, who had been in closest contact with the Allies, chose to dissociate himself from this action and resigned his post.

Есей Дж. Брінклі. Точну дату відставки не наведено (січень 1918).

Художник П. Ковжун, студент майстерні графіки Нарбута, у січні–березні 1918 р. за дорученням Центральної Ради виїздив у складі військової комісії з надзвичайною місією до короля Румунії.

У січні — березні 1918 р., за дорученням Центральної ради, він у складі військової комісії виїздив з надзвичайною місією до короля Румунії

Сергій Костянтинович Моркотун на початку 1918 р. був начальником залізничної міліції і засідав у Головному управлінні Південно-Західних залізниць; заснував товариство «Молодая Украина», був пов'язаний з французькою місією; володів будинком з величезним садом на Великій Володимирській. 1918 р. — особистий секретар гетьмана.

обладал домом с громадным садом на Большой Владимирской

Посада секретаря — за виноскою 126.

У січні 1918 р. командувачем військ у Києві був Микола Шинкар (згодом ватажок Звенигородського повстання), начальником штабу в нього — генерал Олександр Греков; Скоропадський вважав Шинкаря порядним, але непридатним на командувача, а оборону Києва — «безобразной».

В Киеве командующим войсками был в то время знаменитый впоследствии своим безобразным восстанием Шинкарь... Начальником штаба у него был генерал Греков

Комендант Києва М. Ковенко — інженер, талановитий винахідник, висунувся наприкінці 1917 р.; рішучий у боротьбі з більшовиками, але авантюрист і нерозбірливий у засобах; сам заарештував членів парламенту в будівлі парламенту, а Грушевський «бороду на себе рвал» від такого порушення звичаїв.

Старий Грушевський аж бороду на собі рвав од такого порушення конституційно-парляментських звичаїв

Фото: штаб Гайдамацького коша Слобідської України в січні 1918 р.: ген. Кирей, кошовий отаман С. Петлюра, начальник штабу коша сотник О. Удовиченко. Також фото: Київський арсенал; «Старокиевская» станиця поліції; охорона уряду («Железная бригада»); пости СС біля вагонів уряду.

„Старокиявська" станиця поліція.

Підписи до фото, с. 96–98.

У другій половині січня 1918 р. до Києва прибула група галицьких старшин, що втекли з полону над Волгою: Андрій Мельник, Роман Сушко, Василь Кучабський, Іван Андрух та інші. Разом із Федором Черником вони запровадили в курені дисципліну; на чолі куреня поставили Євгена Коновальця, начальником штабу був А. Мельник.

саме в другій половині січня прибула до Київа, утікши з полону над Волгою, група галицьких старшин січових стрільців: Андрій Мельник, Р. Сушко, Василь Кучабський, Іван Андрух та инші.

Генерал П. Скоропадський, приїхавши до Києва, виніс враження, що кола Центральної Ради не довіряють вищому командному складу й хочуть спиратися лише на молодше старшинство та «отаманів-аматорів». Головнокомандувачем проти більшовиків призначили не генерала Кирея чи Скоропадського, а полковника Капкана.

»круги Ц. Ради не довіряють людям з еіищого командного складу і думають опертись виключно на роботу в армії молодшого старшинства і отамаиів-аматорів«.

За спогадами Скоропадського.

Скоропадський характеризує військового міністра УНР Миколу Порша: за фахом присяжний повірений, за чутками виключений зі стану адвокатів, мав якісь стосунки з німцями; «умный, большой нахал», тримався надзвичайно пихато.

Умный, большой нахал. Я поехал к нему и заявил, что если мне не дадут все по списку

Чутки, які передає автор; явна неприязнь.

Серед найдіяльніших київських залізничників був робітник Стокиз — дуже здібний, політично розвинений український патріот.

серед найдіяльніших київських залізничників був дуже здібний, політично вироблений український патріот, робітник Стокіз.

примітка редактора (за М. Ковалевським).

Студент-українець католик Леон Бочковський, член революційної організації автора, загинув у січні 1918 р., коли до Києва вдерлася «банда Муравйова».

загинув в січні 1910 року, коли до Києва вдерлася банда Муравйова

У тексті «1910» — явна помилка OCR/друкарська помилка: війська Муравйова увійшли до Києва наприкінці січня (ст. ст.) 1918, тобто на початку лютого н. ст.

Рафес (лідер Бунду), ще недавно поміркований меншовик, під час першого приходу більшовиків у січні 1918 р. був упертим антибільшовиком.

зовсім ще недавно поміркований меньшевик, а при першій [навалі] большевиків в січня 1918 р. упертий антібольшевик

OCR зіпсований посередині фрази.

Газета згадує, що міністра земельних справ Зарудного та його партійного товариша Пугача, обох українських соціалістів-революціонерів, розстріляли на місці у дворі будинку, де вони жили, у час більшовицького панування в Києві.

Міністр земельних справ Зарудний та його товариш по партії Пугач обидва українські с. революціонери були розстріляні на місті у дворі того ж дому, де вони жили

Дату не названо; за іншими джерелами це січень 1918 р.; тут подано лише як зміст статті.

Організуючи Морське міністерство УНР, Д. Антонович залучив Михайла Білинського — колишнього морського офіцера, а на той час банківського службовця (фінансовий відділ), корабельного інженера Олександра Коваленка, що служив колись на броненосці «Потьомкін» і після 1905 р. був в еміграції (інженерно-механічний відділ), а також морських офіцерів Акименка й Шрамченка.

Із таких людей він надибав Михайла Білий-ського, колишнього морського офіцера, а в той час банкового урядовця.

Прізвище в OCR розірване («Білий-ського»), імовірно Білинський. Дата — кінець 1917 — початок 1918 р.

У січні 1918 р. під час захоплення Києва більшовиками комісарами були: В. Примаков (Банін) — з боротьби з контрреволюцією, Ю. Коцюбинський — військові справи, Мартьят — пошта й телеграф, Стогній — начальник гарнізону, Моргуліс — авіація, Чудновський — цивільні справи; Іванов — голова Київського Совдепу.

Іванов був головою Київського Совдепа

Некролог: Василь Семець (родом галичанин), січовий стрілець, член київської організації УПСР, загинув у вуличних боях у перших днях більшовицького повстання в Києві; студент Львівського університету, в 1913–14 рр. жив у Києві й організовував таємні гуртки молоді, під час війни потрапив до полону, втік і жив нелегально в Росії, в Москві вступив до нелегальної організації УПСР.

Ще в перших днях большовицького повстання в Києві згинув в уличних боях січовий стрілець, член київської організації у. п. с.-р. тов. Василь Семець.

Читано з зображення. Точна дата загибелі не названа: «в перших днях большевицького повстання» . Місяць вказано за контекстом (повстання в Києві — січень 1918 р.).

В. Леонтович казав, що перед війною міг би продати свої 850 десятин по 1000 крб за десятину й мати 850 тис. крб, а 50 десятин із садибою за нормою соціал-демократичного законопроєкту тепер коштуватимуть понад мільйон.

Перед війною я міг би продати своїх 850 десятин по 1000 руб. і мав би 850.000 руб.

Довоєнна ціна землі; висловлювання січня 1918 р.

На початку 1918 року скромний обід у ресторані коштував уже 3–5 карбованців, тож 100 карбованців не були великими грошима.

Скромний обід в ресторані коштував тоді вже 3-5 карбованців.

Діапазон 3–5 крб; amount — середнє значення. Місто прямо не назване.

У Києві на початку січня 1918 р. життя зовні текло цілком нормально, і звістка, що небезпека (більшовики) вже близько, особливого враження не справляла — всі на щось сподівалися.

В Київі життя назверх текло зовсім нормально і звістка, що небезпека вже так близько, не робила особливого вражіння. Всі на щось надіялись.

Кінець грудня 1917 ст. ст.

Полки, що стояли в Києві в січні 1918 р., вночі грабували мирних жителів, удень спали, а ввечері лузали насіння на Хрещатику і не мали жодного бажання воювати з більшовиками.

вони займалися вночі грабіжництвом мирних жителів, вдень спали, в ввечері лузали насіння (соняшникові зернята) на Хрещатику

Спогади Є. Чикаленка (написані в еміграції, видані в Празі 1932 р.); дати — за старим стилем; автор — поміркований державник, критичний до соціалістів у Центральній Раді.

Автор пише, що в січні 1918 року Київ жив нервово: з Бахмача й Харкова наступала радянська армія, а українське військо в місті розкладала більшовицька агітація.

Київ жив тоді нервово. Совєтська армія з Московщини вирушила на підбій України

У січні 1918 р. засідання Центральної Ради часто тривали до 2–3 години ночі, а о 8–9 ранку робота починалася знову.

Часто засідання Центральної Ради тривали до години 2-3-ої ночі, а о 8—9 годині ранку праця починалася знову, і всі були на своїх місцях.

Ілько Гаврилюк, «З величнього минулого» (спогади члена Всеросійських Установчих зборів від Херсонщини, написані до 10-річчя IV Універсалу, бл. 1928). Хронологію в мемуарі стиснуто й місцями зміщено.

У січні 1918 р. вулицями Києва похмуро вешталися солдати в сірих шинелях — саме вешталися, а не ходили.

по улицам, угрюмо поглядывая по сторонам, бродили, именно бродили, а не ходили серые шинели

printed page 99

Під час боїв мешканці будинку збивалися докупи на подвір'ї, прислухалися до тріскотняви й «обсуждали положение» — за словами автора, за ці роки тільки це й робили.

а за эти годы мы только то и делали, что обсуждали положение

printed page 101

Будинковий комітет запечатав сургучними печатками всі кватирки, двері й вікна, що виходили на вулицю, а також горищні віконця і всі ходи на горище, щоб довести солдатам, що на даху немає кулемета.

сургучными печатями домового комитета запечатаны все форточки, все двери, все окна, выходившие на улицу

printed page 102

У січневих боях стрілянина тривала приблизно до одинадцятої вечора, потім стихала й до ранку починалася знову.

Часов до одиннадцати шел бой. Потом утихло. К утру началось снова.

printed page 102

Під час боїв усю ніч на подвір'ї будинку чергували мешканці: четверо чоловіків спускалися вниз кожні три години; решта спала нагорі не роздягаючись.

Всю ночь шло во дворе дежурство. Четверо мужчин спускалось вниз каждые три часа.

printed page 104

Коли в 1918 р. Муравйов обстрілював і взяв Київ (січень 1918), мешканці одного будинку вечорами ходили одне до одного в гості, боячись виходити на вулицю в темряві.

Такъ же ходили другъ къ другу въ 18-омъ г., когда Муравьевъ обстрѣливалъ и взялъ Кіевъ, но тогда не было еще этого чувства обреченности

Ретроспектива про побут у дні муравйовського обстрілу, січень 1918.

Українські гроші друкували в київській друкарні Кульженка. Щоб прискорити випуск, Генеральне секретарство фінансів просило профспілку друкарів дозволити третю, нічну зміну, але спілка відмовила, бо робітничі партії закликали боротися проти нічної праці.

спілка »одхилила прохання« Генер. Секретаріяту на тій підставі, що всі робітничі партії закликають робітників боротись проти нічняної праці

Дорошенко наводить це як приклад того, що уряд не мав реальної влади навіть у Києві. Джерело: «1917-й год на Киевщине», с. 456.

Страйк робітників водогону та електростанції занурив Київ у темряву й позбавив його води.

A strike of workers at the waterworks and the electric station threw the city into darkness and deprived it of water

Кінець січня — початок лютого 1918 р.

За 1-м випуском «Статистичного бюлетеня по місту Києву» (січень–березень 1918), у січні 1918 року, позначеному бомбардуванням міста й майже безперервною стріляниною, з 1424 смертей 459 (близько 37%) були вбивствами.

Въ январѣ, ознаменованномъ бомбардировкой города и почти несмолкавшей перестрѣлкой на улицахъ, изъ 1424 смертныхъ случаевъ 459 (около 37%) приходится на убійства.

Дані опубліковано в номері від 31 жовтня 1918.

Під час січневих боїв у Києві 1918 року делегати Церковного Собору виїздили з міста хто пішки, хто з візником, крадькома, через застави грабіжників, збуваючись одягу й останньої копійки; інші виїхали за дозволом нового «правительства».

Рушили Соборяне з Київа, хто пішки, хто з візником, крадькома, через кордони та застави грабіжників

Мається на увазі кінець січня — початок лютого 1918 року, влада більшовиків (Муравйов).

На початку січня 1918 р. до Скоропадського в Києві приходила «масса всякого народа»: офіцери, поміщики, громадські діячі, що просили захисту; діячі старого режиму просили посад; конезаводчики просили дати їм охорону; приходили й генерали, зокрема колишній головнокомандувач Західного фронту Балуєв.

В это время ко мне приходила масса всякого народа: офицеры, помещики, общественные деятели, просящие защитить их.

Розпорядок у казармі СС у січні 1918 р.: визначено години відпочинку, муштри, занять і вільного виходу в місто; у місто у вільні години випускали лише бездоганно вдягнених стрільців; щодня кілька годин муштри, теоретичні заняття і бесіди офіцерів про політику; велика увага до чистоти казарми.

До міста дозволено виходити у вільних годинах лише тим стрільцям, що були бездоганно одягнені.

Увечері після бою за готель «Прага» родичі студентів-вояків зустріли командира куреня С. Довгаля в будинку Центральної Ради наріканнями, що він повів їхніх синів на смерть; він відповів, що студенти вступили добровільно «не забавлятися, а збройно боронити Україну».

Там зустріли його родичі вояків Куреня і напали на нього з наріканням, що він повів їхніх синів на смерть.

Нічне життя Києва на межі 1917–1918 рр.: танцювальні вечори починалися з 20:00 (закінчувалися зазвичай до першої ночі) або з півночі; найпоширеніший час балів-концертів і балів-маскарадів — з 23:00 до 3:00; вар'єте «Аполло» відкривалося о 21:00, «Перепутье» — о 22:30; ресторани при вар'єте працювали здебільшого до 2 години ночі.

найпоширенішим часом влаштовування балів-концертів або балів-маскарадів був проміжок з 11-ої вечора до 3-ої ночі

Узагальнення авторів за оголошеннями «Киевлянина» (1917, 29 червня, 6, 29, 31 жовтня, 1, 24 грудня; 1918, 6, 13 січня) і газети «Нова Рада» (1917, 28–29 червня).

За спогадами Сушка, місцеве населення не вірило, що дисциплінована, не грабіжницька сотня Січових стрільців може складатися з українців: вважали, що це іноземці.

Це не могли бути українці в понятті місцевого населення: це мусіли бути тільки чужинці

Цитата зі спогадів Р. Сушка (Львів 1920), яку наводить Мазепа.

Крамарів, які відмовлялися брати 100-карбованцеві білети, покупці обминали, не купували в них товару і навіть погрозами змушували приймати ці гроші.

За це їх громадяни обминали, краму не купували, і навіть погрозами змушували їх ці гроші приймати.

Під час боїв за Київ місто було охоплене страйком; кияни виходили на небезпечні вулиці в пошуках хліба, і багато цивільних загинули на вулицях під час вуличних боїв та обстрілів.

чи пошук хліба в охопленому страйком Києві був важливішим за декілька голодних днів у безпечному сховку?

Авторська постановка питання; факт страйку й загибелі цивільних на вулицях — за контекстом статті.

У призових списках київських лотерей кінця 1917 — початку 1918 р. часто фігурували дрова й цукор поряд із коштовностями та картинами — ознака дефіциту й тяжкого побуту.

перелік призових фондів в оголошеннях про лотереї часто містив такі побутові речі як дрова або цукор

Висновок авторів статті за оголошеннями.

Під час облоги Києва більшовиками (січень 1918) кияни стояли в чергах біля нечисленних колодязів під шрапнельним вогнем із відрами, чайниками й порожніми четвертями.

безропотно простаивали кто съ вѣдромъ, кто съ чайникомъ, кто съ порожней четвертью подъ шрапнельнымъ огнемъ

Читано з зображення. Ретроспективна згадка; місяць (січень 1918) — за загальним знанням про облогу Києва Муравйовим; у тексті «осада Кіева большевиками».

Квитки на розважальні заходи в Києві продавалися не лише в касах театрів, а й у книжкових, музичних і навіть кондитерських крамницях; по подробиці оголошення відсилали до афіш.

квитки ... можливість придбати не лише в касах театрів ... а й в різноманітних магазинах, наприклад книжкових, музичних або навіть кондитерських

«Киевлянин», 1917, 11 березня, 5 липня, 24 грудня; 1918, 6 січня.

На сезон 1917–1918 рр. готували українськомовні постановки опер «Тарас Бульба» М. Лисенка і «Черевички» П. Чайковського з декораціями Г. Нарбута, але наступ більшовицьких військ на Київ зірвав роботу.

були підготовлені постановки українською мовою опер М. Лисенка "Тарас Бульба" і П. Чайковського "Черевички" з декораціями Г. Нарбута. Однак наступ більшовицьких військ на Київ зашкодив роботі над постановками

Місце постановки (оперний театр) у тексті не вказано прямо.

У січні 1918 р. відділ пластичних мистецтв Міністерства освіти (проф. Г. Павлуцький) почав створювати середню професійно-художню школу для вчительок рукоділля — для дітей інтернованих галичан і біженців з Галичини та Буковини.

У січні 1918 р. відділ пластичних мистецтв Міністерства освіти, очолюваний проф. Г. Павлуцьким, розпочав роботу по створенню середньої професійнохудожньої школи для вчителів рукоділля.

Київська міська дума уклала з антрепризою міської опери умову поставити в зимовому сезоні 1917–1918 рр. дві опери українською мовою — «Тараса Бульбу» Лисенка й «Черевички» Чайковського (лібрето переклала Л. Старицька-Черняхівська, декорації написав Ю. Нарбут). Усе було готове, але бурхливі події зими 1917–1918 рр. не дали виставам відбутися.

усе вже було готове, але бурхливі події зіми 1917—18. рр. не дали обом операм бути виконаними.

На запрошення комісії з українізації професор Іван Огієнко виголосив на соборі доповідь про поступову українізацію Церкви: спершу українська вимова церковнослов'янських текстів, потім ектенії українською, далі вся літургія українською, і нарешті українізація інших служб та церковного управління.

1) the adoption of Ukrainian pronunciation of Church-Slavonic liturgical texts; 2) the rendering of litanies in Ukrainian; 3) the celebration of the entire Mass in the Ukrainian language

За інтерв'ю з митрополитом Іларіоном (Огієнком) 1958 р.; есей, імовірно, Б. Боцюрківа. У грудні 1917 р. Церковна рада просила Грушевського призначити Огієнка міністром віросповідань.

Театральний відділ Генерального секретарства освіти (керівниця М. Старицька) у вересні 1917 — січні 1918 р. мав два кіноапарати й знімав на плівку найважливіші події українського суспільно-політичного життя; у Києві створено перший стаціонарний державний кінотеатр.

Маючи у своєму розпорядженні 2 кіноапарати, він знімав на плівку найвидатніші події українського суспільнополітичного життя. Крім того, в Києві було створено перший стаціонарний державний кінотеатр.

Назву й адресу кінотеатру не наведено.

Через виступ більшовиків (січневі бої 1918 р.) гурток комерційного інституту торік зміг провести лише 3 збори (реферати про загробне життя, математичний доказ буття Божого та ін.); після відходу більшовиків студенти розʼїхалися з Києва й діяльність завмерла. У новому навчальному році гурток іще не почав роботи.

Сильной помѣхой дѣятельности кружка было выступленіе большевиковъ. По этой причинѣ въ прошломъ году кружокъ имѣлъ только 3 собранія

Про «виступ більшовиків» — зі змісту, мова про зиму-весну 1918 р.; точної дати немає.

За української влади «Киевская мысль» друкувала на ротаційних машинах десятки тисяч примірників щодня, тоді як український уряд не мав жодної ротаційної машини і друкував розпорядження на плоских машинах — не більш як 10 тис. примірників за ніч.

а сам він не мав у своїм розпоряженни жадної ротаціонки і друкував свої розпоряження на плесковатих машинах, що більше десяти тисяч примірників за ніч не можуть надрукувати.

Після ухвалення закону про автономію з Києва до всіх значних єврейських осередків від імені єврейських установ і діячів розіслали телеграми з новиною про здобуту національну автономію.

Телеграфічні оповіщення вийшли тоді з Києва до всіх значних жидівських осередків від імени жидівських установ і окремих діячів.

Під час січневих боїв газет не було й телефони не працювали; новини приносили сміливці: наречений покоївки сусіда прийшов із Солом'янки, один із мешканців сходив на Поділ і повернувся лише наступного дня.

хотя никаких газет не было и никакие телефоны не разговаривали.

printed page 102

На початку 1918 р. у Києві відкрито виходили більшовицькі газети, друкувалися й поширювалися відозви із закликами до боротьби з Центральною Радою. Газета «Пролетарская мысль» щодня вела відкриту кампанію проти українського уряду.

виходили большевицькі газети, друкувалися й ширилися відозви, які закликали до боротьби з Ц. Радою. »Пролетарская Мьісль« систематично, день-у-день, вела отверту кампанію проти українського уряду.

Видання друкувалося у Друкарні Української Центральної Ради; нижче на сторінці 4 — лише закінчення звіту й вихідні дані, жодних оголошень, цін чи афіш у номері немає.

Друкарня Української Центральної Ради.

Читано з зображення. Номер складається лише зі звітів про засідання Малої Ради; київських цін і оголошень не містить.

Номер 25 «Вістей з Української Центральної Ради» — видання, яке видає й редагує Президія Української Центральної Ради; ціна номера 15 копійок. У шапці зазначено лише «Січень 1918 р.», а зміст номера — звіти про засідання Малої Ради ще у вересні 1917 року, тобто видання запізнювалося з публікацією на кілька місяців.

ВИДАЄ і РЕДАГУЄ ПРЕЗІДІУМ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ.

Читано з зображення. Точного числа в шапці немає; зазначено лише місяць. Адреса за шапкою: Київ, В.-Володимирська, Педагогічний музей; штамп бібліотеки показує вул. Володимирську, 62 (це штамп сучасної бібліотеки, не редакції).

У другій половині грудня 1917 р. (ст. ст.) газети були повні тривожних повідомлень про радянсько-українську війну й просування більшовиків, але розділи оголошень створювали враження цілком мирного часу — місто чекало Різдва й Нового року.

розділи з оголошеннями не відображали і краплини бентежного настрою більшості інших публікацій

Оцінка авторів статті за «Киевлянином» і газетою «Нова Рада». Дати н. ст. — кінець грудня 1917 — початок січня 1918.

У січні 1918 р. в Києві ходили невизначені чутки про укладення Радою сепаратного миру на невигідних умовах, учасниками називали багатьох членів Ради, зокрема Порша; у Раді відчувався розлад, розгубленість перед більшовиками була цілковита.

ходили неопределенные слухи о заключении сепаратного мира на всевозможных невыгодных условиях, причем называли много лиц из Рады, в том числе и Порша

Чутка.

Петлюра зі своїм загоном чекав більшовиків біля станції Гребінка, але ті її обійшли; коли він повернувся до Києва, рознеслася чутка, ніби він «разбил на голову» більшовиків під Гребінкою, що на якийсь час підняло настрій захисників.

разнесся слух, будто бы он «разбил на голову» большевиков у Гребенки. Но вскоре обнаружилось истинное положение дел.

автор уривка: Дорошенко; чутка неправдива

У київських колах говорили, що отаманом Вільного козацтва обрано маловідомого в українських колах російського генерала Скоропадського, який, «кажуть, і говорити по українському не вміє».

вибрало за свого отамана невідомого в українсьих колах російського генерала Скоропадського, який, кажуть. і говорити по українському не вміє.

Чутка.

Наприкінці січня 1918 року до українських полонених старшин у таборі в Мості (Чехія) дійшли чутки, що Київ зайняли більшовицькі війська під командою полковника Муравйова, який розстрілював усіх українців, що не визнавали радянської влади.

надійшли чутки, що Київ зайняли большевицькі армії під командою полковника Муравйова, який розстрілював всіх українців, що не визнавали влади совєтів

Чутка, що дійшла до полонених за кордоном; автор був поза Києвом. Хронологія в спогаді стиснута: взяття Києва Муравйовим відбулося на початку лютого (за новим стилем) 1918 року.

Оскільки Радянська Росія, оголосивши війну, перестала давати Україні грошові знаки з центральної скарбниці, український уряд був змушений запровадити власну валюту.

не давав нам з центральної скарбниці грошевих знаків, примусив нас до введення своєї власної монети

Кінець 1917 — січень 1918.

Грошові знаки Центральної Ради мали, крім українського, ще й російський, польський та єврейський написи, а гроші гетьманської доби — лише українські.

українські грошеві знаки мали крім українського напису також московський, польський і жидівський

Факт добре відомий за самими банкнотами.

Перші українські асигнації в 100 карбованців мали напис номіналу українською, російською, їдишем і польською мовами — це зробили з ініціативи єврейського міністерства.

То були знамениті перші асигнації у 100 карбованців, на яких було надрукована їх вартість — з ініціятиви жидівського міністерства — українською, російською, жидівською (ідиш) і польською мовами.

Банкноту випущено в січні 1918 р.; дату випуску автор не наводить.

Перші українські гроші — купюру в 100 карбованців — прозвали «яєшнею»; через технічну недосконалість боялися, що населення їх не прийматиме, але кооперативи відразу почали приймати нові гроші без обмежень.

Коли Центральна Рада видала перші українські гроші (купюра в 100 карб., т.зв. ’’яєшня”), то були справедливі побоювання, що населення не прийме цих грошей

Прізвисько купюри — характерне слівце доби.

Населення загалом прийняло українські карбованці з довірою, і вони ходили нарівні з російськими грошима часів Керенського — «думськими» та «керенками»; лише старі романовські (довоєнні) гроші цінувалися дещо вище.

вони ходили нарівні з російськими грішми, виданими за влади Керенського (т. з. «думські» та «керенки»). Тільки старі романовські гроші ... розцінювалися дещо вище.

Оцінка автора-міністра може бути прихильною.

Кредитовий білет на 100 карбованців надруковано в Києві в літографії Кульженка за малюнком художника Георгія (Юрія) Нарбута.

Das staatliche Kreditbillett auf 100 Karbowanzi wurde in Kiew in der Lithographie Kulženko hergestellt. Die Graphische Zeichnung ist von Kunstprofessor Georgij Narbut.

З німецького резюме.

Стокарбованцевих білетів УНР спершу випустили на 5,5 мільйона карбованців; далі почали друкувати білети по 3, 10, 500 і 1000 карбованців.

Цих білетів зразу було випущено на 5 1/2 міліонів карбованців. Далі було приступлено до друку білетів по 3, 10, 500 і 1000 карбованців.

Не домовившись із більшовиками про фінанси, Центральна Рада випустила власні гроші з написами чотирма мовами; золотий карбованець прирівнювався до одного російського рубля.

compelled it to issue its own quadrilingual currency with the gold karbovanets being on a par with one Russian ruble.

Дату випуску прямо не вказано; у тексті подано перед Четвертим Універсалом (22 січня 1918).

Делегатам Всеукраїнського Церковного Собору в Києві призначили добові по 20 карбованців на добу; подорожні й добові мала сплатити та єпархія, що надіслала делегата («хто його посилав, той за того й платить»).

подорожні і добові гроші (по 20 карб. добу) кожному делегатові виплатить ... той, од кого представником прибув на Собор делегат

У січні 1918 р. міністр продовольства УНР Ковалевський «с места отвалил» Капканові й Резниченкові 200 000 руб. на набір людей проти більшовиків; близько 100 000 руб. через д-ра Луценка пішло Полтавцеві до Білої Церкви. Скоропадський також дав Павлюкові на впорядкування Київського козачого полку близько 70–80 тис. руб.

тот им с места отвалил 200 000 рублей. Они на эти деньги решили набрать людей для борьбы с большевиками

Фраза в тексті 'взял себе Винниченко' — імовірно описка/помилка (за змістом — Капкан/Резниченко).

Державний кредитовий білет на 100 карбованців — випуск Центральної Ради в грудні 1917 року з плодовими орнаментами в стилі козацького бароко за малюнком Георгія Нарбута; надрукований у київській літографії Кульженка на папері без водяних знаків, серії А і Д 185.

Випуск Української Центральної Ради в грудні 1917 р. Орнаменти овочеві в стилі козацького барокка. Художник: Г. Н. (Георгій Нарбут)

Ще в січні 1918 року Кричевський з доручення Центральної Ради почав працювати над проєктами паперових грошей і поштових марок; тоді думали випускати не гривні, а карбованці, і перед пожежею він майже закінчив проєкт білета вартістю три карбованці, але всі шкіци згоріли.

тоді думали були випускати не гривні, а карбованці; він перед пожежею майже закінчив проєкта білету вартістю в три карбованці.

Місяць за старим стилем (до 7 лютого н. ст.).

Наприкінці 1917 — на початку 1918 року союзники пропонували українському урядові технічну допомогу, грошову позику й товари; англійці гарантували довезти через Росію на Україну крам, заготовлений у Владивостоці. 4 січня 1918 року Генеральний секретаріат доручив Шульгину з'ясувати умови французької позики.

вони пропонували »і технічну допомогу, і грошеву позичку, і нарешті крам«

Перші українські гроші — паперові кредитові білети по 100 карбованців — з'явилися напередодні опублікування закону про випуск. Білет надруковано на білому папері розміром 171×105 мм; угорі дугою напис «Українська Народня Республіка», ліворуч підпис директора Державного банку Михайла Кривецького, праворуч — скарбника, написи «Року 1917» і «серія А. Д.».

Було видано папіряні кредитові знаки по 100 карбованців. Ось як вони виглядали: білети було надрукувано на білому папері 171 мілім. завдовшки і 105 мілім. завширки.

Точна дата появи не вказана — близько 5–6 січня 1918 р.

Стокарбованцевий білет УНР мав орнамент у стилі українського бароко, посередині восьмикутник із тризубом князя Володимира. На звороті — текст про забезпечення білетів надрами, лісами, залізницями й прибутками від монополій, а також напис «сто карбованців» польською, російською та їдиш і велике число «100».

Орнамент зроблено в стилі українського бароко. Посередині білета восьмикутник, обведений рослинним орнаментом, в ньому знак князя Володимира — Тризуб.

Під час першої сесії Церковного Собору в Києві покійний митрополит Київський Володимир дозволив позичити 60 тисяч карбованців з капіталу Київської єпархії на утримання Собору; пізніше Собор постановив зібрати 60 тис. карб. з усіх українських єпархій, щоб сплатити борг.

дозволивши взяти в позику з капиталу Київської єпархі 60 тисяч карбованців

Бригада Нагієва (Запорізька), що брала участь у січневих київських боях 1918 р., складалася з «всякого сброда» різних національностей; Рада платила дуже великі гроші — мало не 300 руб. солдатові, що на той час було привабливо.

Рада платила очень большие деньги, чуть ли не триста рублей солдату, что по тогдашним временам было заманчиво.

Одиницю часу не зазначено.

На підставі III Універсалу Центральна Рада випустила перші українські гроші; за словами автора, населення по всій Україні приймало їх нарівні з грошима царського випуску.

Центральна Рада випустила перші українські гроші, цю ознаку державности. На всій території України населення прийняло ці гроші нарівні з тими, що були випущені царським урядом.

Дату випуску автор не подає (перший кредитовий білет у 100 крб з'явився в січні 1918 року); твердження про рівноцінність — думка автора.

Вояки Студентського куреня харчувалися в підвалі Колегії Павла Галагана, де одержували миску юшки з консервами й шматок хліба.

Місце харчування вояків було в підвалі Колеґії Павла Галаґана, де студенти одержували миску юшки з консервами і шматок хліба.

Кінець 1917 — січень 1918 року.

Казенна горілка від часу заборони 1914 р. четвертий рік була «запретным плодом»; розгроми винних складів узимку 1917/18 р. закінчувалися масовим пияцтвом, пожежами й десятками загиблих. У Чернігові автор перед Різдвом пустив запас горілки в продаж, і її розкупили за два дні.

горілки, що вже четвертий рік була забороненим овочем... горілку розкуплено миттю в два дні і ніякого погрому не було

Чернігів, не Київ, але характеризує загальну ситуацію з горілкою; Різдво за ст. ст. = 7 січ. 1918 н. ст.

Для українізованих солдатів, що пробилися до Києва з Петрограда й північного фронту, ніхто не приготував ні казарм, ні харчів; вони самі шукали приміщень, часом викидаючи хворих зі шпиталів, і самовільно брали борошно та інші припаси з інтендантських складів.

вони самі мусіли добувати собі помешкання, часом викидаючи хворих з шпиталів, самі мусіли самовільно забірати борошно та инчі припаси з інтендантських складів.

Київ на початку 1918 р. був невеликим за територією містом, понад усяку міру перенаселеним через війну й революцію.

городомъ, перенаселеннымъ сверхъ всякой мѣры, благодаря войнѣ и послѣдовавшей за нею революціи

printed page 75

Автор (М. М. Могилянський) у січні 1918 р. жив на Софіївській площі, біля самої дзвіниці Софійського собору, і вів щоденний запис побаченого й почутого.

Жилъ я въ это время на Софіевской площади, у самой колокольни Софіевскаго Собора

printed page 75; адреса буд. № 22 на Софіївській площі випливає зі стор. 76 (під'їзд будинку № 22); пор. В. Володимирська 22 — можливо, той самий кутовий будинок

З другого дня боїв мешканці покинули всі кімнати, що виходили на вулицю, — туди налетіло багато куль — і переселилися до кімнат у двір: з боку двору будинок захищав величезний флігель.

все комнаты, выходившие на улицу, были оставлены жильцами, потому что в них залетело много пуль.

printed page 101

Делегати Української морської ради — майже виключно матроси — приїздили до Києва й уже не поверталися на кораблі, воліючи веселе й цікаве життя в Києві. Учасники Українського морського з'їзду, що відбувся перед Різдвом 1917 р., теж лишилися в місті й улаштували собі морський «гуртожиток», зайнявши будинок однієї міської школи, — там зібралося кілька сотень людей.

Уся ця громада зробила собі морське *общежитіє«, забравши будинок одної міської школи, і тут зібралося аж кілька сот людей.

«Перед Різдвом» — імовірно за старим стилем (Різдво 25 грудня ст. ст. = 7 січня н. ст.), тобто кінець грудня 1917 — початок січня 1918 р. н. ст.

До січневих боїв 1918 року вулиці Києва були повні солдатів у військовій формі: трамваї буквально обліплювали солдати, які їздили без квитків, а на вулицях солдати продавали цигарки.

Трамваї були впрост обліплені солдатами, які не купували квитків, а так їздили. По вулицях солдати продавали папіроси.

Опис стосується кінця 1917 — січня 1918 року.

Під час січневих боїв у Дмитра Дорошенка реквізували автомобіль, і він мусив ходити у справах пішки; Олександр Шульгін, викликаний на телеграф для зв'язку з делегацією в Бересті, ішов туди пішки з револьвером.

Dmitro Doroshenko, an official of the Rada government, had his automobile requisitioned and was compelled to attend to his business on foot. Alexander Shulgin... found it necessary to go on foot and carry a revolver.

У січні 1918 р. поїзди з Києва до Одеси вже не ходили; «одеський» поїзд називали так лише за старою пам'яттю.

одесскій по старой памяти, такъ какъ теперь, какъ известно, из Кіева поізда не идут до Одессы

«Последние новости», № 4877, 22 січня (4 лютого н. ст.) 1918 р.

Характерна суржикова фраза Капкана й Резниченка, які прийшли до Скоропадського з пакетом грошей у січні 1918 р.: «Вот мы пришли к Вам, пан генерал, чтобы Украину рятувать, а то усе загине!»

«Вот мы пришли к Вам, пан генерал, чтобы Украину рятувать, а то усе загине!»

Більшовицькі агітатори казали козакам, що Центральна Рада складається з самих «буржуїв», Генеральний секретаріат — із самих «генералів», а Ленін дбає про армію і дозволяє «грабить награбленное».

Центральна Рада складається з самих буржуів, а Генеральний Секретаріят з самих «генералів», а Ленін дбає про армію і народ і дозволяє «грабить награбленое».

Характерні гасла доби.

Коли стало ясно, що Київ доведеться залишити, Грушевський, раніше завжди бадьорий, зустрів Мартоса з сумним виразом обличчя словами: «Погані справи, товаришу».

"Погані справи, товаришу” — зустрів він мене з сумним виразом обпиччА.

На 100-карбованцевому білеті одиницю в цифрі «100» закривав орнамент, і в очі впадали лише «00»; деякі крамарі бойкотували ці гроші, кажучи: «Це — не гроші, а два нулі».

Деякі злобні крамарі з великоросів і малоросів пробували їх бойкотувати, кажучи: Це — не гроші, а два нулі».

Характерна вулична фраза; оцінки («злобні») належать авторові.

Єврейські торговці охоче приймали 100-карбованцеві білети, кажучи «О, це дуже добрі гроші», хоча часто мусили давати 80–90 рублів здачі російськими грошима.

Але жиди казали: «О, це дуже добрі гроші» й охоче приймали їх, не дивлячись на те, що часто мусіли давати по 80-90 рублів здачі російськими грішми.

У джерелі вжито тодішнє слово «жиди».

Особливості білета 100 карбованців 1917 року: недосконалий літографічний друк, помилка «кредітовий» замість «кредитовий», зворотний бік у частини білетів надруковано догори дриґом; у народі його називали «Горпинка», «яєшня» і «жидівські гроші».

Особливості: 1) літографічний друк недосконалий, 2) помилка: „кредітовий" замість „кредитовий" 3) зворотний бік надрукований низом вгору. Народня назва: „Горпинка", „яєшня", „жидівські гроші".

«Яєшня» — імовірно, за жовто-оранжевий колір білета (колір у тексті прямо не названо).

На станції Бобрик о 21-й годині, при 20-градусному морозі, у світлі вогнищ Петлюра виступив зі сходинок вагона перед гайдамаками; вояки відповіли вигуками «На Київ!», «Геть з Москвою!», «Хай живе самостійна Україна!».

Хай живе самостійна Україна! На боротьбу! Вперед! Всі покладемо голови, але здобудемо волю своєму народові! Геть з Москвою! На Київ!.. на Київ!.. Хай живе Україна!

Характерні гасла українських вояків.

Характерні вигуки бійців у січневих вуличних боях: «Стреляй, братцы» і «Бежим на Безаковскую, там, кажется, украинцев нет».

Бежим на Безаковскую, там, кажется, украинцев нет,— и перебегали на Безаковскую.

printed page 102

Ключова формула Четвертого Універсалу, яку автор цитує в російському перекладі: «Отныне Украинская Народная Республика становится самостийной, ни от кого не зависящей, свободной, суверенной Державой Украинского народа».

«ОтнынЪ Украинская Народная Республика становится самостйной, ни от кого независящей, свободной, суверенной Державой Украинскаго народа»

Про задум лівих есерів зробити переворот за згодою з більшовиками тоді говорили, що вони хочуть «висадити Центральну Раду в повітря зсередини».

Вони задумали, як тоді говорилося, »висадити Ц. Раду в повітря з середини«

Один із генеральних секретарів Ради про українське військо: «Були окремі військові частини з українськими національними відзнаками, але армії не було. У процесі „українізації“ вона розтанула, як сніг на сонці».

"There were individual military units with Ukrainian national insignia, but there was no army. In the process of 'Ukrainization' it melted like snow in the sun."

Цитата з Христюка.

На засіданні Ради з першою доповіддю брестської делегації (Голубович, Севрюк, Левицький) зала Педагогічного музею була переповнена, на хорах сиділи солдати, ворожі до промовця Рафеса; коли О. Я. Шульгин спитав, як продовжувати війну, з хорів крикнули: «Дайте ему рушницю!».

Дайте ему ружницу! — раздалось откуда-то съ хоровъ.

printed page 202–203; дата приблизна (кінець грудня 1917 — початок січня 1918 ст. ст.); «ружница» в тексті — укр. «рушниця» (гвинтівка)

Представник уряду О. М. Карпинський у палкому вітальному слові на церковному соборі нагадав про російську навалу, заявив, що Генеральний секретаріат «не потерпить московських церковних опікунів у нашій державі», і від імені УНР зажадав надати Українській церкві автокефалію.

will not tolerate Muscovite ecclesiastical guardians in our state ... "grant autocephaly to the Ukrainian Church."

Есей, імовірно, Б. Боцюрківа; за Д. Скринченком.

Наприкінці грудня 1917 р. М. Порш, який став військовим секретарем після відставки Петлюри, доповів урядові, що «армия с каждым днём разваливается»; О. Жуковський пропонував будувати армію на нових засадах, зокрема платній, і за півтора-два місяці отримати невелику, але міцну армію в 100 тис. осіб.

«армія з кожним днем розвалюється»

Автор статті: Олександра Кудлай. Кінець грудня ст. ст. = початок січня 1918 н. ст.

Навалу більшовиків у Києві зображували виключно як навалу «великоросів»; Винниченко на Всеукраїнському з'їзді Рад казав: «Борьба, которую ведут с нами большевики, есть борьба национальная. Большевики борются с нами, как великороссы».

«Борьба, которую ведут с нами большевики, есть борьба нац1ональная. Большевики борятся © нами, как велико-россы»

Дата промови — грудень 1917 (з'їзд Рад у Києві).

Малюнок О. Куриласа: місце бою січових стрільців із більшовиками — «Сінна площа» в Києві.

Місце бою Січових Стрільців з большевиками. „Сінна Площа" в Києві

Підпис до ілюстрації.

Фото: вул. Безаківська — місце запеклих боїв між СС і більшовиками в січні 1918 р.; також фото першої сотні СС, що прорвалася з гайдамаками з Лівобережжя до Києва і разом із ними взяла Арсенал.

Вул. Безаківська, місце завзятих боїв між СС і большевиками в січні 1918 року.

Підписи до фото.

Автор описує Фролівський монастир на горі з великим цвинтарем, обнесеним муром; на могилах стояли сотні пам'ятників зі статуями святих.

Манастир розташований на горі. Біля манастиря було велике кладовище. Це все було оточене муром.

Телефон міністра був у Педагогічному музеї — за тридцять кроків від редакції газети «Киевская мысль».

Телефон министра находился в Педагогическом музее, т. е. на расстоянии тридцати шагов от редакции газеты.

printed page 100

Під час боїв у Києві 16–27 січня 1918 року Андріївська церква була обстріляна з гармат: частково зруйновано стіни, побито вікна, пошкоджено площу навколо і чавунні сходи.

Київо-Андріївська церква була обстріляна з гармат, при чому були почасти зруйновані стіни, побиті вікна, зруйнована площа навколо церкви, побита чавунна драбина

Дати січневих боїв подано, ймовірно, за старим стилем (29 січня — 9 лютого за новим); точний стиль у тексті не вказано.

Велика будівля Управління Південно-Західних залізниць біля Київської опери була технічним центром управління транспортом; там же залізничник Стокоз організував перший український радіоцентр. У критичні дні січневого повстання 1918 р., коли Київ був відрізаний, молоді залізничники й телеграфісти без перерви приймали повідомлення «в навушниках».

великий будинок Управління Південнозахідніх Залізниць, що знаходився біля київської опери, став певним технічним центром ... Там же було зорганізовано перший український радіоцентр

Січові стрільці під час січневих боїв розташовувалися в будинку духовної семінарії на високій горі над Вознесенським узвозом, звідки видно весь Поділ. Перші два дні вони не розуміли, хто з ким б'ється — чи це внутрішня боротьба українських партій, чи зовнішній ворог.

Січові стрільці перебували в будинку духовної семінарії, положеному на високій горі над Вознесенським спуском, яка панує над цілим Подолом.

Під час бою під Крутами наприкінці січня 1918 року лежав глибокий сніг і тримався мороз близько 15 градусів.

В глибокому снігу, при 15-ти ступнях морозу

Погода на Чернігівщині, приблизно 130 км від Києва.

У січні 1918 року Центральна Рада затвердила проєкт морського прапора, розроблений Морською радою: дві смуги — вгорі жовта, внизу блакитна — і на ній тризуб із хрестом угорі.

Матерія прапору складалася з двох смуг: вгорі жовта, внизу голуба, на ній тризуб з хрестом угорі.

Порядок кольорів — як у джерелі.

На передвиборчих плакатах єврейських партій перед виборами до громади (кінець грудня 1917 — початок січня 1918 р.) кожна партія обіцяла виборцям «рай земной».

на предвыборныхъ плакатахъ, обѣщала избирателямъ рай земной

printed page 200

Після Четвертого Універсалу змінився кабінет: ідуть українські соціал-демократи на чолі з Винниченком, уряд очолює український есер В. Голубович.

их м$сто занимает наиболЪе многочисленная парт1я — украинске соц.-революцщюонеры, с В. Голубовичем, в качествЪ предсфдателя кабинета министров

Наприкінці 1917 — на початку 1918 р. лави есерів і меншовиків у Києві стали поповнюватися втікачами з півночі; було створено «Комитет защиты Всероссийского Учредительного Собрания», але його агітація успіху не мала. Партії, як тоді висловлювалися, «ориентировались на Всероссийское Учредительное Собрание».

Эти партіи, какъ тогда выражались, «оріентировались на Всероссійское Учредительное Собраніе»

printed page 200–201

У січні 1918 р., коли Київ було відрізано від усіх джерел інформації, робітник-залізничник Стокиз (Стокоз), український патріот, власними силами сконструював український радіоцентр, який відіграв велику інформаційну роль.

у січні 1918 року, коли Київ був відрізаний від усіх інформаційних джерел, зумів власними силами сконструювати український радіоцентр, який зіграв велику інформаційну ролю.

примітка редактора з посиланням на спогади М. Ковалевського «При джерелах боротьби» (Інсбрук, 1960, с. 545). Стиль дати не вказано (січень 1918 за старим стилем = січень–початок лютого за новим, період облоги Києва більшовиками).

У Києві, всупереч лінії ЦК, робітники — члени Об'єднаної єврейської соціалістичної партії записувалися до Червоної гвардії; єврейські робітники, давши певну кількість охочих до Червоної гвардії, не дали жодного добровольця українцям.

«В К1ев$, в разр$з с линей Ц. К., рабоче, члены пар-ти («Об’единенных»), записывались в Красную гвардшо»

За пізнішою брошурою «На повороте» (Москва, 1920).

Київ на початку 1918 р. — «полумиллионный город»; терор у ньому здійснювали кілька тисяч більшовиків (червоноармійців).

як технічно здійснювався терор кількома тисячами більшовиків у півмільйонному місті

Оцінка автора статті.